Виховний захід: «Україна-це ми!»

Виховний захід: «Україна-це ми!»

Мета: розширення  знань учнів про Батьківщину, формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, працьовитість; соціальну та загальнокультурну компетентність; національну свідомість школярів; розвивати бажання брати посильну участь у розбудові держави, наполегливо вчитися, щоб принести якомога більше    користі  рідній Україні; формувати активну громадянську        позицію, почуття любові до рідного краю, гордості за  його людей, заохочувати творити добро, вирости гідними громадянами своєї держави.

       Виховувати   любов до рідного краю, почуття причетності до всіх подій які відбуваються в Україні, виховання любові до України, звичаїв, традицій, обрядів наших предків, любові та поваги до батьків, до планети Земля, усвідомлення того, що діти є нащадками нашого культурного надбання.

Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, запис Гімну України презентація «Україна – мій рідний дім», відео-кліпи: «Кліп про Україну», « Небесна сотня», «Разом і до кінця», карта України, малюнки з патріотичними висловами, державні символи України.

Хід заняття

1.Вступне слово вчителя

   Сьогодні ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю кожної людини.   

  Нехай тему нашої розмови підкажуть рядки вірша Ліни Костенко.
Буває, часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, є - дорога, явори,
Усе моє - все зветься  …(Україна.)

Так, сьогодні ми будемо говорити про найдорожче серцю кожної людини – про свою Батьківщину.

        Україна - славна і чудова земля з широкими і чистими річками, мережаними нивами. А височенні гори від Півдня стоять, немов сторожі. А здалеку синє море грає, мов запрошує до себе: '"Ходіть мої рідні, ходіть. Колись наші предки, запорожці, гуляли по моїх хвилях, погуляйте і ви. Сумно мені за вами, за вашою милозвучною мовою". А до моря вливається Дніпро - найбільша річка на Україні. Над Дніпром на горах блищить золотоверхий Київ. А там міста і села по ярах і балках, а там степи шумлять, хвилюються, колихаються, пахнуть...

Думки про рідний край торкаються струн самого серця і нагадують до болю знайому мелодію – мелодію дитинства, вона у всіх різна, але для всіх однаково важлива(відео-кліп: «Красивий кліп про Україну»– YouTube  https://www.youtube.com )

Легенда.

    Багато планет, різних і таких не схожих одна на одну, створив Бог. Та всі вони були мертві. Але якось набрав творець пригорщу родючих грунтів і голубих вод та й кинув чудодійний дар на планету, що пролітала поблизу. За мить та планета ожила і заграла всіма барвами.

   Минуло багато часу і вирішив Творець провідати ту планету. Дістав він із Божої скрині мішок і склав  у нього весь свій скарб: золото і срібло, діаманти й кришталь, руду і сіль, вугілля і граніт... кинув свій мішок у напрямку живої планети, яку щойно назвав Землею.

     Раптом мішок зі скарбом розв'язався, почали висипатися з нього Божі дари на планету. А найбільше їх потрапило на слов'янську землю. Минули тисячі років. Якось зібрався Творець поглянути на цю маленьку планету. Облетів довкола неї й побачив дивовижний куточок, кращого від якого не було на всій цій Землі. І вигукнув Господь: «Це справжній рай!». Ступив на казкову землю, яка так припала йому до душі і нарік її Україною. Адже у цій назві було слово «рай». Ось так і виникла українська земля, яку сам Творець хотів би мати за рай.

   Наша Україна – райська земля безмежних степів, неозорих ланів, прадавніх таємничих лісів. Це земля могутніх  і славних предків, які залишили нам у спадок священні звичаї та прекрасні поетичні традиції, безцінні дари – слово і пісню ( звучить пісня «Лише у нас на Україні - Микола Янченко»)

Учень:

      Україна – одна з найбільших європейських держав. За площею вона більша, ніж Франція, Іспанія, Швеція. Землі нашої держави простяглись із заходу на схід на 1316 км, а з півночі на південь – на 893 км. Якщо ви захочете перетнути її пішки, вам доведеться йти 90 днів, долаючи щодня 30км. Розташована Україна на заході материка Євразія, в центральній частині Європи. Сусідами України є румуни, молдавани, угорці, білоруси, росіяни, чехи, словаки, поляки. А Чорне море розділяє нас із турками. Через територію України протікає багато річок. Найбільша із них – Дніпро. Столиця України – місто Київ.

     У теперішній час у складі України можна умовно виділити низку історико-географічних регіонів, які складались протягом століть під впливом різноманітних факторів: кліматичних, політичних, географічних, історичних, етнічних.

Учень:  Але

     24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О четвертій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. За вісім років терору Донбасу та окупації Криму людоїдський апетит країни агресора зріс.

