С. В. Чернюк
старший викладач кафедри педагогіки
Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії
В. В. Мошкатюк
студентка ПО-52
Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії
ВИКОРИСТАННЯ різних видів ігор на уроках У новій українській ШКОЛІ
У статті висвітлено особливості використання ігрових технологій навчання на уроках у початковій школі, наведено приклади використання різноманітних ігор для формування особливостей особистості дитини, адже гра являється своєрідною школою підготовки до праці, а саме виробляє у здобувачів освіти: спритність, витримку, активність, виявляє індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили та здібності дітей.
Ключові слова: технології навчання, ігрові технології навчання, гра, виховання, рухливі ігри, музично-дидактичні ігри, рольова гра.
Постановка проблеми. В даний час школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей та іншими словами, школа надзвичайно зацікавлена у знанні про особливості психічного розвитку кожної конкретної дитини. Саме освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
Основним пріоритетом сучасної школи є розвиток креативної особистості. Незаперечним є той факт, що навчання у школі не має зводитись лише до оволодіння знаннями та уміннями, які будуть для дитини необхідними у повсякденному житті, навчальний процес повинен бути націлений на саморозвиток, самовиховання, внаслідок якого учень буде прагнути до нового, незвичного, цікавого, отримуючи при цьому задоволення від побаченого, почутого й пережитого. З огляду на це важливою сходинкою є початкова школа, в якій закладається фундамент для майбутнього розвитку духовного, морального, творчого, інтелектуального потенціалу особистості. Вагоме місце у розв’язанні зазначених завдань посідають уроки на яких учні міркують, розкривають свої здібності для вирішення одного або іншого завдання, адже націлення відбувається на формування креативної особистості дитини, яка здатна сприймати й оцінювати гармонійне, прекрасне, довершене в середовищі, яке її оточує та прагне до реалізації власних творчих ідей.
Найважливішим завданням початкової школи є підготовка високоосвічених, творчих особистостей, які готові до постійного самовдосконалення та активної діяльності в швидкозмінних соціально-економічних умовах. Школярам потрібно дати найсучасніші знання й практичну підготовку, які б забезпечували більш продуктивне рішення різних життєвих проблем у майбутньому.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукову розробку проблеми формування ігрової технології навчання молодших школярів вагомий внесок зробили такі вчені: М. Анісімова, А. Артемова, А. Вербицький, Л. Виготський, Р. Гуревич, Д. Ельконін, О. Запорожець, В. Зіньківський, О. Кабанова, О. Леонтьєв, А. Лопатіна, Ж. Піаже, П. Підкасистий, С. Рубінштейн, В. Семенов та ін.науковці.Однак питання використання ігор у Новій українській школі приділено недостатньо уваги та висвітлено в науково-педагогічній літературі.
Мета статті – описати особливості використання різних видів ігор у процесі навчання у Новій українській школі.
Виклад основного матеріалу. Одним із видів інноваційних технологій є ігрові технології. Їх використання на уроках у початковій школі відповідає природним потребам дитини, адже за своєю природою гра – це найважливіша форма життєдіяльності дітей. У дитячому віці саме в грі відбувається вільний розвиток особистості. Можна говорити і про те, що гра є специфічною формою прояву активності та саморозвитку дитини.
У грі за власними правилами діти відчувають себе дійсно вільними і усвідомлюють власне життя як свій вибір. Можна говорити і про те, що гра є специфічною формою прояву активності та саморозвитку дитини. Гра в навчанні – це спосіб зробити серйозну роботу цікавою. Гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив. Дитина має в грі право на помилку. Вона ж є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас[1, с. 12-17].
Використання ігрових технологій у процесі навчання молодших школярів відповідає їхнім природним потребам, спрямоване на підвищення якості освіти, розвиток пізнавальної активності та творчої індивідуальності учнів. Завдяки ігровим формам занять вдається залучити навіть пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати дитині відчути успіх, повірити в свої сили.
Особливість ігрових технологій полягає у створенні вчителем навчальних ситуацій, які допомагають учням початкових класів досягти успіху, вони стимулюють потяг до знань, бажання пізнавати нове, відшукати способи розв’язування нестандартного завдання тощо. Саме під час ігрової діяльності учні молодших класів відчувають себе дійсно вільними, задовольняються їхні інтелектуальні та емоційні потреби. Щоб одна й та сама грало не набридла, через певний час необхідно щось змінювати, ускладнювати завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості молодших школярів[6, с. 23-25].
