Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Державний професійно – технічний навчальний заклад

«Полтавське вище професійне училище імені А. О. Чепіги»

Методична розробка

на тему:

«Використання інтерактивних технологій на уроках теоретичного навчання »

Підготувала

викладач біології, екології

Вікторія Василевська

Полтава -  2024

ЗМІСТ

Вступ

1 Вимоги до проведення сучасного уроку т/н

2. Сучасні технології навчання.................................9

3. Інтерактивні технології навчання.

3.1. Інформаційна технологія навчання (ІТН)

3. 2. Технології колективно-групового навчання

3. 2.1. Мозковий штурм

3. 2. 2. Рішення ситуаційних задач

3. 2. 3. Виконання проєктів................................13

4. Організація інтерактивного навчання на уроках теоретичного навчання.15

5. Сучасні підходи до викладання біології ........................18

Додаток А..............................................21

Висновок...............................................31

Список використаної літератури...............................32

Вступ

Перед промисловістю України стоять складні завдання, насамперед значне підвищення продуктивності праці. Це завдання вирішується завдяки впровадженню сучасних технологій на основі використання досягнень науки і техніки, застосування сучасного високопродуктивного обладнання. Для обслуговування новітньої техніки в умовах упровадження передових технологій різко зростають вимоги до обслуговуючого персоналу — до його знань, умінь, здатності засвоїти принципово інші способи праці.

В умовах ринкової економіки підготовка сучасного робітника повинна відповідати цілій низці вимог, під впливом яких вона спрямовується на розвиток у нього вміння: самостійно виконувати і оновлювати знання, ставити проблеми, творчо мислити, приймати оригінальні рішення в нестандартних ситуаціях, бути соціально-активною особистістю тощо. Тому головним завданням професійно-технічної освіти є якісна професійна підготовка кваліфікованих робітників для різних галузей економіки з урахуванням потреб ринку, що забезпечується впровадженням інноваційних технологій навчання.

Виробництву потрібні конкурентноспроможні фахівці, здатні адаптуватися до швидких суспільних та економічних змін, а це потребує істотного підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників. Якісна підготовка майбутнього конкурентноспроможного робітника вимагає творчого підходу педагогічних працівників до вибору форм і методів навчання, максимального використання досягнень сучасної педагогічної науки, передового новаторського і педагогічного досвіду.

За сучасних умов від творчого підходу до вирішення складних багатогранних завдань, які стоять сьогодні перед викладачем теоретичного навчання, чималою мірою залежить ефективність педагогічної праці, якість навчального процесу, пошук нових форм і методів навчання та виховання здобувачів освіти. Творчість у пошуку виявляється в удосконаленні вже відомих методів і засобів педагогічної праці, а також в освоєнні нових методів і технологій, які не лише охоплюють окремі сторони педагогічної діяльності, а й поширюються на всю роботу викладача.

Оскільки процес теоретичного навчання має характерні особливості, що стосуються цілеспрямованості, навчальних принципів, організаційних форм, методів і засобів навчання, то для досягнення основної мети навчання професії потрібно правильно організувати взаємодію викладача і здобувача освіти на уроках. Досягнути потрібної взаємодії дозволяють відповідні технології навчання. Кожна з технологій має не тільки певну логіку, структуру, змістову цілісність, але й має відповідати віковим та особистісним особливостям здобувачів освіти. Завдання викладача  – вибрати найдоцільніші технології та методи для навчання професії.

1.      Вимоги до проведення сучасного уроку теоретичного навчання

Сучасний урок, як теоретичного, так і виробничого навчання – це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний викладач визначає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі.

Саме урок – це місце, де відбуваються самі процеси навчання, виховання і розвитку особистості.

Урок – це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної культури викладача, майстра виробничого навчання, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність педагога, іншими словами, як форма навчання, а й як діяльність здобувача освіти.

У методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку, утому числі і до уроку теоретичного навчання:

1)  загально педагогічні вимоги

2)  дидактичні вимоги

3)  психологічні вимоги

4)  гігієнічні вимоги

Перший блок. Загально педагогічні вимоги:

-               пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

-               урахування вікових та індивідуальних особливостей здобувачів освіти;

-               орієнтація на процес навчання;

-               створення емоційно-актуального фону навчання;

-               педагогічний такт і культура мови;

-               пізнавальна самостійність здобувачів освіти;

-               чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.

Другий блок. Дидактичні вимоги:

-               раціональне використання кожної хвилини уроку;

-               використання активних методів навчання

-               зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим здобувачем освіти;

-               індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

-               створення умов для успішного навчання здобувачів освіти

-               чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок  із розвиваючими та виховними задачами;

-               вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні здобувачів освіти;

-               реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;

-               організоване закінчення уроку.

