Виховний захід
Тема: Чорнобиль — скорбота пам’яті людства.
Мета: Чорнобиль – це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;
розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;
виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави;
виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.
Книжкова виставка: "Полум'я полинне - на тлі чорнобильського болю".
Хід заходу
Відео – Чорнобиль: минуле і сьогодення
Сцена закрита. Лунає мінорна музика.
На сцену виходять учені в чорному.
Учень:
Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи може викреслимо його
З календарів своїх допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.
Учень: 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, забути й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.
Учень: 26 квітня!
Люди не проспіть!
Атомне століття раною горить.
Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,
Щоб зустріли внуки вранішню зорю.
І виростають покоління
Котрі не чули тиші
Що зберегли ми, що надбали
Що дітям в спадок передать?
Тепер тут зона, а була земля,
Тут був чорнозем, а тепер Чорнобиль.
Учні сходять. Виходять ведучі.
1-й ведучий: 26 квітня 2016 року минає 30 років з того часу, як пролунав вибух на ЧАЕС…. 26 квітня… 1986 рік…
Зелені луки, величезні гаї, тихоплинні річки – все стало мертвим. Над куточком планети враз нависла чорна хмара лиха, яка почала поширюватися з блискавичною швидкістю і поливати цим лихом, як дощем нашу рідну землю. Це страшне слово – радіація.
2-й ведучий: Атомний вибух негативно вплинув на все живе.
Страшні наслідки аварії: ненароджені діти, вражені радіацією, волосся раптово випадає, руйнуються живі клітини, змінюється склад крові.
Людей вивозили із забрудненої зони. Важко було і їм покидати свої рідні місця.
Учень:
Покинув усе: і роботу, і хату,
Прибив злої долі обух.
Тож микаюсь нині
По всій Україні,
Мов вигнаний дух.
Прогрес, ефективність,
І в праці активність,
Де треба й нетреба були.
І от в результаті –
Сто тисяч безхатніх,
Що з «дозволу з дому втекли»
Втекли межі люди…
Чи добре їм буде?
Чи щастя підставить плече?
Підставить…
Та тільки до того
У них не в одного
З безсилля сльоза потече.
Травень 1986 рік. Це слова із вірша Е.Рагушкіна «Біженці»
1-й ведучий: Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова відлунюють у наших серцях гірким болем. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві.
2-й ведучий: Одним із такіх сіл є село Прип'ять, яке зародилося на березі річки Прип'ять і проіснувало всього 16 років... Чудове розташування. До того страшного дня воно було місцем проживання та відпочинку тисячі людей. Та не стало в той час ні рибалок, ні човнів. Річку Прип'ять спасали. Головним було — не допустити рознесення по річках страшної і невідомо рмерті. А дари садів Чорнобиля так і залишилися незібраними.
1-й ведучий: Не стало села. Є хати і хліви, І сива, пекуча сльоза на щоці, І розпач, що гостро торкнувся грудей, — Село ще стоїть, та не має людей. Болючу дорогу обрали вони, Ростуть на городах густі бур'яни. Та пустка і тиша безлюдним крилом зриває останню політку житла... На карті Вкраїни не стало села.
Відео – Прип’ять – місто привид
2-й ведучий: Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.
Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
1-й ведучий: Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.
2-й ведучий: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.
1-й ведучий: „З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами.
Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.
2-й ведучий: На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.
Презентація «Гіркий спомин Чорнобиля»
Два учні представляють презентацію
1-й ведучий:
Зойкнула Земля чаіним криком
– Сину, вбережи і захисти!
Вийшла мати із іконним ликом:
– Йди, синочку, хто ж коли не ти?
Спалахнуло небо, впало крижнем
– Сину, вбережи і захисти!
Вийшла жінка з немовлятком ніжним:
– Йди, коханий, хто ж коли не ти?
2-й ведучий: За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.
1-й ведучий: 23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.
2-й ведучий: Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.
Учень:
Вогонь і землю зріднили собою
І кипіла у них під ногами земля
Навіть небо двигтіло од вогненного болю
І тривога палюча долітала здаля.
