Виховний захід "Відомі люди України. Микола Амосов – лікар з великим серцем."

Відомі люди України.

Микола Амосов – лікар з великим серцем.

Мета: ознайомити з життєвим шляхом М. Амосова, його досягненнями в медицині, розширити зміст поняття «громадянин України», виховувати патріотичні почуття приналежності до українського народу, розвивати почуття гордості за свою країну, прагнення примножувати своєю працею здобутки українського народу.

Обладнання: портрет М. Амосова, його висловлювання, документальні фільми про життєвий і творчий шлях М. Амосова.

Хід виховного заходу:

На дошці записані вислови М. Амосова:

«У більшості хвороб винні не природа і суспільство, а тільки сама людина. Найчастіше вона хворіє від лінощів, іноді від нерозумності».

«Щоб бути здоровим, необхідні власні зусилля, постійні і значимі. Замінити їх нічим не можливо.»

1.Вступне слово вчителя.

-Микола Михайлович Амосов – український лікар, учений у галузі медицини, біокібернетики, директор інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки.

2.Перегляд фільму «Mykola Amosov» - https://www.youtube.com/watch?v=fVVr_KEHp-U

3.Учні розповідають факти з автобіографії М. Амосова.

1.   Усi мої предки були селяни. Народився 6-го грудня 1913 року. Мама була акушеркою в пiвнiчному селi, неподалiк вiд Череповця. Батько пiшов на вiйну в 1914, а коли повернувся, то незабаром покинув сiм'ю. Жили дуже бiдно: мама не брала подарункiв вiд пацiєнток. Так вона i залишилася для мене прикладом на все життя.

Бабуся навчила молитися, селянське господарство - працювати, а самотнiсть - читати книжки.

З 12 до 18 рокiв навчався в Череповцi у школi, потiм у механiчному технiкумi - по закiнченню став механiком. Жив бiдно i самотньо. Нудьгував за домiвкою, читав класику.

2.   22-го червня 1941 року почалася Вiтчизняна вiйна. Працював у комiсiї з мобiлiзацiї, а через пару днiв був призначений головним хiрургом у Польовий Рухомий Госпiталь ("ПРГ-22-66 на кiннiй тязi").

У цьому госпiталi на однiй посадi прослужив усю вiйну з Нiмеччиною i з Японiєю. Госпiталь призначався для роботи в польових умовах, був розрахований на 200 поранених. Загальний штат - 80 чоловiк, лiкарiв - п'ять. Плюс 22 коня.

Подiї вiйни опишу коротко. Лiто й осiнь 1941 року лiкували легкопоранених у Сухиничах. У жовтнi нiмцi прорвали фронт, i ми вiдступили за Москву, у мiсто Єгорьєвськ. Там зазнав першої поразки: помер хворий вiд газової гангрени в результатi моєї помилки.

3.   У груднi 41-го почався наш наступ пiд Москвою. Госпiталь працював у тилу фронту - у Подольску, а потiм у Калузi. Нам збiльшили штат, видiлили великий будинок, число лiжок досягало п'ятисот. Була дуже напружена робота з важкопораненими.

Основнi проблеми: газова iнфекцiя (робили ампутацiї), поранення суглобiв i переломи стегна - лiкували гiпсовими пов'язками. Було багато смертей i важких щиросердечних переживань. Тодi ж розробив свої методи операцiй, що знизили смертнiсть. Написав першу дисертацiю й представив її у Московський медiнститут. До цього часу жодної дисертацiї не бачив.

4.   За вiйну я став досвiдченим хiрургом, мiг оперувати в будь-якiй частинi тiла. Особливо процвiтав у лiкуваннi поранень грудей, суглобiв i переломiв стегна. На жаль, перевантаження, постiйнi переїзди i необхiднiсть евакуацiї часто не дозволяли доводити справу до кiнця, що б одержувати повне задоволення. ".