Ми переконані, що однією з умов ефективного використання ігрових технологій у Новій українській школі є використання різних видів ігор в процесі навчання молодших школярів, що сприятиме урізноманітненню роботи вчителя, зацікавленню та заохоченню учнів вивчати навчальних матеріал.
На сьогоднішній час немає єдиного підходу до класифікації ігор. Г. Селевко пропонує класифікувати педагогічні ігри за декількома принципами:1). Розподіл ігор по виду діяльності на фізичні (рухові), інтелектуальні (розумові), трудові, соціальні та психологічні. 2). За характером педагогічного процесу: навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі; пізнавальні, виховні, розвиваючі; репродуктивні, продуктивні, творчі; комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші[2, с.6-11]. За характером ігрової методикою педагогічні ігри Г. Селевко поділяє на предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації.
Так О. Сорокіна, визначає класифікацію ігор за матеріалом та наголошує на їх спрямованості на навчання та пізнавальну діяльність. Проте авторка лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. О. Сорокіна виокремлює:
1) ігри-подорожі, які відображають реальні факти і події через незвичайне: просте – через загадкове, складне – через переборне, необхідне – через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;
2) ігри-доручення, у яких ігрове завдання та ігрові дії ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та ін.;
3) ігри-припущення, у яких ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б...?», «Що б я зробив, якби...?» та ін. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;
4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;
5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження2, с. 23-30.
Відповідно до характеру ігрових дій А. Аванесова дидактичні ігри поділяє на: 1) ігри-доручення, які ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо; 2) гри з відшукуванням предметів, особливістю яких є несподівана поява і зникнення предметів; 3) ігри з відгадуванням загадок, які вибудовуються на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось?»; 4) сюжетно-рольові дидактичні ігри, у яких передбачені ігрові дії полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.); 5) ігри у фанти або в заборонений “штрафний” предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо [7].
Найпоширенішим видом ігор є дидактичні ігри, які є різновидом ігор з правилами, спеціально створюваних педагогічною школою з метою навчання і виховання дітей. Дидактичні ігри спрямовані на вирішення конкретних завдань у навчанні дітей, але в той же час у них з'являється виховне та розвиваюче вплив ігрової діяльності.
Наприклад, гра «Математичний струмок» допомагає вчителеві закріпити склад числа. Двоє учнів беруться за руки, утворюючи ворота, і тримають цифрову картку, наприклад, 8. Решта дітей ( їх теж вісім ) розходяться по класу. Потім кожний повинен знайти свою пару 7–1, 6–2, 5–3, 4–4. Вчитель подає сигнал: «Струмок до воріт!», – і діти парами проходять через ворота. «Ворота» пропускають тільки ті пари, котрі правильно склали задане число із двох менших, тобто склад числа [4].
Рухливі ігри є важливим засобом всебічного виховання дітей. Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. Так вчитель Копачівської ЗОШ №1 Київської області Л. Романенко використовує у своїй діяльності рухливі ігри, які є ефективним засобом комплексного вдосконалення фізичних якостей, які проявляються у дітей через рухові навички та вміння, а вони, у свою чергу, обумовлені достатнім рівнем їх розвитку, ігри з метою засобом активного відпочинку після розумової праці, ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну, наприклад, «Слухай сигнал», «Театр звірів», «Життя лісу», «Літає – не літає».
Однією з навчальних ігор для дітей є вікторина – це пізнавальна гра, яка складається з запитань і відповідей з різних категорій фінансової грамотності, поєднаних загальною темою. Так А. Салюк, вчитель-методист Київської ЗОШ №67 на уроці «Я досліджую світ» в 1 класі використала вікторину «Слова ввічливості» з метою формування в учнів навички культурного спілкування. А. Салюк підготувала такі запитання для вікторини: ці слова ми кажемо, побачивши когось зранку; так ми вітаємось вдень; зустрівшись із кимось ввечері, ми говоримо...;коли братик лягає спати, ми скажемо; яке чарівне слово треба сказати, коли щось просимо; що ти скажеш, коли тобі хтось допоміг; що треба сказати, якщо ненароком наступив комусь на ногу; а якщо ти запізнився на урок; як ви будете прощатися.
Розвивальні ігри потребують активного мислення та практичних умінь школярів. Так, Р. Гуцуляк, вчителька початкових класів Херсонської ЗОШ №19, використовує на уроках математики відому китайську гру «Танграм», що ще називають «Геометричним конструктором». Суть полягає в тому, щоб відтворити на площині силуети предметів за зразком або задумом. У процесі такої гри діти мають можливість закріпити знання про геометричний матеріал, геометричні фігури та їх властивості, учаться аналізувати прості зображення, виділяти в них і в навколишніх предметах геометричні форми, розвивати просторові уявлення та елементи геометричного мислення.
