ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ТА ТРЕНІНГОВИХ МЕТОДИК НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ТА ТРЕНІНГОВИХ МЕТОДИК НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

 

 

Сучасна  педагогіка  не  зупиняється  на досягнутому,  а  щоразу  поповнюється  інноваційними ідеями:  новими типами уроків,  інтерактивними методами навчання, широким використанням  комп’ютерних  і  мультимедійних  технологій.

Актуальність  досвіду  зумовлена  інноваційними ідеями  в  методиці  викладання історії,  новими типами уроків  із  застосуванням ігрових  методик,  використанням  фронтальних,  групових  форм  організації навчальної діяльності,  інтерактивних методів, що базуються  на  особистісно  зорієнтованому підході.

Мета  та  завдання педагогічної ідеї:

• удосконалювати навчально-виховний процес  за допомогою  ігрових  методик;
• сприяти  розвитку  творчих  можливостей  і  здібностей  учнів;
• урізноманітнювати форми і методи роботи з учнями на уроках історії.

Форми і методи роботи:

• інтерактивне навчання;
• завдання творчого та  пошукового  характеру, методів  проектів,  презентацій,  мультимедійних технологій;
• використання ігрових методик:  прес-конференція, урок – КВК, змагання, гра-аукціон, дебати, урок-суд,  урок-зіставлення;
• застосування завдань  краєзнавчого характеру,  які  формують  історико-аналітичну  компетенцію учнів;
• тестування.

 

Дана проблема є досить актуальною саме тому, що для підвищення ефективності навчання зараз застосовуються нові інноваційні методики, щоб забезпечити реалізацію освітніх завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні. А саме під час гри,  переконана вчитель,  підвищується ефективність навчання, дитина починає мислити творчо, об'ємно. «У грі розкривається перед дітьми світ, творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку», - відзначив видатний педагог сучасності В.О.Сухомлинський.^[1]

Даний  педагогічний досвід  є актуальним,  тому що  зумовлений  інноваційними ідеями  в методиці  викладання історії,  новими типами уроків  із  застосуванням  ігрових  методик,  використанням  фронтальних,  групових  форм  організації  навчальної  діяльності.

В  останні роки,  крім  традиційних  уроків,  що  практикуються  в  усіх  класах, помітна  тенденція  до  використання  в  навчанні різних предметів нових типів уроків,  які  називають  інноваційними.  До  них  належать заняття з дітьми, де  вчитель-предметник  застосовує  нові  форми  та  методики викладання,  зокрема  ігрові.  За  словами  Т.Вдовиченко,  "це сприяє  збагаченню  мислення і  почуттів учнів  за  рахунок залучення цікавого матеріалу,  що  дає змогу  з  різних  сторін  пізнати  якесь явище,  поняття,  досягти  цілісності  знань".^[2]

Методику  проведення уроків  із  застосуванням  ігор  розробила  Терех І.В., яка  вважає,  що  така форма роботи – це  цікавий  вид  інноваційних  технологій,  вона  здійснюється  через особистісно  зорієнтований підхід  до  навчання,  коли  учень  може самостійно  обирати  довільну  форму  заняття.

Під час творчих ігор використовується прийом аналогії, який дає змогу аналізувати історичну подію, виявляти її подібність до проблем, що вивчались раніше. За допомогою ігрових методик вчитель вирішує такі навчально-виховні завдання: формування умінь аналізувати історичні факти, навички побудови розповіді на основі кількох джерел інформації, оцінювати явища, діячів, поглиблювати знання історичних обставин.  Використання наочних посібників, різних ігрових ситуацій, цікавих творчих проблемно-пошукових завдань, частої зміни видів навчальної діяльності підтримує інтерес до активної роботи з предмету. 

Такі  уроки мають  чітко сформульовану  навчально-пізнавальну  тему,  спрямовану  на  пояснення причинно-наслідкових  зв’язків, які  сприяють  формуванню  позитивного ставлення учнів до  навчання і  узагальнення певних  роздумів.

Використовуючи ігри на уроках історії,  вчитель намагається виконати такі завдання: оцінка подій минулого, прогнозування явищ, неоднозначні етичні оцінки історичних постатей і ходу подій. Зрозуміло, що обговорення цих питань на уроці стимулює  придбання учнями досвіду ведення діалогу й дискусії, залучення до творчої діяльності, розвитку комунікативних умінь і здатності до моделювання ситуацій.

Учитель  переконана, що гра займає значну частину життя дитини. Ще у вісімнадцятому столітті Ж. Ж. Руссо писав про те, що для того, «щоб довідатися й зрозуміти дитину, необхідно спостерігати за її іграми. На відміну від дорослих, для яких природним середовищем спілкування є мова, природним середовищем спілкування для дитини є гра й різноманітна діяльність»^[3]. Про першорядне значення гри для природного розвитку дитини свідчить той факт, що ООН проголосила гру універсальним і невід'ємним правом дитини.

У своїй роботі Терех І.В. керується словами Конфуція :

«Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.»

Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання, до яких відносяться  ігри.

Учитель використовує ігри на уроках історії  в середніх  та в старших класах. Для школярів 5-6 класів  проводяться ігри, в яких одночасно беруть участь всі присутні (різноманітні ігри на розвиток уваги, пам'яті, формування вмінь робити висновки, аналізувати ситуацію). Наприклад, в 5 класі на уроці з теми «Перші князі»  ставиться запитання: «Язичництво - обожнення сил природи?». Ті учні, які вважають, що це правильне твердження, мають підняти руку. Чи інший варіант, наприклад: «Олег – започаткував князівський рід Рюриковичів в Києві – так чи ні?».  Ті учні, які вважають правильною стверджуючу відповідь, піднімають таблички з написом «Так», інші – з написом «Ні». На етапі уроку актуалізації знань учнів чи при узагальненні і систематизації знань учитель використовує гру-вікторину,  яка розвиває вміння збирати з різних джерел й аналізувати інформацію, використовувати її для з'ясування певних історичних процесів, дає можливість всебічно розглянути проблему, знайти вдале рішення, виховує почуття колективізму, розвиває допитливість, вчить самостійності  (Додаток 1).  У 8 класі  вчитель використовує гру «Зберемо намисто»,  де бере  участь весь клас. По певній темі учні називають ключові слова, з якими пов'язана тема. Кожний наступний учень має повторювати попередні, так утворюється довгий ланцюг слів – намисто (Додаток 2). На думку педагога, такі ігри допомагають подолати сором'язливість, яка часто заважає дітям вільно почувати себе на звичайному уроці. Надміру сором'язлива дитина  в такій грі може перевірити себе через самооцінювання, тут є відчуття рівності, відчуття посильності завдань. В той же час така гра під силу навіть слабким учням: винахідливість, швидкість, кмітливість і дотепність тут виявляється навіть важливішим від детального знання предмета.

В 6-7 класах   використовуються ігри, в яких беруть участь усі протягом певного часу, вирішуються певні завдання, але відповідають учні по черзі. Це, наприклад, гра «Що? Де? Коли?», вона доцільно використовується при проведенні повторювально-узагальнюючих уроків, при закріпленні вивченого, при опитуванні домашнього завдання. Така форма роботи дозволяє повторити ключові питання з теми. В той же час результативно  використовується  гра на уроках в цілому і в конкретному випадку, особливо коли поєднується з методами роботи в групі, в парі, в малій групі, індивідуально: перемога залежить від особистих зусиль кожного. Наприклад, вправи «два-чотири-разом». Учні обговорюють якесь питання в парах, потім у групах по чотири учні, потім у двох великих групах (Додаток 3).  Учитель використовує гру «Історичний марафон», коли учні об'єднуються в команди,  лідери яких отримують завдання: по черзі називати терміни та поняття, які пов'язані з певною темою і давати їхні визначення (Додаток 4). Отже, вчитель  переконана,  що  саме  так реалізується принцип творчості, який виражається не тільки в розвитку інтелекту, а й у збагаченні емоційної сфери й становленні вольових якостей особистості, формуванні адекватної самооцінки.

