Виховний захід "Українському роду нема переводу"

Про матеріал

Дана розробка містить матеріал про збереження та пам'ять наробок українського народу.

Перегляд файлу

Тема. Українському роду нема переводу

Мета: поглибити знання дітей про свою Батьківщину, про символи України, традиції українського народу, красу і неповторність рідного краю;
Розвивати увагу, уяву, мислення, словниковий запас, мовлення.
Виховувати любов до Батьківщини, української мови, бажання примножувати кращі надбання народу, берегти природу.

Хід заходу:

Красивий, щедрий рідний край,

І мова наша солов′їна,

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна. (Ігор Січовик) Слайд 1

У світі немає нічого дорожчого, як рідна Батьківщина, бо вона відкрила нам двері в чарівний світ життя. Вона, як мати – одна єдина. Слайд 2
Україна – це земля, де ми народилися, уперше побачили і пізнали навколишній світ, відчули любов і ласку, почули рідну мову матері.

Народна мудрість каже, що той хто не пам’ятає коренів та традицій свого народу, назавжди приречені бути нещасним. Слайд 3

Сьогодні ми і пригадаємо наше минуле, без якого як відомо, немає майбутнього; пригадаємо наші традиції, обряди. Отож тема нашого виховного заходу « Українському роду – нема переводу». Тож, не дивно, що наші перші слова про Батьківщину. Слайд 4

УЧЕНЬ: На білому світі є різні країни,
Де ріки, ліси і лани…
Та тільки одна на землі Україна,
А ми – її доньки й сини.
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
І квіти усюди ростуть…
Та тільки одну Батьківщину
Ми маєм –
Її Україною звуть..

Ми дуже любим весь наш край,

ми любим Україну.

Її лани, зелений гай,

в саду рясну калину.

Скажіть, а як калина пов′язана з Україною? А які народні символи ви ще знаєте?

Слайд 5

Кожен народ живе завдяки своїм символам – єдиним, неповторним і властивим тільки йому одному. Не можливо уявити собі нашу українську землю без безмежних золотих ланів пшениці, без оксамитових чорнобривців, а також без ніжної верби і красуні –калини. Недаремно у народі кажуть, що «Без верби і калини нема України»!

Окрім народних символів є ще Державні символи. Які це?... Слайд 6

-Свої національні символи люди повинні шанувати й берегти.

Вправа «Віднови речення». Слайд 7

А зараз пропоную вам відновити речення, в яких йдеться про державні символи.

Багато свят є у нашого народу. А коли довгождана весна приходила на рідну землю, радості не було меж. Традиції нашого народу завдяки пам’яті нащадків, і досі живуть серед нас. Так, до наших днів донесли славні традиції зустрічі весни. Всі вибігали на вулицю, раділи, співали веснянки, заклички, водили хороводи. З давніх-давен в Україні люди зустрічали весну, сподіваючись на гарний врожай, добру погоду та щасливе життя.

Незабаром і до нас прийде свято. Хто може сказати, яке? (Масляної).

А ще саме навесні, у прекрасну пору цвітіння ніжних підсніжників, синіх пролісків, на нашій славній Україні народився наш великий Кобзар – Тарас Григорович Шевченко. Слайд 8

Давайте пригадаємо, що вам відомо про цю людину?.......Ми теж присвячуєм Шевченку кілька слів.

Щовесни , коли тануть сніги,

і на рясті просяє веселка,

повні сил і живої снаги

ми вшановуємо пам’ять Шевченка.

Благословен той день і час,

коли прослалась килимами

земля, яку сходив Тарас

малими босими ногами.

Тихо надворі. Ні вітру ні хмар

Ані шелесне верба височенька.

А наша Оля відкрила «Кобзар»

Вголос читає Тараса Шевченка.

Ген за рікою синіє гора,

в небі веселка розквітла казково.

Ніжно вплітається в гомін Дніпра

Добре і щире Шевченкове слово.

- А зараз учениця нашого класу прочитає прекрасний вірш Т.Г.Шевченка «Садок вишневий коло хати».

Садок вишневий коло хати

Т.Г.Шевченко

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Краса та милозвучність віршів Великого Кобзаря спонукала до того, що не один вірш поета був покладений на музику, перетворився на пісні, які і досі чарують слух кожного з нас. Слайд 9

А яка ж нація, який народ житиме без властивого тільки йому – без рідної мови. Слайд 10

Мова – душа народу. Наша мова – українська. Для нас, українців, вона найкраща, бо наша. А ще її називають і чарівною, і солов’їною, і казковою, і милозвучною, і калиновою, і вишневою… Тому, не дивно, що сьогодні ми шануємо і нашу рідну українську мову…

Конкурс: Склади прислів′я про мову
Приклади:

Слово - не горобець, вилетить - не спіймаєш.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Гостре словечко, коле сердечко.

Слово до слова – сложиться мова.

Учень:Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна, наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині – державна!
Все в тобі є і багатство й краса!

Мовою рідною я розмовляю,
Вільно живу у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я їй віддаю.

Мова –державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни –

Мову, як матір, любіть.

Мова – краса спілкування,

Мова – як сонце ясне,

Мова – то предків надбання,

Мова багатство моє.

А чи можна уявити собі нашу славну Україну без національного одягу, сорочки-вишиванки, без вишитого українського рушника. З давніх-давен у нас в Україні вишитий рушник був окрасою оселі, і помічником, у побуті, і оберегом від лиха. У щасливі та сумні миті життя рушник завжди був поруч. На весільному рушникові стояли молодята, коли брали шлюб, з ними зустрічали дорогих гостей, з ним проводжали хлопців до війська, на нього клали новонароджене маля, прикрашали образи, з ними у далеку дорогу мати виряджала сина.
Учень: Обереги мої українські,
Ви прийшли з давнини в майбуття.
Рушники й сорочки материнські
Поруч з нами ідуть у життя.
Нам з любов'ю серця зігрівають –
Доброта і тепло в них завжди.
Вони святість і відданість мають.
Захищають від лиха й біди.
І рушники, що на стінах в кімнаті,
Наставляють на істинну путь.
Українці, душею багаті,
Крізь віки у майбутнє ідуть.

Батьківщину, як і матір, друга і долю не вибирають. Нам судилося народитися і жити в Україні. Не забуваймо ж своїх традицій, своєї історії, мови, пісні. Бережіть і передавайте із покоління в покоління живу скарбницю свого народу. Пам’ятайте, що українському роду нема переводу! Бережіть свою Батьківщину, бо вона одна така на цілий світ…

УЧЕНЬ: Моя Батьківщина – це наша сім'я.
Затишний куточок і хата.
Це мама, татусь, бабця, дідо і я,
Всі рідні і друзів багато.

Учениця: Моя Батьківщина – це злагода й мир
Та небо бездонне й чудове.
Це пісня чарівна, що лине до зір,
Й дитинство моє світанкове.
Учень:Моя Батьківщина – ліси і поля.
Від них в нас і радість, і сила.
Це та найсвятіша і рідна земля.
Що кожного з нас народила.
Учениця: Моя Батьківщина – це хата й калина,
Що виросла біля вікна
Моя Батьківщина – це вся Україна,
Що в цілому світі одна!
Учениця: Моя Батьківщина – це села й містечка,
Й верба, що спустила гілля
І річка красива від нас недалечко…
Уся наша рідна земля!
Учень: Моя Батьківщина – це будні і свято
І неба безмежного мир.
Щасливе дитинство, і мама, і тато
Це радість, це ласка і мир!