Виховний захід "Видатні постаті Буковини"

                Видатні постаті Буковини

 

Буковино, земле моя, моя Буковино -

Вірна дочка, краща квітка в вінку України.

Ти квітуєш у Карпатах жовто-синім цвітом, 

Близька й мила для душі, дорослим і дітям.

Земле моя, Буковино, ти коханий краю, 

Долі тобі щасливої у Бога благаю.

Боже милий, всемогутній, Господи Всевишній, 

Даруй літа щасливії Буковині пишній.

   Землею сизих буків, буковинським краєм, зеленою Буковиною називають цей чарівний куточок України, який зачаровує водограєм білопінного Черемошу, бистриною Пруту і тихим плином Дністра,.

   

Кожного, хто загостить сюди, Буковина, наче дівчина-красуня у веселково- гаптованій сорочці, зустріне добром і ласкою. І поведе в глибину віків, у правічно слов'янську землю...

   

 Тут, в цьому краї, поблизу села Молодового, було знайдено рештки одного з найдавніших на території нашої країни первісних жител, зведених з мамонтових кісток, а виявлений там же орнамент на бивні вважається одним з найдревніших слідів людської художньої творчості.

 

Тут, у цьому краї, народились і творили  класики української літератури  Юрій Федькович та Ольга Кобилянська.  Тут жили та творили письменник Осип Маковей,  художники Юстин Пігуляк,  Микола Івасюк, письменник і композитор Сидір Воробкевич,  молдавські та румунські письменники Васіле Александрі та Михаїл Емінеску, Роза Ауслендер і Пауль Целан – німецькомовні єврейські поети.

 

 Відомий у світі український художник Микола Іванович Івасюк народився в місті Заставна. Він був студентом Віденської  та Мюнхенської  академії мистецтв.

 

З берегів Пруту і Черемошу полетіли у широкий світ пісні композиторів Степана Сабадаша та  Василя Михайлюка.  В Чернівцях жив і творив відомий український композитор Володимир Івасюк – автор легендарної «Червоної рути».

 

 Набрали розвою таланти Дмитра Гнатюка,  Софії Ротару,  Василя Зінкевича,  Назарія Яремчука, Петра Ончула,  поета-пісняра Михайла Ткача,  кіноактора і режисера Івана Миколайчука.

   

Краса природи рідного краю, наш сучасник, його духовний світ знаходять своє художнє втілення у творах буковинських живописців, графіків, скульпторів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Викликають захоплення полотна Івана Холоменюка,  Одарки Киселиці,  скульптури Анатолія Скиби,  акварелі Володимира Санжарова,  різьблення і вишивки заслужених майстрів народної творчості Тараса Герцюка,  Параски Клим, Михайла Катеринюка.

 

А буковинська геніальна вишивальниця Ксенія Колотило,яка створила понад 1000 візерунків, вишила безліч серветок, подушок, скатертин, прославила наш край за межами України. Її роботи були  представлені на виставках у Австрії,  Голландії, Німеччині, Швейцарії та Бельгії.

 

Книги буковинських письменників стали надбанням широкого кола читачів. Популярні твори Володимира Бабляка,  Параски Амбросій,  Михайла Івасюка, Хаїма Меламуда, Василя Фольварочного,  Анатолія Крима,  Віталія Демченка, Віталія Колодія,  Марії Матіос,  Галини Тарасюк,  Тамари Севернюк,  Василя Левицького,  Іона Кілару та інших.

 

Є в нашому краю і перший  космонавт України Леонід Каденюк, і  Василь  Шендеровський  — український фізик, історик науки, автор тритомника  про видатних учених з українським корінням, які зробили значний внесок у розвиток світової науки. Ми говоримо і про Іва́на Гешко́ - заслуженого майстра спорту України з легкої атлетики, чемпіона Європи та світу з бігу.  

 

Про людей, які прославили Буковину, можна говорити дуже багато. У Чернівцях, на Театральній площі  знаходиться  “Алея зірок”, на якій викарбовані імена діячів культури краю.  Ми з вами зупинимось лише на деяких постаттях.

 

1.Чи можливо забути “буковинського соловія” Юрія Федьковича, який всім серцем дбав за свій народ. 

