Відділ освіти Костопільської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

 

 

 

 

Номінація «Географія»

 

 

Андрій Озарчук

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ

НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

ТА В ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Озарчук А. В. Використання інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій на уроках географії та в позаурочній діяльності. – Маща, 2018. –

141 с., іл.

 

 

 

 

У посібнику розглянуто теоретичні аспекти застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на уроках географії та в позаурочній діяльності, а також подано розробки уроків та позакласних виховних заходів учителя географії та інформатики Мащанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Озарчука А. В.

Посібник рекомендований для учителів географії.

 

 

 

Схвалено методичною радою Мащанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (протокол № 2 від 30.01.2018 р.).

 

 

 

 

Рецензенти:

 

Коротчук Л. І. – методист районного методичного кабінету відділу освіти Костопільської райдержадміністрації.

 

Ярмошик І. О. – заступник директора з навчально-виховної роботи Мащанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

 

 

 

Комп’ютерна верстка: Озарчук А. В.

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

             ВСТУП…………………………………………………………………………       4

             РОЗДІЛ      1.      ІНФОРМАЦІЙНІ      КОМП’ЮТЕРНІ      ТЕХНОЛОГІЙ:       

             ПОНЯТТЯ, ВИДИ, МЕТОДОЛОГІЯ ВИКОРИСТАННЯ….……..………..       7

                          1.1. Поняття інформаційної технології та основні етапи розвитку               

            інформаційних технологій...………………………………………………….        7

             1.2. Складові частини інформаційної технології та її інструментарій….....       11

             1.3. Види сучасних інформаційних технологій.………….……………….....      12

             1.4. Методологія використання інформаційної технології…………………      20

                     РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-          

             КОМУНІКЦІЙНИХ      ТЕХНОЛОГІЙ      –      ЗАПОРУКА      РОЗВИТКУ       

            КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ      ОСОБИСТОСТІ      УЧНЯ      У      ХХІ       

             СТОЛІТТІ…………………………………………………………………….…     23

                   2.1. Застосування інформаційно-комунікаційнх технологій – запорука           

             розвитку сучасної освіти...…………………………………………………….     23

             2.2. Аналіз проблеми використання ІКТ на уроках географії .....……….......     27

             2.3. Можливості ІКТ для вивчення географії …....…………………………...    32

                   2.4. Готовність вчителя географії до використання ІКТ у навчальному           

            процесі …………...……………………………………………………………...    35

                  РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У          

             НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ З ГЕОГРАФІЇ……………………     38

             3.1. Мультимедійні технології навчання……………………………………...     38

             3.2. Використання мультимедіа-технологій при підготовці до уроку………    41

             3.2.1. Особливості підготовки навчальних мультимедіа-презентацій………    44

             3.3. Використання мультимедійних технологій на уроках географії……….     52

             3.4. Структура комп’ютерного уроку географії………………………………    58

             3.5. Напрямки використання коп’ютера на різних етапах уроку……………    58

            3.6. Типи мультимедійних уроків……………………………………………...    61

             3.7. Використання мультимедійних технологій в позаурочний час………...     67

                         РОЗДІЛ 4. КОНСПЕКТИ УРОКІВ ТА ПОЗАКЛАСНІ ВИХОВНІ               

                     ЗАХОДИ З ГЕОГРАФІЇ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-            

             КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (З ДОСВІДУ РОБОТИ)……………       69

                 4.1. Урок у 6 класі з теми «Географічні карти. Способи картографічних          

            зображень»………………………………………………………………………    69

             4.2. Урок у 6 класі з теми «Основні форми рельєфу Землі. Рівнини»………     74

4.3. Урок у 6 класі з теми «Біосфера»………………………………………… 78 4.4. Урок у 7 класі з теми «Загльні особливості клімату Африки. 

            Кліматичні пояси і типи клімату»……………………………………………..     83

             4.5. Урок у 7 класі з теми «Внутрішні води Південної Америки»…………..    87

                        4.6. Урок у 7 класі з теми «Населення Євразії. Расовий та етнічний              

            склад населення. Розміщення населення на материку»……………………...     90

             4.7. Урок у 8 класі з теми «Твариннй світ Укарїни»…………………………     94

                          4.8. Урок у 8 класі з теми «Аварія на Чорнобильській АЕС і стан               

             навколишнього середовища»…………………………………………………..    97

4.9. Урок у 9 класі з теми «Економічний потенціал України»……………… 107

4.10. Конкурс «Міс Географія»………………………………………………... 116

4.11. Брейн-ринг «Моя Україна»……………………………………………… 123

             ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….    128

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………. 129

             ДОДАТКИ………………………………………………………………………    133

ВСТУП

 

Інформація – явище незрівнянно більш древнє, ніж сама людина. Уже природа у процесі своєї еволюції передавала закодовану інформацію в  рослинах  і  живих  організмах. З перших своїх кроків люди шукають і знаходять нові засоби передачі, збереження та обробки інформації. Однак ніколи раніше людство не накопичувало інформацію й знання настільки стрімкими темпами. Тому закономірним є те, що жодна галузь людської діяльності не зазнала такого розвитку як інформаційні технології. Саме вони були покликані збільшити ефективність та зручність використання різноманітних видів інформації. За останні десятиріччя інформаційні технології зазнали такого глобального поширення, що зараз уже важко уявити життя сучасної людини без них. Значного прогресу можна досягти і в галузі освіти з впровадженням відповідних інформаційних комп’ютерних технологій, які зможуть зробити процес здобуття освіти більш гнучким, індивідуалізованим і одночасно нададуть змогу учням використовувати глобальні ресурси для навчання, спілкуватись та обмінюватись досвідом із учнями інших міст, країн тощо.

Сьогодні ми  перебуваємо на етапі оновлення всієї системи освіти, впровадження в навчально-виховний процес нових інформаційних технологій. Новітні комп’ютерні технології, що так стрімко увірвалися в наше життя, є потужним інструментом отримання найрізноманітнішої інформації. В освітній галузі вони стали ефективним засобом реалізації принципів наочності, доступності, систематичності та послідовності, науковості, підвищили  інтерес до навчання. В сучасних умовах масової комп’ютеризації та інформатизації всіх сторін життя суспільства перед системою освіти постають нові завдання, які вимагають пошуку шляхів інтенсифікації процесу навчання та інноваційних методів управління ним.

Останнім часом мультимедійні комп’ютерні технології навчання знаходять все більшу підтримку серед учителів. Накопичений у ході комп’ютеризації  освіти України практичний досвід та спеціальні педагогічні дослідження є яскравим доказом того, що використання засобів мультимедійних комп’ютерних технологій позитивно позначаються на якості географічної освіти учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

В сучасних умовах впровадження в навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій вважаю, що одним з напрямків модернізації системи географічної освіти в школі є впровадження сучасних засобів навчання або інформаційних технологій. Майбутнє доросле життя нинішніх учнів (не важливо, професійне чи побутове) буде тісно пов’язане з комп’ютером. Тож навички роботи з ним напевно будуть корисні школярам. Уміння користуватися комп’ютером у сучасному житті можна поставити на одну лінію з уміннями читати й писати. 

Комп’ютер адекватно й ефективно включається в програми навчання, забезпечуючи повноцінну організацію навчальної діяльності. Це обумовлено:

 вимогою до сучасного випускника в умінні знаходити інформацію й вибирати з величезного потоку необхідну; 

 оперативністю інформації; на сьогоднішній день є необхідність швидкого оновлення інформації;

 наявністю у дітей персональних комп’ютерів, які вони активно використовують при виконанні домашніх завдань і творчих робіт. Якщо школярі не будуть знайомитися з технологіями використання комп’ютера на уроках, вони однаково одержать «комп’ютерні» знання. Але при цьому отримана ними інформація не завжди буде радувати батьків і вчителів. Інтерес й енергію школярів краще направити в потрібне русло, чому безсумнівно буде сприяти комп’ютеризований курс географії;

 посиленням інтересу учнів до уроків, на яких використовується комп’ютер. Використання комп’ютерних й електронних засобів навчання на уроках робить його більше наочним, цікавим, динамічним й сучасним; 

 широким використанням комп’ютера при перевірці знань учнів;  економією часу на пошук і підготовку матеріалів;

 інтересом учнів до комп’ютерних ігор; правильно складені розвиваючі ігри й дослідницькі завдання допоможуть школяреві віртуально перевтілитися в знаменитого мореплавця, підкорювача космічного простору, ученого.

Такі підходи до географічної освіти мобілізують творчі ресурси, сховані в кожній без винятку дитині. Учні можуть самостійно підготуватися за допомогою комп’ютерних засобів навчання до уроку по новій темі, розповісти про ті або інші географічні новинки, кожен учень зможе відчути смак наукового відкриття. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ:

ПОНЯТТЯ, ВИДИ, МЕТОДОЛОГІЯ ВИКОРИСТАННЯ

 

        1.1. Поняття інформаційної технології та основні етапи розвитку інформаційних технологій

Технологія – це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах діяльності, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їх об'єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам.  Тому технологія нерозривно пов’язана з машинізацією виробничого або невиробничого, насамперед управлінського процесу.  Управлінські технології грунтуються на застосуванні комп’ютерів і телекомунікаційної  техніки.

Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія – це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей,

зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов’язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткої техніки.  Їх введення має починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки спеціалістів. 

Існує декілька точок зору щодо розвитку інформаційних технологій із використанням комп’ютерів, що визначаються різноманітними ознаками поділу.

Загальним для усіх викладених нижче підходів є те, що з появою персонального комп’ютера почався новий етап розвитку інформаційної технології.  Основною ціллю стає задоволення персональних інформаційних потреб людини як для фахової сфери, так і для побутової. 

Ознака поділу - вид задач і процесів опрацювання інформації:  

1-й етап (60 – 70-і рр. ХХ ст.) – опрацювання даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація операційних рутинних дій людини. 

2-й етап (з початку 80-х рр. ХХ ст.) – створення інформаційних технологій, спрямованих на розв’язання стратегічних задач. 

Ознака поділу - проблеми, які стоять на шляху  інформатизації:

1-й етап (до кінця 60-х рр. ХХ ст.) характеризується проблемою опрацювання великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів. 

2-й етап (до кінця 70-х рр. ХХ ст.) пов’язаний з поширенням ЕОМ серії IВМ/360.  Проблема етапу – відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів. 

3-й етап (з початку 80-х рр. ХХ ст.) – комп’ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи – засобом підтримки прийняття його рішень.  Проблемами етапу є максимальне задоволення потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу для роботи в комп’ютерному середовищі. 

4-й етап (з початку 90-х рр. ХХ ст.) – створення сучасної технології міжустановних зв’язків і інформаційних систем.  Проблеми даного етапу дуже багаточислені.  Найбільше суттєвими з них є: 

 укладання угод і встановлення стандартів, протоколів для комп’ютерного

зв’язку;

 організація доступу до стратегічної інформації;  організація захисту і безпеки інформації.

Ознака поділу - перевага, яку надає комп’ютерна технологія: 

1-й етап (з початку 60-х рр. ХХ ст.) характеризується досить ефективним опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів.  Основним критерієм оцінки ефективності інформаційних систем, які створювались, була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в результаті впровадження коштами.  Основною проблемою на цьому етапі була психологічна – погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через розходження їхніх поглядів і розуміння розв’язуваних проблем.  Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали і, незважаючи на їх достатньо великі можливості, не використовували повною мірою їх потенціал. 

2-й етап (з середини 70-х рр. ХХ ст.) пов’язаний з появою персональних комп’ютерів.  Змінився підхід до створення інформаційних систем – орієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає порозуміння між обома групами спеціалістів.  На цьому етапі використовується як централізоване опрацювання даних, характерне для першого етапу,  так і децентралізоване, що базується на розв’язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача. 

3-й етап (з початку 90-х рр. ХХ ст.) пов’язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленого опрацювання інформації. Інформаційні системи мають своєю метою не просто збільшення ефективності опрацювання даних і допомога керівнику.  Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати перевагу. 

Ознака поділу - види інструментарію інформаційної технології:

1-й етап (до другої половини XIX ст.) – «ручна» інформаційна технологія, інструментарій якої складали: ручка, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів, пакетів, депеш.  Основною метою інформаційної технології цього періоду було представлення інформації в потрібній формі. 

 2-й етап (з кінця XIX ст.) – «механічна» технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена більш досконалими засобами доставки пошта. Основна мета технології – представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами. 

3-й етап (40-60-і рр. XX ст.) – «електрична» технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони. На цьому етапі відбувається зміна мети технології.  Акцент в інформаційній технології починає зміщуватись з форми представлення інформації на формування її змісту. 

4-й етап (з початку 70-х рр. ХХ ст.) – «електронна» технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створені на їхній базі автоматизовані системи керування (АСК) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів.  Центр ваги технології ще більш зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різноманітних сфер громадського життя, особливо на організацію аналітичної роботи. Безліч об’єктивних і суб’єктивних факторів не дозволили вирішити поставлені перед новою концепцією інформаційної технології задачі. Проте був здобутий досвід формування змістовної сторони управлінської інформації і підготовлена фахова, психологічна і соціальна база для переходу на новий етап розвитку  технології.

 5-й етап (з середини 80-х рр. ХХ ст.) – «комп’ютерна» («нова») технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп’ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення.  На цьому етапі відбувається процес персоналізації АСК, що проявляється у створенні систем підтримки прийняття рішень певними спеціалістами.  Подібні системи мають умонтовані елементи аналізу та інтелекту для різних рівнів керування, вони реалізуються на персональному комп’ютері і використовують телекомунікації.  У зв’язку з переходом на мікропроцесорну базу суттєвим змінам піддаються і технічні засоби побутового, культурного та інших призначень.  Починають широко використовуватися в різноманітних галузях глобальні і локальні комп’ютерні мережі. 

1.2. Складові частини інформаційної технології та її інструментарій

Такі технологічні поняття, що використовуються у виробничій сфері, як норма, норматив, технологічний процес, технологічна операція і т.п., можуть застосовуватися і в інформаційній технології.  Перед тим, як розробляти ці поняття в будь-якій технології, у тому числі й в інформаційній, завжди варто починати з визначення мети.  Потім варто спробувати провести структурування всіх дій, що призводять до наміченої мети, і вибрати необхідний програмний інструментарій. 

Необхідно розуміти, що освоєння інформаційної технології і подальше її використання повинні бути зведені до того, щоб було потрібно спочатку добре оволодіти набором елементарних операцій, кількість яких обмежена.  З цієї обмеженої кількості елементарних операцій у різних комбінаціях складається дія, а з дій, також у різних комбінаціях, складаються операції, що визначають той або інший технологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворить технологічний процес (технологію). Він може починатися з будь-якого рівня і не включати, наприклад, етапи або операції, а складатися тільки з дій.  Для реалізації етапів технологічного процесу можуть використовуватися різні програмні середовища. 

 Інформаційна технологія, як і будь-яка інша, повинна відповідати таким вимогам: 

 забезпечувати високий рівень розчленування всього процесу опрацювання інформації на етапи (фази), операції, дії; 

 включати весь набір елементів, необхідних для досягнення поставленої мети; 

 мати регулярний характер.  Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бути стандартизовані й уніфіковані, що дозволить більш ефективно здійснювати цілеспрямоване керування інформаційними процесами.

Реалізація технологічного процесу матеріального виробництва здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів, до яких відносяться: устаткування, верстати, інструменти, конвеєрні лінії. 

За аналогією і для інформаційної технології повинно бути щось подібне.  Такими технічними засобами виробництва інформації будуть апаратне, програмне і математичне забезпечення цього процесу. З їхньою допомогою відбувається переробка первинної інформації в інформацію нової якості.  Виділимо окремо з цих засобів програмні продукти і назвемо їх інструментарієм, а для більшої чіткості можна його конкретизувати, назвавши програмним інструментарієм інформаційної технології.

Якщо говорити про поняття інструментацію інформаційної технології, сучасна наука дає таке визначення: інструментарій інформаційної технології – один або декілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп’ютера, технологія роботи в яких дозволяє досягти поставленої користувачем мети.

У якості інструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп’ютера як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі,  інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.),  експертні системи і т.д. 

 

1.3. Види сучасних інформаційних технологій

Інформаційна технологія опрацювання даних

Інформаційна технологія опрацювання даних використовується для розв’язання добре структурованих задач, стосовно яких є необхідні вхідні дані і відомі алгоритми та інші стандартні процедури їх опрацювання.  Ця технологія застосовується на рівні операційної (виконавчої) діяльності персоналу невисокої кваліфікації з метою автоматизації деяких рутинних постійно повторюваних операцій управлінської праці. Тому впровадження інформаційних технологій і систем на цьому рівні істотно підвищить продуктивність праці персоналу, звільнить його від рутинних операцій, можливо, навіть призведе до необхідності скорочення чисельності працівників. 

Прикладом може послужити щоденний звіт про надходження і видачу готівки банком, який формується з метою контролю балансу готівки; або ж запит до бази даних по кадрах, який дозволить одержати дані про вимоги, що висуваються до кандидатів на певну посаду. 

Існує декілька особливостей, пов’язаних з опрацюванням даних, що відрізняють дану технологію від усіх інших: 

 виконання необхідних установі чи організації задач по опрацюванню даних. Від   кожної організації закон вимагає наявності та збереження даних про свою діяльність, які можна використовувати як засіб забезпечення і підтримки контролю під час роботи. Тому в будь-якій організації обов’язково повинна бути інформаційна система опрацювання даних і розроблена відповідна інформаційна технологія; 

 вирішення тільки добре структурованих задач, для яких можна розробити    алгоритм;

 виконання стандартних процедур опрацювання.  Існуючі стандарти визначають  типові процедури опрацювання даних і регламентують їхнє дотримання організаціями усіх видів; 

 виконання основного обсягу робіт в автоматичному режимі з мінімальною участю людини; 

 використання деталізованих даних.  Записи про діяльність фірми мають докладний характер, що допускає проведення ревізій.  У процесі ревізії діяльність фірми перевіряється хронологічно від початку періоду до його кінця і від кінця до початку;

 акцент на хронологію подій;

 вимога мінімальної допомоги у вирішенні проблем з боку спеціалістів інших рівнів. 

Багато даних на рівні операційної діяльності необхідно зберігати для наступного використання або на цьому ж рівні, або на іншому.  Для їхнього збереження створюються бази даних. 

 Стосовно створення звітів (документів) слід зазначити, що у інформаційній технології опрацювання даних необхідно створювати документи для керівництва і працівників, а також для зовнішніх партнерів.  При цьому документи можуть створюватися як за вимогою у зв’язку з проведеною фірмою операцією, так і періодично наприкінці кожного місяця, кварталу або року. 

 

Інформаційна технологія керування

Метою інформаційної технології керування є задоволення інформаційних потреб усіх без винятку співробітників фірми, що мають справу з прийняттям рішень.  Вона може бути корисна на будь-якому рівні керування. 

Ця технологія орієнтована на роботу в середовищі інформаційної системи керування і використовується при більш поганій структурованості розв’язуваних задач, якщо їх порівнювати з задачами, які розв’язуються за допомогою інформаційної технології опрацювання даних. 

Інформаційна технологія керування ідеально підходять для задоволення подібних інформаційних потреб працівників різноманітних функціональних підсистем (підрозділів) або рівнів керування фірмою.  Інформація, що поставляється нею, містить відомості про минуле, дійсне і ймовірне майбутнє фірми.  Ця інформація має вигляд регулярних або спеціальних управлінських звітів. 

Для прийняття рішень на рівні управлінського контролю інформація повинна бути подана в агрегованому вигляді, так, щоб проглядалися тенденції зміни даних, причини відхилень, що виникли, і можливі варіанти вирішення проблеми.  На цьому етапі розв’язуються такі задачі опрацювання даних:

 оцінка планованого стану об’єкта керування;  оцінка відхилень від планованого стану;  виявлення причин відхилень;   аналіз можливих рішень і дій.

Інформаційна технологія керування спрямована на створення різноманітних видів звітів.  Регулярні звіти створюються відповідно до встановленого графіка, що визначає час їхнього створення, наприклад місячний аналіз продажів компанії. Спеціальні звіти створюються за вимогою керівників, або коли в компанії відбулося щось незаплановане.  І ті, і інші види звітів можуть мати форму підсумкових, порівняльних і надзвичайних звітів. У підсумкових звітах дані об’єднані в окремі групи, відсортовані і подані у вигляді проміжних і  остаточних результатів по окремих полях. Порівняльні звіти містять дані, отримані з різноманітних джерел або класифіковані по різноманітних ознаках і використовуються для  порівняння. Надзвичайні звіти містять дані виняткового (надзвичайного) характеру. 

Використання звітів для підтримки керування є особливо ефективним при реалізації так званого керування по відхиленнях.  Керування по відхиленнях припускає, що головним змістом одержуваних спеціалістом даних повинні бути відхилення стану господарської діяльності фірми від деяких встановлених стандартів (наприклад, від її запланованого стану).  При використанні на фірмі принципів керування по відхиленнях до звітів, які створюються, висуваються такі вимоги:

 звіт необхідно створювати тільки тоді, коли відхилення відбулося;   відомості у звіті повинні бути відсортовані за значенням критичного для даного відхилення показника; 

 усі відхилення бажано показати разом, щоб спеціаліст міг уловити існуючий між ними зв’язок; 

 у звіті необхідно показати, кількісне  відхилення від норми. 

Вхідна інформація надходить із систем операційного рівня.  Вихідна інформація формується у вигляді управлінських звітів у зручному для ухвалення рішення вигляді.  Зміст бази даних за допомогою відповідного програмного забезпечення перетворюється в періодичні і спеціальні звіти, що надходять до спеціалістів, які беруть участь у прийнятті рішень в організації.  База даних, що використовується для одержання зазначеної інформації, повинна складатися з двох компонентів: 

1)            даних, що накопичуються на основі оцінки операцій, проведених фірмою; 

2)            планів, стандартів, бюджетів та інших нормативних документів, що визначають планований стан об'єкта керування (підрозділи фірми). 

 

Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень

Ефективність і гнучкість інформаційної технології багато в чому залежать від характеристик інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень.  Інтерфейс визначають: мова користувача; мова повідомлень комп’ютера, що організує діалог  на екрані дисплея; знання користувача.

Мова користувача – це ті дії, які користувач робить по відношенню до системи шляхом використання можливостей клавіатури; електронних олівців, що пишуть на екрані; джойстика; «миші»; голосових команд, тощо.  Найбільш простою формою мови користувача є створення форм вхідних і вихідних документів.  Отримавши вхідну форму (документ), користувач заповнює його необхідними даними і вводить у комп’ютер.  Система підтримки прийняття рішень робить необхідний аналіз і видає результати у вигляді вихідного документа заданої форми.

Мова повідомлень – це те, що користувач бачить на екрані дисплея (символи, графіка, колір), дані, надруковані принтером, звукові вихідні сигнали. Важливим показником ефективності інтерфейсу, який використовується, є обрана форма діалогу між користувачем і системою.  В даний час найбільш поширеним є такі форми діалогу: режим «запитаннявідповідь», командний режим, режим меню, режим заповнення пропусків у виразах, запропонованих комп’ютером.  Кожна форма в залежності від типу задачі, індивідульності користувача і рішення, яке приймається, може мати свої переваги і недоліки.  Довгий час єдиною реалізацією мови повідомлень був надрукований або виведений на екран дисплея звіт або повідомлення.  Тепер з’явилася нова можливість представлення вихідних даних – машинна графіка.  Вона дає можливість створювати на екрані і папері кольорові графічні зображення в тривимірному вигляді (3D).  Використання машинної графіки, яка значно підвищує наочність та інтерпретованість вихідних даних, стає усе більш популярним в інформаційній технології підтримки прийняття рішень.

Знання користувача – це те, що користувач повинен знати, працюючи з системою.   До них відносяться не тільки план дій, що знаходиться в голові у користувача, але і підручники, інструкції, довідкові дані, які видає комп’ютер.

Удосконалення інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень визначається успіхами у розвитку кожного з трьох зазначених вище компонентів.

Інтерфейс повинен мати такі можливості: 

 маніпулювати різноманітними формами діалогу, змінюючи їх у процесі

ухвалення рішення  за вибором користувача;

 передавати дані  до системи різноманітними засобами; 

 одержувати дані від різноманітних пристроїв системи в різних форматах; гнучко підтримувати (надавати допомогу за вимогою, підказувати) знання користувача.

 

Інформаційна технологія експертних систем

Найбільший прогрес серед комп’ютерних інформаційних технологій спостерігається у галузі розробки експертних систем.  Експертні системи дають можливість спеціалісту одержувати консультації експертів стосовно будь-яких проблем, про які ці системами накопичили знання. 

