ВИКОРИСТАННЯ РІЗНОМАНІТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ

«Використання різноманітних технологій навчання як засіб підвищення якості викладання географії»

ВСТУП

Проблема визначення  універсального типу навчання, який  забезпечував би позитивний  результат, хвилювала педагогів з давних - давен. Один  з видатних педагогів усіх часів Я.А. Каменський  намагався знайти такий загальний порядок навчання, при якому  воно здійснювалось би за єдиним  законом людської природи. Тоді  навчання не потребувало б нічого іншого, окрім «штучного розподілу часу, предметів і методу».

З часів Я.А. Каменського в педагогіці спостерігалось немало спроб зробити навчання схожим на якісно працюючий механізм. Більш ніж 300-річна історія розвитку педагогіки доводить, що і зараз  ми не наблизились до цього ідеалу, не змогли створити ідеальний механізм під назвою «навчальний процес».

Це не свідчить про безсилля науки в дослідженні природи людини, або про недостатність пошуків у педагогів-практиків. Виникає  справедливе питання: що ж заважає знаходженню ідеального методу? Коротко можна відповісти: розмаїтість, багато варіативність, неоднозначність. Тобто: розмаїття цілей і завдань навчання, елементів змісту освіти та видів навчального матеріалу;  багатоваріантність умов і засобів навчання; неоднозначність прояву закономірностей засвоєння змісту освіти в залежності від індивідуальних особливостей дітей і багатьох інших факторів.

Відвідуючи уроки, ми спостерігаємо, як по різному  організують і проводять заняття  кращі вчителі, як по різному вони будують навчально-виховний процес і досягають високих результатів як  на «традиційних» уроках, так і на уроках де використовуються інноваційні та сучасні технології навчання.

У кожного вчителя  свій стиль роботи, темп й ритм ведення заняття, власні методи і прийоми, певні психолого-педагогічні здобутки тощо.

              Відтак можна зробити висновок, що  в практиці навчання немає єдиного ідеального підходу, а є велике розмаїття ідей  щодо організації  навчання. Ідея багатоваріантності моделей організації навчально-виховного процесу отримає все більше визнання у всьому світі.

 І все ж пошуки універсального єдиного ефективного підходу не припиняються. Для цього є  вагомі причини. Сьогодні навчання носить  масовий характер і за цих умов у діяльності школи виникають  певні протиріччя: вимоги до якості  масової підготовки її випускників зростають, рівень навчання для всіх учнів підвищується, діапазон індивідуальних відмінностей дітей великий, а умови навчання залишаються усередненими. Тому не дивним є те, що навчальний процес не завжди ефективний, і суспільство висловлює невдоволеність роботою школи в різних її ланках. Для поліпшення навчального процесу багато  вчених і педагогів-практиків продовжують пошук такої побудови навчально-виховного процесу, яка була б ефективною в умовах масової школи, сприяла б успішній діяльності кожного вчителя.

 Іншими словами, в сучасній дидактиці тривають пошуки таких дидактичних підходів, таких дидактичних засобів, які б змогли зробити навчання технологічним процесом з гарантованим високим результатом.

ВИКОРИСТАННЯ РІЗНОМАНІТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ  ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ

  Сучасний світ  не просто змінюється. Його змістом, основним виміром і разом з тим основним  важелем  стає розвиток особистості, власне людський розвиток. Цим пояснюється увага до природи соціальних систем, тенденцій їх розвитку. Передусім прискіпливому аналізу підлягає освітня система,  оскільки є одним  з найвпливовіших  факторів процесу особистісного становлення людини. Її головне завдання – створити найкращі умови для  самопізнання, саморозвитку, а потім і самореалізації своєї сутності кожною  особистістю.

 В практиці роботи вчителя використовуються різноманітні інноваційні технології: від теорії оптимізації навчального процесу

до теорій, які ввійшли до методичної  скарбнички зовсім недавно:

-                     особистісно-орієнтоване навчання – це таке навчання центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. Творчі групи нашого ліцею розробили вимоги до уроку особистісно-орієнтованого навчання;

-                     проблемне навчання, коли вивчення навчального матеріалу супроводжується створенням проблемних ситуацій за допомогою творчих задач і питань – проблем. Використовуючи технологічну схему проблемного навчання вчитель може створювати різноманітні проблемні ситуації;

-                     прихильники діалогічного підходу до навчання використовують алгоритм методичних особливостей уроку – діалогу, враховуючи правила ведення дискусії.

