Виховний захід з елементами демонстрації українського костюма (дефіле) «Український народний костюм»

Про матеріал
Ознайомлення учнів із елементами українського національного костюма, художніми особливостями народного одягу, важливим елементом матеріальної та духовної культури; виховувати естетичні почуття, любов до українського мистецтва.
Перегляд файлу

Виховний захід з елементами демонстрації українського костюма (дефіле)  «Український народний костюм»

Мета: ознайомити учнів із елементами українського національного костюма, художніми особливостями народного одягу, важливим елементом матеріальної та духовної культури; виховувати естетичні почуття, любов до українського мистецтва.

Ведучий

Добрий день, вам любі друзі,

Досить бути вже нам в тузі,

Будем добре працювати

І про одяг усе знати.

Адже всі ми – українці,

Модники і модниці.

Діти, сьогодні ми будемо говорити про національний одяг українців, його особливості і роль у житті людини.

Дуже часто ми чуємо вислів: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Так, одяг і зовнішній вигляд – це не найголовніше в людині, проте вони теж багато про що говорять. Наприклад, по манері одягатися можна дізнатися про те, які кольори любить людина, її стиль одягу. Можна навіть довідатися про професію та національність людини. А ми спробуємо сьогодні дізнатися та про особливості українського національного одягу, та  подивитись що носили чоловіки та жінки різних регіонів і в різні часи.

Учень

Одяг – це речі, якими людина, точно висловлюючись, прикриває своє тіло. Одяг може бути з різних матеріалів: тканини, хутра, шкіри тощо.

Учень

Костюм – це декілька предметів одягу, об’єднаних схожими рисами та стилем.

Учень

Національний костюм – це костюм, який відображає традиції, риси та манери певного народу. Наприклад, у шотландців це спідниця в клітинку, в Індії – сарі, в Росії – кокошник чи хустка, а в Україні – це вишиванка, вінок зі стрічками.

 З історії

Учень

Основні елементи українського народного одягу мають давньослов’янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі.

Учень

Сорочка – один із найдавніших елементів одягу. За часів Київської Русі сорочка слугувала як натільним, так і верхнім одягом і шилася з полотна чи сукна.

Учень

Плахта – частково зшитий розпашний святковий одяг, невід’ємна частина  жіночого національного костюма.

Учень

Пояс – здавна слугував обов’язковим елементом і водночас прикрасою одягу.

Учень

Свита – приталений верхній одяг із домотканого сукна, різновиди якого набули значного розвитку в центральних районах України у ХІХ столітті.

Учень

Керсетка – безрукавка з фабричної тканини, яка мала багато варіантів довжини, декорування.

Учень

Запаска – найдавніший загальнослов’янський варіант незшитого стегнового одягу.

Учень

Керсетка – безрукавка з фабричної тканини, яка мала багато варіантів довжини, декорування.

Учень

Очіпок – обов’язковий головний убір заміжніх жінок. Очіпок, який одягала молода на весіллі, виконував певну магічну функцію та був символом щастя та плодючості в сім’ї.

Учень

Хустка – широко розповсюджене по всій Україні квадратне платове вбрання голови.

Учень

Намисто – найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України. Було різним як за матеріалом, кольором, формою, так і за способами носіння.

Учень

Дукач (личман) – прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями.

Учень

Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є чаклунська сила, що біль знімає, здоров’я береже. Всього в українському віночку 12 квіточок і кожна лікар, оберіг. У віночок вплітали різнокольорові стрічки. Кожний колір мав свій символ.

Коричневий колір – символ землі-годувальниці.

Жовтий – символ сонця, хліба.

Блакитний – символ води і неба, дає силу і здоров’я.

Червоний – символ щирості, душевності.

Зелений – символ рослинного світу, молодості.

Учень

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

«На, вдягай, синочку».

В нитці – сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

Пісня «Мамина сорочка»

Ведучий

Головним елементом чоловічого одягу, як і жіночого вбрання, була вишита сорочка. На заході вона доходила майже до колін і носилася поверх штанів. Виріз горловини зав’язували на шнурок чи стрічку. На сході сорочка була коротша, забиралася у шаровари. Вона мала широкі, зібрані на манжетах рукави. Вишитими найчастіше були комір і нагруддя.

Учень

Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це гачі (вузькі сукняні штани). Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня кріпилася на талії за допомогою шворки. Гачі носили чоловіки Західної України. А чоловіки Східної та Центральної України носили шаровари – дуже широкі штани, тому їх переважно заправляли у халяви. Вважається, що їх привезли до України козаки зі східних походів.

Учень

Поверх сорочки чоловіки Карпат та Прикарпаття носили кептар – хутряну безрукавку, яка завжди була оздоблена вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками. А запорізькі козаки носили жупан із шовку чи парчі яскравих кольорів.

Учень

Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом. Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою.  

Учень

На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра. В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі з’явилося прислів’я: «Без шапки, мов злодій ходить». Ходити з непокритою головою дозволялося лише на похоронах та біля церкви.

Переступаючи поріг хати, треба було скинути шапку.

Учень

Верхній одяг був такий, як і у жінок. Свити і кожухи шили з чорного чи коричневого сукна, а в давнішні часи - з білого. Їх оздоблювали вишивкою, чи аплікацією.

Учень

Чоловіче взуття було таким: селянство одягало на ноги постоли – стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, а на Полтавщині плетені з лика – личаки. Заможніші носили чоботи – чорні юхтові чи хромові з високими м’якими халявами.

Про чоботи існує також прислів’я: «У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть».

 Ведучий

– Діти, а зараз ми ознайомимося із деякими елементами українського національного костюма. Починаємо наше Дефіле. (діти демонструють свої костюми)

 

Хочеться завершити сьогоднішнє свято такими словами:

Невже тоді носили лиш для моди

Сорочки, і жупани, й кожухи?

У них – живе історія народу,

Його талант прекрасний і важкий.

І їх ні час, ні простір не порушать,

Нехай на порох зітруться роки!

У них живуть людські безсмертні душі,

Ті добрі чари легкої руки.

doc
Додано
20 квітня 2020
Переглядів
711
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку