Виховний захід "Живи, прекрасна наша мово!"

                                                       Виховна година

«Живи, прекрасна наша мово!»

Мета.Поглибити знання учнів відомостями про виникнення писемності, про історію та розвиток рідної мови; показати красу і багатство української мови, розкрити її необхідність у житті людини. Виховувати любов і повагу до рідного слова.

Обладнання. Презентація, портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники, грамзапис, вислови про мову.

 

    

Учитель

       Сьогодні, мої дорогі друзі, у нас дуже важлива тема. Ми будемо говорити про мову. Саме про ту мову, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

       Кожному у дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: якісь – мовою жестів, інші – мовою звуків. Лише нам, людям,найдосконалішим із жителів Землі, було подаровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. З допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.

       Послухайте казку.

       Було це дуже давно. На щедрих родючих землях, оточених горами, жило плем’я німів. Вони вирощували виноград, персики, апельсини, всіляку городину і жили в достатку. Німи не вміли говорити, вони тільки ворушили губами і читали слова по вустах. Може, то було й добре, бо ж не знали сварок. Всі були приятелями.

       Одна лише бабуся Мова жила сама за високим кам’яним парканом. Щодня вона поралася в квітнику. Мову вважали чарівницею, бо розумілася на травах: яка від кашлю, а яка від лихоманки.

       Якось до бабусі прийшов хлопець. Від нього Мова дізналася про біду. Сусідська дівчинка, сліпа від народження, не хотіла жити, адже їй було дуже самотньо. Люди нічим не могли зарадити, бо дівчинка не бачила слів утіхи…

       -Не зумію я повернути дівчині зір, - похитала головою Мова. – Та є у мене таємниця.

       І Мова повела хлопчика в сад.

       -Здрастуй! Здрастуй!..- забриніло звідусіль. Ті звуки линули з квітів.

       -Це слова,- пояснила бабуся. –Зірви найкращі і віднеси дівчинці, хай вона почує.

       Який же то був букет! Від слів завмирало серце: - Ти красива… Ти потрібна мені… Живи…

       А наступного дня всі німи юрмилися біля подвір’я Мови. Вони прийшли по слова.

       -Я навчу вас вирощувати слова, -  ворухнулися губи старенької.

Мова винесла цілий кошик корінців.

       -Кожне слово, наче квітка, має корінь, а з нього виростають листочки – суфікси, пагінці – префікси, пуп’янки – закінчення. З одного кореня може вирости багато слів – квітів. Бережіть свої квітники, виполюйте бур’яни і вирощуйте найкращі слова.

       По корінчику розібрали німи щедрий дарунок Мови, обсадили всю землю диво- квітами і передали наступним поколінням таємницю про те, як ростуть слова.

     - А зараз я хочу, щоб учні мені допомогли.Назвіть висловлювання про мову.

*Мова – це дзеркало душі людини.(Народна творчість)

*Мова – сховище думки.

*Мова – найдорожчий скарб людини.

*Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той  сам всихає від спраги.(В.Сухомлинський)

*Мову чудову дав нам народ. Дав цю мову і наказав пильно, свято оберігати її чистоту…(П.Тичина)

*Мова це душа народу. Від сповиточка рідну мову дитина чує від матері, за нею перші ніжні слова ласки промовляє…(М.Шумило)

       Так, про мову можна говорити багато. А чи знаєте ви, що ми, українці, маємо чи не наймолодшу мову у світі? Вона навряд чи поступиться перед чеською щодо багатства слів і виразів, перед польською щодо мальовничості, перед сербською щодо приємності.

       Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’я. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. У народу немає скарбу більшого, ніж його мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

Учень

1.Гостинно просимо на свято рідної мови!

   Вона, як ніжна пісня колискова,

   Заходить серцем в душу з ранніх літ.

   Це мова,наче пташка світанкова,

   Що гордо лине в свій стрімкий політ.

 

2.Мова – краса спілкування,

   Мова – як сонце ясне,

   Мова – то предків надбання,

   Мова – багатство моє.

 

3.Мова – то чиста криниця,

   Де б’є, мов сльоза, джерело,

   Мова – це наша світлиця,

   Вона як добірне зерно.

 

4.Мова – державна перлина,

   Нею завжди дорожіть.

   Без мови немає країни –

   Мову, як матір, любіть.

Учитель

       Любі діти! Зараз ми вирушимо у цікаву і незвичайну мандрівку. Вона проляже через стежки вашого веселого і щасливого дитинства, з яких починалося ваше життя у казковому світі слова. А починалося воно з колискової.

Учень

1.Колискова пісня, колискова,

   То найперша материнська мова.

   Пахне вона м’ятою і цвітом,

   Чебрецевим і суничним літом.

   Пахне молоком і споришами.

   Скільки в ній ласкавості і шани!

2.Скільки в ній тривожності людської

   І надій, і сивини гіркої.

