Комунальний заклад київської обласної ради

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

 

 

Використання елементів проблемного навчання в процесі викладання біології.

 

 

Підготувала вчитель Бранепільської гімназії

Н.Черняшенко

 

 

 

 

 

 

 

Використання елементів проблемного навчання в процесі викладання біології.

Мислити людина починає, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення зазвичай починається з проблеми чи запитання, з подиву чи нерозуміння, з протиріччя… (С.Л.Рубінштейн)

Якщо вчитель, спираючись на знання закономірностей розвитку мислення, спеціальними методами здійснює цілеспрямовану роботу для формування розумових здібностей і пізнавальних потреб учнів у процесі навчання, то навчання веде до розвитку творчих здібностей, то таке навчання можна прирівнювати до розвивального навчання. Таке навчання є проблемним. Найважливіший показник усебічно розвиненої особистості – це наявність високого рівня розумових здібностей.

Проблемне навчання (Problem-Based Learning) – це метод навчання, в якому реальні складні проблеми використовуються як освітній інструмент. Навчання, що ґрунтується на вирішенні завдань, стимулює застосовувати навички критичного мислення та вирішення проблем за обмежений час (Cotton, 2011) і надає справжній досвід, який сприяє активному процесу вивчення, допомагає систематизувати знання та природно інтегрує навчання в школі й реальне життя (Taşoğlu, Bakaç, 2014).

Джерелами ситуацій для проблемного навчання можуть бути публікації з газет та журналів, описи з книг чи записи з професійних щоденників, сюжети з телебачення чи інтернет-каналів.

До проблемного навчання входять такі напрями як дослідження випадків (case studies), рольові ігри (п’єси, інсценізації та інше) та симуляції (імітації певних процесів та явищ).

У теорії М.І. Махмутова проблемне навчання – це «тип розвивального навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням готових здобутків науки, а система методів побудована з урахуванням визначення мети й принципу проблемності; процес взаємодії викладання й учіння, орієнтований на формування пізнавальної самостійності учнів, стійкості мотивів навчання і розумових (включаючи і творчі) здібностей у ході засвоєння ними наукових понять і способів діяльності, детермінованого системою проблемних ситуацій» [4]. Отже, проблемне навчання – це створення ланцюга проблемних ситуацій і керування діяльністю учнів із самостійного вирішення навчальних проблем [7, с.69].

За способом вирішення проблемних завдань виділяють чотири методи : проблемний виклад (педагог самостійно ставить проблему і самостійно вирішує її ); спільне навчання (педагог самостійно ставить проблему, а рішення досягається спільно з учнями); дослідження (педагог ставить проблему, а рішення досягається учнями самостійно); творче навчання (учні самостійно формулюють проблему і знаходять її рішення). М.І. Махмутов залежно від способу подання навчального матеріалу (проблемних ситуацій) і ступеня активності учнів виділив шість методів: метод монологічного викладу, метод міркування, діалогічний метод викладу, евристичний метод навчання, дослідницький метод і метод програмованих завдань. Перші три групи методів представляють варіанти викладу навчального матеріалу вчителем, другі три групи – варіанти організації самостійної навчальної діяльності учнів. У кожній з цих груп методів передбачається збільшення активності учнів і, таким чином, проблемності навчання [4]

що повідомляє навчання	проблемне навчання
1. Матеріал дається в готовому вигляді, вчитель звертає увагу перш за все на програму	1. Нову інформацію учні отримують в ході вирішення теоретичних і практичних проблем
2. В усній подачі матеріалу або через підручник виникають прогалини, перешкоди і труднощі, викликані тимчасовим виключенням учня з дидактичного процесу	2. В ході вирішення проблеми учень долає всі труднощі, його активність і самостійність досягають тут високого рівня
3. Темп передачі інформації орієнтований на більш сильних, середніх або слабких учнів	3. Темп передачі відомостей залежить від учня або групи учнів
4. Контроль шкільних досягнень тільки частково пов'язаний з процесом навчання; він не є його органічною частиною	4. Підвищена активність учнів сприяє розвитку позитивних мотивів і зменшує необхідність формальної перевірки результатів
5. Відсутня можливість забезпечення всім учням стовідсоткових результатів; найбільшу складність представляє застосування інформації в практиці	5. Результати викладання відносно високі і стійкі. Учні легше застосовують отримані знання в нових ситуаціях і одночасно розвивають свої вміння і творчі здібності

До основних понять проблемного навчання відносяться: "проблемна ситуація", "проблемна задача", "проблема", "проблемність" ( "рівні проблемності", "принципи проблемності" і ін.), "Проблематизація".

Умовою реалізації мети навчання є проблемність, притаманна будь-якому "життєздатного" об'єкту і суб'єкту, яка може існувати в прихованому і вираженому вигляді, тобто бути внутрішньої і зовнішньої.

Способом створення проблемності є проблемна ситуація, яка фіксує момент присвоєння суб'єктом об'єкта, що містить проблемність.

