ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ КОНТАКТУ І ВЗАЄМОДІЇ З ДИТИНОЮ З РАС

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ КОНТАКТУ І ВЗАЄМОДІЇ З ДИТИНОЮ З РАС

Анотація

Стаття узагальнює досвід власної багаторічної вчительської практики, педагогічних напрацювань в області використання прийомів для встановлення контакту з дитиною з розладом аутистичного спектра через ігрову діяльність. Описано підходи до організації логопедичного впливу. Надано рекомендації щодо використання сенсорних і емоційних ігор. Запропоновано способи взаємодії. Проаналізовано роль емоційно-смислового коментаря і сюжетного малювання.

Ключові слова: розлад аутистичного спектру, комунікативна діяльність, встановлення контакту, емоційні і сенсорні ігри, способи взаємодії, емоційно-смисловий коментар.

На сьогодні  проблема ранньої діагностики та корекційної допомоги дітям з особливостями у розвитку входить до кола надзвичайно важливих, оскільки частка здорових новонароджених суттєво знижується з кожним роком. Що ж стосується розладів аутичного спектра, то ранні дослідження поширеності аутизму (Lotter, 1966) становили близько 4 осіб на 10000 людей, проте останніми роками вони змінилися, дослідники наводять вже такі дані: 30-60 випадків на 10000 населення (Rutter, 2005).

У дітей з аутизмом порушеною, перш за все, виявляється комунікативна функція мови. Для всіх варіантів мовного розвитку характерні наступні загальні риси: виражена стереотипність мовлення, схильність до словотворчості, неологізми, ехолалії, порушення звуковимови, темпу і плавності мови. Мова дитини може бути скандованою через порушення темпо-ритмічної організації мовлення. А головна проблема полягає в мінімальній потребі в спілкуванні, труднощі сприйняття інформації і розуміння ситуації, в відсутності живого інтересу до навколишнього світу, неможливості користуватися мовою.

Діти з розладами аутентичного спектру вимагають індивідуальних форм навчання, або навчання в інклюзивних класах, але малої наповнюваності, де їм значно простіше адаптуватися. У навчанні таких дітей широке застосування отримали наочні засоби – схеми, чіткі плакати, інструкції, і особливий розклад, який дозволяє дитині з РАС краще адаптуватися в навколишньому просторі, краще орієнтуватися як в приміщенні, так і в процесі навчальної діяльності.

Однією з провідних функцій спілкування з дітьми з РАС є комунікативна функція. Вона проявляється у взаємному обміні інформацією між партнерами, в передачі і прийомі знань, думок, почуттів, пропозицій по тому чи іншому питанні. Комунікація – це процес передачі осмисленої інформації, її емоційного та інтелектуального змісту від відправника до одержувача, тобто від людини, групи або організації іншій людині, групі або організації [8, c. 69- 70].

В даний час розлади аутичного спектру є поширеною проблемою серед дітей і перш за все характеризуються порушеннями формування комунікації: вибірковість в контакті з людьми, стереотипні форми поведінки і спілкування, нерозвинена довільна організація, чутливість та замикання, невміння вступати в мовний та дієвий діалог з середовищем та ін.

Дуже важливо проводити ефективну корекційну роботу з дітьми з РАС. Корекційна робота з дитиною з аутизмом буде більш успішною, якщо її проводити комплексно, групою фахівців: лікарем-психіатром, неврологом, психологом, нейропсихологом, дефектологом, логопедом, музичним працівником і, звичайно, батьками.

При наданні комплексної допомоги дітям з РАС, при організації відповідних корекційних умов доцільно дотримуватися наступних принципів:

- здійснення комплексного психолого-педагогічного та медикосоціального підходу до корекції;

- інтеграційна спрямованість корекційного процесу в поєднанні зі спеціалізованим характером наданої допомоги;

- наступність корекційної роботи на всіх вікових етапах; 

- врахування інтересів дитини з аутизмом при виборі фахівцем методичного підходу;

- індивідуальний характер корекції на початкових її етапах з поступовим переходом до групових форм роботи;

- систематична активна робота з сім'єю дитини.

Мета надання комплексної допомоги – інтеграція дитини з РАС в адекватне для неї освітнє середовище і соціум.