Поранених пройшло ледве бiльше 40 тисяч. Майже половина - важкi i середньої важкостi: з ушкодженнями кiсток, з проникаючими пораненнями грудей, живота, i черепа. Померло понад сiмсот: величезний цвинтар, якби могили зiбрати разом. У ньому були i могили мертвих вiд моїх помилок.

5.   1957 рiк був дуже важливий: восени я їздив на конгрес хiрургiв у Мексику. Там побачив операцiю на серцi з АШК (Апаратом Штучного Кровообiгу) i дуже зацiкавився. Оскiльки купити апарат було неможливо, то розробив власний проект - його зробили на заводi: нарештi, знадобилися iнженернi знання.

У тому ж роцi провели експерименти на собаках, а пiд кiнець року спробували на хворому: у нього зупинилося серце при звичайнiй операцiї. Хворий помер. Пiсля цього ще рiк експериментували. У 1959 роцi вдало прооперували хлопчика з важким уродженим пороком серця - так званою "Тетрадою Фалло".

6.   Щоб не згадувати про чини i нагороди, перерахую вiдразу всi наступнi: 1969 - академiк Української АН. Потiм - три державнi премiї України - за хiрургiю i кiбернетику. У 60 рокiв дали Героя Соцiалiстичної працi. Потiм ще були ордени Ленiна, Жовтневої революцiї. Це не рахуючи чотирьох орденiв за вiйну, звання Заслуженого дiяча науки.

Моя совiсть перед  людьми чиста: не обiцяв, не брехав. Те ж стосується i хворих: нiколи нiчого не брав i навiть у вестибюлi висiло розпорядження: "Прошу не робити подарункiв персоналу, крiм квiтiв".

7.   Пересадка серця. Коли Бернар пересадив серце - це був виклик усiм кардiохiрургам. Я знав, що мiй рiвень нижче свiтового, але усе ж зважився спробувати. Технiка операцiй не здавалася дуже складною. Прочитав, продумав, i почали готуватися. Головна проблема - донор. Потрiбно серце, що б'ється, при загиблому мозку.

Зробили замовлення на швидку допомогу, що б привозили поранених iз найтяжчими травмами черепа: ми обстежимо i вирiшимо, якщо мозок помер, вiзьмемо серце для пересадки. Реципiєнта пiдiбрати не важко: є хворi з поразкою мiокарда, яких очiкує близька смерть.

8.   Приготували стерильну палату, видiлили маленьку операцiйну. Почали експерименти на собаках - удавалося пересадити серце i переконатися, що воно працювало. Правда, не довго, усього декiлька годин.

Поклали хворого - реципiєнта. Стали чекати донора. Через пару тижнiв привезли молоду жiнку пiсля автомобiльної аварiї: серце ще працювало, а голова сильно розбита. На енцефалограмi - пряма лiнiя. Консилiум невропатологiв вирiшив: мозок загинув. Розшукали родичiв, потрiбна їхня згода. Звiсно - мати плаче, чоловiк мовчить. Була тяжка розмова. Просили почекати: "А раптом вона не помре, серце ж працює".

Приготували АШК - щоб оживляти серце, як тiльки почне зупинятися i рiднi дадуть згоду. Чекали декiлька годин, поки стало ясно - марно. Умираюче серце пересаджувати не можна. У мене не вистачило мужностi натискати на рiдних. Оголосив вiдбiй, i бiльше дослiд не повторювали. Ясно, що не змiг переступити через психологiчний бар'єр.

9.   Фiзкультура для мене - одна з основ життя. Доведеться розповiсти iсторiю. У ранньому дитинствi я зростав один i "програми" фiзичного розвитку не вiдпрацював. Праця в господарствi додала сили, але не дала спритностi: плавати, танцювати i їздити на велосипедi не навчився. З урокiв фiзкультури збiгав у школi i в iнститутi. Але завжди був здоровий. На вiйнi вперше був приступ радикулiту, потiм вiн часто повторювався, можливо, вiд тривалих операцiй.

