Виховний захід "Рослини - символи України" (3 клас)

 

 

 

 

 

 

 

 

Проект на тему:

«Рослини-символи України»

(3 клас)

 

 

 

 

 

 

 

 

 Підготувала:

Вчитель початкових класів

Денисенко З.В.                                                                               

 

 

 

 Івано-Франківськ

                                                            2017

Структура проекту

1. Тема. Рослини – символи України.
2.  Мета проекту: ознайомити з рослинами – символами України, традиціями плетіння українського віночка, розвивати почуття прекрасного, естетичний смак, творчість, пам’ять, мислення, виховувати бережливе ставлення до природи, українських традицій, дружелюбність, уміння учнів працювати у групах, прислухатися до думки один одного.
3. Хід проведення

1.          Організаційний момент
2.          Актуалізація опорних знань
3.          Повідомлення теми. Мотивація діяльності
4.          Сприймання та усвідомлення матеріалу (учні заздалегідь були поділені на команди)
5.          Змагання команд
6.          Підсумок

4. Тривалість проекту: довготривалий.
5. Тип: виховний захід.
6. Очікування результатів: виховний захід буде спрямований на те, щоб учні дізналися більше цікавого і нового про рослини, їх лікувальні властивості та тісний зв'язок людини і природи. Наприкінці виховного заходу діти складуть віночок дружби свого класу і заспівають пісню про Україну.
7. Рекомендації до проведення проекту

Заздалегідь поділити клас на з групи:

1 група під назвою «Вербичка та калинка» з емблемами цих рослин-символів готують відомості про ці українські символи, розказують вірші, загадки, прислів’я і приказки, легенди, співають пісні, демонструють малюнки, показують відео.

2 група «Дубок, тополенька і вишенька» також мають емблеми цих рослин-символів, також розказують історичні відомості, про лікувальні властивості, декламують вірші.

3 група «Український віночок» з емблемами зображення віночка, розказують про традиції вплітання квітів в український вінок, особливості кожної рослини у віночку, також особливості кожної стрічки, декламують вірші, співають пісні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід на тему: «Рослини-символи України»

Мета: розширити знання учнів про природу України, ознайомити з рослинами-символами України, українським віночком, розвивати почуття гордості за рідний край, працьовитість, виховувати повагу до народних традицій, почуття любові до рідної природи,

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, вишитий рушник, кетяги калини, малюнки рослин-символів, емблеми, сопілка, аудіозаписи пісень, роздатковий матеріал, мультимедійне забезпечення, стінгазета, стрічки, кросворд.

Написи:

1) Боже великий, єдиний!     2)Молимо, Боже єдиний,

     Нам Україну храни!       Нам Україну храни!

     Волі і світла проміння       Всі свої ласки, щедроти

     Ти її осіни.          Ти наш  люд зверни.

Хід проведення

І. Організаційний момент.

(Під музику на сцену виходить дівчина-україночка з короваєм)

Україночка: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

  Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 Для людей відкрита хата наша біла,

 Тільки б жовта кривда в неї не забігла.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Ведучий:  Україна… Рідний край. Золота чарівна сторона.

Земля рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. З давніх-давен минули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий  і працьовитий народ, про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, гаї зелені.

ІІІ. Повідомлення теми виховного заходу. Мотивація.

           Учитель. Любі діти! Сьогодні ми з вами проведемо чергове заняття, на якому поговоримо про рослини-символи України.

          Хто з вас назве їх?

          Діти. Калина, верба, соняшник, барвінок, тополя, чорнобривці, мальви, вишня.

          Учитель. Справді, за останній час нами зроблено багато: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів'я, самі складали вірші, оповідання, загадки, які включили в нашу рукописну книгу. А сьогодні підсумуємо нашу роботу і зробимо це у вигляді змагання між командами. Отже, у нас є команди «Вербичка та Калинка», її капітан  – ..., команда «Дубок, тополенька, вишенька», її капітан  –, «Український віночок», її капітан −… Право першою захищати свою назву отримає та команда, яка швидше відгадає загадку: «Цвіте синьо, лист  –  зелений, квітник прикрашає, і мороз його не займає». (Барвінок).