Найефективнішим способом розвитку комунікативних умінь у дітей з розладами аутентичного спектру є гра. Великий інтерес представляють такі ігри, в які із задоволенням грають і дорослі. В таких іграх вдосконалюється мислення, та мова дітей.

Розвиток мови ведеться поетапно і послідовно, для організації корекційно-розвиваючої діяльності необхідно виявити актуальну зону розвитку і позначити зону найближчого розвитку дитини з РАС.

Перший етап роботи. Встановлення контакту.

Основною метою даного етапу є створення позитивного емоційного клімату і комфортної психологічної атмосфери, діагностика сформованості мовлення, встановлення емоційного контакту педагога з дитиною. Педагог, використовуючи метод спостереження, виявляє рівень актуального розвитку мовлення дитини, збирає анамнестичні дані, з'ясовує його інтереси й уподобання. Всі спостереження фіксуються, аналізуються можливості залучення дитини до співпраці і взаємодії. При встановленні контакту слід уникати не тільки всякого тиску на дитину, але й просто прямого звернення до неї, довгого пильного погляду. Перші спроби спілкування повинні проходити в спокійних умовах, без зайвої метушні дорослого, без активного нав'язування свого ритму, переваг. Педагогу необхідно постійно контролювати себе, відстежуючи зміни в поведінці дитини: наростання в нього тривоги, афективної напруги може призвести до погіршення тактильного і очного контакту, збільшення моторної напруженості, метушливість, скутості в рухах, появи моторних стереотипів. Щоб привернути увагу дитини з РАС, не налякати її, важливо дотримуватися п'яти правил:

 - НЕ говорити голосно.

- НЕ робити різких рухів.

- НЕ дивитися пильно в очі дитині.

- НЕ звертатися прямо до дитини.

- НЕ бути занадто активним і нав'язливим.

При досягненні зацікавленості дитини в контакті з дорослим стає можливим пряме спілкування через спільну гру або малювання. Головне в грі - залучати дитину в її сюжет, де він діє, переживає події й радіє.

Робота з емоційної тонізації починається із забезпечення дитині чисто сенсорних вражень. Загальному сенсорному задоволенні необхідно надати більш складний ігровий сенс. Так, якщо дитина починає розгойдуватися, то дорослий, обнявши його, повинен розгойдуватися в такт з дитиною, обігруючи хитання на гойдалках або розгойдування дерев з супроводом ритмізованих текстів. Спочатку пропонуються ситуації стабільні, що не вимагають від дитини великої активності. Тому в грі довго обживаються побутові моменти звичного життя, вони насичуються деталями, що дають переживання затишку, надійності навколишнього світу. Потім в емоційно обжиту ігрову ситуацію вводиться динамічний розвиток сюжету. Для встановлення позитивного емоційного контакту можна проводити наступні емоційні гри: «Ку-ку», «Лови мене», «Дожени мене», «Очки-вушка»,

Другий етап. Вироблення навчального стереотипу.

Мета даного етапу - виробити вміння сидіти за столом. З боку дитини можливий прояв обурення, відторгнення і повне неприйняття навчальної ситуації. Тому на початкових етапах досить просто привернути його увагу й утримувати деякий час для виконання декількох маніпуляцій. На початкових етапах присутня мама (з нею дитина відчуває себе в безпеці), поступово роль мами, у міру засвоєння тих чи інших навичок, зменшується. Необхідно, щоб заняття проводилися в спеціально організованому місці, в певний час, з чітким дотриманням етапів роботи. Важливо, щоб постійно підтримувалася обстановка душевного спокою, переживання задоволення, відчуття захищеності, доброго ставлення.

Третій етап. Встановлення зорового контакту, формування початкових комунікативних навичок.