Розв’язання спеціальних задач вимагає спеціальних знань.  Проте не кожна компанія може собі дозволити тримати у своєму штаті експертів по всім пов’язаним із її роботою проблемам або навіть запрошувати їх щоразу, коли виникає якась проблема. Головна ідея використання технології експертних систем полягає в тому, щоб одержати від експерта його знання і, загрузивши їх у пам’ять комп’ютера, використовувати їх кожного разу, коли в цьому виникає необхідність. Все це надає можливість використовувати технологію експертних систем у якості систем, що дають поради. 

Подібність інформаційних технологій, які використовуються в експертних системах і системах підтримки прийняття рішень, проявляється в тому, що обидві вони забезпечують високий рівень підтримки прийняття рішень.  Проте між ними існують три суттєві відмінності: 

 перша пов’язана з тим, що рішення проблеми в рамках систем підтримки прийняття рішень відображує рівень її розуміння користувачем і його можливості одержати й осмислити рішення.  Технологія експертних систем, навпаки, пропонує користувачу прийняти рішення, яке виходить за рамки його можливостей.

 друга відмінність зазначених технологій проявляється у здатності експертних систем пояснювати свої міркування у процесі одержання рішення.  Дуже часто ці пояснення виявляються більш важливими для користувача, чим саме рішення.

 третя відмінність пов’язана з використанням нового компонента інформаційної технології – знань.

Основними компонентами інформаційної технології, яка використовується в експертній системі, є: інтерфейс користувача, база знань, інтерпретатор, модуль створення системи. 

Інтерфейс користувача. Спеціаліст використовує інтерфейс для введення інформації і команд в експертну систему та одержання вихідної інформації з неї. Команди містять у собі параметри, що спрямовують процес опрацювання знань.  Інформація звичайно видається у формі значень, що  присвоюються певним змінним. 

Технологія експертних систем передбачає можливість одержувати в якості вихідної інформації не тільки рішення, але і необхідні пояснення. 

 Розрізняють два види пояснень:

 пояснення, що видаються за вимогою.  Користувач у будь-який момент може зажадати від експертної системи пояснення своїх дій;

 пояснення отриманого рішення проблеми. Після одержання рішення користувач може зажадати пояснень того, як воно було отримано. 

Система повинна пояснити кожний крок своїх міркувань, що ведуть до розв’язання задачі.  Хоча технологія роботи з експертною системою не є простою, інтерфейс користувача цих систем є дружнім і звичайно не викликає труднощів при веденні діалогу.

База знань.  Вона містить факти, що описують проблемну галузь, а також логічний взаємозв’язок цих фактів.  Центральне місце в базі знань належить правилам.  Правило визначає, що варто робити в даній конкретній ситуації, і складається з двох частин: умова, яка може виконуватися або ні, і дія, яку варто виконати у випадку виконання умови. 

Всі правила, які використовуються в експертній системі, утворюють систему правил, яка навіть для відносно простої системи може містити у собі декілька тисяч правил.

Інтерпретатор.  Це частина експертної системи, що виконує у певному порядку опрацювання даних, які знаходяться в базі знань.  Технологія роботи інтерпретатора зводиться до послідовного розгляду сукупності правил (правило за правилом).  Якщо має місце дотримання умови, що міститься в правилі, то виконується певна дія, і користувачу надається варіант вирішення його проблеми.

Крім того, у багатьох експертних системах уводяться додаткові блоки: база даних, блок розрахунку, блок введення і коректування даних.  Блок розрахунку необхідний у ситуаціях, пов’язаних із прийняттям управлінських рішень.  При цьому важливу роль грає база даних, де містяться планові, фізичні, розрахункові, звітні та інші постійні або оперативні показники.  Блок введення і коректування даних використовується для оперативного і своєчасного відображення поточних змін у базі даних. 

Модуль створення системи. Він служить для створення набору (ієрархії ) правил.  Існують два підходи, що можуть бути покладені в основу модуля створення системи: використання алгоритмічних мов програмування і використання оболонок експертних систем. 

Оболонка експертних систем являє собою готове програмне середовище, 

що може бути пристосоване для вирішення певної проблеми шляхом створення відповідної бази знань.  У більшості випадків використання оболонок дозволяє створювати експертні системи швидше і легше в порівнянні з програмуванням.

 

1.4. Методологія використання інформаційної технології

Централізоване опрацювання інформації на ЕОМ обчислювальних центрів  були першою історично сформованою технологією.  Створювалися великі обчислювальні  центри колективного користування, оснащені великими ЕОМ.  Застосування таких ЕОМ дозволяло опрацьовувати великі масиви вхідної інформації й одержати на цій основі різноманітні види інформаційної продукції, яка потім передавалася користувачам.  Такий технологічний процес був обумовлений недостатнім оснащенням обчислювальною технікою підприємств і організацій у 60 – 70-х рр. ХХ століття.

Переваги  методології централізованої технології: 

 можливість звертання користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури; 

 відносна легкість упровадження методологічних рішень по    розвитку й удосконалюванню інформаційної технології завдяки їх централізованому прийняттю.

Недоліки такої методології очевидні: 

 обмежена відповідальність нижчого за рангом персоналу, що не сприяє оперативному одержанню інформації користувачем, тим самим перешкоджаючи правильності виробітку управлінських рішень;

 обмеження можливостей користувача в процесі одержання і використання інформації. 

Децентралізоване опрацювання інформації пов’язане з появою в 80-х рр.

ХХ століття персональних комп’ютерів і розвитком засобів телекомунікацій.  Вона дуже істотно потіснила попередню технологію, оскільки дає користувачу широкі можливості в роботі з інформацією і не обмежує його ініціатив.

Перевагами такої методології є: 

 гнучкість структури, що забезпечує простір ініціативам користувача;   зменшення потреби в користуванні центральним комп’ютером і відповідно контролі з боку обчислювального центру; 

 більш повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки використанню засобів комп’ютерного зв’язку.

Проте ця методологія має і свої недоліки: 

 складність стандартизації через велику кількість унікальних розробок;  психологічне неприйняття користувачами, що рекомендуються   обчислювальним центром стандартів у готових програмні продукти; 

 нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на локальних місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного працівника.

Описані переваги і недоліки централізованої і децентралізованої інформаційної технології призвели до необхідності притримуватися лінії розумного застосування і того, і іншого підходу.  

Такий підхід можна назвати раціональною методологією. У даному випадку обов’язки будуть розподілятися наступним чином:

 обчислювальний центр повинен відповідати за створення загальної стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам як у роботі, так і у навчанні,  установлювати стандарт і визначати політику застосування програмних і технічних засобів; 

 працівники, які використовують інформаційну технологію, повинні дотримуватися вказівок обчислювального центру, здійснювати розробку своїх локальних систем і технологій відповідно до загального плану організації.

Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволить досягти більшої гнучкості, підтримувати загальні стандарти, здійснити сумісність інформаційних локальних продуктів та знизити дублювання діяльності.

РОЗДІЛ ІІ.

ЗАСТОСУВАННЯ

ІНФОРМАЦЙНО-КОМУНІКЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ –  ЗАПОРУКА РОЗВИТКУ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ У ХХІ СТОЛІТТІ

 

2.1. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій – необхідна умова розвитку сучасної освіти

    Ми живемо в світі медіа – розширюються системи масових комунікацій,     «інформаційного» вибуху. Відповідно, мета освіти – формування особистості, здатної читати,       аналізувати,         оцінювати медіатекст,     займатися медіатворчістю, засвоювати нові

знання за допомогою медіа. Усе більшої актуальності набувають питання, пов’язані з посиленням неперервного характеру навчання і професійного удосконалення педагога  як умови його підготовки до вирішення нових професійних завдань. 

 Методика мультимедіа є сучасною комп’ютерно-інформаційною технологією, що забезпечує можливість об’єднувати в одній комп’ютерній програмі анімацію, звук, текст, графічне зображення та відео. Викладання з демонстраційно-моделюючими програмними засобами, які використовуються на етапах вивчення нового матеріалу, закріплення, демонстрації моделі об’єкту навчання, показу відеофрагментів повинне бути спрямоване на те, щоб не давати готових відповідей, а націлювати учнів на творчий пошук, формування власної думки. Головне не те, правильна чи неправильна відповідь, а те, як учень обґрунтовує, мотивує свій висновок, шукає власний варіант рішення завдання.

Досягнення цієї мети можливе завдяки використанню різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, створення атмосфери зацікавленості, стимулювання учнів до висловлювань на основі побаченого, почутого чи то змодельованого. 

Освіта в цілому і викладач зокрема не можуть стояти осторонь тих процесів, які відбуваються в суспільстві. Світ дуже швидко змінюється. Удосконалюються технології майже у всіх сферах науки і техніки. Кількість інформації збільшується вдвічі кожні 10 – 15 років. Сучасна людина  вже не уявляє  своє життя без комп’ютера. 

У зв’язку з цим змінюються мета і завдання освіти: формування знань та вмінь поступається формуванню компетентностей. Навчальні заклади забезпечуються комп’ютерною технікою, електронними ресурсами, отримують доступ до Інтернету. Все це дає підстави стверджувати, що сьогодні застосування ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій)  є необхідною

умовою для розвитку освітнього простору. Дійсно, в сучасних умовах інформаційні і комунікаційні технології  стають стабільним компонентом освітньої системи.

Учні сьогодні готові до уроків з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Для них не є новим і невідомим ні робота з різними редакторами

(наприклад, з MS Word, MS Excel, Paint, MS Power Point та ін.), ні використання ресурсів Інтернету, ні комп’ютерне тестування.

На уроках інформатики учні отримують як уявлення про можливості тих чи інших інформаційно-комунікаційних технологій, так і конкретні практичні уміння. Отже, знання і

 вміння, отримані на уроках інформатики, необхідно застосовувати і на інших

предметах для забезпечення єдиного підходу до вирішення  освітніх завдань.

Нові потреби суспільства та нові цілі освіти ведуть до серйозних змін у становищі і функції ролі вчителя. Головним завданням по удосконаленню професійної компетентності сучасного вчителя в галузі ІТ є грамотне і виправдане використання комп’ютерних технологій на уроці.

Слід зауважити, що застосування у процесі навчання мультимедійних технологій відкриває широкі можливості як у викладанні тої чи іншої дисципліни, так і в опануванні її. Електронні посібники, створені на базі мультимедіа, здійснюють вплив на пам’ять та уяву, полегшують процес запам’ятовування, дозволяють зробити урок більш цікавим і динамічним, «занурити» учня в обстановку якої-небудь епохи, створити ілюзію співприсутності, співпереживання, сприяють формуванню об’ємних і цікавих уявлень про що-небудь.

На сьогоднішній день існуючі видавництва, як наприклад, «С-1», «Інтерсофт», «Кирило і Мефодій» та інші випускають різноманітну мультимедійну продукцію: електронні підручники, репетитори, довідники, контролюючі програми тощо. Це домога у навчанні, але часто вони не можуть бути комп’ютерним доповненням до текстового підручника, так як не завжди з ним узгоджені і вимагають адаптації до навчальних та робочих програм.

Тому особливо цікаві навчальні і контролюючі    курси               (презентаційні програми, комп’ютерні заняття) складені самим вчителем. Педагог може створити свій       варіант       мультимедійного уроку, взявши     потрібні      фрагменти текстів, малюнків з електронної бібліотеки, Інтернету.

Однак для реалізації системного підходу у застосуванні ІКТ необхідно, щоб учитель-предметник умів:

 обробляти текстову, цифрову, графічну та звукову інформацію для підготовки дидактичних матеріалів (варіанти завдань, таблиці, схеми, малюнки, карти), щоб працювати з ними на уроці;

 створювати слайди по даному навчальному матеріалу, використовуючи

редактор  Microsoft Power Point;

 використовувати наявні готові програмні продукти зі свого предмета;  застосовувати навчальні програмні засоби;

 здійснювати пошук необхідної інформації в Інтернеті у процесі підготовки до уроків та позакласних заходів;

 організовувати роботу із учнями по пошуку необхідної  інформації в

Інтернеті;  самостійно розробляти завдання або використовувати готові програмиоболонки, проводити комп’ютерне тестування.

Застосування ІКТ дозволяє реалізувати:  ідеї індивідуалізації і диференціації навчання;

 підвищити інформаційну насиченість уроку, вийти за рамки шкільних підручників, доповнити і поглибити їх зміст;

 сучасний процес навчання передбачає розвиток творчих здібностей учнів.

Програмні засоби використовуються у трьох напрямах: ілюстративному, схематичному та інтерактивному. Схематичний метод дозволяє скористатися можливостями комп’ютерних програм для побудови структурно-логічних схем та опорних конспектів. Після комп’ютерної обробки опорні конспекти стають більш наочними, цікавими. Цьому допомагає прикладна програма Power Point. Мультимедійні засоби навчання допомагають посилити мотивацію навчання, урізноманітнити форми подання інформації,

посилити співтворчість учителя та учня на уроці, розширити самостійність учня.

Основна мета застосування комп’ютерних технологій – активізувати пізнавальну діяльність учнів; посилити самостійність в опануванні знаннями, вміннями і навиками, мотивацію та інтерес до навчання  і, тим самим, покращити навчальні досягнення учнів.

Застосовувати елементи ІКТ можна на різних етапах  уроку. Так при вивченні нового матеріалу від учителя вимагається функція координації, керівництва і організації навчального процесу. А «розповісти» матеріал замість вчителя може комп’ютер. Звичну чорну дошку замінює монітор, а за наявності відеопроектора, можливий і великий електронний екран.  Багатство змістовної підтримки робить урок не тільки краще засвоюваним, але і надзвичайно захоплюючим.

Під час закріплення матеріалу комп’ютер дозволяє провести експресдіагностику засвоєння і в залежності від її результатів відповідну корекцію. Повторення може бути проведене у будь-якому форматі репродуктивним тестуванням, розвиваючими іграми тощо.

Тобто в ході освоєння інформаційно-комунікаційних технологій вчитель підвищує свій професійний рівень і опановує (іноді одночасно з учнями) новий інструментарій отримання знань.

Робота з мультимедійними посібниками дає можливість урізноманітнити форми роботи на уроках за рахунок одночасного використання ілюстративного, статистичного, методичного, а також аудіо- та відеоматеріалу.

Така робота може здійснюватися на різних етапах уроку:

 як форма перевірки домашнього завдання;  як спосіб створення проблемної ситуації;  як спосіб пояснення нового матеріалу;  як форма закріплення вивченого;  як спосіб перевірки знань у процесі уроку.

 

 

 

2.2. Аналіз проблеми використання ІКТ на уроках географії

Під впровадженням ІКТ ми розуміємо: забезпеченість комп’ютерною технікою і її використання; встановлення пакетів прикладних програм і їх використання; навчання педагогічних працівників ІКТ і їх вміння застосувати отримані навички для поліпшення навчального процесу, а також розробка нових інформаційних систем і їх використання.

Дослідженнями проблеми впровадження ІКТ у загальноосвітні навчальні заклади займалися відомі науковці: В. Ю. Биков, Л. В. Брескіна, А. С. Звягіна, В. С. Зіяутдінов, М. І. Жалдак, О. В. Клочко, Н. В. Морзе, І. Ф. Прокопенко,   М. М. Пошукова, О. В. Співаковський. Інформатизація освіти важлива не сама по собі – вона має сприяти виконанню тієї місії, яка покладається на освіту суспільством. Можна погодитися з думкою Б. М. Богатиря, що «найголовнішою місією освіти в сучасних умовах є забезпечення стійкого соціальноекономічного і науково-технічного розвитку країни з урахуванням її національних і регіональних, культурних і соціальних особливостей, а також глобальних тенденцій у світі». Слід зазначити, що головною метою впровадження ІКТ є підготовка тих, хто навчається, до активної життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Підвищення якості, доступності та ефективності освіти, створення освітніх умов для широких верств населення на основі широкого впровадження в освітню практику методів і засобів ІКТ та комп’ютерно-орієнтованих технологій підтримки діяльності людей є фундаментом для досягнення ними мети – навчання протягом усього життя.

Реалізація головної мети інформатизації сучасної освіти передбачає: 

 формування інформаційної культури учнів, що стає сьогодні невід’ємною складовою загальної культури кожного члена суспільства, характерною рисою і необхідною умовою існування інформаційного суспільства в цілому;

 створення нових і додаткових (за рахунок і на основі впровадження ІКТ) умов підвищення якості освіти; 

 розвиток нових форм освіти і навчальних технологій, що принципово базуються на ІКТ, реалізація на цій основі концепцій відкритої і дистанційної освіти, підвищення доступності і забезпечення

екстериторіальності й інтернаціоналізації освіти; 

 удосконалення управління освітою, створення автоматизованих систем управління на всіх організаційних рівнях системи освіти та на рівні різних типів навчальних закладів;

 підвищення рівня координації, ефективності та керованості, забезпечення екстериторіальності та інтернаціоналізації наукових досліджень, що проводяться в системі освіти, широке використання методів, засобів і технологій управління проектами, формування сучасного наукового інструментарію і розширення простору наукового експерименту.

Реалізація головної мети інформатизації системи загальної середньої освіти передбачає розв’язання таких першочергових завдань:

 модернізація змісту і технологій навчання, які відповідали б сучасним освітнім пріоритетам, максимально використовувати переваги ІКТ для підвищення якості освіти дітей, збереження здоров’я учнів; 

 досягнення необхідної професійної кваліфікації працівників освіти, яка створювала б їм можливості реалізовувати сучасні моделі освітнього процесу з використанням ІКТ; 

 створення системи методичної підтримки навчання в умовах інформатизації навчального процесу; 

 підвищення кваліфікації, перепідготовки і підготовки педагогічних, адміністративних й інженерно-технічних кадрів, які здатні ефективно використовувати в навчальному процесі сучасні ІКТ;

 формування, постійне розширення освітнього інформаційного простору та спектру інформаційних ресурсів освіти, реалізація в освітньому інформаційному просторі всіх зв’язків і забезпечення необхідних комунікацій між учасниками навчального процесу, навколишнім середовищем;

 розроблення нормативної бази, створення системи проектування й

управління процесом інформатизації;

 забезпечення якості, стандартизації й сертифікації засобів ІКТ в освіті;  інформатизація процесу управління освітою.

Створення умов для підвищення якості сучасної освіти досягається: 

 розробленням і широким упровадженням у практику освіти нових особистісно орієнтованих технологій навчання; 

 диференціацією і демократизацією навчально-виховного процесу для найбільш повного розвитку схильностей і здібностей людини, задоволенням її запитів і потреб, розкриттям її творчого потенціалу; 

 організацією ефективної колективної навчальної діяльності, у тому числі екстериторіальної і спільної міжнародної (освіта без кордонів);                              

 розширенням простору й підвищенням ефективності вільного доступу до інформаційних (у тому числі міжнародних) освітніх ресурсів, баз даних і знань, розвитком засобів формування, зберігання, пошуку й представлення інформаційних освітніх матеріалів, створенням автоматизованих бібліотечних систем; 

 створенням нового покоління комп’ютерно орієнтованих засобів навчання, у тому числі комп’ютерних програмних засобів навчального призначення; 

 розвитком засобів оцінювання результатів навчальних досягнень учнів, впливу педагогічних інновацій на результати навчальної діяльності, засобів управління навчанням.

Ступінь впровадження ІКТ в освіту значною мірою відбиває глибину й масштаби інформатизації суспільства, а сам цей процес має всеохоплюючий відносно системи освіти характер. Ось чому впровадження ІКТ в освітній процес сприяє виконанню більшості завдань, що стоять перед системою освіти. Таким чином, реалізація головної мети інформатизації сучасної освіти забезпечує досягнення таких цілей, які багато в чому збігаються із загальними цілями розвитку освіти: 

 підвищення рівня фундаментальності загальної і професійної освіти;   формування в дітей і молоді цілісної наукової картини світу, потреби й умінь самостійного наукового пізнання, самонавчання і самореалізації відповідно до індивідуальних можливостей; 

 розвитку в дітей і молоді творчих здібностей, організації та індивідуалізації навчання обдарованої учнівської та студентської молоді, у тому числі проведення дистанційних олімпіад;

 створення      системи      дистанційного      тестування рівня навчальних досягнень;

 розвитку системи профорієнтації, профвідбору та працевлаштування, створення спеціальних комп’ютерно орієнтованих засобів для забезпечення цієї роботи; 

 підвищення рівня допрофесійної підготовки учнів старших класів загальноосвітньої школи, професійної підготовки учнів професійнотехнічних і студентів вищих навчальних закладів, інших категорій учнів, розширення спектра та адекватності застосування експертних систем, систем автоматизації моделювання, тренажерів та інших професійно орієнтованих засобів навчання і контролю рівня професійних компетентностей; 

 досягнення диференціації, інтеграції та варіативності рівного доступу до якісної освіти, створення умов для освіти членів суспільства протягом життя; 

 розвитку післядипломної освіти та освіти дорослих, вдосконалення системи перепідготовки та підвищення кваліфікації, у тому числі педагогічних і керівних кадрів освіти. 

Все більше стали обговорювати покращення якості освіти в школі через збільшення інформаційної культури учасників освітнього процесу і активного використання ними ІКТ в своїй діяльності.

В багатьох навчальних закладах створюються або вже створенні єдині інформаційні простори, проводиться навчання працівників освіти. 

Сьогодні неможливо уявити собі роботу без використання комп’ютера. Це й проведення моніторингу якості навчання; ведення моніторингу навченості учнів; електронний документообіг, створюються електронні бази по учням; створення сайту школи, Web-сторінки окремих шкільних проектів.

2.3. Можливості ІКТ для вивчення географії

Національна середня освіта перебуває у стані переходу до інформатизації навчального процесу. Є позитивні зрушення у цьому питанні: поступово виконується програма забезпечення шкіл комп’ютерною технікою, з’явилися сертифіковані навчальні комп’ютерні програмні засоби.

Серед шкільних предметів географія має дуже широкі можливості для навчання з використанням ІКТ.

Загальновідомо, що викладання географії у школі вимагає нових методичних підходів до навчання учнів, оскільки використання лише традиційних методів навчання,  як показує шкільна практика, сьогодні вже не може бути достатньо ефективним. Потрібно  навчати дітей із врахуванням індивідуальних можливостей і запитів школярів.

Найважливішим завданням сучасності, на мою думку, є реалізація особистісно орієнтованого підходу до навчання учнів, коли учень із об’єкта педагогічного впливу стає суб’єктом творчої діяльності, що значною мірою впливає на досягнення ним більш високого рівня знань і вмінь, розвитку в школярів пізнавальної самостійності та інтересу до вивчення географії.

Одним із напрямів модернізації системи географічної освіти у школі є впровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес. Сучасне життя вимагає від учителів освоєння комп’ютерної техніки, тому що багатьом учням, які вже достатньою мірою володіють комп’ютерною технікою, більш близькими і зрозумілими є комп’ютерні та мультимедійні версії тем шкільних курсів з географії. 

У межах викладання географії, разом із традиційними технологіями навчання, закладено величезні можливості          для    застосування комп’ютерних        технологій, насамперед, загальнодоступних засобів MS Office: текстовий редактор MS Word, програми MS Power Point,

MS Explorer, MS Photoshop, Intel «Навчання для майбутнього».  Я вважаю, що всім учителям географії потрібно використовувати програми MS Map Point, Google Earth, Google Maps для впровадження геоінформаційних систем в навчання географії під час створення динамічних картографічних об’єктів. 

Дидактичними можливостями інформаційно-комунікаційних технологій

є:

 індивідуалізація навчального процесу;  високий ступінь наочності під час викладання географії;  пошук необхідних ресурсів для занять (Інтернет тощо);  можливість моделювання природних процесів і явищ;  організація групової роботи;  забезпечення зворотнього зв’язку в процесі навчання;  контроль та перевірку засвоєння навчального матеріалу.

У процесі навчання вибір способів використання ІКТ залежить від поставлених учителем дидактичних завдань.

Комп’ютери у навчанні варто використовувати лише тоді, коли вони забезпечують здобуття знань учнями, які неможливо або достатньо складно отримати за умови використання традиційного навчання. Дуже важливо навчальний процес організувати таким чином, щоб учень розумів, що завдання вирішує він, а не машина, що лише він несе відповідальність за наслідки прийнятого рішення.    Школярі втрачають інтерес до навчання, якщо здобуті знання їхньої праці не реалізуються в подальшому, тому необхідно використовувати виконану роботу на уроках у процесі створенні програмних продуктів або розробленні методичних матеріалів.

Найбільш цінними у навчальному процесі можуть бути програмні засоби, які надають учню свободу вибору під час вивчення навчального матеріалу раціонального рівня складності, самостійного визначення форми допомоги за умови виникнення ускладнень.

