Виховний захід «Українська Повстанська Армія у вирі боротьби.Гутвин – колиска УПА»

         Навчально-виховний захід, присвячений річниці створення УПА

«Українська Повстанська Армія у вирі боротьби.  Гутвин – колиска УПА»

                                               Будько  Людмила Василівна

                                                                  учитель української мови та літератури

                                              Костопільського ліцею №4 

                                                 Костопільської міської  ради

                                 Рівненської області

               «Українська Повстанська Армія у вирі боротьби»

                              Гутвин – колиска УПА

Мета: Виховати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, самосвідомості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні. Розвивати  почуття відповідальності до своїх  обов’язків перед державою, робити  висновки на основі  фактологічного матеріалу,  об’єктивно   оцінювати   історичні  події.  Згадати   фольклорну спадщину воїнів УПА.

Обладнання  і наочність: герб  України, ікона Божої Матері. На  столі портрети С. Бандери, Р. Шухевича, підсвічник зі свічками, гілка  калини.  Біля стола – Державний прапор  України. Пересувна виставка і мультимедійні засоби.

Вступне слово вчителя.

  На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей і населення, в наступі на гестапівські та енкаведівські загони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпільної роботи, на крові тих, що замучені по тюрмах і таборах, виросла безсмертна легенда воюючої поневоленої нації, що  майбутнє.  Україна  живе й бореться та силою  здобуває перемогу. Хай же  вічна  буде слава героям, що  склали своє життя на  жертовнику нації.

1  учень.

Зродились  ми  великої години

В  пожежах війн і  полум’ях   огнів.

Плекав  нас біль по втраті України,

Кормив нас бунт і  гнів на ворогів.

І ось  ідемо в бою життєвому

Тверді,  міцні, незламні, мов граніт,

Бо  плач не дав  свободи ще нікому,

А хто  борець – той здобуває  світ.

2  учень

Не хочемо  ні слави, ні заплати,

Заплатою нам  розкіш боротьби.

Солодше  нам у бою  умирати,

Як  жити в путах, мов  німі раби.

Доволі  нам руїни і  незгоди,

Не  сміє брат на брата  йти у бій.

Під  синьо-жовтим Прапором свободи

З’єднаємо  великий  нарід  свій.

Вчитель

   14 жовтня люди в усьому  світі, що пам’ятають хід  подій 40-х років в Україні,  відзначають  день створення УПА. Отже,  Організація Українських Націоналістів та Українська  Партизанська Армія,  що  це?.. І  хто  її створив? Після  початку війни між  фашистською Німеччиною та Радянською  Росією німецькі війська, майже не  натрапляючи на опір, швидко  просувалися на схід. Україна  опинилася поміж двох вогнів. Один  загарбник нічим не відріз-нявся  від іншого.

   Полковник  Євген Коновалець, командир Січових Стрільців,  заслужений герой України в  першій світовій війні, утворив УВО (Українська   Військова Організація), яка в 1929  році   реорганізувалась  на Організацію   Українських  Націоналістів, керована Степаном  Бандерою, була на  українському  ґрунті єдиним послідовним  реалізатором ідеї революційної,  безкомпромісної боротьби за волю і  незалежність.

1-й  учень.

Велику  правду, для усіх  єдину,

Наш  гордий клич народові  несе –

Батьківщині  будь вірний до   загину,

Нам Україна  вища понад все

Веде  нас в бій  борців упавши слава,

Для нас закон  найвищий та наказ –

Соборна   українськая  держава

Вільна,  міцна від Сяну по Кавказ.

2-й  учень.

Не спіть,  брати, не спіть, вставайте!

Свободу з рук не  випускайте!

Господарями стати час

Нехай  спокійно спить Тарас.

Щоб  повік того не знати,

Як йшов  війною брат на брата,

Щоби  на тілі душогубець

Не вирізав  ножем  тризубець.

Вчитель.

Перші  загони під  назвою УПА—«Поліська Січ» створив з початку  Другої світової  війни  отаман Тарас  Бульба - Боровець  в  Сарненському  районі в селі  Немовичі,  де 28  червня 1941 року видав  свій наказ  під № 1 про початок боротьби  з  більшовиками, які декілька років  раніш, разом з  німцями, окупували Польщу .

