"Використання інтерактивних вправ на уроках фізики"

Інтерактивні методи навчання на уроках фізики

Інтерактивне навчання — це навчання, яке відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчального процесу, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють здійснювати. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання різноманітних життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації, використання рольових ігор.

Всі інтерактивні технології поділяються на чотири групи: фронтальні технології, технології колективно-групового навчання, ситуативного навчання та навчання у дискусії. Серед інтерактивних методів широко використовуються такі як: мозковий штурм, мікрофон, коло ідей, робота в малих групах, «займи позицію», пресметод, акваріум, подорож рольові ігри та інші.

Семантичне значення: слово інтерактивний походить від англійського слова «interact» (де «inter» — взаємний, «act» — діяти), отже інтерактивний — це здатний взаємодіяти в режимі бесіди, діалогу з чимось (комп’ютером) або з кимось (людиною).

В наш час використання інтерактивних технологій в навчальному процесі відкриває перспективи його якісного вдосконалення. Пошуки нових форм навчально-виховного процесу сьогодні не тільки виправдані, але як ніколи актуальні.

Нові методи навчання, нестандартні форми уроку допомагають розбудити інтерес учня до досліджуваної проблеми, сприяють більш глибокому вивченню теми уроку. Взагалі, подальшого вивчення потребують питання застосування методів навчання, які забезпечують формування у учнів творчих умінь, розвитку їх пізнавальної діяльності, самостійності, індивідуальних творчих здібностей.

Важливим аспектом застосування інтерактивних технологій є оновлення структури уроків. Кожен вчитель знає, що такі уроки краще запам’ятовуються учнями, викликають зацікавленість і бажання взяти участь.

Процес навчання нерозривно пов'язаний з таким поняттям, як методика навчання. Методика – це не те, якими книжками чи касетами ми користуємося, я те як організоване наше навчання. Іншими словами, методика навчання – це форма взаємодії учнів і вчителів процесі навчання. У рамках сформованих умов навчання, процес навчання розглядається як процес взаємодії між вчителем і учнями (урок), метою якого є залучення останніх до тих чи інших знань, навичок, умінь і цінностей.

Якщо брати узагальнено, то з перших днів існування навчання як такого і до сьогоднішнього дня склалися, утвердилися й здобули поширення усього три форми взаємодії: пасивна, активна, інтерактивна.

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенційних можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих вчителів.

Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості.

З  поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій я визнаю  переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, вихо­вує особистість, здатну до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.

Поняття «інтерактив» тлумачиться як «взаємодія». Виходячи з цього, інтерактивне навчання — це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня, що «робить всіх учасників процесу суб'єктами». У процесі інтерактивного навчання вчитель виступає в ролі організатора, лідера групи учнів, про що свого часу говорив відомий педагог П.П.Блонський: «Вчитель - лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини».!

Інтерактивні форми роботи допомагають не позбавити жодного учня уваги, зробити його не тільки слухачем чи спостерігачем, а й активним учасником навчального процесу, бо його робота на уроці має результат.

Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться не лише до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку, він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, у ході роботи над якими учень вивчає матеріал).

Інтерактивний урок складається з таких елементів:

1. Мотивація. Мета якої - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Використати для цього можна запитання; цитати, короткі історії, невеличке завдання тощо. Займає цей етап не більше 5% робочого часу.
2. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів. Метою даного етапу є: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття, (приблизно 5% часу)
3. Надання необхідної інформації. Мета полягає у тому, щоб дати учням достатньо інформації, для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні - лекція, ознайомлення з роздатковим матеріалом, презентація виконаного домашнього завдання. Для економії часу на уроці можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно - прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування, приблизно 10% часу заняття
4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. Процес реалізації даного етапу полягає в:

•          інструктуванні  -  вчитель  розповідає  учасникам  про  мету  вправи,  про  правила, про послідовність дій і обсяг часу на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло;
•          об’єднанні у групи, або розподіл ролей;
•          виконанні завдання / вчитель виступає організатором, консультантом, ведучим дискусії;
•          презентації результатів роботи.

