Виховний захід “Свято українського фольклору”

Виховний захід

“Свято українського фольклору”

Мета: розширити знання учнів про усну народну творчість; розвивати пізнавальні та пошукові інтереси школярів; виховувати почуття гордості за свій народ, любов до рідної мови; сприяти формуванню духовно багатої особистості

Хід свята

Звучить пісня «Тихо над річкою»

 у виконанні українського народного хору ім. Г.Верьовки

Учитель читає вірш "Про Україну пам'ятай"

У всьому світі – кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

 

1-ий учень. Україно мила, краю мій чудовий!

Чи є в цілім світі ще така краса?

Весно наша рідна, в запахах бузкових,

в голубім серпанку дівчини коса.

 

2-ий учень. Вся в садах вишневих, у пахучих м’ятах,

в розлогих долинах яблунь пахне цвіт.

Земле ти вродлива, земле ти багата,

де такої вроди знайдеш дивоцвіт?

 

3-ій учень. Скрізь хати біленькі, наче на малюнку,

в мальвах, чорнобривцях, наче у вінку,

дай, кохана земле, цілющого трунку,

вірною я буду тобі до віку

Ведучий 1. Доброго дня, вельмишановні пані і панове! У кожного з нас є своє родинне вогнище, є дім, в якому ми живемо. А от коли скласти наші маленькі батьківщини, вийде велика держава – Україна. Це наша земля, наш рідний край, наша країна з мудрими, талановитими людьми, з чарівною піснею, що дивує весь світ, з мальовничою природою, багатющими народними традиціями

Учні

1. Дітвора ми українська,

Хлопці і дівчата,

Хоч слабі у нас ще руки

Та душа завзята.

 

2. Бо козацького ми роду,

Славних предків діти,

І у школі всі вчимося

Рідний край любити.

 

3. Ми малі, та всі ми друзі,

Ми – одна родина,

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.

 

Ведучий 2. Часто у житті ми чуємо слово «фольклор». Що воно означає? Буквальний переклад цього слова – «народна мудрість». Це усна народна творчість, яка включає в себе багато жанрів. Один із його жанрів – колядки і щедрівки. Колядували 7 січня на Різдво переважно парубки. Вони збиралися гуртами, вибирали ватажка, «козу», «пастуха» з пугою та інших персонажів. Ватаг постій­но носив головний атрибут – зірку. Заходячи на под­вір'я, колядники просили дозволу і, коли господар по­годжувався, починали забавну виставу з пісень-колядок і жартівливих сценок. У текстах коля­док оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зи­чили їм щастя і здоров'я. Колядників господарі щед­ро обдаровували. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на молодіжні розваги – «вечорниці», які справлялись 8 січня. Зустрічайте, друзі, колядників, які покажуть звичай таким, яким він був у давнину.

Звучить пісня «Добрий вечір» у вико­нанні українського народного хору ім. Г.Верьовки. Заходить гурт колядників, попереду –  ватаг із зіркою.

Господар. Ласкаво прошу!

Гурт виконує колядку «Коляд, коляд, колядниця»

Розігрується дійство учасниками

Ватага.  Бажаємо цій хаті, щоб всі були багаті.

               Обдаруй нас, не скупися, щоб твій ячмінь уродився,

               щоб нажали сто кіп жита, щоб сім'я була вся сита.

               Щоб скотина водилася, щоб пшениця родилася.

Господар дає колядникам торбинку з дарунками, гурт виходить

Ведучий 1. Щедрування – давній звичай ново­річних обрядів, під час яких групи щедрувальників (переважно дівчата) піснями-щедрівками славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що от­римували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, обрядовими іграми з масками. Щедрівки співали окремо господа­рю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині.

Учні виконують завдання

Звучить українська народна пісня-веснянка «Вийди, вийди, Іванку»

Звучить пісня «Благослови, мати». Заходить ма­ти з випеченими жайворонками» у ситі, роз­дає членам команд печиво у формі жайворонків

Мати.   Діти мої, діти, діти-боженята,

              Йдіть до мене гурточком, виберіть жайворята.

