Виховний захід – зустріч з волонтерами « Від серця до серця».

            Виховний захід – зустріч з волонтерами

                          « Від серця до серця».

  Мета: виховувати в учнів почуття взаємодопомоги, співчуття, людяності, патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, почуття вдячності воїнам АТО за захист Вітчизни; розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; розвивати в учнів бажання брати посильну участь у допомозі і підтримці захисників Вітчизни; формувати активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної Української держави та захисту її кордонів.

  Обладнання: карта України, колаж з вирізок газет про подвиг воїнів АТО, інтерактивна дошка, фото- і відеоматеріали.

                                         Хід заняття

  Вчитель: Тема сьогоднішнього нашої зустрічі :

                                   « Від серця до серця»

--Як ви думаєте, про що піде мова?

-- Що означають ці слова? (Відповіді-припущення учнів)

--5 грудня у всьому світі відмічають всесвітній День волонтера.

--Чи знайоме вам слово волонтер?

--Де і коли ви його почули вперше?

   (На екрані - визначення)

Волонтéр (фр. volontaire (доброволець) → лат. voluntas (вільне волевиявлення)) — добровільний помічник.

  Учениця: Це люди, які цілком безкоштовно займаються громадською діяльністю, працюють у сиротинцях, притулках для    

неповнолітніх, школах-інтернатах, будинках престарілих тощо.

Тобто роблять те, що й повинна робити справжня людина:

творять добро, не очікуючи за це ніякої відплати.

   Вчитель: Існує припущення, що волонтерство як суспільний рух виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які почали надавати допомогу усім, хто її потребував.

   Учениця: Ми всі знаємо біблійну притчу про доброго самаритянина, що допоміг пораненому незнайомому перехожому, від якого відвернулися ті, у кого він просив допомоги.  Якщо нам звернутися до Книги усіх книг, тобто до Біблії,то в одній із заповідей нам сказано: « Люби ближнього свого, як самого себе.»

   Вчитель: Це лише в дикій природі, між тваринами існує природній відбір. І в цій боротьбі виживають сильніші особини. Лише в дикій природі кожен сам за себе. Але ж ми –  не просто особини якогось виду чи підвиду тварин, ми - люди!!! Нам Богом дана чуйність, співчуття, милосердя. А чи скористаємося ми цими дарами Божими, чи уподобимося звірам, це – вже наш з вами вибір.

   Учениця: Свій вибір зробила і Блаженна Мати Тереза з Кальку-тти , яка стала відомою не завдяки багатству чи королівській крові, не завдяки зв’язкам чи славі. Вона відома у цілому світі лише через свою любов до ближніх і жертовну працю заради них.

   Учениця:  Ця тендітна черниця маленького зросту  з посмішкою на вустах несла людям допомогу та співчуття,  вірила в Ісуса і довіряла Йому до останньої хвилини. Як вірна слугиня Господа, вона зуміла перетворити своє життя у  суцільне служіння людству, вбачаючи у кожному — найбіднішому, хворому, голодному — Христа.

    Учениця: Вона приступала навіть до хворих проказою, від яких відмовлялися лікарі боячись заразитися хворобою. Вона сіяла зерна любові та милосердя  упродовж усього земного шляху! Вона благословляла тих, хто з неї насміхався, вона бажала добра тим, хто її проклинав, вона молилася за тих, хто робив  будь яке зло.     

   Учениця: Таких людей як Мати Тереза є багато, просто про деяких ми знаємо дуже мало, а про добрі справи  інших знають лише ті, хто завдячуючи їм не помер з голоду, не замерз на морозі. А інколи самі потребуючі не знають звідки прийшла допомога. Адже ті, хто від щирого серця творить добро – робить це не заради слави.

   Вчитель: Перегляньте будь ласка уважно відеосюжет про молоду сім’ю волонтерів, які залишили на своїй Батьківщині усі свої статки, престижну роботу, високий заробіток і приїхали на Україну допомагати тим, хто потребує цієї допомоги.

                            (Перегляд відео сюжету НТК)

   Учениця: Ми згадали про волонтерів, які жертвуючи своїм часом, своєю роботою, своїми благами і статками спішать на допомогу іншим. Не заради якоїсь користі для себе, не для заробітку чи слави, а заради інших людей.

   Вчитель: Але є й волонтери, які, щоб допомогти іншим, ризикують найціннішим, що є у кожної людини, ризикують  своїм життям. Перед тим, як продовжити розмову про цих мужніх людей, я хочу запропонувати вашій увазі виступ театру тіней із Дніпропетровська.

                      (Перегляд відеозапису виступу)

  Вчитель: Ви переглянули виступ групи українців в Італії на телеконкурсі зі сценкою створеною на основі реальних подій, вони своєю майстерністю викликали визнання у журі і публіки.

      Чи здогадалися ви які події відтворили усвоєму номері артисти?

     Так, це – про події на майдані.

