Виховний захід " Україна вишивана"

1.Розповідь учителя.

Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами.

 Напевне, нема в Україні оселі, де б не було вишиваного рушника, чи серветки, чи сорочки. Ці дорогі серцю речі передаються дітям, онукам, правнукам із покоління в покоління і свято зберігаються.

 Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники, скатертини тощо.   Ще в 11 ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17-18 ст.

1.Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.
  2. Одягнімо вишиванки, друже,
      Як одвічний предків талісман.
       Хай не буде серед нас байдужих
       І один в нас буде отаман.
3. Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм — вороги безсилі
Зруйнувати український дім.
  4.Одягнімо вишиванки, друже,
     Хай побачить українців світ —
Молодих, відважних, дужих,
У єднанні на сто тисяч літ.

Учень 1

 З давніх-давен на Україні існував звичай: по закінченні жнив останній сніп перев'язували вишитим рушником і урочисто з піснями несли в село.       

-  Діти, пригадайте і скажіть, який хороший звичай зустрічати гостей споконвіку існує в нашого народу?

Діти:- Подавати на вишитому рушнику гостям хліб і сіль.

Учень 2 -  Наші дідусі та бабусі пам’ятають такий звичай: коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб рятував від лиха, щоб нагадував йому про рядну домівку. Син приймав рушник і цілував хліб.

Вчитель

 -  Як ви думаєте, для чого так багато вишитих рушників?

Учень 3  - Рушники - це обереги нашого дому, нашої родини. Вони захищають від зла, лиха.

Учень 4 - Рушник - це обличчя оселі та її господині. Рушниками прикрашали хату. "Хата без рушників — казали в народі, — що родина без дітей”. Рушники вішали над образами. Рушником накривали хліб на столі або на покуті. Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою чи яблуками, коли несуть святити до церкви.

 Вчитель. Люди вишивали чарівні рушники, які дарували потім своїм дітям у далеку і щасливу дорогу. На барвистих вишитих рушниках у нас підносять дорогим гостям хліб, як найбільшу і найдорожчу святиню, бо хліб — це саме життя. Прикрашали рушниками домівку і вони оберігали її від злих духів; вивішували рушники над образами і над світлинами дорогих людей; над вікнами і над дверима, щоб у хаті панували мир і злагода, затишок і спокій.

 Учениця:

Вся у білих рушниках,

Наша хата – ніби птах.

Мчить вона через віки,

Диво-крила – рушники.

Вишивала їх бабуся,

Вишивала їх матуся…

Я теж птаху помагаю –

Рушничок свій вишиваю.

 Вчитель. Рушник…Здається, про нього вже все відомо. Та ні. Тільки тепер, вивчаючи свою спадщину, дізнаємося, що різне призначення давало рушнику різні назви. Наприклад, для витирання обличчя і рук – утирач, посуду і стола – стирок, для прикрашення образів – покутник, для шлюбних церемоній – весільний, для похорон – поховальний, для пов’язування сватів – плечовий.

Учень:

На моєму рушничку

Квіти, як у квітничку:

Ружі,сон, лілея біла,

 А на мак ще й бджілка сіла.

Бджілка, бджілонька мала

Мед для мами принесла.

 Вч. Рушники можна читати, як читають книги, адже кожен елемент візерунка щось символізує. Ось подивіться на цей рушник. (показує). Що на ньому вишито? Народна вишивка відзначалася багатством і різноманітністю геометричних елементів (ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, горизонтальні знаки землі), зображенням тварин, птахів, рослин (дерево життя — верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, квіти; голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо), людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами.

- Як називається шов, яким вишитий цей рушник? (хрестик)

 -Які ще ви знаєте шви? (гладь, ланцюжок, низь).

А ще на сьогоднішній час вишивають рушники,  сорочки бісером.

Пісня про рушник  А. Малишко (відео + пісня)

Вчитель. Найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини у складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.   

Вірш « Дитино»

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росянім серпанку

Й люби цю землю вже з дитячих літ

А щире й рідне українське слово

Ти гордо через все життя неси.

Живи активно, гідно, веселково

І милостиню в ката не проси.

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

Віночок загадок (загадки про знаряддя для вишивання)

Маленька,гостренька,

Всім потрібна.

Усіх обшиваю,

Сама одягу не маю( голка)

Два кільця,два кінця,

а посередині цвяшок(ножиці)

Рівне поле полотняне,

рівно ткане, чисто пране.  (Тканина)

Залізний вовк, 

конопляний хвіст. (Голка з ниткою)

Зубів не має, а кутає. (Кропива)

За лісом-пралісом

синій вогонь горить. (Льон)

Біжить свинка, срібна спинка,

а хвіст конопля­ний. (Голка з ниткою)

Вона доненька та міцна,

латає нам кожух  і свитку,

і зветься штука чарівна звичайно ж… (нитка)

Я пухнастий та м’який,

круглий та хвостатий. ( Клубок)

Щоб шити чи вишивати,

Це потрібно в руки взяти.