Засобом створення проблемної ситуації може з'явитися проблемне завдання, формалізована в текстових даних.

Механізмом , що розкриває проблемність, є проблематизація об'єкта і суб'єкта, тобто процес розтину внутрішніх і зовнішніх протиріч, властивих об'єкту проблем.

Одиницею процесу є проблема - приховане або явне протиріччя, властиве речам, явищам матеріального і ідеального світу.

Проблемність - головне умова розвитку об'єкта (світ) і суб'єкта (людина) - може бути розглянута як діалектична категорія, рядоположенность з іншими, або як головна ознака даних категорій в розвитку, або як головний принцип їх дії, діяльності, або як необхідність діяти.

Проблемна ситуація - спосіб розкриття об'єктивно існуючої проблемності, вираженої експліцитно або імпліцитно, яка проявляється як психічний стан інтелектуального утруднення при взаємодії суб'єкта та об'єкта.

Проблемна задача - засіб створення проблемної ситуації - має оболонку, матеріалізовану в її формулюванні (усній або письмовій), орієнтована на потреби і можливості суб'єкта.

Проблематізація - механізм, що лежить в основі розкриття проблемності об'єкта суб'єктом, матеріалізованої в даній проблемній завданню.

Проблема - протиріччя - одиниця змісту і процесу руху в матеріальному й ідеальному просторі, породжує процес розвитку світу і людини і породжувана розвиненою людиною. Цей процес безперер

Дуже часто на запитання дітям «а де насіння у капусти , буряка, моркви?» дивуються і намагаються відповісти, а ц спавді, де?

 Виокремлюють такі етапи проблемного навчання:

• постановка проблемного завдання;
• виникнення проблемної ситуації;
• висунення гіпотез;
• пepeвipкa та доведення припущень;
• висновки.

Проблемні запитання мають характерний стиль:

• Чому..., хоча..? Наприклад: «Чому вдихання чистого кисню шкідливе, хоча кисень життєво необхідний для організму?»; «Чому зуби бобра не сточуються, не зменшуються в pзмipi, хоча він усе життя гризе деревину?»
• Чому..., незважаючи на..? Наприклад: «Чому кров в артеріях не повертається назад, незважаючи на відcyтність перешкод?»
• Якщо..., то чому..? Наприклад: «Якщо біль неприємний для людини, то чому його називають захисною реакцією організму?»
• Якщо..., то чи можна..? Наприклад: «Якщо в організм людини потрапив білий фосфор, то чи можна їй дати молоко як протиотруту?»

Однак важлива не лише форма проблемних запитань, а й правильна їx постановка.

Наприклад: 

«Якщо качконіс належить до ccaвцiв, то чому він несе яйця?» Зазвичай діти відповідають, що йому так хочеться або через свою будову. 

Запитання слід сформулювати так: «Якщо качконіс несе яйця. то чому він належить до класу ссавців?» Тепер діти шукатимуть тi ознаки, за якими качконоса віднесено до класу ccaвцiв, а не до класу птахів

Приклади проблемних завдань, які я використовую на уроках:

1.Максимко виглянув у вікно і побачив зграйку горобчиків. «Як вони пристосувались літіта?» - подумав хлопчик. Він зайшов статтю у   Вікіпедії і ось що йому вдалось прочитати:

• Птахи́ (Aves) — клас теплокровних яйцекладних вищих хребетних тварин, які пересуваються на двох ногах, а їхні передні кінцівки перетворилися на крила. Станом на 2007 рік нараховують від 9 800^[2] до 10 500^[3] видів птахів. Вони населяють усі екосистеми Земної кулі від Арктики до Антарктики. Розміри видів міняться від 5 см (колібрі) до 2,75 м (страус). Птахи — це спеціалізована гілка хребетних, що виникла від тероподних динозаврів у юрському періоді (близько 160 млн років тому).
• Характерними рисами сучасних птахів є наявність пір'я, дзьоба без зубів, відкладання яєць з міцними оболонками, високий рівень метаболізму, чотирикамерне серце, легкий міцний скелет. Усі сучасні птахи мають крила, що розвинулися з передніх кінцівок. Винятком є нещодавно вимерлий птах моа з Нової Зеландії. Більшість птахів здатні до польоту, до нелітаючих належать страусоподібні, пінгвіни та невелика кількість ендемічних острівних видів. Птахи також мають пристосовану до польоту травну і дихальну системи. Деякі види, зокрема воронові та папуги, належать до тварин із найрозвиненішим інтелектом, здатних застосовувати знаряддя для добування їжі. Багато птахів уміють передавати індивідуальний досвід між поколіннями^[4].
• Значна частина птахів щороку здійснює дальні міграції, а багато нерегулярно кочують на короткі відстані. Птахи є соціальними тваринами, які застосовують для комунікації візуальні і звукові сигнали, зокрема спів; для них характерна соціальна поведінка, що включає утворення зграй, спільне вигодовування пташенят, полювання та захист від ворогів. Переважна більшість птахів є моногамними — вони утворюють пари зазвичай на один сезон гніздування, інколи на декілька років або на все життя. В інших видів спостерігається полігінія («багато самиць») або, рідко, поліандрія («багато самців»). Яйця здебільшого відкладають в гнізда, зроблені особливим способом, і їх висиджують партнери. Багато птахів тривалий період після вилуплення з яєць пташенят піклуються про них.

