ВИКОРИСТАННЯ КОМПЛЕСНОЇ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У ДІТЕЙ З БРОНХОЛЕГЕНЕВИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Факультет фізичної культури та здоровʼя людини

(повна назва  інституту/факультету)

Кафедра фізичної реабілітації, ерготерапії та домедичної допомоги

(повна назва кафедри)

ВИКОРИСТАННЯ КОМПЛЕСНОЇ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У ДІТЕЙ З БРОНХОЛЕГЕНЕВИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Науково-дослідна практична робота

Рівень вищої освіти - другий (магістерський)

Виконала:

студентка  VI  курсу, групи   609 

спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія»

                         (шифр і назва спеціальності)

Білійчук Діана Василівна                                                                  (прізвище та ініціали)

Керівник     д.мед.н., професор  Доцюк Л. Г.

                                                   (прізвище та ініціали)

До захисту допущено:

Протокол засідання кафедри № ___

від „___” _________ 2020 р.

Зав. кафедри, проф. _________ Лідія ДОЦЮК

Чернівці – 2020

ЗМІСТ

Перелік скорочень…………………………………………….……………………3

ВСПУП…………………………………………………………...………………….4

Розділ І. Теоретичні основи дослідження…………..……………………………6

1.1 Класифікація бронхолегеневих захворювань…………………………….6

1.2 Особливості перебігу захворювання у дітей…………………………..…7

1.3 Методи реабілітаційних заходів при захворюванні…………………….13

1.4 Методи діагностики та підходи до лікування хворих на бронхолегеневі захворювання……………………………………………………………..………13

Висновок до розділу І……………………………………………………………15

Розділ II Організація та методи дослідження …………………………………17

2.1 Методи дослідження,обстеження дітей . ………………………..…...…17

2.2 Характер функціонального стану дітей…………………………………17

2.3 Клінічна картина дітей з бронхолегеневими захворюваннями підчас первинного обстеження у фізичного терапевта……………………………18

2.4Оцінка показників функцій зовнішнього дихання дітей з бронхолегеневими захворюваннями………………………………………...23

2.5 Методологічні та методичні основи дослідження особливостей фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями ………..25

2.6.Використання компресної фізичної реабілітації у дітей з бронхолегеневими захворюваннями………………………………………...29

2.6.1 Лікувальна фізична культура при гострому бронхіту………………..29

2.6.2 Використання дихальної гімнастики за О. М. СТРЕЛЬНІКОВОЇ…33

Розділ ІІІ результати власного дослідження…………………………………..35

3.1 Результати власних досліджень……………………………….…………35

3.2 Ефективність використання комплексної фізичної реабілітації у дітей……………………………………………………………………………35

3.3 Аналіз отриманих результатів дослідження особливостей фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями…………………..35

Висновки………………………………………………………….………………..41

Список використаних джерел…………………………………………………...43

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

АТ – артеріальний тиск;

ЕхоКГ – ехокардіограмма;

ЖЄЛ – життєва ємність легенів найбільша кількість повітря, яку можна видихнути після максимально глибокого вдиху;

ЗБО - зворотність бронхіальної обструкції;

КП - контрольна пауза;

ЛГ - лікувальна гімнастика;

ЛФК – лікувальна фізична культура;

МП - максимальна пауза;

МРТ – магнітно-резонансна томографія;

ОФВ1 - об'єм форсованого видиху за 1 секунду;

РГГ - ранкова гігієнічна гімнастика;

РКТ – рентгенівська комп'ютерна томографія;

УЗД – ультразвукове дослідження;

ФЗД – функція зовнішнього дихання;

ФР – фізична реабілітація;

ФТ - фізична терапія;

ХОЗЛ – хронічна обструктивна хвороба легень;

ЧД – частота дихання;

ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів;

ВСТУП

Актуальність роботи: через збільшенням кількості школярів із захворюваннями в стані здоров’я. За даними медичної статистики , тільки 16 % школярів в Україні є абсолютно здоровими. Частими захворювання є хронічні легеневі захворювання, які завдають чималої шкоди на організм дітей та підлітків. Слабість органів дихання зараз займає трете місце в основних причинах смертності населення, а їх «вклад» у послабленні працездатності населення ще більш значний. За показниками епідеміологічних досліджень , за останні 3 роки, чисельність пульмологічних захворювань у дітей зросло в 6ть раз, та за даними почали подвоюватися кожного 10-го року [1]. Таке підвищення їх розповсюдженості відбулося за рахунок рецидивних форм дихальних шляхів. Через розповсюдження перше місце серед бронхолегеневої захворювань у дітей займають бронхіти та їх рецидивні форми. За даними різних досліджень, частота захворюваності на бронхолегеневі захворювання становить від 30 до 45 % серед дітей [2].

Щоб покращити фізичне здоров’я підростаючого покоління, потрібні нові засоби та технології, які повинні відповідати індивідуалізації особливості кожного школяра, максимально ефективно втілити інтереси всіх та вподобання.

Головним із завдань фізичної реабілітації у дітей, які хворіють на хронічні бронхіти є досягнення неподатливої ремісії захворювання, яка передбачає  майже повне припинення клінічної симптоматики захворювання, зменшення активного запального процесу в бронхах, покращення імунної реакції організму, повернення в норму загального стану хворих.[4].

Лікувальну фізичну культуру, призначають при знятті загострення в процесі обструктивного бронхіту. [3].

Методику проведення занять складають з урахуванням функціональних можливостей та стану системи органів дихання, враховувати характер (наявність обструкції) аномалії легеневої вентиляції за даними спірографії. Методики лікувальної гімнастики при обструктивному бронхіті сприяють покращенню дренажу бронхів, зниженню запального процесу, відновлення функцій зовнішнього дихання, мають загально-зміцнюючу та імуностимулюючої дії [5].

Основні завдання лікувальної фізичної культури у напрямку  реабілітації хронічного бронхіту є:

1. Відновлення дихального акту з ціллю  опори більш рівномірної вентиляції і збільшення насичення артеріальної крові киснем варіантом:

а) зниження напруженості дихальної мускулатури;

б) покращення ритмічного дихання з глибшим видихом;

в) встановлення звичайного взаємовідношення  дихальних фаз;

г) доповнення дихальних екскурсій діафрагми.

2. Відновлення компенсаторних систем, що забезпечують збільшення вентиляції легенів і покращення газообміну варіантами:

а) покращення дихальної мускулатури;

б) покращення постави;

в) збільшення рухливості грудної клітки і хребта.

3. Покращення функції систем  кровообігу.

Мета дослідження: вивчення активності комплексної фізичної реабілітації дітей які хворіють на бронхолегеневі захворювання.

Об’єктом дослідження: є діти які хворіють на бронхолегеневі захворювання, а саме на гострий бронхіт, та отримують реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах.

Методи дослідження:

• теоретичний аналіз літературних джерел з проблем фізичної реабілітації дітей які хворіють на бронхолегеневі захворювання;
• аналіз науково-методичної літератури;
• обґрунтування отриманих знань;
• метод порівняння, узагальнення отриманих результатів.

Структура й обсяг роботи: науково-дослідна робота структурована за класичною схемою і складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що включає 37 найменувань. Загальний обсяг науково-дослідної роботи за другим (магістерським) рівнем вищої освіти складає  45 сторінок.

Узагальнення результати: можна стверджувати, що при заняттях з лікувальна гімнастика та засоби фізичної реабілітації сприяють покращенню самопочуття.

Фізичну реабілітацію призначають хворим на бронхіт з урахуванням перебігу хвороби. В лікувальну фізичну культуру додано загально зміцнюючи вправи та вправи спеціального характеру, звукову гімнастику, та дренажну гімнастику, дихальну гімнастику, вправи на розслаблення та ходьбу.

Розділ І. Теоретичні основи дослідження

1.1 Класифікація бронхолегеневих захворювань.

За даними офіційної статистики: спостерігається погіршення стану здоров’я та фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку та дітей підліткового віку.