Різнокольорові котушки

У мене є, у подружки.

Вишивали ми листівки,

Нам знадобилися… (нитки)

 Вчитель. Діти, ми вже знаємо, що рушники і сорочки на Україні вишивали ще з глибокої давнини, коли не було різнокольорових фарб та барвників. Як ви думаєте, чим ваші прапрабабусі фарбували нитки для вишивання, щоб вишити такі красиві візерунки (орнаменти)? Ви хочете про це дізнатися? Гаразд, сьогодні я відкрию вам невеличку таємницю:

з відвару м'яти та кропиви - можна одержати зелений колір

з відвару звіробою - коричневий;

з відвару лушпиння цибулі - жовтий;

сік  калини та малини давав червоний колір.

А що ж означають різні кольори на вишивках?Зараз ми про це дізнаємось.

Розповіді учнів про різні кольори вишивки.

Червоний підсилює енергію. Найчастіше він присутній на весільних чоловічих сорочках. Такий життєрадісний орнамент символізує любов, пристрасть та агресію.

Чорний в противагу червоному нагадує про сум, горе, смерть. Хоча однозначного тлумачення символіки кольору в народній вишивці немає. Адже і святкові вироби часто вишивали в різних місцевостях чорними нитками. В деяких регіонах вважають: чорний — колір землі, символ багатсва, плодючості, колір землеробів.

Блакитний, зелений та рожевий символізують духовний спектр. Ці кольори переважають на Поділлі та Бойківщині і вважаються благодатними, сприяють спокійному життю.

Зелений колір більше притаманний Західній Україні. Зелений асоціюється з природніми витоками.

Синій символізує воду, тобто жіноче начало.

Білий – символ кохання та невинності.

Окремими кольорами у вишиванні рушників стоять жовтий та золотий. Обидва цих кольори трактуються як кольори небесного вогню, кольори Сонця та символізують Божественну мудрість та багатство.

Учениця. Вишиванка — краля!

Пишна, загадкова.

Означає кожна

Ниточка в ній слово.

Перша вам розкаже

Про тепло долоні,

Що стелила рясно

Хрестики червоні.

Друга нитка — чорна

Жалібно озветься

Про дівочі сльози,

Материнське серце.

А зелена скаже

Про долю-стежину,

Що проклала мати

Голкою дитині.

Жовта проголосить

Про величність сонця,

Про життя багатство,

Про рясне колосся!

Голубий моточок

Стиха прошепоче

Про волошки в полі

Та кохані очі.

Не важливий колір —

А важливе слово.

Вишивай не хрестик,

Вишивай розмову.

 Вчитель. Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшим.

З’єднання частин прислів’їв  і приказок.

«Як мати рідненька, то й сорочка біленька»;

«Перша Пречиста любить паляницю м'якеньку, а друга - сорочку біленьку»

Хата без рушників, що оселя без дітей.

Як неділя, то й сорочка біла.

Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.

     Вчитель. Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. От і сьогодні, уже в 21 столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів, популярності, стає актуальною і підсилюється сучасними формами одягу, новими узорами, взятими людьми все з тої живої Землі-матінки, з рідної природи. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції, милі серцю вишиті рушники, доріжки, серветки, подушечки, килими, скатертини і штори, якими часто прикрашають оселі. То ж кожна хата відрізняється своєю самобутністю, власним баченням краси і затишку.

      І коли все це вишите власними руками з любов’ю і добром, то в домі панує затишок, любов, хороша і благодатна аура. Та й сорочка-вишиванка сьогодні стала модною, її вдягають на свято і в будень, від малих дітей до людей поважного віку. Так  кожного року 24 серпня, в День Незалежності, відбувається Всеукраїнський парад вишиванок і крім того в третій четвер травня , починаючи з 2006 року  святкують Всесвітній день вишиванки.

Учень.

А я іду по світу в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українець! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Ані вікам, ні моді не здолати…

Вона в людському серці і в душі.

У ній любові, мрій, надій багато

І ти традиції забути не спіши.

Діти, пам'ятаймо:

Якою би не була в кожного з нас доля,

як би не складалися обставини життя,

яким би не було становище в Україні та у світі,

яка пора року не була би за вікнами наших осель,

нас поважатимуть доти,

доки ми поважатимемо самих себе,

доки ми пам'ятатимемо про своє коріння

і шануватимемо наші традиції!

Пісня «А сорочка мамина ……»