Музично-дидактичні ігри – це навчальні матеріали, які дають змогу допомагати дітям в ігровій формі комплексно сприймати музичні твори, викликати у дітей зорову, слухову і рухову активність і тим самим розширювати їхнє сприймання музики у цілому. Ігри «Голосно-тихо», «Швидко-повільно», «Вгору-вниз», «Луна», «Дзеркало», «Веселі діалоги» та інші, доцільно проводити під час ознайомлення дітей з елементами музичної грамоти, організації процесу спостереження за розвитком музики, розширення емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу [3, с. 14].
Рольова гра – гра розважального характеру, в якій учасники приймають певні конкретні ролі та колективно створюють історію або слідують уже існуючій, у вигаданих ситуаціях діючи відповідно до своїх ролей. Так, вчителька Вінницької НВО № 9 Н. Данько пропонує широко використовувати рольові ігри. Виконуючи комплекс творчих завдань, учні перебувають у ролях художників, скульпторів, співаків, ляльководів, режисерів, декораторів, поетів, казкарів. Наприклад, на завдання Чарівниці Музики (вигадати свою мелодію про зиму або заспівати зимову пісеньку) діти виконують роль композиторів, співаків. Або ж, потрапивши до країни Літературного мистецтва, допомагають Гномику Риторику дібрати риму до заданих слів, скласти свій маленький віршик про весну, придумати казочку про дружніх звіряток. Подорожуючи разом з Буратіно та Мальвіною країною Театрального мистецтва, учні втілюють ролі справжніх акторів та ляльководів. Кожен з учнів має змогу спробувати себе в цих ролях, причому в процесі гри дитина відчуває себе комфортно, не боїться розкритися [8, с. 10].
Висновки та перспективи подальший розвиток. Урізноманітнення видів ігор у навчанні школярів мають значні можливості для того, щоб розвивати і навчати дітей через ігровий задум до навчання того чи іншого навчального предмету, адже функціонально всі види ігор зорієнтовані на це. На уроках вчитель може провести різні види ігор, що дасть можливість дізнатися, наскільки діти зуміли вивчити матеріал; використати проблемні запитання, що забезпечують розвиток інтересу до пошуку рішень, допитливості; запропонувати спеціальну педагогічну ситуацію, яку можна вирішити за допомогою гри, що забезпечить підготовку до майбутніх життєвих ситуацій. Подальші досліджень потребують вирішення проблеми: використання різних ігор на уроках, а також кращого запам’ятовування дітьми матеріалу за допомогою гри.
ЛІТЕРАТУРА
1. Артемова Л. В. Вчися граючись. Київ: Томіріс, 124 с. URL: https://skylots.org/6485550923/Artemova-LV-Vchisya-grayuchis(дата звернення 17.12.2020 р.).
2. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: посібн. Київ: Ред. загальнопед. газ., 2004. 94 с.
3. Емельянова, В. Сучасне звучання педагогіки К. Ушинського у вихованні дитини. Психолог дошкілля. 2013. Січ. № 3. С. 11-16.
4. Микитинська М. Х., Мацько Н. Д.: Математичні ігри в 1-4 класах. Київ. 2007, 37 с.
5. Ноздрова О. Дидактичні ігри як засіб вирівнювання індивідуально- пізнавальних розбіжностей дітей 6-7 років. Початкова школа. 2007. № 5. 105 с. URL: https://smekni.com/a/174177-11/gra-yak-zasb-pdvishchennya-efektivnost-navchalnogo-protsesu-11/ (дата звернення 15.12.2020 р.).
6. Пузань Ю. В Застосування ігрових технологій на уроках у Новій українській школі.2019.95с.URL:https://www.researchgate.net/publication/336299890_ZASTOSUVANNA_IGROVIH_TEHNOLOGIJ_NA_UROKAH_U_NOVIJ_UKRAINSKIJ_SKOLI (дата звернення 20.12.2020 р.).
7. Рома О. Гра по новому, навчання по-іншому: методичний посібник. Київ : The LEGO Foundation, 2018. С. 44-63. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/nova-ukrainska-shkola/LEGO/po-novomu-navchannya-po-inshomu.pdf (дата звернення 10.12.2020 р.).
8. Топчій Г. С. Ігрові педагогічні технології як умова професійного саморозвитку майбутнього вчителя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. Харків, Україна. 2011. С. 7-18.
«Допущено до друку» _________________ (підпис наукового керівника)