Початковий етап корекційної роботи з дітьми, що страждають аутизмом, краще проводити у вигляді ігротерапії, спрямованої на нескладні маніпуляції зі світлом, звуком, кольором, прості дії з іграшками. Спочатку виробляється фіксація погляду на сюжеті, предметі, зображенні, що представляє найбільше значення в даний момент. Коли погляд зупиниться на пропонованому матеріалі, річ віддають дитині, додається інструкція «Подивися на мене». Поступово час фіксації погляду на пропоновані речі буде зростати і замінюватися поглядом в очі. На цьому етапі відпрацьовується реакція пожвавлення і спостереження, вміння стежити поглядом за рухом власної руки, за предметами. Відпрацьовується вказівний жест, жести «так», «ні». На заняттях і в повсякденному житті спеціально створені ситуації допомагають їх опанувати. Щоденні тренінги дозволяють сформувати ці жести і ввести їх в щоденне спілкування дитини з близькими людьми. Потім можна приєднувати ритмічні ігри і танці, які викликають позитивні емоції і сприятливо впливають на наявні у дитини рухові стереотипи у вигляді розмахувань руками, підскакувань і т.п. В процесі ігротерапії акцент робиться на емоційне збагачення дитини, включення його в зміст імпровізованої казки. Незамінними помічниками на даному етапі стають спеціально організовані сенсорні ігри, які активізують нові чуттєві відчуття (зорові, слухові, тактильно-рухові, нюхові, смакові), що створюють емоційно позитивний настрій. Проведення сенсорних ігор дозволяє дитині переживати приємні емоції, отримувати нову сенсорну інформацію, сприяє виникненню емоційного контакту з дорослим. Прикладом таких ігор можуть бути ігри з фарбами («Кольорова вода», «Змішування фарб»), ігри з водою («Переливання», «Фонтан», «Басейн», «Купання ляльок», «Миття посуду»). Дітям подобаються ігри з дуттям,  мильними бульбашками: «Подуй на сніжинку», «Пливи, кораблику», «Вертушка», «Задуй свічку», «Малюємо димом», «Буря в пляшці», «Пінний фонтан».

Кінцевою метою цього етапу є стимуляція власної психічної активності дитини з аутизмом, напрямок цієї активності на взаємодію з дорослими і однолітками.

Четвертий етап. Формування активної взаємодії з дорослим. Навчання розумінню мови, виконання інструкцій.

Важливим завданням цього періоду є перебудова сформованих форм емоційного реагування та стереотипів поведінки, реконструкція загального ходу розвитку і відтворення оновлених контактів дитини зі світом. Оскільки гра - провідна форма діяльності, то найбільш доцільним видається використовувати ігрову діяльність в якості основного важеля корекційної роботи. У процесі ігрової корекції вирішуються наступні завдання: викликаються нові активні форми переживань; виховуються почуття по відношенню до дорослого, однолітків, до самого себе; розвивається система самооцінки й самосвідомості; збагачуються нові форми і види ігрової та неігрової діяльності. Як відомо, діти з аутизмом люблять маніпулювати предметами без урахування їх функціонального призначення. При цьому основним мотивом виступають привабливі сенсорні властивості. Стереотипна гра характеризується повторюваністю, незмінністю, тривалістю, відсутністю сюжету. Але можна використовувати її позитивні сторони (комфортна ситуація для дитини, можливість повернути його в урівноважений стан), і тоді вона стане основою побудови взаємодії. Дорослий ненав’язливо і обережно підключається до ігор дитини, вловлює відповідний момент, щоб подати йому потрібну деталь, неголосно повторює за дитиною його слова, використовує улюблену іграшку. Така тактика поведінки дозволяє акуратно увійти у світ гри дитини з аутизмом, не відкидати присутність дорослого, завоювати його довіру, що потребує чимало часу і терпіння. Внесення емоційного сенсу в життя дитини з РАС, в те, що він робить і відчуває, - єдиний адекватний шлях для включення його в реальність для усвідомлення того, що відбувається навколо, розуміння нею мови. Цього можна досягти за допомогою спеціального емоційно-смислового коментаря, який повинен супроводжувати дитину впродовж всього дня, будучи необхідним елементом будь-якої діяльності.

Емоційно-смисловий коментар дозволяє привернути увагу дитини, зосередити її на чомусь, щоб досягти осмислення того, що відбувається, усвідомлення сказаного. Такий коментар повинен бути прив'язаний до досвіду дитини, вносити сенс навіть у зовні безглузду активність, в його аутостимуляции, фіксувати приємні відчуття і згладжувати неприємні, прояснювати причинно-наслідкові зв'язки. Це допомагає долати страхи, боротися зі стереотипністю. Необхідно коментувати почуття і відчуття самої дитини, а також емоційні реакції інших людей, казкових персонажів. Обговорюючи окремі епізоди педагог вчить дитину розуміти логічні зв'язки між подіями, відносини між людьми. Так буде відбуватися прогрес в розвитку розуміння мови - розуміння сенсу декількох послідовних подій, пов'язаних в сюжет. Дитину легше зосередити на розповідях про нього самого.