Там, де я родився,
Там мій рідний край;
Слави, щастя, долі,
Боже йому дай.
Слави, щастя, долі,
веселу годину,
Мир во віки вічні,
Мир на Буковину.                                                                                  

 Юрій Федькович, український поет, прозаїк, драматург, перекладач, культурний та освітній діяч, класик української літератури, народився 8 серпня 1834р. в с. Сторонець-Путилів. Освіту здобув у Чернівцях. Пише німецькою, а потім і українською мовами.  З січня 1885р. Федькович є редактором газети “Буковина”, Помер письменник 11 січня 1888

 

2. Сидір Іванович Воробкевич,видатний український письменник, композитор, музично-культурний діяч. Народився 5 травня 1836 року в місті Чернівці у сім’ї священика, вчителя богослов’я, писав українською, німецькою і румунською мовами. В літературному доробку письменника — вірші, поеми, оповідання, повісті. Помер у Чернівцях 19.09.1903р..

РIДНА МОВА

Мова  рiдна,  слово  рiдне!  
Хто  вас  забуває,  
Той  у  грудях  не  серденько,  
А  лиш  камiнь  має.  

Як  же  мову  ту  забути,  
Що  нею  учила  
Нас  всiх  ненька  говорити,  
Ненька  наша  мила.  

Ой,  шануйте,  поважайте  
Рiднесеньку  мову,  
I  навчайтесь  розмовляти  
Своїм  рiдним  словом.  

Мова  рiдна,  слово  рiдне!  
Хто  вас  забуває,  
Той  у  грудях  не  серденько,  
А  лиш  камiнь  має.  

 

3. Буковинська горлиця Ольга Кобилянська народилася  27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім'ї, 1889 року Ольга на деякий час переїжджає до Димки, а з 1891 року мешкає у Чернівцях, пише вірші, оповідання та поеми. Найпопулярніші - «Земля», «Вовчиха», «Царівна»,  «В неділю рано зілля копала»

4 Євге́нія Іва́нівна Яроши́нська народилася в нашому селі 18 жовтня 1868 — українська письменниця, перекладач, етнограф, фольклористка, педагог, громадська діячка на Буковині. Була учасником з'їзду українських письменників.  Творча спадщина Є.Ярошинської складається з трьох повістей («Понад Дністром», «Перекинчики», «Рожі терне»,  кількох десятків оповідань, нарисів, творів для дітей, фольклорно-етнографічних розвідок, перекладів, листів. Померла  письменниця 21 жовтня 1904, у Чернівцях.

 

4.а. Педагог, просвітитель і письменник Іван Бажанський своєю сподвижницькою працею на освітницькій і літературній ниві веде нас в життя наших краян, які жили в минулому. А без знання минулого нашого краю не можна любити сучасного і майбутнього. Іван Бажанський – автор багатьох прозових і поетичних творів: поема «Пропасть», збірка поезій «Надія», оповідання «Мертвецька Єлена», «Попадя», «Три дукати» та інші.

Хто світла не знає, той долі не має!

 Ходіть, милі діти, ходіть ся учити,

Бо гірко без світла на світі прожити!

І всі добрі діти, хлоп’ятка, дівчатка,

 Лишають худібку, лишають ягнятка,

Нема коли пасти: усі з книжечками,

Як пчоли – до школи спішать вулицями.

Зійшлися. А згодом учитель приходить

І мов щирий батько науку проводить. 

 

5. Міхай Емінеску(1850—1889) — великий румунський поет, публіцист, громадсько-культурний діяч. Його юні роки пов'язані Чернівцями. В 1860-66 рр. з перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії.Він прихильно ставився до української культури, знав українську мову, високо цінував творчість Михайла Драгоманова та Івана Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях«Буковинська зоря» (1870). Автор багатьох поетичних, прозових і публіцистичних творів, статей, записів румунського фольклору. 1885 року лікувався в Одесі, бував у Львові.

Зоря з німої вишини

Струмить потоки срібні, –

Щоб досягли землі вони –

Мільйони літ потрібні.

 

Можливо, вже давно погас

Той світ у далечіні,

А лиш тепер дістались нас

Його вогні промінні.

 

Посмертне сяйво угорі

Пливе у далі сині –

В житті не бачили зорі,

А бачать в домовині.

 

І хай кохання відійшло

В глибини вечорові –

Все ж лине нам услід тепло

Погаслої любові.

