Виховний захід "Свято Книги"

Свято Книги

Ведуча.Добрий день,Вам,люди добрі!Раді з святом Вас вітати!

              І від серця щирого щастя та добра бажати!

Ведуча.Дорогі всі гості наші!В нас сьогодні книги свято.

               Разом будем відзначати,книгу-друга шанувати!

Ведуча. Бо сила книги безмежна. Без неї людина сліпа. Протягом усього життя ми звертаємося до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкриває таємниці природи, життя.

Ведуча. Книга – не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. Нерідко книга, прочитана нами в дитинстві, залишається в пам’яті на все життя.

"Хто багато читає, той багато знає" – так говорять у народі. І це правда. Книга вчить, як на світі жить.

 Ведуча.Книжка-добрий,вірний друг,книжка знає все навкруг.

Про старі й нові країни,космос та морські глибини.

Хто відкрив,яку країну?І про неньку Україну. Танець «Україна, будьмо!»

1-й учень:

За всі віки життя на цій Землі
Знання і досвід, мрії променисті
Збирало людство у книжки малі
І зберегло їх свято й урочисто.

2-й учень:

У книгах тих записано усе,
Що людське серце болем наповняло.
І те, що радість сонячну несе,
Що на заваді розвитку стояло.

3-й учень:

Шалені успіхи і радість відкриття,
Важкі невдачі, біль утрат і зраду.
З прадавньої пори і так усе життя
До книжки йшла людина на пораду.

4-й учень:

Бо книга – вчитель, добрий друг вона,
Завжди порадить щиро й допоможе.
В ній людства мудрість зібрана земна,
Тому вона – усе на світі може!

5-й учень:

Це знань могутнє й чисте джерело,
Що не міліє – повниться з роками!
І якби там людині не було,
А мудра книжка завжди поруч з нами.. Пісня «Голубими небесами»

Попелюшка.Добрий день,любі мої!Ви мене впізнали?Правильно,я-Попелюшка з казки Шарля Перро.Я прийшла,щоб вас привітати зі святом.

Червона Шапочка.Якщо довго,довго,довго

Якщо довго по доріжці, 

Якщо довго по стежинці,

Бігать,тупать і стрибать

То напевно,то напевно,

То звичайно.то звичайно.

То можливо.то можливо.

Можна в гімназію нам прийти.

 

А-а,знань їм багато дають вчителі.

А-а.там навчаються читати,

А-а,і писати.й рахувати.

А-а,там цікаво всім завжди.

Червона Шапочка.Діти,ви впізнали хто я?Так це я,Червона Шапочка.Привіт ,усім!Я дуже рада побувати у вас на святі.

Буратіно.Здрастуйте!А мене ви впізнали?Хто я?Я вітаю вас зі святом.Та тільки здається мені,що на вашому святі немає найголовнішого гостя,Королеви Книги.

(Під музику забігає Маша)

Маша.Усім,дуже доброго дня!Так,а хто це на свято завітав!А мене чому не запросили?Чого мовчите,це я питаю?

Попелюшка.Машо,на святі потрібно себе гарно поводити.А тобі потрібно повторити правила поведінки.Тому тебе й не запросили.

Маша.Це вже занадто!Які такі ще правила?Х,о це так штукенція!
Буратіно.Це ключик,а не штукенція.

Маша.Ключик!Віддай,кажу тобі віддай!(Буратіно тікає від Маші)

Червона Шапочка.Діти ,давайте нарешті запросимо Королеву Книгу.(Заходить під музику королева Книга)
Книга.  Дорогі друзі. Я, королева Книга, дуже вдячна вам за те, що ви всі прийшли до мене на свято! Я вірю, що всі ви любите читати. Але я знаю таких хлопчиків… А втім, ви їх, здається самі побачите…

 

Грицько

Ой, і знову та книжка, де вона взялася на мою голову? Чого я такий нещасний? Треба було мені народитися ще до того, як винайшли ті книжки. От тоді було добре! Ніхто дітей не змушував читати, ніхто не примушував уроки вчити... Бігай собі, гуляй із раннього ранку до пізнього вечора і ніхто не кричав: "Читай! Вчи уроки!" От щасливчики ті, хто народився тисячі років тому – свобода була, воля, бігай собі, як вітер у чистому полі і ніяких книжок, ніяких уроків... А то ... Просто жити не дають з тими книжками...

Звучить мелодія. Входить книга «Дитяча енциклопедія» - новенька. Чистенька, модна. Співає. Стрибає. Танцює. З іншого боку шкутильгає хвора книжка «Рідна мова».

Рідна мова. Ой!Ой!Ой!