Третій блок. Психологічні вимоги:

-               урахування психологічних особливостей кожного здобувача освіти;

-               нормальний психологічний стан і гарний настрій викладача;

-               вимогливість і доброзичливість викладача й здобувачів освіти;

-               педагогічна етика і психологічний такт.

Четвертий блок. Гігієнічні вимоги:

-               дотримання певного температурного режиму;

-               нормативність освітлення навчального приміщення;

-               провітрювання;

-               чергування видів навчальної роботи.

-               попередження перевантаження, стомлюваності здобувачів освіти.

До необхідних компонентів сучасного уроку теоретичного навчання можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.

Зі змінами в суспільстві змінилися вимоги до кабінетів. Велика роль в організації навчально-виховного процесу відводиться викладачу теоретичного навчання, адже якість підготовки висококваліфікованих фахівців залежить від його професійного рівня. 

Процес навчання – сам урок теоретичного навчання – це співпраця здобувачів освіти з викладачем.

Роль викладача теоретичного навчання на уроці є особливою – на уроках він показує здобувачам освіти теоретичні прийоми, які формують в них точні й конкретні способи виконання трудових дій, оволодівають сучасними способами виконання робіт, засвоюючи професійні знання  під час виконання теоретичних завдань, у процесі підготовки до іспитів, до дипломної роботи.

Під впливом викладача теоретичного навчання в здобувачів освіти виробляється професійна самостійність, розвиток творчого мислення.

Практика доводить, що сучасний викладач повинен мати комунікативні навики, здатність до самооцінки, аналітичне мислення, уміння гнучко адаптуватися, брати на себе відповідальність, виявляти ініціативу, вміти приймати адекватні рішення.

Підготовка викладача теоретичного навчання до уроку повинна починатися з визначення місця даного уроку в системі уроків по вивченню теми програми, а також вмінь і навичок, об’єму і змісту навчального матеріалу. Готуючись до навчальних занять викладач уточнює тему і мету уроку і у відповідності з цим визначає тип і його структуру. Заплановані для виконання на заняттях завдання розподіляються між здобувачами освіти групи з врахуванням раніше вивченого.

Викладач теоретичного навчання готує навчально-матеріальну базу, перевіряє придатність  робочих місць для вивчення навчального матеріалу і виконання намічених завдань, забезпечує їх матеріалами, виготовлює наочні та електронні посібники, які будуть використані на уроці.

Важливими якостями викладача є вміння бачити перспективу, відчувати нове, опиратись на кращий педагогічний і практичний досвід навчання і виховання, постійно підвищувати свою кваліфікацію, професійну майстерність. Ніякі форми, інструкції і положення не зможуть так дієво вплинути на здобувачів освіти, як особистий приклад викладача.

Кожному уроку потрібна відмінна підготовка, сучасні методи, висока якість. А кожному здобувачу освіти  потрібні глибокі і міцні знання та вміння – це вимоги сьогоднішнього часу.

Успіх уроку залежить від того, наскільки здобувачі освіти засвоїли тему, і в визначальній мірі визначається ступенем творчого відношення  викладача до своєї повсякденної праці.

В.А. Сухомлинський вважав, що урок повинен викликати позитивний емоційний настрій і почуття задоволеності роботою. А це можливо в тому випадку, якщо здобувач освіти в ході уроку засвоює саму складну частину навчального матеріалу і його робота об’єктивно оцінюється викладачем.

Висока організація теоретичного навчання передбачає наявність якісно продуманого плану уроку, чітку уяву про його цілі; розуміння здобувачами освіти, які завдання  вони будуть виконувати і для чого їм потрібні ці завдання; наявність засобів, необхідних приладів і матеріалів, порядок на кожному робочому місці, раціональне і повне завантаження всіх учнів відповідними завданнями, контроль викладача за роботою здобувачів освіти, дотримання всіх умов безпечної роботи, зв'язок з  виробничим навчанням, постійне аналізування прийомів і методів теоретичного навчання, які забезпечують найбільшу активізацію розумової і пізнавальної діяльності здобувачам освіти.

2. Сучасні технології навчання

Освіта – одна з найважливіших сфер людської діяльності та визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи й управління, які основані на модернізації дидактичної системи.

Результативність цього процесу досягається використанням сучасних високоефективних методів, засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань. У такому контексті інформація та інформаційні технології надають освіті нетрадиційних характер.

У сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки практичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями». Їхніми головними аспектами є:

- технологізація всіх видів наукових досліджень;

- упровадження сучасних комп’ютерних і мережених технологій;

- зростання та широке застосування нових інформаційно-освітніх технологій.

Необхідною умовою використання інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти.

