Виховний захід з нагоди святкування 210-ї річниці Т.Г. Шевченка
Літературно – музична інсценізація «Життя та творчість Тараса Шевченка»
Хід заходу
На екрані заставка портрет Шевченка
Вступне слово вчителя 1
Доброго дня, усім присутнім в цьому залі. Сьогодні особливий день для всього українського народу – день народження великого Тараса Григоровича Шевченка, тому березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: саме навесні прийшов у світ цей геній людства. Людина, яка так хотіла краси і величі для України, людина, чий заповіт нині, власне, і виконують ЗСУ. Тож просимо всіх присутніх вшанувати хвилиною мовчання військових, мирних людей, життя яких несправедливо забрала ця війна!
Хвилина мовчання
Вступне слово вчителя 2
9 –го березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака Пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.
Вступне слово вчителя 1
Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати. Тарас був четвертою дитиною в сім’ї. Усього їх було шестеро. Коли маленькому Тарасові виповнилося 2 роки, родина Шевченків переїхала до сусіднього села – Кирилівки. Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство поета. Він виростав пустотливим, допитливим і мрійливим хлопцем.
Вступне слово вчителя 2
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Щороку все людство відзначає день народження Т.Г.Шевченка. В цьому році ми відзначатимемо 210 річницю від дня народження великого поета.
Діти, а чому Шевченка називають Кобзарем?
Хто такі кобзарі?
Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди. Часто вони були сліпі. Співали про тяжке життя народу, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі. Шевченко не грав на кобзі, не співав сумних пісень по
дорогах України. Але коли ми читаємо його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.
Пригадаймо хто такий Кобзар.
Перегляд відео - віршована розповідь про Тараса Шевченка (2 хв)
Пропонуємо вам переглянути літературно – музичну інсценізацію «Життя та творчість Тараса Шевченка».
Сценка «Мати і Тарас». (Слайд «Хата»)
(грає бандура, заходить жінка , одягнена в селянський одяг , несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Тараса Шевченка. До неї підходить малий Тарас.)
Мати: Сину мій, прости, що доля твоя буде важкою, бо народився ти невільником-кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде, твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою?
Тарасик: Не журіться, матінко, гляньте краще на небо – бачите, скільки зірочок ясно сяє? Правда, наче вогники. (Жінка сідає на лаву ,хлопчик біля неї кладе голову на коліна матері.)
Мати: Це, синку, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічечка, доки людина не помре. А як минеться людина, то й свічка її гасне, - зірочка падає. Бачив?
Тарасик: Бачив, матусенько, бачив. Мамо, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь-ледь видно?
Мати: Бо коли людина зла, скупа чи заздрісна, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, людей любить, добро їм робить, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло її яскраве.
Тарасик: Я, мамочко, буду доброю людиною, я хочу, щоб моя свічечка горіла ясно-ясно! (мелодія бандури стихає.)
Мати: Старайся ,мій хлопчику, хай Бог тобі помагає. (Гладить сина по голівці.)
Як гірко , як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не маєм радісної днини,
Нам вік доводиться робить,
Не розгинаючи і спини.
(За руку з Тарасом помалу йдуть зі сцени.)
І ведучий: Коли Тарасові ледве сповнилося 11 років він залишається круглим сиротою. Тяжка була доля сирітська. Тому такими безрадісними були спогади поета про своє дитинство. Мине 20 років і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»
Аудіозапис вірш «Мені тринадцятий минало»
Сценка «ЧАБАН»
Автор: Отара ягнят, як біла хмарка, що впала на зелені луки... Хай собі пасуться! І по небу пропливають ясні легенькі хмарки. Куди вони пливуть?.. Як колись хотілося дізнатися Тарасові, що за тими стовпами, які землю підпирають, так тепер хочеться йому за тими хмаринками полинути, на світ подивитися.
Він лежить на пагорку, забувши про ягнят, забувши про всі поневіряння і знущання. чомусь радіє і всміхається Тарас.
Ніби прокинувся Тарас від сну чарівного. Що він? Кому він потрібний? Чого радів так і з сонця, і з неба синього, і з хат біленьких? Що в тих хатах? Скрізь там сльози, злидні, прокльони. Хіба є в нього хоч і така злиденна рідна хата? Що його, Тараса, чекає?.. Так гірко йому стало. Опустив голову на коліна й заплакав.
( Немов вітер прошелестів травою, і чийсь ніжний приторк відчув він на шиї. Глянув. Дивилися ніяково й ніжно великі карі очі, а навколо рожевого личка, ніби сяйво сонячне, світлі кучері з коси вибилися.)
Тарас. Еге є малярем.
Оксана. І ти розмалюєш нашу хату?
Тарас. Еге є. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні я не ледащо. Я буду таки малярем.
Оксанка. Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!
(сміючись вибігає ,а за нею і малий Тарасик)
ІІ.Основна частина
Ведучий: Тарас ще змалку любив слухати народні пісні, сам любив співати. І тому багато його віршів було покладено на музику. На початку заходу ми слухали уривок з поеми «Причина», який став піснею «Реве та стогне Дніпр широкий», і таких віршів, покладених на музику дуже багато. Одну з них «Зацвіла в долині…» ви дуже гарно знаєте. В ній змальовано зворушливу картину краси рідного краю і людського щастя.
Вашій увазі танок під пісню «Зацвіла в долині червона калина»
Хвилинка відпочинку
Перегляд мультфільму «Садок вишневий коло хати» -2 хв.
- А зараз, щоб перевірити ваші знання проведемо вікторину.
- Дивлюсь, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце... (зустрічає)
- Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у… (гаї)
- Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона … (калина)
- Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи… (дівчата)
1 учень
Гей, у нашім краї,
Де степи і гори,
Серце Кобзареве
Із людьми говорить.
Пісня соколина
Горда лине в маси,
В рідній Україні
Славимо Тараса.
Виконання «Пісня про Кобзаря» Н. Козій
2 учень І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас.
Ведучий: Ти пройди по селах рідної Вкраїни:
В кожній хаті — книга, на стіні — портрет.
В рушнику розшитім, квітчаний в калині,
Бо в святій пошані у людей поет.
То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,
Знають його люди і широкий світ.
Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,
Він живе в народі, як і «Заповіт».
Танець «Думи»
Ведучий: Ось і перегорнули ми сторінки біографії національного пророка і генія, ще раз доторкнулися до його полум’яного слова.
А я бажаю вам нести через усе життя натхненне Шевченкове слово.
Запрошуємо на спільне фото.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку