Виховний захід "В моєму серці Україна"

В моєму серці Україна

Мета: Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, народні символи, знання Конституції; вихову­вати любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання:  зображення герба, прапора, за­пис Гімну, вишиті рушники, серветки, калинові кетяги, вис­тавка книжок про Україну, виставка дитячих малюнків до теми, плакати.

Вчитель.

Я рада вас вітати у  світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий був на столі,

Щасливі були люди в нашому  селі.

Серця в нас сповнені любов'ю, миром,

Бажаю, щоб зустріч була щирою.

Вчитель. Сьогодні ми з вами у нашій світлиці поведе­мо мову про найдорожче серцю кожної людини.

     Учень

              Україно моя, Україно!

Доля в тебе була не проста

Та для мене ти у світі єдина,

Матір рідна, пречиста й свята!

Хоч життя — не стежина у полі,

І буває нелегко в путі.

Ми з тобою пов'язуєм долі,

До кінця будем разом в житті.

Мій край чудовий —

Україна, тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

Багато держав є, людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш, єдина

Найкраща з усіх, то є рідна країна,

Мені ж наймиліша — моя Україна.

          Вчитель.

Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Найсвятішими для нас є слова Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя. Рідний край... Мати і земля... Земля і мати... Це роботящі руки наших прабабусь, прадідів, бабусь, дідусів, які в тяжкі роки підняли до життя нашу землю, полили її гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Усе іде, народжується з чистих помислів, добра, злагоди, живе, розквітає на землі доброю правдою. Все на світі має душу. Має душу і наша земля. Народ глибоко поважає землю і називає її матір'ю.
      Учениця.

У всьому світі кожен зна:

Є батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина —

Це наша славна Україна.

Про Україну, рідний край

Ти завжди, завжди пам'ятай.

Вчитель. З давніх-давен український народ славився не тільки працелюбністю, а і своїм талантом. Могли і пісню веселу чи сумну заспівати, і танець завзятий станцювати, і на народних інструментах зіграти.

                    Сторінка перша . ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Вчитель. Кожна держава світу має свій герб, прапор та гімн. Це символ держави. В Конституції України у ст. 20 говориться: «Державними символами України є Держав­ний Прапор України, Державний Герб України і Держав­ний Гімн України». Символ — грецьке слово, означає «знак».

Що таке гімн?

Учениця.

Гімн — це найголовніша пісня країни. Для гімну Ук­раїни написані слова, які виражають найсердечніші думки і прагнення нашого народу.  Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну. Створення українського гімну бере початок з 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Чубинський написав вірш "Ще не вмерла Україна". Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), будучи ще й знаним композитором свого часу, захопився віршем Павла Чубинського та написав музику до нього.
Вперше національний гімн з нотами був надрукований у 1865 році, а з 1917 року він почав використовуватись як державний гімн.
       Учень.

Український прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій пра­пор. Кольори ці мають ще інше значення «мир» і «багатс­тво», бо народ наш є мирний і трудолюбивий. Працею в поті чола здобував він славу рідній землі. Коли ж злі воро­ги порушували спокій народу-трударя, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, перемоги.

Прапор

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх — ознака сили.

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє — небо, жовте — жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом:

Українським в Україні.

(Н. Поклад)

Учениця.

Наш народ має герб — тризуб. Це старовинний знак. Багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю.   Нею  наші прадіди мужньо билися з числен­ними ворогами, виборювали волю для свого народу.

Герб

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

(Н. Поклад)

Сторінка друга «СВЯТИНІ УКРАЇНИ»

Вчитель. Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони — наші давні і добрі обереги.

Учениця.

 Рушник. Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. З рушником зустрічали гостей . Без рушника не обходи­лася жодна подія у людському житті. По всій Україні по­ширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження., молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. Вважалося, що візерунок   вишивки оберігає від лиха та захищає від хвороб. Червоний колір символізує любов, а чорний – журбу. А коли син вирушав у дале­ку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від ли­ха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

Вчитель. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом жит­тя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжу­валася дитина — йшли з хлібом, справляли весілля чи бу­дували хату — неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

Учень.

ПРО ХЛІБ

— Не кидайся хлібом, він святий! —

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

— Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —

Іще до немовляти

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий,

Життя несе у людський світ,

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Учениця.