Комп’ютер може використовуватись під час викладання географії в режимі навчання, тренажера, контролю. Працюючи в режимі навчання, за допомогою мультимедійних програм виводяться на екран монітора навчальна інформація, задаються питання на розуміння запропонованої інформації. Якщо відповідь неправильна, пропонується підказка, як знайти правильну відповідь, або відповідь і ставиться наступне завдання.

У режимі тренажера на екран виводяться лише тексти запитань, за умови помилкової відповіді надається відповідний коментар; результати відповідей не запам’ятовуються, час на обмірковування завдань – необмежений.

У         режимі        контролю   варіанти     завдань добираються комп’ютером, час на обмірковування обмежений, результати відповідей фіксуються, за наявності помилки дається правильна відповідь і коментар. Після закінчення роботи виводиться список тем, у яких були зроблені помилки, та які потрібно повторити, а також ставиться відповідний бал.

Таким чином, комп’ютер у навчальному процесі виконує декілька функцій: він є засобом спілкування, створення проблемних ситуацій, партнером,  інструментом,  джерелом інформації, контролює дії учнів і  надає їм нові пізнавальні можливості.

Форми роботи учнів під час використання комп’ютера в якості засобу навчання є різні: це і робота всім класом, і групами, а також індивідуальна робота. Перелічені способи обумовлені не тільки наявністю або недостатньою кількістю комп’ютерів, але і дидактичними цілями. 

Проте варто зазначити, що методика вивчення шкільних предметів, зокрема і географії, з використанням ІКТ знаходиться на етапі становлення: технології використання комп’ютерів у навчальному процесі лише почали розроблятися.

Наявні комп’ютерні програми з географії можуть використовуватися як інформаційно-пізнавальний засіб навчання, виконувати різноманітні дидактичні функції у певних навчальних ситуаціях. Вони різноманітні за змістом, структурною побудовою, обсягом подання навчальної інформації. 

2.4. Готовність вчителя географії

до використання ІКТ у навчальному процесі

Готовність вчителя географії до використання інформаційних технологій на своїх уроках передбачає: 

 певний рівень технічних навичок роботи з комп’ютером;  уміння вчителя ефективно використовувати ІКТ як засіб навчання;  упевненість учителя у більшій ефективності ІКТ порівняно з іншими засобами навчання, у більшій ефективності методів, що базуються на використанні ІКТ;

 можливість швидко оволодіти новими педагогічними програмними засобами.

Наступна проблема, яка виникає як тільки вчитель починає освоювати комп’ютер, є відсутність методики застосування ІКТ на уроках будь-яких предметів. Досвід проведення таких уроків є і великий, але його неможливо розповсюдити традиційним способом, через методичну літературу, готові друковані плани-конспекти, дидактичні матеріали тощо. Вони в більшості своїй застаріють ще в процесі друку (це, у першу чергу, стосується посилань на вебресурси) та й не зможуть передати головної родзинки таких уроків — їх обов’язкової інтерактивності. Необхідно узагальнити основні принципи, способи роботи на уроці з використанням ІКТ, застерегти від типових помилок і таке інше.

За останні п’ять-сім років комп’ютер став необхідним засобом у побуті, доступнішим за ціною, тому кількість «домашніх» комп’ютерів зросла у декілька разів. Відчутними є і результати Державної програми комп’ютеризації сільських шкіл, регіональних програм забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів комп’ютерною технікою.

Можна констатувати, що комп’ютер для вчителя став доступнішим як вдома, так і на робочому місці. Це створює передумови для реального оволодіння сучасним вчителем інформаційно-комунікаційними технологіями на рівні необхідному для ефективного їх використання в навчальному процесі.

Однак, треба зазначити, що реальних зрушень у підготовці вчителя з інформаційно-комунікаційних технологій ще не відбулося. Особливо значні проблеми виникають з методикою застосування ІКТ у процесі викладання конкретних навчальних предметів, наприклад, географії.

Необхідно розглянути можливі способи забезпечення реалізації  складових готовності вчителя до використання ІКТ. Для того, щоб учителі могли ефективно використовувати ІКТ у навчальному процесі, вони повинні мати певний рівень умінь і навичок володіння комп’ютером, використання інформаційних технологій як засобу навчання. В Україні багатьма обласними інститутами післядипломної освіти педагогічних кадрів з метою покращення ситуації з навчанням  вчителів щодо використання комп’ютерних технологій, було впроваджено освітню програму «Intel. Навчання для майбутнього». Дана програма добре зарекомендувала себе у навчанні вчителів основам дослідницької роботи

під час створення проектів відповідно до чинної державної програми з географії. Розроблені програми, посібники, методичне забезпечення і рекомендації, накопичено значний досвід проведення тренінгів для вчителів. 

Курсове підвищення кваліфікації вчителів географії передбачає навчальні заняття з використанням ІКТ, які включають ознайомлення вчителів з комп’ютером,  можливостями програм Microsoft Office, із мультимедійними засобами як джерелом нових знань під час вивчення програмового матеріалу, що мають документальну достовірність  географічних явищ, переконливість наукових фактів, можливість викладати великий за обсягом навчальний матеріал за короткий час.

Другим напрямом у підвищенні кваліфікації вчителів є ознайомлення їх з проектною методикою, можливостями ІКТ у створенні нових інформаційних продуктів на принципах інтерактивного та особистісно орієнтованого навчання.

За допомогою програм Microsoft Word, Microsoft Power Point, Microsoft

Office Publisher вчителі, вчаться розробляти уроки з курсу географії, використовуючи метод проектів, досліджувати поставлені проблемні питання. При цьому вони використовують ресурси Інтернету, матеріали підручників, енциклопедій тощо, гіперпосилання на ресурси Інтернету. Значна увага приділяється створенню дидактичних матеріалів з різних курсів географії – тестів, діаграм тощо. 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ З ГЕОГРАФІЇ

 

3.1. Мультимедійні  технології  навчання

Нове інформаційне суспільство породило нову термінологію в педагогіці. До синонімічних виразів «нові інформаційні технології», «сучасні інформаційні технології», «технології комп’ютерного навчання» сьогодні додали «мультимедійні технології».

Мультимедіа с технологією, яка забезпечує поєднання декількох видів інформації (текст, звук, світлини, малюнок, анімація, відео та ін.) в єдиний блок. Її використовують у різних програмних і технічних засобах із метою найбільш ефективного впливу на користувача, що стає одночасно і читачем, і слухачем, і глядачем. Комп’ютер є апаратним і програмним носієм цієї мультимедійної інформації. 

Стрімкий розвиток мультимедійних технологій, тобто різноманітних видів одержання і збереження, обробки та передачі інформації відкриває нові можливості для застосування комп’ютерів у навчально-виховному процесі.

Комп’ютери в освіті почали застосовувати майже тридцять років тому.

Пригадаймо історичні кроки на цьому шляху.

1985 рік. Урядова постанова, що передбачає введення в 9-10 класах нового предмета «Основи інформатики та обчислювальної техніки».

1988 рік. Концепція інформатизації освіти (керівник акад. А. П. Єршов).

З кінця 80-х років XX ст. і до сьогодні – поява фундаментальних і прикладних психолого-педагогічних досліджень з питань мультимедійних технологій навчання.

Сьогодні не лише вчителі інформатики, а й педагоги-предметники освоюють мультимедійні технології навчання. О. П. Мокрогуз зробив спробу класифікації мультимедійних технологій освітнього призначення, що використовуються сьогодні в освіті:

 інформаційно-пошукові й довідникові мультимедіа-системи;  прикладні мультимедіа-енциклопедії;

 мультимедіа-засоби для контролю й вимірювання рівня знань, умінь і  

навичок школярів;

 електронні тренажери;  мультимедіа-засоби для математичного та імітаційного моделювання;  мультимедіа-засоби віртуальних лабораторій;  автоматизовані навчальні системи;  електронні мультимедіа-підручники,  експертні навчальні системи;  інтелектуальні навчальні системи.

Серед наведених основними є мультимедіа-підручники та мультимедіаенциклопедії. Причому підручники забезпечують безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання за умови здійснення інтерактивного зворотного зв’язку.

Розробці та використанню педагогічних програмних засобів навчання (електронних підручників, мультимедійних підручників) останнім часом приділяють усе більше уваги. За останні роки з’явилося багато українських педагогічних програмних засобів. Цінним є те, що увага в цих засобах сконцентрована на забезпеченні взаємодії користувача з програмою та роботі в діалоговому режимі, а не лише на інформаційному наповненні.

Сучасні         педагогічні програмні засоби навчання    дозволяють користувачеві        самостійно моделювати різні процеси, проводити досліди та здійснювати контроль засвоєння матеріалу за допомогою тестування. Наприклад, педагогічні програмні засоби з географії містять не лише тексти підручника, а й

економічні і загальногеографічні карти, схеми, діаграми, картосхеми, світлини, малюнки та відеофрагменти. Електронні атласи, окрім карт, мають тексти, що коментують і доповнюють інформацію, подану на картах, запитання для самоперевірки, ілюстрації і навіть ігри на основі карт атласів. 

Мультимедійні технології мають велике значення для уроків географії. При традиційному навчанні читання тексту чи прослуховуванні розповіді вчителя, який описує певні події, подає факти, ці технології сприяють утворенню асоціацій з наявними в учнів уявленнями про цю подію. При цьому сприймання інформації буде неоднаковим. Використання мультимедіа дає можливість учням побачити географічну інформацію більш реальною, правдивою. Крім того якісні демонстраційні засоби пояснюють, додають конкретну форму, посилюють те, що було сказано. Мультимедійні технології мають великі можливості імітування сучасної реальності, відтворення найбільш суттєвих рис різних сторін економічного і соціального життя, соціокультурних комплексів.

На уроках географії використовують різну інформацію: текст (поняття, терміни, географічні карти, тощо), репродукції, малюнки, схеми, діаграми, світлини аудіо- та відеофрагменти тощо. Уроки з певних тем будуть особливо переконливими, якщо будуть використані тематичні географічні карти, на яких наочно показані певні характеристики економічного життя країни. Найкращим демонстраційним засобом, який може бути використаний при викладанні географії є кадри відеосюжетів. 

Процес використання мультимедійних технологій сприяє змінам змісту освіти, перегляду методів та форм організації навчання. Кожен педагог рано чи пізно прийде до цих змін, до такого перегляду. Пропоную деякі поради щодо методів і форм упровадження мультимедіа на уроках географії та в позаурочній роботі. Ці поради не гарантують повноту розкриття питань, які на сучасному етапі комп’ютеризації школи перебувають на стадії розробки, але, сподіваюся, допоможуть впроваджувати ІКТ на уроках географії.

 

 

3.2. Використання мультимедіа-технологій при підготовці до уроку

Сьогодні мультимедіа-технології – один із перспективних напрямів у інформатизації навчального процесу. Мультимедіа- та гіпермедіа-технології інтегрують у собі потужні розподілені освітні ресурси, що здатні забезпечити середовище для формування та розвитку ключових компетентностей, до яких відносяться в першу чергу інформаційна й комунікативна.

Мультимедіа- та телекомунікаційні технології відкривають принципово нові методичні підходи до організації педагогічного процесу в системі загальної освіти. Не менш важливим є й те, що інтерактивні технології на основі мультимедіа         дозволять розв’язати проблему «провінціалізму» сільської школи як на базі Інтернеткомунікацій, так     і         за       рахунок інтерактивних СD-курсів і використання супутникового Інтернету у школах. 

Мультимедіа – це система комплексної взаємодії візуальних і аудіоефектів під управлінням інтерактивного програмного забезпечення з використанням сучасних технічних і програмних засобів, які об’єднують текст, звук, графіку, фото, відео тощо в одному цифровому відтворенні.

Гіпермедіа – це комп’ютерні файли, що зв’язані за допомогою гіпертекстових посилань для переміщення між мультимедійними об’єктами.

Можна порекомендувати такі основні підходи до організації навчання сучасного школяра:

 уроки із застосуванням мультимедійних презентацій;

 закріплення за кожним школярем персонального комп’ютера, на якому створюється особиста папка;

 паралельне та концентричне вивчення основних розділів навчальної програми;

 реалізація індивідуального підходу, що включає широке використання на практичних заняттях навчальних індивідуальних програм, різнорівневих завдань тощо;

 проведення значної частини занять у формі ділових ігор;  широке використання методу проектів;  системне використання проблемного підходу в навчанні.

Упровадження в педагогічний процес мультимедіа-технологій виявило ряд позитивних чинників і низку важких моментів і утруднень. Так, організація занять із використанням мультимедіа-технологій і спеціальний медіапроектор дає можливість наочно демонструвати можливості програмного забезпечення та економити час, інтенсифікуючи тим самим вивчення навчального матеріалу. У той же час з’являються додаткові вимоги до підготовки мультимедійних матеріалів учителем і організації самого уроку.

Включення інформаційних мультимедійних технологій робить процес навчання більш технологічним і більш результативним. Так, на цьому шляху є труднощі, є помилки, не уникнути їх і в майбутньому. Але є головний успіх – інтерес учнів, їх готовність до творчості, потреба в одержані нових знань і відчуття самостійності. Використання ІКТ дозволяє робити уроки не схожими один на інші. Це відчуття постійної новизни сприяє розвитку в учнях інтересу до навчання.

Використання мультимедіа на уроці через інтерактивність, що здатна структурувати та візуалізувати інформацію, підсилює мотивацію учнів, активізуючи їх пізнавальну діяльність, як на рівні свідомості, так і підсвідомості.

Зі всіх інформаційних каналів візуальний – наймогутніший, тому його використання в галузі освіти засобами мультимедіа більш розроблено. Проте це не відміняє важливості та значення інших медіа. Наприклад, ефективність засвоєння матеріалу значно підвищує створення для кожного мультимедійного продукту своєї ритмічної домінанти за допомогою оптимального підбору музичного супроводу. Продумана взаємодія клавіатури та мишки в мультимедійних підручниках у поєднанні з іншими медіа додає ще одну перевагу даній освітній технології. Вона заснована на тому, що мануальні вправи

істотно розвивають пам’ять. Не випадково раніше в колишніх гімназіях контурні карти малювали щоб «набити» руку та щоб у такий спосіб краще їх запам’ятати. 

Окремі продукти індивідуальної авторської свідомості (текст, зображення, звуковий ряд, відео тощо) об’єднуються в нову систему. Взаємодіючи один з одним вони втрачають самостійність уже на стадії розробки сценарію, прорахунку всіх функціональних можливостей, очікуваних від продукту відповідно до його цільового призначення. Мультимедіа-продукт у результаті цієї взаємодії одержує якості, яких немає в окремо взятих складових.

Річ у тому, що наука (лінгвістика, мистецтвознавство і т. д.) накопичила знання про ці окремо взяті форми інформації, а властивості мультимедійного середовища тільки починають вивчатись. З рештою, мультимедіа в освіті ефективні настільки, наскільки при їх використанні розв’язується конкретна навчальна задача – навчити чомусь, виробити навички роботи з чимось.

Згідно Р. Кірмайєру, при використанні інтерактивних мультимедійних технологій у процесі навчання частка засвоєного матеріалу може сягати 75%. Цілком можливо, що це, швидше за все, явно оптимістична оцінка, але про підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу, коли до процесу сприйняття залучаються зорова та слухова складові, було відомо задовго до появи комп’ютерів.

 

3.2.1. Особливості підготовки навчальних мультимедіа-презентацій

При створенні мультимедійних презентацій необхідно враховувати таку послідовність, як мотивація, постановка навчальної мети, створення передумов до сприйняття навчального матеріалу, подача самого навчального матеріалу та його оцінка.

При створенні мультимедійної презентації потрібно враховувати не тільки відповідні принципи класичної дидактики, але і специфічні принципи використання комп’ютерних мультимедійних продуктів.

Вивчення праць класиків показало, що вчителям-розробникам мультимедійних презентацій будуть корисними, наприклад, рекомендації, що були надані ще Ф. Дістервегом у його «Керівництві до освіти німецьких вчителів». Вони залишаються вкрай актуальними й у наш час при найсучасніших педагогічних технологіях. Ось деякі з них:

 розподіляй кожний матеріал на певні ступені та невеличкі закінчені частини;

 указуй на кожному ступені окремі частини подальшого матеріалу та, не допускаючи істотних перерв, наводь із них окремі дані, щоби спонукати допитливість учня, не задовольняючи її, проте, повною мірою;

 розподіляй і розташовуй матеріал так, щоб, де тільки можливо, на наступному рівні при вивченні нового знову повторювалось до попереднього.

При створенні схеми сценарію та складанні текстового супроводу до мультимедійної презентації слід керуватись такими засадами:

 презентація повинна бути короткою, доступною та композиційно цілісною;

 тривалість презентації за сценарієм повинна складати не більше 20-30-ти хвилин;

 при викладанні матеріалу слід виділити декілька ключових моментів і в ході демонстрації час від часу повертатись до них, щоб висвітити питання з різних сторін.

Це гарантує належне сприйняття інформації вашими слухачами. Не бійтесь повторити свою думку, якщо хочете, щоб її засвоїли.

Наведений нижче план буде корисним при розробці власної презентації:  перш ніж приступити до роботи над презентацією, слід добитись повного розуміння того, про що ви збираєтесь розповідати;   у презентації не повинно бути нічого зайвого. Кожний

слайд має бути необхідною ланкою вивчення нового матеріалу та працювати на загальну ідею презентації. Невдалі слайди необхідно об’єднати з іншими, перемістити або видалити взагалі;

 користуйтесь готовими шаблонами при виборі стилю символів і кольору фону;

 не стороніться творчого підходу. Експериментуйте при розміщенні графіки та створенні спецефектів;

 не перенавантажуйте слайди зайвими деталями. Іноді краще замість одного складного слайду представити декількох простих. Не слід намагатися «заштовхати» в один слайд дуже багато інформації;

 додаткові ефекти не повинні перетворюватись на самоціль. Їх слід звести до мінімуму й використати тільки, щоби привернути увагу глядача до ключових моментів демонстрації. Звукові та візуальні ефекти в жодному випадку не повинні виступати на передній план і затуляти сприйняття корисної інформації.

Мультимедійна презентація повинна мати такі якості:  зручна система навігації, що дозволяє легко переміщатись по презентації;  використання мультимедійних можливостей сучасних комп’ютерів і

Інтернету (графічних вставок, анімації, звуку, якщо необхідно, тощо);  розбиття уроку на невеличкі логічно замкнуті блоки (слайди);  кожний слайд презентації повинен мати заголовок;

 посилання на літературні джерела, електронні бібліотеки та на джерела інформації в мережі Інтернету;

 доступність і швидке завантаження, без ускладнення ефектами.

При створенні мультимедійної презентації необхідно:

 провести розщеплення уроку на невеличкі смислові частини – модулі.  підбір для кожного модуля відповідної форми представлення та надання учням заголовка розділу, текстів, малюнків, таблиць, графіків, звукового та відеоряду тощо згідно змісту;

 моделювання пізнавальної діяльності учнів при вивченні розділу та використання результатів, що випливають при його складанні

(визначається основною послідовністю переходу між слайдами);  проектування способів закріплення набутих знань і навичок, здійснення зворотного зв’язку, підбір задач, контрольних питань, завдань для моделювання, розробка способів аналізу відповідей, реплік на типові неправильні відповіді, складання підказок;

 складання текстів, розробка малюнків, таблиць, схем, креслень, відеоряду, згідно вимогам ергономіки;

 компонування модулів кожного розділу уроку з ергономічної точки зору.

Кожний модуль має оптимально включати:

 текст щодо психологічного настрою;  мету вивчення модуля;   навчальні питання;  навчальний матеріал;  набір ключових проблем по темі модуля;  кращі роботи учнів минулих літ;  нові роботи учнів;

 запитання для самоперевірки та рефлексії (бажано з відповідями,

коментарями та рекомендаціями);

 структурно-логічну схему модуля;

 список літератури до модуля та посилання на сайти Інтернету з тематики модуля.

При створенні мультимедійних презентацій необхідно враховувати особливості сприйняття інформації з екрану комп’ютера, продумати й підтримувати єдиний стиль представлення інформації для всього уроку та прагнути до уніфікації структури й форми представлення навчального матеріалу (уніфікація призначеного для користувача інтерфейсу, використання графічних елементів, створення шаблонів уроків тощо).

Шрифти рекомендується використовувати стандартні - Times, Arial. Краще за все обмежитись використовуванням двох або трьох шрифтів для всієї презентації. Наприклад, основний текст презентації – шрифт Times New Roman, заголовок слайду – Arial і інший – для виокремлення елементів тексту (маркеровані списки). Наприклад, доцільно застосування різних маркерів для Тексту 1, Тексту 2 і т. д.

Рекомендується використання кольору у презентації, що найбільш ефективно виділяє окремі частини тексту й окремі елементи таблиці або всю таблицю (фон середовища або фон таблиці). Уся презентація виконується в єдиній колірній палітрі, зазвичай на базі одного шаблона.

Важливо перевіряти презентацію на зручність читання з екрану комп’ютера. Тексти презентації не повинні бути великими. Рекомендується використовувати стислий, інформаційний стиль представлення навчального матеріалу.

При створенні мультимедійної презентації необхідно вирішити таку задачу – як при максимальній інформаційній насиченості продукту забезпечити максимальну простоту та прозорість організації вивчення матеріалу учнями. Один із способів вирішення цієї задачі – обмеження, як способів представлення навчального матеріалу, так і набору навігаційних об’єктів. У цьому випадку учень, швидко освоївши особливості інтерфейсу даної презентації, надалі не буде на нього відволікатися, зосередивши всю увагу на змісті освітньої навчальної інформації.

При створенні мультимедійної презентації вчитель стикається з рядом складних задач:

 необхідністю створення простого й інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу, в якому освітня інформація візуально поєднується із засобами навігації;

 визначенням структурної організації та форми представлення навчального матеріалу, відповідно поставленої педагогічної мети.

Основна мета запропонованого підходу – зробити акцент на вивчення процесу організації змісту та представлення його у формі, найбільш зручної для сприйняття навчальної інформації аудиторією.

Важливий момент – вибір загального стилю презентації. Коли визначена форма створення презентації, категорія учнів, то визначитися з вибором стилю простіше. Для правильного вибору стилю необхідно знати принципи ергономіки, перевірені на практиці методи використання тих або інших компонентів мультимедійної презентації. Рекомендується детально проаналізувати декілька варіантів презентацій, виявляючи їх недоліки та пропонуючи способи їх усунення.

Потрібно вміти вміщати максимум інформації в мінімум слів, привернути та підтримати увагу учнів. Просто скопіювати інформацію з інших носіїв і розмістити її у презентації вже недостатньо.

Після того, як буде знайдена «родзинка», можна приступати до розробки структури презентації, будувати навігаційну схему, підбирати інструменти, які більшою мірою відповідають задумам і темі уроку.

Для забезпечення дидактичних функцій навчально-методичного комплексу до мультимедійної презентації пред’являються такі вимоги:

                      текстові       фрагменти       можуть      супроводжуватись      аудіо-      або

відеоінформацією для виділення смислових акцентів. Для представлення різнорідної або гіпертекстової інформації рекомендується

використовувати багатовіконний інтерфейс;

 у мультимедійній презентації може міститись додатковий матеріал, а також матеріал для поглибленого вивчення теми;

 найважливіші елементи мультимедійної презентації повинні мати підказки або пояснення. Довідковий матеріал презентації містить основні визначення, найважливіші факти, події, таблиці для порівняння певних характеристик об’єктів тощо;

 після вивчення кожної структурної одиниці навчального матеріалу у презентації розміщується матеріал для узагальнення, що представляє вивчений матеріал у більш стислому вигляді;

 мультимедійна презентація повинна бути відкритою для розвитку;  текст мультимедійної презентації повинен мати можливості копіювання, виводу на друк.

При створенні презентації слід знаходити якомога більше точок зіткнення навчального предмету й «зовнішніх інформаційних потоків». Це дозволяє зробити презентацію більш цікавою, актуальною та захоплюючою для учнів.

Засоби мультимедіа, що використовуються у презентації, допомагають здійснювати більш ефективну взаємодію з учнями. Наперед сплануйте всі аспекти її проведення.

Гнучкість – одна з основ успішної презентації. Будьте готові по ходу презентації внести зміни у відповідь на реакцію школярів.

Презентація може мати дві версії – для вчителя й учня. Електронна презентація має постійно поповнюєтьсь новими матеріалами й удосконалюватись. Для учня його особиста презентація поповнюється власними роботами. Сучасні програмні та технічні засоби дозволяють легко змінювати зміст презентації та зберігати великі об’єми інформації.

Етапи підготовки мультимедійної презентації:

 структуризація навчального матеріалу;  складання сценарію реалізації;  розробка дизайну презентації;

 підготовка медіа-фрагментів (тексти, ілюстрації, відеозйомка, запис

аудіофрагментів тощо);

 підготовка музичного супроводу;  тестування-перевірка.