В структурі пульмонологічної аномальності у дітей  вагому проблему становлять як гості так і хронічні захворювання, які мають  негативний вплив на організм дітей, через не ефективність лікування та їх діагностування вони мають напрямок до ускладненого та тривалого перегляду, та перебігом в складні види захворювання. Більша частина захворювань дихальних органів співіснують зі змінами в бронхіальні секреції,які спонукають до мукостазу.

 Бронхіт-це запальний процес бронхолегеневої системи різної причини:

1. Алергічної ;
2. Фізико-хімічної;
3. Інфекційної;
4. Бактеріальної.

Бронхіт можна спостерігати як самостійне захворювання, якщо уражується бронхіальне дерево. Також можна спостерігати як вторинне захворювання ,  як частину системного захворювання чи причиною ускладнення якогось іншого захворювання такі як: бронхіальні астми, муковисцидоз, пневмонії.

Виділяють декілька форм перебігу захворювання: 

1. Гострий обструктивний бронхіт - запальне захворювання бронхів,  яке характеризується звуженням їх просвіту і виникає під дією інфекції вірусного або бактеріального характеру.
2. Гострий простий бронхіт - форма ураження бронхів, за якої обструкція дихальних шляхів клінічно не виражена.
3. Бронхоліт - це запалення бронхів  нижнього відділу дихальних шляхів, по якому повітря надходить у легені і виходить назад.
4. Облітеральний бронхіт - хронічне запалення бронхів і бронхіол. Це стан хворих, які страждають від хронічного кашлю і виділення мокроти, у яких ці симптоми не викликані захворюванням легенів, обмежені ураженням бронхів.
5. Рецидивний бронхіт - захворювання бронхів із повторенням епізодів гострого бронхіту двічі-тричі на рік упродовж 1-2 років на тлі гострих респіраторних вірусних інфекцій, якому притаманна відсутність клінічних проявів обструкції.
6. Хронічний бронхіт - хронічне запалення бронхів і бронхіол. Це стан хворих, які страждають від хронічного кашлю і виділення мокроти, у яких ці симптоми не викликані захворюванням легень, обмежені ураженням бронхів.
7. Хронічний облітерувальний бронхіт - хронічне запальне захворювання бронхів вірусної або імуно патологічної природи, яке виникає у результаті облітерації бронхіол і артеріол однієї або кількох ділянок легень, що призводить до порушення легеневого кровообігу та розвитку емфіземи
8. Бронхіальна астма - це самостійне хронічне захворювання, обов’язковим патогенетичним механізмом якого є хронічний запальний процес і пов’язана з ним гіпереактивність бронхів, зумовлені специфічними імунологічними та не імунологічними механізмами, а основною клінічною ознакою є :

• приступ задишки внаслідок бронхоспазму;
• набряку слизової оболонки бронха;
• гіперсекреції.

9. Бронхоектатична хвороба - хронічне набуте, а в деяких випадках уроджене захворювання, що характеризується локальним гнійним процесом у безповоротних змінених (розширених, деформованих) і функціонально неповноцінних бронхах, що виявляється переважно в нижніх відділах легень
10. Пневмонія - запалення легень, яке виникає як самостійно, так і внаслідок ускладнення інших захворювань. Це різноманітні за етіологією й патогенезом гострі ексудативні запальні процеси, які локалізовані в паренхімі і проміжній тканині легень нерідко з ураженням судинної системи.

Клінічні прояви захворювань бронхолегеневої системи представлені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

1.2 Особливості перебігу захворювання у дітей

 В будові захворювань дітей шкільного віку,хвороби дихальних органів займають одне з перших місць. За затвердженою класифікацією до бронхолегеневих відноситься:  бронхіт різної eтіології (гострий, обструктивний, рецeдивуючий), пнeвмонiя (гостра та хронічна), бронхіальна астма (апатичний бронхіт), плeврит, вади розвитку брон­хiв, лeгeнь, лeгeневих судин.

Гострий бронхіт- запальний процес бронхів зазвичай з вірусною причиною. Частіше хворіють діти до 10-ти років.

Етіологія та патогенез: дитячий гострий бронхіт, зазвичай є причиною вірусних респіраторних захворювань.

В епітелії дихальних шляхів розмножуються віруси які знижують функціональні властивості бронхів це є причиною для розвитку запального процесу. Через це уражується нервові закінчення та порушення нервових закінчень бронхіального дерева та його функціонування.

В дітей постерігається звуження дихальних шляхів та якщо є бронхів він супроводжується набряком слизової оболонки та відзначається виділенням секрету в просвіт бронхів. Комплекс симптомів обструкції бронхів має такі клінічні прояви: шуми під час дихання, з свистячим вдихом, яким зазвичай можна почути якщо знаходиться на відстані від хворого.

Клініка:зазвичай гострий бронхів є причиною гострих вірусних інфекцій. Початкові прояви: підвищення температури, риніт, фарингіт можливий ларингіт та трахеїд. Спочатку сухий кашель який з часом пом’якшується з вологими проявами. При перкусії у легенях прослуховується ясний легеневий звук з глуховато-коробковим відтінком, відслідковуються сухі хрипи які з часом переходять в середньо пухирчасті хрипи при видиху. Хрипи зазвичай розвіяні, але симетричні, поштовхи кашлю на багато зменшились. Також вираженою не є задишка, при рентгелогічному дослідженні спостерігається симетричність на легеневому малюнку на прикореневих  нижньо-медіальних зонах.

Гостра пневмонія - це один із запальних процесів в легенях. В дітей велика частина пневмоній зв’язана зі анатомо-фізіологічними особливостями легень . Недостатність диференціації легень та їх сегменти,послабленність  еластичності,м’язів бронхів, через силу постачань легеневих тканин лімфатичними судинами,сполучна тканина спонукає до швидкого розвитку запального процесу в легеневих тканинах.

Етіологія: у дітей пневмонія має інфекційний характер. Зазвичай це є причиною ускладненням гострих респіраторних вірусних захворювань. Через це імунна система знижується та призводить до некротичних змін епітелію дихального шляху. Збудники пневмонії є: стафілокок, стрептокок, кишкова паличка.

Утруднений перехід пневмонії обумовлений змішаних типу флори-бактериального типу та вірусно-бактеріального.  Найчастіше вогнищева пневмонія проявляється у дітей, та має різницю в перебігу  вікової  категорії дітей.

Клініка: вогнищева пневмонія в дітей молодшого та шкільного віку. Є два види початку захворювання: раптова та поетапна. У дітей з гострими респіраторними вірусними захворюваннями на 5й-7й день зростають признаки інтоксикації, головними болями  та збільшенням температури тіла, розлад сну. Спостерігається посилення волого кашлю також з’являється задишка. В верхні частині легень спостерігаються локальні фізичні зміни: скорочення пeркутoрнoгo звуку в лопаткові ділянці з однієї сторони, або лопатковим кутом, паховій ділянці, також тут послаблене чи жорстке дихання, та приглушено голосні хрипи. Характер пневмонії  є стійкий локальної симптомів.

При взятті крові на аналіз можна виявити лейкоцитоз,при досліді лейкоцитарної формули спостерігається перехід в ліву сторону,підвищення швидкості зсідання еритроцитів.

При різкому початку симптоматики хвороби визначають у перші дні захворювання, що спостерігається за умов крупозної пневмонії та сегментарної, в рідших випадках при злитті малих вогнищ.

Перенесення  тяжкості пневмонії залежить від клiнiчних проявiв та ускладненості. Важкість пневмонії: гостра ниркова недостатність, розлади серцево-судинної системи, гнійно-запальні процеси в легенях.

 Лікування: лікуванні в лікарні потребують діти які хворіють на пневмонію, яким необхідна інтенсивна терапія.

Лікування має бути індивідуалізоване та повинні мати наступні пункти:

 1.Режим дня: харчування ,догляд, сон, лікування. Палату необхідно провітрювати через кожні 2 годині, щоб повітря було чистим та свіжим, оптимальна температура в кімнаті повинна бути 18-20 градусів з достатньою вологістю. Ліжко повинне бути зручне та чисте,  в ньому повинно підніматись верхня частина. Накривати повністю дитину ковдрою немає необхідності, в неї повинні бути відкриті руки та голова. Одяг не повинен обмежувати дитину в рухах, щоб дитина могла частіше змінювати своє положення в ліжку.

