Виховний захід "Збережімо красу Землі"

Розробка виховного заходу з української літератури та екології

Виконала  Петрачкова С.О., учитель української мови та літератури Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 86

 

Тема.    Збережімо красу Землі

Мета. Узагальнити знання з української літератури та екології. Виховувати шанобливе ставлення до природи,  вчити розуміти  прекрасне. Розвивати естетичні смаки учнів.

Обладнання. Плакати, картини, Червона книга України, вислови: «Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно» (Екзюпері) «Охороня­ти природу - значить охороняти Батьківщину» (Пришвін), «Творіння при­роди досконаліші за творіння мистецтва» (Цицерон), «У природи чисте сер­це» (Чабанівський), «Спостерігайте природу і прямуйте дорогою, яку вона вам вказує» (Жан-Жак Руссо).

Вступне слово вчителя. Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми поговоримо про наш спільний дім – Землю, про нашу щиру, одну-єдину на всіх матір-Україну. Поговоримо про чудову природу нашої  Батьківщини, про місце в ній людини та про ті екологічні проблеми, які сьогодні турбують все людство.

Всім відоме твердження, що краса врятує світ. Людина стає людиною, коли помічає різнобарв’я рідної природи, відчуває пахощі квітів, чує співи птахів. Але, на жаль, людина часто-густо забуває, що вона й сама – творіння природи, з законами якої треба рахуватися.

Мені хотілося б, щоб ви згадали кращі твори українських письменників, які оспівували красу України, яким не байдужі екологічні проблеми.

 

1 учень. Безмежно з дитинства кохаю

Красу свого рідного краю -

Дніпра голубінь неозору,

Сосну в надвечір'ї прозорім,

І місяць у хмарках сріблистих,

І свіжість весняного листя,

І синій промінчик волошок

В пшеничному морі колосся.

 

  2 учень. У ліс завітаю я знову

На тиху сердечну розмову,

Де пахне достигла суниця

І сонцем пропалена глиця!

Я чую зозулі кування.

Берізок тремтливих зітхання,

Тонкі білозорі сестриці

Сплели свої віти в косиці.

 

3 учень. Слухаючи ці рядки, не хочеться думати, що людству загрожує велика небезпека.

4 учень. Екологія. Вона падає на наші голови мільйонами цифр. Кожна цифра, кожний рядок – хвороба, вимерлий вид, забруднені міста,озера, річки, ставки.

Світова статистика підсумувала: за останні 2000 років на планеті знищено  близько 140 видів птахів і 106 видів крупних ссавців. Нависла загроза існуванню 600 видів тварин і рослин. Міжнародний союз охорони природи заніс їх до «Червоної книги».

Зіпсовані людиною землі – байраки, кар’єри, пустищі із зруйнованим ґрунтом – складають майже 3% всього суходолу планети.

У наш час щорічно у світі безповоротно втрачається близько 7 млн. га орних земель. А населення планети зростає на мільйон чоловік кожні 5 діб.

 

5 учень. Тільки зараз люди почали звертати увагу на екологічні проблеми. У  Павла Тичини є поезія «Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі», яка, на мій погляд, мала б стати провідною для всіх, хто займається екологією.

 

Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі,

Що шепчуть квітки уночі над рікою?

Про що зітха вітер? Що чують тумани,

Коли гай зелений цілують-милують?

Хотів би я знати, про що той струмочок,

У мріях своїх гомонить між травою?

Що листячко шепче, мов дише,  в садочку?

Про що очерет пісню сумную дзвонить?

Скриплять і ридають деревця під вітром

Чого? Болить серце чи доля гіркая?

Чи давлять важкії, понурії хмари?

І плаче травиця сама при дорозі…

Що бачить у сні став глибокий, таємний?

Кому усміхаються рожі червоні?

А роси? Хто скаже, чиї вони сльози,

Такі дивні, чисті, мов перли коштовні!

 

6 учень. Людина повинна пам’ятати, що вона несе відповідальність за все, що відбувається навколо неї. Адже наша Земля дуже потерпає від втручання людини. Видатна українська поетеса Ліна Костенко застерігає:

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

 

7 учень. Стан навколишнього середовища України на сьогодніший день вважається критичним. За тривалістю життя населення Україна посідає 52 місце в світі. З 1991 року зареєстровано природне скорочення населення. Особливо вражаючими є показники смертності дітей на першому році життя: 13,6 на 1000 народжених. Це 1,5 рази більше, ніж у розвинених країнах. Постає справедливе питання: Що стало причиною цього? Відповідь фахівців - забруднення навколишнього середовища.

 

(інсценівка вірша Оксани Рибась «Шепіт загиблої пташки»)

Гіркий холодний вітер
Ніс затонулого корабля -
язик, що висолопило лихо.

Мазут і сірка
ковдрою накрили Море.

Що це?..
Сюрреалізм...
Що ви - скандал
на міжнародному рівні!

- Хто правий?
- Хто винен?
- Кому платити?
- За що і скільки?

- Проблема ваша!
Не повідомили, хай вам грець!

- Проблема - ваша!
Вчасно не спинилися
Зі своїми помиями!..

Винних н е м а є.

Це прошепотіла
чорна убита пташка
у чорній калюжі смерті
(чи то пак
у густій плямі мазуту).

Може - винна вона?..

Пташка - не знаю,
якого польоту:
Від неї лилишися тільки білі
невидющі очі.

(Звучить сумна мелодія)

8 учень. Атмосферні забруднення завдають шкоди здоров’ю людини, будівлям, матеріалам, обладнанню, потребують додаткових затрат праці і матеріалів. Крім того, збільшення вмісту сірки та інших сполук в атмосферних опадах, так звані кислотні дощі, негативно позначаються на сільському, рибному, лісовому господарстві. Нещодавно оцінено екологічний стан 120 басейнів річок України. Аналіз показав, що із загальної кількості “розглянутих” басейнів немає жодного, стан якого можна класифікувати як добрий. Найпоширеніші визначення фахівців: дуже поганий стан, катастрофічний.