  Рівненська область — колиска УПА, саме в урочищі  Гутвин  Костопільсько-го району 14 жовтня 1942 р.  був організований і дислокувався перший штаб Української  повстанської  армії.  А  в  с. Бистричі  Березнівського  району народився командир УПА  «Поліська Січ» генерал-хорунжий Тарас Бульба-  Боровець                                                                                            

   Костопільщина  —  центр   повстанського руху. 14  жовтня 1942 року на території  району в урочищі  Гутвин  утворено штаб Української  Повстансь-кої Армії. На терені району діяла УПА-Північ під командуванням Романа Клячківського (Клима  Савури). У 2002  році в урочищі  Гутвин  споруджено пам'ятник воякам ОУН-УПА.
 У  січні 1944 року бійцями 121-ї  Гомельської гвардійської стрілецької дивізії під  командуванням генерал-майора  Л.  Д. Червонія  та партизанами з'єднання С.Ф. Малікова   Костопільщина  була звільнена від  німецьких загарбників. У визволені  району брали участь  і   добровольці з   малочисельної  республіки Тува.

    «Коли ми з  батьком поїхали в ліс по дрова, а недалеко  від  нас був  Гутвин, де була заснована на  Рівненщині УПА – я  дивився, як  ходять хлопці  і співають:  «Із-зі лісу сонце сходить, вождь  Бандера нас веде…». Мені  це так запало в душу, що  до сьогодні пригадую цю  мелодію і цю  пісню…», – говорить  пан  Жданюк.

 Учень

  День 14  жовтня визнано днем  утворення Української Повстанської Армії (УПА). Це  свято збігається з  історичним козацьким святом Покрови. Минуло багато  років від того часу, коли  збройні групи ОУН, відділи  самооборони почали об’єднуватись в  армію. Волинь  і  Полісся стали колискою УПА. Потім  УПА поширила своє  функціонування на всю Україну.

  З 1943 року  Головним командиром УПА став Роман Шухевич,  якому через три роки  присвоїли звання генерала-хорунжого УПА. З метою конспірації  він виступав під  псевдонімом Тарас Чупринка.

   УПА  звільняла великі райони Волині,  Полісся, Поділля, Житомирщини, Київщини  від німецької адміністрації та  радянських партизанів, і там виникали  «республіки УПА».

За  що і з ким  боролася УПА?

  УПА  боролася за створення на  українській землі  Самостійної Соборної Української  Держави. Українська  Повстанська Армія вела нерівну  боротьбу як з  німецькими, так і з  більшовицькими загарбниками.

          Вчитель.

Життя повстанців

        День повстанця розпочинався із  «Ранньої зорі» — о 6  годині 30 хвилин,  взимку

— на годину пізніше. Проводилась  руханка,  потім прибирались місця  спання і        стрільці йшли  вмиватись.  Після  цього  підстаршина  скликав відділ, і  повстанці ставали у  трилаву  для молитви. Далі  йшла перекличка, сніданок та  виконання службових обов'язків.  Робочий  день закінчувався  о 18  годині, і повстанці мали кілька  годин на відпочинок  або особисті справи. О 21 проходила  вечірня молитва, а о 22 усі  повстанці мали спати, крім  вартових. На  вихідних днях робочий день тривав  до обіду.

  Особлива  увага приділялась зовнішньому  вигляду та спорядженню повстанця. Одяг  мав бути чистим та в гарному  стані, а самі упівці  мали бути помитими, підстриженими та поголеними. Під  час відпочинку,  повстанець мав почистити зброю. За  неналежний догляд за собою чи  зброєю, повстанця карали додатковим вантажем  у  наплічнику, багаторазовим виконанням прийомів   порядку,  а при повторенні  провини — розстрілом.

    Дисциплінованим   та хоробрим повстанцям надавалась відпустка на  декілька днів або годин, щоб  провідати рідних або друзів  неподалік. Повстанець,  що йшов у відпустку отримував карту відпуску, в  якій зазначалося ім'я  (прізвисько), посада, місце відпуску та час. Документ  підтверджувався печаткою та підписом командира відділу.

      Вживання  алкогольних напоїв суворо  заборонялося, окрім святкових днів, і тільки  з  дозволу командира. За  порушення цього правила  передбачалась лише одна кара —  розстріл.

Учень.