    Сьогодні Україна ефективно стримує російську збройну агресію завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство має й надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови демократичної правової держави в сім’ї європейських народів.

   Від 2014 року Україна бореться за суверенітет і соборність. Російський агресор тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть звільнені. Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.

Вчитель :

    Повномасштабна війна впливає на планування українцями майбутнього, ключовими питаннями залишаються безпека і занепокоєння через невизначеність.

     Це засвідчує проведене центром Cedos дослідження "Рік повномасштабної війни в Україні: думки, переживання, дії", презентація якого відбулася в Укрінформі. "Метою дослідження було зафіксувати, описати й узагальнити досвіди переживання війни в Україні, а також тенденції зміни переживань у часі", - зазначила координатор проєктів, старший аналітик Cedos Олена Сирбу.

За її словами, опитування є п’ятим від початку війни і ґрунтується на п’ятьох вимірах життя: тілесному, що містить питання повсякдення та побуту, психологічному, соціальному, економічному і публічному.

Згідно з результатами дослідження, опитані частіше звертаються думками в майбутнє, аніж у минуле - порівняно з попередніми опитуваннями. Ключовими питаннями для людей залишаються безпека - власна і рідних, занепокоєння щодо невизначеності майбутнього.За висновком фахівців, протягом трьох місяців повномасштабного вторгнення українці почали адаптуватися до воєнної ситуації. Повітряні тривоги сприймаються вже як "нова норма".

  Тривога та напруження у громадян, що спостерігалося на початку повномасштабного вторгнення, у 2023 році переросли в емоційне виснаження та апатію. За словами аналітика Cedos Єлизавети Хассай, деякі респонденти підкреслили, що намагалися зосередитися та опанувати емоції для продуктивнішої роботи. Нині у респондентів зберігаються труднощі з плануванням майбутнього.

У соціальному вимірі основні проблеми стосувалися розлуки з рідними та браку живого спілкування, що також провокувало тривожність, сум, страх, самотність та ізольованість.

    Найбільш складною була ситуація у людей, близькі яких перебували на окупованих територіях чи поблизу лінії фронту, де зв'язок із рідними був нестабільним.

Учень:

16-річна Дарина 11 місяців чекала з полону свою маму Анну Кірєй, військову з полку "Азов"

    "Нам не дозволяли підходити близько до вікна в тюремній камері. Я дивилася у вікно з відстані. Там було видно зірки на небі. Думала, що ось і моя донька десь далеко дивиться на ті самі зірки. Й так ми з нею все одно підтримуємо зв'язок", - розповідає 39-річна Анна Кірєй, військова з полку "Азов". У російському полоні протягом 11 місяців їй жодного разу не дозволили подзвонити чи написати рідним. Хоч Женевські конвенції гарантують таке право полоненим.Але донька Дарина сама писала мамі в месенджери на її втрачений український номер. З надією, що вона зможе колись їх прочитати.Після звільнення з полону Анна Кірєй відновила свій номер і отримала від доньки десятки повідомлень, включно з привітаннями на День народження. 3 червня 2023

Учень:

Вірш Ірини Сало «Зима без світла – це не страшно»

«Зима без світла – це не страшно»

страшно без сина, без тата, без брата

без душевних розмов, без вечері разом

без тих кого забрала війна

страшно, коли тримаєш у долонях руку,

а вона льодяна.

Зиму без світла можна пережити,

а втрату можна? Мабуть, ні.

бо їх вже більше не вернути, не обійняти

не притулитись, не поцілувати

і не заговорити, бо вуста німі.

Зима без світла – це не важко

бо є і свічка, і камін, і в небі ліхтарі

важко – день і ніч у боротьбі

пораненого друга прикривати собою

побратима нести у труні

важко писати:

«мила, якби я загинув,

поцілуй від мене малого

і пам'ятай – хоч я не поруч, але я з тобою»

так важко чекати дзвінка

коли повсюди лунає тривога

і при свічці тихенько вимовляєш слова

   «Написати вірш мене надихнув вечір при свічці  так говорить Ірина Сало. Тоді на вулиці була дощова та холодна погода, а я сиділа у теплій кімнаті. Я згадала про тих, хто зараз не має навіть цього. Все, що їх оточує – це холодні окопи, постріли, вибухи та темрява. В один момент запитала сама в себе, чи бути без світла – найстрашніше? Чи можливо буває щось, що є гірше, болючіше і важче? І відповіла собі, що так...

      Ця зима без світла – складний період, який ми точно переживемо. Залишаться, мабуть, лише неприємні спогади. А зима без рідних залишиться раною, яка постійно щемітиме і яку неможливо вилікувати. Я написала цей вірш, аби кожен зробив висновки. І я неймовірно щаслива, що його прочитала велика кількість людей. Бо там про важливе», – розповіла Ірина.