Не меншу увагу необхідно приділяти і догляду за слизовими оболонками та шкірою. Якщо дитина знаходиться в важкому стані,не потрібно забувати про гігієну тіла,та очищати слизову оболонки від зайвого мокротиння. Необхідно давати дитині відпочивати,та не порушувати режим сну.

Не потрібно забувати і про:

1. Раціональне харчування, необхідно ввести в раціон рідини: соки, овочеві пюре, молочні вироби які легко засвоюються  дитячим організмом яке дасть змогу швидко перейти на звичний режим харчування.
2. Антибіотик терапія- є одновним видом лікування який дає можливість боротись з інфекцією в загострений період.
3. Лікування через невеликою кількістю надходженням повітря в легені.
4. Дeзiнтоксикаційна терапія. Підтримка водно-сольового балансу та кислотного.
5. Коригування серцевої недостатності.
6. Фізіотерапія. При гострому періоді пневмонії призначають:

• УВЧ-6-7 процедур
• Мікрохвильову терапію в розмірі не менше 10 процедур.

При закінченні 7-ми процедур УВЧ терапії додають ще до 12 сеансів електрофорезу з магнієм сульфатом чи кальцію хлоридом,нікотиновою кислотою чи калію йодид. Також хороший вплив призводять гірчичники на грудину або з обгартування.

      7. Лікувальна гімнастика, масаж і гімнастику признають пісня нормалізації стану організму дитини, після нормалізації температури тіла.

Профілактика захворювання:організація здорового способу життя,загартування. Часте перебування на свіжому повітрі,контроль зп початковими симптомами  захворювань ГРВІ,  інфекційних захворювань, також можна використовувати сонячні ванни, масажі. Застосування різних видів реабілітації представленні в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

1.3  Методи реабілітаційних заходів при захворюванні.

Заходи фізичної реабілітації спрямованні на звільнення  дихальних шляхів які хворіють на обструктивний бронхіт.

Програму з фізичної терапії для дітей з обструктивний бронхіт застосовують для покращення фізичної витривалості, координації.

Загальна реабілітаційна програма для дітей які хворіють на обструктивний бронхіт повинні складатись з аеробних вправ та поєднуватись  з різноманітними навантаженнями. Також можна виконувати вправи в воді. Деякі дослідники вивчали, що вправи в воді приносить користь для осіб які хворіють на обструктивний бронхіт. Але для оцінки ефективності цього методу,потрібно провести ряд контрольних вправ, через зниження м’язевої сили хворого,вправи були не достатньо ефективними.

Згідно з різноманітними дослідженнями, фізичні вправи значно покращують вживання кисню, але в різних вимірах не спостерігалось жодних ефектів легеневої функції.

Люди які хворіють на бронхолегеневі захворювання, зазвичай страждають на неприємний кашель із виділенням мокротиння, такий стан може призвести до зниження функцій організму.  В такому стані хворі зазвичай використовують комплексну реабілітаційну терапію для покращення виділення мокротиння.

Методи фізичничної терапії при хронічних обструктивних захворюваннях легень доводять те, що методи реабілітації є ефективними  та мають хороший вплив на клінічні результати.

Стандартна фізична терапія при захворюванні передбачає: перкусію, постуральний дренаж, вібрацію.

1.4 Методи діагностики та підходи до лікування хворих на бронхолегеневі захворювання.

До сучасних методів діагностики та лікувальних засобів,які застосовують під час обстеження та лікування хворих, які страждають на захворювання органів дихання , до них відносять:

• лабораторний метод дослідження (бактеріологічний, імунологічний);
• функціональний метод дослідження – (спірографія та спірометрія) визначення та графічне затвердження спірометрів, що описують функцію зовнішнього дихання.

Також не менш інформативним дослідженням є рентгелогічний метод:

• рентгеноскопія і рентгенографія органів грудної клітки;
• флюорографія - рентгенологічне дослідження яке дає можливість зробити знімок 70х70мм;
• бронхографія – дає можливість за допомогою введення контрастних речовин в бронхи отримати чітке зображення бронхіального дерева.

Інструментальні методи діагностики: функціонування зовнішнього дихання має велике значення в визначенні функціональних порушень в системі зовнішнього дихання. Це дає можливість визначити ступінь, локалізацію, варіанти ураження газообміну та легеневої вентиляції легень за своєчасно до перших проявів захворювання. Дослідження проводиться для визначення типу тяжкості вентиляційних порушень.

Для визначення використовують статичні і динамічні показники функцій зовнішнього дихання,використовують спірографію.

Спірометрія - це метод який є збірний метод діагностування функцій легень.

Є три основні показники вимірювання: час і потік та об’єм.

Спірометрія чутлива до ранніх змін тому її можна відтворити. Завдяки легкості методу його можна визначити в будь-яких умовах, та при правильні підготовці його можу же виконувати будь-хто. Метод виконується для визначення змін в структурі легень , ефективність лікування. 

Інтерпретація спірометрії - показники спірометрії показує один з трьох видів спірограм. Це залежить від можливостей людини при видиху, та скільки хворий може видихнути на перших секундах.

Розрізняють декілька видів спірометрії: нормальний, обструктивний, рестриктивний. Схематично метод спірометрії представлено на  рис.1.

Рис.1.1

Обструкція - це обмеження потоку повітря, зменшення діаметру дихальних шляхів через скорочення гладких м’язів, запального процесу, закупорка дихальних шляхів. Обструкція характеризується:

• зниження ФЖЕЛ
• нормальний чи знижений ЖЄЛ
• нормальний чи знижений ФОВиз1

Рентгенографія і повздовжня томографія стандартна процедура для первинного обстеження органів грудної клітки, хворих з підозрою на захворювання органів дихання.

Висновки до Розділу 1.

Захворювання органів дихання є найбільш часте захворювання, що являє значну проблему як для дітей так і для дорослих. За останні 3 роки поширеність захворювань органів дихання зросла в декілька раз в всіх країнах світу. Збільшилась кількість захворюваності та смертності. Та спостерігається недостатня ефективність медикаментозного лікування, збільшення вартості на лікування, умови лікування та життя. Бронхолегеневі захворювання є глобальною проблемою для всього населення світу в незалежності від їх економіки.

Лікування бронхолегеневих захворювань проводять медикаментозно та включають в себе заходи фізичної реабілітації. Дуже важливо при лікуванні бронхолегеневих захворювань , уникати контакту зі збудниками, дотримуватись всіх правил лікування та дотримуватись дієтотерапії.  Необхідно виключити з буденного раціону продукти які мають високий вміст алергену, такі як цитрусові,риба,шоколад.

Методами і засобами фізичної терапії можна за коротший термін повернути хворого до буденного способу життя. До не медикаментозних видів терапії належить: лікувальна фізична культура,лікувальна гімнастика, масаж, та загартування.

Враховуючи те, що методи фізичної реабілітації для хворих на бронхолегеневі захворювання постійно поновлюється різними методиками, то розробка практичних та науково-методичних досліджень в напрямку фізичної реабілітації для дітей з бронхолегеневими  є вельми перспективною.

РОЗДІЛ 2. Організація та методи дослідження.

2.1. Методи дослідження

Наукове дослідження - характеризується об’єктивністю, доказовістю та точністю.

Теорія - це достовірність інформації, що описує та розкриває дане питання. В теоретичному розділі можна ознайомитись з тим як перебігає процес та чому це відбувається саме так. За наявності теорії, яка показує факти, є необхідною умовою наукового знання.

Гіпотеза – це наукове припущення про спостережу вальний факт, яке пояснює відому сукупність  явищ. На відміну від теорії гіпотеза є варіантом можливості, а не достовірної інформації. Наукова гіпотеза повинна містити:

• перевіреність інформації;
• має бути логічною а не суперечливою.

При визначенні проблеми та постановці даного питання це є початком наукового пізнання, яке дає змогу зрозуміти теоретичне чи практичне питання, це питання потрібно узагальнити та вивчити.

