Виховний захід у 3 класі до дня Перемоги "Вклонімося великим тим рокам.."."

 

 

Вклонімося

великим тим рокам…

 

Виховний захід  в 3 класі

до дня Перемоги

 

 

                                  Шульга Оксана Вікторівна

                                  учитель початкових класів

КЗ «Малинівський опорний ліцей№1»

                                                       Малинівської селищної ради

              Чугуївського району

             Харківської області

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята «Вклонімося великим тим рокам…

Мета заходу:

• виховувати почуття патріотизму, поваги до ветеранів;
• поважне відношення до історичної пам’яті свого народу;
• моральну культуру учнів, розвивати здатність відчувати, співпереживати, вміння слухати оточуючих.

Обладнання: комп’ютер,  записи пісень, виставка малюнків, оформлення залу.

Звучить тихо мелодія «Журавлі» (музика стишується, на сцену виходять читці)

Ведучий.

З книги «Безсмертна пам’ять» з 21 на 22 червня 1941 року.

Темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному боці Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомби, заправляються пальним такни. Наближається час «Х» — 15:00…

Гуркіт, вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі. (звучить фонограма повітряної тривоги).

Ведуча.

 Все починалося з грому небесного

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому

Який на світанку, вигнав із дому.

Ведучий.

 Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам’яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися: до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання

( хвилина мовчання, озвучена відліком часу).

Ведуча.

Ніхто не забутий, на полі ніхто не згорів.

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері

Щороку й сини, що спіткнулись об кулі живуть.

Починає звучати мелодія легкого шкільного вальсу

(починає звучати мелодія вальсу, кілька пар танцює вальс, а в цей час учень розповідає:)

Учень. 22 червня 1941 року. Догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, він пив теплу росу із трави і замріяно слухав мелодію шкільного вальсу.

(мелодія вальсу переривається повідомленням Левітана про війну)

Ведучий. Так, двадцять друге червня 1941 року – це перший     Великої Вітчизняної війни. Саме з нього бере Друга світова війна свій відлік довжиною в одну тисячу чотириста вісімнадцять кривавих днів і ночей.

Звучить пісня  

На безымянной высоте

Учень 1

 Спинись проклятий, супостате

На світ востаннє подивись

За тіло матері розп’яте

Сини на битву піднялись!

Учениця 2

У бій пішли за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Учень 3

Вперед ідіть, полки суворі.

Під прапором свободи.

За наші ясні зорі

За наші тихі води.

Звучить пісня

На фоні тихої музики (пісні «Степом, степом»)

діти розповідають вірш.

Учениця 1

 Сонце палило нестерпно,

Гнулось у саду гілля:

Падали яблука в серпень

Глуха стогнала земля.

Учень 2

Рвали снаряди їй груди

Всюди гриміла війна

Падали спалені люди,

Їх не щадила вона.

Учениця 3

Бій, розгортався лютий,

Кулі, неначе град

Тихо вітри і люди

Тихо вітри і люди

Впав у траву солдат.

Учень 4

Вдарило хлопця в груди,

Вибухнув поруч снаряд,

Тихо, вітри і люди!

Тихо, вітри і люди,

Вмер молодий солдат.

Учениця 5

Мати довіку буде

Сина свого виглядать

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди,

Син її – той солдат.

Ведучий.

 Страшні сліди залишила війна у всьому світі. Лише на території України в руїни та згарища німці перетворили чотирнадцять міст і двадцять вісім тисяч сіл.

Чотири роки… Тридцять чотири тисячі годин… Дві тисячі шістсот кілометрів від Москви до Берятна. Так мало?

Ведуча

Дійсно, якщо літаком – то всього на всього три години польоту, а перебіжками, по-пластунськи – аж чотири роки. Довгих тяжких чотири роки.

Звучить пісня

Путь дорожка

Фонограма(стукіт серця)

Вірш.

Учень. До обеліска я в задумі стану,

До сивини своєї на путі.

Скажу « спасибі» тихо ветерану

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги –

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги

Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни

Сьогодні треба поклонитися всім низько

Хто не прийшов з війни.

Звучить пісня

Ты помни

Ведуча. У війни не жіноче обличчя… Але скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

Учень.

Дівчина в сірій шинелі

В куцих, простих чобітках

Йшла, де зривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках…

Учень

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем

Учень

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали.

Землю, обнявши свою.

Звучить пісня    « Катюша»

Ведучий. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

Звучить пісня

«Смуглянка»

«Синий платочек»

Ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекались своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Учень

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилину щоденні турботи

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Ведучий. Травень, це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень… а ще це місяць коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, ніщо не забуто»

Ведуча. Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою

Поклонімося ж всім, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Разом. Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

(на сцену виходять всі учасники).

Виконують пісню «Перемога, свята, перемога»