А трагедія кожну мить наростала
Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.
І немов з Хіросіми, з безодні повстала
Перед людством, відкривши свою тайну.
Як спинити її – гуртувало єдине бажання,
Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.
Невпокорене атомне випробування
Впало вперше, пожежники мужні, на все.
1-й ведучий: Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: „Тримайтесь ближче до життя, хлопці”.
Учень:
Лейтенанти – хлопці непохитні,
Молоде, вогненне покоління.
Ви, як пам’ять у тривожнім світі
Раду незнищенного коріння.
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шугали
Не до подвигів і не до звершень
Ви ж собою людство заступали.
Та серця, мов кремені, не вгасли
Залишались іскрами на тверді
Тільки жити – в нас бунтує спрага,
Та продовжить пісню родоводу.
А лишилась вірності присяга.
Батьківщині. Матері. Народу.
2-й ведучий: Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: „У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?”
1-й ведучий: Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.
2-й ведучий: Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони.
Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.
Учень:
Люди в білих халатах до землі вклоняюся вам!
В час біди – ви солдати! Чи ангели милосердя?
Це крізь ваші серця йде жорстока передова
Де незвично чатують порожні очиці смерті.
Скільки крапельок крові волає у мікроскоп
Про третину життя. Що тільки й встиг хтось прожити
І тривожно сьогодні, мов у горлі саднить волосок,
Слово не постигне пристрочує лейкоцити.
1-й ведучий: Одними із перших зустріли цю біду і працівники зв’язку. У ті напружені трагічні хвилини після вибуху і метал не витримав: пульт централізованого зв’язку „Київ – Прип’ять” замовк. Та вже через 20 хвилин він вже знову заговорив.
2-й ведучий: Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок.
Учень:… йдуть колони, колони, колони…
Розминаються повні – порожні,
Незбагненна процесів болю,
У автобусах тих подорожні
Ідуть наче із долі в недолю
На вокзали, в лікарні, у безвість
Із Чорнобиля, з Прип’яті, звідки?
Розтривожено вуликів безліч
Невидимого стишені свідки.
Запалення свічки
Презентація «Герої»
1-й ведучий: Шестеро із 20 чоловіків двох караулів невдовзі померли.
2-й ведучий: – Герой лейтенант Володимир Павлович Правик;
1-й ведучий: – Герой лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;
2-й ведучий: – Сержант Микола Васильович Ващук;
1-й ведучий: – Сержант Володимир Іванович Тищура;
2-й ведучий: – Старший сержант Микола Іванович Тітенок;
1-й ведучий: Старший сержант Василь Ігнатенко.
2-й ведучий: У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід. Ще затужить по хлопцях Земля і скорбота земна.
1-й ведучий: Ми схиляємо свої голови перед усіма кого сьогодні вже немає з нами, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів.
Хвилина мовчання
2-й ведучий: Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.
1-й ведучий: Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.
2-й ведучий: Йод – 131, цезій – 137, стронцій – 90, плутоній – 239. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.
1-й ведучий: А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
Учень:
Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка
Покотилась до обрію, збурила зоряну синь
На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко
Бо Чорнобиль – трава – не полин.
Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска
Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?
І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.
Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?
Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю
Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?
Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…
Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,
І петля радіації стягує шию твою
Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба
Знай, що Бог ще чекає молитву твою.
2-й ведучий: На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
1-й ведучий: Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.
2-й ведучий: Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть.
Учень:
Радіаційна днина б’є на сполох
Радіаційні стогнуть небеса
Двадцятий вік – як доля, а не спомин
Як хліб душі, як мамина сльоза.
Людство прагне Всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне „бути чи не бути” –
Грізно над планетою висить.
На землі у домі вселюдському
Протиріч і негараздів тьма.
Відео фільм - Героям Чорнобиля присвячується
1-й ведучий: Чорнобильська аварія – перший дзвінок у ХХІ століття. Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям, закликаючи кожного з нас схаменутися та задуматися про цивілізацію поки не пізно.
2-й ведучий: На цьому захід присвячений 30-тій річниці Чорнобильської катастрофи завершився.