Постановка проблеми – в постановці проблеми повинне бути вирішення даної проблеми.  Правильна постановка завдань, частіше всього і є вирішенням.

Враховуючи всі поставлені проблеми нами було визначено важливість процесу відновлення дітей які хворіють на бронхолегеневі захворювання, а саме які хворіють на гострий бронхіт. Переглянуто варіанти вирішення реабілітаційної допомоги в умовах стаціонару, та сформульовано ефективність від використання програми фізичної реабілітації.

2.2. Організація дослідження

Матеріали роботи були отримані при отриманні наукового дослідження на базі наукової бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича, та мережі Інтернет.

Дослідження проводилось в чотири етапи з 2019 по 2020 рік на базі КНП «Глибоцька районна лікарня» .

Перший етап (20.11.2019-19.01.2020) включав в себе аналізування наукової літератури, це дало можливість  скласти уявлення про захворювання та виявити проблему людей які страждають від даного захворювання. Також встановити мету, методи та завдання дослідження.

Другий етап (25.01.2020-03.03.2020) встановлення та підбір заходів фізичної реабілітації для дітей молодшого шкільного віку, які хворіють на гострий бронхіт. Заходи фізичної  реабілітації включали в себе загально прийняті заходи: ранкова гімнастика, дозована ходьба, дихальна гімнастика, загартування. Дихальну гімнастикою за А.Н. Стрельнікової було призначено  для дітей першої групи, та для дітей другої групи використовувались загально прийняті реабілітаційні заходи.

Третій етап (05.03.2020-29.06.2020) було організовано на базі  КНП «Глибоцька районна лікарня».

Метою дослідження було порівняти заходи фізичної реабілітації які є найбільш ефективніші для даного типу захворювання у дітей. Всі обстеження проводились під наглядом фізичного терапевта. Отримані дані були занесені в опитувальних хворого. Для даного дослідження було обстежено  10 дітей, які потрапили в лікарню , та хворіли на бронхолегеневими захворюваннями  (гострий бронхіт).

Заняття з фізичної реабілітації проводились 3 рази на тиждень, в кабінеті для фізичної терапії. В інші дні фізичні вправи діти виконували самостійно, під наглядом батьків. Також на 3й та 6й день всі діти проходили курс з масажу та  загартування. Всі заходи проводились в груповому режимі, в перші частині дня  займалась перша група, в другі полови дня займалась друга група, лікувальна фізична реабілітація тривала 4ри тижні.

Четвертий етап (01.07.2020-03.08.2020) визначалось ефективність заходів з фізичної реабілітації. Це дало змогу оцінити заходи які використовувались шляхом порівняння показників на початку використання заходів та після закінчення. 

У дослідженні приймало участь 10 дітей, які хворіють на гострий бронхіт. Групи складались з 6 хлопців та 4 дівчат, віком 6-7 років.

В експериментальних групах було по 5 дітей з вираженими  позитивними показниками. Обидві групи займались за розробленою нами методикою,за винятком експериментальної групи №1 до основних заходів було додано дихальну гімнастику за А.Н. Стрельнікової. 

Опитування хворих проводилось на початку терапевтичних заходів, у період проходження курсу фізичної реабілітації (на початку курсу занять, після зміну виду занять, в кінці курсу фізичної реабілітації для оцінки хворим його самопочуття та відновлення життєво важливих функцій його організму).

Використання різних видів фізичної реабілітації дозволило виділити найефективніший варіант для даного захворювання враховуючи перебіг, вік, форму захворювання.

2.3 Клінічна картина дітей з бронхолегеневими захворюваннями підчас первинного обстеження у фізичного терапевта.

Заходи фізичної реабілітації є одною зі складових у лікуванні органів дихання. Першим і головним етапом для проведення лікування є обстеження, щоб визначити етап функціонально порушення, для подальшого визначення реабілітаційних заходів.

На рахунок реабілітаційних методів обстеження дітей які хворіють на гострий бронхіт включають суб’єктивну оцінку також спостереження яке пов’язане між собою.

Послідовність реабілітаційно-фізичного обстеження включає використання:збір анамнезу-опитування, фiзикальне обстеження, обстеження функціональних можливостей, які визначають реабілітаційний діагноз.

Опитування пацієнта це є суб’єктивна оцінка стану хворого, до нього входять скарги пацієнта, історія захворювання, історія життя, шкідливі звички та психоемоційний стан. Об’єктивна оцінка в цьому етапі дослідження є визначення паспортних даних. Аналізуючи всі зібрані дані дитини із респіраторними захворюваннями, необхідно також звернути увагу на оcновні скарги: головний біль, нежить, кашель, виділення, задишку біль в грудній клітці. Усі зібрані дані будуть впливати на розробку реабілітаційної програми лікування.

При огляді необхідно  звернути увагу на поставу,  огляд грудної клітки та звернути увагу на симетричність таке дослідження слід провести в стані спокою та при глибокому диханні м’язів, також приділити увагу характеру дихання: носове-ротове, утруднене-вільне, тип частоту дихальних поштовхів. При пальпації можна визначити еластичність грудної клітки та наявність больових відчуттів.

При обстеженні хворих з захворюваннями легень необхідно використати метод спірометрії статичну та динамічну, це дозволить краще визначити порушення зовнішнього дихання, це дає можливість визначити наскільки пошкодженні резервні можливості організму дитині, яке навантаження слід давати і як оцінити задишку при навантаженні.

Метод обстеження починається з першої секунди як реабілітолога зустрівся з пацієнтом та триває весь час до закінчення обстеження. Якщо дитина знаходиться в важкому стані то дослідження будуть проводитись більше одного разу, щоб уникнути виснаження хворого метод обстеження висвітлений в таблиці 2.1.

Таблиця.2.1

Вивчаючи клінічну картину дітей які хворіють на гострий бронхіт, виявили що вони всі потрапили на лікування на 8й 10й день захворювання. Це обумовлюється тим, що батьки спочатку лікують дітей в домашніх умовах, та не бачать реального захворювання. Таким чином діти потрапляють в лікарню в гострий період захворювання.

Для точного встановлення діагнозу та стан хворих було розроблено анкету опитування. Опитування проводилось на 2й день, як дитина потрапила на лікування. В анкету входило: паспортна частина, дані хвороби, скарги дитини, рухова активність в повсякденний день.

Анкета опитування хворих із захворюваннями респіраторної системи:

 Прізвище,ім’я_____________________________________________Вік________ Дата____________________Діагноз______________________________________

1.Форма бронхіальної астми: легка,  середня,  важка (для астматиків) (підкреслити).

2.Лікування систематичне чи епізодичне? (для хронічних захворювань)_______ ____________________________________________________________________

3.Як давно вживає ліки? Які? (для хронічних захворювань)__________________ ____________________________________________________________________

4.Коли захворів (ла)?__________________________________________________ 5.Захворів (ла) раптово чи поступово? ___________________________________

6.Із яких симптомів почалося захворювання?____________________________

7.Ви часто хворієте?___________________________________________________

8.Якщо так, то скільки разів на рік_______________________________________

9.Чим спричинене загострення (для хронічних захворювань)?________________

10.Чим знімаються загострення (для хронічних захворювань)? Коли проведено останній курс лікування? (для хронічних захворювань)_____________________

11.Чи була алергічна реакція? (коли? яка? на що?)_________________________

12.Скарги: кашель (є, немає) _________________за наявності сухий чи вологий? ________________відкашлює чи ні? скільки?______________________ чи є провокативні фактори?_________________ якщо так, то що саме наявність задишки (так чи ні)______________________за наявності: у спокої чи під час навантаження? Як часто?_______________________________________________

13.Тривалість задишки, чим вона знімається?_____________________________ 14.інші скарги________________________________________________________

15.Чи є супутні захворювання?______________ Якщо так, то які?____________

16.Сон: спокійний чи ні?________________ Скільки часу спите______________ ____________висипаєтеся чи ні?________________________________________

17.Кількість госпіталізацій на рік (для хронічних захворювань)_________ 18.Тривалість ремісій (для хронічних захворювань)________________________