Слово вчителя

    «Війна додала до віршів багато сліз, болю, страху. Вірші допомагають не падати духом, комусь нагадують про рідних, когось змушують плакати... Війна не проходить безслідно, вона змінює життя людей – руйнує домівки, ламає долі, відбирає рідних. Когось загартовує, зміцнює дух, додає патріотизму. Так, буває страшно. Страшно, що в один день може прилетіти й у твій дім. Страшно, що зустріч із кимось може стати останньою. Страшно за своє життя, яке може обірватись в будь-який момент» .

 Учень:

   Українці виразно відрізняються від інших народів. Передусім – мовою. Українська мова – одна з найпрекрасніших й найбагатших мов поміж мовами інших слов’янських, та й не тільки слов’янських народів. Її називають солов’їною. Знання мови народу, серед якого живеш – ознака культурної освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного. В умовах незалежності нашої держави мова, хоч не без труднощів, поступово займає гідне місце в суспільстві. У Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій. Водночас право на національно-культурний розвиток гарантується представникам усіх національностей, які проживають на території нашої держави.
      Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідне слово, ми захищаємо свою націю, її гідність, право на майбутнє.

Учень.  

У дитячому серці жила Україна –
Материнські веселі і журні пісні,
Та за мову мужицьку не раз на коліна
Довелося у школі ставати мені.
Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї.
Наді мною ночами відплакала мати,
Я не зрікся ні мови, ні пісні її.

Учень :

    Історія України та народу, що живе на цій землі, губиться в сивій давнині. Назва «Україна» (край, земля) означає територію, що була основою Київської Русі у ХІ-ХІІ ст. Уперше цей термін уживається в Київському літописі в 1187 р. стосовно земель Південної Київщини та Переяславщини. З кінця IX ст. Руська земля стала центром, політичним і територіальним ядром утворення єдиної держави східних слов’ян, що закріпила за собою назву Русь. Вона була однією із могутніх держав Європи. Високий авторитет Київської Русі в тогочасному світі закріплювався тісними зв’язками київських князів з багатьма зарубіжними дворами.

      На довгі роки Україна втрачає свою державність. Вона була під владою Литви, Польщі, Австро-Угорщини, Росії. Боронитися довелося майже повсякчас. Звідусіль йшли на родючі українські землі незчисленні завойовники, щоб стати власниками щедрої землі. Але усі їхні спроби виявилися марними. Не міг допустити волелюбний народ, щоб його ненька - Україна схилялася перед кимсь на коліна, ставала годувальницею нахабних поневолювачів. Тому завжди, за будь-яких обставин, українці намагалися відстояти свої права, захистити рідну землю.

     За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки в складі СРСР до відомої в світі держави. Більше 120 країн визнали її, а 90 країн встановили дипломатичні відносини.

      24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України. Отже, наша держава незалежна, демократична, соціальна і правова.

Учень:

Ліна Костенко «Усе моє, все зветься Україна»

Усе моє, все зветься Україна

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є - дорога, явори,

усе моє, все зветься - Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Учень

Та не всім це до душі. росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність.

       Ліна Костенко писала: «У кожної нації свої хвороби. У росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі. Мені хочеться згадати слова Григорія Сковороди, який сказав про наш народ: «Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від неї свиней». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі. І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити. Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави,точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Виконується пісня: «Ти моя Україна» (Назарій Яремчук - ти моя Україна - YouTube https://www.youtube.com › watch)

Вчитель:

А зараз кожен із вас подумає, прислухається до свого серця і напише на промінчику заповітні і щирі слова про Україну. Слова, що йдуть від серця – найщиріші і найтепліші.

Вправа «Вільний мікрофон» Кожний бажаючий чітко висловлює власну думку про рідну неньку Україну.

Учень:

     Кожного дня, щогодини Україна завдяки  нашим-героям, серед яких і наші славні земляки, виборюють право бути  країні  суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими і якнайшвидше повернулися додому з перемогою, до своїх матерів, дружин та дітей. Сьогодні наш доземний уклін матерям, які чекають, чекали і будуть завжди чекати своїх дітей із нелегких доріг і особливих доріг війни.

Учень: 

Іде … чи в брід, чи навмання.

В ній переходять всі границі

І вороги, і їх брехня.

Іде війна, як темний морок ночі.

Нема їй ані стриму, ані спину.

І бреше підлий ворог в очі

І «по-братерськи» цілить в спину.

Іде війна, не нами розпочата.

Запущена іззовні, наче вірус.

І крутяться машинні коліщата:

Смерть – в плюс. Життя – у мінус.