ІV. Сприймання та усвідомлення матеріалу (учні заздалегідь були поділені на команди)

1. Команда «Вербичка та Калинка».

Капітан. Образне народне прислів'я говорить: «Без верби і калини нема України». Калина  –  неодмінний атрибут оселі українця.

                             Любі друзі! Хоч маленькі , ми вже добре по це знаємо,

                             Що звемося українці й українських предків маємо.

Ой, нене, серце крає,

Коли сопілка грає.

На свято червоної калини

Діток закликає.

Кажуть люди : без калини нема України,

Тож слухайте наші вірші про кущик калини.

На рідній Вкраїні

В великі свята,

З хлібом калина

Поруч була.

1-ий учень: Калина – символ рідної Землі, отчого краю, батьківської хати. Росте калина на всій території України. У тінистих лісах, у гаях, у узліссях, дібровах, на схилах і лісових галявинах поряд з іншими деревами росте калина.

В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Є прислів'я: "Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте". Матері при народженні дітей саджали калину і вчили їх доглядати за нею.

2-ий учень:Червона калина, чого в лузі гнешся?

 Чого в лузі гнешся?

 Чи світла не любиш, до сонця не гнешся?

 До сонця не гнешся?

 Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

 На радощі світу?

 Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

 Чи грому з блакиту?

Калина: Не  жаль мені цвіту, не страшно і грому,

 Не страшно і грому,

 І світло люблю я, купаюся в ньому,

 Купаюся в ньому.

 Та в гору не пнуся, бо сили не маю,

 Бо сили не маю,

 Червоні ягідки додолу схиляю,

 Додолу схиляю.

       (Калина співає пісню «Одна калина за вікном»,танець)

Капітан. Погляньте на портрет Т. Г. Шевченка. Він дуже любив цей кущ і багато віршів написав про цю чудову рослину, яка користується у нас особливою любов’ю.

                             Сонце гріє, вітер віє

                              З поля на долину;

                              Над водою гне з вербою

                              Червону калину

На калині одиноке

Гніздечко гойдає.

А де ж дівся соловейко?

Не питай,не знає.

                                                                        Тече вода з –під явора

                                                                         Яром на долину;

                                                                         Пишається над водою

                                                                          Червона калина.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

                    Пишається калинонька,

                    Явір молодіє

                    А кругом їх верболози

                    Й лози зеленіють.

Пісня (Т.Г.Шевченко «Зацвіла в долині червона калина»)

1-ий учень. Про червону калину складено багато пісень, а ще прислів’їв,загадок, казок. Команди, скажіть, будь ласка, які загадки про калину ви знаєте?

У лісі на горісі червона плахта висить.

         У вінку зеленолистім,

         У червоному намисті

          Видивляється у воду

         На свою хорошу вроду.

                                              Навесні зацвіте білим цвітом.

                                              А в жнива – червоним плодом.

Стоїть дід над водою

З білою бородою

Тільки сонечко пригріє

Борода почервоніє.                           

В лісі вирізана, гладенько витесана,

Співає , заливається,як називається?

А прислів’я ви знаєте про калину?

1.          Посадиш біля хати калину-будеш мати долю щасливу.
2.          Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
3.          Хвалилася калина, що з медом солодка.
4.          Молода дівчина гарна ,як калина.
5.          Стоїть у дворі дівчинонька як над ставом калинонька.

Не було в народній медицині корисніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживалися при кашлі, серцевих захворюваннях. Соком її навіть очищали обличчя , щоб рум’янилося.

− А чому цей кущ має таку назву, зараз ми вам розкажемо?

  2-ий учень. Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському селі було весілля.На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали ловити їх ,щоб продати в Царгороді. Дівчата , щоб не потрапити в неволю ,почали тікати на болота і там потопились.

        На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки ,виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень , віршів і приказок.

1-ий учень. В народі кажуть: "Червона калина - від 100 хвороб лікує". Калина така цілюща тому, що. виросла з великої дівочої любові. А було це так...