19.Як переносите фізичне навантаження? (добре, середньо, погано) __________

20.Якщо середньо чи погано, то що обмежує рухову діяльність? (задишка, швидка втома, кашель, страх щодо виникнення  приступу, інші причини)______ ____________________________________________________________________

21.Скільки часу витрачаєте на домашнє завдання? (для учнів)________________

22.Коли його виконуєте? (після школи, після відпочинку, після 8 години вечора)______________________________________________________________

23.Скільки днів школи пропущено? з них: через хворобу____________________

24.Як проводите своє дозвілля? (гуляєш, читаєш, дивишся телевізор, інше)____ ____________________________________________________________________

25.Чи займаєтеся спортом?_____________________________ Якщо так, то яким і скільки часу?____________________________________________________ 26.Чи робите ранкову гімнастику?______Постійно чи епізодично? ___________

27.Як ставитеся до свого захворювання? (з посиленою увагою, недовірливо, відповідно до важкості стану, байдуже) (для хронічних захворювань)_________

____________________________________________________________________

28.Ви часто конфліктуєте з товаришами?___________з батьками_____________

29.Якщо так, то чому? (для учнів) _______________________________________

30.Чи хворіє хтось у родині на бронхіт чи інші бронхолегеневі захворювання?_ ____________________________________________________________________

Під час опитування було виявленно:

1. всі діти свій час проводять сидячи за комп’ютером, телевізором, та телефоном.

2. троє дітей проводили час на свіжому повітрі, як виявилось вони мали на увазі дорогу до школи та назад до дому, також можливий вихід в магазин.

3. чотири дитині відвідували спортивні секції в вигляді футболу та волейболу.

4. двоє дітей ходять на танці, та 1дитина на співи.

5. на рахунок ранкової зарядки всі діти відповіли, що не вважають її потрібної оскільки вони ходять пішки до школи.

Стандартними скаргами дітей було утруднення носового дихання,кашель різного характеру,задишка.

Після огляду та опитування дітей всі вони мали кашель різного характеру: сухий кашель в 4х дітей,покашлювання 2х дітей,4 на вологий продуктивний. Також наявність задишки відзначили 8м дітей з 10ти. Носове дихання спостерігалось в 6 ти дітей з 10ти.

За показниками температурного листка середня температура була 37,5±5°С. Діаграма 2.1.

Діаграма 2.1.

Також під час опитування звернули увагу на тест самостійна оцінку тесту, що дає нам можливість оцінити стан хворого на думку самого хворого можна переглянути в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

2.4 Оцінка показників функцій зовнішнього дихання дітей з бронхолегеневими захворюваннями.

Об’єктивні дані які описують функціональний стан зовнішнього дихання дають клінічну оцінку та можливість оцінити ефективність лікування.

Одним з методів оцінки та діагностування бронхолегеневих захворювань є спірометрія.

Показники спірометрії дають можливість визначити:

1. порушення легеневої функції.
2. оцінювання труднощів дихання.
3. оцінка лікування.

До оцінки легеневих можливосте за допомогою спірометрії є декілька проти показань:

1. Після операційний період на очах,очний тиск.
2. Інфаркт міокарда,наявність серцевих захворювань.
3. Важка форма бронхолегеневої астми.
4. Виражене кровохаркання.

За допомогою спірометрії можна виявити:

1. Статичні та анатомічні об’єм легень,це показує еластичність грудної клітки.
2. Функціональні це дає можливість оцінити  швидкість аміни повітря в легенях.

Для свого дослідження ми використовували показники спірометрії:

1.життєву ємкість легень.

2.форсовану життєву ємкість легень.

Під дослідження бралось до уваги показники функціонування бронхолегеневої системи, форсовану життєву ємність легень. Середній показник об’єму видиху, об’єм форсованого видиху за 1секунду. До уваги брались тільки тестування які можуть показати всю клінічну картину, оскільки  показники швидкості видиху 50%-75%, не можуть показати повноцінний результат через ураження легеневої системи, такі тестування вважаються не доцільними.

Також  був проведений тест ходьби 6ти хвилин. Дослідження полягало в визначенні проходження відстані за 6 ти хвилинний термін в власному темпі. Тест дозоляє оцінити субмаксимальну переносимість до фізичного наванантаження, що дає нам змогу визначити можливості виконання щоденник функцій. Якщо в хворого під час виконання тесту виникла: задишка, нестерпний біль, втрата рівноваги, рясне потовиділення слід негайно зупинити тест. 

До виконання тесту пацієнту необхідно втриматись від інтенсивних навантажень.

10 дітей  з гострим бронхітом. Середній показник за 6ть хвилин становить 357м, за нашою оцінкою це оцінюється як «добре» , 2е дітей робили зупинки на відпочинок які займати в середньому 5секунд, таких зупинок було 3ри. Причини до зупинки були:утруднення дихання,кашель приступо подібного характеру, втома біль  в ногах. Зупинка для відпочинку,була на підставі скарг хворих,щоб не провокувати погіршення стану дитини  під час фізичного навантаження.

2.5 Методологічні та методичні основи дослідження особливостей фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями.

Методологічні та методичні основи дослідження особливостей фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями.

У даному дослідженні ми досліджували показник життєвої ємності легень як результат фізичної реабілітації дітей які хворіють на гострий бронхіт. Дослідження проходило в декілька етапів. На першому етапі ми сформували вибірку респондентів і сформували дві експериментальні групи. На другому етапі обрали методики для дослідження показника життєвої ємності легень і здійснили заміри. На третьому етапі здійснювали заходи фізичної реабілітації  дітей з бронхолегеневими захворюваннями експериментальних груп. На четвертому етапі повторно здійснили заміри показника життєвої ємності легень у дітей які хворіють на гострий бронхіт і порівняли результати до та після експерименту. Охарактеризуємо детально кожен етап.

Для дослідження показник життєвої ємності легень як результат фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями важливо було правильно сформувати вибірку. У нашому дослідженні було виокремлено дві експериментальні групи. До складу експериментальних груп входили діти молодшого шкільного віку з бронхолегеневими захворюваннями. Загальний обсяг вибірки складає 10 дітей  молодшого шкільного віку (по 5 респондентів у кожній групі). Вік усіх досліджуваних становить 6-7 років.

На респондентів експериментальних груп здійснювався формуючий вплив, проте є деякі відмінності. Методами фізичної реабілітації в обох експериментальних групах є:

1. Вправи дренажного характеру
2. Вібраційних масаж
3. Дозована ходьба
4. Ранкова гімнастика.
5. Загартовування (обливання ніг водою 28^оС з поступовим зниженням температури).

Проте у експериментальній групі № 1 додатково використовувався такий метод фізичної реабілітації як дихальна гімнастика. Коротко охарактеризуємо кожен з методів.

Для проведення дослідження фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями перед нами постало питання вибору відповідних методів. Велике значення при оцінці стану здоров'я має життєва ємкість легень (ЖЄЛ) - максимальна кількість повітря, яке можна видихнути після найглибшого вдиху. Вона складається з дихального, додаткового і резервного обсягу повітря. Кількість повітря, що надходить в легені при спокійному вдиху і віддаляється з них при спокійному видиху, називається дихальним об'ємом легенів. У дітей молодшого шкільного віку дихальний об’єм становить в середньому 350 см3.

Базисна спірометрія проводиться з метою визначення життєвої ємності легень, її складових та оцінки форсованого видиху. Розглянемо хід дослідження і параметри, які визначаються. Пацієнт затискає ніс і дихає ротом через мундштук спірометра. Спочатку пацієнт дихає спокійно, потім робить повільний якнайглибший вдих і максимальний видих (або навпаки). Прийом повторюють 3–4 рази.

За показник ЖЄЛ беруть максимальне значення ЖЄЛ, отримане при дослідженні; результат вважається вірогідним, якщо 2 найкращі значення ЖЄЛ відрізняються <150 мл або <100 мл, а показник ФЖЄЛ становить <1000 мл.

Після здійснення замірів ЖЄЛ у дітей з гострим бронхітом наступним етапом стала реалізація програми реабілітації. Програма складається із занять з використанням методів фізичної реабілітації. Розглянемо їх детальніше.