Форми та місце використання мультимедійної презентації (або навіть окремого її слайду) на уроці залежать, звичайно, від змісту цього уроку, мети, яку ставить учитель. Проте, практика дозволяє виділити деякі загальні, найефективніші прийоми застосування певною допомоги чи підказки для учнів:

 при вивченні нового матеріалу, що дозволяє ілюструвати його різноманітними наочними засобами. Застосування особливо вигідно в тих випадках, коли необхідно показати динаміку розвитку якого-небудь процесу;

 при закріпленні нової теми чи розділу навчальної програми;  для перевірки навчальних досягнень учнів. Комп’ютерне тестування –це самоперевірка та самореалізація, добрий стимул для навчання, спосіб навчальної діяльності та самовираження учнів. Для вчителя – це засіб якісного оцінювання, програмований спосіб накопичення оцінок;

 для поглиблення знань – як додатковий матеріал до уроків;

 при перевірці фронтальних самостійних робіт – забезпечує разом з усним візуальний контроль результатів навчання;

 при рішенні задач навчального характеру – допомагає виконати малюнок, скласти план рішення та контролювати проміжні й остаточний результати самостійної роботи за цим планом;

 засіб емоційного розвантаження.Під час проведення блоку уроків або тривалих консультацій перед іспитами варто включити відеозаставки експериментів або мультфільми, при цьому в учнів зникає втома, з’являється зацікавленість, вони шукають відповіді, звертаються до вчителя із запитаннями, заряджаються новою позитивною енергією. Мультимедіа-програми зовні виглядають як простий відеофільм, але з можливостями втручатись у хід дій і встановити певний діалог;

 як засіб для виготовлення роздаткового дидактичного матеріалу, кодограмм, карток тощо. Персональний комп’ютер у руках учителя, у доповненні зі сканером і принтером – це міні-друкарня педагога.

У навчальній діяльності застосування комп’ютера можливе у трьох формах:

1)                      машина як тренажер;

2)                      машина як репетитор, що виконує певні функції за викладача, причому такі, які машина може виконати краще, ніж людина;

3)                      пристрій, що моделює певне середовище та дії фахівців у ній. 

 

3.3. Використання мультимедійних технологій на уроках географії

 

Використання мультимедійних технологій на уроках може здійснюватися за різними напрямками відповідно до потреб конкретного уроку, рівня володіння різними програмними продуктами та наявності сертифікованих програм у системі середньої загальної освіти:

 використання окремих мультимедійних зображень (графічних, аудіо, відео, анімаційних файлів);

 створення і використання власних уроків у форматі презентації, вебсторінки, конструктора уроків;

 використання готових мультимедійних програм, електронних засобів навчального призначення (ЕЗНП), педагогічних програмних засобів (ППЗ).

Найефективнішим є третій напрямок, оскільки сучасні ППЗ або ЕЗНП з географії структуровані відповідно до вимог конкретних географічних дисциплін, відповідають діючим програмам, мають поурочно систематизовані наочні, звукові засоби, документальні та довідкові матеріали.

Як показує досвід роботи, існують різноманітні варіанти проведення уроку на основі мультимедійного програмного засобу:

1)    Учитель веде урок вивчення нового матеріалу, використовуючи відеоряд ППЗ (педагогічні програмні засоби) як наочний посібник (найцікавіші мінливі діаграми, «оживаючі» карти, кінохроніка, фоно- і фотодокументи). Урок проходить у формі лекції з використанням мультимедійного проектора чи телевізора. Цей варіант використовують за наявності одного мультимедійного комп’ютера в класі.

2)    Вивчення декількома групами в класі різного географічного матеріалу з наступним обговоренням. Кількість комп’ютерів повинна відповідати кількості груп.

3)    Лабораторно-практичні заняття з використанням матеріалів і документів підручника на основі самостійної роботи учнів. Кількість комп’ютерів має відповідати кількості учнів або бути у два рази меншою (при парній роботі).

4)    Використання матеріалів мультимедійного підручника для творчої роботи учнів над рефератом чи груповим проектом. Можна організувати роботу з одним комп’ютером по черзі.

5)    Проведення різних варіантів опитування і контролю знань учнів. Різні варіанти допускають наявність різної кількості комп’ютерів, але їх повинно бути більше одного.

6)    Організація корекційної роботи і додаткових занять. При цьому бажана наявність більше одного комп’ютера (залежно від кількості невстигаючих учнів).

7)    Домашня робота учнів.

                            Практика    показує,    що    найпоширенішим    варіантом    є    урок     із

використанням відеоряду педагогічного програмного засобу. У такій ситуації вчитель ставить собі за мету застосувати мультимедійні засоби на уроці для більш глибокого запам’ятовування навчального географічного матеріалу через образне сприйняття, посилення його емоційного впливу, забезпечення занурення в досліджувану епоху. Це відбувається за рахунок використання відео-  й аудіоможливостей програми, що дуже актуально для багатьох шкіл, оскільки значний відеоряд курсу успішно замінює традиційні наочні приладдя (карти, схеми, навчальні картини тощо), які давно зносилися і частково застаріли за змістом.

Діяльність педагога на уроці в основному відповідає традиційним лекційним заняттям. При підготовці такого уроку він повинен визначити, яку тему використовуватиме, переглянути необхідні фрагменти, продумати питання і завдання для учнів. На уроці вчитель або розповідає сам, або коментує диктора, доповнює запропонований розробниками матеріал.

Використовуючи лише один мультимедійний комп’ютер у класі, педагог може демонструвати учням тільки ілюстративний ряд лекції, цілком замінивши дикторський супровід власними коментарями, доповнити виклад діалогом з учнями.

Педагог відповідно до власних методичних уподобань може подавати навчальний матеріал у порядку, відмінному від того, в якому він розміщений у ППЗ. Для цього варто скористатися функціями конструктора уроків, який призначений для того, щоб вибудовувати ілюстративний ряд за логікою та структурою власного уроку.

Таким чином, в умовах недостатньої кількості комп’ютерів (лише одного) уроки можуть стати лекціями з коментарями. Тому важливо організувати самостійну пізнавальну діяльність учнів. Для самостійної роботи учнів учитель відбирає окремі параграфи, готує до них додаткові питання і завдання (скласти план-конспект, скласти схему, картосхему, кросворд чи порівняльну таблицю тощо).

Роботу з комп’ютером слід поєднувати з роботою в зошиті. Для посилення уваги учнів при сприйманні мультимедійних демонстрацій педагог може запропонувати їм питання і завдання на увагу (наприклад, з’ясувати, чи згадується в лекції певний термін і скільки разів); також учні можуть систематизувати інформацію, оформляти таблиці, схеми тощо.

Робота в групах допоможе розвивати самостійність і творчу активність учнів при вивченні географії, а також формувати комунікативні навички У практиці викладання географії використовують вивчення групами різного навчального матеріалу з наступною презентацією та обговоренням. У цьому випадку доцільно формувати групи, змішані за рівнем пізнавальних можливостей. У рамках кожної групи на етапі сприймання географічного матеріалу відбувається розподіл діяльності між її членами відповідно до можливостей і схильностей кожного. Такі уроки проводять при вивченні однорідного географічного матеріалу.

Важливо, щоб педагог заздалегідь підготував аркуші із завданнями та вказівками для кожної групи, яка потім виконує ці завдання за допомогою комп’ютерного підручника і готує виступ за результатами виконаної роботи. Бажано, щоб виступ кожної групи на етапі обговорення результатів супроводжувала демонстрація ілюстративного ряду (з мультимедійного уроку). Учитель у таких формах роботи виступає у ролі координатора і консультанта, а під час обговорення доповнює відповіді учнів.

За допомогою матеріалів мультимедійного підручника можна також організовувані ігрові уроки на основі групової роботи. Це всілякі ігри-змагання. Серед міні-груп можна влаштувати змагання на уважність або провести узагальнення чи повторення теми курсу. На базі педагогічних програмних засобів серед груп можна провести такі конкурси:

 «Географ-дослідник» (використовують фотографії та іменний покажчик);

 «Пізнай поняття» (використовують глосарій, малюнки, схеми, світлини);

 Склади сенкен чи кросворд» (використовують карти, малюнки, схеми, світлини, глосарій,);

 «Географічний коментар» (наприклад, до фотографії, схеми, карти)

 «Експертна оцінка» (наприклад, до фотографії, відеосюжету);

 «Визнач область» (наприклад, аналіз світлин, малюнків чи діаграм) тощо.

Результати виконання завдань кожною групою бажано обговорити, а потім занести отримані бали в таблицю. За підсумками гри педагог підраховує загальну кількість балів і визначає групу-переможницю.

Ігри у формі диспутів, дебатів, конференцій є корисними для висловлення власної точки зору з приводу різних економічних та соціальних ситуацій.

Включення у лекційну форму роботи в парах ігрових моментів є дуже важливим для розвитку мислення учнів, оскільки подібні уроки змушують аналізувати, виділяти головне, порівнювати, доводити власну точку зору, оцінювати події та пояснювати їх.

За допомогою електронних засобів навчального призначення з географії можна провести опитування та контроль знань. Загальний автоматизований контроль засвоєння вивченого матеріалу, передбаченого в програмних педагогічних засобах (ППЗ), можна використати за наявності в класі великої кількості комп’ютерів.

У ППЗ передбачене тестування після кожної теми. За допомогою тестів перевіряють знання картографічного матеріалу, особливостей розвитку і розміщення господарства в Україні, суті економічних і суспільних явищ і їхніх характерних рис, важливих статистичних даних, значень термінів і визначень понять тощо.

Розробники пропонують кілька типів завдань для перевірки засвоєння навчального матеріалу:

 тест із вибором одного чи декількох варіантів відповіді з певного набору

(найпростіший варіант);  уведення відповіді на поставлене запитання з клавіатури;  сортування-упорядкування наданих варіантів відповідей відповідно до умови завдання;

 вибір терміна, що відповідає визначенню чи опису.

Пропонуються деякі варіанти проведення опитування та контролю знань.

У кабінеті інформатики можна провести комп’ютерне тестування за попередньою темою на початку уроку.

Якщо в класі мало комп’ютерів (але більше одного), можна провести індивідуальне опитування декількох учнів із навушниками. У цей час перевірку домашнього завдання в решти класу педагог проводить за допомогою традиційних форм. Таким чином, учитель має можливість опитати більше число учнів і виставити додаткові оцінки.

На підсумковому контрольному уроці за розділом педагог може організувати роботу в такий спосіб. Кожен учень проходить тестування по одному з параграфів, обраних довільно (наприклад, тягнуть квиток), а по інших темах одержує письмові завдання, не пов’язані з тестами (робота з документом, який, до речі, можна роздрукувати з програми, відповіді на питання, заповнення таблиці тощо). При такій організації роботи достатньо лише декількох комп’ютерів, оскільки учні можуть проходити комп’ютерне тестування по черзі. Такі форми роботи дозволяють уникнути тестування як єдиного способу перевірки

При організації уроку з використанням ЕЗНП потрібно продумувати і враховувати  цілий ряд факторів. Частина з них є загальними для підготовки уроків географії в цілому, а частина – специфічними, пов’язаними з використанням комп’ютерів у навчальному процесі:

 визначення мети уроку, вибір форми уроку, прийомів діяльності вчителя

й учнів;

 врахування рівня підготовки класу з географії;

 особливості підготовки вчителя до уроку з використанням мультимедійної програми;

 організація діяльності учнів і їхньої взаємодії з педагогом;

 розвиток в учнів інтересу до географії за допомогою нових для них засобів навчання і видів навчальної діяльності;

 організація контролю за діяльністю учнів на уроці і засвоєнням ними навчального матеріалу;

 співвідношення кількості учнів навчальної групи (класу) та кількості

комп’ютерів у кабінеті;

 гігієнічні вимоги до роботи учнів за комп’ютером;  готовність учнів до нового виду навчальної        діяльності, тобто оволодіння прийомами роботи з комп’ютером. Цей фактор сьогодні не є суттєвим, оскільки, по-перше, більшість           учнів знайомі       з

комп’ютером, а по-друге, програма досить проста в керуванні, тому вони освоюють її досить швидко.

Завдяки впровадженню ППЗ або ЕЗНП на уроках географії основна форма навчально-виховного процесу набуває сучасного вигляду, підвищується ефективність уроків, їх емоційність і образність. Це є запорукою більш якісного навчання. 

 

 

3.4. Структура комп’ютерного уроку географії

Структура комп’ютерного уроку з курсу географії може бути слідуюча:

1)  теоретична частина;

2)  моделююча частина;

3)  тренінгова частина;

4)  тестуюча частина;

5)  приклад розв’язування задач;

6)  контрольне завдання на оцінку; 7) ігрова частина на закріплення. 

Теоретична порція інформації складається з кількох фрагментів, що послідовно виводяться на екран за сигналом готовності учня. Ця частина заняття може супроводжуватися усними коментарями і поясненням вчителя. Учитель спрямовує роботу учнів, радить, коли можна перейти до наступного фрагмента, тощо. Сильніші учні можуть цю частину уроку виконувати індивідуально, працюючи у власному темпі.

Наступні структурні частини уроку також опрацьовуються індивідуально. Завершується вивчення матеріалу виставленням комп’ютером об’єктивних оцінок і нагородою — грою з географії, котра ще більше закріпить здобуті знання.

 

3.5. Напрямки використання коп’ютера на різних етапах уроку

Можливості застосування комп’ютера на уроці величезні, тому педагог може використовувати різні напрямки.

Перший        напрямок    –        демонстрація матеріалів.        На   теоретичному      етапі уроку вивчення    нового        матеріалу   можна використовувати    показ          схем, слайдів, географічних об’єктів, карт, знімків, графіків, діаграм. Це дозволяє направити увагу школярів на   найважливіші      моменти     теоретичного

матеріалу, допомагає учням краще запам’ятати матеріал, більш глибоко проникнути в суть досліджуваного питання. Також розповідь можна супроводжувати відеофільмами із найбільш яскравими й необхідними сюжетами, які тривають від 2 до 5 хвилини, але відбивають суть процесу або явища. Використання звуку теж дає можливість урізноманітнити урок і включити в діяльність слухову пам’ять учнів. 

Другий напрямок – показ процесів. Географічні процеси, про які школярі повинні мати уявлення, різноманітні й численні. Ми багато пояснюємо дітям на пальцях. Комп’ютер дає унікальну можливість побачити процес своїми очами. На екрані монітора моделюються географічні процеси, які неможливо показати в інших умовах. Використовуючи анімацію, можна продемонструвати утворення атмосферних фронтів, льодовиків, боліт та багато іншого. Впливаючи на зорову пам’ять, засвоєння матеріалу відбувається на більш глибокому й усвідомленому рівні. 

Третій напрямок – практичні роботи. У програмах по географії закладені практичні роботи з різноманітних тем. Вони носять практичний і контролюючий характер. Особливо дітям подобаються завдання по перевірці карти. Комп’ютер дає можливість і вивчити, і закріпити, і перевірити себе, і виправити свої помилки, тому що комп’ютер доможеться правильного виконання поставленого завдання. 

Четвертий напрямок – перевірка знань. На даному етапі розвитку освіти впроваджено проведення державної підсумкової атестації з усних предметів, де дітям пропонуються тестові роботи. Сучасному вчителеві необхідно навчити дітей працювати з тестами. Учням можна запропонувати тестові роботи у декількох варіантах.

П’ятий напрямок – використання презентацій. За допомогою графічної програми PowerPoint можна створювати слайди для показу діаграм, малюнків, схем, фотографій, тексту, відео- і звукових записів (або ж використовувати готові ППЗ чи ЕЗНП). Це може зробити як учитель, так і діти. Презентації зручні тим, що відбирається матеріал саме той, який необхідний для конкретного уроку й у потрібній послідовності. Презентації використовуються на окремих етапах уроку. 

                            Шостий      напрямок      –     використання

Інтернет. Крім статистики, з Інтернету можна брати     величезну   кількість   ілюстративного матеріалу: це фотографії й малюнки, що показують       різні   куточки      Землі;         це спостереження в реальному часі за погодою в будь-якій точці планети, визначення поточного

часу у різних куточках планети, відомості про видатних географів, про географічні процеси та явища. Як відомо, Інтернет школярі використовують й при підготовці повідомлень, доповідей, рефератів. Використання Інтернету збільшує пізнавальну активність учнів, робить навчальну діяльність незвичайною й цікавою. До того ж, вони розуміють, що Інтернет – це не тільки розвага, але й цілком доступне для них джерело знань. 

Застосування програмних і апаратних засобів дає змогу замінити більшість карт, плакатів, таблиць, дидактичних моделей тощо. Мультиплікація, звук, яскраві кольори, моделювання глобальних процесів забезпечує великий

інтерес учнів до предмета, розвиває їх творчі здібності.

Особливо, коли це супроводжується ігровими елементами. Наприклад, комп’ютерна навколосвітня подорож через океани і моря, під час якої на мандрівників чатує небезпека — бурі, рифи, землетруси, або комп’ютерна подорож через тисячоліття в ті далекі часи, коли формувався рельєф земної кори, корисні копалини. 

Звичайно ж, ніяка, навіть найрозумніша, програма не здатна замінити спостереження в природі, роботу на метеорологічному майданчику, польове дослідження річки або водойми, закладення ґрунтового шурфу, туристичний похід й багато інших дій. Але, наприклад, спуститися на дно океанського жолоба, побувати в надхмар’ях засніжених Гімалаїв, побачити загальну циркуляцію атмосфери з космосу доведеться далеко не кожному. І саме в пізнанні цих куточків Землі й присутніх там процесів комп’ютер стане учневі й учителеві вірним помічником, дружнім порадником, широким і доступним джерелом знань. 

 

3.6. Типи мультимедійних уроків

У кожного вчителя є апробована методика викладання, тому він витрачає не дуже багато часу на підготовку до занять. А тепер йому пропонують використати новий ЕЗНП чи ППЗ. Великих змін у стилі викладання робити не варто. Слід продумати методичний аспект уроку. Для цього бажано розглянути типологію мультимедійних уроків, основою яких стали дидактичні закономірності класичних уроків.

Спираючись на традиційну дидактичну типологію уроків, педагогічні програмні засоби можна ефективно використовувати на різних типах уроків. Серед комп’ютерних уроків часто використовуються уроки засвоєння нових знань; уроки закріплення, удосконалення й розвитку знань, умінь і навичок: уроки узагальнення та систематизації знань; уроки повторення; уроки контролю знань (тематичне оцінювання). Проаналізуймо їх.

 

1. Урок засвоєння нових знань.

Мета: учні мають отримати знання з теми.

Уроки засвоєння нових знань у чистому вигляді зустрічаються рідко. Це можна пояснити своєрідністю навчального матеріалу й нестійкістю уваги учнів. Новий матеріал розглядають невеликими частинами майже на кожному уроці, однак є заняття, на яких вивчення нового матеріалу є основною дидактичною метою. Цій роботі приділяють більше часу на уроці.

Для того, щоб установити зв’язки наступності у вивченні нового матеріалу, включили нові знання в систему раніше засвоєних, повторюють ті питання, які готують учнів до сприйняття нових знань. На такому уроці відбувається й первинне закріплення досліджуваного матеріалу .

Структура цього типу уроку:

1)    актуалізація та корекція опорних знань, перевірка домашнього завдання, що допомагає вивченню нової теми;

2)    повідомлення теми, мети, завдання уроку; мотивації навчання;

3)    вивчення нового матеріалу ; 4) узагальнення та систематизація; 5) підведення підсумків.

1.     Організаційний етап.

На цьому етапі вчитель повідомляє учням види роботи на уроці: робота з комп’ютерною програмою, робота в групах, індивідуальна робота.

2.     Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

Учитель разом з учнями розглядає основні поняття теми, користуючись відповідним наочним матеріалом ППЗ.

3.     Етап засвоєння нових знань.

Засвоєння нових знань відбувається за допомогою демонстрації відповідного матеріалу ППЗ. Під час паузи, передбаченої розробником, педагог коментує розглянутий матеріал, проводить бесіду з учнями, робить узагальнення, висновки. Для кращого засвоєння навчального матеріалу розробники пропонують ілюстрований матеріал, що допомагає учням уявити епоху, про яку йдеться.

Під час вивчення теми уроку вчитель використовує поняття, схеми, графіки, карти, картини тощо, присвячені відповідним подіям, явищам, цитати.

Педагог може компонувати матеріали уроку на власний розсуд.

4.     Етап закріплення нових знань.

Наприкінці уроку учні або вчитель роблять висновки щодо результатів здобутих знань.

Первинна перевірка засвоєння знань і їх первинне закріплення відбувається при виконанні учнями тестових завдань, представлених у ППЗ. Обговорення результатів дозволяє з’ясувати розуміння учнями нового матеріалу.

При підведенні підсумків уроку варто запропонувати учням зробити висновки самостійно, а потім підсумувати їхні думки, використовуючи заключний крок ЕЗНП. Якщо необхідно, вчитель може використовувати частини уроку для кращого розуміння учнями уроку.

5.     Етап повідомлення домашнього завдання.

Завершує урок інформація про домашнє завдання.

 

2.   Урок закріплення, удосконалення й розвитку знань, умінь і навичок.

Мета: узагальнити набуті знання з теми, удосконалити й розвинути вміння порівнювати, аналізувати.

Структура уроку включає повідомлення мети роботи, відтворення учнями знань, умінь і навичок, які будуть потрібні дія виконання завдань.

1.     Організаційний етап.

Педагог повідомляє учням види роботи на уроці: робота з комп’ютерною програмою, робота в групах, індивідуальна робота.

2.     Етап підготовки учнів до засвоєння знань.

Учитель наголошує на необхідності закріплення знань, умінь і навичок, набутих на попередніх уроках теми.

Актуалізація опорних знань і їхня корекція здійснюється на підставі аналізу візуальних та аудіоматеріалів. представлених у ППЗ.

3.     Етап закріплення розвитку знань, умінь і навичок.

Оскільки матеріал уроку базується на вже набутих знаннях, можна запропонувати провести цей урок у мережевому режимі. Під час такого виду роботи учні індивідуально працюють з програмою уроку, а вчитель перевіряє виконання запропонованих у ППЗ завдань.

Можна використати роботу в демонстраційному режимі: учні разом з педагогом згадують вивчений матеріал, користуючись матеріалом ППЗ, записуючи в зошитах запропоновані завдання.

Пробне застосування знань учні здійснюють, виконуючи тестові завдання ЕЗНП. Виконання кожного завдання потрібно обговорювати, пояснюючи помилки та причини їх виникнення.

4.     Етап повідомлення домашнього завдання.

Учитель повідомляє учням завдання на наступний урок: опрацювавши відповідні параграфи підручника, виконати завдання в зошиті чи на карті.

 

3.   Урок узагальнення та систематизації знань.

Мета: учні вносять корективи в набуті знання, узагальнюють і систематизують, а також застосовують їх, вивчаючи нову тему, вчаться аналізувати.

1.     Організаційний етап.

Учитель розповідає учням про види роботи на уроці: робота з комп’ютерною програмою, робота в групах, індивідуальна робота. Повідомляє тему, мету і завдання уроку, мотивацію навчання.

2.     Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

Педагог наголошує, що на наступному уроці відбудеться тематичне оцінювання, тому необхідно повторити вивчений матеріал теми та відпрацювати здобуті навички.

3.     Етап узагальнення та систематизації знань.

Найголовніше        в        методиці     узагальнення       – включення частини в ціле. Для досягнення цієї мети необхідно заздалегідь інформувати учнів щодо проблем, на які потрібно звернути увагу при підготовці до уроку, рекомендувати літературу для підготовки. 

Досягненню цілей уроку сприяє поетапне (відповідно до обговорюваного питання) виконання тестових завдань ППЗ, аналіз результатів, пояснення

помилок та причин їх виникнення. Учням пропонується повторити основні поняття, суспільно-політичні події. Учителям рекомендоване використання інтерактивних методик (за власним вибором).

4.     Етап підведення підсумків уроків.

Педагог організовує перевірку знань учнів, використовуючи ППЗ, усне опитування (бесіду).

5.     Етап повідомлення домашнього завдання.

Учитель повідомляє учням завдання на наступний урок: опрацювати відповідний параграф підручника.

 

4. Урок повторення.

Мета: повторити вивчений матеріал.

1.     Організаційний момент.

Учитель повідомляє про види роботи на уроці: робота з комп’ютерною програмою, індивідуальна робота.

2.     Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

Учитель наголошує, що для успішного засвоєння подальшого матеріалу курсу треба повторити вже вивчений матеріал.

3.     Етап повторення.

Педагог організовує фронтальну бесіду, у процесі якої учні мають пригадати й назвати вивчені раніше терміни. Для повторення матеріалу вчитель використовує ППЗ, демонструючи учням відповідні кроки.