Учениця: Майдан… Він розбудив Україну від сну, він нагадав чиї ми є нащадки,  він відкрив нам очі на багато незрозумілих доти речей…

    Учениця: Там, на Майдані, також були волонтери. Ризикуючи своїм життям, вони виносили поранених, надавали їм першу медичну допомогу, приносили ліки, їжу, теплий одяг. Серед них були не лише дорослі люди, а й багато молоді, студентів. Багато загинуло, рятуючи життя іншим.

  Вчитель: Олеся Жуковська під час Євромайдану  працювала фельдшером,    була волонтером-медиком.

20 лютого її поранив снайпер , коли вона несла ліки з Михайлівського собору в медпункт на Майдані Незалежності. Куля влучила в шию. Доки Олесю везли швидкою, вона втратила багато крові. На щастя, дівчина вижила. Зашивали рану без наркозу. Лікар тоді сказав їй: "Ти народилася в сорочці. Якби куля на сантиметр пройшла правіше, ніхто б уже не допоміг".

  «Майдан змінив мене, спонукав вчитися на лікаря…»- слова Олесі Зараз Олеся є студенткою медичного університету імені Богомольця.

   Учень: Цими днями увесь український народ згадує події дворічної давності, криваві події на майдані, які переросли у страшну, незрозумілу війну, що триває й донині.

     Вчитель: Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам’ять волонтерів, загиблих  на сході та на Майдані.

           (Під відео «Пливе кача» учениця читає вірш)

   Учениця:

Україна моя у вогні, у земному раю стріляють.

Розлетілись, мовчать солов’ї – темні ворони в небі кружляють.

Оточили наш дім щури, ворог лізе  на наші землі.

Роз’їдають вишневі сади чорно-жовті смугасті черви.

Україна кайдани рве, кращі хлопці стають до зброї.

Лютим звіром війна реве, не бояться вогню герої !

   Учениця: Скільки  життів поглинув чорний вир війни, скільки покалічив,  скільки занапастив душ. І не видно ні кінця, ні краю цьому пеклу на нашій рідній землі.

   Вчитель: Але не зважаючи ні на що, стоять наші герої там, у страшному пеклі, щоб ми з вами , дорогі діти, могли сидіти зараз у цій прекрасній світлій залі, щоб після нашої зустрічі ви могли спокійно піти додому, щоб там на вас чекали ваші батьки…

   Учениця: Серед тих героїв є і наші односельчани: це – Пашковський Василь, Боледзюк Сергій та Іванищак Василь. Ми молитимося, щоб і вони, і всі наші захисники якомога скоріше живими і здоровими повернулися додому. (Всі присутні разом читають молитву)

   Учениця: Хтось із воїнів добровільно пішов на фронт, когось покликав обов’язок, але всі вони потребують нашої з вами допомоги та підтримки.

   Вчитель: Протягом минулого навчального року у нашому селі кілька разів проводилися акції по збору речей, продуктів та коштів для наших захисників.

   Церковні громади, колектив нашого навчального закладу, учні школи та їхні батьки долучилися до цієї доброї справи.

   І сьогодні я б хотіла познайомити вас із волонтерами, які, ризикуючи своїм життям, відвозили все, що так необхідне там, за лінією розмежування.

Сікорський Роман Романович – голова П’ядицької сільської ради,

Сокур Віталій Васильович – директор Ценявської ЗОШ.

                                  (Виступ гостей)

    Вчитель: Ми щиро вдячні за розповіді нашим героям, ми безмежно вдячні їм за підтримку воїнів.

   Учениця: на згадку про нашу зустріч ми хочемо подарувати символічні гронка калини, як знак любові до України, як знак невинно пролитої крові у боротьбі за її волю.

   Вчитель: Наша зустріч проходить у передсвяткові Новорічні, Різдвяні дні. Незабаром до нас навідається Святий Миколай і кожен з вас під подушкою знайде омріяний подарунок.

   Учениця: Але є діти, яких доля  позбавила сімейного тепла, батьківської любові, які мріють не про новий смартфон чи ще якусь дороговартісну витребеньку.

  Учениця: Ці діти мріють про те, що ми з вами маємо щодня, про те, що стало для нас настільки звичним, буденним… Ці діти мріють про  лагідні мамині обійми, ці діти мріють про тиху розмову із татом, ці діти мріють про родину.

   Вчитель: Учитель нашої школи Павло Романович, щоб допомогти дітям-сиротам також відчути, любов, турботу,  та підтримку зініціював акцію по збору іграшок для дітей-сиріт.                                 Учні і вчителі нашої школи долучилися до цієї доброї справи, і протягом двох тижнів ми зібрали іграшки та трохи одягу, які будуть передані у сиротинці. Більше вам розповість Павло Романович.

                                  (Виступ вчителя)

Вчитель: Наша зустріч підійшла до кінця. Я хочу вірити, що кожен з вас вийде з цієї зали з бажанням творити добро, з бажанням допомагати тим, кому не так пощастило у цьому житті.