Виховний захід "Закохані в Україну"

Виховний захід «Закохані в  Україну!»

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину...
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!

Ведучий. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради

Ведучий. Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
Древня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх, і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустились Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що Він став часто сюди навідуватися зі словами:
-Рушаймо у край!
 Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».

Ведучий: 
Україна – золота, чарівна сторона. Земле, рясно уквітчана, зеленню закосичена! Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Дівчина: Люблю тебе я мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на відмінно,
Щоб мною ти пишатися могла.

Юнак: Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все – усе, що є в моїм краю !
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!

Пісня: І.Федишин «Лише у нас на Україні»

«Україна»
Країн багато на великій карті,
Та серед них — вона, твоя єдина.
Її люби і будь завжди на варті,
Бо це твоя земля, це Україна.

Вона така ж реальна і казкова,
Як мамина долоня, тепла й щира,
У неї в серці українська мова,
В її душі любов і світла віра.

Цвітуть в ній мальви, маки і левкої.
Хтось, може, скаже, що таких багато.
Але ти знай, що іншої такої
Не зможеш в цілім світі відшукати.

(Мар’яна Савка)
 

Ведуча: 
Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів - все це наша Україна. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.

Ведуча: 
Козацька Україна була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі Конституцію Пилипа Орлика і перше "національне” українське Євангеліє.
Коли християнський світ ще молився латинською мовою, а Московія – старослов’янською, козацька Україна мала вже свій так званий Пересопницький Новий Завіт рідною мовою. Він зберігся. На цьому Євангелії присягають Президенти сучасної України.

Ведучий. Ми можемо пишатися тим, що наша країна має героїчну історію,

мужньо пережила найважчі випробування і не скорилась. Ми можемо

гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише

захищала себе від ласих на чуже добро сусідів

Вірш

Я тут живу, і тут моя адреса,

Тут все моє: і ріки, і поля

І Харків мій, і Київ, і Одеса,

І кожен крик сумного журавля.

Я тут живу, мене тут вели в школу.

І я любов так само тут зустрів,

І тут мені співали колискову,

І тут я вчив про Рівне, Луцьк і Львів.

Я тут живу, тут слід від моїх стопів.

Хоч тут вогонь не раз здіймався й дим,

Та тільки мій назавжди Севастополь,

І тільки мій – найближчий серцю Крим.

Я тут живу, мені тут рідні стіни,

І я в тобі лікуюся від ран.

Я тут живу, ти моя Україно.

І я тебе нікому не віддам.

(Богдан Фесик)

Ведучий.

На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

Ведучий.

Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося - її здобула

Звитяжна моя Україна.

Ведучий.

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

Ведучий.

З Україною в серці живу

І згораю за неї щомиті,

Бо я бачу її молоду,

Що вмирає в жорстокому світі.

Ведучий.

Скільки лиха тобі довелось пережить,

Ненько рідна, моя Україно!

Буду тільки для тебе я жить

І горіти для тебе нетлінно.

 

Ведучий. Життя ділиться на «до» та «після». Так сталося і з нашою країною,

у якої прапор кольору степу і неба, а ще чорної землі та багряної крові. Один

– свідчення чистоти, а інший – упертої боротьби за свободу.

Ведучий. Наша рідна Україна у вогні. Збройні Сили покликані охороняти її

незалежність. Нам дуже хочеться побажати нашим захисникам

сили, витривалості та мужності. І обов’язково - повертатися

додому живими, здоровими і з Перемогою. Ви – герої нашої України! Не

здавайтеся - від цього залежить наша доля. Головне - пам’ятайте: ми у вас віримо! Ми Вас любимо!

Вікторина:

Ведучий. Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

(Світлана Александровна)

 

Номер:

• Люба, не спи, благаю!

Я тобі щось скажу.

Вип’ємо трохи чаю

В барі, я заплачу.

• Любий, не йди, будь ласка!

Не поринай у сни!

Чую, я чую казку…

Казку читаєш ти.

• Люба, не спи, не треба!