 

6. Пауль Целан — видатний австрійський поет та перекладач. Народився 23 листопада 1920 року в Чернівцях, де проживає до 1944р., далі переїжджає до Бухаресту, Відня та Парижу, де прожив до самої смерті (20 квітня 1970 року). Тут він займається перекладом та продовжує писати.  Його збірки поезій «Мак і пам'ять», «Від порога до порога», «Мовні грати», «Волокнисті сонця»  

          ТИ стала мені чужою,

           незнаною мені:

           твій спів дзвенить луною

           в криничній стороні,

де уст шукає втома

і тінь — свого гнізда,

де води, наче пломінь,

а пломінь — як вода.

Ти п'єш з криниць темнавих,

пірнаєш в неба синь,

та вигадок лукавих

ти гру оцю покинь.

 

7.Письменник, лауреат літературно-мисте цької премії ім.С.Воробкевича - Михайло Григорович Івасюк  (батько В.Івасюка) Народився 25 листопада 1917 р. в місті Кіцмань. Освіту здобував у ліцеях Кіцманя та Чернівців. 1939 року вступив до університету, але за несплату його відраховують. Щоб продовжити навчання в одному з радянських університетів перетинає кордон і потрапляє до в’язниці. Туга за рідним краєм спонукала до на писання вірша «Мій край»

       Це край мій Буковинський 
        До болю український 
        До згину дорогий! 
        Я жадібно вбираю 
        Його красу і силу духу. 
Потрібним хочу бути 
Хоч рядовим, 
Хоч стерновим, 
Хоч ниткою вітрила 
Земного і голосного корабля, 
Який пливе до сонця.

У1946 році повертається у Кіцмань і  викладає в школі та сільгосптехнікумі , а далі в Чернівецькому університеті.Літературну діяльність почав з казок, хоча записав їх аж у 1968 році «Казки Буковини. Казки Верховини» (1968), «Чарівне горнятко» (1971). . Перша його повість «Чуєш, брате мій» (1957), «Червоні троянди»,  збірка оповідань «Відламана галузка», повісті «Двобій»  та «Весняні громовиці» , романи «Вирок»  і «Серце не камінь» . У  «Баладі про вершника на білому коні»  та «Лицарі великої любові»  письменник розгорнув широку панораму боротьби буковинців за кращу долю.

 На схилі віку письменник опублікував  повість «Монолог перед обличчям сина», якій належить особливе місце серед численних історико-біографічних творів минулого десятиріччя, бо то не просто повість-біографія, то повість-реквієм, пронизана щемливою батьківською любов'ю, як і поетичний цикл «Елегії для сина» та поема «Привиди».    Помер Михайло Івасюк 5 лютого 1995 року.

 

8. Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки Путильського району. Філолог,письменниця. Переможець різноманітних літературних премій, зокрема лауреат Шевченківської премії з літератури (2005), Коронації слова (2007), та Книги року BBC (2008). Народний депутат України VII (партія УДАР), VIII скликання (БПП).  Видала 14 книг прози та 6 поетичних збірок. Серед найвизначніших праць Матіос, збірка оповідань «Нація» (2001), роман у новелах «Майже ніколи не навпаки» (2007) та роман «Солодка Даруся» .

Пропонуємо переглянути відео-ролик про екранізацію твору.

 

9. Іван Васильович Миколайчук український актор, режисер, сценарист, народився 15 червня 1941 в селі Чортория Кіцманського району. В 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му — театр-студію при Чернівецькому драмтеатрі.  В 1965 — закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва. Зіграв  34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.
Іван Миколайчук був кінозіркою 60 -70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. Найвідоміші його ролі  Тарас Шевченко у фільмі «Сон»та Іван Палійчука у «Тінях забутих предків»., «Пропала грамота», «Захар Беркут», «Анничка», «Білий птах з чорною ознакою» «Вавілон ХХ», «Така пізня, така тепла осінь»та інші. 3 серпня 1987 перестало битися серце відомого актора.

                             А зараз переглянемо відеоматеріал.

 

10. Окрему сторінку хочеться відвести нашим співакам і згадаємо співака, якого називали "Німецький Карузо", Йозеф Шмідт (4 .03. 1904 - 16.11.1942),Вихідець із  родини дрібного єврейського орендаря з Давиден Сторожинецького р-ну). 1914 р. разом з батьками переїздить до Чернівців. Вчиться музичної грамоти у композитора А.Завуловича. Хлопчиком потрапив у хор Чернівецької Синагоги, потім дядько  привіз Йозефа у Берлін, де почався мистецький шлях артиста. Співав у Берлінській, Віденській, Брюсельській операх. Прожив дуже коротке життя- 38 років.