Вивчаючи причини, розвиток і наслідки захворювання, завжди пріоритетом є благополуччя дитини, а усі втручання повинні бути безпечні та спрямовані на відновлення її здоров’я і поліпшення якості життя. Основною метою фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями в умовах стаціонару з урахуванням характеристики захворювання є відновлення/поліпшення/підтримка функціональних можливостей дихальної системи та організму в цілому. Щодо цілей фізичної реабілітації, то вони залежатимуть від системних реабілітаційних процесів.

У випадку накопичення харкотиння в бронхах рекомендують застосовувати дренажні вправи, що сприяють відтоку вмісту бронхів у трахею з наступною евакуацією під час відкашлювання. Ефект дренажних вправ підвищується, якщо під час видиху реабілітолог натискує на відповідну ділянку грудної клітки, проводить вібраційний масаж або легке потискування по ній.

Дренажні положення і вправи (як статичні, так і динамічні), сприяючі виділенню вмісту бронхів  в трахею з подальшою евакуацією мокроти під час кашлю, направлені на боротьбу із застійними явищами в бронхіальній системі. При бронхоектатичній хворобі або абсцесі легенів в період передопераційної підготовки поєднано використовуються спеціальні вправи і прийоми постурального дренажу (дренажу положенням). Перед початком занять лікувальною гімнастикою хворому на 5-10 хвилин необхідно прийняти т. з. дренажне положення. Час перебування в такому положенні треба збільшувати поступово. Якщо відокремлюваного секрету багато, а хворий достатньо звик до дренажного положення, дренування може продовжуватися до 30-40 хвилин, щоб уникнути затікання відокремлюваного секрету в здорову легеню, рекомендується закінчувати цю процедуру дренуванням здорової легені.

Вібраційний масаж представляє метод лікування механічними коливаннями, відтворюваними спеціальними вібромасажером. Вібраційний масаж - найстаріший метод масажу, початок застосування якого в лікувальній практиці відноситься до минулого сторіччя. Більш ніж віковими дослідженнями було доведено, що вібраційний масаж має виражений терапевтичний ефект при різних патологічних процесах. Тому постійно вдосконалювалася його техніка, розширювалися області лікувального застосування, уточнювалися методики, показання та протипоказання.

Ходьба є першочерговим режимом аеробної активності пацієнта. Починається дозована ходьба в палаті, в коридорі, з поступовим збільшенням навантаження і подальшою роботою в залі на тредмілі (біговій доріжці). Залежно від функціонального класу та індивідуального стану пацієнта визначається режим роботи, задаються швидкість, дистанція, темп, час.

Дозована ходьба підвищує життєвий тонус організму, зміцнює серцевий м’яз, покращує кровообіг, дихання і призводить до підвищення фізичної працездатності.

Ранкова гімнастика – це комплекс спеціально підібраних вправ, завданням яких є пробудження організму від сну та відновлення та налаштування життєво важливих функцій до норми. Комплекси дихальних вправ на розвиток видиху та вдиху для дітей з бронхолегеневими захворюваннями в амбулаторних умовах.

Загартування водою - це вологе обтирання, полоскання горла та миття ніг холодною водою, обливання, душ, плавання. Розпочинати загартування водою слід розпочинати з вологого обтирання.

Основні дихальні вправи, застосовані в програмі фізичної реабілітації дітей з гострим бронхітом у ЕГ №1:

• статичне дихання. Під їх впливом відбувається сповільнення дихання, нормалізується його ритмічність;

• динамічне дихання. Вправи збільшують обсяг вентильованої поверхні легенів;

• статичне діафрагмальне дихання;

• довільно кероване, або локалізоване, дихання;

• спеціальні дихальні вправи. Досягалося за допомогою механічного здавлювання грудної клітки на стороні ураженої легені або в положенні лежачи на протилежному боці з підкладеним валиком. При локалізації процесу в нижній частці тренували дихання у верхніх середніх відділах через обмеження екскурсії нижньої частки легені. Вентиляція нижніх відділів досягалася зниженням екскурсії верхніх і середніх відділів легенів, для цього виконується статичне напруження м’язів плеча й руки;

• дихальні вправи з дозованим опором.

Програма фізичної реабілітації реалізовувалась протягом двох місяців. Діти охоче погодились брати участь у заняттях з великою кількістю засобів фізичної реабілітації. Основною мотивацією з їх слів був інтерес у самій участі в заняттях.

2.6. Використання компресної фізичної реабілітації у дітей з бронхолегеневими захворюваннями.

2.6.1 Лікувальна фізична культура при гострому бронхіту.

Після стабілізації стану хворих в експериментальні групи проводились заходи фізичної реабілітації.

Для експериментальної групи було призначено вправи дренажного характеру, вібраційних масаж, дозована ходьба, звукова гімнастика, ранкова гімнастика, загартовування (обливання ніг водою 28^оС з поступовим зниженням температури).

Всі заходи реабілітації ділились на три режими: щадний (1й тиждень), щадно-тренуючий (2й тиждень), тренувальний (3-4 тиждень). Загальний час заняття тривала 40 хвилин можна переглянути в таблиці 2.4.

Таблиця 2.3

В таблиці 2.5  представлено зразковий комплекс лікувальної гімнастики при гострому бронхіті.

Таблиця 2.4

Комплекс вправ які використовуються при занятті лікувальної фізичної культури, який спрямований на покращення видиху.

Режим: щадний.

Завдання комплексу: розвиток ритмічного дихання, зміцнення дихальних м’язів, покращення видиху.

Час проведення: 20 хв.

Комплекс вправ, спрямованих на посилення вдиху висвітлені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.5

2.6.2 Використання дихальної гімнастики за О. М. СТРЕЛЬНІКОВОЇ.

ВПРАВА «НАСОС»

Вихідне положення: руки вільно опустіть уздовж тіла, корпус трохи нахиліть уперед. Зробіть через ніс шумний вдих, злегка нахилившись униз, ніби нюхаючи квіти. Роблячи видих, ледь-ледь підніміться. Вправу виконуйте без напруження, вільно. Після кожних 8 вдихів робіть короткий перепочинок — 3–5 секунд. Якщо у Вас погане самопочуття, вправу можна робити сидячи або
лежачи (Рис 2.2).

Рис 2.2. Вправа «Насос».

ВПРАВА «ОБІЙМИ ПЛЕЧІ» Вихідне положення: стоячи, сидячи або лежачи розведіть руки в боки на рівні плечей долонями вниз і з’єднайте їх у ліктях так, щоб кисті рук розташувалися на рівні грудей. Зробіть різкий вдих носом, спрямувавши руки назустріч одна одній, ніби намагаючись обійняти себе за плечі так, щоб руки утворили відносно одна одної паралельні прямі. Не має значення, яка рука при цьому буде знаходитися зверху, а яка під нею, головне — не напружуйте руки і не змінюйте їх положення відносно одна одної до кінця заняття. Видихаючи, трохи розведіть руки і повторіть комплекс кілька разів з невеликими перервами після кожних 8 видихів. Пам’ятайте: руки і на вдиху, і на видиху мають рухатися паралельно одна одній. Це найефективніша вправа дихальної гімнастики при бронхіті (Рис.2.3).

Рис.2.3. Вправа «Обійми плечі»

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З БРОНХОЛЕГЕНЕВИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ.

3.1. Клінічна характеристика обстежених пацієнтів.

У дослідженні приймало участь 10 дітей, які хворіють на гострий бронхіт. Групи складались з 6 хлопців та 4 дівчат, віком 6-7 років.

В експериментальних групах було по 5 дітей з вираженими  позитивними показниками. Перша  та друга група займались за розробленою нами методиці. 

Пацієнти скаржились на сухий кашель з вологими проявами, також можна почути хрипи при видиху, підвищення температури не спостерігалось, головний біль, швидку стомлюваність, та сонливість.

3.2. Ефективність використання комплексної фізичної реабілітації у дітей.

Проаналізувавши історію хвороби пацієнтів, які проходили лікування було встановлено, що ступень тяжкості захворювання був середній.