До ігор, під час яких  присутні розбиваються на команди,  відноситься   брейн-ринг. Правила цієї гри відомі всім з телевізійної передачі. ЇЇ  можна грати в різних за віком класах, тому що завдання спрощуються чи ускладнюються, тобто вчитель застосовує в класах з різними рівнями підготовки, організованості, здатності до творчої праці та самостійного мислення.  Така форма роботи дає можливість зробити висновок щодо рівня підготовки класу з даної теми, їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення. Брейн-ринг подобається учням тим, що у цій інтелектуальній грі члени команд перебувають у рівних умовах,  вчаться  колективного  мислення, виробляють навички та вміння методом «мозкового штурму» за короткий час знаходити правильну відповідь (Додаток 5, 6).

Дуже цікавим є урок-КВК,  це гра, змагання, яку часто застосовує вчитель під час вивчення нового матеріалу. В ході таких ігор,  вважає Терех І.В., учні вчаться творчо мислити, швидко знаходити правильну відповідь і подавати її винахідливо. Такі форми уроку доцільно використовуються на уроках засвоєння нових знань, формування вмінь.  Наприклад, в 9 класі, коли вивчається тема «Занепад кріпосницьких і зародження ринкових відносин в Україні», учні об'єднуються в дві команди: «Кріпосники» і «Капіталісти». В ході уроку учасники гри отримують такі завдання, що допомагають визначити особливості кріпосницької і капіталістичної систем, розкрити умови їхнього розвитку і занепаду: обіграти ситуації «Життя на селі», «Ярмарок», використовуючи відповідні історичні дані, спираючись на знання про особливості феодального способу життя і ринкових відносин.

Педагог  доводить,  що  найголовнішим прийомом у будь-якій педагогічній грі є дедукція, тобто виведення висновків з будь-якої події, логічне пояснення, підведення окремих фактів під загальні ознаки. Для того, щоб досягти результатів, учні повинні вибудувати цілісний ланцюжок дедуктивних висновків, змоделювати задану ситуацію, проаналізувати її (тобто встановити зв'язки між її окремими ланками). Особливу користь дає застосування прийому дедукції під час проведення дидактичної гри «Логічні ланцюжки».

Позитивні результати дає використання логічних ланцюжків у грі «Впізнай мене». У 8 класі під час вивчення теми: «Україна у другій половині ХVІІ- на початку ХУІІІ ст..» Терех І.В. пропонує учням гру: з'ясувати, чи добре вони познайомилися з історичними діячами того часу. Для цього складається логічний ланцюжок з кількох ланок. Гра може бути як індивідуальною, так і командною. Тоді вчитель продумує стільки логічних кроків, скільки учасників у складі команди. Завдання гравців – упізнати особистість, використавши якомога менше підказок – ланок. (Додаток 7).

Особливе зацікавлення  учнів з високим рівнем творчого мислення викликають завдання на використання дедукції під час гри  «Перерване оповідання», у якій пропонується  уривок із розповіді про історичну особу чи подію, а учням - придумати до цього оповідання початок, кінцівку чи середину, керуючись історичними реаліями та власною фантазією, або таке ігрове завдання «Правильно закінчи фразу».

Із задоволенням під час творчих ігор вчитель  використовує  прийом аналогії, який дає змогу аналізувати подію, що вивчається, виявляти її подібність до проблем чи  подій, що вивчались раніше, переносити вже відомі риси, властиві вивченим предметам чи подіям, на події, що вивчаються зараз, аналізувати їх під час гри.

За допомогою рольових ігор вирішуються такі навчально-виховні завдання:

формуються уміння аналізувати історичні факти, причини, результати та значення подій, що розглядаються; навички побудови оповідання на основі кількох джерел інформації; здатність давати характеристику та оцінювати історичні факти, явища, діячів; поглиблювати знання історичних обставин. В грі, як і в кожній важливій справі, повинна бути поступовість від простого до складного. Наприклад, під час вивчення теми «Перші козацькі повстання» у 8 класі учням пропонується гра «Я – козацький ватажок», де кожен з виконавців має перевтілитися у знаменитого козацького ватажка, скласти власну програму дій повстанського війська та змін в країні після перемоги повстання.(Додаток 8).

 У процесі створення ігрового світу значима кожна роль, тому що чим різноманітніші ролі, тим краще і повніше вони зіграні. Двох однакових ролей не буває, як не буває  двох однакових людей в реальному житті. Наприклад, роль козака-запорожця, козака-реєстровця, козака-представника старшини  - всі вони відрізняються. Адже в кожного з них різний рівень освіти, що спостерігається в їхній мові, відрізняється і мета , якої вони прагнуть.

В старших класах Терех І.В. використовує прес-конференцію,  така форма уроку розвиває активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання, аналізувати певні історичні факти, робити висновки, доводити і відстоювати свою точку зору.  Тема «Дисидентський рух в Україні», учні діляться на групи: дисиденти, кореспонденти газет і журналів, історики-експерти. «Дисиденти» готують доповідь про причини виникнення руху в Україні, форми і методи їх діяльності;  кореспонденти задають питання дисидентам. І одні, і другі готуються самостійно. Таким чином, доводить  учитель, розвиваються уміння аналізувати певні історичні факти, робити висновки, узагальнення  і відстоювати свою точку зору.

Ще однією формою уроку-гри є аукціон, де  «товаром»  є знання учнів,  тут знову поєднується групова робота з ігровою формою. Учні діляться на групи: купці, що готують товар-завдання на аукціон; «акціонерні товариства» - всі решта учнів. Такі ігрові моменти розвивають логічне мислення, вміння аналізувати історичні події, факти, робити висновки та узагальнення, орієнтуватися в ситуації, що склалася на уроці. (Додаток 9).

Вчитель  досить часто використовує гру «Дебати». Утворюється дві команди, одна з них – стверджуюча сторона, а друга – заперечуюча.  Розвивається творчість учнів, вміння вести дебати, відстоювати свою думку. Така форма роботи  дає багато можливостей побачити історичну подію зі всіх сторін, дати якомога вагомішу оцінку певному явищу, процесові чи історичному персонажеві і звідси прокласти шлях до об'єктивності та компромісу. Такі заняття вчитель використовує на уроках та  в позаурочний час.  (Додаток  10, 11). Проблема використання  дискусійних методів на уроках історії зацікавила Терех І.В., яка  планує її вивчення під час наступного атестаційного періоду. Адже,  вважає педагог,  систематичне використання дебатів, як форми роботи на уроках історії, дає наступні результати: глибоке проникнення в суть проблеми, набуття навичок самостійної праці, розширення ерудиції завдяки опрацюванню цілого ряду джерел при  підготовці до уроку-гри. Дискусія розвиває в учнів уміння логічно і критично мислити, зосереджуватися на суті проблеми, вчить працювати в колективі,  виховує толерантність і терпеливість до поглядів інших, впевненість у власних силах, вміння тримати себе перед аудиторією.

До сюжетно-рольових ігор належить і урок-суд,  дидактичною  особливістю якого є закріплення вивченого матеріалу та ознайомлення з основними елементами судового процесу. В центрі такого уроку – розгляд справи, присвячений історичній події, персоналії, які неоднозначно оцінюються в науці. Важливо зберегти зовнішню форму судового процесу, основну  увагу необхідно приділити розв'язанню освітніх, розвивальних та виховних завдань уроку історії.

Проведення такого заняття передбачає обов'язковість  підготовчого етапу, що організується заздалегідь – за 2-3 тижні. Розподіляються ролі головних дійових осіб: прокурора, свідків обвинувачення, адвоката та свідків захисту, присяжних, головуючого – судді, журналістів;    визначаються їхні функції; учитель разом з учнями обговорює правила гри та визначає регламент; пропонується додаткова література для читання; узгоджуються питання для обговорення. (Додаток 12).

Отже, узагальнює вчитель, рольові ігри дають можливість учням усвідомити значимість історичних знань, показати можливість їх застосування у своїй діяльності, коли діти вчаться відстоювати свої позиції, захищаючи чи, навпаки, критикуючи певну точку зору, з якою вони погоджуються чи не погоджуються, дістають можливість зрозуміти і оцінити думки інших, намагаються переконати опонентів у правильності своєї точки зору, відповісти на аргументи супротивників.