Вставайте  до бою,  брати, груди в груди.

З низин до Карпатських  висот.

Хай трупами ляжем, а волю  здобудем,

Не раб український  народ.

Ні кров, ні рани, ні смерть страшна

Не звернуть нас з дороги,

Ясна мета для  всіх одна –

У  бій, за край. До перемоги.

Розповідь учня.

Повстанські  свята

     В  Українській повстанській армії велика  увага приділялась моральному вихованню  стрільців, зокрема культивуванню традицій  українського війська. У повстанців  було прийнято святкувати  державні свята, як наприклад: день  Злуки (22 січня), свято  Листопадового Чину (1 листопада), день  проголошення Акту відновлення української д ержави (30 червня).

    Існували   і особливі повстанські свята — День Героїв  (остання неділя травня) та Свято  Зброї (31 серпня — день  звільнення Києва від більшовиків 1919 року).  Пізніше святкування Дня Зброї  було перенесене на 14  жовтня — Свято Покрови, а згодом  день  заснування УПА.  Особливі свята святкувались за  участю представників Проводу ОУН. Обов'язково    відбувалась Служба Божа та  промова капелана та  політвиховника.  Далі співались пісні у  виконанні хору та відбувались гутірки  на  актуальні теми.

     За  традицією, повстанці святкували найбільші  релігійні свята: Різдво та Велик-день.  Святкування проводилось разом із  місцевим населенням, разом із  яким влаштовувалися вистави, концерти та  вертепи.  Однак, головним місцем святкування залишалися  густі ліси, куди  селяни носили освячене.  Під час таких свят, Український  Червоний Хрест та тереновий  Провід ОУН готували подарунки для поранених  бійців.  Дарували зазвичай тютюн, фрукти,  випічку або одяг.  Організація подарунків  була винятком, ніж правилом.

Розповідь учня.

Український червоний хрест

    Одним із головних чинників нормального функціонування армії є постійне медичне забезпечення. Від самого початку у відділах Української Повстанської Армії створили окрему санітарну службу. Коли навесні 1943 року структуру УПА було уніфіковано, постала спеціальна медична служба - Український червоний хрест(УЧХ).

  Завдання УЧХ було забезпечувати догляд за хворими та пораненими вояками УПА, залучати кваліфікованих лікарів, налагоджувати постачання та виробництво ліків, обладнувати підпільні шпиталі, проводити вишкіл для медиків-новачків і вояків УПА, готувати медичні посібники з медицини.

   Першою головою УЧХ стала Катерина Зарицька, а після її арешту 1947 року службу очолила Галина Дидик (залишилась на цій посаді до арешту 1950 року).

   Навесні 1943 року на Волині розпочались маштабні бої проти німецьких каральних загонів, саме тоді УЧХ розгорнув свою роботу. Українські лікарі працювали у двох напрямках : одні діяли в умовах збройної боротьби, прикріплені до загонів УПА, де надавали першу домогу пораненим, часто виносячи їх з-під обстрілу та доставляючи до лікарень.Інші лікарі працювали при районних військових шпиталях, куди привозили тяжкопоранених. Ці лікарі, окрім повстанців, лікували й цивільне населення, постраждале внаслідок терору німецьких, радянських чи польських каральних загонів.
  У ході визвольної боротьби українські лікарі лікували не тільки вогнепальні поранення й переломи, але й різні важкі хвороби: тиф, запалення  легенів,  тощо.

Цікаво, що серед повстанських лікарів, було багато євреїв, врятованих повстанцями від німецьких репресій.

   Щоб убезпечити шпиталі від викриття ворогами, при «поступленні» та «виписці» хворому зав’язували очі, аби потрапивши в полон, він не міг вказати місце його розташування.Проте коли ворогові вдавалось відшукати шпиталь, лікарі брали до рук зброю і захищали поранених. Їхня відвага не поступалась відвазі вояків, адже живими вони не здавались.

  23 січня 1947 року на горі Хрещатій(Лемківщина) три лікарі, три санітарки та шість поранених вояків тримались в обложеній криївці-шпиталі цілу добу. Одинадцять оборонців останніми набоями повбивали себе, а останній повстанець спалив документи і підірвав шпиталь гранатою, аби ніщо не потрапило ворогові до рук.