Хворі займатись три рази на тиждень лікувальною фізичною культурою, два рази в тиждень проводився масаж,  та кожного дня поетапне загартування . Кожне заняття тривало 20-35 хвилин. Кожне заняття    складалось з підготовчої, основної та заключної частини. Через 28 днів, по завершенню курсу, ми повторно обстеження, для того, що визначити ефективність реабілітаційних заходів , для дітей які хворіють на бронхолегеневі захворювання, а саме гострим бронхітом. 

3.3. Аналіз отриманих результатів дослідження особливостей фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями.

Перед початком реалізації програми дослідження фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями ми здійснили заміри життєвої ємності легень у респондентів експериментальної груп №1 та експериментальної груп №2 за допомогою методу спірометрії. Провівши дослідження рівня розвитку ЖЄЛ у дітей з бронхолегеневими захворюваннями, ми отримали певний розподіл респондентів за досліджуваним критерієм у експериментальній групі №1 та №2. Представлені в таблиці 3.1 ми можемо побачити отримані результати.

Таблиця 3.1.

ЖЄЛ у дітей з гострим бронхітом (до експерименту).

Отримані дані за допомогою використання методу спірометрії (таблиці 15). свідчать про те, що до початку експерименту у експериментальній групі № 1 максимальний показник ЖЄЛ становить 1,4 л. Середній показник ЖЄЛ в даній групі становить 1,3 л. У свою чергу, мінімальний показник в експериментальній групі № 1 становить 1,0 л.

Отримані результати у експериментальній групі № 1 дітей з бронхолегеневими хворобами до проведення фізичної реабілітації представлені на діафрагмі 3.1.

Діаграма 3.1. ЖЄЛ у дітей ЕГ № 1 з бронхолегеневими захворюваннями             (до експерименту).

Також отримані дані за допомогою використання методу спірометрії у (таблиці 16). свідчать про те, що до початку експерименту у експериментальній групі № 2 середній показник ЖЄЛ становить 3,5 л. Максимальний показник ЖЄЛ в даній групі становить 2,8 л. У свою чергу, мінімальний показник в експериментальній групі № 1 становить 1,8 л.

Отримані результати у експериментальній групі № 2 дітей з бронхолегеневими хворобами до проведення фізичної реабілітації представлені на діафрагмі 3.2.

Діафрагма 3.2 ЖЄЛ у дітей ЕГ № 2 з бронхолегеневими захворюваннями             (до експерименту).

Порівняння отриманих результатів у експериментальних групах дітей з бронхолегеневими хворобами до проведення фізичної реабілітації представлені на діафрагмі 3.3.

Діафрагма 3.3. ЖЄЛ у респондентів обох ЕГ до проведення фізичної реабілітації.

Отже, до реалізації програми фізичної реабілітації дітей з бронхолнгеневими хворобами показники ЖЄЛ в обох ЕГ були майже однаковими.

Після реалізації програми дослідження фізичної реабілітації дітей з бронхолегеневими захворюваннями ми повторно здійснили заміри життєвої ємності легень у респондентів експериментальної груп №1 та експериментальної груп №2 за допомогою методу спірометрії. Провівши дослідження рівня розвитку ЖЄЛ у дітей з бронхолегеневими захворюваннями, ми отримали певний розподіл респондентів за досліджуваним критерієм у експериментальній групі №1 та №2. в таблиці 3.2 ми можемо побачити отримані результати.

Таблиця 3.2.

ЖЄЛ у дітей з гострим бронхітом (після експерименту).

Отримані дані за допомогою використання методу спірометрії таблиця 3.2 свідчать про те, що після експерименту у експериментальній групі № 1 максимальний показник ЖЄЛ становить 1,3 л. Середній показник ЖЄЛ в даній групі становить 1,3 л. У свою чергу, мінімальний показник в експериментальній групі № 1 становить 1,2 л.

Отримані результати у експериментальній групі № 1 дітей з бронхолегеневими хворобами після проведення фізичної реабілітації представлені на діафрагмі 3.4.

Діафрагма 3.4. ЖЄЛ у дітей ЕГ № 1 з бронхолегеневими захворюваннями             (після експерименту).

Також отримані дані за допомогою використання методу спірометрії, свідчать про те, що після експерименту у експериментальній групі № 2 середній показник ЖЄЛ становить 1,2 л. Максимальний показник ЖЄЛ в даній групі становить 1,2 л. У свою чергу, мінімальний показник в експериментальній групі № 1 становить 1,2 л. Отримані результати у експериментальній групі № 2 дітей з бронхолегеневими хворобами після проведення фізичної реабілітації представлені на діафрагмі 3.5.

Діафрагма 3.5. ЖЄЛ у дітей ЕГ № 2 з бронхолегеневими захворюваннями             (після експерименту).

Порівняння отриманих результатів у експериментальних групах дітей з бронхолегеневими хворобами після проведення фізичної реабілітації представлені на діаграмі 3.6.

Діаграма 3.6. ЖЄЛ у респондентів обох ЕГ після проведення фізичної реабілітації.

Після реалізації програми фізичної реабілітації дітей з гострим бронхітом показники ЖЄЛ в ЕГ № 2 були майже однаковими до та після експерименту. У свою чергу, в ЕГ № 1 спостерігаються вагомі зміни: середній показник ЖЄЛ зріс на 0,4 (став 1,3 л). Максимальний показник зріс теж на 0,4 (став 1,3 л). Мінімальний показник зріс на 0,3 (став 1,2 л.).

Отже, після проведення експерименту респонденти експериментальної групи № 1 продемонстрували значно кращі результати ЖЄЛ.

Отже, гіпотеза даного дослідження підтвердилась: фізична реабілітація позитивно з використанням дихальних вправ є ефективною  реабілітації дітей з бронхолегеневими хворобами.

Висновки

1. Узагальнюючи отримані результати дослідження,можна стверджувати що заняття лікувальної гімнастики сприяють покращення самопочуття та реакції дихальної системи на фізичне навантаження, зниження симптомів захворювання та прискореному одужанню. 

При аналізі наукових джерел,всі фахівці які опрацьовували тему ХОЗЛ визначили 2 види перебігу захворювання, яким притаманні клінічні перебіги захворювання зі сторони дихальної системи. Бронхітичний тип в ньому спостерігаються зміни в обструктивні функції, та емфізем ний тип в якому зазвичай спостерігаються респіраторні порушення, це є причиною для використання різного типу відновлення.

2. В основі запропонованої фізичної реабілітації для дітей з бронхолегеневими захворюваннями є індивідуальні підходи які спрямовані на відновлення функцій дихання, запобігання переходу захворювання в хронічний процес. Також ліквідацію негативних змін у організмі дитини.

Програма фізичної реабілітації спрямована на цілісність та використання індивідуального підходу до лікувально-реабілітаційних заходів.

3. Програма включає комплекси лікувальної гімнастики, дихальні вправи, масаж, та інші.

Для виявлення ефективності заходів,були використанні різні підходи до занять з фізичної реабілітації, у характеристиці були використанні різні навантаження при заняттях лікувальної гімнастики для двох груп.

Дозування фізичного навантаження при заняттях зі фіз-реабілітацією в загальному та при захворюваннях бронхолегеневої системи у дітей, визначається взаємодія між зовнішніми і внутрішніми навантаженнями, та між інтенсивністю і обсягом навантаження спостерігається зворотній зв'язок.

Загальний стан здоров’я дитини є проблемою не лише батьків, але і суспільства в загальному. Тому на сьогоднішній день фізичну реабілітацію при захворюванні дихальної системи досліджують як мультидисциплінарне втручання на основі оцінки загального стану хворого.

4. Виявили, що засоби фізичної реабілітації при бронхолегеневих захворюваннях, сприяють евакуації запальних процесів та усунення перешкод дихальних шляхів.

Дихальні вправи є одним з методів впливу фізичної реабілітації, яке сприяє  нормалізації дихання. Підібравши необхідні вправи, які ґрунтуються в першу чергу на діагнозі та перебігу захворювання.

Виписуючи дітей із бронхолегеневими захворюваннями  спостерігалось покращення в обох групах дітей.