Історична гра спонукає учня перевтілитися в іншу людину з минулого або сучасності, змушує його «стрибнути вище себе», тому що він зображує дорослого, «приміряючи на себе» далекий від його повсякденної практики образ. Через розуміння думок, почуттів і вчинків героїв, яких учні зображують у грі, школярі моделюють історичну реальність. Природно, таке важке завдання вимагає від учня мобілізації всіх умінь, спонукає освоювати нові й поглиблювати отримані знання, розширювати кругозір. Так само,  доводить педагог,  історичні ігри розвивають здатність школярів до критичного сприйняття навколишньої дійсності.

Сучасна методика приділяє багато уваги самостійній роботі учнів на уроках. Тож саме використання ігор і ігрових моментів дає можливість вчителю реалізувати ці вимоги. Саме розвиваючи в учнів мислення, самоконтроль, вміння долати труднощі, самостійно справлятися з більш складними завданнями, розвивається самостійність. Тому вчитель переконана, що використовуючи ігри на уроках історії, буде розв'язуватися ще одна актуальна проблема сучасної школи – проблема самоосвіти учнів. Терех І.В. зауважує, що використання ігрових моментів на уроках часто поєднується з груповим методом.  Це один з методів, особливо актуальний в сучасній педагогіці;  адже двоє, працюючи разом, досягнуть більше, ніж  троє, які окремо працюють. І, крім того, є велика практика самостійної роботи.

Отже, використовуючи ігри, учні вчаться зв'язно висловлювати думки, одержувати інформацію з історичного джерела і аналізувати її, робити висновки, розуміти суть проблемної ситуації,  формулювати висновки та робити узагальнення; розвивають вміння працювати в групі, самостійно, виховується почуття відповідальності, винахідливість, кмітливість, розвивається творчість дитини через самооцінювання чи самопізнання, через емоційні переживання.

 

Інноваційні ідеї  ігрових методик на уроках історії

Професійна  освіта  вчителя-історика  починається  з вивчення методики викладання. Проводить  уроки  цікаво,  захоплююче. Інтерес  у  навчанні,  вважає Терех І.В., є центром  активізації  пізнавальної  діяльності  учнів. Учитель  для цього урізноманітнює  форми  і  методи роботи з учнями,  правильно  обирає  тип уроку.

Терех І.В.  проводить  нестандартні уроки: конференції,  дебати,  брейн-ринги,  уроки-суди,  уроки-заліки. В  цьому  вона  стала експериментатором у  застосуванні ігрових  методик. Ірина Василівна  послідовно впроваджує  інноваційні  ідеї  такого типу уроку,  бо  вважає,  що  вчитель сучасної школи  повинен  уміти  урізноманітнювати форми  та  методи, адже лише  тоді учні  полюблять  той предмет, який  вона викладає.

Вихованці Терех І.В. старанно готуються  до таких  уроків,  отримуючи від  учителя  випереджувальне  завдання,  працюючи  в  бібліотеці  з додатковою літературою.

Враховуючи  психолого-фізіологічні особливості дітей,  учитель використовує різний рівень знань учнів для повторення вивченого матеріалу.

Школярі  на початку кожного уроку визначають,  яких результатів  очікують,  а  пізніше  самостійно підбивають підсумки.

Таким чином, переконана педагог, практика показала, що уроки історії з використанням ігрових ситуацій, театралізованих форм, роблячи захоплюючим навчальний процес, сприяють появі активного пізнавального інтересу школярів. Розвивається вміння працювати в групі: її перемога залежить від особистих зусиль кожного.

 

 

 

 

 

Бібліографія

 

1.Агібалова К.В.Методика викладання історії.- К.,1971

 

2.Баханов К. Навчання у грі: театралізована вистава //Історія в школах України.2002

 

3.Борзова Л.П. Игры на уроке истории.-М., 2001

 

6.Власов В.М. Навчаємося в грі //Історія в школах України.- 2003,№1

 

7.Горбовський О.В. Загадки історії.- К., 1973

 

6.Жорник О.М. Використання дидактичних ігор у навчанні //Рідна школа, 2000, №4

 

7.Кожем'яка О.В.Навчатися і творити граючи //Історія України, 2002,№9

 

8.Коляда І. Урок-суд як вид інноваційних навчальних занять//Історія України.2004.№33-34

 

9.Коменский Я.А. Вибрані педагогічні твори.- М.,1955

 

10.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям.- К., 1988

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток 1.

Тема .Урок узагальнення з теми «Греція в V-ІV ст. до н.е.»

Актуалізація опорних знань

Дидактична гра-вікторина «Тріумф грецької культури».

Порядок проведення.

1)У класі створюються три команди:

а) Кліо (муза історії).

б) Мельпомена (муза трагедії).

в) Терпсіхора (муза танців).

2.   На питання вікторини команди відповідають по черзі.
3.   Якщо команда не може відповісти, право відповіді переходить до наступної команди.
4.   Правильна відповідь оцінюється в один бал. Рахунок гри фік­сується на дошці.

Питання вікторини.

1.   Хто розпорядився виплачувати незаможним громадянам грошові суми на купівлю місць у театрі?
2.   Кому з грецьких богів присвячений храм Парфенон?
3.   Який відомий астроном, математик і філософ жив у Мілеті?
4.   Хто заснував в Афінах філософську школу — Академію?
5.   Який учений стверджував, що все складається з неподільних частинок — атомів?
6.   Як називалася школа, заснована Арістотелем?
7.   Кого вважають засновником наукової медицини?
8.   Як називається мистецтво красномовства?
9.   3 ім'ям якого бога пов'язують створення театру?
10.                Кого називають батьком історії?
11.                Перекладіть давньогрецькою мовою вираз «пісня цапів».
12.                Кому приписують авторство грецьких байок?
13.                Як називалося місце для хору в грецькому театрі?
14.                Хто є автором трагедії « Прикутий Прометей»?
15.                Яким історичним подіям присвячена «Історія» Фукідіда?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

Тема «Поширення Реформації. Контрреформація.»

Актуалізація опорних знань учнів.

Вчитель пропонує тему «Селянська війна в Німеччині: 1524-1525 рр.». Учні складають ланцюг слів.

Приклад: «Селянська війна в Німеччині: 1524-1525 рр.» («Статейний лист» - «12 статей» - Т.Мюнцер – Тюрінгія – Верхня Швабія – розгром селянських загонів – сто тисяч)

 

Додаток 3.

Тема «Культура Галицько-Волинської держави».

Вивчаючи питання про історичне значення Галицько-Волинської держави, учні спочатку обговорюють це питання в парах, потім у групах по чотири учні, а потім у двох  великих групах. Далі кожна група по черзі висловлює свої думки. Наприкінці обговорення робиться узагальнення щодо  історичного значення Галицько-Волинської держави.

 

Додаток 4.

Урок узагальнення знань за темою «Виникнення та розвиток Київської Русі».

Учні об'єднують в команди. Команди отримують завдання : по черзі називати терміни та поняття, які пов'язані з темою «Виникнення та розвиток Київської Русі», і давати їхні визначення. Перемогу здобуває команда, яка останньою дає якийсь термін чи поняття й дасть його визначення.

Наприклад,

«Русь» — велике об'єднання союзів східнослов'янських пле­мен, яке виникло в Середньому Подніпров'ї.

«Руська земля» — найбільше державне об'єднання східних слов'ян, до якого входили поляни, деревляни й сіверяни.

Русичі — народ, який заселяв територію державного об'єднання «Руська земля».

Київська Русь — східнослов'янська держава з центром у Києві.

Нормани (варяги) — племена, які заселяли Скандинавський півострів.

Регент — тимчасовий правитель держави замість монарха.

Дипломатія — діяльність зі здійснення завдань зовнішньої політики.

Асиміляція — злиття одного народу з іншим.

Полюддя — збирання данини на Русі.

Погости — місця для збирання данини в Київській Русі.

Рядовичі — категорія селян, які перебували в тимчасовій за­лежності за умов «ряду» — договору.