 

11. Дмитро Гнатюк народився 28 березня 1925 р. у с. Мамаївці Чернівецької області.Оперний та концертний співак (баритон) і режисер, народний артист СРСР (1960), Герой Соціалістичної Праці (1985). Саме для його голосу написав багато класичних творів композитор Олександр Білаш, зокрема «Два кольори» (на слова Дмитра Павличка) та  «Ясени» (на слова Михайла Ткача), «Пісня про рушник» та «Черемшина» .  Помер 29 квітня 2016 року.

           Пропонуємо послухати його голос.

12. Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949–22.05.1979) — видатний український композитор і поет. Один із основоположників української естрадної музики. Завдяки пісням "Червона рута", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Два перстені" та багато інших ім’я В. Івасюка назавжди увійшло в історію української музичної культури.

           Пісня «Червона рута»

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, -
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
 

13. Софія Ротару - народна артистка України, СРСР, Молдови народилась 7 серпня 1947, в селі Маршинці, Новоселицького  району. 1964 року вступила та 1968 року закінчила Чернівецьке музичне училище. Ще студенткою Софія стає лауреатом фестивалів та конкурсів. У 1971р. Записують пісню «Червона рута», з якою  Ротару починає свої виступи по всій країні. «Пісня для мене — маленька новела зі своїм світом почуттів, драматургічним ладом, героями…» Такими новелами стали для неї пісні В. Івасюка («Водограй», «Два перстені», «Пісня буде поміж нас»), А.Бабаджаняна («Поверни мені музику», «Твої сліди»), Є.Доги («Моє місто»), О. Мажукова («Червона стріла»), Е.Мартинова («Яблуні в цвіті», «Лебедина вірність», «Балада про матір»), («Вороги спалили рідну хату»), («Родина моя», «Дамо земну кулю дітям»)

                                 Пісня «Одна калина»

ОДНА КАЛИНа

Сумно, сумно аж за край, 
Не дивись на мене - 
Грай музико, грай. 
Зимно, зимно на душі, 
Забирай що хочеш, 
Тільки залиши. 

<приспів:>

Одну калину за вікном, 
Одну родину за столом, 
Одну стежину, щоб до дому йшла сама. 
Одну любов на все життя, 
Одну журбу до забуття 
І Україну, бо в нас іншої нема. 

Сумно, сумно аж за край, 
Та чого ж ти плачеш - 
Грай музико, грай. 
Крапля горя не зал'є, 
Наливай, козаче, бо у нас ще є. 

<приспів>

Сумно, так і не засну, 
Краще буду думать про свою весну, 
Тай піду за небокрай, 
Вперше, як востаннє - 
Грай музико, грай: 

<приспів>

14.Український естрадний співак (тенор). Народний артист України Назарій Яремчук народився 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району Чернівецької області. Після закінчення школи вступив до університету на географічний факультет. Саме в цей час  Назарій  співає  у  вокально - інструментальному ансамблі "Смерічка".

Знайомство з молодим буковинським композитором, студентом медінституту Володимиром Івасюком відіграло велику роль у житті Назарія. Глядачі почули «Червону руту» та безліч інших пісень молодого автора.  Пісні "Смерічки"  стали популярними  і  з  часом  увійшли   до золотого фонду     української естради, принесли всесвітнє визнання.  Завойовану високу репутацію підтвердили вдалі виступи у Всесоюзних конкурсах "Пісня - 71" та "Пісня - 72". З кожним роком Назарій  піднімається на нові вершини, його популярність зростає.Дуже багато працює - бере участь у гастрольних поїздках по всіх республіках колишнього Союзу та за кордоном. Під час Афганської війни Назарій кілька разів їздив у Афганістан і виступав перед солдатами. 1986 року після Чорнобильської катастрофи співак тричі побував у 30-кілометровій зоні відчуження, де виступав перед ліквідаторами аварії. Там і знайшла його хвороба.Він довго лікувався, але 30 червня 1995 року Назарій Яремчук помер у Чернівцях.