9 учень. У Дніпро щороку скидають 1,5 млрд. кубометрів забруднених стоків, в яких нараховується понад тисячу хімічних сполук. У Дніпрі і Десні бактеріальне забруднення зросло в десятки разів. За такого становища технологія водоочищення на Дніпровській та Деснянській водозабірних станціях не може забезпечувати одержання якісної питної води. Крім того, хлорування веде до появи дуже шкідливих сполук, які виділити практично неможливою А скільки ще “дьогтю” у склянку води додала Чорнобильська аварія.

 

Учитель. Мені спали на думку сумні вірші Л.Костенко,  які, на мій погляд, звучать, ніби страшне передбачення.

Ще назва річки є, а річки вже немає,
Усохли верби, вижовкли рови,
І дика качка тоскно обминає
Рудиментальні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека.
І озерявин проблески скупі.
І той у небі зморений лелека,
І те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річечко? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
І світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками,
Ідуть уздовж колишніх берегів.

Я гадаю, ми не повинні допустити, щоб ці скромні рядки стали дійсністю…

Треба докласти максимум зусиль, щоб зберегти для нащадків чарівний світ природи.

 

10 учень. Чорнобильська катастрофа… Ще одна адреса біди… Величезні моральні й матеріальні втрати, понівечені людські долі, мертві, покинуті міста і села. Ось  місто енергетиків  Прип’ять. Колись воно було багатолюдним.  Тепер у ньому можна зустріти  тільки людей у плямистій формі. Цим містом не ходять пішки – проїжджають у вахтових автобусах. Вночі у Прип’яті залишаються лише кілька чергових охоронців із собаками.

 

У Прип’яті – спецівки і бушлати,

І біль, немов притерплий до грудей,

Коли рокам не приглушити втрати,

Не приховати спогадів ніде.

 

У Прип’яті прокручена дротами

Ота земля,що прийняла удар,

І сірий той, прибитий мохом камінь,

Й гриби, що проросли крізь тротуар.

 

І крізь асфальт прониклий світлий верес,

Й пропахлий весь чорнобилем полин,

Й пронизливий, що вник у серце, вереск

Пробитих шибок – вітру навздогін.

 

У Прип’яті життя людського вартість

У написі «Прости мене, мій дім»,

В автобусі з притомленою вахтою,

Що притулилась так надійно в нім…

 

І втома, мов прип’ята до печальності

Душі – у Прип’яті, що знов до себе зве. –

Де ще жевріють стомлені причали,

Де ще гойдається прив’язаний човен.

 

 Це вірш  поетеси Надії Боренько. Вона  -  учасник наукової культурно-етнографічної експедиції для врятування історичних цінностей Поліського краю. Щороку буває в Чорнобильській зоні. Прагне зберегти для нащадків старожитності цієї землі.

 

11 учень. Науково-технічний прогрес нестримно рухається вперед. Ми уже не мислимо свого життя без тих зручностей, які він надає нам. Але стрімко розвиваючись вперед, ми не повинні забувати про природу – джерело всього, що маємо, основу нашого життя.

 

12 учень. Потрібні рішучіші кроки у справі збереження природи. Ми весь час боремося з наслідками екологічних катастроф, а треба їх передбачувати і уникати. На часі – введення ресурсо- і енергозберігаючих технологій, винайдення альтернативних способів виробництва енергії, модернізація старих та впровадження нових технологій очистки відходів  промисловості.

Все актуальнішою стає проблема переробки сміття. Майже всі відходи можна переробити і, мало того, що принести користь для стану екології, але й отримати при цьому прибуток! Так-так, у світі переробний бізнес є одним з найприбутковіших.

13 учень. Особливу увагу треба приділяти охороні дикої природи. В Україні уже створено чимало заповідників. Але їх робота не завжди ефективна через брак коштів, недостатню екологічну вихованість населення.

14 учень. Настає нова епоха. На порозі глобальна революція - мирна революція екології. Наші цілі - виживання та добробут людини. Це революція гуманізму, шлях любові й щастя, здоров'я, миру й радощів для

всієї планети.

15 учень. Людині - людське, природі - природне. І все - для блага людей.
Протріть очі! І ви побачите очі коханих, милі личка дітей, мозолі батьків, світлі озера, стрічки річок, широчінь полів і далечінь водних просторів.
Прислухайтесь! І крізь ревіння моторів і транзисторів ви почуєте дзюркотіння струмків, шелест трави, неповторну дзвінкову тишу природи.

. «Любіть, шануйте, бережіть природу - вічне джерело нашого життя і нашої твердості» (М. Рильський).

(Звучить пісня «Чом, чом, чом, земле моя»,  слова  В. Лебедової,  музика        Д. Січинського)     

Чом, чом, чом, земле моя,

Так люба ти мені, так люба ти мені?

Чом, чом, чом, земле моя,

Чарує так мене краса твоя?

 

Чим, чим, чим мене манить

Пташні твоєї спів, запашний цвіт лісів?

Чим, чим, чим манить мене

Водиця струй твоїх, що тут пливе?

 

Тим, тим, тим, дитино, знай,

Бо тут ти вперше світ уздріла в ярі літ;

Тим, тим, тим, дитино, знай,

Бо води й ті ліси - твій рідний край!

 

Тут, тут, тут діди твої

Пролили кров свою за віру й свободу;

Тут, тут, тут усі твої,

Найближчі серденьку і дорогі!