Головними напрямками цього процесу мають стати:

- створення предметно-орієнтованих навчально-інформаційних середовищ, які дозволяють використовувати мультимедіа, електронні підручники тощо;

- освоєння засобів комунікації (комп’ютерної мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв’язку для обміну інформацією);

- розвиток дистанційної освіти.

Інноваційні педагогічні технології можна класифікувати за основними групами, це:

- традиційні педагогічні технології;

- педагогічні технології на основі особистісного орієнтованого педагогічного процесу;

- педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності здобувачам освіти;

- педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу;

- педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу;

- окремі предметні педагогічні технології;

- альтернативні педагогічні технології;

- вроджені педагогічні технології;

- педагогічні технології розвиваючого навчання.

Інтерактивне навчання – в Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактивне від англ. взаємний та діяти. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен здобувач освіти відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаємо порозуміння, спільного розв’язання навчальних задач, розвитку особистісних якостей здобувачів освіти.

Інтерактивне навчання передбачає використання активних методів навчання, а саме:

- аналіз конкретних ситуацій

- введення в досліджувану проблему;

- визначення задачі;

- групова робота над ситуацією;

- групова дискусія;

- підсумкова бесіда.

Особистісно орієнтоване навчання – спосіб організації навчання, у процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей здобувачів освіти, створюються необхідні умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей.

Мета такого навчання – створення умов для забезпечення власної навчальної діяльності здобувачам освіти і розвиток індивідуальних особливостей кожного. Організація особистісного орієнтованого уроку полягає не тільки у створенні педагогом творчої атмосфери, а й у постійному залученні суб’єктивного досвіду здобувачам освіти як досвіду їхньої особистої життєдіяльності.

Мережеві технології  призначені для телекомунікаційного спілкування здобувача освіти із викладачем тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Internet.

Формами мереженої комунікації є:

- електронна пошта – призначається для обміну інформацією між суб’єктами зв’язку, здійснення консультування;

- телеконференція дозволяє педагогу та здобувачам освіти, що знаходяться на відстані один від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх.

Ігрові технології навчання  – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення здобувачів освіти до навчальної гри (ігрове моделювання явищ, «переживання» ситуації).

Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти і навчання, працевлаштування кар’єри, безперервна освіта.

3. Інтерактивні технології навчання

Інтерактивні технології базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спів навчання, взаємо навчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групи, ланці, команді), коли і здобувачі освіти, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.

3.1. Інформаційна технологія навчання (ІТН)

Інформаційна технологія навчання (ІТН) – це педагогічна технологія, яка використовує спеціальні способи, програмні та технічні засоби для роботи з інформацією.

Таким чином, ІТН слід розуміти як додаток до ІТ з метою створення нових можливостей передавання чи сприймання знань, оцінки якості навчання, а також всебічного розвитку особистості здобувача освіти під час навчально-виховного процесу.

Головна мета інформатизації освіти полягає "в підготовці здобувачам освіти до повноцінної та ефективної участі у побутовій, суспільній і програмній галузях життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства".

Комп'ютерне програмне навчання - це технологія, що забезпечує реалізацію механізму програмованого навчання за допомогою наявних комп’ютерних програм.

Вивчення за допомогою комп'ютера передбачає самостійну роботу здобувачам освіти з вивчення нового матеріалу за допомогою різноманітних засобів, у тому числі комп'ютера. Характер навчальної діяльності тут не регламентується, вивчення може здійснюватися за умов підтримки наборів інструкцій, що складають сутність методу програмованого навчання, який лежить в основі технології САІ.

3.2. Технології колективно-групового навчання

3.2.1. Мозковий штурм

Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає здобувачів освіти виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей (записуються на дошці). На завершальному етапі цієї ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

Перед виконанням завдання здобувачі освіти ознайомлюють з правилами мозкового штурму:

1. Висловлюйте все, що спадає на думку.

2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується.

3.2.2. Рішення ситуаційних задач

Ситуації слугують для здобувачів освіти   конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов`язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Ця вправа навчає здобувачам освіти ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

3.2.3. Виконання проєктів

Це самостійне вивчення здобувачами освіти окремої проблеми протягом певного проміжку часу, яке завершується творчим звітом. Сприяє розвитку пізнавальних інтересів та згуртованості колективу. Виконання проєктів може бути корисним для викладання природничого циклу, оскільки воно:

-         дає здобувачам освіти практичні навички в організації власної діяльності, плануванні часу і роботі за визначеним графіком;

-         дає змогу під наглядом викладача контролювати своє навчання;

-         створює можливості для співпраці здобувачів освіти один з одним.

