Виховний захід " Свято осені" в 2 класі

 

Нетішинська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 2

 

 

 

 

 

 

Виховний захід        

 « Свято осені»

 в 2 класі

 

 

                                                                                                         З досвіду роботи

                                                                                                         вчителя початкових класів

                                                                                    Товстюк Ірини

                                                                                     Володимирівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 .

 

 

 

Свято осені

 

( Зала, де проводиться свято, прибрана вишитими рушниками, осіннім листям, квітами)

 

Вчитель.     Любі діти, шановні батьки та гості!

Я рада вітати Вас сьогодні у нашому затишному класі.

Злітають з календаря останні дні листопада,  завершується пора золотої осені. І ми зібралися сьогодні на нашому святі, щоб попрощатися з цією чудовою порою року; подякувати їй за все хороше,  що вона нам подарувала; пригадати, чим нас радували ці три останні місяці.

 

Діти читають вірші

1.Сонце низько чи високо                               2.  Осінь – багряна, літо – барвисте,

Посила землі уклін.                                             Весна – це красуня в зеленім вбранні,

З ним приходять пори року                                  Зима – синьо-біла, морозно-сріблиста,

І приносять безліч змін.                                        Та кожна із них до вподоби мені.

 

3. Облітають квіти, обриває вітер                   4. Осінь, осінь…Вона

пелюстки печальні в синій тишині.                    Тоді буває чарівна,

По садах пустинних їде гордовито                      Коли стає золотокоса.

осінь жовтокоса на баскім коні.                           Отож, запрошуємо осінь!

В далечінь холодну без жалю за літом

синьоока осінь їде навмання.

В'яне все навколо, де пройдуть копита,

золоті копита чорного коня.

 

( Входить дівчинка в костюмі осені: жовте плаття прикрашене листочками, на голові вінок, в руках кошик з осінніми плодами)

 

Осінь. Я — Осінь! Йду до вас на свято не сама, а зі своїми трьома місяцями, бо всі вони добре попрацювали, щоб людям було легше пережити зиму, а тепер час і відпочити мені й моїм синам. А у вас так гарно, ви такі милі та гостинні діти, що ми прийняли ваше запрошення і прийшли до вас.

 По землі простую швидко, кольори міняю.

 І тепер на поле рідко сонце посилаю.

 Щоб земля могла спочити і набратись сили,

 Бо ж вона пшеницю й жито для людей зростила.

 Фруктів, овочів багато — усього доволі!

 А тепер спочинок-свято буде в лісі, в полі...

 А на землю дощик буде часто накрапати,

 Щоб спочинок мали люди і земелька-мати.

 Щедрим золотом укрию  гори і лісочки

 І дощами гарно вмию всі поля й садочки.

 Я води подоливаю у ставки і в ріки.

 Болота понапуваю менші і великі.

 

А ось і мої місяці. Кожен сумлінно виконував свою роботу, щоб підготувати землю до зими. У кожного були свої обов’язки. Про це вони вам і розкажуть.

 

Вересень.

 

Я — Вересень!

 Я до школи діток завжди закликаю,

 А роботи в мене — непочатий край!

 Я ворота в осінь першим відчиняю,

 Ввечері тумани посилаю в край.

 Звожу я картоплю, кавуни і дині,

 Тож робота в полі і в саду кипить.

 Все зібрати люди встигнути повинні,

 Восени не можна змарнувати й мить!

 Я труджусь невпинно — і збираю, й сію,

 І співаю славу вічну трударям,

 Ще й дарую людям щастя і надію

 Та тумани сиві роздаю полям,

 Щоб укрити землю ніжною красою.

 На добро умити всі земні плоди,

 Напоїти поле чистою росою,

 Все роздати людям із землі й води...

 

 

Вчитель. Чи знаєте ви, які свята є у вересні? ( Відповіді дітей:  Різдво Святої Богородиці -21. 09

Воздвиження Христа Господнього – 27.09. Віри, Надії, Любові та Софії – 30.09)

 

Вчитель А ще у вересні є цікаве свято Здвиження. Воно припадає на 28 вересня. Цього дня не можна ходити до лісу, бо там збираються вужі, гадюки, ящірки і починають «радитися», де їм перезимувати. За легендою, якщо на таке кубло натрапить людина, то її можуть покусати. Справді, в цю пору плазуни лаштуються на зиму. Мабуть, тому і виникла легенда, щоб люди не заважали лісовим мешканцям налаштуватися на зиму.

