Виховний захід "Україна-славний край козачий"

Міністерство освіти і науки України

Вище професійне училище № 1 м. Рівне

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ

 

позаурочного заходу

«Україна- славний край

козачий»

 

 

 

 

 

                                                            Підготувала:

                                                                  Іванченко Н.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: Ознайомити учнів зі святом Покрови, розширити і уточнити знань учнів про козацьку добу, про козацьких гетьманів, розвинути почуття відповідальності до своїх обовʼязків перед державою; виховання поваги до історичної спадщини нашого народу, почуття національної свідомості, любов та пошану до у традицій українського народу.

 

Обладнання: зал прикрашений вишитими рушниками, квітами, калиною. На видному місці образ Матері Божої, оздоблений у українським вишитим рушником. Перед ним у горить лампада. У центрі зали напис: «Україна - славний край козачий», а також портрети у українських гетьманів, булава, люлька, канат, мішки, проектор для показу слайдів з життя козаків, їхню зброю, листи козаків та султана, у грамота. Учні, вихователі в українських костюмах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вихователь: Добрий день, шановне панство, сьогодні ми зібрались з вами щоб згадати далеке минуле, історію свята Покрови Божої Матері, славних синів України - козаків, а також будемо веселитися, сміятися, а чому саме сьогодні бо:

У середині жовтня, коли починаються перші заморозки, Православна Церква відзначає велике свято -Покрову Божої Матері. Його історія бере початок у 910 році. У Візантійській імперії тоді правив імператор Лев VI Філософ. У той час на імперію нападали сарацини. Люди були дуже налякані, але надіялися на Божу допомогу, у Константинополі був храм, де Службу Божу служив святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній. У цьому храмі зберігалися ризи Божої Матері та її головний покров, а також частина пояса. На всенічній недільній службі, числа чотирнадцятого, місяця жовтня св. Андрій побачив у небі дивне зʼявлення Пресвятої Діви Богородиці в оточенні пророків, апостолів і ангелів. Зігнувши коліна, Богоматір стала молитися, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голівоньки покривало та й простягнула його над людьми, що молилися отоді у храмі, - як свій захисток від видимих і невидимих ворогів. Сіяла Богородиця великою небесною славою, а покров у її руках виблискував яскравіше за сонячне проміння.

- Царю Небесний, - казала у молитві Діва Марія, - прийми кожного, хто молився до Тебе, закликаючи імʼя моє у поміч, най не відійде від лику мого нечутий Тобою...

Зʼявлення було прославлене спочатку тими, хто молився у храмі, а згодом в усьому Константинополі.

Мешканці міста почули про це зʼявлення і зраділи, що Бог молитвами Заступниці визволить усіх від біди, яку заподіяли їм вороги. І справді, невдовзі після зʼявлення Божої Матері в церкві, ворогів було переможено.

Вихователь: Ніч перед Покровою набирала якоїсь таємничості. Дівчата виходили на поріг і закликали: «свята Покровонько, покрий головоньку». А на ранок ішли у церкву покривали ікону Матері Божої хусткою: «Матінко Господня, на тобі від мене, дай мені від себе. Як я Тебе покриваю, так і мене покрий» ( дівчина вийшовши заміж, уже ніколи не показувалася на людях без покритої голови, інакше на сімейне вогнище накликала нещастя, воно лишалося без покрови, бо все тримається на її голові). Також у цю ніч люди просили у Матері Божої не тільки сімейного щастя, а й добробуту для рідної України.

(Виходять дівчата. Підходять до ікони Божої Матері і проказують молитви)

Дівчина 1:

Свята Заступнице! Пречиста Діво!

Ти оповий нас Покровом білим, І під опіку візьми Вкраїну, Не дай їй впасти знов на коліна.

Народ наш просить захисту в Тебе,

Бо Ти - Цариця Землі і Неба.

Дівчина 2:

Прийми нас ще раз під свій Покров,

Вкотре благаєм Тебе ми знов.

Ти захисти пам Матір-Вкраїну,

Не дай зробити з неї руїну,

З колін підвестись нам поможи,

Вкраїну вільну нам збережи!

Дівчина 3:

«Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо Покрову Твою святу, Ти за нас

Христу молилася, Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним

Твоїм омофором.»

ПІСНЯ: «Молитва»

Вихователь: Особливо шанували Покрову запорізькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Свою відмову від шлюбу запорожці порівнювали з високим божим призначенням Діви Марії. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козацького лицаря на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. Після зруйнування Січі запорожці захопили з собою за Дунай і образ Пресвятої Покрови.