-         Допомагає набути практичних навичок публічної презентації та захисту своїх надбань та досягнень.

Оголошення загальної теми та вибір підтем із цієї проблеми здійснюється заздалегідь. Теми доцільно підбирати у вигляді конкретних, чітких запитань, які б зацікавили здобувачів освіти. Необхідно враховувати, що чим менший вік учасників проєкту, тим доступнішою має бути тема для дослідження. Визначаємо тривалість проєкту, його тривалість та форму представлення результатів, підбираємо матеріали, необхідні для роботи. Здобувачі освіти працюють індивідуально або групами: тих, що не мають навичок дослідницької роботи, навчають більш підготовлені здобувачі освіти.

4. Організація інтерактивного навчання на уроках теоретичного навчання

Методи теоретичного навчання – основні способи діяльності викладача та здобувачів освіти, завдяки яким здобувачі освіти оволодівають знаннями, уміннями і навичками. Методи теоретичного навчання мають свої особливості, що випливають із специфіки та змісту курсу теоретичного навчання, а також рівня формування професійно важливих якостей здобувачам освіти, їх індивідуальних особливостей.

Існують різні підходи до здійснення класифікацій методів теоретичного навчання залежно від вибору основи. У практиці практичного навчання найпоширенішою є класифікація методів:

-         за ознакою джерела інформації;

-         характеру пізнавальної діяльності;

-         проблемно-розвиваючі;

-         методи активного навчання.

Готуючись до уроку теоретичного навчання важко визначити чіткі межі між різними методами навчання: вони переплітаються, доповнюють один одного, скидаються в комплексний пакет, систему прийомів, за допомогою яких викладач теоретичного навчання і здобувачі освіти реалізують поставлені цілі. Кожен з методів навчання має певні переваги і недоліки.

Сучасний освітній процес має забезпечити розвиток здобувача освіти як цілісної особистості, котра прагне до саморозвитку, самореалізації, самовиховання, що необхідно для особистісної взаємодії з оточенням: людьми, природою, культурою, цивілізацією на основі загальнолюдських цінностей, яка відкрита для сприймання й опанування нового досвіду та здатна на свідомий і водночас відповідальний вибір у різних життєвих ситуаціях. У дидактиці визначено і реалізовано чимало форм та методів активного навчання, але із їх розмаїть можна виділити інтерактивні методи навчання. Термін (вислів) „інтерактив” походить з англійської мови від слова „interact”, де „inter” – взаємний і „act” – діяти. Інтерактивний метод – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог з чимось (комп’ютер) або кимсь (людиною).

Отже, інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації навчально-виховного процесу, що має конкретну передбачену мету – створення комфортних умов для пізнавальної діяльності, за яких кожен здобувач освіти  відчуває свою успішність, продуктивність праці, виключення домінування однієї думки над іншою інтелектуальну спроможність.

Інтерактивні методи навчання можна розглядати як різновид активних методів навчання, сутність яких полягає у постійній творчій взаємодії всіх учасників освітнього процесу, а загалом – як галузь методичної науки, що дає можливість визначати стратегії навчання, розробити тактику їх впровадження в навчальний процес.

Спільна діяльність здобувачів освіти в процесі пізнання, оволодіння знаннями, вміннями і навичками означає, що кожен вносить в цей процес свій особистий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, засобами діяльності. Відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємо підтримки, що дозволяє не тільки отримати нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високі форми співпраці.

Уроки теоретичного навчання з використанням інтерактивних методів навчання надають здобувачам освіти можливість для формування основних пізнавальних і громадських умінь, навичок і зразків поведінки в суспільстві та дають змогу засвоювати одночасно теорію і практику, а це надає змогу здобувачам освіти проявити інтелектуальну ініціативу, характер, розвивати світогляд, логічне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально виховний процес організовується так, що здобувачі освіти  шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити „відкриття”, формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву.

Готуючись до проведення уроків теоретичного навчання з використанням інтерактивних методів навчання, викладачу теоретичного навчання потрібно напружено творчо і розумово працювати:

-         глибоко вивчити і продумати матеріал, основний і додатковий;

-         старанно спланувати заняття: визначити ролі учасників, підготувати запитання і можливо відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;

-         передбачити різноманітні шляхи привернення уваги здобувачів освіти на уроці до вивчаючого матеріалу;

-         ретельно підготувати інтерактивні вправи, які будуть продуктивніші до засвоєння матеріалу.

Викладач теоретичного навчання постійно повинен підвищувати свій фаховий рівень, мислити над постійним самовдосконаленням і удосконаленням якості навчання, умінням встановлювати правильні взаємостосунки з здобувачами освіти, організовувати і спрямовувати їхню діяльність, уміння переконувати, широка ерудиція.