Оскільки матеріал уроку базується на вже набутих знаннях, можна запропонувати провести його в режимі мережі. Під час такого виду роботи учні індивідуально працюють з програмою уроку, а вчитель перевіряє написання ними запропонованих у програмі завдань.

Можна запропонувати роботу в демонстраційному режимі, тобто учні разом з учителем згадують вивчений матеріал, користуючись матеріалом комп’ютерної програми.

Можливо також запропонувати групову форму роботи в режимі індивідуального використання. Учні працюють із програмою уроку на одному комп’ютері в групах, а потім колективно обговорюють.

Під час роботи у групах можна розділити фрагменти програми за групами. Потім кожна з груп представляє свої висновки.

Педагог може додатково провести опитування учнів, враховуючи їх індивідуальні можливості (визначити місцезнаходження картографічних об’єктів, дати визначення поняттям, скласти коротку характеристику, встановити причинно-наслідкові зв’язки явищ тощо.

4.     Етап повідомлення домашнього завдання.

Учитель повідомляє учням завдання на наступний урок: повторити матеріал вивченої теми, використовуючи друковані і мультимедійні засоби.

 

5.     Урок контролю знань (тематичне оцінювання).

Мета: перевірити здобуті знання учнів із теми.

Перед початком тестування педагог має проінструктувати учнів про послідовність виконання роботи. Тестування проводять у комп’ютерному класі. Такий метод роботи дозволяє вчителеві одразу бачити результат учня й оперативно визначити прогалини у знаннях з цієї теми.

Відповідно до рівня навчальних можливостей учнів і власних методичних уподобань учитель визначає кількість і зміст завдань із представленого у ППЗ набору або, використовуючи конструктор, складає їх сам. 

Можна проводити перевірку і в демонстраційному режимі, коли завдання проектуються на екран, а учні на спеціальному бланку або в зошиті записують відповіді. У цьому випадку правильні відповіді не демонструють.

У кінці уроку можна одразу здійснити перевірку у формі усного фронтального опитування, демонструючи правильні відповіді і коментуючи їх. Це дозволить одразу ж дати характеристику знанням, умінням і навичкам учнів, вказати на досягнення.

Також важливо тактовно привернути увагу учнів до виявлених недоліків й окреслити шлях їхнього подолання.

 

3.7. Використання мультимедійних технологій в позаурочний час

Мультимедійні технології відкривають учням доступ до нових джерел інформації. За відсутності технічно забезпеченого кабінету географії у школі, коли є неможливим використання ПК на уроці, можна створити умови для самостійно-творчої роботи учнів з новими джерелами інформації в позаурочний час. Ефективність такої роботи залежатиме,

окрім об’єктивних причин (технічне забезпечення навчального закладу спеціалізованими аудиторіями та мультимедійною технікою), від різноманітності форм та завдань, запропонованих учням. 

Будь-яка форма роботи над географічною темою з використанням персонального комп’ютера сприяє розвитку пам’яті, уваги, зростанню зацікавленості та позитивного ставлення до вивчення предмета. У різних видах пошуково-творчої, продуктивної діяльності школярі можуть проявити власну творчу активність, здатність до новаторства, самостійність дій.

Пропоную  деякі форми позаурочної роботи з географії:

 виконання пошукових самостійних завдань;  виконання творчих завдань;  підготовка доповідей;  підготовка презентацій;  моделювання географічних об’єктів, явищ, процесів;  організація дослідницьких проектів;  написання науково-дослідних робіт;  упорядкування географічних словників, довідників;  участь у створенні веб-сайтів;  участь у формуванні мережевих співтовариств.

Ці форми навчальної діяльності цікаві учням, оскільки вони отримують можливість виявити творчі здібності в підборі, аналізі й оцінці географічного матеріалу, а також в організації нетрадиційних форм його презентації.

 

 

РОЗДІЛ ІV.

КОНСПЕКТИ УРОКІВ

ТА ПОЗАКЛАСНІ ВИХОВНІ ЗАХОДИ З ГЕОГРАФІЇ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛГІЙ

(З ДОСВІДУ РОБОТИ)

 

4.1. Урок у 6 класі з теми

«Географічні карти. Способи картографічних зображень» Тема: Географічні карти. Способи картографічних зображень.

Мета: поглиблення та систематизація знань про географічні карти та їх особливості; формування первинних уявлень про способи картографічних зображень земної поверхні, спотворень на картах, класифікацію карт; з’ясування відмінностей у зображенні місцевості на плані та карті, причин виникнення спотворень на географічних картах; розвиток первинних практичних навичок «читання» карти, користування умовними знаками; виховання поваги до людей, бережливого ставлення до праці людини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручники, атласи, настінні карти півкуль та України, демонстраційні плакати (схеми) картографічних проекцій, презентація «Географічні карти. Способи картографічних зображень», відеоролик «Створення географічної карти».

ХІД УРОКУ I. Організаційний момент.

                      Організація класу, привітання.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Гра «Вірю — не вірю»

 Чи вірите ви в те, що найбільш точним способом зображення земної поверхні є план місцевості?

 Чи вірите ви в те, що для більш докладного зображення місцевості потрібний більш дрібний масштаб?

 Чи вірите ви в те, що на плані не враховується кривизна земної поверхні?

 Чи вірите ви в те, що на карті не враховується кривизна земної поверхні?

 Чи вірите ви в те, що на планах і картах усі умовні знаки однакові?

 Чи вірите ви в те, що карти так само точно і докладно передають зображення місцевості, як і плани місцевості?

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності. Прийом «Приваблива мета»

Вивчаючи особливості планів місцевості та відкриваючи таємниці картографів для їх складання, ви лише за кілька уроків пройшли шлях, який людство долало не одне століття, створюючи свій найбільший винахід — географічну карту. Точна дата появи перших карт невідома. У Давньому Єгипті існували плани земельних ділянок у долині Нілу, які згодом послужили основою для складання карти всієї держави. У Китаї вже в 1125 р. до н. е. існувала карта всього царства, яка була побудована з використанням астрономічних методів. Першим «навчив говорити» карту мовою масштабу грецький учений Анаксимандр, який жив у VII–VI ст. до н. е. В центрі його карти розташовувалась Греція, оточена вже відкритими землями Європи й Азії.

Згадки про карти є навіть у Біблії.

Розвиток знань про землю, відкриття нових земель призвели до необхідності створення карт великих територій, а такі карти мали обов’язково враховувати кулястість Землі. Пошук нових, точних способів складання карт дав поштовх розвитку складної, але цікавої географічної науки — картографії. Середньовічні карти коштували дуже дорого, в їх оформленні брали участь відомі художники, знатні громадяни прикрашали такими картами стіни своїх будинків. Сьогодні такі карти зберігаються в музеях світу та є дуже цінними експонатами.

Складний і тривалий шлях розвитку пройшла наука картографія до сучасних карт, які ви бачите перед собою. Однак учені й сьогодні перебувають у постійному пошуку найбільш точних та інформативних способів відбиття особливостей земної поверхні. На допомогу їм приходить космічна та електронна техніка. Яких лишень карт вони не створили! Є навіть карти поверхні Марсу! Можливо, через деякий час вони знадобляться вам. Але перш ніж вирушати до Марсу або просто в далеку подорож, потрібно навчитися «читати» карту, вміти знаходити інформацію, яку містить карта. Давайте переконаємось у справедливості твердження, що «карта — це найбільший винахід людства».

IV.   Вивчення нового матеріалу

1. Формування поняття «географічна карта».

а) Прийом «Мозкова атака».

б) Прийом «2       4       всі разом».

в) Запис у зошити остаточного варіанта.

2. Причини виникнення спотворень на картах. (Робота з рисунками підручника, атласу).

3. Види картографічних проекцій за способом використання допоміжної поверхні. Демонстрація відео «Створення географічних карт». Виконання схеми в зошитах.

4. Класифікація карт за масштабом. (Робота з підручником).

V.      Закріплення вивченого матеріалу.

Прийом «Картографічний практикум»

1.                  Розгляньте карти в атласі та з’ясуйте, в яких проекціях їх виконано.

2.                  Порівняйте план місцевості та географічну карту за запропонованими в таблиці ознаками.

Спосіб зображення місцевості		Ознаки
	Розмір території, що зображається	Масштаб	Подробиці зображення території
План
Карта

 

3.                  Прийом «Творча лабораторія». (Робота в групах). 

Уявіть собі, що ви потрапили на незаселений острів. Складіть карту цього острова у вибраному масштабі за допомогою   умовних     знаків.         Опишіть     острів, використовуючи карту.

VI.      Підсумок уроку

«Бліц-опитувння»

 Що таке географічна карта?

 У чому відмінність географічної карти від плану?

 Чому на картах виникають спотворення?

 Як розрізняються карти за масштабом?

 Чи справді карту можна вважати найбільшим винаходом людства?

VII.  Домашнє завдання

 Опрацювати відповідний параграф у підручнику.

 Скласти п’ять тестових запитань за текстом параграфа.

 

 

 

Додатковий матеріал до уроку

З ХІІ ст. для навігаційних цілей почали широко використовувати морські карти-портолани — викреслені на пергаменті карти берегової лінії з позначеними на ній портами. Звідси й назва: портус у перекладі з латини означає «порт», а лана — «вовна», «овеча шкура». Портолани розфарбовувалися вручну та прикрашалися позолоченими заголовками, знаменами та іншими оздобами й були дуже барвистими. Кожен портолан вважався чималою цінністю.

Портолани використовувалася виключно для навігаційних цілей, тому внутрішня частина суходолу на портоланах залишалася «порожньою», не несла жодної картографічної інформації. Портолани забезпечували мореплавання упродовж двох-трьох століть.

Разом з тим, портолани були позбавлені точної математичної основи, розробленої в античні часи Птолемеєм, — раціонально вибраної проекції, географічної градусної сітки та географічних координат.

Прорив у розвитку картографії було здійснено найвидатнішим картографом Середньовіччя Ґерардом Меркатором (1512–1594). Йому вдалося скласти карти, зручні для мореплавців, які він об’єднав у збірку, названу атласом (1569). Повний атлас на 107-ми аркушах побачив світ уже після смерті Меркатора — в 1595 р.

Наступні покоління картографів сприйняли атлас Меркатора як зразок. Він і донині високо цінується. На одному з лондонських аукціонів екземпляр атласу Меркатора було продано за 37 000 фунтів стерлінгів. Це рекордна і поки що не перевершена ціна, що колись призначалася за картографічний твір. Такої ж широкої популярності набув атлас, складений в 1570 р. видатним картографом Ортелієм,— «Театр (або видовище) земної кулі». Обидві праці («Атлас» Меркатора і «Театр» Ортелія) були настільки значними подіями в історії картографії, що за наступні 100 років перевидавалися одинадцять разів кожна.

 

4.2. Урок у 6 класі з теми «Основні форми рельєфу Землі. Рівнини» Тема: Основні форми рельєфу Землі. Рівнини.

Мета: поглиблення та систематизація знань про форми рельєфу земної поверхні; розвиток первинних умінь характеризувати географічне положення рівнин на фізичній карті та складати їх комплексну характеристику; формування пізнавального інтересу, навичок колективної творчості та взаємодопомоги; виховання бережливого ставлення до природи.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта півкуль, фізична карта України, атласи, підручники, фотографії гір та рівнин, презентація «Основні форми рельєву

Землі», відеоролик «Найбільші рівнини світу».

 

ХІД УРОКУ I. Організаційний момент.

                      Організація класу, привітання.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Прийом «Інтелектуальна розминка»  Назвіть процеси, що належать до зовнішніх.

 Що таке вивітрювання?

 Які види вивітрювання вам відомі?

 Наведіть приклади фізичного, хімічного та органічного вивітрювання.

 Що таке ерозія?

 Які види ерозії ви знаєте?

 Які негативні явища можуть виникати в результаті водної та вітрової ерозії?

 Яким чином можна зменшити або запобігти негативним наслідкам водноерозійних та еолово-ерозійних процесів?

 

 

Прийом «Географічна мозаїка»

На дошці написаний набір слів, з яких потрібно скласти речення. 

Нерівності, рельєф, все, поверхня, земна, це.

Гори, основні, рівнини, рельєф, форми, це.

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.

Прийом «Проблемне питання»

На попередніх уроках теми «Літосфера» ми вивчали внутрішні та зовнішні процеси, діяльність яких порівнювали з невтомними руками скульптора. А якими ж є результати роботи цього скульптора? Це різноманітність форм поверхні нашої Землі. Вам уже відомо, що сукупність нерівностей земної поверхні називають рельєфом. Як утворюються різні форми рельєфу? Чому одні ділянки простягаються на сотні й тисячі кілометрів рівними просторами, а інші — підносяться вгору у вигляді гострих піків? Шукати відповіді на ці питання ми з вами будемо протягом кількох уроків. Сьогодні ми вивчимо особливості форм рельєфу, зовнішній вигляд яких усім добре відомий, адже саме вони становлять переважну частину поверхні України. Йдеться про рівнини.

IV. Вивчення нового матеріалу

1.                  Рельєф. Основні форми рельєфу. Складання схеми на дошці та в зошитах (див. схему на стор. 74).

2.                  Рівнини та їх класифікація.

а) Робота з підручником.

Завдання 1. Знайти у тексті параграфа та записати у зошити поняття «рівнини». Завдання 2. За якими ознаками класифікуються рівнини? Скласти відповідні схеми та виписати назви рівнин у зошити.

б) Робота з атласом.

Завдання 3. Знайти назви рівнин на фізичних картах світу та України.

в) Прийом «Мандрівка» (робота в парах). Демонстрація відео «Найбільші

рівнини світу».

Завдання 4. Скласти характеристику географічного положення рівнини. Розподіл учнів по групах: І група – Східноєвропейська рівнина; ІІ група –

Велика Китайська рівнина; ІІІ група – Західносибірська рівнина; ІV група – Амазонська низовина; V група – Примексиканська низовина; VІ група – ІндоГангська низовина. 

План характеристики географічного положення рівнин

1.  Назва.

2.  Середні висоти.

3.  Між якими паралелями та меридіанами розташована.

4.  Приблизна протяжність з півночі на південь та із заходу на схід.

5.  З якими географічними об’єктами межує.

6.  Процеси, які, на вашу думку, сприяли утворенню цієї рівнини.

 

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Прийом «Картографічний практикум» Позначення на контурній карті великих рівнин світу. Прийом «Творча лабораторія»

(продовження роботи в групах)

Завдання. Порівняти карти «Будова земної кори» та «Фізична карта світу» і визначити, які форми рельєфу відповідають давнім платформам. Результати занести у таблицю. Зробити висновки.

Платформи	Форми рельєфу

 

VII.      Підсумок уроку.

Прийом «Прес-конференція», «Мікрофон»

Учні самостійно підбивають підсумки роботи на уроці, називають основні поняття, з якими познайомилися, шляхи утворення рівнин, діляться враженнями від вивченого тощо.

VIII.  Домашнє завдання.

 Опрацювати відповідний параграф підручника.

 Позначити на контурній карті України рівнини.

 Скласти кросворд, використовуючи назви рівнин.

 Кільком учням підготувати повдомлення про найвищі гірські системи світу: Гімалаї, Анди, Кордильєри, Альпи.

4.3. Урок у 6 класі з теми «Біосфера» Тема: Біосфера.

Мета: формування знань про біосферу та її складові; формування первинних навичок визначати та пояснювати закономірності поширення живих організмів, оцінювати вплив людини на біосферу; виховання бережливого ставлення до біосферних багатств Землі.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: атласи, підручники, схема і відеосюжет «Розвиток живих організмів на Землі», геохронологічна таблиця, презентація «Біосфера». ХІД УРОКУ I. Організаційний момент.

                      Організація класу, привітання.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Бліц-опитування»  Які оболонки Землі ви знаєте?

 Наведіть приклади взаємодії названих оболонок між собою.

 Яка частина природи Землі, на вашу думку, не увійшла до складу названих оболонок?

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності Прийом «Дивуй!»

Жива природа нашої планети — це унікальна лабораторія, в якій кожен її об’єкт має своє призначення. Є в цій лабораторії і свій годинник. Наприклад, соняшник, повертаючись «обличчям» до сонця, відстежує рух світила небосхилом. А багато квіткових рослин відкриваються і закриваються у чітко визначений час. Листок кожної рослини — це міні-біоенергостанція, яка у процесі фотосинтезу перетворює енергію Сонця на поживні речовини, виділяючи при цьому кисень. Наприклад, одне листяне дерево бук виробляє за годину 1,7 кг кисню. Денна «продукція» такого «кисневого заводу» може задовольнити потреби 64-х осіб!

Ви вже знаєте про те, що живі організми беруть активно участь у вивітрюванні гірських порід, формуванні нових форм рельєфу, утворенні водойм (наприклад, унаслідок будування загат бобрами), створенні гірських порід (кам’яного вугілля, крейди тощо), зміні кліматичних характеристик місцевості, регулюванні мінерально-сольового складу води Світового океану.

Загальна маса живих організмів Землі становить не більш ніж 0,01 % маси літосфери, але їх діяльність і роль у природі Землі винятково велика, оскільки вони здійснюють у ній не менші зміни, ніж діяльність річок, вітру, льодовиків та інших екзогенних факторів. Про діяльність і роль живих організмів, закономірності їх поширення на Землі та зв’язок «живої» оболонки з іншими оболонками Землі ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

IV.   Вивчення нового матеріалу

1.   Що таке біосфера? (Формулювання поняття за допомогою прийому «Мозкова атака»)

2.   Час виникнення та розвиток біосфери. Аналіз геохронологічної таблиці розвитку живих організмів на Землі. (Відеосюжети, схеми).

3.   Складові біосфери. (Робота з підручником).

4.   Межі біосфери

Складання схеми-рисунка в зошитах.

 

5.   Взаємозв’язок біосфери з іншими оболонками Землі. (Робота в парах) Завдання. Навести приклади взаємодії двох оболонок: біосфера — атмосфера; біосфера — гідросфера; біосфера — літосфера.

 

6.   Закономірності поширення живих організмів на Землі. Аналіз умов, необхідних для розвитку та існування живих організмів

7.   Унікальність живих організмів на Землі. (Виступи учнів з повідомленнями, демонстрація ілюстрацій).

V.      Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Проблемне питання»

 Чи змінюються в часі межі біосфери? Відповідь обґрунтувати.

 Проаналізувати вплив людини на біосферу. Відповідь оформити у вигляді таблиці.

Вплив людини на біосферу

Позитивний	Негативний

 Назвати найбільш поширені тварини і рослини у своїй місцевості.

VI. Підсумок уроку

«П’ять речень»

Учні п’ятьма реченнями формулюють висновки уроку.

 

VII. Домашнє завдання

 Опрацювати текст відповідного параграфа.

 Навести приклади пристосувань тварин і рослин до різноманітних умов навколишнього середовища.

 

 

Додатковий матеріал до уроку

 Уся рослинність земної кулі протягом року забирає з атмосфери близько 550 млрд вуглекислого газу та повертає 440 млрд т кисню.

 Один гектар хвойного лісу протягом дня виділяє до 30 кг ефірної олії, яка знищує всі шкідливі мікроорганізми в атмосфері, очищуючи в такий спосіб повітря. За рік гектар лісу очищує 18 млн м3 повітря. До того ж він, ніби гігантський пилосос, щороку усотує з повітря 36 тонн пилу.

 Найбільш різноманітні на Землі породи дерев ростуть в області верхньої течії Амазонки в Перу, де вчені нарахували 300 видів на одному гектарі. Вважають, що перуанський ліс є також найбагатшим у світі на види птахів, метеликів і земноводних.

 На другому місці за розмаїттям — ліси Південно-Східної Азії. Тут росте близько 200 видів дерев на одному гектарі, а в лісах Центральної Африки — близько 120 видів.

 Зелене царство рослин Землі налічує до 500 тис. видів, з яких близько 50 тис. росте в нашій країні.

 Найдовша рослина у світі — ліаноподібна пальма, що росте в гірській області Індії. Довжина її стовбура може досягати 354 м.

 Найбільше листя має пальма, яка росте в басейні Амазонки. Довжина її листка сягає 22 м, а ширина — близько 12 м. Один такий «листок» може послужити ковдрою для десятьох осіб одночасно.

 У південноамериканських лісах Параґваю та Аргентини росте «залізне дерево» з надзвичайно міцною і важкою деревиною. Це — квебрачо, що в перекладі з іспанської означає «зламай сокиру». А найважчу деревину має південноафриканське дерево «олеа лоурифоліс». Один кубічний метр її важить близько 1,5 т.

 Цікаві так звані «динамітні дерева» ростуть у Мексиці. Їхні плоди сягають розміру великого гарбуза, які, дозрівши, «вибухають» і розкидають навсібіч гостре насіння.

 Нещодавно вчені виявили надзвичайний вид дерев, що також ростуть у Мексиці. Вони вмить випускають струмінь неприємної липкої рідини в кожного, хто «скривдить» рослину, зірве з неї бодай листок. Така зброя відлякує тварин, які хотіли б поласувати його листям.

 Усім відомий жучок «сонечко» лише за день з’їдає до 200 шкідливих комах, а личинки сонечка б’ють рекорд, знищуючи за день до 400 шкідників рослин! У США цих жуків розводять на спеціальних фермах, а потім продають у спеціальних ємностях на 3,785 л, куди вміщується 135 тисяч жучків, за ціною 15–20 доларів. Навесні жучків випускають у сади, городи, поля.

 Лише за 1 годину мешканці одного лісового мурашника знищують близько

100 тис. екземплярів попелиці та 2 тисячі гусениць.

4.4. Урок у 7 класі з теми

«Загльні особливості клімату Африки. Кліматичні пояси і типи клімату».

Тема: Загльні особливості клімату Африки. Кліматичні пояси і типи клімату.

Мета: ознайомити учнів з проявом головних кліматотворних чинників і виявити наслідки їхньої дії на прикладі території материка Африка; встановити закономірності змін температури і кількості опадів; формувати в учнів поняття про кліматичні пояси і типи клімату Африки; розвивати допитливість і кмітливість; розширювати кругозір учнів; формування навичок логічного      мислення,    самостійного       опанування навчального   матеріалу; виховувати бережливе ставлення до природи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта Африки, кліматична карта Африки, атласи, презентація «Клімат Африки».

ХІД УРОКУ I. Організаційний момент.

                       Організаціякласу, привітання.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Прийом «Розминка»  Область атмосфери з низьким тиском у центрі...

 Випромінювання Сонцем тепла і світла...

 Вертикальний атмосферний вихор, що має форму стовпа...

 Область атмосфери з високим тиском у центрі...

 Типи погоди, що повторюються з року в рік...

 Дуже швидкий, руйнівної сили вітер...

 Межа між різними повітряними масами...

 Горизонтальне переміщення повітря...

 Волога, що випадає з хмар...

 Найбільша частина Світового океану...

 Складові частини атласу (серед них і кліматична)...

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Прийом «Приваблива мета», «Дивуй!»

Спробуймо асоціювати слово «Африка» з іншими словами. Відразу хочеться сказати — спека і пустеля. Саме тут, в пустелях Африки, зафіксовано найвищу температуру — +57,8°С. Над морем барханів повітря неначе тремтить, роблячи навколишні пейзажі хиткими та оманливими. Шведський дослідник Ч. Андерсон, що вивчав природні умови Африки у 1850-х роках, писав: «Важко знайти на світі місце, яке б у більшій мірі відповідало нашим уявленням про пекло. Дух нескінченної самотності, що витав над цією неосяжною пустелею, примусив мене здригнутися. Навіть смерть була б краща за вигнання до цього краю.» (Уривок про пустелю Наміб.) Але мандруючи до центру цього величного материка, зустрічаємо і світ саван, і екваторіальні вологі ліси з багатим і різноманітним складом живих істот. Чому така мінлива природа в Африці? З чим це пов’язано?

IV. Вивчення нового матеріалу.

 

1.           Метод «Мікрофон» (кожен учень дає відповідь або висловлює свою думку швидко, по черзі).

 Що називається кліматом?

 Під дією яких чинників формується клімат?

 На який кліматичний показник впливає сонячна радіація?

 Від чого залежить температура повітря?

 На який показник клімату впливає характер підстилаючої поверхні?

 Які типи повітряних мас сформувалися в Африці? Як вони впливають на клімат?

 Які області постійного тиску знаходяться над материком?

 Як впливають течії на формування клімату?

2.           Метод «Мозковий штурм».

 Як змінюються температури взимку і влітку на території Африки (згадайте географічне положення материка)? Проаналізуйте ізотерми.

 Чи однакова кількість опадів на всій території? Проаналізуйте кліматичну карту.

 В яких кліматичних поясах лежить Африка?

 Описати екваторіальний тип клімату за планом (розташування території, температура січня, липня, амплітуда температур, кількість опадів, переважаючі вітри).