   Колискова пісня, колискова,

   То щаслива материнська мова.

3.Бринить колискова, дзвенить колискова,

   О, тиха й задумлива матері мова.

   (Звучить колискова пісня)

Учитель

       Коли ви, діти, були ще зовсім маленькими, не вміли говорити, то ваші матусі, плекаючи свою любов і ніжність, тішили вас забавлянками. Це коротенькі пісеньки, які ви чули від мам і бабусь. Вони знайомили вас з різними тваринами, пташенятами. Викликали у вас любов до мами і потяг до рідної мови.

Учень

1.Купалися ластів’ята та в чару-водиці,

   Щоб були ми білотілі та ще й білолиці.

   У любисточку купали, живу воду поливали,

   Щоб здоров’я тіло мало, лиха- горенька не знало.

2.Сорока – ворона на припічку сиділа,

   Діткам кашку варила.

   -Цьому дам, цьому дам, а цьому не дам.

   Бо цей буцман дров не носив,

   Діжі не місив, хати не топив,

   Діток гулять не водив – справжній лежень.

Учитель

       Продовжуємо нашу мандрівку.Всі ви любите скоромовки. Їх склав народ. Ви легко переймаєте їх, запам’ятовуєте і залюбки розважаєтесь ними. Ось і зараз порозважаємось скоромовками.

*Бурі бобри брід перебрели, забули бобри забрати торби.

*Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.

*Морж у морі днями кисне,

  Море для моржа корисне.

*Журавель шукає броду.

  Жабенятко – скік у воду.

  Жук до жаби…

 -Жу - жу – жу!

  Журавлеві розкажу!

 Учитель

        Як гарно звучить українська мова в прислів’ях. В прислів’ях виражена мудрість народу.Упродовж віків слово рідне українське живило душу, вчило бути чесним, сміливим, любити свій рідний край, як неньку, «бо хто матір забуває, того Бог карає».

Гра «Закінчи прислів’я»

*Праця годує, а…..(лінь марнує ).

*Хто знання має,…..(той мур зламає).

*Друга шукай, а…..(знайдеш - тримай).

*Від теплого слова…..(і сад цвіте).

*Слова щирого вітання дорожчі…..(за частування).

*Птах радіє весні, а дитя - …..(матері).

*Землю красить сонце, а людину…..(праця).

*Нащо й клад, якщо в сім’ї…..(лад).

*На сонці тепло, а біля матері - …..(добре).

*Не лише силою треба боротись, а й…..(умінням).

Учитель

       Ой і хитра штука гра! Ви думали, що гра – це пустощі? Ні, це своєрідне мистецтво. В іграх передається характер народу. Люди свято бережуть свою мову, пісню і, звичайно, гру.

Гра «Калина»

Діти стоять у колі і співають пісню:

-Ой на горі калина,

Під горою малина,

Ой так, на горі калина,

Ой так, під горою малина.

Там зійшлася дітвора,

Танцювати почала.

Ой так, там зійшлася дітвора,

Ой так, танцювати почала.

*На слова першого рядка діти тричі плещуть у долоні. На слова «Під горою малина» вони присідають, знову тричі плещуть у долоні (перед колінами). На слова «Ой так, на горі калина» тупають однією ногою (тричі), а на слова «Ой так, під горою малина» обертаються ліворуч навколо себе. На слова «Там зійшлася дітвора» діти ступають чотири кроки вперед, зменшуючи коло; на слова «Танцювати почала» роблять назад чотири кроки, збільшуючи коло. На слова «Ой так, там зійшлася дітвора» тупають другою ногою (тричі), а на слова «Ой так, танцювати почала» обертаються вправо навколо себе.

 

 

Учитель

        Продовжуємо подорож. Українська мова і пісня…Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня – душа народу, це його краса і доброта. Ми, українці, найспівучіший народ. За легендою, коли Бог обдаровував діточок, маленькій україночці в дарунок дісталась ніжна, ласкава, задушевна пісня. Багато у нас гарних пісень, але найпрекрасніші, найдорожчі слова звучать в піснях про маму і про рідний край.

(Звучить українська пісня)

Учитель

       А зараз мандрівку продовжить наша гостя – Бабуся-Загадуся. Побачимо, хто швидше відгадує загадки: хлопчики чи дівчатка.