Дитяча енциклопедія. Привіт, ровеснице!

Рідна мова. Привіт!

Дитяча енциклопедія. Ой, як давно ми не бачилися. Що з тобою? Куди прямуєш?

Рідна мова. Ой, лишенько мені. Тут болить, тут – коле, тут – подерто, тут – брудно.

Дитяча енциклопедія. Ти що, потрапила а автокатастрофу?

Рідна мова. Ні. Швидше в Гришокатастрофу!  Колись я була такою, як ти – веселою, гарною, молодою, безтурботною. І ось потрапила до нечупари Грицька… Бачу, яка ти гарна, весела. Мабуть, добре тобі живеться?

Дитяча енциклопедія. Просто кльово, о-єс! Щоденне спілкування з Наталочкою для мене – свято! Ось дивись – всі сторінки мої ріві, чисті. Завжди я маю своє місце. Маю час на відпочинок, сон, прогулянку на свіжому повітрі. І макіяжу мені не треба – жодної зморшки! Ну чим я не супермод ель! І все завдяки моїй турботливій господині.

Голосно сміється, співає, кружляє.

Рідна мова.Тс-с-с! тихіше!

Дитяча енциклопедія.Чому, кого ти боїшся?

Рідна мова. Грицька! Знову наздожене мене, і не потраплю я на прийом до лікаря!

Дитяча енциклопедія.Та невже ти зібралася до лікаря? А ще така молода! Ось послухай, у мене є подруга Конституція. Вона мені розповідала, що кожна книга має право голосу і право на захист. А нещодавно по телевізору я бачила. Як люди протестували, виходили на демонстрацію. Моя порада – виступи з протестом проти Гриця!

Рідна мова. З протестом – це ідея! Дякую тобі за пораду! Бувай!

Шкутильгає геть. Енциклопедія знизує плечима, дивиться їй у слід і теж виходить.

Дія третя.

Лікар-хірург сидить за столом у кабінеті, щось пише. Чути стукіт. Входить книжка «Рідна мова».

Рідна мова. Можна? Добрий день. Якщо можна назвати його добрим.

Хірург. Заходьте, присядьте, будь ласка.

Рідна мова. Я б із задоволенням – та не можу.

Хірург. Розповідайте, шо з Вами трапилось.

Рідна мова. Біда, лікарю, велика біда!

Хірург. Зараз ми Вас оглянемо, послухаємо. Поведіть очима вверз-вниз, вправо-вліво. А тепер похитайте головою.

Рідна мова.Ай-ай-ай.

Хірург.Що болить? Нахиліть голову, сильніше. О, та у вас Гришохандроз. (бере ложечку). Відкрийте рота, скажіть «А-а-а» голосно! Так я і думав – Грищобрудит. Покажіть Вашу шкіру.

Рідна мова.Ой-ой-ой, дуже болить.

Хірург.(хитає головою). Ось плями, лишаї. Та у Вас ще й гришожировимастизм. Ну й ну! (Витирає піт з чола.) Такого я ще не бачив! Послухаю Вас ще. Дихайте глибоко.

О. тут цілий букет хвороб. Будемо готувати Вас до операції. І то терміново!

Книга втрачає свідомість. Медсестра звонить у дзвінок. Збігається медперсонал. Книгу кладуть на операційний стіл, одягають маску для наркозу. Лікар тим часом миє руки, одягає руквиці. Йде операція…

Розглядає себе в дзеркало.

Рідна мова.А помолоділа, здається , років на двадцять. А красива, як книга Гіннеса. Дякую, лікарю, дакую всім!

Хірург. Зачекайте, Вам рекомендовано постільний режим хвилин на тридцять.

Рідна мова. Дякую, мені вже краще. Низький вам уклін! Я вас ніколи не забуду! Ви мене повернули до життя! Бувайте!

Дія четверта.

Рідна мова зустрічає групу понівечених книг.

- Привіт, друзі! Куди мандруєте?

Математика. Ти хто?

Рідна мова. Як хто? Та невже ви мене не впізнали?

Придивляються, обходять з усіх боків.

Читанка. Та невже це ти? Ти що, пластичну операцію зробила?

Рідна мова. А от і не вгадали. Я полікувалася, імідж змінила і планую змінити господаря! А ви куди?

Художні книжки. Самі не знаємо, куди мандруємо.

Математика. Куди нам подітися?

Українські народні казки. Що робити?

Математика. Нестерпно вже стало жити.

Читанка. Ось подивися на нас, якими ми стали.

Казки. Хоча недавно ще новенькими були.

Звучить пісня.

Читанка.

Ой ви, буквочки мої розмальовані.