Давно колись в одному селі жила привітна й ласкава дівчинка. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї попідвіконню: їх вона переносила з лісу. Видно і рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо ще жоден кущик, жодне деревце чи стебельце не зів’яло. Всі люди в селі любили Калинку за її чуйне серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу. А обабіч ні деревця, ні кущика. «Дай,— думає Калинка,— посаджу щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тонесень¬ке стебельце і посадила край шляху. А щоб прийнялося воно, Калинка аж від своєї хати з криниці воду носила та поливала.

Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка і водиці не пило доволі. А тут, на привіллі, швидко розрослося у великий крислатий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився, піт витирає. Бачить —рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє, польові квіти привітно голівками кивають, пташки між віттям радісно щебечуть. Ну як ти не сядеш тут перепочити?

Усміхнувся весело подорожній і сказав: «Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що його викохало!».

Тут увесь кущ стрепенувся, ніби од сну, гіллячки напружились, листячко поширшало. Гульк — і враз укрився білим-білим цвітом.

Дивиться перехожий — що воно далі буде? Обсипався цвіт, замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують. І дивно — в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла і Калинка до свого улюбленця — і здивувалась. Звідки такі зернята? А кущ нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я. Калинко».

Відтоді всі так і називають той кущ — калиною.

Капітан

У віршах ягоди калини часто порівнюються з червоним намистом – коралями.

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте –

Розцвітає, як вогні...

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько і мені!

(Учасники виконують пісню «При долині кущ калини»)

Тож нехай завжди ваше життя прикрашає калина, хай приносить вона у ваш дім лише радість і щастя!

Капітан. А зараз поговоримо про вербу. Пухнасті вербові котики – символ краси. Навесні вони тішать надією і звеселяють наші серця.

Котики-воркотики в мене на вікні.

Котики-воркотики  –  гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики – це вербовий цвіт.

          1-ий учень. Верба  –  одне з найулюбленіших у народі дерев. Здавна вона супроводжує людські поселення й оселі. Верби над ставом  –  традиційна прикмета українського села.

          2-ий учень. Люди давно помітили: де ростуть верби, там чисті джерела, бо верба –  природний фільтр усіляких домішок. У лісі воду для життя брали також під вербою. Де копали колодязі, на дно клали вербову дощечку.

          1-ий учень. Під час буревіїв проти вітру пускали вербову гілку. Так вона, мовляв, зупинить бурю. Ось такі магічні властивості вона має.

          2-ий учень. Тиждень перед Великоднем називають вербовим. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її додому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

«Не я б'ю, верба б'є,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень.

Будь веселий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля».

          1-ий учень. Верба  –  символ життя. Легенда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім'єю, а на ніч перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік та й зрубав вербу  –  тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з цього дерева колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку зі старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.

2-ий учень. Верба  –  це символ України. Тож не міг з нею розлучитись Великий Кобзар і привіз із собою на заслання вербову гілку, з якої розрослося велике дерево. Згодом дерево назвали вербою Тараса. Тому не дивно, що його перу належать слова:

І досі бачу під горою

Між вербами та над водою

Біленьку хату...

1-ий учень. Вербова гілка зацвіла

У мене на столі.

Як символ сонця і тепла,

Ще схованих в імлі.

Як знак зеленої весни,

Яка ще вдалині.

Як знак, що щастя сад рясний

Даровано мені.

Вербова гілка на столі

У мене розцвіла...

Прилинуть, серце, журавлі,

А в них на кожному крилі

Дар сонця і тепла.

2. Команда «Дубок, тополенька і вишенька».

1-ий учень. Вишня, вишневий сад супроводжує наші оселі хтозна відколи, немов на нашій отчій землі і батьківщина цього чудового дерева. У творчості Т. Шевченка образ вишні утвердився як символ України.

Вишневе деревце користується любов'ю і великою пошаною. Найбільші й найкращі слова присвячено їм. Образ вишні віднесено до символу України. Любіть свою вишневу Україну — закликає поет В. Сосюра.