Запропонована концепція фізичної реабілітації для дітей з бронхолегеневими захворюваннями базується на етичних принципах дослідження за участі дітей як об’єкта дослідження. Вивчаючи причину, розвиток та наслідки захворювання, в пріоритеті було благополуччя та загальний стан дитини, та всі використанні фізичні заходи були безпечні та спрямовані на відновлення, поліпшення стану дитини.

5. Нами розроблена програма фізичної реабілітації для дітей з бронхолегеневими захворюваннями в амбулаторних умовах стаціонарного лікування яка включала в себе: вправи дренажного характеру, вібраційних масаж, дозовану ходьбу, ранкова гімнастика, загартовування, гімнастика Стрельнікової. Використання даної програми фізичної реабілітації, дозволить зменшення тривалості та нападів кашлю, та покращить якість життя дітей з бронхолегеневими захворюваннями.

Список використаних джерел

1. Михайлов М. Б. Заболевания дыхательной системы: клиника, этиология, патогенез. Новейший справочник. Ростов н/Д., 2017. С. 34–111.

2. Соколова Н. И., Рассулова М. А. Опыт применения ЛФК у больных хроническим обструктивным бронхитом. Физическая культура в профилактике, лечении и реабилитации. 2018. №3. С. 44–47.

3. Соколова Н. И., Терещенко И. В., Якушонок Н. В. Оздоровительная физическая культура для детей с заболеваниями дыхательной системой. Донецк: Вега-Принт, 2016. 62 с.

4. Чепурна В. С. Лікувальна фізична культура у фізичній реабілітації школярів 11−13 років з хронічними бронхітами та пневмоніями в умовах загальноосвітньої школи: автореф. дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту. Харк. держ. акад. фіз. культури. Х., 2003. 20 с.

5. Мухін В. М. Фізична реабілітація: підручник. 2 -ге вид., доп. і перераб. К.: Олімпійська література, 2006. 471 с.

6. Алекса В. И., Шатихин А. И. Практическая пульмонология. М.: Триада-Н, 2005. 696 с.

 7. Грейда Б. П., Столяр В. А, Валецький Ю. М., Грейда Н. Б. Реабілітація хворих засобами лікувальної фізкультури. Луцьк: Вид-во «Волинська обласна друкарня», 2003. 310 с.

8. Григус І. М. Фізична реабілітація при захворюваннях дихальної системи: навч. посіб. Рівне, 2011. 186 с.

 9. Арєшина Ю. Б. Зміст програм домашньої реабілітації для дітей 4−7 років, які мають рецидивний бронхіт Педагогіка, психологія та медикобіологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2019. № 12. С. 4–7.

10. Абрамов ВВ, Смирнова ОЛ, редактори. Фізична реабілітація, спортивна медицина. Дніпропетровськ: Журфонд; 2014. 456 с.

11. Агафонова ЕА, Русакова ЕА, Ивашина ВИ. Рациональная противокашлевая терапия у детей. Здоровье ребенка. 2014; 6 (57): 67-70

12. Альошина А, Бичук О. Розвиток координаційних здібностей молодших школярів у процесі адаптивного фізичного виховання. В: Цьось AB, редактор. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. 36. наук. пр. Луцьк, 2015; З (31), с. 88-91.

13. Андрощук ОЮ. Загартування як один з ефективних засобів оздоровлення дітей дошкільного віку. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. 36. наук, пр. ВНУ ім. Лесі Українки. Луцьк. 2012; 2(18), с. 147 - 150.

14. Арєшина Ю. Ефективність комплексної програми фізичної реабілітації дітей із рецидивуючим бронхітом на лікарняному та після лікарняному етапах. В: Приступа ЄН, редактор. Молода спортивна наука України. 36. наук, статей з галузі фіз. виховання, спорту і здоров’я людини. Львів. 2011; 6 (3), с. 11-16

15. Афанасьева OB, Євдокімов ЄІ. Застосування індексу кердо в практиці фізичного реабілітолога. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2011; 4: 23-26.

16. Ачкасов ЕЕ, Таламбум ЕА, Хорольская АБ, Руненко СД, Султанова ОА, Красавина ТВ, Мандрик ЛВ. Лечебная физическая культура при заболеваниях органов дыхания Москва: Триада - X, 2011. 100 с.

17. Белевский АС. Реабилитация в пульмонологии. Consilium medicum ukraina [Интернет]. 2007; [цитировано 2016 Март 10]; 4. Доступно : http://www.consiliummedicum.com.ua/issues/1 /23/200/

18. Белов ВП, Вечанов В А, Ефимов И Н. Реабилитационный потенциал хронически больного: анализ, содержание, оценка. Врачебно-трудовая экспертиза. Социально-трудовая реабилитация инвалидов. Москва. 1975; 2: 26-31.

19. Богуславский ДД. Методика количественной оценки реабилитационного потенциала у инвалидов в следствии мозкового инсульта. Український вісник психоневрології. 2005; 13; 4 (45): 11 — 14

20. Боднар ІР, Івасик НО, винахідники; Боднар ІР, Івасик НО, патентовласники. Критерії скерування школярів 1—3 груп  здоров’я до підгруп в умовах спільних уроків фізичної культури Свідоцтво авторського права № 53234. 2014 Січ 21.

21. Вавилова НН. Технология физической реабилитации больных хроническими заболеваниями легких. Бюллетень физиологии и патологии дыхания. 1999; 3: 35-40.

22. Волков ИК, Козлова ЛВ, Геппе НА, Дронов ИА, Малахов АБ. К вопросу о дальнейшем развитии научно-практической программы по внебольничной пневмонии у детей. Русский медицинский журнал. 2014; 3: 188

23. Герцик А. Визначення поняття «технологія фізичної реабілітації»: системний підхід. Фізична активність, здоров’я і спорт. 2016; 1 (23): 32-44.

24. Гневушев ВВ. Клинико-физиологическое обоснование оптимального произвольного управления дыханием в физическом воспитании и лечебной физической культуре [автореферат]. Куйбышев; 1972. 48 с.

25. Григус IM, Миронюк ЛВ. Особливості проведення фізичної реабілітації у хворих на вогнищеву пневмонію. Педагогіка, психологія та медико-біологічних проблем фізичного виховання та спорту. 2011; 3: 39-41.

26. Григус ІМ. Фізична реабілітація хворих на персистуючу бронхіальну астму легкого ступеня тяжкості. Спортивна медицина. 2009; 1-2: 73-77.

27. Деделюк НА. Наукові методи дослідження у фізичному вихованні. Луцьк: Волин, нац. ун-т ім. Лесі Українки; 2010. 184 с.

28. Державна типова програма реабілітації інвалідів від 2006 гр. 8р. № 1686, зі змінами від 2015 бер. 31. № 157 та 2016 лип. 13. №421

32. Децик ЮІ, редактор. Пропедевтика внутрішніх хвороб. Київ: Здоров’я; 1998. 501 с.

33. Rossi A, Dikareva A., Bacon S.L., Daskalopoulou S.S. The impact of physical activity on mortality in patients with high blood pressure: a systematic review // Journal Hypertens, №30, 2012. PP. 1277-1288.

34. Thoracic Society / European Respiratory Society. Statement on Pulmonary Rehabilitation (2005) // Am. J. Respir. Crit. Care Med. – 2006. – V. 173. – P. 1390- 1413.

35. Cornelissen V.A., Fagard R.H. Effects of endurance training on blood pressure, blood pressure-regulating mechanisms and cardiovascular risk factors // Hypertension, № 46, 2005. PP. 667-675.

36. Kukushkin Y.A., Bogomolov A.V., Maistrov A.I. Rhythmocardiogram approximation methods for calculation of spectral parameters of cardiac rhythm variability // Biomedical Engineering. 2010. Т. 44. № 3. PP. 92-103.

37. Maystrov A.I., Alekhin M.D., Bogomolov A.V., Zaretskiy A.P. Mathematical modeling of rhytmocardiografic signals spectrum // В сборнике: Proceedings-The Second International Conference on Engineering and Telecommunication En&T-2015. 2015. PP. 85-86.