Закупи — розорені смерди, які потрапляли в кабалу до князів і бояр, беручи у феодала «купу» — позику, яку відпрацьовували в його маєтку.

Бояри — землевласники-феодали в Київській Русі й т. ін.

 

 

Додаток 5.

Тема. Національно-визвольна війна українського народу під проводом  Б.Хмельницького (урок узагальнення і систематизації знань)

Учні класу об'єднуються у 2 команди. Відповідає та команда, яка перша подала звуковий сигнал.

ІІ. Питання І туру: (питання оцінюються 1 балом).

1.Богдан (Зиновій) Хмельницький походив із старшинської сім'ї з родовим маєтком у … ( Суботові), що на … (Чигиринщині).

2.Б.Хмельницький брав участь у … (Московському поході сагайдачного 1618р.), за який отримав від королевича Владислава золоту шаблю.

3.У … (Цецоринській) битві 1620 р. бився поруч зі своїм батьком, де батько загинув, а Богдан потрапив у турецьку неволю.

4.Через довготривалий конфлікт Хмельницького з чигиринським підстаростою … (Чаплинським) , їздив до самого короля … (Владислава ІУ), на що останній йому сказав: «Ви люди військові, маєте шаблі при боці».

5.Загін Б.Хмельницького на … (о.Томаківка) зростав: до нього прєднувалися запорожці, втікачі з різних куточків України.

ІІІ. Питання ІІ туру.

Про яку подію йдеться?

1. «Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до нього [Б. Хмельницького] назустріч із міста, і тутешній митрополит дав йо­му коло себе місце в санях з правого бо­ку. Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала йо­го промовами й вигуками, як Мойсея, спасителя й визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені його добрий знак і називаючи його Бо­гом даний».(В'їзд Б.Хмельницького в Київ після повернення з походу на Західну Україну).

2. «Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам з військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі... «Тамтешні міщани, нерадо прийнявши московітів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому...» (Приведення українського народу до присяги на вірність московському цареві).

3. «Правда те, що я мала й незначна людина, але Бог дав мені, що я є одновладцем і самодержцем руським... Виб'ю з лядської неволі ввесь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру... За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю на Україні, на Поділлі    й    Волині,   досить    вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. Не залишиться мені нога жодного князя і шляхетки тут, на Україні; а схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорізькому Війську». (Б.Хмельницький у своїй відповіді польським послам).

 

ІІІ. Питання ІІІ туру.

Впізнай історичну особу. Правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

1.Цій людині належать слова: «Виб'ю з лядської неволі народ руський … За кордон війною не піду, на турків і татар шаблі не підійму, досить маю всього на Україні – досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Вислою, скажу ляхам: сидіть, мовчіть ляхи! А будуть за Вислою кричати, знайду їх там напевно. А схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде слухняний Війську Запорозькому». (Богдан Хмельницький).

2. Цій людині належать слова: «Цар своїм холопам не присягає» та «Царське слово раз дане, не міняється». (В.Бутурлін, московський посол).

3.Активний учасник Національно-визвольної війни. Брав участь в облозі Замостя, Зборівській битві, а також у походах в Молдавію. Взяв шлюб з дочкою молдавського господаря Василя Лупула Розандою. Під час оборони Сучави був смертельно поранений. (Тиміш Хмельницький).

4.Це полковник подільський, згодом вінницький. Брав участь у всіх битвах Національно-визвольної війни 1654-1657 рр. У ході Берестейської битви, будучи обраним наказним гетьманом, зумів організувати оборону козацького табору, а пізніше вивести українську армію з оточення. (Іван Богун).

5.Під приводом цього полковника було здобуто штурмом Високий Замок – найголовніше укріплення м. Львова . Ця подія відбулася 5 жовтня 1648 року. (Максим Кривоніс).

ІУ. Питання ІУ туру. За описом визначте, про які битви Національно-визвольної війни йде мова. Завдання оцінюється 3 балами.

1.У вересні 1648 року передові частини козацької і польської армій розпочали бій за греблю через Ікву. Вирішальна битва розпочалася 13 вересня. Козаки відбили греблю і почали переслідувати ворога. Польське командування не спромоглося забезпечити організованого відступу, що спричинило паніку. Покидавши зброю та залишивши набої, польське військо відступило. Ця битва була ганебною поразкою для польської армії. (Пилявецька армія).

2.Ця битва точилася в межиріччі Стиру і Пляшівки. Вона була найбільшою битвою Національно-визвольної війни. Під час битви ординці несподівано залишили поле бою. Б.Хмельницький вирушив за ханом, але той ув'язнив його. За таких обставин наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. Ця битва була для козаків невдалою. (Берестецька битва).

3.Після розгрому в попередній битві польське військо на чолі з коронним гетьманом Потоцьким і польським гетьманом Калиновським рушило на Богуслав. У заболоченому урочищі Горохова Діброва 16 травня польське військо натрапило на засідку. Коронного гетьмана було взято в полон, така сама доля спіткала і Калиновського. У цій битві перестало існувати 20-тисячне коронне військо. (Битва під Корсунем).

4.Восени 1653 року польський король з 40-тисячною армією отаборився під містечком Жванець. Українсько-татарське військо, яке підійшло туди, взяло польський табір в тривалу облогу. Поляки були на грані поразки. Але ординці знову їх врятували: хан і польський король уклали угоду, за якою воєнні дії припинялися. (Жванецька облога).

Фінал.

Кожна команда повинна методом «ПРЕС» висловити свою точку зору на запитання.

1.Як ви вважаєте, чи почалась би Національно-визвольна війна українського народу, якби Б.Хмельницький не став гетьманом?

2.Як ви вважаєте, Переяславська угода – історична необхідність чи політична помилка?

 

 

Додаток 6.

Тема  «Галицько-Волинська держава» - урок узагальнення знань

Брейн-ринг

Питання І туру. Показати на карті:

Територію Галицько-Волинської держави, утвореної Романом Мстиславичем.

1.                    Територію Галицько-Волинської держави, що входила до складу Галицько-Волинської держави за Данила Галицького.
2.                    Території сусідніх з Галицько-Волинською державою.
3.                    Столиці Галицько-Волинської держави за Данила та Юрія І.
4.                    Напрями походів монголів, найбільші захоплені ними міста.

Питання ІІ туру. Портретна галерея. Користуючись наведеними нижче характеристиками історичних діячів, назвіть їх прізвища.

1.Сей…, онук Ізяславів, на зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міру сильний; із лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волосся чорне й коротке; вельми ярий був у гніві. Воїн був хоробрий і вмілий на військові виправи; найпаче це він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах проводив, багато перемог здобув, а в одній був переможений» (Роман Мстиславич).

2.Він бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив їх, як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізраїльтян, тобто половців. (Данило Галицький).

3.Галицько-Волинський князь. Для зміцнення союзу з угорським королівством одружився з дочкою Бели ІУ Констанцією. У 1252 р. допомагав своєму  батькові воювати з монголо-татарськими ордами на чолі з Куремсою. Після смерті батька успадкував Перемишльське князівство та Львів, а після смерті брата Шварна – Холмське, Волзьке, Дорогочинське та Галич. (Лев Данилович).

4.Цей князь у 1269-1301 рр. правив на Холмщині, був князем белзьким. Після смерті батька об'єднав усі землі Галицько-Волинської держави під своєю  владою. Переніс столицю до Володимира-Волинського. Наслідуючи свого діда Данила, мав титул «короля Русі». (Юрій І Львович).

5. Він був наймолодшим сином литовського князя Гедиміна. У 1340 р. після смерті Юрія ІІ Болеслава бояри обрали його князем Галицько-Волинської держави. Він володів Волинською, Холмською й Белзькою землями. За землі Галицько-Волинського князівства вів тривалу боротьбу з Польщею та Угорщиною. (князь Любарт)

Питання ІІІ туру. Уявіть, що ви – літописець, який став свідком однієї з цих подій:

1 команда – взяття монголами Києва;

2 команда –битва на річці Калка.