 Який тип клімату переважає в Північній і Південній Африці?

 Які причини утворення пустель на узбережжі материка? V. Закріплення вивченого матеріалу.

Гра «Пізнайко». Робота групами по чотири учні

Завдання. Скласти запитання, що починається зі слова «Чому...» та окремо написати відповідь у вигляді тез. Приклад: «Чому в тропічних широтах випадає найменша кількість опадів?» Відповідь:

•    це широти з постійним високим тиском, де переважає антициклон;

•    тут постійно висока температура;

•    біля західного узбережжя панують холодні течії».

VI.      Підсумок уроку.

 Клімат Африки різноманітний, адже материк розташований у межах субтропічного, тропічного, субекваторіального та екваторіального поясів.

 Найбільша площа її лежить у тропічних широтах, де переважає високий тиск та континентальні повітряні маси з високими температурами і малою кількістю опадів цілий рік, що приводить до утворення пустель.

VII.  Домашнє завдання.

 Опрацювати відповідний матеріал підручника.

 І варіант: скласти порівняльну характеристику клімату пустель Сахари та Калахарі.

 ІІ варіант: скласти порівняльну характеристику клімату західного та східного узбережжя Африки.

 

 

 

 

4.5. Урок у 7 класі з теми «Внутрішні води Південної Америки» Тема: Внутрішні води Південної Америки.

Мета: розкрити особливості внутрішніх вод Південної Америки, залежність їх від клімату та рельєфу; формування уміння роботи з картами атласу та текстом підручника; формування уміння застосовувати раніше набуті знання в стандартних та нових ситуаціях; виховувати культуру спілкування, самостійність, розвивати навички роботи з додатковими джерелами географічних знань; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта Південної Америки, контурні карти, атласи, підручники, ілюстрації пейзажів річок, озер та водоспадів Південної Америки, відеролик «Амазонка – королева рекордів», презентація «Внутрішні води Південної Америки».

ХІД УРОКУ

I.      Організаційний момент.

                      Організація класу, привітання.

II.   Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Прийом «Аукціон»

 Учитель називає географічні об’єкти Південної Америки, а учні показують їх на карті та одним реченням дають їх характеристику.

Прийом «Бліцопитування»

 Назвіть основні риси рельєфу Південної Америки.

 Який океан відіграє найважливішу роль у зволоженні клімату материка?

Чому?

 Чому пасати приносять до Південної Америки більше вологи, ніж до Австралії та Африки?

 Поясніть причини виникнення пустелі Атакама на західному узбережжі Південної Америки.

 Що таке «внутрішні води»? Від чого залежить їх поширення?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Прийом «Здивую всіх»

 Велика вологість клімату Південної Америки обумовлює значні запаси внутрішніх вод материка, який за цим показником займає перше місце у світі. Найбільші запаси внутрішніх вод материка припадають на річки. Вам вже відомо, що в Південній Америці протікає найповноводніша річка світу — Амазонка. Про її грандіозність свідчать такі факти: у нижній течії її глибина сягає 100 м (для порівняння — глибина Азовського моря 14 м) кожної секунди Амазонка приносить води у 180 разів більше від Дніпра. (Демонстрація відеоролика «Амазонка – королева рекордів»). Але це не всі «рекорди». Саме в Південній Америці знаходиться найбільший водоспад світу!

IV. Вивчення нового матеріалу.

Прийом «Мікрофон»

 Зробіть передбачення, чому Південна Америка має густу річкову сітку?

 Річки Південної Америки відносять до басейнів яких океанів?

 Що є головним вододілом для річок материка?

 Басейн якої річки може зрівнятися з площею Австралії?

 

Прийом «Географічна лабораторія»

Завдання. За картами атласу «Водний режим річок» встановіть залежність між характером живлення і стоком річок.

 

Прийом «Мандрівка»

                      Повідомлення учнів про озера та водоспади материка.

 

Прийом «Географічний вернісаж»

 Учні коментують ілюстрації пейзажів річок, озер та водоспадів Південної Америки.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Прийом «Творча лабораторія»

(робота в групах)

І група. Визначити, які географічні об’єкти мають координати:

72° з. д. 10° пд. ш. (оз. Маракайбо)

55° з. д. 26° пд. ш. (вдсп. Іґуасу)

63° з. д. 6° пд. ш. (вдсп. Анхель)

58° з. д. 34° пд. ш. (гирло Парани)

69° з. д. 16° пд. ш. (оз. Тітікака)

II група. Побудувати порівняльні діаграми довжини річок Південної Америки за даними:

 

 

VII. Домашнє завдання.

 Опрацювати відповідний матеріал підручника.

 І група: підготувати додатковий матеріал про рослинний та тваринний світ Південної Америки.

 ІІ група: підготувати повідомлення про сучасні екологічні проблеми

Південної Америки та можливі шляхи їх вирішення.

4.6. Урок у 7 класі з теми

«Населення Євразії. Расовий та етнічний склад населення.

Розміщення населення на материку»

Тема: Населення Євразії. Расовий та етнічний склад населення. Розміщення населення на материку.

Мета: сформувати в учнів уявлення про особливості населення Євразії, його расовий, етнічний, релігійний склад; поглибити практичні навички учнів аналізувати причини нерівномірності розселення населення територією материка, розвивати навички роботи з картами атласу, формувати уміння роботи в парі, відстоювати власну думку, робити висновки; виховувати повагу до людей, інших національностей, етносів; виховувати почуття патріотизму, любові до Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта Євразії, ілюстративний матеріал, діаграми населення, атласи, підручники, презентація «Населення Євразії». ХІД УРОКУ I. Організаційний момент.

                      Організація класу, привітання

II.      Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Прийом «Мікрофон»  Назвіть головні особливості природних зон Євразії.

 Які природні зони Євразії найбільше змінені людиною?

 Чому людина суттєво впливає на природу материка?

 Які приклади наслідків господарської діяльності людини на природу Євразії ви можете навести?

 Наведіть приклади позитивного впливу людини на природу Євразії.

 Наведіть приклади негативного впливу людини на природу материка.

 Які заходи вирішення екологічних проблем вам відомі?

III.   Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Прийом «Приваблива мета»

 Грандіозність Євразії виявляє себе безліччю способів. Це і величезні розміри материка, і кількість євразійського населення, і кількість представників расового та етнічного складу населення. За цими та багатьма іншими показниками Євразія стабільно утримує світову першість. На материку мешкає понад 4 млрд чоловік (це близько 2/3 усього населення Землі). На сьогоднішньому уроці ми здійснимо загальне знайомство з особливостями населення та розміщенням населення на материку. Хто ж вони, ті люди, що мешкають на материку?

IV. Вивчення нового матеріалу

1.  Розповідь про раси, що проживають на території Євразії.

2.  Прийом «Творча лабораторія».

Завдання. За картою «Раси» визначити основні регіони розміщення рас територією Євразії. На основі особистих спостережень пояснити різницю в зовнішньому вигляді представників рас. (Завдання виконується по групах: І група — європеоїдна раса, ІІ група — екваторіальна раса, ІІІ група — монголоїдна раса).

3.  Прийом «Мандрівка».

 В Євразії проживає дуже багато народів. Кожен з них має свою мову, звичаї, традиції і саме за цими ознаками формує етнос, мовну сім’ю та групу. Так, українці належать до індоєвропейської мовної сім’ї, до слов’янської групи народів, китайці — до китайсько-тибетської мовної сім’ї. Найбільш численна — індоєвропейська мовна сім’я, народи якої живуть в Європі, Індії, Ірані.

Завдання. За картами атласу визначити:

 Яку частину Європи заселяють представники слов’янської групи народів?

 Які народи заселяють Азію?

 Якими мовами розмовляють мешканці Євразії?

4.  Прийом «Творча лабораторія».

Завдання. За картами атласу визначити територію з максимальною та мінімальною густотою населення. Користуючись надбаними знаннями про природу Євразії, пояснити взаємозв’язок густоти населення з природними умовами. Навести конкретні приклади.  5. Прийом «Прес-конференція».

  Підбиття підсумків виконання завдання. V. Закріплення вивченого матеріалу.

Прийом «Експрес-тест» 1. Частина Євразії, в якій проживають слов’янські народи:

             а) Східна Європа і Північна Азія;                в) Північна Європа і Південна Азія;

            б) Північна Азія і Північна Європа;            г) Південна Азія і Східна Європа.

2.       Найбільша чисельність населення характерна для:

а) українців; б) індусів; в) китайців; г) японців.

3.       Регіон для країн якого характерна найвища густота населення:

             а) Північна і Центральна Азія;                    в) Східна і Південно-Східна Азія;

             б) Центральна і Східна Азія;                       г) Південно-Західна Азія.

4.       Густота населення на острові Ява:

а) низька; б) середня; в) висока; г) одна з найвищих на Землі.

5.       Півострів, для якого характерна найнижча щільність населення:

а) Індокитай; б) Аравійський; в) Корея; г) Індостан.

6.       Країни в яких переважає слов’янське населення:

             а) Угорщина і Словаччина;                          в) Польща і Німеччина;

             б) Словаччина і Польща;                             г) Німеччина і Голландія.

7.       Предками яких народів були мадярські племена?

а) пляків; б) угорців; в) словаків; г) чехів.

8.       Найменша частка міського населення властива країнам... Європи.

а) Південної; б) Східної; в) Західної; г) Північної.

9.       Релігії, батьківщиною яких є Південно-Західна Азія:

             а) християнство і мусульманство;               б) мусульманство і буддизм;

             в) буддизм і ламаїзм;                                   г) ламаїзм і християнство.

10.   Частина Азії, для якої найбільш характерне кочове населення, зайняте тваринництвом:

             а) Південна;                                                 в) Центральна;

            б) Південно-Східна;                                     г) Південно-Західна.

11.   Виробництво паперу з кори тутового дерева було винайдено в:

         а) Індії; б) Китаї; в) Японії; г) Пакистані.

12.   Головна проблема сучасного Китаю:

         а) виснаження природних ресурсів;

         б) швидке зростання чисельності населення;

         в) брак оброблюваних земель;

         г) дефіцит водних ресурсів.

VI. Підсумок уроку.

Прийом «Роблю висновки»

 Населення Євразії є найчисленнішим порівняно з населенням інших материків.

 На території Євразії мешкають представники трьох рас, у Європі переважають європеоїдна, в Азії — монголоїдна.

 Природні умови та рівень економічного розвитку обумовили нерівномірне розселення населення Євразії по території материка.

VII. Домашнє завдання.

 Опрацювати відповідний параграф у підручнику.

 Нанести на контурну карту розміщення населення по території Євразії.

 Підготувати повідомлення про населення, країни, міста Євразії.

4.7. Урок у 8 класі з теми «Твариннй світ України» Тема: Тваинний світ України.

Мета: сформувати знання учнів про фауністичний склад лісів, луків, степів, боліт, водойм; видовий склад і поширення тварин; тваринні ресурси України; про закономірності поширення тваринного світу, стан тваринних ресурсів; познайомити з видами тварин, що занесені до Червоної книги України; з’ясувати суть акліматизації та реакліматизації тварин; продовжувати розвивати навички образного, абстрактного та критичного мислення; спонукати учнів до аналізу, синтезу, оцінки; сприяти формуванню екологічної культури учнів, бережного ставлення до тваринних ресурсів України, розуміння взаємозв’язків між усіма природними компонентами.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта України, атлас України, карта тваринного світу України, карта природних зон України, Червона та Зелена книги України, мультимедійна презентація «Тваринний світ України».

ХІД УРОКУ I. Організаційний момент.

         Організація класу, привітання.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Прийом «Інтелектуальна розминка»

 Поясність господарське значення рослинного світу України. 

 Зробіть висновок про забезпечення України рослинними ресурсами.

 Опишіть, як господарська діяльність людини впливає на зміну природних ландшафтів. Наведіть приклади позитивного та негативного впливу.

 Проілюструйте взаємозв’язок між рослинним та тваринним світом.

IIІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.

Учитель. Між природними компонентами існує тісний взаємозв’язок. Ви звернули увагу на зв’язок між рослинним і тваринним світом. На попередньому уроці нами з’ясовано, що рослинний світ України багатий та різноманітний. Сьогодні ми маємо нагоду з’ясувати наскільки багатий та різноманітний тваринний світ України.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1.                   Прийом «Словничок» (робота з довідковою літературою).

Завдання. З’ясуйвати зміст поняття «тваринний світ». 

2.                   Розповідь учителя про видовий склад тваринного світу, зокрема наголошуєть, що в Україні налічується майже 44 тис. видів тварин. Серед них понад 180 видів ссавців, 344 — птахів, 270 — риб. Геологічна історія та господарська діяльність людини упродовж тривалого періоду освоєння території значно вплинула на видовий склад тваринного світу, призвела до видових та чисельних змін та навіть зникнення певних видів.

3.                   Прийом «Мікрофон».

Учитель. Назвіть тварин, які мешкають на території України.

4.                   Прийом «Власні приклади».

Учитель. Назвіть тварин, які мешкали на території України, проте зникли упродовж останнього часу. Серед названих тварин мають бути: тюлень-монах, тарпан, кулан, тур, сайгак, соболь, росомаха, заєць-біляк, куріпка біла, кроншнеп тонкодзьобий, стерв’ятник, орел степовий, кречітка.

5.                   Прийом «Словничок» (робота з довідковою літературою).

Фауністичні комплекси — це групи видів тварин, які виникли в одному географічному регіоні та мають подібні умови існування.

6.                   Прийом «Роблю висновок».

Учитель. Базуючись на знаннях з курсу географії України назвіть, які найважливіші географічні регіони з особливими фауністичними комплексами можна виділити в Україні.

В результаті відповідей, учні мають дійти висновку, що це наступні регіони: зона мішаних лісів, зона лісостепу, зона степу, Українські Карпати, Кримські гори, АзовоЧорноморське узбережжя, Чорне та Азовське моря, річки та озера.

7.                   Прийом «Творча лабораторія».

Клас розбивається на малі творчі групи, які одержують завдання за 10 хвилин підготувати доповідь про фауністичні комплекси вище зазначених регіонів. Групи отримують листок білого паперу, на якому вони повинні записати назви тварин, які мешкають у певному регіоні.

8.                   Прийом «Проблемне питання».

Учитель. Доведіть, що тваринний світ України потребує охорони. Запропонуйте своє вирішення проблем.

9.                   Прийом «Словничок» (робота з довідковою літературою).

Завдання. З’ясувати зміст понять: акліматизація, реакліматизація.

10.              Прийом «Дивуй».

Учні, які отримали випереджувальне домашнє завдання, розповідають про види тварин, що занесені до Червоної та Зеленої книг України. Наводять цікаві приклади щодо акліматизації та реакліматизації тварин на території України, діяльності заповідників та національних парків щодо охорони та відтворення тваринного світу України. V. Закріплення вивченого матеріалу.

Прийом «Перевіряємо засвоєне»

 Вкажіть представниками яких природних зон є тварини, що мешкають в Україні.

 Охарактеризуйте видовий склад тваринного світу України.

 Перелічіть заходи, які проводяться в Україні щодо збереження та відтворення тваринного світу.

 Назвіть тварин, що занесені до Червоної та Зеленої книг України.

VI.      Підсумки уроку.

Заключне слово учителя. Оцінювання роботи учнів на уроці.

VII.  Домашнє завдання.

 Опрацювати відповідний параграф підручника.

 Підготувати повідомлення про рідкісних тварин Рівненської області.

4.8. Урок у 8 класі з теми

«Аварія на Чорнобильській АЕС і стан навколишнього середовища»  

 

Тема: Аварія на Чорнобильській АЕС і стан навколишнього середовища.

Мета: сприяти формуванню знань учнів про вплив аварії на Чорнобильській АЕС на стан навколишнього середовища; продовжити формування навичок мислення високого рівня — аналізу, синтезу, оцінювання; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища і людей, які в ньому проживають.

Тип уроку: комбінований урок-конференція.

Обладнання: карта геоекологічної ситуації, фотографії Чорнобильської АЕС, презентація «Стан навколишнього середовища».

ХІД УРОКУ

I.      Організаційний момент

         Організація класу, привітання.

II.   Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Прийом «Інтелектуальна розминка»

 Що вивчає наука геоекологія? Що називають геоекологічною ситуацією?

 Назвіть основні чинники, які впливають на геоекологічну ситуацію в Україні.

Поясніть, чому геоекологічна ситуація в Україні характеризується як кризова.

IIІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.

Учитель. Однією з головних причин погіршення геоекологічної ситуації в Україні вважають аварію на ЧАЕС 26 квітня 1986 року. На цьому уроці ми маємо з’ясувати, якого негативного впливу зазнала територія України в результаті цієї аварії. 

IV. Вивчення нового матеріалу.

Прийом «Конференція»

На основі попередньої підготовки, учні виступають у ролі журналістів, спеціалістів з певної проблеми, зокрема: представника Інституту ядерних досліджень, представника

Інституту гігієни і медичної екології, представника Національної комісії при Верховній Раді з радіаційного захисту населення.

Орієнтовний хід конференції

Ведучий конференції. Шановні друзі! Напередодні чергової річниці згубної дати 26 квітня 1986 року ми зібрались, щоб обговорити наслідки аварії на ЧАЕС та проблеми, які виникають у зв’язку з ними. На нашу думку, ці наслідки мають глобальний характер. Про цю аварію необхідно пам’ятати, винести належні уроки з неї, щоб аналогічні катастрофи більше не траплялись, щоб люди могли передбачати наслідки свого впливу на природне середовище, наслідки неправильної експлуатації небезпечних техногенних об’єктів.

Журналіст. Коротко окреслимо проблему. В ніч на 26 квітня 1986 року стався вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.  

Під час вибуху ядерного реактору виділились радіонукліди Йоду, Цезію, Телуру, Барію, Стронцію, Плутонію. Викиди техногенних радіонуклідів у повітря,

річки та водойми, на поверхню ґрунту призвели до радіаційного забруднення майже 20 % території України. В Україні дуже забрудненими виявилось понад 5 млн. га території, де проживало понад 2,4 млн. чол. У 18 областях у деяких пунктах виявлено значні концентрації радіоактивного Плутонію в ґрунті. Південь України отримав шкідливі речовини разом із зрошувальними водами, які надходять з Дніпра. Крім того, значна кількість радіонуклідів накопичується в донних відкладах водосховищ.

Внаслідок радіоактивного забруднення великих площ на території України виявлені регіони, у межах яких є загроза довгострокового надходження радіонуклідів у сільськогосподарську продукцію, поверхневі та ґрунтові води, вторинного забруднення атмосфери та опромінення населення, яке там проживає. Автори численних досліджень так і не дійшли спільної думки з приводу кількості як усіх постраждалих, так і навіть кількості ліквідаторів. За різними даними, у 1986–1987 роках у дезактивації території АЕС та місцевості, що прилягає до неї, було задіяно 200–800 тисяч чоловік. Загальну кількість евакуйованих із забруднених територій також оцінюють по-різному — від 135 до 350 тисяч чоловік. І, нарешті, від двох до семи мільйонів чоловік і нині мешкають на територіях із підвищеною радіоактивністю.

За даними низки міжнародних організацій, насамперед ВООЗ, на початок 2015 року серед перерахованих     вище груп населення   було зареєстровано приблизно чотири тисячі смертей від раку щитовидної залози. Оприлюднення цих даних викликало шквал обвинувачень та спростувань. Так,

німецькі представники організації ВООЗ «Лікарі світу за запобігання війні» тільки серед ліквідаторів нарахували 50–100 тисяч смертей, оцінивши загальну кількість жертв у 246 тисяч. Крім того, загальна кількість тих, хто постраждав, серед ліквідаторів оцінюється у 540–900 тисяч. У 20 тисяч чоловік діагностується рак щитовидної залози.  

За оцінками Greenpeace, тільки з 1990 до 2015 року чорнобильська аварія зібрала страшний «урожай» — 200 тисяч людських життів. 93 тисячі з них забрали онкопатології, викликані радіоактивним опроміненням. Загальна ж кількість онкохворих може сягнути 270 тисяч.

Ведучий. Запрошуємо до діалогу організації, які мають в Україні займатися вивченням та ліквідацією негативних наслідків аварії на ЧАЕС.

                Зокрема,       слово       надається       представнику

Національної комісії при Верховній Раді з радіаційного захисту населення.

Представник. Чорнобильська аварія і ліквідація її наслідків випробували не лише наші знання, техніку, систему дозиметричного контролю, організацію служби швидкого реагування на надзвичайні ситуації, мужність і самовідданість її працівників, надійність захисних засобів, а й моральні основи нашого суспільства. Так, нас переконували, що за перший рік після аварії доза радіоактивного опромінення від радіоактивних викидів стала меншою, ніж до аварії. Це була велика неправда! Рахували тільки дозу від випромінювання радіоактивного цезію, який потрапив у кореневу систему рослин. Але ж основна маса радіонуклідів, у тому числі радіоактивного стронцію та інших радіоактивних елементів, випала на поверхню землі, на листя рослин. Природно, у кореневу систему проникла лише мізерна їх частина.  

Урок перший. Хоч би якою тяжкою й гіркою була правда, не можна в моменти надзвичайно тяжких випробувань казати неправду своєму народові.

Урок другий. Якщо ми хочемо розвивати ядерну енергетику, необхідно організувати службу безперервного дозового моніторингу на всій території країни.

Урок третій. Не можна економити кошти на проведенні наукових досліджень. Так, на цей час існують два взаємовиключні погляди на сумарну дозу радіовипромінювання, отриману населенням від зовнішніх і внутрішніх (їжа, повітря, вода) джерел. Відповідно до першого, ця

доза була максимальною в перший рік після аварії, а потім неухильно знижувалася; відповідно до другого — доза в перший рік після аварії була незначною, потім, у зв’язку з потраплянням радіонуклідів у кореневу систему рослин, зросла, після чого почалося її поступове зниження.  

Від того, якого погляду дотримуватися, кардинально залежатиме стратегія ліквідації впливу наслідків аварії на здоров’я населення. Через 30 років після аварії час би вже визначитися!

Урок четвертий. Необхідно точно знати кількість депозитаріїв для збереження радіоактивних відходів і стан, у якому вони перебувають. У мене склалося враження, що вони стають небезпечними не лише для населення, а й для навколишнього середовища. А це загрожує новими неприємностями для нас та майбутніх поколінь.

Урок п’ятий. Не можна весь негативний вплив наслідків аварії на здоров’я людей списувати на радіофобію. Досліджуючи рослини, які, як відомо, навіюванню не підвладні, ми виявили: 1) так званий «ефект свідка» — опромінена клітина негативно впливає на своїх неопромінених сусідів; 2) індукцію геномної нестабільності — після опромінення спадкова інформація клітини починає безперервно змінюватися, що супроводжується канцерогенезом; 3) послаблення імунної системи на тривалий час; 4) стохастичні наслідки опромінення на генетичному рівні, які призводять до прискорення еволюційних процесів.

Безперечно, з усіх проблем, спричинених чорнобильською катастрофою, найважливішою є проблема негативного впливу радіації на людину. На територіях, які зазнали радіоактивного забруднення, мешкали сотні тисяч людей. Тому необхідно точно знати, наскільки небезпечні для здоров’я отримані ними дози опромінення. Оскільки конкретна допомога постраждалим коштує дорого, з перших днів після аварії оцінка рівня небезпеки опромінення населення набула надмірного політичного забарвлення, і «ті, хто приймає рішення», поділилися на два альтернативні табори: одні вважають, що очікування вагомих негативних наслідків для здоров’я людей у зоні чорнобильської біди безпідставне, інші ж, навпаки, переконані в тому, що на людей, які зазнали опромінення, чекає гірка доля. Таке протистояння триває й донині. Замість того, щоб забезпечити розгорнутімедико-біологічні дослідження, які запобігали б розвитку негативних наслідків опромінення, ми чуємо лише безпідставні, схоластичні розмови, що, у кращому разі, базуються на поверхових епідеміологічних спостереженнях.

Колись Марк Твен сказав, що існує три види неправди: просто неправда, велика неправда і статистика. На сьогодні важливо припинити словесні баталії щодо Чорнобиля і перейти до конкретних дій: відновити забезпечення наукового супроводу контрзаходів, якого наука не одержує багато років, привести в належний стан реєстр людей, постраждалих від чорнобильської катастрофи, чесно,

без упередження оцінити стан медичного забезпечення населення, покласти край тій неправді щодо оцінки доз опромінення, яка існує з перших днів після аварії на ЧАЕС.  

Ведучий. Запрошуємо до виступу представника Інституту гігієни і медичної екології АМН України.

Представник. Аварія на ЧАЕС породила значну кількість запитань, на окремі з яких чітких відповідей упродовж більше ніж двадцяти післяаварійних років так і не отримано. Головним є питання медичних наслідків аварії.