Практика показує, що при використанні інтерактивних методів навчання здобувачі освіти запам’ятовують 75 % того, що висловлювали самі; 85 % того що, робили самі.

Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, а також і його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Використовування інтерактивних методів навчання сприяє розвитку комунікабельності, співробітництва, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміс тощо.

Наводимо приклад одного із планів уроків теоретичного навчання.
5. Сучасні підходи до викладання біології

Шкільний предмет біологія так і залишиться складним для учнів, якщо обмежуватися лише сухим монотонним теоретичним матеріалом та практичними роботами з обмеженим змістом. Та це не означає, що викладач не може змінити ситуацію, тому далі мова йтиме про необхідність застосування нових способів подачі інформації для кращого залучення здобувачів освіти.

Можливо ще 5-10 років тому викладачи біології могли викладати предмет по одному лише підручнику, передбаченому навчальною програмою. Проте зараз для того, щоб доступно та цікаво пояснити тему, викладачу потрібно ретельно продумувати кожен урок. На щастя, в допомогу є безліч обладнання, мультимедійна техніка та електронні освітні ресурси.

Отож, що можна зробити для досягнення успіху у викладанні біології сучасному поколінню здобувачів освіти?

Викладайте біологію жваво

Активні методи навчання вже майже остаточно витіснили пасивні. Жвавість, динаміка та досвід - це вірні та найліпші супутники сучасного викладача біології. Щоб засвоїти складні наукові поняття та закони здобувачам освіти потрібно не лише почути про них від викладача, а й по гарячих слідах перевіряти свою уважність та розуміння. 

Вікторини, короткі опитування, кросворди під час та одразу після презентацій з теоретичним матеріалом? Так! Здобувачам освіти потрібно давати якомога більше шансів активувати свою кмітливість та долучитися до уроку. 

Також пропоную чудову стратегію, що заохочує до активного слухання - “Три для втечі ”. Тобто викладаючи матеріал нової теми зупиняйтеся кожні 5–7 хв. і просіть здобувачів освіти зазначити 3 основні тези висвітленого фрагменту матеріалу. Тільки після того, як Ви отримаєте 3 задовільні відповіді, продовжуйте тему далі.

Для того, щоб зручно та швидко відтворювати відео, презентації та ілюстрації  потрібно обладнати кабінет біології мультимедійним обладнанням (інтерактивний комплекс зі стаціонарним комп’ютером або ноутбуком,  1роекції з екраном для 1роекції чи інтерактивну панель).

Організовуйте групові завдання на уроці біології

•                   Здобувачі освіти можуть представляти групу вчених, щоб довести та продемонструвати біологічні закони. Така діяльність також буде дієвим способом розвинути науковий стиль мовлення.

•                   Використовуйте методи навчання рівних. Наприклад, розділіть учнів на групи та дайте кожній групі завдання дослідити певний аспект теми. Потім нехай кожна група звітує перед групою про те, чого вони навчилися. Здобувачам освіти буде цікаво й відповідально навчати своїх однолітків.

Для захопливої групової діяльності учнів потрібно забезпечити додатковими засобами навчання, окрім підручника та мережі Інтернет. Саме тому, викладачам часто приходиться звертатися до роздаткових матеріалів таких як:  гербарії, колекції, моделі аплікацій та інших видів демонстраційного та лабораторного обладнання. 

Пов’яжіть біологію з повсякденним життям

Здобувачі освіти почувають себе невмотивованими вчитися, коли тема уроку не пов’язана з їх інтересами та не має практичної цінності у житті, коли вони не мають можливості вплинути на хід навчання, коли вони не розуміють цілі вивчення предмету.

•                   Виходьте за межі підручника та звертайте увагу здобувачів освіти  на актуальні наукові статті та поточні події, які торкаються біології (навколишнє середовище, ДНК, демографічні зміни, медицина, ботаніка, зоологія тощо), аналізуйте їх разом. 
•                   Готуйте учнів до їх кар’єри. Хай вони ще не визначились з бажаним фахом, але Ви можете допомогти їм зробити це, узгодивши уроки з різними професіями в галузі біології. (Додаток А)

Демонструйте свою залученість до уроку та бажання дати учням якомога більше знань й досвіду

В умовах дистанційної та змішаної форми навчання особливо цінується, коли викладач слідкує за тим, чи всі здобувачі освіти зрозуміли тему. Приміром сучасні викладачі формують підбірки корисних відео-ресурсів, різноманітні платформи, інтерактивні вправи та дошки («Learningapps», «Word wall», «Jamboard» ). У такий спосіб викладач налаштовує персоналізовані можливості для навчання здобувача освіти та забезпечує мультимодальність. 