Пісня : «Батьківська хата»

Хлопець

(декламує вірш):

Де Дніпро наш котить хвилі,

Рве стрімкі пороги,

Там країна вся зелена,

Славний край розлогий.

Так козацтво виростало,

Слави, волі здобувало.

Україно, Україно,

Славний край козачий!

ПОСТАНОВА «Посвята у козаки»

Виходить хлопець з вузликом, палицею, назустріч — «ворожка»

Ворожка: Куди йдеш, хлопче?

Хлопець: Та й сам не знаю. Іду кращої долі шукати.

Ворожка: Давай поворожу, всю правду скажу. Давай руку!

Буде тобі, козаченьку, Аж три доріженьки вкупі: Перша — в Рим, друга — в Крим, А третя — на Запоріжя.

Щасти козакові, Боже!

Хлопець: Піду, мабуть, на Запоріжжя.

(До отамана). — Пане отамане, прийміть до гурту! (Низько вклоняється, знявши шапку).

Отаман: Хреститися вмієш?

Хлопець: Умію.

Отаман: «Отче наш» знаєш?

Хлопець: Знаю.

Отаман: Шаблю в руках тримати вмієш?

Хлопець: Умію.

Отаман: Закони козацькі сповняти будеш?

Хлопець: Буду.

Отаман: А гопака танцювати вмієш?

Хлопець: Авжеж.

Отаман: То затанцюй. (Хлопець танцює гопака).

ПІСНЯ: «Їхав козак на війноньку»

Вихователь : Чи не найвище цінували козаки дружбу! У військовому, повному небезпек і несподіванок житті, козак завжди потребував і цінував вірного товариша, який вчасно допоможе та захистить від біди, існував навіть звичай побратимства, коли два козаки, зовсім чужі один одному, браталися. Вони йшли до церкви й в присутності священика давали «заповідальне слово» такого змісту:

Хлопець читає грамоту:

«Ми, що нижче підписались, склали цей заповіт перед Богом про те, що ми браття.

І з тим, хто порушить братства нашого союз, той перед Богом відповідь хай дасть».

Після клятви побратими власноручно робили позначки на заповідальному слові, слухали молитву, мінялись хрестами й іконами. Тричі цілувались і виходили з церкви рідними братами до кінця життя.

Вихователь: У побратимів все було спільне: вони дарували одне одному коней, зброю. В походах бувало не зʼїдять один без одного шматка хліба. В боях билися поруч і рятували один одного від смерті.

Коли траплялось, що когось з побратимів хтось кривдив чи ображав, то інший зараз же ставав на його захист. Якщо когось зрадливо вбивали, то його названий брат до кінця життя ставав месником. Хотілося б, щоб звичай побратимства, дружби був святим і в нашому класі, а також в вашому подальшому щасливому житті.

ПІСНЯ: «За вкраїну милу»

Вихователь: Не тільки танцями славилися наші козаки, вони і вправні були в бойовому мистецтві, їзді верхи, риболовлі, полюванні, були вдатні на вигадку, мудрі, спритні та дотепні.

Листування козаків з султаном:

Я, султан, син Магомета, брат Сонця й Місяця внук і намісник Божий, володар царств —Македонського, Вавилонського, Єрусалимського, Великого й Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, надзвичайний лицар, ніким не переможений, невідступний охоронець гробу Ісуса Христа, опікун самого Бога, надія і втіха мусульман, збентеження і великий захисник християн, — наказую вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно й без опору і мене вашими нападам не змушувати турбуватися.

Султан Махмуд IV

Хлопець (читає відповідь козаків султану):

Ти, шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого Люципера секретар!

Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будиш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмось, землею і водою будемо битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колісник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого й Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, камʼянецький кат, подолянський злодюга самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн!

Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!

(Кошовий отаман Іван Сірко зо всім Кошем Запорозьким)

Конкурси:

Конкурс 1 - Запрошуємо трьох хоробрих хлопців - козаків перевірити себе на спритність (надування кульок).

Конкурс 2 - Часто козакам доводилося обходитися у поході без гарячої їжі, а харчуватися, чим Бог послав.

Любили вони поїсти коли був час і змога. Найчастіше вживали хліб, сало, рибу. Ми запрошуємо Вас на сухий пайок (хліб, сіль, сало, цибулина).