Існують експерти, які усіляко прищеплюють нам думку, що медичні наслідки опромінення «є дещо перебільшеними». Ті ж експерти вважають, що найсерйознішою проблемою для системи охорони здоров’я громадян є «руйнівний психологічний вплив — результат відсутності точної інформації».

Справді, проблема інформаційного забезпечення аварії була й залишається однією з найгостріших. Тільки в травні 1989 року офіційно знято всі обмеження з публікацій чорнобильських матеріалів. Однак перші публікації про роботу урядової комісії, що координувала питання надання медичної допомоги постраждалим під час аварії на ЧАЕС, Міністерство охорони здоров’я СРСР розсекретило лише в липні 1991 року («Медицинская газета», № 30, 26.07.91).

Віддаючи належне людям у білих халатах, які, виконуючи свій професійний обов’язок, першими ввійшли в невидиме коло радіаційного вогнища, редакція газети підкреслювала: «Доки наші закордонні спеціалісти розбиралися з верхніми й нижніми порогами берів, діти, населення, ліквідатори тим часом

захворювали й захворювали. І хворіють, і лікуються тепер. І не тільки від захворювань крові та кісткового мозку, щитовидної залози, інших органів та систем. А й від радіофобій, інших мимовільних стресових станів. І для них головне лікування — вся правда про Чорнобиль».

Тож не дивно, що реакція населення на медичні наслідки аварії й нині залишається далеко не однозначною.  

За післяаварійний період реалізовано великий комплекс програм з мінімізації наслідків аварії. Отримані результати є значним науковим досягненням не лише України, а й світової наукової спільноти. Приклад цього — програми радіаційного моніторингу, реалізованого на величезних територіях (який, на жаль, нині проводиться в обмеженому варіанті). Аналогів такого моніторингу не було в жодній країні світу. Практично всі типи вимірювальних приладів, які випускались у різних країнах (фірмах), пройшли випробування на забруднених територіях.

На нашу думку, головні уроки Чорнобиля такі:

 недооцінка масштабів аварії;

 відсутність вичерпної інформації про радіаційну обстановку в ранній період аварії;  поетапна евакуація за межі зони найбільшого забруднення;  залучення для ліквідації аварії значної кількості непрофесіо-налів;  недостатні дозиметричний контроль і оцінка небезпеки виконуваних робіт;  недосконалість нормативних документів, що діяли на момент аварії;

 використання як основного критерію неблагополуччя радіаційної обстановки не дози, а щільності забруднення ґрунтів цезієм-137;

 повільне створення виробничої і соціальної інфраструктури на забруднених територіях.

Ведучий. Надамо слово представнику Інституту ядерних досліджень НАН України.

Представник. Ядерну енергію можуть використовувати лише країни, які мають відповідну науково-технічну базу. Згубність недооцінки цього, а також низький рівень культури ядерної безпеки продемонструвала катастрофа на Чорнобильській АЕС.

На сьогодні можна сказати про деякі принципово важливі проблеми, що виникли в результаті чорнобильської катастрофи, і про те, які науково-технічні розробки було здійснено для їх вирішення. При цьому обмежимося в основному прикладами з роботи Інституту ядерних досліджень НАН України (ІЯД).

У перші дні після аварії необхідно було оцінити радіаційну обстановку в зоні ЧАЕС. Співробітники ІЯД, використовуючи розроблені в інституті інтегруючі дозиметри великих доз, на захищеному свинцем бронетранспортері провели наземну дозиметричну розвідку. Для дозиметричної зйомки з вертольота терміново виготовили прилад зі спеціальним радіаційним захистом. У результаті було визначено радіаційну обстановку в зоні реактора, прилеглих територіях та м. Прип’ять. У перші дні аварії велику тривогу викликав стан ядерного реактора, на якому вирувала пожежа. Особливо важливо було визначити, які процеси відбувалися в реакторі. Спеціалісти ІЯД запропонували розмістити під опорною плитою реактора датчики температури, теплового потоку, гамма- і нейтронного випромінювання. Перші вимірювання та виконані на їх основі розрахунки показали, що проплавлення бетонних перекриттів під активною зоною не станеться. Це дало шахтарям можливість вести роботи зі створення захисної плити. Проте ще важливішою була отримана з нейтронних датчиків інформація про те, що ядерна реакція не відбувається.

Зруйнований реактор являв собою надзвичайно складний і невідомий у радіаційному й технічному планах об’єкт. Необхідно було створити систему контролю та діагностики такого нестандартного об’єкта.

У той час в ІЯД було розроблено, випробувано в дослідному реакторі і впроваджено на Вірменській АЕС розгалужену систему контролю й діагностики зони реактора та інших технологічних вузлів і пристроїв станції. Ідеї, на яких базувалася ця розробка, використано для створення на зруйнованому реакторі ЧАЕС контрольнодіагностичного комплексу «Шатро». При цьому в стислі терміни було розроблено проект, виготовлено комплектуючі і в дуже складних радіаційних умовах змонтовано систему. До комплексу входили унікальні дозиметричні детектори нейтронного і гаммавипромінювання, датчики температури, теплового потоку й вібрації, що охоплювали значну територію четвертого блока (було задіяно близько 200 вимірювальних пристроїв). Усі дані збирались і заносились у комп’ютер, де можна було з допомогою розробленої програми аналізувати стан і прогнозувати зміни контрольованого об’єкта. З метою покращання авторського супроводу було організовано діалоговий зв’язок «Шатро» — ІЯД. Це дозволило оперативно одержувати в Києві всю інформацію, «бачити» стан об’єкта й надавати експертну підтримку операторам на випадок незрозумілих ситуацій або збоїв у роботі технічних чи програмних засобів. Система «Шатро» виявилася дуже надійною, ефективною й відіграла важливу роль у дослідженні стану зруйнованого реактора та процесів, які в ньому відбувалися.  

Результати робіт ІЯД із розрахунків зон енергетичних реакторів, що були виконані до 1986 року, дозволили промоделювати можливі процеси в реакторі. Було проведено розрахунки аварійної ситуації. Висновки наших спеціалістів підтримали спеціалісти Інституту атомної енергії (ІАЕ) з Москви. Надалі ІЯД та ІАЕ працювали разом. У результаті було напрацьовано ряд рекомендацій стосовно кількості та якості стрижнів — нейтронних поглинувачів, що реалізувалися на діючих реакторах.

Важливою проблемою став запуск третього реактора, який було зупинено під час аварії на четвертому блоці. Для цього проведено ряд досліджень та необхідних ремонтних робіт.

Обсяг науково-технічних задач, що виникли унаслідок аварія на ЧАЕС, був надзвичайно великий. Серед них: вимірювання радіоактивності сотень тисяч проб ґрунту, води, рослин, тварин, продуктів харчування тощо. Надзвичайно важливими було розроблено й оперативно встановлено обладнання на молокозаводах з експресного визначення рівнів радіозабруднення молока, на автотрасах — для дистанційного контролю радіаційного забруднення автотранспорту, а також розробка та виготовлення серій побутових радіометрів бета- і гаммавипромінювання.

Звичайно ж, у вирішенні всіх цих завдань брали участь багато наукових, технічних, промислових та інших організацій як України, так і СРСР. У цілому масштаб робіт, оперативність їх виконання в умовах проблемних нестандартних обставин можна було здійснити лише за наявності могутнього науково-технічного потенціалу країни.

Що ж ми мали в атомно-енергетичному комплексі України в наступні після аварії роки? Пригадаємо деякі визначальні події. Часто політичні міркування окремих діячів брали гору над здоровим глуздом, економічною доцільністю, навіть над вимогами радіаційної безпеки. Наприклад, було розгорнуто кампанію проти виконання проекту «Вектор», спрямованого на

утилізацію радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні. Тому його реалізація почалася аж у 1999 р. Згубні наслідки прийнятого в 1990 р. мораторію на будівництво ядерних реакторів виявилися в тому, що нові реактори на Хмельницькій і Рівненській АЕС, які були на той час у стадії вісімдесятивідсоткової готовності, було введено в експлуатацію лише в 2004 році.

Вперше виникли проблеми виведення з експлуатації АЕС. У грудні 2000 р.

прийнято політичне рішення про закриття ЧАЕС. Такого масштабного завдання, та ще й із додатковим аварійним блоком, людство досі не вирішувало. При цьому постає надзвичайно багато нових наукових і технічних задач, простих розв’язків яких не існує.

Необхідно налагодити виробництво в Україні ядерного палива для реакторів АЕС. Підстава для цього — наявність в Україні досить розвинутих виробництв урану та цирконію — основних компонентів виробництва.

Цей короткий схематичний перелік проблем атомної енергетики дає можливість проаналізувати стан та науково-технічні можливості атомної галузі. Слід зазначити, що кожна країна, яка використовує ядерну енергію, повинна мати розгалужену мережу

науково-технічної         підтримки. Після          розпаду      СРСР більшість   установ          науково-технічного       супроводу залишилися в Росії. Україна терміново потребувала створення своєї інфраструктури. Як стартові можна було використати два найбільших ядерних центри країни —

ІЯД НАН України та ННЦ «ХФТІ», доповнюючи й

розвиваючи в них втрачені науково-технічні напрями, використовуючи потенціал інших організацій та додатково створюючи інші необхідні установи і підприємства. Проте, на жаль, так не сталося. Хоча створено ряд нових, в основному приватних центрів, однак вони здебільшого не мають належної матеріально-технічної бази й не можуть істотно підтримати галузь. Тим часом міністерство галузі не віддає належне реально існуючим можливостям, а саме інститутам та іншим організаціям, які давно працюють у державі.

Ведучий. Ми почули думку з приводу наслідків аварії на ЧАЕС різних організацій, що причетні до проблеми. Нам залишається зробити висновок про глибину проблеми та можливі шляхи покращання ситуації з радіаційним забрудненням території України. V. Закріплення вивченого матеріалу.

Прийом «Роблю висновок»

Учні узагальнюють матеріал та роблять висновки з вивченого.

Прийом «Що мене найбільше вразило» Учні називають факти з матеріалу уроку, які їх найбільше вразили.

VI.      Підсумки уроку.

         Заключне слово учителя. Підбиття підсумків уроку.

VII.  Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний матеріл підручника.

4.9. Урок у 9 класі з теми «Економічний потенціал України»

 

Тема: Економічний потенціал України.

Мета: визначити складові економічного потенціалу країни, показники соціальноекономічного розвитку, показники якості життя; дати визначення понять «валовий національний продукт», «національний дохід»; розвивати вміння оперувати основними показниками соціально-економічного розвитку країни, вміння порівнювати з відповідними показниками інших країн та аналізувати їх; виховувати почуття патріотизму та гордості за могутній потенціал країни, почуття відповідальності за майбутнє України.

Тип уроку: урок вивчення й первинного закріплення знань.

Обладнання: підручники, атласи, економічна карта України, політична карта світу, схеми, таблиці, графіки, діаграми, презентація «Економічний потенціал України». ХІД УРОКУ І. Організаційний момент.

         Організація класу, привітання. Оголошення теми, мети, завдань уроку. 

ІI. Мотивація навчальної діяльності.

Україна і сталий розвиток

Концепція сталого розвитку набуває значного поширення як одна з провідних глобальних проблем людства.

Термін «сталий розвиток» набув поширення після публікації доповіді «Наше загальне майбутнє» (1987), підготовленої Комісією ООН з питань довкілля та розвитку.

Сталий розвиток — розвиток, що забезпечує стабільне економічне зростання і не допускає деградаційних змін довкілля.

Сталий розвиток забезпечує потреби як сучасних, так і наступних поколінь. Весь світ стурбований тим, що якщо нинішні тенденції до зростання чисельності населення, забруднення довкілля, виснаження природних ресурсів залишаться незмінними, то на Землі можуть статися незворотні катастрофічні наслідки. Сталий розвиток трактують у вузькому та широкому розумінні. Вузьке розуміння — це акцент на екологічних проблемах і збереженні біосфери. Широке розуміння передбачає і всебічний підхід до розвитку цивілізації: економічний, соціальний, демографічний тощо.

Економічний напрям сталого розвитку — господарська діяльність людства — повинен орієнтуватися не на зростання споживання ресурсів біосфери, а на їхнє раціональне використання.

Соціальний напрям — подолання різниці в рівнях доходів і якості життя між різними країнами, соціальними групами.

Демографічний напрям — виважена демографічна політика в різних країнах (регулювання приросту в країнах з високим рівнем народжуваності, що полегшить проблеми бідності та підвищить якість життя).

Засади сталого розвитку для України є надзвичайно важливими. Упродовж тривалого часу економічний розвиток в Україні супроводжувався недбалою експлуатацією природних ресурсів. Наслідки такої діяльності негативно впливають на навколишнє середовище, що призводить до виснаження ресурсного потенціалу, зростання витрат на захист населення і території, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій та відтворення природної рівноваги (катастрофа на ЧАЕС, повені в Карпатах, війна на Сході України, досить нестабільна політична ситуація в країні). Унаслідок промислових викидів у повітря та воду загрозливі показники збільшуються з кожним роком, дедалі актуальнішою стає проблема деградації земель. Україна продовжує посідати провідне місце у світі за інтенсивністю використання та експлуатації надр. У більшості гірничорудних регіонів накопичилися серйозні соціально-економічні та екологічні проблеми, що призводить до дисбалансу в економіці.

Створена державна програма сталого розвитку України охоплює всі сторони життя суспільства.

IІI. Вивчення нового матеріалу.

1. Складові економічного потенціалу України

До економічного потенціалу України відносять природні, науково-технічні й трудові ресурси. 

Природні ресурси — об’єкти і сили природи, що на певному етапі розвитку суспільства можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання для задоволення потреб людей.

Природні ресурси поділяються на вичерпні й невичерпні. До невичерпних належать водні, кліматичні (енергія вітру, агрокліматичні, рекреаційні) і космічні (енергія Сонця). Вичерпні природні ресурси поділяються на поновлювані (флора і фауна, частково ґрунти) і непоновлювані (мінеральні).

Складання опорної схеми у зошитах.

 

Виступи учнів з повідомленнями «Характеристика науково-технічного потенціалу та трудових ресурсів України».

 

2. Показники соціально-економічного розвитку.

Валовий національний продукт, національний дохід

Господарство країн (національні економіки) характеризують за допомогою численних економічних показників. Економічні показники можуть бути загальними (валовими) і питомими (на душу населення).

У світовій економіці головними показниками виступають валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сукупна вартість кінцевої продукції і послуг підприємств, вироблених за рік на території країни, незалежно від того, хто — громадянин цієї держави чи іноземець — є власником цієї продукції.

Валовий національний продукт (ВНП) — сукупна ринкова вартість товарів і послуг підприємств, вироблених і реалізованих (у тому числі й імпортної продукції) протягом року, містить також на відміну від ВВП і суму чистих доходів з-за кордону.  

Національний дохід (НД) — це частина валового національного продукту за винятком матеріальних витрат на його виробництво.

ВНП обчислюють для всіх національних виробників товарів і послуг, де б не розміщувалися їхні підприємства. Це означає, що для розрахунку ВНП, наприклад, України необхідно враховувати результати діяльності всіх українських фірм у самій Україні та поза її межами і не враховувати діяльність іноземних фірм в Україні. Для обчислення ВВП включають результати всіх підприємств — українських та іноземних, що розміщені на території України, і не включають українські фірми, які розміщені в інших країнах. 

Показники ВВП України у 2015 році

Валовий внутрішній продукт України у 2015 році  (в млн. грн.)
	Номінальний ВВП (у фактичних цінах)	Реальний ВВП (у цінах 2014 року)	Різниця (реальний – номінальний ВВП)		Номінальний ВВП в USD (в млн. дол.)
I квартал	367577	296712	-70865	-19,3%	15679,9
II квартал	449575	331399	-118176	-26,3%	21392,7

Показниками ВВП на душу населення користуються для порівняльної оцінки рівнів економічного розвитку окремих країн.

Первинна перевірка засвоєних знань. Соціогеографічний практикум. Розгляньте схему про вплив природного середовища на соціально-економічний розвиток країни. Проведіть дослідження на прикладі свого краю.

 

 

3. Показники якості життя

Показники якості життя — це стандарти, які характеризують мінімальні соціальні норми, що гарантують гідний рівень життя. Якість життя визначається за всіма показниками, що впливають на життя та діяльність людей і можуть оцінюватись як кращі чи гірші. До цих показників відносять:

•                     тривалість життя — від 25 (мінімум) до 85 (максимум) років. В Україні очікувана тривалість життя в разі народження в 2003–2004 рр. — відповідно усього 68,2, у тому числі чоловіків — 62,6 та жінок — 74,1 року;

•                     грамотність населення — 100 %; в Україні — майже 100 % грамотного населення;

•                     середня тривалість навчання — 15 років; в Україні вона становить 12 років;

•                     реальний ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) — від 200 дол. США (мінімум) до 70 тис. дол. США (максимум); в Україні станом на ІІІ квартал 2015 року він становить близько 20 тис. доларів;

•                     сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою у віці від 20 до 45 років) — 2,14–2,15; в Україні у 2014 р. він становив 1,76;

•                     коефіцієнт старіння населення (частка населення, старшого за 65 років, у загальній чисельності населення) — 7 %; в Україні на 1 жовтня 2015 р. він становить 15,5 %;

•                     співвідношення 10 % найбагатших до 10 % найбідніших осіб — 20:1; в Україні Держкомстатом відстежується співвідношення грошових витрат 20 % найбільш та 20 % найменш забезпеченого населення;

•                     частка населення, яке проживає за межею бідності, — 10 %; в Україні частка населення із середньодушовими грошовими витратами на місяць, нижчими за рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, у 2014 p. становила 14,8 %;

•                     співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати — 1:3; в Україні таке співвідношення у 2015 р. становить 1:3,2;

•                     мінімальний рівень погодинної заробітної плати — 3 дол.; у 2015 р., враховуючи коливання курсу валют протягом року, в Україні він становить 0,81 дол.;

•                     на тисячу душ наявного населення кількість народжених становила 11,0 осіб, а кількість померлих — 16,3 особи, або 33:67.

Перші чотири стандарти використовуються у світовій практиці співробітниками ООН для розрахунків індексу розвитку людського потенціалу країни. Решта застосовуються для аналізу й прогнозування соціально-політичної ситуації у країні.

У 1990 р. започатковано Програму розвитку ООН, яка щорічно видає «Доповіді про розвиток людини». З того часу за статистикою ООН для всіх країн обчислюють індекси розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

Показники ІРЛП можуть змінюватися від значень, близьких до 1,000, до величин, менших за 0,300. Чим більшим є значення ІРЛП, тим більш високий рівень людського розвитку має країна. Статистика ООН уважає рівень розвитку людського потенціалу низьким, якщо її ІРЛП < 0,500, середнім; якщо 0,500 < 0,900; або високим ІРЛП > 0,900.

У 2014 році Україна посіла 83 місце за ІРЛП (у 2006 році — 77 місце) з результатом 0,734. Україна входить до групи країн із середнім рівнем розвитку людського потенціалу. Щодо світових лідерів за ІРЛП, то серед них такі високорозвинені країни, як Норвегія, США, Швейцарія. Обчислення ІРЛП запізнюється в середньому на 1,5 роки, так, дані 2014 року було опубліковано у серпні 2015 року.

Індекс розвитку людського потенціалу (2014)

Місце	Країна	ІРЛП
1	Норвегія	0,944
2	Австралія	0,933
3	Швейцарія	0,917
4	Нідерланди	0,915
5	США	0,914
	………………………..
35	Польща	0,834
	………………………..
36	Словаччина	0,830
	………………………..
53	Білорусь	0,786
54	Румунія	0,785
	………………………..
57	Росія	0,778
	………………………..
70	Казахстан	0,757
	………………………..
79	Грузія	0,744
	………………………..
83	Україна	0,734
	………………………..
114	Молдова	0,663
	………………………..
183	Сьєрра-Леоне	0,374
184	Чад	0,372
185	ЦАР	0,341
186	ДРК	0,338
187	Нігер	0,337

 

4. Оцінка комфортності природного середовища для життя людей

Вплив природного середовища на соціально-економічний розвиток країни очевидний і різноманітний. Оцінюючи подібний вплив, можна скористатися такими характеристиками: комфортні, передкомфортні, дискомфортні, екстремальні умови проживання. У межах України райони з екстремальними умовами життя – це, насамперед, частини Донецької та Луганської областей, де йдуть військові дії, а також зона радіаційного забруднення Чорнобиля. (Але ці зони «створені» людьми, а не природою.) Дискомфортні умови проживання характерні лише для високогірних районів Українських Карпат. Характеристики комфортних, передкомфортних і дискомфортних умов проживання мають числове вираження.

Оцінка комфортності природного середовища для життя людей

Ступінь комфортності	Період активної вегетації (з тем- пературою вище 10 °С), днів	Середня температура опалювального сезону, °С	Тривалість опалюваль- ного сезону, днів	Наявність ділянок з різко роз- членованим рельєфом
Комфортний	110	До –2	150	Відсутні
Передкомфортний	70–100	–2…–8 (–10)	150–220	Відсутні або на окремих ділянках (до 20 %)
Дискомфортний	30–70	Нижче –10	220–300	Можуть бути повсюдно

 

IV. Закріплення знань.

Робота в парах

Завдання. Визначити, які умови проживання у вашій місцевості: комфортні, передкомфортні чи дискомфортні. Оцінити вплив природного середовища на соціальний і економічний розвиток вашого краю, послідовно оцінюючи кожну з характеристик запропонованої вище схеми. Оцінювання здійсніть за десятибальною шкалою. Як це позначається на соціальному й економічному розвитку вашого краю? V. Підсумок уроку.

         Заключне слово вчителя; оцінювання роботи учнів на уроці.

V. Домашнє завдання

 Опрацювати відповідний матеріал підручника.

 І варіант – підготувати повідомлення про нетрадиційні джерела енергії в Україні.

 ІІ варіант – підготувати повідомлення про екологічні проблеми металургійного комплексу України.

 

 

 

4.10. Конкурс «Міс Географія»

Мета: розширити знання учнів про географію, природні явища та процеси; ознайомити учнів із країнами світу, їхніми звичаями та традиціями, кухнею народів світу; поглибити навички та вміння працювати з фізичною та політичною картою; розвивати логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до природи,, людей. Обладнання: карта світу, карта України, глобус, фотографії різних куточків світу, матеріали для конкурсів.

 

ХІД КОНКУРСУ

 

         Звучить музика. Виходить ведучий.

 Ведучий: Любі друзі, шановні колеги, гості! Ми раді вас вітати всіх у цій залі! Вам дуже пощастило бути присутніми в цей час і в цьому місці! Адже саме сьогодні вперше в стінах Мащанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відбудеться чудове свято – Свято краси й жіночності, елегантності й ерудиції і, звичайно ж, справжнє свято знань – конкурс «Міс Географія»!

 Чому саме географія? А як же інакше? Адже саме ця наука, що описує Землю, охопила безліч різноманітних знань: з математики та економіки, з історії та літератури, ботаніки та зоології, іноземної мови, музики, співів, інших видів мистецтва і навіть кулінарії!

 А зараз ми радо зустрінемо наших чарівних учасниць, які будуть змагатися за право отримати титул «Міс Географія»!

         На сцену виходять учасниці. Представлення учасниць.

 Ведучий: Наш конкурс буде оцінювати компетентне і об’єктивне журі (представлення журі). Уболівальники, звичайно, підтримують усіх учасниць, але не заважають їм.

 За вікном приємна, тепла, чарівна весна. До літа залишилось зовсім небагато. Оскільки літо – пора мандрів, подорожей і пригод. Це саме з ними у багатьох асоціюється слово «географія». Як же хочеться повернутися до цих спогадів! Сьогодні ми допоможемо вам у цьому. І все нездійсненне стане реальністю. Скільки таємниць, загадок, чудес приховано в безкраїх просторах Землі… Ми допоможемо розгадати їх і потрапити в найдивовижніші місця на різноманітних континентах і в різних країнах.

 Ви зможете здійснити найпотаємніші мрії: побувати в кратері вулкана і зазирнути в скарби Нептунового царства, потрапити на коралові острови й піднятися на засніжені вершини Гімалаїв.

         Ви готові до нашої подорожі?! Отже починаємо…

Перший конкурс. «Презентація».

 Ведучий: А допоможуть нам ці чудові гіди, які яскраво, цікаво, з почуттям гумору і, звичайно, з досконалістю і обізнаністю справжнього географа презентують різні країни.

         Виступи учасниць.

         Україна

Україно, мій краю єдиний,

Як без тебе на світі прожить?

Україно моя солов’їна,

Мені сяєш, як неба блакить.

Україно, моя рідна ненько, Ти для мене на світі одна.

І щоразу у гаю раненько

Соловейко тобі проспіва.

