ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ В ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УЧНІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Використання народних традицій в процесі виховання етичної культури в  учнів з ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розбудови української незалежної держави національне виховання спрямоване на формування в дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв тощо. Головна мета цього процесу – набуття учнями соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення культури міжнаціональних взаємин; формування незалежно від національності особистісних рис громадян, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури [2].

Однією з основних причин моральної та духовної деградації населення, а також руйнування інституту сім’ї, є нехтування ідеями, принципами, потужними засобами народознавства в системі навчання та виховання учнів початкових класів, що є основою національного виховання дітей, невміння вчителів повноцінно використовувати їх на усіх без винятку заняттях та в позаурочний час [1; 3]. Для формування моральних якостей і цінностей учнів з порушеннями інтелектуального розвитку необхідним є виховання в дусі українських народних традицій та обрядовості. Вивчення історії розвитку мистецтва кераміки, техніки та технології створення, функціонального призначення керамічних виробів, змісту орнаментальних мотивів, композиції та колориту дає можливість всесторонньо пізнати традиції побуту, культуру українського народу.

Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичні й прикладні засади українського народознавства розкриті в працях П. Ігнатенка, П. Кононенка,
В. Кузя, П. Лосюка, Т. Мацейків, С. Павлюка, Ю. Руденка, Р. Скульського, М. Стельмаховича та ін. [2; 4]. Проблема виховання дітей на основі народних цінностей є провідною у роботах А. Богуш, О. Вишневського, Н. Лисенко, О. Король, Ю. Руденка, Р. Скульського, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, П. Щербаня, О. Ярмоленка, які доводять, що морально-етичні цінності визначають зміст сучасного виховання, а використання народознавства як засобу забезпечують ефективність виховання молодших школярів [1; 4; 5].

Мета статті – розкрити особливості використання народних традицій в процесі виховання етичної культури в учнів з інтелектуальними порушеннями початкових класів в умовах спеціального навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. Проблема виховання етичної культури у дітей різного віку є пріорітетною у роботах В. Білоусової, К. Журби, В. Киричок, К. Чорної, котрі доводять, що гуманістичні цінності визначають зміст сучасного виховання етичної культури, які мають відігравати випереджальну роль у розбудові Української держави [2]. У працях зарубіжних педагогів Д. Фоутс, К. Страйк відображені закономірності виховання етичної культури у дітей через формування моральних і етичних потреб та інтересів [4].

Виховання основ етичної культури у молодших школярів – складний процес, основою якого є прищеплення дітям гуманістичних якостей і цінностей, системи світоглядних координат, вищих цілей і відповідних до них поведінкових і етикетних норм, спрямованих на самореалізацію сутнісних сил і здібностей дитини.

Виховання культури особистості ґрунтується на гуманістичній етиці, яка утверджує ставлення до людини як до найвищої цінності, визначає її право на власний вільний вибір, розвиток і саморозвиток, творчість і самореалізацію власних здібностей і можливостей тощо. Такий підхід акумулює гуманістичні знання, моральні почуття, мотивацію, що визначає внутрішню потребу в етичній поведінці [1].

Етична культура особистості є не лише результатом виховання, а, в першу чергу, свідомим моральним вибором самої особистості. В етичній культурі індивіда моральні та етичні цінності узгоджуються з його діяльністю і поведінкою. Важливу роль відіграють етичні знання індивіда, які забезпечують засвоєння, інтеграцію, трансляцію і створення нових моральних і етичних цінностей. На основі етичних знань їх особистісного переживання формуються гуманістичні якості, що визначають ставлення індивіда до життя.

Фундаментом етичної культури учнів з інтелектуальними порушеннями  є етичні цінності, відображені в основних етичних категоріях, в яких розкриваються уявлення людства чи окремого народу про добро і зло, совість і справедливість, відповідальність і обов’язок, честь і гідність, за допомогою яких формується ставлення до життя, оцінюються життєві явища, вчинки, діяльність і спілкування особистості.

Структура етичної культури учнів з інтелектуальними порушеннями початкових класів є динамічною цілісною системою, компоненти якої органічно взаємопов’язані між собою. Визначення структурних компонентів дає підстави для розробки змісту й основних напрямів виховання учнів означеної нозології, які ґрунтуються на наступних критеріях [5]:

– когнітивний критерій, показниками якого є знання і уявлення молодших школярів про добро і зло, справедливість, честь, гідність, совість, обов’язок, відповідальність, усвідомлення необхідності дотримуватись принципів добра у власному житті, відповідального ставлення до своїх обов’язків, усвідомлення можливих наслідків своїх вчинків;

– емоційно-ціннісний критерій, показниками якого є емоційно-позитивне ставлення до базових етичних цінностей, уміння аналізувати і оцінювати життєві явища і події з точки зору гуманістичної етики і етичної культури, потреба керуватися ними у житті, бажання діяти відповідним чином, налаштованість на дотримання етичної культури по відношенню до себе, інших, природи, Батьківщини;

– діяльнісний критерій, який включає готовність послуговуватися морально-етичними знаннями та цінностями у власній поведінці, уміння мобілізувати знання і досвід для вирішення етичних проблем у конкретних обставинах, здатність протидіяти злу і насильству, передбачати наслідки власних дій і нести за них відповідальність, покладати на себе обов’язок, контролювати і регулювати свою поведінку, діяти морально за власною спонукою, а не за підказками чи вказівками дорослих.