                                   відеоролик

 15. Співак, поет і композитор, народний артист України Павло Дворський народився 1 лютого 1953 року в с. Ленківці Кельменецького району Чернівецької області. Після закінчення Чернівецького музичного училища  Павла Дворського запрошують до вокально-інструментального ансамблю "Смерічка". В 1979 році в репертуарі "Смерічки" з'явилися перші пісні Павла Дворського: "Стожари" і "Маки для сина". Популярність до нього прийшла в 1985 році, коли відомий український співак Назарій Яремчук заспівав його "Смерекову хату" і "Писанку". Після цього Павло Дворський розпочинає сольну кар'єру.   У 2003 році за значний особистий внесок у збагачення української пісенної спадщини нагороджено орденом «За заслуги» II ступеню.

                 Пісня «Смерекова хата»

                  

    Пісня «Смерекова хата»

Наснились мальви, рута-м’ята
I скрип криничний журавля,
I смерекова отча хата,
Яку давно покинув я.
Наснився сад в веснянiм цвiтi,
Струнка смерiчка край ворiт,
I найрiднiша в цiлiм свiтi
Матуся сива на дворi.
                 Приспів:
Смерекова хата, батькiвський порiг,
Смерекова хата - на крутiй горi.
Як прийду до неї, колiном припаду,
Грудочку землi святої до вуст прикладу.

Вона як пiсня - серцю мила,
Старенька хата край села.
Вiйна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грiзнi блискавицi
I грози падали не раз,
Вона стоїть немов iз крицi
I кожен день чекає нас.

Приспів

Спiшу до неї мов лелека,
Простори кинувши до нiг,
Несу любов свою з далека,
Яку назавжди я зберiг.
Дитячих лiт моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона як доля - рiдна й близька,
Милiш її нiде нема.

 

16. Дует "Писанка». Оксана Савчук – професійна акторка, працювала ведучою на Чернівецькому телебаченні.     Іван Кавацюк – музикант з діда-прадіда, його неперевершеною грою на цимбалах захоплюються не лише в Україні. Заслужені артисти України, володарі Міжнародної премії «Дружба». Вперше  Оксана з Іваном разом вийшли на професійну сцену саме на Великдень 1990 року.   Створений дует "Писанка" називають перлиною українського національного мистецтва, а співачку Оксану Савчук та цимбаліста Івана Кавацюка патріотами-сподвижниками, археологами народних пісенних скарбів. 

 

17. Коли говориш про видатних людей Буковини,  хочеться прочитати вірш Богдана Мельничука « Моїх країв співучі птиці»

Коли кололи ніч грімниці 
І морок чорним круком вивсь 
В моїх краях співучі птиці 
Злітали у похмуру вись.

І розвиднялося у горах, 
І стишувався грозовій, 
Коли зачувши серця порух 
Співав карпатський соловій.

І зникли гайворони ситі, 
І нивки промінь золотив, 
Коли в благословенні миті 
Виводив жайвір свій мотив.

І грілася  душа чабанська 
Й дорога слалась не грузка, 
Як озивалась Кобилянська - 
Тужлива Горлиця Гірська.

...Пощезли гайворони ниці, 
Не щезла правда і краса. 
Моїх країв співучі птиці 
Летять у наших небесах.

 

Наш захід підходить до завершення. Ми зачепили лише частинку  імен  видатних людей Буковини і сподіваємось, що вони залишуться у вашій пам’яті, а ви цей список продовжите,  адже Буковина – це край, де сама природа цьому сприяє. Буковина – це край, де варто жити!

  
                   Пісня «Буковина»

Над простором України журавель літа,

Гори ріки й полонини - то моя земля,

Наймиліша мому серцю рідна сторона,

Де співати мене вчила матінка моя.

 

Приспів:

Буковина край, де варто жити,

Вірити, надіятись й любити!

Буковино, цвіте, мій розмаю,

Усім серцем я тебе кохаю!

 

Ген десь там, на видноколі, вже сади цвітуть,

Буковинські файні хлопці з дівчатами йдуть,

Журавлиним переспівом незбагненна мить,

України добра слава, небесна блакить.

 

Приспів.

 

Знайдемо же ми дорогу в світле майбуття,

Вірю в нашу перемогу, у краще життя!

Барвами веселки грає ясний небокрай,

Буковино, рідна земле, живи й розквітай!