             Жайворонки беріте, на високу гору йдіте.

             Пісеньок гарних співайте, весну-красну величайте.

             Просіть жита, пшениці, всякої пашниці,

             Дощика дрібненького, сонечка ясненького.

Діти підносять вгору «жайворонків» і промовляють

Діти.   Пташок викликаю з теплого краю:

Летіть, соловейки, на нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!

Ведучий 2. Як починаються веснянки, то спочатку виносять на вулицю горщик з кашею, закопують його і прибивають кілочком.

Заходять дівчата з горщиком каші і кілком, ставлять на сцені горщик і встромляють у нього кілок.

Дівчата (разом)

Закопали горщик каші, Ще й кілком прибили, Щоб на нашу вулицю Парубки ходили.

Дівчата виконують «кривий танок»

Починає звучати грамзапис колискової «Ой хо­дить сон»

Учитель: Колискові призначені тільки для од­ного слухача – дитини і мають тільки одного виконавця – матір або близьку людину. Мати й дитя – це найпрекрасніший образ людської духовності. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», – писав Т.Шевченко. Зв'язок, що з дня народження існує між матір'ю і дитиною, відображується у зворушливо щирих колисанках. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасли­вим, розумним, здоровим матір вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, у ритм гойдання колис­ки. Монотонний тихенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м'я­кенькими лапками підступає до намальованої коли­сочки пухнастий, муркотливий котик

Діти виконують колискову пісню

Котику сіренький, котику біленький,

котку волохатий, не ходи по хаті,

не ходи по хаті, не буди дитяти.

Дитя буде спати, котик воркотати.

Або:

Голуби приносять на крилечках сон-дрімоту:

Ой ну, люлі, люлі, прилинули гулі,

сіли на колисці в червонім намисті.

Стали думать і гадать, чим дитинку забавлять...

... «Колискова пісня, колискова – то найперша материна мова».

Ведучий 1. Якщо є на землі рай, то він там, де ми ще маленькі, мов ангелята, а на руках нас носять тато і мама. І нам завжди буде снитися колиска, в якій мати виколисала наше життя. Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого.

Учні

1. Десь далеко за віконцем

Знову ляже спати сонце.

Ти вже спиш в цю ніч ясну,

Тільки мамі не до сну.

 

2. Коли м’який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі,

Тоді я чую мами колискову.

 

3. Ніч, наче мати, ласкава і тепла

В кожну хатину до діток прийшла:

Спи, моя крихітко, люба дитинко,

Місяць в віконце до нас зазира.

 

4. Час прийшов спати, і ти на подушку

Щічки, дитинко, клади.

Завтра ми будем, як всі, жартувати,

А зараз вкладайся і спи.

 Звучить українська народна пісня «Не шуми, калино»

Вчитель. Сьогодні ми не можемо не згадати жанр українського фольклору – народну пісню. Наш народ завжди співав: коли йому було весело і коли було сумно, під час праці та відпочинку... З давніх-давен українці жили піснею. Коли їм було сумно – звучали сумні пісні. Коли працювали – звучали веселі пісні, які звеселяли їхню працю.

Співали, навіть тоді, коли не було і крихти хліба в господі. Бо пісня – це ще й духовний хліб.

 

Ведучий 2. Українська пісня! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня, що ввібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. То крає серце невимовним болем, то сміється і кличе до танцю.

 

1.Завжди у селах наших так було –

Після закінчення, та і під час роботи,

Піснями наповнялося село,

Бо пісня проганяє всі турботи.

 

2.І в довгії зимові вечори

І в літнії короткі теплі ночі,

Завжди мої співали земляки

• Про козаків, калину, карі очі…
•  

3.Весь час жилося тяжко на селі

Та пісня душу людям зігрівала,

Пісень співать навчали дочок матері,

Батьки синів співать пісень навчали.

 

4.Століттями складалися пісні –

Пісні народні – жартівливі і серйозні,

Вони єднали в мирі й на війні

Звучали на весіллі і в поході.