Іде війна. Немов вогню лавина.

Не видно ні кінця в ній, ані дна.

Учень: 

Тепер ми знаєм, що таке війна.
Де волю відбирають у народу.
Її ми не чекали, а вона
Підступно так прийшла до нас зі Сходу…

Свідомість застилає чорний дим
А на вустах – то вірші, то прокльони.
Як це незвично – воювати з тим,
Із ким немає лінії кордону.

Учень

Всі ми хочемо жити у мирі,

щоб здіймались у вись журавлі 

  І дитячі хай посмішки щирі

завжди сяють на нашій землі!

Учень

Щоб сліз не було, ані болю,

щоб не чути нещадних гармат,

Щоб на нашу не випало долю

ні страждань, ні воєнних утрат.

Учень

  Щоб нас сонечко вранці будило,

заколисували солов’ї,

Щоб зростали ми в мирі щасливо

і для нас гомоніли гаї.

Вчитель:

     А що треба для того, щоб наша Батьківщина процвітала, щоб росли ми у мирі і злагоді? Що треба для того, щоб відчути себе справжнім патріотом, громадянином своєї Вітчизни?

 Вчитель.

    Україна! Країна волі і краси, радощі і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над якою сяють яскраві зорі щасливого майбутнього. Ви - майбутнє України, То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав Великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і нашу мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність і шановані будемо іншими.

Інтерактивна вправа «Тепло моїх долонь»

       На аркуші паперу обведіть свою долоньку, напишіть на ній свої побажання і прикріпіть навколо карти України.(Учитель зачитує всі учнівські побажання)

Саме наша любов, добро і піклування допоможуть зберегти єдність нашої держави ( звучить пісня: «Побажання Україні»)

      Всі  присутні беруться за руки  або піднімають маленькі прапорці з символікою України і разом говорять : «Україна – єдина країна!»

Всі разом:

   «  Живи, Україно! Живи для краси, для сили, для правди, для волі.Співай, Україно, як рідні ліси, як вітер в широкому полі.»

Композиція «Чотири свічі»

Я – ВІРА! На жаль, люди не хочуть про мене слухати. Не бачу сенсу горіти далі…

Я – МИР! Але люди не цінують мене. Не маю сили горіти далі…

Я – МИЛОСЕРДЯ! Люди забули про мене, поринувши кожен у свої проблеми. Ніхто не може підтримати моє полум’я…

Дитина: Що ви робите? Припиніть! Ви повинні горіти! Я боюся темряви!

Не  бійся, не плач, благаю!  Поки горить моє полум’я, завжди можна запалити вогні! Бо я – НАДІЯ!

Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.

Вчитель висновок:

    У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є МРІЯ!  І сьогодні вона спільна у нас усіх!!! МИРУ Й СПОКОЮ НАШІЙ ДЕРЖАВІ!!!

    І  з цією спільною думкою б`ються в єдиному ритмі, в єдиному поштовху наші серця.

    Діти! Від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде майбутнє України. Нові часи, нові завдання, нові вимоги. Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі людяні. Тож попри всі щоденні турботи пам’ятайте про головне – вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе, як Людину, яку створив Господь подібною собі. Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцем. Треба вірити, що настане час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, хлібом і квітами,

І  хай лунає над світом: «Червона калина», «Стефанія», прославляючи незалежність українського народу

ВСІ  учні :

• Дякуємо Збройним силам –

Разом прийдемо до миру!

• Віримо в ЗСУ допомагаємо, волонтеримо, вчимося і наближаємо нашу Перемогу
• Станемо на захист світу –

      Хай буде побільше сміху!

Не дарма кажуть: націю, яка сміється під кулями – не подолати

• Тільки разом все здолаєм –

Перемоги лиш бажаєм!Щоб завжди бачити як сходить сонце над Україною

• Ми обіцяємо докласти всіх зусиль, щоб отримати міцні знання, адже знання – це наша зброя, якої так боїться окупант, руйнуючи школи і університети
• Наші воїни, ми дякуємо вам  за те, що ви захищаєте нас, наших рідних та близьких, нашу рідну Україну, її цілісність та недоторканість, її гідність.
• Нехай Господь єднає Україну в мирі та злагоді! Нехай ангели оберігають вас від небезпеки і повертають живими додому з перемогою.

«Слава Україні! Героям слава!» Слава нації! Смерть ворогам!

Україна! Понад Усе!»

Учень:

У всьому світі – кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина -

це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка слів

про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

землі, що зветься Україна.

Щоб про це ми не забули

ні на хвилю, ні на мить,

Хай Господь святий із неба

нас, малих, благословить.   (Звучить пісня Катерина Бужинська - Україна-це ми!)