 

         Великобританія

Я представляю вам Туманний Альбіон,

Відомий в світі науковий і освітній регіон.

Британія Велика зветься ця країна, «Роллс-Ройсів» і футболу батьківщина.

Багато є чудес тут загадкових:

Це Лох-Несське чудовисько і Стоунхендж чудовий,

Біг-Бен годинник, Тауерський міст,

Це ель хмільний, а ще волинок мелодійний свист.

Тут графи, лорди, лицарі живуть,

А пери службу у Вестмінстері несуть.

Це батьківщина багатьох людей відомих,

І музикантів, і письменників усім знайомих:

Джон Леннон, Пол Маккартні, Герберт Веллс,

Шекспір, Дефо, Ньютон, Джон Максвел, Майкл Фарадей.

Цей список безкінечний ще не весь,

Оскільки Англія є батьківщиною ще багатьох потрібних нам речей.

Вже дякувати мабуть мені час,

Я інгліш-ґьорл, чекаю оплесків від вас!

 

         США

На увесь світ відома ця країна,

Хот-догів, чіпсів, кока-коли батьківщина.

Ковбої, індіанці, дипломати – 

Я ще багато хочу вам про Штати розказати.

В Нью-Йорку Статуя Свободи є,

Якийсь провінціал в Лас-Вегасі мільйони виграє

Доріжка ще червона в Голівуді простелилась І я на врученні там «Оскара» повеселилась. А Ніагарський водоспад, а Кордильєри, Аппалачі, Хто їх не бачив – той нехай заплаче.

На пляжах Флориди в Маямі треба побувати,

У Сан-Франциско, у Чикаго, в Бостон завітати. У будь-якому місті лиш почуйте «Вільна каса!», – Замовте гамбургер й картоплю фрі одразу.

Американська дівчина я просто клас, Чекаю оплесків гучних від вас!

         Франція

Достоїнств є багато в цій країні.

Про них я розказати хочу нині.

Найперше – Ейфелева вежа – це найвідоміша краса, Проте крім неї у Франції є й інші чудеса.

Вином чудовим славиться країна,

На фестивалі в Каннах їздять всі на лімузинах.

Французький сир відомий в світі дуже,

А «Сітроен», «Пежо», «Рено» тобі також знайомі, друже.

Середньовічні замки і фортеці:

Як їх побачиш, то назавжди пам’ять в серці.

Крім того є ще тут висока мода,

Є круасани, є парфуми для всього народу. А музика французька – це є бальзам на душу…

Ось ніби все… Вже дякувати ніби мушу…

Шановні друзі, мою країну серцем ви відчуйте.

Я представляю Францію, мені ви аплодуйте!

 

         Італія

На карті світу – чобіт ця країна, Митців відомих батьківщина.

Вам всім відомі Мікеланджело, да Вінчі і Карузо, Але й про інше розповісти хочу дуже.

Мабуть усі у залі піццу куштували І макаронами із сиром смакували.

Італія – ну майже сирна королева.

Ви уявіть: і пармезан, і фета, й моцарелла.

А ще автомобілі є відомі в цій країні: «Феррарі», «Мезератті», «Ламборджині»… Це батьківщина гладіаторських боїв:

Боролись воїни із левом, щоб він їх не з’їв.

Столиця Рим на семи пагорбах стоїть,

Зруйнований там Колізей ще височить.

Душею й серцем ви Італію відчуйте.

Я сеньйорита-італьяно, мені ви аплодуйте!

 

Другий конкурс. «Най-, Най-, Най-».

 Ведучий: У цьому конкурсі ви дізнаєтесь про найвищі, найнижчі, найглибші, найбільші, найпотужніші географічні об’єкти світу, окремих материків, океанів.  Учасниці повинні показати на карті та розповісти про Течію Західних вітрів,

Ніагарський водоспад, річку Амазонку, пустелю Сахару, Тибетське нагір’я.

 

Третій конкурс. «Мозаїка».

 Ведучий: Учасниці вибирають конверти, в яких містяться завдання зібрати з окремих фрагментів цілісний контур материка, острова, півострова, країни, океану тощо.

         У     конвертах     знаходяться     фрагменти     материків     Африка, Австралія,

Апеннінського півострова, Атлантичного океану, Рівненської області.

 

Четвертий конкурс. «Улюблена  квітка».

 Ведучий: Прикрашають життя людини різнобарвні квіти! Адже в багатьох країнах світу квіти та інші рослини відіграють особливу роль – роль оберегів та символів.

Пригадаємо їх.

Україна – калина, верба. Голландія і Туреччина – тюльпан. США, Англія, Болгарія – троянда. Німеччина – волошка. Швейцарія – едельвейс. Індія – лотос. Італія, Франція, Іспанія – лілія. Китай – півонія. Японія – імператорська хризантема, сакура.

 Ведучий: Кожна жінка й дівчина теж має свою найулюбленішу квітку, яку вона й обере серед запропонованих.

 Вам необхідно на першу літеру назви квітки назвати географічний об’єкт, явище природи, чи навести якийсь цікавий факт, що стосується географії.

 

 

 

П’ятий конкурс. «Дружна сімейка».

 Ведучий: У кожній папці – представники тваринного світу певних материків, але серед них є «чужинці». Ваше завдання – знайти «зайвих» тварин.

 Африка – панда, Австралія – зебра, Південна Америка – слон, Північна Америка – лама, Євразія – жираф.

         Ведучий: Поки журі підраховує результати, хіба не час нам зробити цікаву паузу.

 

         Виступ учениці з доповіддю із науково-дослідницької роботи про річку Боркову.

 

Шостий конкурс. «Домашнє завдання».

          Ведучий: Епіграфом до нашого останнього конкурсу можуть бути слова американського поета Уолта Уїтмена: Вітаємо вас, країни сосни й дуба, Вітаємо вас, країни лимону, інжиру, Вітаємо вас, країни золота!

Вітаємо вас, країни маїсу, пшениці,

Вітаємо вас, країни винограду,

Вітаємо вас, країни цукру й рису.

Вітаємо вас, країни бавовни, країни картоплі,

Країни вугілля, міді, цинку, олова, свинцю та заліза…

 У цьому конкурсі наші чарівні учасниці будуть представляти страви тієї, чи іншої країни, а журі оцінить шедеври кулінарного мистецтва, які готували найкращі кухарі країн, які репрезентовані на нашому святі!

Презентація страв.

Україна – вареники, борщ з пампушками.

Великобританія – вівсянка.

США – хот-дог або гамбургер.

Франція – круасани або заварні тістечка.

Італія – піцца або паста.

 Ведучий: Через декілька хвилин ми врешті-решт дізнаємося про остаточні підсумки як останнього конкурсу, так і всього змагання загалом.

 Наступає найурочистіша хвилина, заради якої ми всі тут зібралися. Вітаємо найчарівніших та найерудованіших дівчат! Я вважаю, що, не зваючи на результати, свято сьогодні відбулося – свято юності, краси, інтелекту!

         Журі оголошує результати конкурсу «Міс Географія».

         Нагородження учасниць.

 Ведучий: Пройшло дуже небагато часу, коли ми – всі земляни – переступили межу третього тисячоліття. Якою зустріне прийдешні покоління наша планета? Блакитною і прекрасною чи сплюндрованою і знівеченою? Це залежить від кожного з нас… Тому пригадаймо мудрі слова одного з вождів північноамериканських племен сіу: «Земля не належить нам, це ми належимо Землі».

           

 

 

 

 

4.11. Брейн-ринг «Моя Україна»

 Мета: розширити знання учнів про географію України, природні явища та процеси, що відбуваються на її території; вчити працювати у команді, розвивати логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до природи, України, людей; виховувати почуття патріотизму та гордості за Україну та її досягнення.

 Правила гри: участь приймають учні 9 класу, які поділені на дві команди; гра триває п’ять геймів, кожен з яких має свою структуру та відповідні завдання; кожен гейм оцінюється по-різному (1 гейм – по одному балу за правильну відповідь, 2 гейм – по одному балу за правильну відповідь, 3 гейм – по одному балу за правильну відповідь, 4 гейм – від одного до п’яти балів за виконане завдання, 5 гейм – від одного до десяти балів за правильну відповідь).

ХІД ЗАХОДУ

 

І гейм «Шифрограма»

         Командам необхідно відгадати назву зашифрованого міста.

1   команда:  О Д Е У Н П І Д Р Н Р Н (Дніпрорудне);                      П Л І Т О Р Ь О Н Е (Тернопіль).

2   команда:  Д В О Ч Г О А Р Е Н Р (Червоноград);

                           І С О Ь К О Л Т П (Костопіль).

 

ІІ гейм «Географічні задачі-кросворди»

 Командам необхідно розгадати задачу-кросворд, щоб у першому стовпці вийшла назва українського географічного об’єкта.

                       1 команда                                                                       2 команда        

       

1 Б О Р И С П І Л Ь 2 Е Н Е Р Г О Д А Р 3 Р О С Т А В И Ц Я 4 Д О Н Е Ц Ь К И Й 5 А Б О Р И Г Е Н И

1 І М М І Г Р А Н Т 2 Н О В О А Й Д А Р 3 Г Е О Г Р А Ф І Я 4 У К Р А Ї Н Е Ц Ь 5 Л У Г А Н С Ь К А

1.   Найбільший аеропорт України.

2.   Місто у Запорізькій області.

3.   Річка у Житомирській області.

4.   Найсхідніший економічний район України.

5.   Корінне населення території.

 

 

 

1.   Людина, яка в’їхала на територію іншої держави.

2.   Місто у Луганській області.

3.   Наука про Землю.

4.   Житель України.

5.   Найсхідніша область України.

ІІІ гейм «Міні-вікторина»

 Командам зачитується запитання. Якщо хтось із учасників команди знає відповідь, повинен підняти руку, щоб відповісти на запитання.

1.       Найбільша за площею область України (Одеська область).

2.       Найменша за площею область України (Чернівецька область).

3.       На гербі якої області зображено лева? (На гербі Львівської області).

4.       Найсхідніша область України (Луганська область).

5.       Обласний центр Закарпатської області (Ужгород).

6.       Область, у якій розташований географічний центр України (Черкаська область).

7.       На території якої області розташований острів Хортиця? (На території Запорізької області).

8.       У якій області народився перший президент України Леонід Кравчук? (У Рівненській області).

9.       Яка область України межує зі Словаччиною? (Закарпатська область).

10.   У якій області розташована столиця України? (У Київській області).

 

 

 

 

ІV гейм «Конкурс капітанів»

 Капітани команд отримують завдання на картках, де вказано, які об’єкти географічної номенклатури необхідно показати на фізичній карті України.

 

1 команда	2 команда
1.   Каховське водосховище. 2.   Кременецькі гори. 3.   Мис Херсонес. 4.   Донецький кряж. 5.   Придніпровська низовина.	1. Волинська височина. 2. Феодосійська затока. 3.   Мис Казантип. 4.   Полтавська рівнина. 5.   Закарпатська низовина.

 

 

 

 

V гейм «Зашифровані висловлювання»

 Командам пропонується відгадати зашифроване висловлювання, розгадавши міні-кросворд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1   команда

 

			Я	Л	Т	А
О	Р	Е	Л
			Ю	Н	Г	А
Х	Л	І	Б
			Л	І	Т	О
М	Е	Н	Ю
			У	Д	А	Р
Б	А	Н	К
			Р	О	С	А
В	О	Д	А
			Ї	Ж	А	К
К        Р А			Н
			У	Д	А	В

1.        Курортне місто у Криму.

2.        Хижий птах.

3.        Матрос на флоті.

4.        Усьому голова.

5.        Найтепліша пора року.

6.        Список страв у ресторані.

7.        У братів Кличко він дуже міцний.

8.        Фінансова установа.

9.        Ранкові крапельки на траві.

10.   Без неї нема життя.

11.   Колючий клубок.

12.   І на будівництві, і у ванній, і на кухні.

13.   Дуже довга змія.

                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2   команда

 

			У	Л	А	С
Т	А	Н	К
			Р	У	Т	А
М	А	Щ	А
			Ї	Ж	А	К
І	В	А	Н
			А	З	І	Я
С	Т	О	П
			О	Л	І	Я
О	В	Е	Н
			А	Р	І	Я
Г  А			Д
			У	К	О	Л
К У         Р			С
			Е	Л	Ь	Ф

1.       Ім’я відомого письменника Самчука.

2.       Бойова машина.

3.       Пісня Софії Ротару «Червона …».

4.       Село, в якому розташована наша школа.

5.       Колючий клубок.

6.       Чоловіче ім’я.

7.       Сусідка Європи.

8.       Дорожній знак.

9.       Її виготовляють і з соняшника, і з льону, і з                  оливок.

10.   Знак зодіаку.

11.   Пісня в опері.

12.   Атмосферне явище.

13.   Його роблять у лікарні та поліклініці.

14.   Напрям руху корабля.

15.   Казковий карлик.

 

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку освітньої системи в процесі викладання географії зростає роль інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій, використання яких значно сприятиме піднесенню якості та інтенсивності навчального процесу, приверненню більшої уваги учнів до зацікавленості предметом. Одним із продуктивних і перспективних напрямів такої роботи є використання можливостей комп’ютерної техніки, за допомогою якої насамперед якнайкраще вирішується проблема забезпечення вчителя й учня навчальними матералами, науково-методичною літературою.

Учитель може використовувати готові мультимедійні навчальні програми, а може розробляти власні зразки таких програм.

Інноваційні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань.

Отже, у сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяє використання інноваційних інформаційно-комунікаціних технологій під час навчально-виховного процесу. 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Баженова Л. Самовдосконалення вчителя (особистісно зорієнтований тренінг) // Психолог – 2002. – № 4.

2.     Баханов К. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. — Запоріжжя: Просвіта, 2000. — 160 с.

3.     Бех І. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-методологічні засади: Навчально-методичний посібник. —        К.: Либідь, 2003. — 280 с.

4.     Бондар С., Момот Л., Липова Л., Головко М. Перспективні педагогічні технології: Навч. посіб. / За ред. С. Бондар. — Рівне: Тетіс, 2003. —     200 с.

5.     Верлань А.Ф., Тверезовська Л. О. Основні напрямки застосування інформаційних технологій у сучасній школі // Сучасні інформаційні технології в навчальному процесі. – К.: КПУ імені М. П. Драгоманова. – 1997. – С. 22 – 38.

6.     Вовковінська Н. В., Дорошенко Ю. О., Забродська Л. М. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / За ред. В. М. Мадзігона та Ю. О. Дорошенка. – К.: Педагогічна думка, 2003. – 276 с.

7.     Гаврилюк В. Ю. Творча активність старшокласників як психологопедагогічна проблема // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірник наукових праць. – Вип. 8. – Кн. 1. – К., 2005. – С. 95-

100.     

8.     Даниленко Л. Інноваційний освітній менеджмент: Навч. посібник. —     К.: Главник, 2006. — 144 с.

9.     Дементієвська Н. П., Морзе Н. В. Комп’ютерні технології для розвитку учнів та вчителів // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука. – К.: Атака, 2005. – С. 76 – 95. 

10. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. —       К.: Академвидав, 2004. — 352 с.

11. Економічна і соціальна географія України, 9клас: Методичний посібник / Під ред. Барди О. В., Лис Ю. В. – Рівне: ПП «Контур плюс», 2010. – С. 5-11.

12. Жук Ю. О., Шишкіна М. П. Електронний підручник та проблема систематики комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання // Нові технології навчання. – 2000. - вип.25. – С.44-49.

13. І. Білоус. Професіоналізм вчителя. Планування та організація методичної роботи // Завуч. – 2009. - № 1 (367) – С. 33 – 38

14. Інструктивно-методичні рекомендації. Географія [Електронний

ресурс].                             —                             Режим                             доступу:

http://www.mon.gov.ua/ua//activity/education/56/general-secondaryeducation/metodichni-rekomendatsiji/

15. КапірулінаС. Л., Паламарчук Л. Б. Інформаційно-комунікативні технології у процесі підвищеннякваліфікації вчителів географії // Шкільна географічна освіта: інформаційно-комунікативні технології у навчальновиховному процесі. Зб. наук.праць. – Київ ДНВП «Картографія», 2008. – С. 62-

66.

16. Коберник С. Г. Методика навчання географії в загальноосвітніх закладах / С. Г. Коберник. — К.: Навч. кн., 2005. — 314 с.

17. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики, інформатики / Жалдак М. І., Лапінський В. В., Шут М. І. – Київ: Дініт, 2004.

18. Кондрашова С.С. Учбовий посібник “Інформаційні технології в управлінні”, К.: МАУП. 1998 р.

19. Корнєєв В. П. Використання інформаційно-телекомунікаційних технологій // Шкільна географічна освіта: інформаційно-комунікативні технології у навчально-виховному процесі. Зб. наук. праць. – Київ ДНВП «Картографія» 2008. – С. 50 - 53.

20. Крилов І. В. «Інформаційні технології: теорія і практика», М.: «Центр», 1996 р.

21. Ламекіна Г. О. Комп’ютерне навчання географії у ВНЗ // Шкільна географічна освіта: інформаційно-комунікативні технології у навчальновиховному процесі. Зб. наук. праць.  Київ ДНВП „Картографія”, 2008. – С. 78 –

80.

22. Лапінський В. В. Навчальне середовище нового покоління та його складові // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наук. праць / Редрада. — К.:

НПУ ім. М. П. Драгоманова [Текст], 2008. — № 6 (13). — С. 26—32.

23. Мадзігон В.М. Проблематика та перспектива інформатизації освіти. – К.: Либідь, 2006. – 112 с. 

24. Малиновський Б. М. “Історія обчислювальної техніки”, К.:

“Лотус”, 1995 р.

25. Мариновська О. Упровадження педагогічних інновацій: система проектно-впроваджувальної діяльності // Імідж сучасного педагога. — 2007. — № 3. — С. 34—39.

26. Методичний конструктор / за матеріалами газети «Завуч». – 2009. - №18 (384). 

27. Морзе Н.В., Дементієвська Н.П. Intel. Навчання для майбутнього. – К.: Нора-прінт, 2005. – 528 с. 

28. Омельченко В. Л. Педагогіка у запитаннях і відповідях: навч. посіб.

/ В. Л. Омельченко, А. І. Кузьмінський. — К.: Знання, 2006. — 311 с.

29. О. Поліщук. Сучасний урок // Завуч. – 2008. - № 33 (363) – С. 9 –

13. 

30. Освітні технології: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О. Пєхоти.

—      К.: А.С.К., 2001. — 256 с.

31. Основи нових інформаційних технологій навчання / За ред. Ю.І.

Машбиця. – К.: ІЗМН, 1997. – 264 с.

32. Пометун О. І.  Енциклопедія інтерактивного навчання. – К.: А.С.К., 2007. 

33. Пометун О. І.  Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання:

Наук.- метод. Посібн. – К.: А.С.К., 2006. – 192с.

34. Робота з мультимедійною дошкою/ Упоряд. В. Лапинський. – К.:

Шк. світ, 2008. – 112 с.

35. С. Добровольська Інноваційні умови професійного вдосконалення вчителя// Завуч. – 2009. - № 10 (376) – с. 9 – 11.

36. С. Горбач Урок у системі функціонального аналізу, або сучасний урок у школі // Завуч. – 2006. - № 35 (293) – С. 5 – 8.

37. С. Явтушенко Урок..? // Завуч. – 2009. - № 14 (380) – С. 4 – 6.

38. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Науковометодичний посібник під редакцією О. І Пометун. Київ. Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

39. Технологія моделювання уроку з використанням ІКТ / В. Кравець,

З. Дідик / Журнал «Краєзнавство. Географія. Туризм». – 2010. – № 9 (638) – С. 3 – 6.

40. Топузов О. М. Загальна методика навчання географії: підручник / О. М. Топузов, В. М. Самойленко, Л. П. Вішнікіна. — К.: Картографія, 2012. — 512 с.

41. Шевчук С.С., Сілаєва І.Є. Аналіз уроку та його значення для мотивації діяльності педагога / Методичні рекомендації. - Донецьк ДІПО ІПП, 2003.

42. Шевчук С.С., Сілаєва І.Є. «Сучасний урок в педагогічній та організаційно-методичній діяльності». Керівних кадрів ПТНЗ/ Методичні рекомендації. - Донецьк ДІПО ІПП, 2003.

43. Яценко В. С. Педагогічні умови використання інформаційнокомунікативних технологій у контексті оцінювання навчальних досягнень учнів // Шкільна географічна освіта: інформаційно-комунікативні технології у навчально-виховному процесі. Зб. наук.праць. – Київ ДНВП «Картографія» 2008. – С. 59 -62.

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Інтернет ресурси для уроків географії

1.        http://www.mon.gov.ua/  – сайт Міністерства освіти і науки України.

2.        http://www.testportal.gov.ua/ – сайт Українського центру оцінювання освіти.

3.        http://www.ostriv.in.ua – Шкільний портал «Острів знань».

4.        http://www.solarviews.com — космічні знімки Землі й об'єктів Сонячної системи. Фотознімок нічної Землі, карта тектонічних структур й ін.

5.        http://tourism.ucoz.ua/load/ – Географічний портал.

6.        http://www.spaceimaging.com — космічні знімки високої якості окремих ділянок Землі (міста, природні ландшафти, форми рельєфу).

7.        http://earth.jsc.nasa.gov — сайт космічних знімків Аерокосмічного агентства США (НАСА). Найбагатша добірка фотографій Землі по розділах: міста, природні ландшафти, антропогенні ландшафти, атмосферні процеси.

8.        http://info.er.usgs.gov — сайт Геологічної служби США. Постійно обновлювана карта сейсмічної активності. Вулкани світу. Фотодовідник.

Карта вулканів. Інформація про найбільші повені.

9.        http://www.klimadiagramme.de — кліматичні діаграми по 870 точках світу.

Атлас хмар.

10.   http://ukr-tur.com/ – Світ географії та туризму.

11.   http://www.meto.govt.uk/satpics/latest_IR.html — поточний космічний знімок погоди в Європі із сайту метеорологічної служби Великобританії.

12.   http://www.cia.gov/cia/publications/factbook — довідник ЦРУ США по країнах світу. Новітня статистична інформація.

13.   http://www.census.gov — сайт Бюро переписів США. Новітні дані по населенню США (штати, міста, агломерації, етнічні й расові групи).

Демографічні піраміди.

14.   http://www.oica.net — сайт Міжнародної організації виробників автомобілів. Статистика по виробництву автомобілів і деяких інших транспортних засобів.

15.   http://fotw.vexillum.com/flags — сайт, що розповідає про прапори із усього світу. Прапори держав, частин держав, міст, політичних рухів. Опис прапорів. Історія виникнення прапорів. Обрані герби.

16.   http://www.lib.utexas.edu/maps — колекція географічних карт Техаського університету. Карти регіонів і країн світу, плани міст, тематичні карти. 17. http://www.cbook.com/peoples/ - Народи і релігії світу

18.   http://www.karty.narod.su/ – Сайт рідкісних карт.

19.   http://nature.worldstreasure.com/ – Чудеса природи.

20.   http://www.greenpeace.org – Грінпіс.

21.   http://www.unesco.com – ЮНЕСКО.

22.   http://www.geography.in.ua/articles.php?cat_id=1 – Статті з географії.

23.   http://www.rgo.net         –        географічний       портал        Планета          Земля.Розділ

«Енциклопедія» – це «Мала географічна енциклопедія» (фізична географія, країнознавство, економічна географія).

24.   http://www.geo2000.nm.su – «Географія». Тут можна знайти інформацію про всі країни світу, про життєвий устрій і поведінку народів, що населяють нашу планету, дізнатися особливості будови земної кулі, дати оцінку природним ресурсам і дізнатися останні новини про екологію Землі.

25.   http://www.geoport.com – Країнознавчий портал.

26.   http://www.wgeo.com – «WGEO Всесвітня географія».

27.   http://www.geo.historic.com – географічний on-line довідник «Країни світу». Фізична карта. Довідкові дані. Часові пояси.

28.   http://www.adventure.hut.com – «Світ подорожей і пригод. Планета

Земля». Інформація про планету Земля: загальні питання: статистика, кліматичні і природні зони, цікаві факти про природні ландшафти.

29.   http://www.geo-tur.narod.su – на сайті представлені географічні карти материків, країн, статистичні дані і все, що пов’язане з географією.

30.   http://www.geografica.net – географічний портал природничих факультетів ВНЗ України.

31.   http://www.nature.worldstreasure.com – «Чудеса природи». Ілюстровані матеріали про природні явища.

32.   http://www.countries.ua – «Країни світу» (інформаційно-туристичний довідник).

33.   http://www.geosite.com – сайт «GeoSite – Все про географію».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 2

Брейн-ринг «Моя Україна»

Конкурс «Міс Географія»

ДОДАТОК З

Презентація «Сім чудес Костопільщини»