Виховний захід з біології на тему: «Лелека – народний символ України»

         Киїнська ОЗЗСО І-ІІ ст. ім. Костянтина Светенка

 

 

 

                     Виховний захід з біології

   на тему: «Лелека – народний символ України»

                                            

                 

 

 

Підготувала:

 вчитель біології Целік В.І

 

 

2021

 

Мета: розширити і поглибити знання учнів про птахи – символи України, навчити дітей використовувати набуті ними знання та збагатити новою інформацією; формувати у учнів навички зв’язного мовлення, вміння висловлювати власні думки, швидко орієнтуватись у будь-якій ситуації; виховувати бережливе ставлення, повагу до птахів-символів України, любов до духовної скарбниці українського народу – фольклору; розвивати мислення, уяву, вміння узагальнювати.

Обладнання: карта України, таблиці.

Надпис на дошці: Де лелека водиться, там щастя родиться (народне прислів’я)

Хід заходу.

І. Організаційний момент

Хвилинка психологічного налаштування на роботу.

Слово вчителя. Кожен народ має свої символи – це те, що найбільше любить і шанує. В одних народів їх більше, в інших менше.

Через віки пронесли українці любов до різних речей, рослин і тварин, тому що вважали їх символами.

Сьогодні  виховний     захід   хочеться розпочати чудовою піснею.  ( Звучить пісня О. Білозір «Лелеки»).

Діти, чи сподобалась вам пісня? 

Про що йшлося у ній..?

Як ви гадаєте, чому сьогоднішній   захід  ми розпочали такою чудовою піснею? 

ІІ. Повідомлення теми, мети заходу. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя. Любі діти! Сьогодні ми з вами проведемо годину спілкування на якій поговоримо про птахи-символи України.

Хто з вас назве їх?

Учень. До птахів-символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко.

Слово вчителя. Улюбленим птахом на Україні є лелека.

Лелека в Україні гніздовий, перелітний вид, є окремі випадки зимівлі. Гніздиться майже на всій території, крім високогір'я Карпат, крайніх південно-східних районів і Криму; у періоди міграцій може траплятись скрізь. Поселяється білий лелека у відкритому ландшафті з придатними кормовими угіддями — луками, болотами, пасовищами.

Полюбляє зволожені ділянки з невисокою трав'яною рослинністю, на яких є групи старих розлогих дерев, особливо якщо луки періодично затоплюються, а трава регулярно викошується. Білі лелеки охоче селяться в населених пунктах.

Учень. ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят. І щасливе те село, яке має хоча б одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи. Святий обов'язок лелеки - знищувати різних гадів, тобто гадюк, жаб. Своїм прильотом в рідні краї провіщає весну...Якщо ж лелека несподівано залишає гніздо в дворі й не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють...Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності.

 Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі.

Вчитель. Існують народні легенди, казки, прислів’я, приказки про лелек. Чи знаєте ви їх?

Учениця. Так, за однією із легенд дуже-дуже давно, коли народилась перша дитина, зібрались усі звірі, птахи та риби і стали радитись: а хто ж принесе її батькам.

Першим вийшов цар звірів Лев, і сказав:

- так, як я є царем над усіма звірами, попрошу доручити цю справу саме мені. Я сам принесу людям їхнього первістка.

Усі погодились, але виникла проблема, потрібно було далі перенести дитину через Море-Океан. Лев не міг впоратись сам. Тоді з води випірнула Риба-Кит і мовила:

- я перенесу людське дитя на своїй спині, хай Лев тільки донесе його до Моря-Океану.

Добре,- сказали звірі. - Але за Морем-Океаном є великий непрохідний Ліс-Праліс, потрібно якось перенести немовля і через нього.

Тут наперед вийшов чорний Орел.

• Я перенесу через Ліс-Праліс.
•  

Звірі погодились, та старий Вовк заперечив:

- ти Орле, - сказав він, - незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але Ліс-Праліс дуже великий. Чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань?

Орел задумався. Так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою.

- Гаразд, - погодився Орел. - Дійсно, це для мене може стати перешкодою. Тому, замість мене полетить Лелека. Він долає дуже великі відстані, він подужає.

Наперед вийшов білий-білий Лелека. Поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру.

- А для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, - мовив далі Орел, - я дам тобі свою відзнаку.

І провів своїм чорним крилом по крилі Лелеки. Кінчики крил білого Лелеки почорніли - тепер усі знали, що то ознака Орла, і не варто зачіпати цю птицю.

 На тому й порішили.

Так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку.

А зранку впав сніг - прийшла Зима.