Ви, сторінки мої пошматовані…

Навтішався з нас гриць досхочу.

Разом. Ой, доходить до плачу!

Природознавство.

Всі малюнки Грицько з мене вирізав,

А на схемах букви різні понаписував.

Як дітей природі я тепер навчу?

Разом. Ой, доходить до плачу!

Математика.

Цифри в прикладах зробилися з вусами,

Кілометри замінились кілограмами.

Про задачі я зовсім уже мовчу.

Разом. Ой, доходить до плачу!

Треба йти на Грицька війною!

Рідна мова. Зачекайте – так одразу й війною. Може спочатку варто спробувати мирним шляхом.

Разом. Як це? Ми не знаємо!

Рідна мова. А я вже знаю.

Зберемося на демонстрацію і висунемо Грицькові свої вимоги. Згода?

Разом. Згода!

Рідна мова. Треба провчити Грицька і таких, як він, позбавити їх прав невмілого користування книгами.

Виставляють лозунги.

Грицько сидить розкуйовджений, їсть варення, навколо все в бруді.

Грицько. О, які гості. Заходьте. Що це ви так усі разом зібралися? Ось, а це що за краля з вами?

Рідна мова. Я не краля. Я – виборець! І маю право вибирати, навіть господаря. Ми прийшли, щоб виголосити свій протест.

Грицько.Ха-ха-ха, протест! Ну, давайте свій протест. Він смачний? З повидлом? О, мабуть, дуже смачний!

Читанка. Ось я – Читанка.

Чепурненькою була колись,

Ти тепер мене впізнав?

Сторінки мої забруднив, порвав.

Грицько.  Цікаво. Нічого мені робити, тільки тебе читати!?

Рідна мова. А з мене, з Рідної мови,

Шкіру здер і намалював гарбуз.

А в середині пом`ятій на сторінці 35

Виріс раптом сажотрус.

Грицько. Щось по тобі не видно! Це наклеп.

Математика. (плаче). А в мені – математиці

Ти знову намалював корову

І будь-як написав:

«Ось сія – математика моя».

Грицько. А докази того, що це я зробив, є? немає?

Отож бо і воно!

Художня книжка. Я – цікава Художня книга,

Для чого ти мене з бібліотеки взяв, Аркуші мої понівечив, позагинав?

І відколи в руки твої я потрапила, Подивися, якою я стала.

Ти ще і сторіночки моєї не прочитав,

Тільки з одного місця на інше мене перекидав.

Грицько. Ябеда!

Українські народні казки. Ми, Українські народні казки, пропонуємо втекти від цього нечупари!

Усі хором. Залюбки!

Грицько. (відсуає варення, серйознішає.) Зачекайте. Я думав, що ви жартуєте. Як же я без вас? Кажіть, що ви хочете?

Рідна мова. Ми вусуваємо тобі наші вимоги!

Казки. Будь ласка, не чіпай нас брудними руками!

Математика. Не пиши і не малюй на сторінках ручкою або олівцем. Це дуже негарно.

Читанка. Коли ти зупинився на певній сторінці, поклади закладинку, щоб ми змогли спокійно і зручно відпочити.

Художня книжка. Не загинай, не рви наших сторінок.

Рідна мова. Полікуй нас, оздорови.

Грицько. Добре, добре, я на се згоден! Я-я-я…

Книги. Ні. Ми не віримо твоїм словам. А от якщо ти підпишеш угоду – тоді, можливо, і повіримо.

Грицько. Угоду – то й угоду.

Хлопчик: (читає і коментує).

«Беріть книги чистими руками». А я їх ніколи не мию.

«Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки». А ви теж перегинаєте сторінки, як я?

«Не кладіть у книжку олівці та інші предмети, від цього вона рветься». Ніколи б не подумав.

«Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками». А в мене їх немає.

«Не читайте книг під час їжі». А коли ж?

«Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх». У мене ж жодна книжка не обгорнута!

Рідна мова. Постав підпис, будь ласка.

Грицько підписується, похнюпившись. В залі тиша.

Художня книжка. Ну як, добре провчили ми тебе?

Читанка. Я впевнена, що більше ти ніколи не псуватимеш книжок!

Рідна мова (звертається до глядачів). А серед вас, друзі, немає часом таких неохайних, несумлінних, хто зовсім не береже своїх підручників, не читає книжок?

Грицько. Друзі, не залишайте,

І мене не ображайте.

Буду мирно з вами жити,

Берегти вас і любити.

Брудними руками вас не буду брати,

На сторінках не буду малювати, писати.

Чесне слово!

Я зрозумів, що без книг моє життя буде нецікавим.