 

Дитина 1 . Кажуть у народі, що вересень — рум’янець року. Садок у вересні, що кожух у січні. Всякому літові кінець, а осені початок. Вересневий час — сім погод у нас. Назва місяця пов’язана з рослиною, поширеною на Поліссі. Це — верес, що буйно цвіте дрібненькими рожево-бузковими суцвіттями саме у вересні і є дуже цінним медоносом.

 

Дитина 2. Із середини вересня відлітають у вирій птахи. Коли люди бачили в небі журавлиний ключ, то обов’язково приказували: «Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку!» При цьому брали грудочку землі, загортали в хустинку і тримали до весни. А навесні, як тільки-но ключ веселиків повертався додому, ту грудочку землі закопували на городі. Це означало, що весна має бути щедрою.

 

Дитина 3. У вересні ще чимало цікавого. Є «бабине» літо, коли сонячно і дуже тепло, а в повітрі носяться павутинки. Є ще чимало прикмет, як-от: «На Семена ясно — осінь буде погожою!», «Рано пожовкло листя на горобині — рання осінь і холодна зима».

 

Вчитель. Вересень-трудівник гарно попрацював і на городах уже зібрані гарбузи, викопана картопля, зрубана капуста на грядках. Зібраний багатий урожай. І зараз ми підслухаємо про що розмовляють овочі на городі.

 

( Вбігає дівчинка в шапочці із зображенням моркви)

Морквинка. Я морквинка невеличка.

                        і зелена в мене гичка.

                        Дуже добра я дозріла

         Бо на сонці личко гріла.

А хто п’є морквяні соки –

        У того рум’яні щоки.

Огірочок.   Я зелений огірочок

                     Кучерявий маю листочок,

                     Стелюся низенько,

                      Збирай мене швиденько.

Бурячок.   Я бурячок – кругленький хлопчик,

                   Як у мишки в мене хвостик,

                    Червоненький я на вроду,

                    Хочу в борщик із городу.

Диня.        Я на сонці сонцем сяю,

                   Родичів багато маю.

                  Гарбузова господиня

                  Соковита, жовта диня.

Картопля. Я росла в темній темниці,

                    Як зросла – взяли в світлиці,

                    З мане шкуру всі деруть,

                    Мене варять, мене труть,

                    Пироги з мене печуть.

                    Мене знає і дитина,

                    Бо я смачнюча картоплина.

 

Вчитель. Ну ж бо, в коло всі ставайте, та город свій прославляйте!

Овочі. Ні, когось тут ще нема. Здогадались?    … ( Гарбуза)

( Заходить поважно гарбуз)

Гарбуз. На хвилиночку у гості

              Я б до друзів покотився.

               Та прив’язаний за хвостик

               З того дня, як народився.

( Діти – овочі підходять до гарбуза і «витягують» його на середину)

 

Сценка «ходить гарбуз по городу»

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

- А чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Обізвалась жовта диня,

Гарбузова господиня:

- І ще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвалися огірочки,

Гарбузові сини й дочки:

- І ще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвалася морквиця,

Гарбузовая сестриця:

- І ще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвалися буряки,

Гарбузові свояки:

- І ще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвалась бараболя,

А за нею і квасоля:

- І ще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Ой ти гарбузе ти  перістий

Із чим тебе будемо їсти?

- Миска пшона, шматок сала –

От до мене вся приправа!

 

Вчитель. Ось яка цікава розмова відбулася на городі. Овочі зібралися і в корзинці Осені опинилися.( Вчитель показує корзину, з якою прийшла Осінь, накриту вишитою серветкою) Вігадайте, що тут є? ( Вчитель загадує загадку, коли діти відгадують – дістає той фрукт або овоч з корзини і вручає його тій дитині, яка відгадала)

Загадки 

В земляній сиджу коморі

А коса моя надворі (морква).

 

 Вузлувата і листата,

А доспіє – головата.

На нозі одній стоїть

Сто сорочок на ній (капуста).

 

Як не віриш – перевір:

На мені 12 шкір!

А гризнеш – в сльозах покинеш

Бо зовуся..(цибулина)

 

Товстий Гнат

При землі, не впізнати

А як вирвеш, борщик звариш

Тоді й похвалиш. (буряк)

 

А що за коні, що стоять на припоні

Довгасті, зеленої масті.

Нікого не возять, лиш солі просять (огірок)

 

 

 

Зелений чуб, червоний бік,

 Смачний із нього чавлять сік.

