Виховний захід "Свято зустрічі весни"

Свято зустрічі весни

 

Мета: Систематизувати знання учнів про весну. 

Стимулювати потребу до самовираження в творчості. Виховувати    повагу до народної творчості рідного краю. 

         Відтворити на святі обряд зустрічі  весни, показати його красу.

Дати поняття про весняні народні свята.

     Привернути увагу учнів до змін у природі з приходом весни, розширювати   знання.      

           Розвивати спостережливість, увагу, вміння помічати і бачити цікаве у природі. Виховувати інтерес до природи, бережливе ставлення до неї

Зала, де проводиться свято, прибрана квітами, віночками, дитячими малюнками, на яких зображена весна. На стіні зображені птахи, які повертаються до своїх гнізд . На столі, застеленою вишитою скатертиною, випечені з тіста ’’жайворонки’’. У вазочках – гілочки верби.  Лине музика, звучить спів пташок.

 

Вчитель: Весна, весна! Радійте дітки!
Ховайте швидше саночки.
Немов пташки летіть із клітки, 
З кімнати, з хати у садки.

 

Дитина: Весна! Весна! Природа квітне!
Згори дзвінкі струмки біжать.
Сміється сонечко привітне!
Додому вже й пташки летять!

Дитина: Став довший день, а ніч коротша.
Дарує сонце всім тепло.
Зима відходить неохоче,
Та синьо небо зацвіло!

 

Вчитель: За астрономічним календарем весна починається 22 березня, у день весняного рівнодення, а закінчується 22червня, у день літнього сонцестояння. Дещо по іншому говорить народний календар. Перша зустріч весни повсюди зустрічалася 14 березня (на Явдохи ). Другу зустріч весни влаштовували 22березня (на 40 Святих ).У цей день чекали прильоту перших пернатих гостей. Всенародним святом була третя зустріч весни на Благовіщення, яке відзначалося 7 квітня.

 

Дитина: Благословіть Весну закликати,

Зиму проводжати

Вчитель: Благословляю!

Дитина: Ой Весно, Весно, Весняночко,

Прийди до нас, паняночко!

 

Дитина: Прийди до нас,

Теплом утіш,

А ти, сонечко, світи ясніш!

 

Діти півають пісню «Весна» (Додаток 1)

 

Весна:  Чую!Чую! Іду! Спішу!

Пташок викликаю

Із теплого краю:

Летіть  соловейки

На рідну земельку,

Спішіть ластівоньки

Пасти корівоньки!

 

Дитина: Весна у край наш прилетіла
Чарівна, радісна, ясна.
І кожна пташечка зраділа,
Бо принесла тепло весна.

Дитина: Побільшав день і більше світла,
І радості немає меж!
Ось квітка сонечком розквітла,
Весні радіють люди теж.

 

Дитина:  І звірі ті, що взимку спали,
Прокинулись уже від сну.
Із нір своїх повиповзали,
Щоб стріти радісну весну.

 

Дитина: І вже пташки, усім відомо,
Із вирію летять до нас.
Всі повертаються додому,
Бо пташенят ростити час.

Дитина: Летять метелики на квіти,
Прокинулись від сну джмелі.
Теплу і сонцю раді діти,
І все радіє на Землі.

 

Дитина: Весна тепло усім дарує.
Всіх закликає до життя.
Погляньте, як земля квітує,
Зимі немає вороття!

 

Діти і Весна беруться за руки та починають водити хоровод під пісню «Вже весна» (додаток 2)

 

 

Вчитель: Ой, весна, весна днем красна,
Що ж ти, весно, нам принесла?

Весна: Принесла я вам літечко,
Ще й запашне зіллячко,
Ще й зеленую травицю
І холодную водицю.
Принесла я вам ягнятко,
Ще й маленькеє телятко.

 

Вчитель: Ой, весна, весна днем красна,
Що ж ти, весно, нам принесла?

 

Весна: Принесла я вам ягнятко,
Ще й маленькеє телятко.
Ще й водицю холодненьку
І вербицю молоденьку.

 

(Весна передає вербові гілочки дітям)

 

Весна: Добридень діти! Ви вже зачекалися мене?

 

Діти разом: Так!

 

Весна: От давайте і перевіримо, як сильно ви чекали і що знаєте про мене. Нуж-бо розкажіть, що ви знаєте про перший місяць весни? Як він називається?

 

Діти разом: Березень!