У вашому літописі треба вказати :

1) Дату й місце події;

2)Імена не менше3 осіб, які були причетні до описуваної події, зазначивши також, яку саме участь вони брали в ній;

3)Причини, які призвели до цієї події;

4)Детальний виклад перебігу події;

5)Наслідки події.

Під час відповіді повинні працювати виключно всі учні. Член команди говорить одне-два речення, потім наступний тощо, а в результаті має вийти зв'язна послідовна розповідь.

Питання ІV туру. Завдання з хронології. Дати відповідь на питання.

1.Коли князь Данило завдав нищівної поразки хрестоносцям, що загарбали Дорогочин? (1238 р.)

2.Коли відбулася Ярославська битва? (1245р.)

3.Роки життя князя Данила Галицького. (1201-1264 рр.)

4.Коли відбулася коронація Данила Галицького ? (1253 р.)

5.Битва на р. Калка. (1223 р.)

 

 

 

Додаток 7.

Тема Україна в подіях Північної війни».

Наведу приклад:

1.Ця особа походила зі старовинного шляхетського роду.

2.Він здобув гарну освіту, досконало знав 5 мов.

3.У дитинстві був запрошений до двору польського короля Яна Казимира.

4.Мав одну з найкращих в Україні бібліотек.

5.Вмів увійти в довіру найвідоміших політичних діячів різних країн.

6.Широко відома історія його кохання до 17-річної дівчини.

7.Був однією з найбільш суперечливих постатей історії України.

8.Гетьман України, ім'я якого упродовж майже трьох століть було символом зради.

Йдеться про Івана Мазепу, а кількість балів коливається від 8 (відповідь після першої підказки) до 1 (гравець, що скористався всіма підказками).

 

 

Додаток 8.

 

Тема  «Мазепа» .

Восьмикласники отримують завдання скласти оповідання на вибір:а)від імені Івана Мазепи; б)від імені царя Петра І; в)від імені козака-запорожця; г)від імені українського селянина-кріпака; д)від імені короля Швеції Карла ХІІ. Група експертів – «Приймальна комісія»- відбирає тих акторів, ролі яких сподобалися найбільше.

 

 

Додаток 9.

Тема . Економічна політика російського царизму в Україні в другій половині ХІХ ст. (урок засвоєння знань, умінь і навичок)

Форма уроку – «аукціон».

ІІ. Початок «аукціону».

Учитель-ведучий ударяє в гонг.

Ми розпочинаємо «аукціон». Слово надаємо першому «купцеві». Зараз ми перевіримо АТ на «платоспроможність».

Перший «купець» повільно та виразно читає питання, на які треба дати відповідь «так» чи «ні», піднімаючи таблички з відповідними написами.

 

«Купець» 1. Зараз я перевірю вашу «платоспроможність». Слухайте уважно і відповідайте.

«Президенти» пересідають до сусідніх АТ і помагають вести облік відповідей.

 

Лот №1.

1.Селянський рух, що відбувся в 1856 р. отримав назву «Київська козаччина»? (Ні).

2.Селянська реформа 1861 р. була проведена Олександром ІІ? (Так).

3.Маніфест про скасування кріпацтва склав сам Олександр ІІ? (Ні).

4.З особистої залежності були звільнені лише державні селяни? (Ні).

5.Судовою реформою 1864р. був скасований становий суд? (Так).

6.Військова реформа скасовувала рекрутські набори? (Так).

7.Кріпосне право в підросійській Україні було скасоване в 1848р.? (Ні).

8.В 1911 р. діяльність земств поширилася на Південну Україну? (Ні).

9.Реформа  1861 р. була проведена в інтересах селян? (Ні).

10.В результаті проведених реформ 60-70-х років Російська імперія стала республікою?(Ні).

 

(«Президенти» підраховують правильні відповіді і передають «банкірам».)

 

Вчитель. (Ударяє молотком) Лот №1 продано. Найбільш платоспроможний може його купити (оголошується АТ-переможець). А зараз свій «товар» продає другий «купець».

 

Ось перед вами товар. Розгляньте його і купуйте. Стартова ціна 6 балів за кожне завдання.  Час обмежений – 6 хвилин.

 

Лот №2

І завдання. Яка мета селянської реформи?

 

ІІ завдання. В чиїх інтересах була здійснена реформа? Чому ви так думаєте?

ІІІ завдання. Які ознаки промислового перевороту в Україні?

ІУ завдання. Чим можна пояснити розвиток гірничорудної, металургійної і вугледобувної промисловості в Україні?

Далі звучить кожна відповідь. Бали виставляють у таблицю.

Вчитель. «Товар» придбано АТ (називає переможця). Свій «товар» показує вам третій купець.

«Купець». Я даю вам зразки свого товару, а ви маєте 5 хвилин, щоб переглянути його і купити.

(Удар молотком. Торги почалися).

 

Лот №3

Завдання з хронології, де треба вставити відповідні дати, виправити помилки.

 

І завдання. (19 лютого 1861 р.) Олександр ІІ підписав Маніфест про звільнення селян з кріпацтва. В Україні він обнародувався (9 березня). Царський уряд пішов на деякі поступки у земельному питання селянам (Правобережної) України.

ІІ завдання. Промисловий переворот в Україні завершився в (80-ті рр. ХХ ст.). Український індустріальний район включав такі промислові центри: (Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий).

ІІІ завдання. Перший паровоз Луганського заводу було випущено у (1900 р.). У (1863 р.) започаткували спорудження першої залізничної лінії від (Балти) до Одеси.

(Картки з відповідями збирає 3 «купець» і перевіряє, заносить у зведену таблицю.

 

Вчитель. Четвертий «купець»  приготував нам  сюрприз.

Удар гонга.

«Купець». Ось перед вами «чорна скринька». У ній щось заховане. Ви маєте 3 хвилини, щоб відгадати, що знаходиться у скриньці, і купити товар. Щоб вам було легше, я прочитаю текст, що стосується цього товару.

«Судова реформа законодавчо закріпила громадянські права населення, рівність всіх громадян перед законом. Однак і вона зберігала станово-феодальні пережитки. Так залишалася деяка нерівність для громадян різних станів. Існували окремі суди для духовенства і військових. Збереглися волосні суди для селян, які мали право присуджувати селян до принизливого покарання. Проте ця реформа сприяла підвищенню законності в судочинстві».(У скриньці лежала різка»).

 

Вчитель. Торги почалися. Перший, хто вгадає, одержить 8 балів.

Удар в гонг.

Отже, «аукціон» закінчився. Всі товари продані. На табличці видно платоспроможність АТ.

Далі визначаються переможці.

 

 

Додаток 10.

Тема. Україна в подіях Північної війни (урок засвоєння нових знань)

 

ІІІ. Дискусія.

Отже, з усього почутого постає проблема: Іван Мазепа – борець за українську державність чи зрадник?

 

Питання для дискусії:

1.Чи можна вважати умови українсько-шведського договору зрадою української державності?

2.Чи можна вважати дії Мазепи зрадою союзу з Росією?

3.Які помилки і прорахунки Мазепи , на вашу думку, не дали йому можливості реалізувати плани визволення України?

4.Якими були наслідки антиколоніального повстання гетьмана Мазепи проти Росії?

 

Учні почергово обстоюють свою точку зору, аргументують сою точку зору, підтверджуючи історичними фактами.

 

ІУ. Підсумок диспуту.

Вчитель. Отже, зробимо висновок і дамо відповідь на поставлене проблемне запитання: Гетьман Іван Мазепа – борець за українську державність чи зрадник ?

Учні роблять висновки, які записують в зошити.

•            І.Мазепа не зраджував союзові з Росією, а сам неодноразово був зраджений російською стороною.
•            Угода зі Швецією не була зрадою українській державності, адже відповідно до її умов, Україна мала стати великим князівством під номінальним протекторатом шведського короля.
•            Помилка Мазепи, що при здійсненні своїх планів він не зумів (чи не хотів) спертись на широку соціальну базу(козацтво і селянство).
•            Стрижнем російської політики було намагання максимально обмежити гетьманську владу, скасувати автономію України.
•            Мазепа завжди дотримувався принципу улюбленого автора Макіавелі – «таємниця-це душа справи» - тому свої ідеї виношував, приховуючи власні наміри абсолютно від усіх.