 Ґадзині варять з ним борщі,

 Росте в городі на кущі.  (Помідор)

 

Народжується з квітки,

 Його всі люблять дітки,

 Заліза в нім багато,

 Рум'яне і хрустке.

 А ну, скажіть, малята,

 То що ж воно таке? (Яблуко)

 

Лампочка вгорі висіла,

 Стала смачна, пожовтіла.

 Діти лампочку зірвали,

 З апетитом скуштували.  (Груша)

 

Мовби на одній нозі.

 Він зростає на лозі.

 Подивись скоріш в віконце —

 Грона сповнені всі сонця! 

 Кожен скуштувати рад соковитий...  (Виноград)

 

Чи то жовта,

 Чи то синя

 Соковита господиня.

 Чи то сонце,

 Чи то злива —

 Пригостить нас влітку...  (Слива)

 

Некрасива, шишкувата,

 Як прийде на стіл вона,

 Скажуть весело хлоп'ята:

 — Ну й розсипчаста, смачна! (Картопля)

 

Я жовтенька, я маленька,

 Мов медочок солоденька.

 На баштані достигаю,

 Тепле сонечко вітаю. (Диня)

 

Він овальну форму має,

 На городі виростає.

 Ґадзині його консервують,

 І рагу смачне готують.

 Цей фіалковий пан –

 Тонкошкурий _ _ _ _ _ _ _ _.(Баклажан)

 

 

 

 

Вчитель. Молодці! А тепер запрошуємо жовтень.

 

 Жовтень.

Я — Жовтень!

 Ну, а в мене також є робіт багато:

 Все подозбирати в полі й у садку.

 Щоб було що їсти в будень і у свято,

 Й ще одну загадку маю я свою:

 Все зачарувати — ось моя робота!

 Фарбувати листя хочеться мені,

 Щоб горіла всюди щира позолота

 І палало листя в жовтому вогні.

 Щоб краса довкілля серце звеселяла,

 Від краси здавався неповторним світ.

 Щоб запала в душу і не відпускала,

 Ну а синь небесна кликала в політ...

 

 

Вчитель Назвіть свята жовтня.(Діти називають свята жовтня:  Івана Богослова -9.10, Покрова Святої Богородиці – 14.10)

І в цьому місяці є також багато свят. Найголовніше з них — Покрова. Воно припадає на 14 жовтня. До цього дня треба було посіяти озимину і закінчити ще багато робіт. А ще казали: якою буде погода на Покрову, такою буде і зима. Якщо до цього дня не опало листя вишень, то зима буде теплою.

 

Дитина 4. Назва місяця говорить сама за себе, адже в цей час усе в природі вбирається у жовтогарячий колір, і стає так гарно, немов у казці. На сонечку все іскриться і блищить, мов золото. Стоять замріяні жовті клени, чарівні берізки, червоно-жовті вишні. Тому і назвали цей місяць жовтнем.

 

Дитина 5. Про жовтень є багато прислів’їв: «У жовтні гріє ціп, а не піч», «Жовтень як не з дощем, то зі снігом», «Грім у жовтні на малосніжну, м'яку і коротку зиму».

 

Вчитель. Отож у жовтні городина зібрана, роботи стає менше, вечори стають довшими і мами з бабусями збираються на посиденьки  і вишивають. В Україні вишивання вже стало традицією, і навіть маленькі дівчатка навчаються вишивці у своїх бабусь та дізнаються від них багато цікавого.

 

( Виходять бабуся з онукою з вишивками в руках, сідають і розмовляють.)

Онучка. Бабусю, а що ти вишиваєш?.

Бабуся. Вишиваю рушничок, Іванночко.

Онучка.А нівіщо ти його вишиваєш? Адже можна купити в магазині!

Бабуся. Так, можна. Але у нас, українців, вишиті рушники, сорочки, пояси здавна були оберегами. Люди вірили, що річ, вишита вправними руками мами, бабусі, нареченої чи сестри має чудодійну силу, приносить свому власникові щастя, удачу, оберігає від всього злого.У сільській оселі з давніх-давен рушники розвішували на визначних місцях – при вході, над образами,  над вікнами, щоб захистити хату від усьго злого. Рушником сповивають новонароджену дитину, щоб була щасливою. Рушник давала мати сину чи доньці, проводжаючи  у дорогу, щоб оберігали від лихого ока. Таким самим рушником звязують руки молодим на весіллі, щоб завжди були разом.