Конкурс 3 - Про те як частувалися ми вже бачили, а зараз: «Налий, шинкарко, став на столи. Питвом козацьким розвесели. Налий... і випʼють усі до дна, бо не пасує нам душа сумна» і ті хто не їли будуть пити, отож беріть по кварті. Увага почали.

Конкурс 4 - Потрібно дві команди по 5 хлопців-молодців (перетягування канату)

Конкурс 5 - Перегони в мішках

Конкурс 6 - Боротьба на руках.

Хлопець (декламує вірш):

Що говорить вам слово «козак»?

Це крилате, горде слово

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

Козаки - це вільні люди,

Козаки - безстрашні люди!

Козаки завжди борці за волю!

За щасливу нашу долю!

Вихователь: Скрутно жилося українському народові під пануванням чужих володарів — скрізь в Україні було заведено панщину. Всю землю отримали у власність великі пани — вельможі. Селяни до виснаження працювали на панській землі. Вони зовсім не мали свободи. Пан міг продати або навіть й убити, і годі було з паном судитися, бо і суддями були ті самі вельможі.

Волелюбні люди по селах не могли терпіти такої неволі. Вони кидали все й утікали в степи за

Дніпровські пороги. Не було там ані сіл, ані міст, не було жодної влади. Тож люди гуртувалися по сто й по тисячі, здобували собі зброю, полювали на дикого звіра і так жили. Не раз з півдня на ті степи нападали з Криму татари, бо вони шукали в степах наші для своїх табунів коней та домашньої худоби...

Озброєні люди з України боронилися від татар, не раз самі гинули в битві, але часто побивали татар і відбивали в них їхні табуни, а здобич ділили між собою. Іноді, як збиралося тих вільних людей кілька тисяч, то вони й самі нападали на татар або на турків аж за Чорним морем і поверталися в степи з багатою здобиччю.

Ці люди називали себе «козаки». Можливо, це слово походить від татарського слова «кайзак», що означає «вільний чоловік», «безстрашний вояк». А що козаки жили за порогами Дніпра, то їх названо також запорожцями.

Вихователь: Спершу жили козаки невеликими гуртами по степах; там вони полювали, а на зиму поверталися крадькома в села. Але пізніше згуртувалися разом у великі військові загони, вибирали собі своїх отаманів і жили разом на великих островах посеред Дніпра. Те місце називалося Січ, бо острів був відгороджений (відсічений) навколо, наче кіш, і до нього не було приступу.

В тій Січі козаки зимували і відпочивали від походів на татар і турків під проводом свого керівника, якого називали своїм батьком, отаманом або кошовим.

Вихователь: Про козаків так писав французький історик Пер Шевальє: «Мешканці України, які сьогодні всі називають себе козаками і які з гордістю носять це імʼя, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі й мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбні й не здатні терпіти ярма, невтомні, сміливі й хоробрі... Мова козаків... словʼянська. Вона дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвичайно витончених зворотів».

Були й серед козаків люди, які згуртовували їх, вчили військовій справі, сміливо вели в бій — це козацькі ватажки.

Дівчина 1: Першим кошовим Запорізької Січі був Дмитро Вишневецький, званий також Байдою.

Він походив із роду давніх українських князів з міста Виганівця на Волині. Йому дуже подобалися войовничі й лицарські козаки, і близько 1550 року прибув до козаків, які й вибрали його своїм отаманом.

Під його проводом збудували запорожці першу укріплену Січ на острові Хортиця, серед Дніпра. Той острівець оточили валом і частоколом, а над брамами поставили гармати.

ПОСТАНОВА «Вибори отамана Сагайдачного»

1 - й козак. Шановні побратими! Настав час кошового отамана вибирати.

Козаки:

— Кочубенка вибирайте!

— Не хочемо Кочубенка!

— Бородавка нехай буде!

— Сагайдачного вибирайте!

— Нехай буде Сагайдачний!

—Чи хочете ви своїм отаманом мати Сагайдачного?

Разом: Хочемо, хочемо!

Сагайдачний: Дякую вам, шановне товариство (вклоняється, одягає стрічку з написом «Кошовий отаман»).

1-й козак: Тримай цю булаву. Керуй з розумом та душею. У господа поради питай.

Вихователь: І козаки не помилилися, обравши гетьманом Сагайдачного. Це був один із найвідоміших ватажків на Запорізькій Січі.