 

 

 

Додаток 11.

Тема. Б. Хмельницький: політик, дипломат, полководець (8 клас)

 

Урок-гра "Дебати"

 Мета: поглибити, розширити знання учнів з історії Національно-визволь­ної війни українського народу, дати оцінку діяльності Б. Хмельницького. Розвивати творчість учнів, вміння вести дебати, відстоювати свою думку. Виховувати почуття національної гордості, толерантність і повагу до по­глядів інших.

Тип уроку: закріплення вивченого.

Форма уроку: гра "Дебати".

 

Хід уроку

Вступне слово вчителя про хід гри, представлення команд, журі.

 

Перший позитивний — А1.

Доброго дня, наші опоненти, суддя, таймкіпер! Сьогодні ми представляємо стверджуючу сторону в грі на тему "Чи позитивна роль Богдана Хмельниць­кого в історії України?".

Дозвольте представити команду: Я, А1 - дам дефініції (логічні визначення понять), представлю основну лінію нашої аргументації, А2 - доповнить лінію аргументації доказами і почне спростовувати аргументи наших опонентів, АЗ - остаточно розіб'є аргументи, підведе підсумок.

Дозвольте представити наші дефініції:

Богдан Хмельницький, гетьман України, народився у 1595 р. в м. Чигирині. Походив із дрібної української шляхти. Вчився у Київській Братській школі, далі у Львівському єзуїтському колегіумі; крім мови рідного краю, він вільно розмовляв російською, турецькою, латинською. Все своє життя пов'язав з ко­зацтвом. У 1620-1621 р. перебував у полоні. Але невдовзі його було викуплено. Він повернувся у Чигирин і став писарем, а згодом сотником. У 1647 р. його обирають гетьманом. Він здобув перемогу у битвах під Пилявцями, Зборовом, Батогом, Жовтими Водами. Був керівником Визвольної війни 1648-1657 рр.

Критерії. Ми будемо розглядати постать Б. Хмельницького через призму морально-етичних якостей, представимо вам Богдана як людину, дипломата, державного і політичного діяча, його велику цінність у минулому і сьогоденні України.

Аргументи:

1.                    Морально-етичні риси характеру Богдана Хмельницького.
2.                    Роль у Визвольній війні проти шляхетської Польщі у 1648-1657 рр.
3.                    Дипломатичний, військовий, державно-політичний хист, великі здібності організатора.

Аргумент 1.

Б. Хмельницький з дитинства вбирав у себе вільне повітря покозачченої України, тим більше, що мати його була козачкою з Переяслава. Навіть фізично Богдан загартувався в небезпечних умовах життя степового прикордоння, де виживали, витримували найсміливіші, наймужніші, найміцніші люди. От і виріс з Богдана сильний юнак, подібний до козацького дуба. Тут також набув Бог­дан свого першого військового досвіду. Все населення прикордоння було озб­роєне, брало участь в обороні країни.

Безперечно, козацьке оточення справило великий вплив на формування характеру майбутнього гетьмана, на збагачення його життєвого досвіду. Пройде небагато часу, і він, що був за походженням дрібним шляхтичем, повністю пов'яже своє життя з козацтвом.

Потім Б. Хмельницький навчався в українській школі. Вчився Богдан і в єзуїтському колегіумі у Львові. Пройшов класи граматики, поетики і ритори­ки, добре засвоїв латинську мову, що була тоді міжнародною літературною мовою і мовою тогочасної дипломатії.

Аргумент 2.

Історія підняла на своїх хвилях українського гетьмана, тому що він втілив прогресивні вимоги своєї доби в історичній обстановці тогочасної України. Б. Хмельницький належав до тих типових постатей доби, яка дала світові з різних країн видатних діячів політики, науки, культури, наділених найрізно­манітнішими талантами.

На українському ґрунті така людини виявила себе, передусім, у визвольній боротьбі, яку вів народ проти іноземного панування. Це була боротьба в ХУІ-ХУІІ століттях, від якої залежала доля усього народу. Постало питання: бути чи не бути українському народові? Турецько-татарські загарбники погро­жували йому фізичним винищенням. Панування шляхетської Польщі, крім феодально-кріпосницького гноблення, загрожувало духовним знищенням.

Тому український народ у цей час мобілізував усі свої матеріальні та духовні сили, всі свої творчі можливості та історичні резерви. Козацтво разом з се­лянством стало провідною силою у повстаннях кінця XVI - початку XVII сто­ліття, що були національно-визвольними війнами і одночасно носили анти­феодальний характер. Зрозуміло, чому саме на цьому історичному діячеві, немов у фокусі, зійшлися прагнення, зусилля, інтереси всього українського суспільства XVII століття. Загалом, він сам був породженням цієї доби. Українське життя ХУІ-ХУІІ століть виховало його саме таким, яким він став, - вождем повстало­го українського народу в боротьбі за визволення від іноземного панування.

Аргумент 3.

Заслугою Б. Хмельницького є те, що він протягом першого року війни за допомогою досвідченої козацької старшини з розрізнених селянських та ко­зацьких загонів, що виникали в Україні під час повстання, зумів створити на­родно-визвольну армію. Артилерію повстанського війська, по суті, створив теж Хмельницький. Спочатку він володів тільки кількома гарматами. Наприкінці війни артилерійський парк народно-визвольної армії налічував уже 400 гар­мат. Хмельницький збільшив кількість гармат, налагодивши виробництво їх у полках, а також за рахунок трофейних і присланих російським урядом. У ре­зультаті, в ряді битв - під Зборовом, Берестечком, Білою Церквою - козацька артилерія перевершувала польську. Б. Хмельницький, керуючи 15-тисячним козацьким військом, змусив 20-тисячну польську армію покинути зайняті нею позиції біля Горохової Діброви.

Хмельницький вів активну державну і політичну діяльність, очоливши процес формування Української держави. На визволеній території України виник новий державний апарат, прототипом його були установи, що існували в Запорозькій Січі.

 

 

Перший негативний — N1.

Доброго дня, шановні судді, опоненти, таймкіпер! Ми сьогодні виступаємо в ролі заперечуючої сторони, яка стверджує, що Богдан Хмельницький відіграв негативну роль в історії України. Я, N-1 - наведу основну лінію аргу­ментації. N-2 - доповнить докази нашої лінії аргументації і почне спро­стовувати аргумети стверджуючої сторони. N-3 - остаточно розіб'є аргументи, підведе підсумок усього сказаного.

Отже, ми заперечуємо, що Богдан Хмельницький відіграв важливу роль в історії України. Ми хочемо розглянути цю проблему за допомогою таких аргументів:

1. Негативні риси характеру цієї людини, тобто Богдана Хмель­ницького.

2. Дипломатичні помилки.

3. Тактичні помилки Богдана Хмель­ницького.

4. Вигода нашого героя.

Отже, перший аргумент стосується негативних рис характеру Богдана Хмельницького. Звернімося до минулого Хмельницького. Усім відомо, що він був родом з містечка Чигирин. Його батько був українським шляхтичем, яко­го в одній із невдалих битв під Цецорою у 1620 році було вбито. Однак ще змолоду Хмельницький виявився хитрим і дуже підступним. Підтвердженням цього є те, що канцлер від імені короля хотів надати Хмельницькому геть­манство. Проте він відмовився не через брак бажання влади чи скромність, а через те, що дуже остерігався Владислава. Хмельницький заявив, що, мовляв, Барабані, до якого він ставився зовсім холодно, заслуговує гетьманської булави. Отже, у цій ситуації він виявив хитрість, яка зіграла для нього в майбутньому позитивну роль. А його підступність виявилася тоді, коли Хмельницький на­поїв Барабаша у своєму домі і випитав те, чого не треба було йому знати, і пізніше використав у своїх цілях. Як відомо, сина Богданового було вбито і забрано його жінку. Ця образа з боку Польщі викликала у Хмельницького ненависть до польських магнатів. Богдан вирішив помститися. Він не хотів втратити гетьманську булаву, бо розумів, що це єдиний шлях поквитатися за образу, оскільки, будучи простим безправним козаком, не міг би цього зробити. Навіть сам Хмельницький говорив: "Я воював тільки за свою власну кривду"¹. Отже, це є доказом того, що Хмельницького мало хвилювала доля народу.