У 1954 стало зовсiм погано: на рентгенi визначилися змiни в хребцях. Тодi я i розробив свою гiмнастику: 10 вправ, кожна по 100 рухiв. Це допомогло. Система доповнилася обмеженнями в їжi: строго утримував вагу не бiльш 54кг.

10.   Нова клiнiка. Наприкiнцi шiстидесятих рокiв триповерховий будинок став для нас тiсний.. У 1972 почали будувати, i через три роки закiнчили. Великий будинок у шiсть поверхiв з операцiйними, конференц-залом iз розрахунком на 350 лiжок. Старий будинок лишили пiд полiклiнiку, рентген i аптеку. Розширили штати, набрали випускникiв з iнституту. Вийшло добре. До 1980 року кiлькiсть операцiй довели до 2000, iз котрих 600 - з АШК.

11.   Так пройшло життя. Що в ньому було саме головне? Напевно - хiрургiя. Операцiї на стравоходi, легенях, особливо на серцi, робив хворим при погрозi швидкої смертi, часто в умовах, коли нiхто iнший їх зробити не мiг; особисто врятував тисячi життiв. Працював чесно. Не брав грошей. Звичайно, у мене були помилки, iнодi вони закiнчувалися смертю хворих, але нiколи не були наслiдком легкодумства або халатностi.

Я навчив десятки хiрургiв, створив клiнiку, потiм iнститут, у яких прооперовано понад 80 тисяч тiльки серцевих хворих. А до того були ще тисячi з iншими хворобами, не говорячи вже про поранених на вiйнi. Хiрургiя була моїм стражданням i щастям.

Якби можна почати жити спочатку - я вибрав би те ж саме: хiрургiю i на додаток - мудрування над "вiчними питаннями" фiлософiї: iстина, розум, людина, суспiльство, майбутнє людства.

4.Перегляд «Трейлер документального фільму: Амосов- століття» - https://www.youtube.com/watch?v=hvY2vPaIsp0

Після перегляду питання:

-Чим допомогла друга освіта і диплом інженера лікарю - кардіологу М. Амосову?

5.Слово учителя.

Досягнення Амосова в медицині:

-першим в Україні почав лікування вад серця хірургічним шляхом;

-першим в СРСР упровадив у практику метод штучного кровообігу;

-першим в СРСР провів протезування мітрального клапану;

-створив і вперше у світі запровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів;

-створив ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця;

-створив оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу;

-у створеній ним клініці було проведено 7000 резекцій легенів, 95000 операцій з приводу хвороб серця, з них 36000 із штучним кровообігом. Зараз в клініці проводиться 3000 операцій на серці на рік.

-видав 400 наукових робіт, які переведені і видаються в США, Німеччині, Болгарії;

-Амосов удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. А з 2003 року Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук  України присвоєно ім`я академіка Миколи Михайловича Амосова.             

6.Перегляд фільму «Немовля без частки серця – унікальна операція в Україні» - https://www.youtube.com/watch?v=6MzzbaYR10U

Після перегляду питання:

-Події, показані у фільмі, відбулися вже після смерті Амосова, але ця людина має безпосереднє відношення до життя цієї дитини. Яким чином? (Завдяки апарату штучного кровообігу, що створив лікар).

7.Підведення підсумків.

-Чому М. Амосова визнано одним із найвидатніших людей України?

8.Заключне слово вчителя.

-Микола Амосов помер на 90 році життя, 12 грудня 2002 р. Світлий образ великого вченого, його життя, повністю, до кінця відданого народові, залишаються в історії вітчизняної науки як благородний прилад самовідданого служіння людям.    Ім’я Амосова нерозривно пов’язане з Україною. Він – один з тих, хто творив історію нашої країни. Хочу побажати вам, щоб ви побудували своє життя таким чином, щоб люди пам’ятали про вас тільке найкраще. Щоб бути корисним своїй країні, зверніть увагу на вислови великого лікаря.