Звірі знову зібрались і зажурились. Як бути тепер? Зима, Сніг та Мороз можуть зашкодити.

Думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. Саме білий колір захистить, зігріє та сховає немовля від зимової негоди. Та і Лелека також білий - зима його не помітить.

Так і зробили звірі. Спочатку Лев приніс дитину до Моря-Океану, потім Риба-Кит несла її на своїй спині, а далі Лелека переніс через Ліс-Праліс. Немовля було закутане в білі пелюшки і Зима не помітила ні її, ні білого Лелеку. А чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців.

З того часу і повелось, що дітей нам приносить Лелека, бо люди його бачать останнім. Насправді ж до цієї справи причетні і інші звірі, як от Лев чи Риба-Кит. І навіть, коли настає Зима, вона не може завадити. Тому, що білий колір ховає усіх від її негод. А Лелека прилітає і взимку, просто його не видно...

Учениця . Лелека (бусол, чорногуз) в українців — святий птах. За легендами, він походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі, старанно спокутує свою провину.

Найпоширенішою версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого мішка:

Учень."Кажуть, бусол — з чоловіка. Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: "На цей мішок, однеси до моря і вкинь у воду. Як нестимеш, не розв'язуй і не заглядай у мішок, що там є".

Йде той чоловік з міхом до моря — кортить подивитися. Розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: "Не хтів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай..." От тоді й став той чоловік буслом".

На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей. Навесні вони купаються в іншому озері й повертаються додому птахами. Інколи у вирії лелеки змушені битися з орлами, коли ті на них нападають, і перемагають хижаків, хоча багато їх гине.

Перед вирієм лелеки вчиняють суд і закльовують до смерті птаху, яка зрадила своєму подружжю: "Один самотній бусол полюбив чужу буслиху. І відбив таки її, забрав з чужого гнізда, і полетіли вони на нове місце до лісу. А через якийсь день, коли бусол прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. Стоїть посередині самотній бусол. Ось він підняв опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними і піднявся угору. Там він раптом здригнувся всім тілом і, згорнувши крила, каменем полетів донизу. Так і закінчилася буслина любов".

Учениця. Лелеки, за повір'ям, мають риси і звички, притаманні людям. Вони розуміють людську мову (адже колись і вони говорили). Як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якось люди недобре пожартували й підмінили яйце лелеки качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. Настав день, коли на світ з'явилися малята. Разом із малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя. Коли лелека його побачив, він високо злетів у небо і каменем упав на гніздо. Мертвими на землю впали пташенята й мати-лелека... А садиба того господаря незабаром пішла з димом.

Учень. Лелеки належать до віщих птахів. Люди по них гадають на врожай, погоду, здоров'я, заміжжя та на інші житейські речі. Вважається, що добре бачити лелеку, коли він летить або ходить, погано — коли стоїть нерухомо на одній нозі.

Широко побутує повір'я, ніби чорногуз приносить дітей. За давніми уявленнями, поява потомства асоціюється з водою. Малюків бусол знаходить у воді, виловлюючи їх своїм довгим дзьобом, і приносить матерям.

Вчитель. Зв'язок лелеки з дітьми простежується в календарній та родинній обрядовості. Діти зустрічають лелеку як першого вісника весни, вони просять у нього братика чи сестричку (приміром: "Буську, буську, принеси мені Маруську!"). Побачивши першого птаха, гукають до нього: "Лелеко-татку, збудуй у нас добру хатку та виведи діток". На день Сорока мучеників (22 березня) печуть обрядове печиво, присвячене пам'яті померлих дітей. Діти символічно спілкуються з птахами. Між ними ніби відбувається ритуальний діалог, у якому беруть участь дві групи дітей. Одні запитують, звертаючись до птахів: "Лелеко, лелеко, до осені недалеко, а де твої діти?" Інша група відповідає за лелеку: "До осені далеко! Я хатку зроблю і діток виведу, а восени у вирій полечу і діток заберу!"

І досі широко побутує повір'я, згідно з яким у родині буде Щастя, коли бусол зів'є гніздо на подвір'ї. Люди й самі допомагали в цьому птахам: лаштували на хатах або деревах хрестовини, колеса від возів. Вірили, що пернаті оберігають обійстя від пожежі й блискавки, що разом із ними приходять у господу злагода, добробут і здоров'я. Щовесни лелеки повертаються на свої гнізда. Коли ж, ображені на людей, птахи покидали хату, все добро йшло за ними.

За повір'ям, скривджені лелеки могли й підпалити будівлю, принісши у дзьобі жарину. Вбивати птахів або руйнувати їхні гнізда вважалося великим гріхом. За це винного було суворо карано — хворобою, злиднями, а то і смертю.