2-й учень.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

 Як вітер, і трави, і води,

 В годину щасливу, і в радості мить,

 Любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну,

 Красу її, вічно живу І нову, і мову її солов’їну.

1-й учень.  Символом   рідної землі, символом дівочої вірності, краси є тополя.

              Тополі на волі

              Стоять собі мов сторожа,

               Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

 Повита красою...

 Неначе диво.

 А кругом

 Широколистії тополі.

Мазі й відвари із бруньок мають цілющі властивості, їх використовують для лікування ран, ударів, опіків.

2 учень. Дуб. У багатьох народних традиціях існував культ дуба, який вважався священним деревом, оселею Богів, небесними вратами, крізь які божество  може з'явитися перед людьми. Дуб виступає в ролі світового                                              дерева: він символізує світову  вісь, з'єднуючу верхній та нижній світи, живих та померлих предків, знаменуючи центр Всесвіту.

Коли народжувався хлопчик, біля хати садили дуба, а дубовими гілочками уквітчували хату, встеляли долівку з весни до осені. Щоб хлопець був сильним, як дуб, йому у першу купіль клали три  дубових листочки.

Ліжко обов´язково збивали з дубових дощок, щоб на ніч                                                чоловік набирався сили від дуба.

3. Команда «Український віночок»

Інтелектуальна гра

(Записати потрібні букви о або и)

Він...ч...к  в...т... – ж...ття люб...т... .

Капітан. Наш девіз: "Віночок вити – життя любити”. І ми дізнаємось, яка це наука – сплести правильно віночок. А також зрозуміємо значення кожної квітки і стрічки у віночку.

Евристична бесіда

Дуже багато народних звичаїв, обрядів, ритуалів, повір’їв, пов’язаних саме з вінком. Він – невід’ємна частина українського національного костюма. Це не тільки прикраса, це – оберіг, таємничий "знахар душі”. У ньому, вірили люди, є сила, котра болі знімає, здоров’я додає.

- Коли дівчата одягали віночок?

- З яких квітів його плетуть?

- Які стрічки пов’язують? Чому?

- Яке значення мають певні квіти у віночку?

Робота з наочністю:

а) дівчата у різноманітних вінках;

б) квіти, з яких можна плести вінки;

в) показ готових сплетених вінків.

Розповідь учня

Історія українського вінка сягає в далеку давнину. Упродовж року, особливо на свята, дівчата прикрашали волосся квітами та стрічками. Причому живими квітами влітку, а взимку зеленим листям барвінку та калиною. На свято Івана Купала плели вінки з польових квітів, опускали їх на воду, щоб дізнатися, з якого боку слід чекати судженого.

Колись віночок плели так. Кожен віночок мав 12 квіток. Про те, які це квіти, їх значення та місце у віночку ми зараз дізнаємось.

(Розповідь чергується з практичною роботою учнів (заплітанням вінка, віршами, піснями, загадками та легендами).

1. Деревій – посідає у вінку найпочесніше місце. Його вплітали до віночка першим. Ці біленькі дрібненькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, яку називають деревцем. Коли квітки зацвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця квітка, вона завжди цвіте. Тому люди вплели її до вінка, як символ нескореності.

2. Ромашка – наймолодша у вінку. Вона дає людям здоров’я, доброту і ніжність.

Учень. Дрімає всесвіт на травиці,

Підперши зіркою щоку,

Стоїть по пояс в Україні,

Ромашка в білому вінку.

Учень. Радіє ромашка,

Мов квіточка пташка,

Розметнула крила,

Радосинь зустріла.

3. Калина

Учень 1. Загадка. У лісі на горісі червона плахта горить.

Учень 2. Загадка. Сидить дід над водою з червоною бородою. А хто йде, не мине, за борідку ущипне.

Так, це калина. Цвіт її вплітаємо у віночок поряд з ромашкою. Це символ краси та дівочої вроди, символ України.

Учень 1 (вірш)

У калиновім гаєчку,

Соловейко звив гніздечко,

Усміхається калина,

Ллється пісня солов’їна.