 

Вчитель: Березень – перший місяць весни. Його також називають березоль, березіль, капельник, протальник, зимобор, маренець або крвсовик. В березні здавна заготовляють традиційні нопої – кленовий та березовий соки. Це особливий місяць. Він, як мовиться в народі, і усміхнеться, і заплаче, і ошкириться крутим норовом.

 

Дитина: Трудився лютий до світанку

І заморозив геть струмок.

А березень підкрався ранком

І схрумкав нишком весь льодок.

Мороз і другу ніч старався —

Припорошив льодок сніжком.

Та знову березень сміявся:

Злизнув усе те язиком.

 

Дитина: Хоч на річках льоди кололись —

Зима трусила ще сніги.

То лютий з березнем боролись,

Боролись, наче вороги.

Зима ще злиться, бідолаха,

А вже весна бере своє.

І березень бурульки з даху,

Немов цукерочки жує!

 

Весна: Діти, а які березневі свята Ви знаєте?

 

Дітина разом: 14 березня - свято Преподобної Євдокії, або свято Явдохи. 

 

Вчитель: У народному побуті «Явдохи» – не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня («Явдохи» за ст. стилем). Відтак аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.

Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.

Також 14 березня – весняне рівнодення. До цього дня випікали обрядове перево – жайворонків. Молодь співала веснянки, діти ходили по дворах і закликали жайворонків принести на крилах весну.

 

(Виходять 2 дитини з випеченими жайворонками і по черзі розповідають вірші.)

 

Дитина: Із краю-кураю

Пташок викликаю:

Летіть, жайворонки,

До нашої сторонки,

Спішіть, ластів`ята,

До нашої хати –

Весну зустрічати,

Зиму проводжати!

 

Дитина: Пташок викликаю

Із теплого краю:

Летіть, соловейки,

На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

 

Вчитель: 22 березня, на Сорок Святих, повертались із вирію шпаки та жайворонки -вісники весни. У цей день у багатьох регіонах України «гукали» весну — збиралися за село на горбах, співали веснянок і при цьому перегуку валися.
   Від Сорока Святих ще буде сорок морозів, але весна вже близько.

 

Дитина: Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:
Іще по гороньках сніженьки лежали,
Іще по долинах криженьки стояли?

 

Дитина: — Не сам же я вийшов. Бог мене послав,
З правої рученьки ключики давав
З правої рученьки літо відмикати,
З лівої рученьки зиму замикати.
Я тії сніги ніжками потопчу,
Я тії криги крильцями поб'ю.
І кубелечко я собі зів'ю,
І в кубелечку діток наведу.

 

Вчитель: А ще у березні починає цвісти верба. Її цвіт у народі називають «котики». Діти, завайте заспіваємо Весні пісню про вербові котики!

 

( Діти співають пісню «Весняні котики» додаток 3)

 

Весна: Які ще народні свята відзначають у березні?

 

Дітина разом: «Теплого Олекси»

 

Вчитель: 30 березня відзначалося свято святого Алексія, яке у народі мало назву «Олекса теплий». Діти слухали на водоймах, як щука пробиває хвостом кригу Щовечора після роботи хлопці й дівчата збирали в гурти, дівчата співали веснянок. Пасічники цього дня виставляли вулики на пасіку.

 

Дитина:  Олексій, Олекса теплий.

Яке славне це ім’я!

Він весну красиву клепле,

Відійшла зима сумна.

 

Олексій - води потоки,

Зрушить рибу у ставку.

Це вже звірів перші кроки,

Перші квіти в квітнику.

 

Дитина: Ніжна пісенька вівсянки,

Журавлів знайомий крик.

Дощові пливуть хмаринки.

Дощ - це справжній чарівник.

 

Він віщує урожай

І рої багаті,

Бо Олекса робітник...

Славимо це свято!

 

Вчитель: Також у березні, в третю неділю Великого посту, святкувалась Христя. Цього тижня, який називався ще «хрестопоклінним», по всій Україні випікали хліб у формі хреста. Частину спеченого хліба з'їдали, а другу — ховали до комори в зерно. Коли сіяли ячмінь чи овес, ярову пшеницю, господар брав і собою той хліб у поле. Його клали на землю, молилися Богу, з'їдали частину і промовляли: «Господи поможи, Господи, благослови. Дай, Боже, і на той рік їсти свій хліб». Залишки хліба закопували на полі щоб був кращий урожай.

 

Весна: Ну що ж, березенневі свята ви знаєте. А що можете розповісти про квітель?

 

         Дитина: – Я квітую, – каже квітень,

– Квітом луків і гаїв.

Листя зграйками на вітах

Жде-чекає солов’їв.