Учениця. Цю казку написав талановитий педагог В.Сухомлинський.

Був собі лелека. Жив він неподалік нашого озера, на старому кремезному дубі.

Насувалася зима. Птахи відлітали до вирію. Пристав і він до зграї інших лелек та й полетів далеко на Південь, де панує вічне літо, теплі води, смарагдово-зелені береги, блакитне небо. У лісах Півдня було багато дивовижних пташок — зелених, синіх, жовтих папуг. Усі вони співали, радісно кричали. А лелеці було сумно.

 Питає зелений папуга лелеку: «Чому ти все сумуєш? Чому гнізда не мостиш, лелеченят не висиджуєш?». Мовчить лелека, поглядає на Північ. Коли це — стрепенувся, прислухався до чогось. Десь пролунав пташиний крик, радісний і тривожний. Злетів лелека, щоб наздогнати своїх товаришів. «Куди ж ти летиш»? — дивується папуга. — Там же холодно. П'ять місяців поживеш і знову ж сюди повернешся. Що там доброго на твоїй холодній півночі?».

«Добре те, що я там народився. Там моя батьківщина» — з висоти прокричав лелека.

Слово вчителя. Про лелек існує багато прикмет і повір’їв

Завдання. Доповнити прислів’я і пояснити їх зміст

• Прилетіли бусли – ( початок весни)

• Прилетіли лелеки – (весну принесли здалека)

• Де лелека водиться, (там щастя родиться)

Про лелек у народі складено багато казок і легенд. Ось що розповідає одна із них.

За повадками лелек люди завбачали, якою буде погода в наступному році і чи буде врожай.

Вважалося, що коли бусли запізнилися з вильотом у вирій і збираються в гурти біля гречаної копи, то неодмінно зима буде нестійкою, без лютих морозів та віхол, легкою для зимівлі худоби й людей. І навпаки, якщо поважні птахи поспіхом вирушають на перезимівлю — чекай суворої зими

Буває, що лелеки викидають з гнізда пташеня, і якщо його покласти назад у гніздо, вони знову його викинуть. Народні перекази пояснюють це так: коли передбачається сухе літо, і бусли, знаючи, що не зможуть прогодувати весь виводок, зменшують свою сім'ю. Народ примічав, що ті роки і справді були сухими — зникала вода у видолинках, пересихали болота, міліли криниці. Мабуть, птахи наділені природними інстинктами і можуть передбачати явища природи.

Учні роблять висновок про те, що наш народ склав багато прислів’їв, казок, легенд, у яких висловив свою любов до лелек.

Вчитель. Про лелек складені вірші ( учні по черзі читають вірші).

Лелеки вирушили в путь…

Мабуть, як ми, весни чекали.

А тут… сніги ще не розтали

Й дерева інеєм цвітуть.

Ой, рано, рано, горді птиці,

Ви повернулись в рідний край.

Тут крига ще міцніша криці

Й не скоро ще квітучий май.

Ще сонце небо не зігріло,

Лежить на ваших гніздах сніг…

Ой, не один з вас зложить крила.

Весна прийде… та не для всіх.

Летять великі птахи

Ліси, поля минають

Ту хату де осядуть –

Щасливою вважають.

Лелека-чорногузка

Це - символ України,

Як оберіг у хаті Великої родини.

На білих крилах птаха-

Хвиляста чорна смуга,

Неначе розлилася

За рідним краєм туга.

Бояться його миші

Та пухлі, товсті жаби,

Але про нього кажуть

Лелека щастя вабить .

Підсумок.

Вчитель. Ми повинні цінувати птахів. Охороняти їх самих і місця їхнього гніздування, підгодовувати взимку, влаштовувати штучні гніздівлі.

Діти ви маєте пам’ятати:

• Лелеки – птахи-синантропи, живуть поряд з людиною чи в ландшафті (парках, садах, лісопосадках), створеному нею. Вони майже не зустрічаються в інших умовах.

• Лелеки – корисні птахи. Живляться не тільки жабами, їхньою їжею є також миші полівки, ховрахи, багато різних комах, особливо водних (плавунці та їх личинки) і саранових.

 Цим вони приносять велику користь рибному і сільському господарствам.

• Останніми роками кількість лелек помітно зменшується. Причиною цього є застосування на полях отрутохімікатів, осушення боліт, періодичні засухи, відстріл птахів на місцях зимівлі в Африці.

• Птахів потрібно любити і берегти не лише тому, що вони корисні, а й тому, що вони веселі, гарні і самою своєю присутністю та поведінкою прикрашають сади та ліси.