Такий формат також не допускає відставання від навчальної програми за відсутності учня на уроці. Завдяки технологіям можна записувати фрагменти офлайн-занять на відео, зберігати запис конференції в Zoom або окремо записувати пояснення деяких завдань за допомогою документ-камери.

Додаток А

План уроку теоретичного навчання з предмету: біологія і екологія

з професії «Кухар, майстер ресторанного обслуговування»

Тема: Симбіоз та його форми

Формування компетентностей

Предметна компетентність: сформувати поняття про симбіоз; охарактеризувати основні його форми; з’ясувати суть сучасних наукових уявлень про симбіоз та його роль в еволюції.

Ключові компетентності:

Спілкування державною мовою - здатність усно і письмово описувати факти, пояснювати явища живої природи, формулювати та аргументувати, робити висновки; грамотно висловлюватися рідною мовою.

Уміння вчитися впродовж життя: здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя

Екологічна грамотність і здорове життя: бережливе ставлення до живих організмів планети як основної складової частини біосфери, розуміння єдності всіх біологічних процесів у живих організмах і важливості цих процесів для існування життя.

Основні компетентності у природничих науках і технологіях: наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності, вміння логічно мислити, спостерігати, спів ставляти факти, досліджувати та робити висновки і узагальнення.

Обладнання і матеріали: зображення організмів, що ілюструють різні форми симбіозу, презентація «Симбіоз та його форми»

Базові поняття і терміни: симбіоз, мутуалізм, коменсалізм, паразитизм.

Тип уроку: комбінований

Методи і прийоми: фронтальна, індивідуальна робота з понятійним апаратом, інформаційно – рецептивний метод: лекція, бесіда, випереджувальні завдання і повідомлення учнів, складання та пояснення за опорними схемами, розв’язування проблемних завдань; репродуктивний метод; проблемно – пошуковий метод.   

Міжпредметні зв'язки: історія; українська мова, географія

Хід роботи

І. Організаційний момент (1 хвилина)

1. Привітання

2. Рапорт чергових

3. Підготовка і перевірка готовності учнів до уроку.

Чи всі готові  до уроку? З яким настроєм прийшли на сьогоднішній урок? (запитати декількох учнів)

Епіграф до уроку:

Все існуюче в природі, тією чи іншою мірою, є симбіозом.

О. Марков

ІІ. Перевірка домашнього завдання (10 хвилин) 

Інтерактивна вправа «Learningapps»

https://learningapps.org/display?v=puo9hx5hn23

Робота з інтерактивною дошкою «Jamboard»

Вправа «Терморегуляція»

https://jamboard.google.com/d/1X67gJ2SCtWHUXpNndpDno5NBVWz8c4lYjZ6FwtABXMs/edit?usp=sharing

ІІІ. Актуалізація опорних знань (2 хвилини)

Вправа «Wordwall»

https://wordwall.net/uk/resource/31389931

Прийом «Поміркуй»  Що таке біотичні зв’язки? Чи можуть вони бути позитивними, негативними або нейтральними?

(це взаємовідносини всіх живих організмів один з одним і з навколишнім середовищем. Біотичні зв'язки виникають у біогеоценозі між різними видами. Основною і важливою формою таких зв'язків є харчові взаємовідносини, які формують цикли живлення і складні ланцюги.)

VІ. Мотивація навчально - пізнавальної діяльності учнів (1хвилина)

Біологія + Медицина. Чайний гриб

Батьківщиною чайного гриба вважають Цейлон, звідки він потрапив до Індії, а потім до Китаю. В Китаї його називали еліксиром здоров'я та безсмертя. Про східне походження чайного гриба свідчить і інша його назва - комбуча. Сучасна медицина визнає корисні властивості чайного гриба і рекомендує вживання його настою для профілактики деяких захворювань. Які організми утворюють чайний гриб? (Оцтовокислі бактерії і дріжджі.) Яке значення різних форм симбіозу для біорізноманіття? (Симбіоз сприяє збільшенню біорізноманіття, оскільки внаслідок тісного взаємозв'язку може формуватися новий організм з новими властивостями.)

Отже, симбіозу та його формам присвячується сьогоднішній урок.

Проблемне запитання:

-                     Протягом уроку  ми  будемо шукати відповідь на запитання: Яка роль симбіозу в еволюції?

V. Повідомлення теми і мети (запис на дошці)

 VІ. Вивчення нового матеріалу (20 хвилин)

План

1. Суть сучасних наукових уявлень про симбіоз
2.               Поняття про симбіоз
3.               Форми симбіозу
4.               Роль симбіозу в еволюції

Генріх Антон де Барі (1831-1888) - німецький ботанік і мікробіолог, один із засновників мікології. Учений дослідив життєві цикли багатьох видів грибів, відкрив запліднення у грибів, створив першу філогенетичну класифікацію грибів. Увів у науку в 1879 р. поняття «симбіоз» і «мутуалізм» (на прикладі лишайників). Антон де Барі вказував, що «серед багатьох чинників взаємовпливи організмів різних видів мають особливе значення».