 

5.Згадаємо ж давайте у цю мить,

Що українці – це народ співучий

Ніщо не може нашу пісню зупинить,

Наповним піснею наш край співучий.

 

Вчитель. Давайте спробуємо усміхнутись один одному, по­бажаємо всім здоров'я і заспіваємо гарну українську народну пісню.

Діти виконують українську народну жартівливу пісню «Сіяв мужик просо»

Ведучий 1. «Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я ус­міхається», – говорить народна мудрість. Хто з нас не любить гру? В ній передається, характер народу. Цінність дитячої народної гри не лише у фізичному загартуванні дітей. У ній виховується дружба, колек­тивізм, взаємодопомога. Завдяки грі розвивається мислення, мовлення дитини, швидкість реакції. Зма­лечку треба бути добрим, чесним, сміливим. Саме на­родна гра допоможе стати таким.

Учитель. Пропонуємо всім відпочити і пог­рати в українські народні ігри «Квочка» та «Дощик».

Ведучий 2.Хочеться сказати про особливий вид українського фольклору – загадки. Це стислі твори, в основі яких – запитання.

Проведемо із присутніми конкурс «Нумо, відгадай!». Завдання: швидко відгадати загадки.

• Малий малишко закинув бочку на вишку. (Мак)
• Червоний Макар полем скакав, та в борщ попав. (Буряк)
• Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно. (Сонях)
• Влітку одягається, а взимку одежі цурається. (Дерево)

Ведучий 1. Своєрідним фольклорним жанром є скоромовки. їх цінність полягає в тому, що добира­ються і розставляються слова в них, вимова яких пот­ребує певних зусиль і сприяє виробленню дикції, пра­вильної артикуляції, що підвищує культуру мовлення.

Чотири учні (за бажанням)читають скоромовки із чарівної торбинки

• Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.
• Росте липа біля Пилипа.
• Розкажу вам про покупки, про покупки, про покупочки мої.
• Стоїть піп на копі, копа під попом, піп під ковпаком

Звучить українська народна мелодія

Ведучий 2. Найулюбленішим фольклорним жанром є казка. Мабуть, немає у світі людини, яка б не любила або не знала хоча б однієї казки. І діти, і дорослі залюбки їх слухають і читають. Українські народні казки надзвичайно різноманітні

Ведучий 1. Навряд чи знайдеться серед нас хтось, хто б не любив слухати казки, читати їх, мріяти про чарівні речі, казкові пригоди й дива. Це тільки на перший погляд казка — забава й розвага для малечі. Навіть дорослі можуть знайти в народних казках багато повчального для себе

Учні

1. Існує книг багато на землі.

Вони цікаві, мудрі, гарні.

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Всяк казочку читати полюбляє.

 

2. Казка – це світ чарівний та незвичний

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

 

3. У казці звірі мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі.

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку люди всі.

 

Учитель. Подивіться, будь ласка, українську народну казку «Рукавичка»

Інсценізація казки «Рукавичка»

 

Ведучий 2. Своєрідним фольклорним жанром є українські народні танці. Український народ впродовж століть створює самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне життя. Одним із її найцінніших скарбів є танцювальне мистецтво. Побачити українську вдачу і вроду можна саме в танці. Адже в ньому проявляється характер українського народу

Ведучий 1. Аркан – танець гуцульських богатирів., є одним з древніх символів життя. За деякими повір’ями «Аркан»  був посвятою хлопчиків в чоловіки.

Хлопці виконують танець «Аркан»

Ведучий 2. Ми зупинилися тільки на деяких жанрах українського фольклору. Культура нашого народу дуже багатогранна. Недарма весь світ дивується талантам українців.

Ведучий 1. Ми впевнені, що Україна стане процвітаючою державою, а українська мова і українська пісня буде звучати у найвіддаленіших куточках нашої планети.

Учитель. Швидко плине час. Завершується і наша зустріч. Хай вам щастить!

Звучить запис пісні «Зеленеє жито, зелене». (Колективний спів)