Тут допомагає сюжетне малювання. Дорослий докладно і не поспішаючи розповідає історію про саму дитину і одночасно промальовує цю ситуацію, залучаючи її підмальовувати, розфарбовувати за бажанням. Головна мета - зосередити її увагу на розвитку подій, добитися, щоб вона слухала і розуміла розповідь. Далі з сюжетним малюванням можна переходити до казок, коротких оповідань. Так ми розвиваємо у дитини здатність розуміти мову, тобто формуємо його мовне мислення. Для успішної організації ситуації взаємодії, формування розуміння мовних інструкцій корисні ігри з крупами: «Ховаємо ручки», «Пересипаємо крупу», «Погодуємо пташок», «Зваримо кашу». А також можна використовувати різні пластичні матеріали - пластилін, тісто, глину, виходячи з індивідуальних переваг дитини. При цьому слід навчити її деяким навичкам роботи з матеріалами: м'яти і відщипувати, натискати і розмазувати, скачувати кульки і катати ковбаски, різати на шматочки. Відпрацювавши окремі прийоми, можна в одній грі їх комбінувати («Посадимо город», «Приготуємо частування», «Пластилінові малюнки»).

Дуже привертають увагу дітей різноманітні звуки, тому дорослі повинні вчити прислухатися до них, організовуючи ігрові ситуації з різними предметами, музичними інструментами, звуками: «Послухаємо звуки», «Що звучало», «Музиканти», «Свистульки» і т.п.

Таким чином, можливе використання різних варіантів ігор, що дають аутичній дитині нові сенсорні відчуття і позитивні емоційні враження. Розвивати гру можна за допомогою різноманітності вражень, введенням сюжетної лінії. Головне, дорослому потрібно бути уважним і чуйним до потреб дитини з аутизмом, а для цього не шкодувати часу, зусиль, зберігати спокій, впевненість і перейнятися її відчуттями і почуттями.

Список використаних джерел

1. Базима Н.В. Особливості протікання етапів мовленнєвої діяльності у дітей з аутистичними порушеннями / Н.В.Базима // Актуальні питання корекційної освіти Вип.3, 2012 С.290-297

2. Воробєй О. Місце дитини-аутиста в сучасному Українському суспільстві / О.Воробєй, Р.Бобир // Етнічна історія народів Європи. - Вип.No37, 2012, С.79-82

3. Галкіна, Т. Е. Роль соціальної роботи з дітьми з раннім дитячим аутизмом / Т. Е. Галкіна, Є. В. Малихіна // Вітчизняний журнал соціальної роботи. 2002, N2, C. 96-100.

4. Гладуш В. А. Система постдипломного образования дефектологов в Украине: история, современность, перспективы / В. А. Гладуш // Szkola specjalna. Czasopismo Akademii Pedagogiki Specjalnej im. Marii Grzegorzewskiej. – Warszawa, 2012. – № 5 (266). Т. LХХІІІ. – С. 343–352. 7

5. Шилонова В., Кляйн В., Гладуш В., Формування діагностико-прогностичної компетентності випускника магістратури спеціальної освіти // Науковопрактичний журнал «Україна. Здоров'я нації». – Kiyv, 2019. № 2 (55). – p.26-33. ISSN 2077-6594

6. Грабовська С. Л., Островська К.О. Особливості соціально-психологічної допомоги сім’ям дітей з аутизмом / Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України // За ред. Максименка С. Д. К., 2009. – Т. ХІ, Ч. 2. – С. 118–127.

7. Лаврентьєва, Н. Б. Педагогічна діагностика дітей з аутизмом / Н. Б. Лаврентьєва // Дефектологія, 2003, N2, C. 88-93.

8. Хаустов, А.В. Исследование коммуникативных навыков у детей с синдромом раннего детского аутизма. / А.В. Хаустов// Дефектология. – 2004. - №4. – С.69-74