Дівчина 2 : Це один із найталановитіших козацьких ватажків, державний діяч, дипломат, захисник української культури й духовності, поборник освіти, національний герой. Вчився він у Острозькій школі на Волині. Людина нестримної, кипучої енергії, патріот своєї землі, він не міг миритися із жахливими турецько-татарськими набігами й вирушив на Запорізьку Січ, де очолив відважні морські походи. Він розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на козацьких човнах - чайках.

Хлопець (декламує вірш):

Гетьман Сагайдачний -

Слава Батьківщини

Кожен в братстві вдячний

Лицарю Вкраїни!

Дівчина 3: В 1606 р. здійснив похід на Кафу. Сагайдачний взяв це місто, спалив турецькі кораблі і визволив багато невільників. Його слава залунала по всій Україні. Бажаючи визволити Україну з-під влади Польщі, згоджується повести козаків під Хотин, де одержує одну перемогу за іншою. Тут був тяжко поранений і помер.

Хлопець (декламує вірш):

Гей, широко залунала

Запорізька честь і слава -

Сагайдачному дісталась

Та гетьманська булава!

Бо такого ще не було

В товаристві отамана,

Ще ніхто не бив так славно

Яничара й бусурмана.

Пісня: «Ой на горі та й женці жнуть»

ВІКТОРИНА

Вихователь: Колись люди казали: «Що мають наші козаки? Нічого. Зате, мабуть, у голові щось мають?!»

Зараз ми це перевіримо:

1) Хто був першим гетьманом України? (Вишневецький);

2) Назвіть всіх гетьманів України? С

3) Чому Січ назвали Запорозькою? (Бо вона знаходилася за дніпровськими порогами);

4) Чому козацький пояс був таким довгим? (Він підтримував прес, бо козакові треба було тренуватися в бойовому мистецтві, сідати на коня, за поясом козак тримав люльку, прикріпляв до нього порохівницю тощо);

5) Якого неписаного правила дотримувалися козаки під час бою? (Сам погибай, а товариша виручай)

6) Як називалося місце де жили козаки? (курінь);

7) Що таке козацькі маяки? (світловий телеграф);

8. Як називались козацькі судна? (чайки);

9) Якого кольору був стяг у Запорозькій січі? (малиновий);

10) Яка їжа була в козаків найулюбленішою? (каша).

Легенда про кашу

Запорожці, бувало, підмовлять якогось парубка йти до себе на Січ, то перше пробують, чи годиться він бути запорожцем. Ото звелять йому кашу варити:

- Гляди ж, щоб не сира і щоб не перекипіла. А ми підемо косить. Як звариться, то вийди на той курган та й гукай нас, ми почуємо та й прийдемо.

Ото беруть коси та ідуть нібито косити. Зберуться в очеретах та й лежать. А хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу та давай гукати. Вони чують, тільки не виказують. Хлопець гукає-гукає, а потім сяде та й заплаче:

Занесла мене нечиста сила до запорожців. Краще сидів би вдома при матері та при батькові. А то ще перекипить каша, то прийдуть і почнуть бити бісові сини...

А запорожці усе вислухають та й скажуть:

- Ні, це не наш.

Потім повернуться до куреня, дадуть хлопцеві грошей, коня та й скажуть:

- Ні! Ти не наш!

А котрий удасться розторопний та здогадливий, то вийде на могилу, крикне разів 30 два:

- Панове-молодці, йдіть кашу їсти.

То як не озиваються, то він:

- Чорт вас бери, коли не озиваєтесь, я й сам їстиму.

А потім ще й гопака вдарить, затягне пісню та й піде до куреня кашу уплітати.

То запорожці лежачи в траві, скажуть:

- Оце наш!

Візьмуть коси та й підуть до куреня. А він їм:

- Де вас біси носили, панове? Гукав-гукав, аж охрип, а щоб каша не перекипіла, то сам сів їсти...

То запорожці скажуть йому:

- Ну, джуро, вставай, годі бути тобі хлопцем - тепер ти козак.

І приймають у товариство.

В зал дівчата вносять кашу

Пісня: «Україна»

Хлопець:

Дівчина:

Хай добрі люди,

Вам щастя буде

Хай буде доля

На все роздолля!

А до того -

Літ премного

На любов і згоду.

Хай не буде переводу козацькому роду!

Козацькому роду нема переводу,

Онуки онуків ведуть;

Могили стоять -

Імена височать,

І квітне знаменами путь.