На сьогодні відомі імена чи псевдо сотень лікарів, які, незважаючи на репресії та переслідування з боку сталінського режиму, мужньо виконували свій обов’язок, надаючи допомогу повстанцям.

Учень.

Ну і  що ж, як  прийдеться умирати

У  похідній шинелі в житах.

Ми у  вічі сміємося смерті,

Бо  веде нас велика мета.

За  потоптану честь України,

За  поганьблену землю свою

Ми  ідем, щоб піднести з  руїни

Українську  державу нову

Розповідь учня.

                            Жінки у визвольній боротьбі

    Усенародний  характер визвольної боротьби  українських  повстанців підтверджується також масовою  участю в ній жіноцтва.  Українські жінки були першими  серед тих, хто надавав  підтримку воякам УПА, забезпечуючи  їх харчами, одягом, притулком. За  таку допомогу сотні тисяч  українок були заарештовані  як   «бандеропособники»,  депортовані чи навіть убиті.

   Проте участь жіноцтва не обмежувалася зовнішньою підтримкою визвольного руху-багато з них були активними його членами. Протягом 1943-1944 років у загальній мережі навіть існувала окрема жіноча сітка, ліквідована з приходом більшовиків. Окремі ділянки повстанської діяльності  трималися передовсім на жінках-вони були чудовими кур’єрами та зв’язковими, становили більшість медич-ного персоналу, що опікувався пораненими, були незамінними працівниками в під-пільних друкарнях, вдало виконували функції розвідниць та інформаторів Служби безпеки ОУН.

  Деякі жінки займали високі посади в підпіллі. Калина Лукань-«Галина» була про-відником Косівського надрайонного проводу ОУН, Ірина Тимочко-«Христя» керу-вала надрайоном «Верховина» на Лемківщині, Дарія Ребет була членом найвищого керівництва ОУН-проводу цієї організації-та членом Президії підпільного парламен-ту -Української Головної Визвольної Ради.

  Чи не найяскравіше виявили себе жінки  в пропагандистській роботі підпілля. Богдана Світлик була членом Головного осередку пропаганди і відомою авторкою художніх творів про життя повстанців; іншою знаною підпільною писменницею була Людмила  Фоя,  редактор видання «Юні друзі»;  Любов  Гайовська  керувала референтурою   пропаганди Львівського краю.

  Жінки-учасниці визвольного руху розділяли з чоловіками всі труднощі повстанського життя й показали справжній приклад любові до своєї землі.

Вчитель. Давайте ми з вами повернемося до Української Повстанської Армії й дамо відповідь на питання:

Яку роль відіграла Українська Повстанська Армія в сьогоденні. Чи зуміла вона створити державу ?

Розповідь учня. Українські повстанці вони не перемогли, але й не зазнали поразки, вони не створили держави, але вони не дали знищити українців, вони  змінили українців. Тому і в 1991 році Україна з’явилася на карті світу, як незалежна держава.

Тому і  повстанське Слава Україні, звучить і нині тим хто захищає Україну!

Вчитель:  дійсно так, як говорив Степан Андрійович Бандера: що настане час коли один скаже Слава Україні!, а мільйони відповідатимуть Героям Слава!

  Українська Повстанська Армія стала, яскравим прикладом для наслідування майбутнім поколінням.

   Сьогодні, достойними нащадками Української повстанської армії є молодь, яка вже має право називатися захисниками Вітчизни ,бо брала активну участь у Революції гідності,  допомагає і підтримує українську армію з початку військових дій. Саме вони є творцями історії нашої державності, яка згодом ввійде в шкільні підручники.

    Ми дякуємо всім, нашим захисникам: за життя, свободу, за можливість навчати наших діток,  за кожен відбій повітряної тривоги, який не закінчується атакою.

 Дякуємо, батькам, які виховали, мужніх синів і дочок. Дякуємо тим, хто має  звання Героя! Та шануємо пам’ять усіх захисників, які загинули захищаючи кордони та територіальну цілісність нашої держави від злого ворога.

   Прошу переглянути презентацію з нашими Героями Костопільської громади, які мають ім`я Героя посмертно та  вшанувати пам`ять всіх Героїв хвилиною мовчання.

   Вчитель : на цьому наш захід оголошується завершеним.

Гімн Українських Січових Стрільців  «Ой у лузі червона калина».