 – Я квітую! – квітень каже,

– Весно-сестро, пам’ятай,

Що довік бажання наше

– Прикрашати рідний край.

 

Вчитель: Другий весняний місяць та четвертий місяць року в григоріанському календарі носить назву квітень. Назва місяця в Україні прижилася не одразу. Адже в давньоруський час його називали «цвєтєнь», а згодом «апріль». «Апріль» – від латинскього «апріліс», чи ще давнішого – «апрілюм», тобто «сонячний». І якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з'являються перші весняні квіточки. 

Діти, давайте назвемо панні Весні народні свята, які відзначаються у квітні та вірші про них.

 

Дітина разом: Благовіщення, Вербна Неділя та Великдень.

 

Дитина:  Навкруги лиш чути дзвін,
Всіх вітає з святом він.
Благовіщення прийшло –
Хай пропаде всюди зло.

 

Вчитель: У квітні відзначали велике весняне свято Благовіщення. Це свято воскреслої землі, пробудження життєвої сили природи. Цього дня, вважали слов'яни, Дух світла благословляє Землю і все живе ній. На Благовіщення прилітає ластівка — Божа птиця. За народними повір'ями, цього дня Бог благословляє землю і все починає рости, з'являються перші квіти, з якими пов'язані магічні ритуали топтання рясту та заворожування пролісків.
 

 

Дитина: Світла Вербниця настала,
Радість нам подарувала,
Край доріг і біля річки
Вкрились котиком вербички.
Галузочки посвятили,
Діток розуму навчили,
Щоб здоровими зростали,
Маму з батьком шанували!

 

Вчитель: На вербному тижні, у неділю, святили вербу. Коли закінчувалась служба і вербне гілля окроплювалось водою, люди йшли додому, щоб якнайшвидше виконати магічні ритуали. Наші пращури вважали вербу священним деревом (так само, як вишню чи явір) і приписували їй магічну силу, тому господаря поспішали посадити гілочку освяченої вербички на городі чи в полі і поставити невеличкий букетик під образами.
Діти хльоскали один одного прутиками, примовляючи: «Не я б'ю — верба б'є». На це хльоскання ображатись не можна булав оскільки верба давала силу і здоров'я. 

У дні «білого» тижня годилося прибирати і білити хати, а на Чистий четвер до схід сонця закінчити нам водити чистоту в господарстві й самому помитись — це дасть здоров'я на цілий рік.

Наступного дня, на Страсну п'ятницю, постились зранку до виносу плащаниці з вівтаря.

У Великодню суботу готували крашанки. За повір'ями, виготовлені цього дня писанки чи крашанки зберігаються протягом усього наступного року.

 

Дитина: Великий день!
Великий день!
Ясний Великдень
На землі!
Багато радості й пісень
Приніс нам янгол
На крилі…

Веснянку діти
Хороводять – 
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
Сьогодні й сонце
Не заходить,
А сяє й сяє із небес.

 

Вчитель: На Великдень до церкви збиралось все населення села, святили паски, яйця, сир, печених поросят, сало, ковбаси.
   Вдома вся сім'я сідала до святкового столу, а перед тим усі вмивались із череп'яної миски з трьома червоними крашанками. Першими вмивались дочки, потім сини, мати і наприкінці батько. Після кожного вмивання воду зливали, не займаючи крашанок, вони залишались дочкам, «щоб гарні були». Потім усією родиною молились перед божником. Після молитви батько брав миску із свяченими стравами і тричі обходив стіл, після цього ділив свячені крашанки й паску, даючи кожному по шматочку зі словами: «Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого празника в щасті й здоров'ї». 

Після розговіння селяни збирались на великодні ігри. Дівчата ходили на веснянки у найкращому одязі, заквітчані вінками, а хлопці збирались біля церкви — стріляти з гармати.

 

(Діти співають пісню «Христос Воскрес!» додаток 4)

 

Весна: Як же багато весняних свят ви знаєте! І вірші про них розповідаєте, пісень співаєте. Та давайте перевіримо, що ви зможете пригадати про останній весняний місяць - травень?

 

Дитина: Блищить трава в травневих росах, 
Ріка руйнує береги, 
Пасуться кози в верболозах
І все буяє навкруги, 

Цвіте і тягнеться до неба -
Степ різним полум’ям горить. 
І все в нас є, чого нам треба, 
Й повітря, наче мерехтить. 