І на цьому раптово екран його комп’ютера вимкнувся. Давайте ми з вами допоможем відповісти Андрійку на його питання.

 

2.Чому серце людини невгамовно працює дисятиліття, в той час як руки чи ноги втомлюються вже через декілька годин?

 

 

3.Чому на не ораній землі панують Злакові?

 

 

4.Чому бульби картоплі – це підземні пагони, моква та буряк коренеплід?

Чому бульба картоплі ніяк не плід картоплі?

 

 

 

5.Комахоїдні птахи і кажани харчуються і живуть у повітряному середовищі. Чи можуть одні витіснити інших із екосистеми?

6.Діти дуже люблять питання про харчові ланцюги. Наприклад «Чому англійці  говорять: Чим більше котів, тим більше молока?»

 

7. Чому такі малюночки, це лише казковий образ? Чи й справді їжачок робить такі запаси на зиму?

8. Чому муха-чепуруха постійно чистить лапки, а ми її вважаємо самою брудною комахою і постійно боремося з нею?

9.Існує така легенда: Помітивши заздалегідь кущ папороті, звичайно, десь у лісі, відважний чоловік,   ввечері напередодні дня Івана Купала повинен піти до того куща, розістлати скатерку, на якій святили паски на Великдень, свяченим ножем накреслити коло, окропити кущ свяченою водою і починати молитву. Як уже стемніє, то чорт пробує різні засоби, щоб налякати чоловіка: стріляє, кидає каміння, шпурляє паліччям... Радять не боятися чорта, бож він має силу тільки до кола, що окреслене свяченим ножем, а в колі — ні, і чоловік там може сидіти безпечно. О 12-тій годині вночі папороть ніби розцвітає і блискуча квітка, як жарина, зразу ж падає на розстелену скатерку, яку треба швиденько звинути і заховати за пазуху.

Давайте поміркуємо, чи можливо знайти квітку папороті?

 

 

 

10.Чому при артеріальній кровотечі не врятує тиснута пов’язка?

11.  Сьогодні майже щодня можна почути: «Україна буде завозити для щеплення проти коронавірусу сироватку». Чи правильно говорять кореспонденти?

 

12. На мішку з комбікормом написано «Для тварин і птиці». Чому, прочитавши таку назву, учень 7 класу вказав виробникам на помилку?

ВИСНОВОК

Отже, проблемне навчання в шкільній практиці реалізується за допомогою багатьох методів, вибір яких зумовлюється можливістю залучення учнів до пізнавальної діяльності певного рівня складності й самостійності. На різних етапах уроку доцільно застосовувати різноманітні методи проблемного навчання з певною метою:

• на етапі мотивації навчальної діяльності – для створення позитивних мотивів учіння;
• на етапі сприймання інформації – для прояву пізнавальної самостійності учнів;
• на етапі оперування поняттями – для перевірки вмінь учнів застосовувати свої знання на практиці на реконструктивному й творчому рівнях.

До педагогічних умов підвищення ефективності проблемного навчання належать:

• правильність формулювання проблемного запитання, що полягає в чіткому відображенні суперечності;
• нестандартність, новизна, оригінальність методичних прийомів створення проблемних ситуацій; систематичне застосування різноманітних методів проблемного навчання відповідно до рівня пізнавальної самостійності учнів;
• готовність учителя керувати розумовими процесами школярів під час теоретичного або експериментального розв'язання проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Список використаних джерел

 

1. Богданова О.К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. / О.К. Богданова  - Харків : Основа, 2003. -870 с.

2. Жирська Г.Я. Застосування методів проблемного навчання в процесі вивчення біології / Г.Я. Жирська / Загальна методика навчання біології. -К. : Либідь. - 2006. - С. 269-276

3. Кузнєцова В.І. Методика викладання біології. / В.І. Кузнєцова  - Харків : Торсінг, 2001. -176 с.

4. Максимова В.Н. Проблемний підхід до навчання в школі: методичний посібник по спецкурсу / Н.В. Максимова. – Л.,1973.

5. Методи навчання і методи учіння /А.М. Алексюк. - К : Знання, 1980. -    48с.

6. Момот Л.Л. Творчо-розвивальні технології та їх реалізація в середній    школі  / Л.Л.М// Біологія і хімія в школі. - 2003. - №1. - С.

7-8. 8. Снапковська С.В. Проблемне навчання як засіб інтенсифікації педагогічного процесу в системі роботи кафедри педагогіки і психології [Електронний ресурс] / Сайт проекту Інтернет – конференції «Актуальні проблеми медичної освіти». – Режим доступу : http://vgmu.vitebsk.net/intconf/sect4/10.htm