чую від серця стук…

Я  ж тільки жив для тебе,

І твоїх тендітних рук.

• Любий, не сплю, я чую.

Дихання досі є…

Хоч і осколок в грудях

Серце кровить моє.

• Люба, не спи, молюся,

ти на моїх руках.

Серцем для тебе б’юся,

Бийся зі мною в такт.

• Любий, і я не спала,

Наче міцний солдат,

Наче той вибух – спалах,

Наче й не було втрат

• І ти встаєш помалу,

Куля пройшла жилет…

Та… скільки таких не встало

Після дурних ракет.

• Я шепотіла подих,

Поки ти брав бинти.

Справжній жилет – не одяг,

Справжній жилет – це ти!

(Богдан Фесик)

 

Пісня: Люся Кава «Народна»

Ведучий. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що

немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ

об’єднався проти агресора. Багато хто захищає кордони нашої держави,

багато хто працює в тилу для підтримки солдат.

Ведучий. Сьогодні нам треба гартуватись, допомагати ближньому, воїнам,

державі, не піддаватись провокаціям та чуткам, які сіють злобу, зневіру,

брехню про Україну. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе.

Вірш

Ти можеш забрати у нас зв'язок

Але не силу, яка нас єднає.

Можеш нищити наші кордони,

Але в нашого серця кордону немає.

Можеш поставити міни,

або якісь непрохідні точки,

Але ми все це проходим

 заради своєї доньки або синочка.

Так, може стояти пастка,

снайпер чи розтяжка,

Але, нам все-одно це,

ми – сильніші, коли нам тяжко.

Скільки б вас там не було,

 в вашій так званій «варті»,

В кожній війні за правду

 виграє тільки правда.

Скільки б не було танків

 і бойових патронів,

Скільки б не було в небі

підлих підступних дронів…

Світла нема?

Хм… Хоч це і стратегія підла,

Але у нашому серці

 вам ніколи не вдасться вимкнути світла.

І попри весь біль,

і попри весь жах і втому,

Кожне із наших міст

ще трохи і точно вернеться до свого дому.

(Богдан Фесик)

Вірш

Хтось – не прокинувся,

Хтось – на прицілі.

Хтось – набирає додому-

Ми- цілі

Хтось – не шукає кросівки німецькі.

А хтось – в мокрих берцях стоїть у Донецьку.

Хтось любить ночі,

А хтось любить ранки.

Хтось – в БТР-і, а інші у танку,

Хтось – про причини,

А хтось – про відмазки.

В когось сльоза потекла за Луганськом.

Хтось вип’є кави,

А хтось вип’є чаю…

Іншого «хтось» вже сьогодні – немає…

Тільки ці «хтось» - не розірвані міни.

Кожен із них – це Герой України.

От би ніколи уже не забутись

Хтось – це всі ті,  що дають нам проснутись.

(Богдан Фесик)

 

Ведучий.

Сьогодні всім потрібне лиш єдине,

І кожен Господа про це благає,

«Дай, Боже, миру нашій Україні

Хай постріли вже більше не лунають!

Достатньо їх! Вже полягло багато…

Помилуй нас, і край наш наверни

До пізнання Тебе, Святого Бога,

У вірі кожного, мій Господи, зміцни.

Хай на все буде Твоя воля, Боже,

Не по заслузі, ради милості прошу,

Во ім’я мого Спаса, Ісуса

Почуй і зупини ось цю війну!»

Ми знаємо, Ти чуєш всі молитви,

Ти бережеш, Господь, сьогодні нас,

За хліб і воду дякуємо щиро,

І за свободи слова цінний час.

Господь, я віддаю свій край у Твої руки,

Хай буде так, як хочеш Ти,

Твоя любов велика і безмірна,

Ти – Бог Святий, а хто такі є ми?

…Хай постріли вже більше не лунають,

І не сивіють з горя матері,

А наші вулиці хай миром сяють,

Я наперед вже дякую Тобі!

(Марія Занько)

 

Звучить Пісня-молитва «Боже, великий, єдиний…»