Український віночок -  є частиною українського національного костюма. В давнину їх носили тільки дівчата. Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг.
Традиційно український віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожен кольор мав свою символіку. . Українські
дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки. До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток.
Кожна квітка у віночку щось символізувала. Безсмертник – символ здоров’я, деревій – нескореності, барвінок – життя й безсмертя людської душі, цвіт вишні і яблуні- символ материнської відданості, калина – символ краси та дівочої вроди, любисток – символ відданості, а волошка – вірності., ромашка – символ дівочої чистоти, ружа, мальви та півонії – віри, надії та любові; хміль – символ гнучкості та розуму. Мак – символ печалі та смутку.
Носити віночок починали дівчата з трьох років.

Учениця.

 Писанка - вважається символом життя, сонця, безсмертя, любові і краси, весняного відродження, добра і щастя. ЇЇ дарують на знак перемир’я, побажання здоров’я, застосовують як оберіг від лиха та стихій, для лікування різних недуг.

Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. Україна це та країна ,де їх дуже багато.

           Учениця.

    Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Калинонька — це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого прекрасного краю, дівочої краси, ніжності. . Завжди любили люди цілющу красуню калину,  Вона росла біля кожної хати. Калиною прикрашали весільний коровай. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.
З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди .

            Учень.

 Верба - Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Учениця.

Мальви  – це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!

Учень.

Барвінок – Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.

          Учениця.

Сонях –символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів... Соняшник знайшов своє місце під Сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень...  

Учениця.

Чорнобривці – чорнобривці символізують дитинст­во, рідну матір і батька, рідну оселю.

Чорнобривців у народі називають  то жовтяки,то оксамитки,то бархатки,бо яскраві,виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих,жовтих ,оранжевих,червонясто-коричневих барв. Але найбільш поширеною стала назва чорнобривці.

     Їх назва пов ‘язана зі стародавньою легендою про майстрів-чоботарів,які виготовляли особливо гарні,святкові жіночі чобітки,що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

Учень.

Волошки - це символ святості, чистоти, привітності та чемності, хлоп’ячої краси й добра. Волошки – запашна лікувальна трава із синіми квітами, сильним стійким запахом. Колись селяни розводили їх поблизу своїх осель. Волошки мали широке ритуальне застосування – їх клали за ікони, прикрашали хрести в церквах, святили на Маковія.

Вчитель.

Серед птахів символом є лелека.

             Учень.

Лелеки - Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

                         Сторінка третя «МОВА НАША КАЛИНОВА»

Вчитель. Згадуючи Україну, ми не можемо не сказати про мову .Наступну сторінку нашого уроку ми присвячуємо нашій мелодійній, солов'їній, неповторній українській мові.

             УКРАЇНСЬКА МОВА

Учень.

Ми є діти українські,

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш — Україна,

Рідна мова — українська.

Учениця.

Мова кожного народу

Неповторна і своя,

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов'я.

Учень.

Вивчайте мову українську.

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

Учениця.

Любіть нашу рідну мову,

Беріть до зброї рідне слово.

Ні! Не забули ще слов'яни

Шевченка заклик полум'яний!

Бо вона ж така багата, українська мова!

Неповторна і крилата, і така чудова.

Учень.

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками,

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

Учениця.

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

Учень.

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово —

Не буде народу.

Учень.              Гумореска П. Глазового «Кухлик»

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має гроші — не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: —

Покажіть Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: —

Што? Чево? Я нє понімаю.

— Люба, кухлик покажіть.

Той, що збоку смужка.

— Дакакой же кухлик здєсь,

Селі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

— На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

— У мене єсть свой язик.

Ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

— Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

І не знає мови.

- Як підсумок нашого уроку, хочу запропонувати невеличку вікторину.

Вікторина «Моя Україна»
Яке місто є столицею нашої держави? (Київ)
Назвіть державні символи України? (Герб, Гімн, Прапор)
Який кущ вважають народним символом України? (Калина)
На честь кого було названо місто Київ? (На честь брата Кия)
Як називається Основний Закон нашої держави? (Конституція України)
Яка мова в Україні є державною? (Українська)
Яка найбільша річка в Україні? (Річка Дніпро)
Державний Герб України – це... (Тризуб)
Якого кольору Державний Прапор України? (Синьо-жовтого)
Урочиста пісня нашої держави – це... (Гімн України)
Найвищі гори в Україні – це... (Карпати)
Що матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи в дорогу? (Вишитий рушник)
З чим українці зустрічають гостей? (З хлібом-сіллю)
Як називається символ, який українки одягають на голову? (Вінок)
Яка улюблена страва українців? (Сало, борщ, вареники)
Яким був сьогоднішній урок?

 
Домашнє завдання.  Придумати і намалювати герб своєї сім’ї і розповідь про те, чому він має саме такий вигляд.