4. Барвінок — теж символ України. Україну називають барвінковим краєм.     Барвінок – символ вродливого, статного парубка, символ кохання, вірної любові. Квітневої пори на коротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небесної блакитні, п'ятипелюсткові квіти барвінку. Чому так люблять і шанують люди барвінок? Рослина ця не тільки декоративна, пісенна, а й цілюща. Барвінок – це дивна квітка. Вона зберігає свій дивний колір навіть під снігом. Барвінком прикрашали святковий стіл, з нього плели весільні букетики. Взимку відвар барвінку пили від простуди.

     Про барвінок писали Т.Шевченко, Л.Глібов:

Та хрещатенький Барвінок

Усіх здивував.

Він фіалочку блакитну,

Наче панночку тендітну,

За себе узяв. (Квіткове весілля)

Учень. Цвіти, барвіночку,

Стелися листочком.

Прийди, козаченьку,

Не сам, з товариством.

Прийди у неділю,

Прийди в понеділок,

Як зацвіте м’ята,

Хрещатий барвінок.

Учениця. Барвінку хрещатий,

Буяй біля хати,

Буду тебе поливати,

Цвіт блакиті шанувати.

5. Любисток і васильок – за народним повір’ям, колись вони були птахами, які вчили людей любити один одного, бути щирими у розмовах. Коли ж померли, то проросли двома пахучими рослинами – любистком і васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. Їх використовують, миючи волосся, купаючи діточок, ними освіжають домівки. Тому у віночку це символ людської відданості, вміння бути корисним.

Учень. Край вікна любисток

Пророста весною,

Тягнеться до сонця голубе стебло

Заросла стежина

Рутою травою,

Де моє дитинство вперше зацвіло.

6. Чорнобривці — трав'яниста рослина. її є 20 видів, які у дикому вигляді зустрічаються в Америці. Є високі й низькі, зі своєрідним запахом і без нього. В Україні поширені декоративні чорнобривці. Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів.

Вважалося, що чорнобривці допомагають позбутися головного болю.

Для українців чорнобривці символізують дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.

Чорнобривець – у давнину майстри-шевці шили красиві жіночі чобітки з яскраво-червоними халявками і чорними голівками. І називали їх чорнобривцями. У віночку це – символ вроди.

Пісня: "Чорнобривців насіяла мати”.

Чорнобривчиками ще називають красивих чорнявеньких хлопчиків. Люди говорять про такого: "Гарний, як чорнобривчик”, а мама зве сина: "Чорнобривчику мій”.

7. Безсмертник – дарує нам здоров’я. Через те і славлять цю квітку у піснях. У віночку це символ довголіття.

8. Цвіт вишні або яблуні – символ материнської любові.

1) Коло хати вишні зацвіли,

Кругом хати танок повели,

Світись, наша хатонько,

Ясен цвіт,

Цвіти, наша рідная,

Поки й світ.

2) Стали вишні хату наряджать,

стала хата вінець надівать.

Світись, наша хатоньоко,

Ясен цвіт,

Цвіти, наша рідная,

Поки й світ.

9. Ружа, мальва, півонія – в народі кажуть, що колись Ружа була дуже вродливою дівчиною як і її сестри – Мальва та Півонія, лікували людей від сердечних хвороб. І якось прийшов до них вітер-зимовій. Постукав у двері і питає:

- Чи тут живуть дівчата-красуні, що людей лікують, здоров’я дають?

- Тут, - відповіла Ружа.

- То впустіть до хати.

- А хто ти будеш?

- Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.

- А чи не завдасиш нам шкоди?

- Ні.

Відчинила Мальва, і влетів до хати вітер-зимовій.

- На що скаржишся, - запитала Півонія?

- На безсилля з Морозом боролися.

- А чи добре щось ти зробив людям?

- Ні.

- То чому ж тобі співчувати?

- Тому, що я хворий.

- Але ж ми тільки добрим людям допомагаємо, відповіли дівчата.

Тоді дмухнув Зимовій на сестер і перетворив їх на квіти. А людина навесні висадила їх у квітник: мальву – біля вікна, півонію – до води, ружу – до сонця. Відтоді це символи віри, надії, і любові. А ще ці квіти запобігають серцевим хворобам.