Ви – мої найперші, найближчі друзі! Буду вас читати вдумливо, намагаючись зрозуміти прочитане. Адже книги – велика цінність, результат праці багатьох людей.

Грицько і книжки стають півколом, беруться за руки.

Пісня

 (На сцену вибігає Буратіно з ключиком у руках. Ключ із фанери чи картону, обгорнутий фольгою.)

Буратіно:

Дорогі діти! Я утік таки від Маши. Я приніс вам чарівного ключика, який відкриє скарбницю непрочитаних книжок, які зберігаються у бібліотеках нашого міста (забігає маша).

МашаА, ось же ти! Віддай мені ключ від книжкової скарбниці.

Буратіно:

Не віддам. Цей ключ для дітей, які люблять читати і хочуть все знати.

МашаА вони нічого не знають, нічого не читають.

Давай перевіримо!

МашаЗараз ми побачимо, що ви знаєте. Атож. Чи знаєте ви загадки про книгу?

Загадки про книгу,розказують учні.

1) Дерево – не дерево, а листки має.
 Той буде мудрим, хто їх гортає.

2) Снігові поля, чорні граки,
 Хочеш розумним стати – бери та вчи.

3) Бачить – не бачить, чути – не чує.
 Та всіх научає, мовчки мудрує.

4) Без язика, а говорить,
 Без голови, а все знає,
 Без ніг, а скрізь буває.
 Язика немає, а всіх навчає.

5) Сама я нічого не знаю,
 А всіх розуму навчаю.

6) Лежить, мовчить,
 А, сто дурнів навчить.

Маша. Молодці! Загадки ви знаєте.
Але у мене є ще одне завдання. Якщо справитесь з ним, то не заберу у вас ключа.
А чи знаєте ви прислів’я та приказки про книгу? (діти розказують прислів’я).

Буратіно.Знають,бо книги читають,

А сторінки книжок завітних,

Всіх нас доброго навчать.

Працювати і учитись,Україну шанувать!Танець

Маша Ну добре,добре, Молодці! Знаєте ви все,вмієте. Тому, що багато читаєте. Я з вами теж буду дружити і запишусь до бібліотеки.Ну і ключик віддам,але спершу сама подивлюся.що ж у скрині?

Королева книга

Тут є добрі діти,Машо, знай.

Вони читають книг багато –

Для себе, сестрички й брата.

А це до них, красуня ніжна,

Поспішає Білосніжка.

Входить Білосніжка з гномами

Білосніжка. Справді, в цій школі є такі чудові діти.

Як за них не порадіти?

Нехай зараз кожен руку підіймає,

Хто понад 80 слів за хвилину читає,

А хто щодня цілу годину читає,

Хай дві руки піднімає.

Гноми виконують пісню на мотив «Блакитний потяг »

1-й гном

Колись давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. „Сторінками” найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому, бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців.

2-й гном

Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинах багато напишеш? А щоб взяти в дорогу 2-3 такі книги потрібен був віз

3-й гном З часом люди навчилися робити книги з тонкої козячої або телячої шкіри. Але ці книги були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят.

4-й гном

У далекій Африці на берегах повноводних річок простягнулися нескінченні зарослі болотяної рослини – папірусу. Писали на сухих стеблах папірусу. Писати було зручно, але такі книги швидко ламалися і розсипалися.

5-й гном

Справжній папір, що на ньому пишуть зараз люди, навчилися робити 2 тисячі років тому. Тоді книги писали вручну. Але це було дуже довго і важко – одну книжку переписували іноді кілька років

6-й гном Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки. Тепер книга всюди поруч з нами. Вона - наш друг і порадник.

11-й учень:

Ось так книжки з’явилися на світ,
Цікавий шлях вони пройшли віками.
Пролинуло земних багато літ,
Як книжка опинилась перед нами.

12-й учень:

Така, як зараз на столі лежить.
Легка, красива, звична, паперова.
А час нестримно в космосі летить
І щось мінятись, певно. буде знову.

13-й учень:

Комп’ютерний настав нестримний час,
Прогрес такий, що годі і встигати.
І щось, звичайно, зміниться для нас,
Але не зможе людство не читати.

14-й учень:

Можливо, книжка змінить власний вид,
Сторінки не стиратимуться вічно.
Та поки на Землі живе наш людський рід,
То й книжка буде жити – це логічно.

Пісня

Королева книга

Найвірніша з друзів – книжка рідна, мила.

        Наша в ній надія, в ній і наша сила.

        Слався, величайся, зіркою з гори,

        Українська книжко, серед дітвори!

Із святом вас, друзі! Із святом книги1 Бажаємо вам приємних, цікавих зустрічей з героями книжок!