Онучка. А для кого ти  вишиваєш цей рушничок?

Бабуся. Для тебе, моя люба онучко. От будеш ти виходити заміж, а тобі під ноги простелять вишитий мною рушничок.

Онучка.(сміється). Ой, бабусю, яка ти смішна! Який заміж! Мені ж лише 7 років!

Бабуся. Так, ти ще маленька. Але раніше в Україні було принято, щоб кожна  дівчина підготувала собі посаг, придане.  Сюди входили постіль, рушники, одяг, а також стрічки та хустки, якими дівчина мала обдаровувати весільних гостей. Отож, до весілля дівчині належало багато працювати. Тому й починали дівчатка  вчитися вишивати ще у 6-7 років.Як тільки на городі і в полі закінчувались роботи,  жінки збирались по домівках і вишивали. А з ними і маленькі дівчата вчилися цьому мистецтву.

Онучка. Бабусю, як цікаво! А ти мене навчиш?

Бабуся. Звичайно, моя люба! ( Дівчинка схиляється над вишивкою, бабуся показує)

 

Учениця. Осінь з бабиного літа ниточки сукала

                   І білесеньких тоненьких рушників наткала.

                   Кинула легеньку пряжу в небеса сушити.

                   А як висохла, схотіла вишити-зашити.

                   А узори – скрізь довкола: в лісі, в полі – всюди…

                   Тож не дарма в Україні вишивають люди.

 

 

Вчитель. Я сподіваюсь, ви також дізналися дещо нове від нашої бабусі. А ще в жовтні дуже часто сіються дощі і щоб від них сховатись потрібно…що? Правильно, парасольки. Запрошуємо їх.

 

Танок « Веселі парасольки»

 

Листопад.

 Я — Листопад! Дружу з вітрами

 І золото з дерев трушу.

 Іду з холодними дощами

 Та землю листям вкрить спішу.

 Я звірів спати повкладаю

 Тих, що для них харчів нема.

 Я добрий, я про все подбаю —

 Не за горами вже зима.

 Турбот у мене теж багато.

 Йду по землі, щоб все зробить,

 Щоб всім було життя, як свято,

 Та щоб було земельці відпочить.

 І рідко сонечко сміється,

 А з хмари знову дощик ллється.

 І не сховатися ніде...

 Та вже не дощ, а сніг іде.

 Роботу я важливу маю —

 Ворота в осінь зачиняю!

 

Вчитель Чи знаєте ви свята листопада?

4 листопада — свято Казанської Божої Матері. Якщо цього дня небо заплаче, то за дощем прийде зима. А 21 листопада — Михайла. Він обов’язково має приїхати на «білому коні» і сповістити про зиму. Тому й кажуть: «На Михайла зима саньми приїхала». Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна і гарна. А від Пилипа — 27 листопада — починався піст. З цього дня жінки в Україні починали прясти кужіль на полотно.

 

Дитина 6. У листопаді  падають листочки, встеляючи землю, мов килимом, а дерева залишаються голі, безлисті. Легенький подих вітру — і листячко летить, летить, бо настав листопад.

 

 Дитина 7. Ще кажуть, що листопад — вересню онук, жовтню син, а зимі — рідний брат. Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить. Листопад уриває дня, а накликає ночі.

 

Вчитель. А давайте завітаємо з вами до лісу і побачимо, що ж там відбувається восени.

 

( Інсценізація казки « Рукавичка»)

 

 

. Дитина 8.  От які чарівні місяці до нас завітали. Та й діти прикмет багато про них розповіли. Ми дуже раді, що ви до нас прийшли у гості. Це дивовижно! Осінь і три її місяці! Тому давайте всі поспіваємо, адже таке не щодня побачиш. Чи не так, діти? (Відповіді дітей.)

 

( Діти співають пісню про осінь.)

 

Вчитель. Ми бажаєм, любі гості, вам на нашім святі,

                  Щоб усі були, як осінь, щедрі і багаті.

                  І здорові, як водичка, з джерела дзвінкого.

                  Всі ми зичимо вам щастя світлого, людського.

                  Ми з відкритим щирим серцем до гостей ідемо

                  І для вас на рушникові хліб і сіль несемо.

                  Хай же весело і світло у житті вам буде,

                  Недаремно в Україні всі гостинні люди!

Дякуємо всім за увагу!   ( Осінь всіх пригощає короваєм)