5. Підбиття підсумків. Оцінювання результатів уроку (дебрифінг). Обговорення задля усвідомлення зробленого на уроці. Слід повернутися до очікуваних результатів, оголошених на початку уроку (20% часу уроку).

Таким чином, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи і завдання, що виконуються учнями. Принципова відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних у тому, що в ході їх виконання не тільки і не стільки закріплюється уже вивчений мате­ріал, скільки вивчається новий. Крім того, інтерактивні вправи і завдання розраховані на так звані інтерактивні підходи.

У сучасній педагогіці накопичений найбагатший арсенал інтерактивних підходів, серед яких можна виділити такі:

•          творчі завдання.
•          робота в малих групах.
•          навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри й освітні ігри).
•          використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії).
•          соціальні проекти й інші поза аудиторні методи навчан­ня (соціальні проекти, змагання, радіо і газети, фільми, спектаклі, виставки, презентації, пісні і казки).
•          розминки.
•          вивчення й закріплення нового матеріалу (інтерак­тивна лекція, робота з наочними приладами, відео й аудіо матеріалами, «Учень у ролі вчителя», «Кожний навчає кожного», «Мозаїка» («Ажурна пилка»), використання питань, Сократичний діалог).
•          обговорення складних і дискусійних питань і проблем («Займи позицію (шкала думок)», проективні техніки, «Один — удвох — усі разом», «Зміни позицію», «Карусель», «Дискусія в стилі телевізійного шоу», дебати, симпозіум).
•          розв'язання проблем («Дерево рішень», «Мозковий штурм», «Аналіз казусів», «Переговори і медіація»).

Серед напрямків інтерактивного навчання виділяють:

•          кооперативне навчання;
•          колективно-групове навчання;
•          ситуативне моделювання;
•          опрацювання дискусійний питань.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання треба:

•          давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.
•          відбирати для уроку чи заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням ключ для засвоєння теми.
•          при виконанні інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням.
•          на одному занятті використовувати одну (максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп.
•          глибоко вивчати і продумую матеріал, зокрема додатковий.
•          детально планувати, розробляти заняття: визначаю хронометраж, ролі учасників, готую запитання й можливі відповіді, розробляю критерії оцінювання ефективності заняття.
•          мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для них випадків, проблем.
•          оголошувати очікуванні результати заняття та критерії оцінювання роботи учнів.

В ході використання інтерактивних методів навчання, виявилось, що взаємодія учнів має й свої слабкі сторони, які необхідно враховувати і пам’ятати. Найвагомішими проблемами, з якими я зустрілась, це неготовність учнів до самостійної діяльності, великі затрати часу на ознайомлення учнів з правилами проведення того чи іншого методу, використання лише якогось одного методу навчання не приводить до очікуваного результату.

- інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.

- варто починати з поступового введення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з нею не ознайомленні.

- краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять, ніж часто використовувати нашвидкуруч підготовленні ігри.

- варто використовувати спочатку прості інтерактивні технології: робота в парах, малих групах,   тощо.

- потрібно також пам’ятати, що пасивність учнів викликає насамперед одноманітність навчального процесу. В зв’язку з цим я намагаюсь проводити уроки так, щоб інноваційні прийоми на них не повторювалися.

Застосовуючи інтерактивні форми роботи, я переконалась, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивають інтерес, любов до пізнання, допитливість. Працюючи в групах чи парах, учні самостійно розв'язують доступні для них питання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети. Ефективність роботи залежить насамперед від того, наскільки кожний учень  усвідомлює важливість роботи разом та взаємодії через взаємодопомогу. Це породжує в учнів прагнення робити все можливе для досягнення успіху класу (групи) в цілому й усвідомлення кожним, що без його особистого успіху не можна досягти поставленої мети. За таких умов всі учні відчувають себе пов'язаними одне з одним, що формує в них позитивну взаємозалежність, а також розвиває почуття особистої відповідальності за досягнення у навчанні.

Успіх уроку залежить від позитивної атмосфери в класі, від хорошого настрою, від готовності учнів до співпраці. Цьому сприяє і привітна усмішка вчителя, і дружній тон спілкування, створення ситуації успіху.