Учень1.

Палахтіє Мар’їн корінь

В п’янких пуп’янках півоній

Ой, пестливі пахощі,

Полохливі пахощі.

Учень 2.

Ружі тендітна краса

В пелюстках тремтливих роса

Люблю я цю ружу живу,

Ніколи її не зірву.

Учень3.

Від мого віконця

До самого сонця

Стеле мальва стежку,

Квіткову мережку

10. Волошка – про неї існує багато легенд. Одна з них така. Покохали колись селянський син Василь та русалка одне одного. І все було добре в них. Але не дійшли згоди, де жити. Василь умовляв її залишитися на землі, а русалка кликала коханого на скромну квітку, що кольором нагадує голубе плесо води. Волошка – символ кохання.

Учень.

Витають у пшениці

Синьо-жарі птиці

Сяють злотом колоски,

Синім цвітом волошки.

Незабудка – символ хорошої пам’яті.

11. Мак – він дає дитині сон. А ще кажуть: мак – символ крові невинно вбитої людини.

Ця квітка – символ печалі. (Показує малюнок солдата у полі маків)

Учень (вірш).

Ну й мак же красивий зацвів серед поля!

Такий, що повз нього не пройдеш ніколи.

Мурашки спинялись, і коники клякли

Од тої краси незвичайного маку.

І навіть завжди заклопотані бджоли

Літали повільно над маком по колу.

А макові – що? Ну вродився такий.

Красою пишатись йому не з руки.

Тай він не пишався, а всім усміхався

І з кожним привітно і чемно вітався.

І кожний лиш кращого макові зичив,

І всім веселіше ставало утричі!

І все, що стрибало й повзло-заспівало.

Бо знали чудово,

Що добрій красі,

Не заздрять,

А тільки радіють усі.

Починали уквітчувати голівку віночком дівчатка з трьох років. Перший вінок для дівчинки плела мама. Купала його в росах сім днів, сушила, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, ромашка серце заспокоювала.

У чотири роки плівся інший віночок. Кінчики квіточок неодмінно розчісувались. Вплітали безсмертник, листочки яблуні.

У віночок шестирічної дівчинки вплітався мак – він оберігав спокійний сон та ясну думку.

Для семирічної дівчинки плели віночок із семи квітів. Уперше вплітали до нього цвіт яблуні. Батько торкався голівки донечки з віночком і промовляв: «Мати-яблуне, дядино моя, дай донечці моїй здоров’я і долю красну.» В центрі віночка було гроно калини, символ дівочої краси.

Крім квітів, у вінок вплітають стрічки. Люди вірили в їхню магічну силу. Стрічки оберігають волосся від поганих очей. Вимірювались вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.

Світло-коричнева стрічка – символ землі-годувальниці.

Жовта стрічка – символ Сонця.

Світло-зелена – символ краси і молодості.

Блакитна чи синя – символ неба і води.

Жовтогаряча стрічка – символ хліба.

Фіолетова – символ душевності.

Рожева – символ достатку.

Біла – символ пам’яті про померлих. На лівому боці її вишивали сонце, на правому місяць.

Називали віночок дуже гарно "Пісня Землі”

Учень (вірш).

У цвіті вишневім,

У колосі жита,

У кетягу калини,

У винограднім гроні,

У дереві кожнім

І в кожнім зелі – голос Землі!

Віночки – обов’язковий атрибут майже всіх свят: Івана Купала, весілля, вечорниць, обжинків, зустрічі весни і т.п.

Гра "Впізнай рослину"

Учні працюють з роздатковим матеріалом. В одну кишеньку вкладають назви квітів, які вплітають до віночка, а в іншу кишеньку – назви дерев.

4. Змагання команд.

     1.  Учитель. Захист назв команд відбувся, і надаємо слово журі. В цей час відбуватиметься традиційна розминка для команд. Всі ви знаєте багато загадок про рослини-символи. Кожна команда запропонує супротивнику по 4 загадки.

          1. Стою, стрункий, високий, у зелених штанах. І золотом оздоблена голівка моя. (Соняшник).