         Визнання учня головною дійовою фігурою навчально-виховного процесу вимагає виховувати творчу особистість, тобто -  креативну  особистість. Поняття обдарованості і творчості взаємопов’язані. Тому виховувати обдаровану дитину можливе лише з використанням креативних технологій в навчально-виховному процесі.

           Таким чином, інноваційна педагогічна система відповідає таким основним критеріям:

-                     сталий розвиток шляхом впровадження новацій, що надійшли  «ззовні»; та ініціювання інновацій «з середини»;

-         значний креативний потенціал;

-                     не лінійність розвитку завдяки ідеям багатоваріантності, альтернативності шляхів розвитку (різноманітність підходів, напрямків), які визначаються не тільки минулим системи, а й її майбутнім.

          Інноваційна спроможність педагогічної системи багато чому зумовлена її креативним потенціалом. Проблема креативності – це проблема креативної особистості, яку вирізняє особлива природа особистісного становлення. В усі часи особистості з надмірним творчим потенціалом підлягали нейтралізації, оскільки  вони майже  не керовані й «здатні потрясти основи цивілізації».

 На запитання: «Чого ви очікуєте від школи?» роботодавці, бізнесмени, політичні діячі, керівники шкіл та вчителі відповідають: «Треба виховувати дитину, яка вміє спочатку самостійно вчитись, а потім самостійно творчо працювати і жити». В ліцеї учень повинен навчитися, в першу чергу, самостійно формувати мету та шляхи її досягнення. Цього  досягти значно важче, ніж навчити читати, писати та лічити. І на допомогу приходять інтерактивні технології.

 Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен оволодіти  певними якостями:

-         гнучко адаптуватися у мінливих  життєвих  ситуаціях;

-         самостійно і критично мислити;

-         уміти бачити проблему і знаходити шляхи раціонального вирішення;

-         бути здатним генерувати нові  ідеї, творчо мислити;

-         грамотно працювати з інформацією;

-         бути комунікабельним, контактним  у різних соціальних групах.

В умовах цієї  парадигми освіти професійні вміння вчителя повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку, а це значно складніше, ніж традиційна освіта.

Як писав письменник Заболоцький, якими виростуть діти, такою буде Земля. Випускники, які успішно опанували курс навчальних програм середньої освіти, вміють застосовувати свої знання в знайомій ситуації, але не вміють самостійно працювати з інформацією, самостійно набувати знання, не можуть розраховувати на успіх в інформаційному суспільстві.

Нові історичні повороти спричиняють нові ідеї, цінності і нові освітні реформи, що припускають формування моделі «нової людини».  Ще нещодавно якість освіти визначалась знаннями, уміннями і навичками в межах навчальних програм.

Сьогодні освіта має бути побудована на 4-х основних ідеях:

• навчатися , щоб уміти;
• навчатися , щоб діяти;
• навчатися, щоб жити разом;
• навчатися, щоб бути.

Пріоритетним в оволодінні інтелектуальними загально навчальними уміннями розглядається здатність учня трансформувати, здійснювати перенос знань у нові умови і використовувати їх. Поняття «компетентність»,  що з’явилось у школі з початком її модернізації розглядається як мета освітнього процесу в цілому.

 Головним в роботі з учнем для вчителя виступає не предмет,  якому він навчає, а особистість, яку він формує. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета. Вчитель в більшій мірі повинен не стільки володіти предметом, скільки вміти навчати.

            Теоретичне запам’ятання  гальмує розвиток дитини (східна філософія пропонує дати дитині років до п’яти свободу мислення,  свободу сприйняття світу); дитина народжується генієм, а ми системою навчання губимо її геніальність.

          Мені дуже подобається вислів:     «Якщо не вмієш навчати, то викладай!»

Учень на уроці повинен,  на мою думку, використовуючи знання, створити щось нове, навчатися діючи,  в оточуючому середовищі.

        Вчитель повинен шукати здібності учнів, а потім їх розвивати.   Вчитель може варіювати програмою так, щоб розвивати дитину, і треба пам’ятати, що оцінка результату, який показує дитина часто суб’єктивна, тому, що ми оцінюємо не реальність, а те, що хочемо бачити, але ж розумова діяльність у кожній дитині розвивається по-різному, треба пам’ятати про розвиток дитини на кожному уроці.