1.               Суть сучасних наукових уявлень про симбіоз

У чому суть сучасних наукових уявлень про симбіоз?

Згідно з усталеними уявленнями під симбіозом (від грец. симбіозис - співжиття) розуміють явище закономірного співжиття організмів різних систематичних груп. У сучасній екології поняття симбіозу поглиблюється й розширюється. Симбіотичними можуть бути відносини неклітинних форм життя з клітинними організмами, неспоріднених клітин у межах організму, між організмами одного виду, між організмами різних видів у межах екосистеми тощо. Симбіотичні взаємність і кооперація настільки поширені в живій природі, що розглядаються як один із законів життя. Через те в екології симбіоз вивчають не лише в екологічному аспекті, а й у біохімічному, популяційному, еволюційному та ін.

Прояви симбіозу можна відшукати на усіх рівнях життя, в усіх групах організмів. Класичним прикладом симбіозу на організмовому рівні є лишайники. Прояви симбіозу на біогеоценозному рівні пов'язують з екосистемами коралових рифів, які можуть існувати лише завдяки взаємовигідному співіснуванню коралових поліпів з одноклітинними водоростями - зооксантелами.

2. Поняття про симбіоз

Симбіоз - це особлива стратегія адаптацій живого до середовища існування, що досягається через об'єднання різних організмів для поліпшення живлення, дихання, розмноження, поширення, оселення, побудови гнізд чи схованок, захисту від ворогів тощо.

Адаптивна цінність симбіозу визначається тим, що співіснування біосистем підвищує загальну адаптованість до середовища існування завдяки використанню особливостей, що вже існували до цього. Окремий організм не володіє комплексом найкращих адаптацій до всіх екологічних чинників.

Симбіоз розглядають як багатокомпонентну систему, в якій є один домінантний симбіонт і декілька асоціативних. Наприклад, лишайники окрім гриба та одноклітинних зелених водоростей містять ще ціанобактерії, які здійснюють азотофіксацію.

Розвиваються уявлення й про те, що симбіоз є надорганізмовою системою, в якій можуть відбуватися переходи від однієї форми симбіозу до іншої. Наприклад, бульбочкові бактерії з мутуалістичних можуть перетворюватися на паразитичні.

Симбіоз сприяє збільшенню біорізноманіття, оскільки внаслідок тісного взаємозв'язку може формуватися новий організм з новими властивостями (наприклад, гриби).  Інколи завдяки симбіотичним відносинам життя організмів стає можливим в умовах, що є непридатними для самостійного існування (наприклад, вестиментифери).

Що вам,  як кухарям, потрібно знати про симбіоз?

Гриби-симбіонти вступають у взаємовідносини (симбіоз) із живими організмами, частіше – рослинами, забезпечуючи тісну взаємовигідну взаємодію між учасниками. Симбіотичний процес має велике значення у природі та активно використовується людиною в кулінарії (приклади), в сільськогосподарській агротехніці.

Симбіоз — форма тісних відносин між організмами різних видів, за яких хоча б один з них отримує для себе користь.

Отже, СИМБІОЗ у сучасному розумінні є не лише способом організації взаємовідносин, а й стратегією кооперативної адаптації неспоріднених біосистем у стабільну симбіотичну систему з наявними стійкими обов'язковими зв'язками.

3. Форми симбіозу

Які основні форми симбіозу?

Сучасні дослідження розкрили надзвичайно різноманітний характер симбіотичних відносин: мутуалістичні взаємовигідні й паразитичні зі шкідливим впливом, обов'язкові облігатні (виникає залежність між симбіонтами, поза якою самостійне існування неможливе) й необов'язкові факультативні (кожний із симбіонтів за відсутності іншого може жити самостійно), контактні й дистантні, внутрішні ендосимбіотичні (у клітинах або всередині організмів) і зовнішні ектосимбіотичні (на поверхні тіла організмів).

За характером взаємодії розрізняють такі основні форми симбіозу:

мутуалізм        коменсалізм                 паразитизм

Повідомлення учнів (випереджувальне завдання)

Викладач

Отже, основними формами симбіозу є мутуалізм,
коменсалізм і паразитизм.