Наступні аргументи стосуються дипломатичних помилок.

Богдан Хмельницький задля боротьби проти Польщі шукав спільників у Криму, зокрема з кримським ханом та Москвою, хоча татари не раз зраджува­ли його і навіть в одній із битв (під Берестечком) кримський хан узяв у полон Хмельницького, він все ж таки знову і знову просив їх про допомогу. Чи можна назвати такі дії обміркованими та досконалими? А укладаючи мир із Москвою, Хмельницький розумів, що цей союз не буде тривким і вигідним для України, проте він все-таки зробив цей вибір, який пізніше відіграв негативну роль для розвитку України. Розглянемо, у що вилилися ці помилки у майбутньому. А конкретніше, йдеться про українські землі на рубежі ХУШ-ХІХ ст., коли Україна була під владою двох імперій - Російської і Австрійської. Царський уряд наприкінці ХУЛІ століття поширив кріпосницькі порядки на півдні Ук­раїни. На відміну від Катерини II, Австрійський імператор Йосиф II у 1781-1782 рр. проголосив звільнення галицьких селян від панщини, коли у Росії панщина ще більше посилилась. Австрійський уряд, ідучи на такий крок, праг­нув завоювати симпатію та розуміння з боку українських селян, і тим самим послабити позиції польської шляхти. Отже, з цього робимо висновок, що ав­стрійський уряд турбувався про селян, оберігав їх від ворогів.

Третій аргумент стосується тактичних помилок.

У ході багатьох війн Богдан Хмельницький чинив непомірковано, укладаю­чи угоди, які не були корисними для України, проводив певні дії, невигідні для обох сторін. Прикладом цього є облога фортеці Замостя. Богдан Хмельниць­кий оточив її і продержав там свої війська протягом трьох тижнів доти, поки не взяв викуп у сумі 10 тисяч золотих. Чому Хмельницький, маючи 100-тисяч-не військо, оточує зовсім непотрібну йому фортецю Замостя і перебуває там аж три тижні? Не можна цього зрозуміти. Ще напрошується одне питання: чому Хмельницький раптом припиняє свої військові дії у 1649 році? При цьому Польща виграє час, вигідний для неї, і який можна використати проти Богдана Хмельницького. Це і є одна з його тактичних помилок.

Четвертий аргумент пов'язаний з вигодою Хмельницького.

Отже, уклавши попередні угоди, Хмельницький, розуміючи їхню нетри­валість, все ж таки пішов на цей компроміс. Проте ця нерозважливість зго­дом спрямувала народ проти самого Хмельницького. Свідченням цього є бит­ва під Збаражем, в якій Хмельницький потерпів поразку і уклав Зборівський мирний договір, після якого український народ був дуже невдоволений діями гетьмана і навіть частково відвернувся від нього.

Отже, можна сказати, що метою його повстань була помста за своїх рідних.

 

 

Другий позитивний — А2.

Дозвольте доповнити аргументи А1 такими фактами.

Аргумент 1. Факт.

Заслугою Б. Хмельницького є саме те, що він протягом першого року війни за допомогою досвідченої козацької старшини з розрізнених селянських та козацьких загонів, що виникали в Україні під час повстання, зумів створити народно-визвольну армію. Починаючи війну, він вийшов із Запорозької Січі із 3-тисячним козацьким загоном. Під Зборовом, за свідченням самого геть­мана, чисельність козацького війська досягла 360 тис. осіб. Нечуваний для того часу кількісний склад армії.

Аргумент 2. Факт.

Б. Хмельницький, керуючи 15-тисячним повстанським військом, змусив 20-тисячну польсько-шляхетську армію покинути зайняті нею позиції, а потім прийняти бій на невигідній для польської кавалерії пересічній місцевості -Горохова Діброва. Під час спуску обозних возів і артилерії у глибокий яр 6-тисячний резерв Кривоноса, що вдарив з тилу, із засідки, остаточно вирі­шив перемогу козаків у другій битві.

Аргумент 3. Факт.

Свої знання і досвід у сфері дипломатії Хмельницький як керівник Україн­ської держави, що склалася у ході Визвольної війни, використав у диплома­тичних відносинах з багатьма країнами: Росією, Польщею, Молдовою, Вене­цією та іншими державами.

Аргумент 4. Факт.

Б. Хмельницький був наділений багатьма позитивними рисами характеру. Це - вірність, передбачливість. Те, що він був надійною людиною, можна підтвер­дити розмовою його з паном Беневським. Цитую рядки з цієї розмови: "Я на  схилі днів своїх не прогнівлю Бога порушенням клятви, даної царю московсько­му. Якщо поклявся йому у вірності, то збережу її до останньої хвилини". Така його риса, як передбачливість, яскраво проявилася в битві під Пилявцями.

Заперечення аргументів, що були у виступах опонентів.

Королю Польщі було гірко усвідомлювати, що він у всьому залежить від шляхти і Сейму. Тому він замислив війну з Туреччиною. Щоб ця війна закін­чилася на користь Польщі, він звернувся за допомогою до козаків, і, як наго­роду за майбутню війну, дав грамоту, яка була захована у Барабаша. Хмель­ницький, напоївши Барабаша, забрав грамоту, щоб прочитати її для всіх. Там було сказано, що військо козаків буде збільшене до 20 тисяч та інше.

Особиста образа. Ми хочемо сказати, по-перше, Хмельницький ще з ди­тинства бачив неволю, гноблення, страждання. Він і на собі особисто відчув нещастя і горе, прагнення народу, його пекучі рани. А по-друге, дозвольте запи­тувати такі слова

Б. Хмельницького: "Однак не моя особиста образа штовхну­ла на повстання проти польської шляхти. Визвольна війна, боротьба українсь­кого народу стала для мене рідною справою ще в далекі роки юнацтва".

Вигоди. Ризикувати життям під час війни - хіба це вигода? Чи ризикувати "життям інших? Мотиви вигоди у даному випадку неприйнятні.

Припиняє війну. У 1649 році обирають нового короля. Карл X сподіваєть­ся, що Польща не буде зазіхати на Україну. Ян Казимир, у свою чергу, послав до Карла X свого посла і вмовляв відступити на Україну та не зачіпати Польщі. Він гадав, що польські війська вже не рушать на Україну, але навесні 1649 р. вони вирушили, та Карл X заступив їм дорогу під Збаражем і оточив їх, мало не взявши короля у полон. Під Зборовом підписали угоду, що Україна по ріку Стир - вільна держава. Та невдовзі виявилося, що Польща таки не зреклася України і готує новий похід. У 1651 р. почалася нова війна.

 

 

Другий негативний — N2.

Дозвольте доповнити аргументи  N1.

Ще раз нагадаю наші аргументи і підтверджу їх.

1. Негативні риси характеру цієї людини, тобто Богдана Хмель­ницького.

2. Дипломатичні помилки.

3. Тактичні помилки Богдана Хмель­ницького.

4. Вигода нашого героя

По-перше,  рішення гетьмана про молдовський похід було не зовсім продуманим кроком. Цей похід втягнув Україну в конфронтацію з Валахією та Трансільванією й підштовхнув їх до укладення воєнного союзу з Річчю Посполитою .

По-друге, спираючись на турецьку підтримку, у вересні 1650 р. гетьман направив велике військо до Молдови, маючи на меті через шлюб його сина Тимоша з донькою молдовського госпо­даря Розандою піднести свій рід до рівня князівського та укласти союз України з Молдовою. Проте для Б. Хмельницького молдовська авантю­ра закінчилася надзвичайно трагічно — 1653 р. гине його син Тиміш.