 В рамках модернізації освіти зростає потреба у збільшенні питомої ваги продуктивного, тоб то якісного навчання у навчально-виховному процесі.

 Термін «продуктивне навчання» - відбиває принципово ідею, активної, самостійної навчальної діяльності учня.

Продуктивність передбачає забезпечення чіткої націленості на реальний, конкретний, кінцевий продукт, створений учнем в рамках навчально-пізнавальної діяльності під час опанування предмету.

Досвід багатьох країн (Греція, Данія, Іспанія, Великобританія, Росія та інші), що входять до мережі продуктивних шкіл, доводять, що освіту можна було б переорієнтувати з трансляції знань і контролю їх формального засвоєння, на організацію мотивованого, самостійного практико – орієнтованого навчання, результати якого пред’являються в конкретному соціально значимому продукті.

Продуктивне навчання відрізняється від відомих методів і форм навчання тим, що до процесу навчально – пізнавальної діяльності додаються завдання, що потребують від учнів створення власного значимого продукту на підставі знань, якими вони володіють.

Головні переваги продуктивного навчання:

•                         можливість забезпечити самореалізацію предметних інтересів учня;
•                         опора на високий рівень мотивації і зацікавленості в отриманні навичок у сфері діяльності;
•                         орієнтація на практичне досягнення успіхів у навчанні і самоосвітній діяльності;
•                         виховання відповідальності і працелюбства.

Освітні цілі у продуктивному навчанні  - отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня згідно з загальними вимогами навчання.

   Постановка практичних завдань в якості практико – орієнтованого змісту освіти в корені змінює всю справу навчання. Самовизначення стимулює мотивацію.

   Індивідуальні програми, метод проектів, навчання в ситуації реальної роботи – найважливіші відмінні риси в організації процесу продуктивного навчання. Сьогодні наші школи не готові до широкого ведення продуктивного навчання, але не використати можливості продуктивного навчання при формуванні учнівських компетентностей було б упущенням.

            Продуктивне навчання спрямовано на організацію навчальних занять, які сприяють створенню під керівництвом вчителя проблемних ситуацій й активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення, внаслідок чого і відбувається розвиток розумових здібностей особистості та творче оволодіння знаннями, навичками, вміннями. Пізнавальна самостійність учнів у навчанні визнається і визначається як властивість особистості – готовність до оволодіння знаннями своїми силами. А пізнавальна активність полягає в тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи та конкретизуючи фактичний матеріал, сам шукає та одержує нову інформацію.

Слід звернути увагу на те, що створення уроків творчості, співробітництва – це кропіткий, важкий і тривалий процес перебудови мислення учнів і вчителів зі схеми «почув – запам’ятав - переказав» до схеми « пізнав (шляхом пошуку разом із учителем і однокласниками) – осмислив – сказав-запам’ятав». Уроки такого роду не завжди методично бездоганні, красиві, відповіді учнів на таких уроках менш відшліфовані, чим відповідь-переказ. Питання і завдання учителя на творчому рівні не завжди супроводжуються «лісом» рук, оскільки розумовий процес не завершується блискавично і одночасно в усіх. На «творчих» уроках не почуєш тиші. Такі уроки більш результативні для особистісного розвитку учнів.

Цей тип навчання орієнтований не тільки на розвиток пізнавальних функцій (мислення, сприйняття, пам’яті і ін.), але більшою мірою – це процес становлення дитини як суб’єкта різноманітних видів і форм людської діяльності у тому числі і навчальної.

На мій погляд, продуктивно, тобто якісно навчати можливо у тому закладі який сам працює  творчо, продуктивно.

  Мені пощастило, оскільки я прийшла працювати в школу, де педагогічний пошук ведеться постійно. На початку роботи я зіткнулася з проблемою недооцінки географічних знань учнів, бо школа перейшла на профільне навчання за напрямами: лінгвістичний,  хіміко - біологічний, фізико-математичний. Географія залишилася осторонь, я це відчула. Прийшлось працювати так, щоб повернути зацікавленість учнів до свого предмету.