Загадки

*Паперовий кораблик щодня перевозить у трюмах знання. Після плавання цей корабель повертається в рідний порт Фель. (Книжка)

*Червоне коромисло через річку повисло. (Веселка)

*Літом одягається, а на зиму одежі цурається.(Дерево)

*Коло бабусі сидить дід у кожусі, проти печі гріється, без водички миється. (Кіт)

*Стоїть дід над водою та шелестить бородою. (Очерет)

*Стоять у лузі сестрички, золотенькі очі, а білії вії. (Ромашки)

*Що це за ягоди, що в жнива гіркі, а в мороз солодкі? (Калина)

*Гарний на вроду, їсть мало і п’є воду, ходить він із краю в край, ріже чорний коровай. (Трактор)

*Мене просять і чекають, а як покажусь – утікають. (Дощ)

*Що без леза та без зуба розтина міцного дуба? (Пилка)

Учитель

       Тепер давайте звернемось трішечки до історії. Прислухайтесь, зранку й до вечора навколо вас звучить мова. У кімнаті розмовляє мама, з вулиці долітають голоси людей. Ми звикли до цього і майже не помічаємо звучання мови. Ми чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо. А тепер на хвилинку припустімо, що мови зовсім немає на землі. Якою була б земля? Важко було б це уявити.

       Мова допомогла людям порозумітися між собою, допомагала нашим предкам у їхньому житті. Разом легше було робити будь – яку справу. То, маючи мову, можна було розповісти молодшим про все, передати їм свій досвід.

       Мова первісних людей була дуже бідною. Вона складалася з небагатьох слів. Та минали століття, змінювалися люди, вдосконалювалися й мови, а далі сталася велика подія: люди винайшли письмо. Наше слов’янське письмо пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Поклав початок цьому один дуже давній і беручкий народ – фінікійці, які жили за 30 століть до нас. На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому, весь час змінюючись і вдосконалюючись. Українською мовою розмовляють приблизно 45 мільйонів осіб. Наша мова належить до високорозвинених мов світу. Багато зробили для вдосконалення нашої мови представники народу – письменники, вчені, видавці книг. Особливе почесне місце належить Т.Г.Шевченку, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння – мову простого, пригнобленого тоді народу України. Саме він став першим, хто вивів у світ українську літературну мову. Його послідовники – Леся Українка, Іван Франко – любили і шанували українську мову, сприяли її процвітанню. І хоч наша мова зазнала гоніння і переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. Любімо і бережімо її.

Учень

Українська мова – це серця мого подих.

Ти -  небесна ласка, ясна височінь.

Ти для мене , мово, як ковток повітря.

Ти – моє майбутнє й синя далечінь.

Учитель

       Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову – багату, розвинену. Нею можна висловити все – від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень, оповідань. Нашу мову можна порівняти з багатьма чудесними речами, а найкраще про це скаже вона сама.

Мова

                                          Я ваша мова, діти, рідна мова.

З роси й води, з квіток і джерела.

                                          Така, як зірка ніжна світанкова,

На цій святій землі завжди жила.

                                          Саме земля мене таку зростила:

                                          Чарівну, мудру, світлу, осяйну.

                                          Дала мені могутні дивокрила,

Вдягла в слова, як у квітки весну.

                                           І хоч мене хотіли розтоптати,

                                          Та я жива, і я до вас прийшла,

Щоб вас до зір далеких піднімати

                                          І до сердець не допустити зла.

Щоб гордо йшли по світу українці

Й несли усім своїх сердець тепло.

                                          За руки взявшись, а не поодинці,

   Щоб людство в мирі й радості жило.

                                         Я ваша мова, діти, рідна мова!

                                          І поки я жива – народ живе.

   Із глибини віків несу я кожне слово,

І хай воно вам до сердець пливе.

                                          Щоб діти патріотами зростали,

    Любили край свій рідний й берегли.

                                          Щоб ви усі на захист мови стали

                                          І розмовляти правильно могли.

Учень

1.Мово моя – ти чарівна зірниця,

   Що освітлює шлях в майбуття.

   Дорога, рідна, мила душі українця.

   Ми з тобою ідемо в життя.

2.Тож розправ свої крила, лети на свободу

   І над світом чарівно звучи!

   Закріпися навічно у серці народу.

   Мово рідна моя, не мовчи!

Учитель

       Ось і закінчилася наша подорож по стежинках рідного слова. Багато гарних слів ви почули про нашу українську мову. Пройде час, ви станете дорослими, і хочеться, щоб ви зростали у ріднім краї, з рідним словом, і ніколи не цурались української мови.

Бо ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде.

Як ті пісні, які співала мати,

І як своє дитинство золоте.

А на закінчення спробуємо всі разом дібрати слово у вірші про чарівну мову.

 

Щоб розумними і мудрими стати, треба рідну мову…(знати).

А щоб вміти говорити, треба рідну мову…(вчити)!

Знає кожен з нас чудово – не прожити нам без…(мови).

Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, …(світанкова).

І дзвенить щодня і в свята, бо вона така…(багата).

І така джерельно чиста наша мова…(промениста).

І чарівна, й калинова наша мова…(веселкова).

В ній такі слова чудові, хліб і сіль на…(рушникові).

В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі…(жити)?

Понад світом хай лунає, хай ніхто…(не забуває)

Рідну мову українську, мудру, щедру,…(материнську).

Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.

Любіть її завжди, пишайтесь, хай долі будуть у вас ясні!