          2. Серед лісу-лісу червоне плаття висить. (Калина).

          3. Вже й мороз пошумував, а кого цвіту нне зайняв. (Барвінок).

          4. Стоїть дуб, повен круп. (Мак).

          5. Червоний колір, винний смак. Кам'яне серце. Чому це так? (Вишня).

          6. Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник).

          7. Сидить когут над водою з червоного бородою. (Калина).

          Учитель. І знову слово журі.

 2.   Конкурс «Хто більше знає пісень про рослини-символи».

          Представники кожної команди співають по черзі уривки з пісень.

          Учитель. Перед тим, як до поєдинку запросити капітанів команд, даємо можливість проявити свої здібності кращим художникам. Вони мають намалювати рослину, що символізує назву команди супротивника.

         3. Конкурс капітанів. Завдання полягає в тому, що вони повинні «переговорити» один одного. Що це означає? Кожен з них повинен сказати якомога більше приказок і прислів'їв про рослини-символи.

          • Де верба, там і вода.

          • Гнучка, як лоза.

          • Зігнувся, як верба над водою.

          • Така правда, як на вербі груша.

          • Верба, як трава, ти її покосиш, а вона знову виросте.

          • Де не пройде, золоті верби ростуть.

          • Високий, як лоза, дурний, як коза.

          • Де срібліє вербиця, там здоров'я водиться.

          • Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.

4. Кросворд «Хто швидше». Знайдіть назви рослин-символів:

Д

Е

Р

І

Й

Г

Ц

В

О

Л

О

Ш

К

А

Д

У

Б

Р

П

Е

А

Г

Д

Л

П

Р

У

Ж

А

Ц

І

Г

Р

Ч

О

Н

Р

Р

О

М

А

Ш

К

А

Ц

Б

В

У

Ш

П

О

Л

М

А

Л

Ь

В

А

О

У

Й

Л

О

П

П

Щ

А

Р

Ж

Г

О

В

Е

Г

І

П

О

О

Ю

Ж

М

Б

О

О

Н

В

Е

Р

Б

А

П

Ф

І

Р

Р

Б

Щ

И

А

П

Д

О

А

Л

Д

І

К

Р

Р

В

Ж

П

И

О

О

Р

С

Г

Б

Р

П

Т

Ф

Ц

Х

Ш

О

Д

Д

С

Г

П

В

И

Н

Р

Л

К

А

Л

И

Н

А

Н

Б

О

Т

Р

Н

І

М

Е

И

Ж

Д

А

У

Й

Н

Р

І

Т

Ж

О

Є

Г

Н

Т

У

В

Ю

Є

О

З

Щ

Є

П

Я

И

Л

К

Щ

Ш

О

И

Ц

Ц

Т

Ю

В

А

С

И

Л

Ь

О

К

Е

В

О

К

Л

И

І

Б

Е

З

С

М

Е

Р

Т

Н

И

К

Т

О

П

О

Л

Я

Відповіді: волошка, дуб, ружа, ромашка, мальва, верба, калина, васильок, безсмертник, тополя, півонія, любисток, барвінок, чорнобривці.

          Підсумок конкурсу капітанів.

V. Підсумок.

Вчитель

Закінчується наше свято. Ми сьогодні дуже багато говорили про рослини, дерева. Давайте спробуємо створити віночок дружби нашого класу, адже ви вже добре знаєте, які стрічки і квіти вплітаються. (учні по черзі чіпляють стрічку і квіти, які входять до віночка).

Ви всі молодці, сьогодні дуже гарно працювали. Діти! Вчителі і батьки сьогодні з великим задоволенням милувались вами.

   Спасибі вам , люди добрі, за вашу щирість ,за участь у нашому святі.

Пісня.            Зацвітає калина, зеленіє усе,

                       Нашу пісню щасливу вітер в далич несе.

                       Щастя більше немає на землі рідній жить,

                       Наче рідною матір, батьківщину любить.

                       Ну а грона калинові червоніють , наче доля.

                       Хай калина золота нас додому поверта.