Ефективність виховної роботи, спрямованої на усвідомлення та дотримання моральних норм, потребує чіткого визначення мети цієї роботи, оцінки проміжних та кінцевих результатів морального розвитку кожного вихованця. Щоб сформувати морально-етичні цінності дитини з порушеннями інтелектуального розвитку , необхідно вивчити своєрідність розвитку її поведінки, її ставлення до оточення, до подій навколишнього життя. У   дітей з порушеннями інтелектуального розвитку вчинки бувають імпульсивними, необдуманими або ж диктуються безпосереднім бажанням отримати для себе той чи інший предмет, не рахуючись з іншими.

Показником дієвості тієї чи іншої моральної норми є збіг моральної свідомості (знань, уявлень про необхідне і бажане) і моральної поведінки (реалізації знань на практиці) [1; 4].

Виховання дитини з порушеннями інтелектуального розвитку базується на тому, що водночас із дефектом виникають і компенсаторні можливості для подолання його наслідків. Ці можливості мають використовуватися як рушійна сила. Тому не треба пом’якшувати труднощі, спричинені вадою, а спрямувати зусилля на її компенсацію. Ослаблені функції, їх недостатність компенсується за рахунок залучення дітей до доступних їм видів практичної діяльності, а соціальна ізольованість – шляхом розширення сфери спілкування [1].

Робота з формування морально-етичних норм в учнів має супроводжуватися усвідомленням мотивів власної поведінки, а також правил і вимог до неї, дотриманням їх у різних (переважно спрощених, конкретних) видах діяльності. За цих умов формування моральної вихованості виявлятиметься як в реальних діях вихованців, вчинках, так і у формуванні свідомості, розумінні значення колективних взаємин, стосунків.

Особливе місце в процесі виховання етичної культури у учнів з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах спеціального навчального закладу посідає формування національної свідомості та самосвідомості, почуття патріотизму. З метою реалізації цього завдання використовуються наступні форми організації: свята і ранки («Моя родина», «Свято нашого роду»,
«Мої земляки», «Сторінками народного календаря», «Свято українського костюму», «Без верби і калини нема України»); бесіди («Знання свого родоводу», «Київ – столиця України», «Шануй батька й матір», «Імена й символи українського козацтва», «Ремесла мого краю»); тематичні екскурсії, ігри-подорожі (знайомство з населеним пунктом, знайомство з фольклором, «Історичні та архітектурні пам’ятки», «Стародавні українські міста»); конкурси, вікторини  (на знання  історії рідного краю, усної народної творчості, «Чи знаєш ти своє село», «Зелені друзі мого краю», «Сплетемо український віночок», «Любимо Україну, знаємо пісню її солов’їну»); виставки-експозиції («Мій край, моя земля», «Козацька символіка»); театралізовані вистави («Українські вечорниці») [4].

Корекційна спрямованість формування морально-етичних цінностей учнів з порушеннями інтелектуального розвитку полягає у подоланні розриву в розвитку свідомості та поведінки, характеру і почуттів. Особлива увага звертається на подолання розходження між словом і ділом, намірами, бажаннями і реальними вчинками, розумом і емоційними проявами. Ці завдання можна розв’язати на основі комплексного підходу до всіх сторін особистості дитини.

Використання народних традицій в процесі виховання етичної культури в учнів  з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах спеціального навчального закладу повинен здійснюватися у таких взаємопов’язаних напрямах: активізація виховного потенціалу навчальних предметів; розробка і впровадження ефективних змісту, форм і методів виховання основ етичної культури учнів початкових класів у навчально-виховному процесі; підготовка вчителів початкової ланки школи до виховання у молодших школярів основ етичної культури; залучення батьків та представників інших соціальних інститутів як суб’єктів виховного процесу до виховання основ етичної культури у дітей молодшого шкільного віку.

В процесі розкриття особливостей використання народних традицій для виховання етичної культури у  дітей з порушеннями інтелектуального розвитку  виявлено, що за допомогою прислів’їв та приказок здійснюється формування патріотизму, вони відбивають такі моральні норми, як честь, гідність, обов’язок, щирість, добро. На основі народних казок формуються: ввічливість, конкретність у стосунках з людьми, працелюбність, любов до рідної землі, розуміння понять «добро» і «зло». Застосування українських народних пісень у навчально-виховній роботі призводить до формування у дитини любові до рідної землі, батьків і праці, інтересу до культурної спадщини українського народу. За допомогою українського народного мистецтва (ткацтва, вишивання) формується зосередженість, уважність, повага і любов до традицій свого народу.

Значення народних свят і обрядів для виховання етичної культури у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку полягає в тому, що вони дають можливість для виявлення почуттів і думок дитини, пробуджують емоційні почуття і переживання, стимулюють настрій. Саме тому використання народних традицій є основою формування морально-етичних цінностей учнів з порушеннями інтелектуального розвитку .

Висновки. Таким чином, в ході дослідження розкрити особливості використання народних традицій в процесі виховання етичної культури в учнів з порушеннями інтелектуального розвитку  в умовах спеціального навчального закладу. Народні традиції, виступаючи засобом формування морально-етичних цінностей дітей з порушеннями інтелектуального розвитку молодшого шкільного віку, є потужним підґрунтям формування у них етичних поглядів, переконань і світогляду, навичок і звичок моральної поведінки, моральних почуттів, морально-вольових рис характеру та єдності між свідомістю та поведінкою.

Перспектива дослідження. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в удосконаленні роботи по формуванню та розвитку морально-етичних цінностей учнів з порушеннями інтелектуального розвитку різних вікових категорій.