 По-перше, я змінила підхід до самого уроку і позакласної роботи. Раніше я намагалася розповісти все, що знаю сама, але відомо, що поганий вчитель підносить істину, а хороший вчить її знаходити, тому тепер я намагаюсь зробити свої уроки більш проблемними. І щоб твій предмет став для учнів улюбленим, потрібно зробити уроки цікавими. Щоб за дверима з табличкою «Кабінет географії» для них розкривався світ таємниць і відкриттів, світ різноманітності природи, життя і побуту людей у ній; світ наукових суперечок, поразок і перемог; світ величі природи і її одночасної беззахисності.

 Важко назвати інший шкільний предмет, який був би таким же широким, як географія, діапазоном міжпредметних зв’язків, мав би таку ж різноманітність форм і засобів навчання.

 Навчаючи свого предмету, я свідомо чи ні, стихійно чи цілеспрямовано формую в учнів ставлення до географії, і це ставлення стає важливим результатом їх роботи, від них в більшості залежить якість оволодіння  самим предметом.

Урок був і залишається однією з основних форм навчально-виховної роботи у школі, при цьому він видозмінюється, удосконалюється, набуває нових, пристосованих до часу рис – урок думки, спілкування, творчості. Щасливі учитель і учні, що спішать назустріч один одному, що спішать на урок.

Наша пам’ять зберігає багато спогадів, і шкільні роки займають серед них чільне місце. І тільки від учителя залежить, якими будуть ці спогади, якими будуть наші учні.

Моє учительське кредо: «Багато можна досягти, варто тільки захотіти».

(Р. Амундсен)

Я вважаю, що потрібно, навчаючи географії:

-  виховувати творчу особистість, оскільки ідея входить у храм розуму вратами почуттів;

- розвивати пізнання різноманітності сучасного географічного простору на різних рівнях (від локального до регіонального, від регіонального до глобального), що дає можливість учню зорієнтуватися у світі і уявляти його географічну картину;

- формувати поняття основних проблем взаємодії суспільства і природи;

- удосконалювати погляди особистості, яка могла б адаптуватися у сучасному поляризованому світі і вміла би приймати самостійні рішення;

- вчити використовувати набуті знання з географії у повсякденному житті.

Я вважаю, що на уроках географії потрібні:

- критичне мислення, діалогічність;

- самостійний пошук, робота учнів;

- зв’язок того, що вивчається, і сучасністю;

- урок-творчість учителя і  учня;

- зв’язок між уроками однієї теми;

- завершеність (логіка початку і кінця) уроку;

- ретроспективні і перспективні міжпредметні зв’язки;

- додатковий матеріал допомагає засвоєнню основного, підвищує пізнавальну активність і веде до творчого пошуку.

Технології уроку створює вчитель. З точки зору досягнення ефективності я не приємлю методичного тиску, але пропоную замислитись над метою кожного уроку. На мій погляд, кажучи о якості уроку, треба виявити кінцеву мету діяльності учнів на кожному уроці. Якщо учитель розуміє для себе очікувані результати (що я хочу досягти?), то методи, які він використовує для досягнення мети можуть бути такі, які подобаються кожному в роботі.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Чим відрізняється новачок від спеціаліста, тобто фахівця? Фахівець розпізнає глибинну структуру проблеми, оцінюючи умови та передбачаючи перспективу. Новачки починають з теорії і відомого рішення.

На питання: «Що вам не подобається на уроці?» діти відповіли: монолог учителя, не має часу на осмислювання. А учителя відповіли: діти не вміють логічно мислити і висловлювати думки.

Пам’ятайте : Нікого неможливо навчити.  Можна лише навчитися – самому й для себе. Східна мудрість говорить: «Якщо маленька людина в маленькому місці сумлінно робить свою маленьку справу – Всесвіт стає кращим». А від того чому, а головне як  ми будемо навчати наших учнів буде залежить наше з вами життя у майбутньому. Тільки той вчитель, який вміє самостійно займатися самоосвітою, постійно знаходиться в творчому пошуку, має можливість викладати свій предмет на високому рівні, використовуючи інноваційні та сучасні технології навчання.  

Я хочу побажати творчо працюючому учителю бачити глибинну суть уроку, створювати ситуації для активної, тобто продуктивної роботи учня. І тоді, на мою думку, навчальний процес буде ефективним, а кожен урок якісним.