 

По-третє,  на Запорозькій Січі, головним орга­ном влади в новій державі була Генеральна рада козаків, яка вирішувала найважливіші військові та політичні справи. Але швидко зростало зна­чення старшинських рад як органу більш оперативного управління. До старшинської ради входили посадові особи, люди переважно освічені й досвідчені в політиці. Проте під впливом Б. Хмельницького та його однодумців сили набирають авторитарні на­чала. Безпосередніми виявами цього процесу були: поступове обме­ження впливу «чорних рад» та витіснення їх старшинською радою; зо­середження всієї повноти влади в руках гетьмана; домінування командних методів управління в державному житті; встановлення спад­кового гетьманату, тенденція до переростання гетьманської влади в мо­нархічну . Це привело до конфлікту між низовим козацтвом і старшиною.

Отже, на верхівці цієї військово-адміністратив­ної системи стояв гетьман, який мав підпорядковувався волі ко­зацької ради, яка обрала його. Але гетьман рідко скликав їх.

Помилкою є підписання Білоцерківського мирного договору. Щоразу  повто­рювалася певної модель подій: з року в рік обидві сторони воювали між собою; неспроможні завдати одна одній рішучої поразки, вони закінчу­вали виснажливі кампанії підписанням невигідних для себе угод, після чого верталися додому, щоб вести військову й дипломатичну підготовку до наступної війни .

Крім того, Зборівський мир висвітлив ті внут­рішні й зовнішні проблеми, на які мав зважати Б. Хмельницький. Те, що інтереси селянства були фактично проігноровані у Зборові, не було випадковим недоглядом. Відтак, уже в Зборові виник конфлікт між ко­зацькою старшинською верхівкою та черню. З часом він розвинеться у фатальний недолік козацького устрою, що формувався на Україні .

Відбулося падіння авторитету Б. Хмельницького. Бувало, що запорожці не лише не відгукувалися на заклик Б. Хмельницького, а й, навпаки, самі висту­пали проти нього. Так було після Зборівської угоди Б. Хмельницького з поляками, коли вся українська маса, що чекала на великі блага від йо­го походів проти поляків, лишилася невдоволена як договором, так і самим гетьманом. Тоді Хмельницький в очах натовпу став розвінча­ним кумиром .

Великою помилкою було те, що Б. Хмельницький та його соратники в роки війни твердо пе­ребували на позиціях традиційного «козацького автономізму». Тому й мета в них була не радикальна — започаткування власної державності, а порівняно поміркована — реформування державного устрою Речі Посполитої, утвердження абсолютизму та надання Україні такого ж ста­тусу і прав, як Литві .

Нестабільні відносини з кримськими татарами. Не міг у цей час Б. Хмель­ницький повною мірою розраховувати й на кримських татар. За свід­ченням деяких джерел, татари обіцяли свою підтримку лише на місяць. І справді, після облоги Львова, обтяжені здобиччю, основні сили орди на чолі з Калга-султаном повертаються до Криму, а з Хмельницьким залишається лише незначна частина формувань Тугай-бея . Те, що Б.Хмельницький  заручився під­тримкою кримських татар, частково можна вважати дипломатичною перемогою. Але цей союз виявися ненадійним. До того ж він не розв'язав ключової для Богдана Хмельницького проблеми взаємин між Україною та Річчю Посполитою

 

Третій позитивний - АЗ.

В історії України постать Б. Хмельницького невід'ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Саме з Б. Хмель­ницьким пов'язане становлення Української держави, формування українсь­кої нації. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні при­дніпровських земель від ярма польських магнатів, збереженні мови і культу­ри, у побудові Української держави.

Б. Хмельницький - досвідчений воїн і дипломат, визначний український діяч, один з найосвіченіших людей свого часу. Це вже добре розуміли сучасники геть­мана, вважаючи його національним героєм, порівнюючи з О. Македонським. У цьому, так би мовити, історичному визначенні особистості гетьмана розкриваєть­ся краса героїзму і великі подвиги славного сина України, легендарного воїна та патріота, який, як ніхто, зумів відчути душу народу, його найпотаємніші прагнен­ня і думки. Саме в особі Хмельницького український народ дістав такого велет ня духу, який чітко розумів історичну обстановку і бачив мету своєї діяльності в інтересах народу. Він хотів визволити всю Україну від польського поневолення. Володимир Антонович зазначав, що він «зробив на її (України) користь усе, що в умовах його часу й куль­тури може зробити людина талановита, щиро віддана інтересам народу, з крайнім напруженням духовних і інтелектуальних сил».

Заперечення.

1.                    Б. Хмельницький не розпочав війну з особистих образ, її почав українсь­кий народ, який не міг терпіти знущання з боку шляхти. А Хмельницький, як мудрий гетьман і людина, обізнана у військовій справі, очолив цю війну, щоб відвоювати захоплені землі. Якби він хотів помститися за образу, то просто знищив би Чаплинського.
2.                    На початку війни Б. Хмельницький шукав союзників, одним із них була Москва. Вона мала надати допомогу під час війни. Спільна православна віра викликала довіру з боку Москви, Хмельницький, можливо, й не звертався б за допомогою до Москви, якби не був виснажений затяжною війною.
3.                    Коли Б. Хмельницький відчував небезпеку з боку Польщі, то укладав мирні договори, щоб припинити масові кровопролиття. Він змушений був укласти Зборівську, Білоцерківську угоди, щоб за час мирного перепочинку відновити сили і підготуватися до подальшої війни з Польщею.

 

 

Негативний третій — N3.

Отже, давайте підсумуємо діяльність Хмельницького. Ми наполягаємо на своєму і стверджуємо, що Хмельницький відіграв негативну роль в історії України. Він увів Україну в епоху Руїни, з якої їй не вдалося вибратися у найближчі століття. Знаходив союзників, які згодом зраджували його. Після кожної виграної битви він заключав не вигідні для України угоди. Підписав Переяс­лавську угоду, за якою Україна ввійшла до складу Росії як автономна держа­ва, і російський цар не давав конкретних обіцянок і не присягався Хмель­ницькому (вважав Богдана своїм підданим), порушив договір, який увійшов в історію як "Березневі статті". Оцінюючи особу Б. Хмельницького, історики додержуються різних поглядів. Так, Пантелеймон Куліш писав, що він «наш цвітучий край обернув в пустелю, засипану попелом і засіяну кістками наших предків. Він надовго зупинив успіхи культури в нашій північній Слов'янщині». Микола Костомаров вважав, що «Хмельницький пішов кривим шляхом», став зрадником і кривоприсяжником. Володимир Антонович зазначав, що він «зробив на її (України) користь усе, що в умовах його часу й куль­тури може зробити людина талановита, щиро віддана інтересам народу, з крайнім напруженням духовних і інтелектуальних сил». Михайло Грушевський дійшов висновку, що «як провідник, двигач і насильник мас він показав себе яскраво, але політиком був невеликим. І, поскільки керував політикою своєї козацької держави, виходила вона не дуже мудрою».

 

У кінці уроку вчитель підводить підсумки гри.

 

Додаток 12.

Тема. «Становище Української держави в роки гетьманування І.Мазепи». При вивченні теми учні обов'язково ставлять запитання «То як же було насправді, був Іван Мазепа зрадником України чи ні?».  І хоч із часів Мазепи минуло вже багато часу, історики і досі не мають одностайної думки щодо особи гетьмана. Тому пошук відповіді на це питання доцільно провести у формі рольової гри «Суд історичної пам'яті» - де були б наведені погляди як критиків, так і прихильників Івана Мазепи та його діяльності.

Щоб організувати такий «процес» ,я ділила клас на 4 команди. Перша – «архівістів-літописців», які аналізували конкретні історичні джерела. Друга - «обвинувачів», які намагалися довести тезу про зрадницькі дії Мазепи. Третя – «суддів», які на основі джерел - «доказів» підготували «судовий вирок», що став відповіддю на проблемне запитання уроку. Четверта – «адвокатів-захисників», місія яких – довести відсутність вини у діях «підзахисного». Головною метою цієї гри стала всебічна характеристика і ретельний аналіз особи І.Мазепи, історичних умов його гетьманування.

 

^[1]Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям.- К., 1988.-С56

 

^[2] Вдовиченко Т. Методика  викладання історії в школі. – К.: Основа, 2006.-С.118

^[3] Баханов К. Навчання у грі: театралізована вистава //Історія в школах України.2002.- С.6