4. Роль симбіозу в еволюції

Викладач

Повідомлення учнів (випереджувальне завдання)

Симбіоз - це не лише тип відносин між організмами і стратегія адаптацій, а й важливий магістральний шлях біологічної еволюції. Тривале співіснування простих клітин або організмів привело до виникнення складніших й адаптованіших біосистем. Так, завдяки ендосимбіозу первісних клітин з аеробними бактеріями й ціанобактеріями з'явилися еукаріотичні клітини. Завдяки первинному симбіозу ціанобактерій з еукаріотичними клітинами виникли глаукофітові й червоні водорості та зелені рослини, яких об'єднують у сучасній системі еукаріотів у групу Архепластиди. Вторинний симбіоз еукаріотичних клітин з одноклітинними зеленими вооростями привів до виникнення евгленозой.

Вихід рослин на суходіл не зміг би відбутися, як стверджують науковці, без симбіозу рослин з грибами. Стрімке завоювання квітковими рослинами планети та їхнє надзвичайне розмаїття значною мірою зумовлено симбіозом з комахами. Приваблюючи комах нектаром і використовуючи їх як запилювачів, квіткові рослини різко збільшили ефективність запилення, а кооперація з квітковими сформувала в процесі коеволюції метеликів, бджіл, джмелів і т. д.

Отже, симбіоз є магістральним шляхом прогресивної еволюції органічного світу та збільшення біорізноманіття планети.

VІI. Фізкультхвилинка (1хвилина)

 «Комплімент»

Хід вправи: здобувачі освіти повертаються одне до одного, витягають руки вперед і з'єднують їх із долонями товариша. За сигналом викладача здобувачі освіти по черзі говорять комплімент один одному. Компліменти не повинні повторюватися. Вимовляється комплімент із посмішкою, треба дивитися в очі учню, якому він адресується.

VІІІ. Закріплення, систематизація та узагальнення знань (5 хвилин)

Самостійна робота з таблицею. Форми симбіозу

Використайте умовні позначення («+» - користь для організмів, «-» - шкода для організмів; «0» - ні користі, ні шкоди) та визначте форму симбіозу в названих парах організмів:

А - мутуалізм: ...

Б - коменсалізм: ...

В - паразитизм: ...

XI. Рефлексія (2 хвилини) (за наявності часу)

Вправа «Незакінчене речення»

 1.  На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було…

2. Отримана інформація дозволяє нам зробити висновок, що…

3. Знання, отримані на уроці, в майбутньому використаю…

X. Підсумок уроку (оцінювання) (1 хвилина)

ХI. Аргументоване пояснення домашнього завдання (1 хвилина)

Опрацювати §12 підручника Задорожний К.М. Біологія і екологія (рівень стандарт): підручник для 11 класу. – Харків: Вид-во «Ранок», 2019.

Скласти кросворд з ключовим словом «Симбіоз».

Список літератури:

1.               Біологія і екологія (рівень стандарту) : підруч. для 11 класу.- Харків: Вид-во «Ранок», 2019.
2.               Біологія і екологія (рівень стандарту) : підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь.
3.               Біологія. 11 клас / Р. С. Євсеєв, К. М. Задорожний.

Висновок

Використання сучасних технологій має впроваджуватись через реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти. Важливою умовою використання інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти.

На рівні викладача теоретичного навчання впровадження інноваційних технологій у процесі роботи має важливе значення, оскільки сприяє підвищенню професійної підготовки та науково-методичної компетентності викладача теоретичної підготовки, класних керівників, яка безпосередньо відноситься до здійснення процесу соціальної адаптації учнівської молоді.

Впровадження педагогічних інновацій на рівні закладу повинно сприяти розвитку системи продуктивного навчання, підвищенню якості освітніх послуг, співтворчості викладача теоретичного навчання, учнів та їх батьків.

Отже, оскільки викладач теоретичного навчання є організатором навчального процесу то його основною метою є пробудити і підтримати прагнення здобувачів освіти до пізнання, що спонукає педагогічний колектив шукати шляхи підвищення інтересу здобувачам освіти до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій.

Список використаної літератури

1.               Асланова Т. А. Інтерактивні технології. - СПб.: МСП “Ната”, 2011.
2.               Богданова О. К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі.
3.               Х.: Вид група “ Основа” , 2013.
4.               Баханов К. О. Інноваційні системи. Технології та моделі навчання. - Запоріжжя: Просвіта, 2000.
5.               Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. - К., 2004.
6.               Момот А.Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. – Київ: Радянська школа, 1984.
7.               Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, О. В. Шестопалюк. Теорія і методика професійного навчання. Навчальний посібник (видання друге, доповнене). – Вінниця: ТОВ «Компанія «Зорг». – 2007. – 164с.
8.               Томко Н.Р. Проектні технології на уроках біології. // Біологія. -2014. - №1-2.
9.               Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність/ В.В. Химинець. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – 364 с.