 

Вчитель: Травень – веселковий місяць солов'я. Це чарівний місяць буяння життя в природі, яскравості барв, справжнього тепла, надій на добрий урожай та на кращу долю. 
Повітря напоєне пахощами бузку, земля заквітчана жовтогарячими килимами кульбаб та лісовими озерцями ніжних конвалій, а на тлі блакиті неба горять рожево-білі свічки каштанів.
   З давніх-давен збереглася назва місяця, в якому буяють трави. У стародавніх рукописах так і значиться: «...місяць Майї, рекомий – травнь».

 

Весна: Ану ж розражіть мені хутчій, які свята відзначають у травні?

 

Дітина разом: День св. Юрія!

 

Вчитель: На 6 травня припадає день святого Юрія, за язичницьких часів — день Ярила. Цього дня весна сходить на землю і вступає у свої права, цим днем завершується давній язичницький цикл новорічних весняних свят. Юрій відмикає ключами землю, випускав тепло, росу, благословляє майбутні врожаї. Люди виходили на поле хресним ходом, молились за врожай, кропили поле свяченою водою, закопували ні нивах освячені крашанки та паски, примовляючи: «Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю» Діти забавлялись, качаючись на озимих посівах, це давало силу і здоров'я, дівчата водили хороводи, співаючи веснянки, хлопці кидали грудки в небо, «щоб хліби росли високі», обливались водою, вірячи, що це сприятиме врожайності полів. На Юрія вперше виганяли худобу на цілющу росу, знаючи, що це віджене від тварин усі хвороби.

 

Дитина:  В той день, коли навколо весна уже буяє,

Відходить у минуле пора зимових бур,

І остаточно в світі тепло перемагає,

В той день до нас приходить, приходить святий Юр.

 

Вчитель: Взагалі, роса на Юрії вважалась священною, її збирали для лікування і охороняли від відьом, використовуючи різні прийоми захисту: чіпляли на воротях, парканах, стайнях гілки свяченої верби, обсипали обійстя і корів маком, малювали дьогтем хрести на воротях, дверях тощо.
   Господині готували святковий обід із молочних страв та вперше доїли овець, виконували обряди на заворожування краси.

 

Весна: За те, що ви знаєте так багато про весняні місяці та свята, хочу з вами поводити хоровод та поспівати. Згодні?

 

Діти разом: Так!

 

 

Весна: Дякую вам, любі діти, за теплу зустріч. Вже зовсім скоро на дворі потеплішає, забуяє молода травичка. Під теплим вітерцем затріпочуть молоді листочки, а із теплих країв повернуться птахи і принесуть весну на своїх крилах, а разом з ними – тепло та радість до ваших сердець.

Бувайте, любі мої. Зустрінемось наступного року!

 

Діти разом: До зустрічі!

Додаток 1

 

 

 

 

Весна

Слова Юлії Хандожинської

Музика Ірини Мринської

1

А весна, а весна -

Справжня чарівниця,

Сонце вгору підняла,

Вже йому не спиться.

 

Приспів:

А весна, а весна,

А весна зелена

Завітала у міста,

У міста і села!

2

А весна, а весна

Землю пробудила,

У гайочку на поляні

Квіти посадила.

Приспів.

3

А весна, а весна

Птахів погукала,

У садочку зелененькім

Пісню заспівала.

Приспів.

 

Додаток 2

 

Вже весна

Слова Юлії Хандожинської
Музика Миколи Ведмедері

1
А на Україну вже весна прийшла,
Високо у небо сонце підняла.
Квіточки барвисті в трави заплела,
Щоб розквітла наша матінка–земля.

Приспів:
Вже весна-весна на Україні!
Вже вінок лелечий в небі синім!
На крилі несе свої пісні,
На крилі несе свої пісні.

2
І милує очі й серденько моє
Ця краса весняна, що відлунням йде.
Гомонять діброви,гомонять гаї.
Теплі і веселі будуть наші дні.

Приспів.

Додаток 3

Весняні котики

сл.Марії Ясакової
муз.Ольги Янушкевич

1.Сірі-сірі котики, сірі, наче жим
   Посідали котики  у рядок один.
   Розпушились котики, вже їм не до сну -
   Виглядають котики із кущів весну.
                            ПРИСПІВ:
Котики, котики, хто вас так назвав?
Може кому, котики, ви сказали : "Няв!"
Може кому, котики, ви сказали: " Мур!"
Ну признайтесь котики: хто, коли це чув?

2.Пахнуть, пахнуть котики теплим вітерцем,
   Пахнуть, пахнуть котики ніжним деревцем,
   Пахнуть, пахнуть котики світлом і добром,
   Пахнуть, пахнуть котики маминим теплом.

Додаток 4

 

Додаток 5