Використання технології критичного мислення з метою формування предметних компетентностей на уроках біології та екології

Опис досвіду роботи вчительки біології Работи С.Г.

 

Використання  технології  критичного мислення  з метою формування предметних  компетентностей на уроках біології  та екології

Учень – не чаша, яку треба наповнити,

а факел, який потрібно запалити.

Давньогрецький вислів

 

Актуальність і практична значущість досвіду

Державна політика в освітній галузі відображена в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», в «Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти» і спрямована на формування соціально-адаптованої педагогічної моделі випускника навчального закладу, яка виявляє кінцеву мету загальної середньої освіти - виховання громадянина України.

У 2005 році в місті Берген міністр освіти Украї­ни підписав Болонську декларацію. Наша країна приєдналася до процесу зближення та гармоніза­ції систем освіти Європи. Головною вимогою до сучасного випускника є мобільність. Термін «мобільність» походить від латинського тоbilis — рухливий, здатний до швидкого руху, дії. Середовище, у тому числі й соціальне, мінли­ве. Від сучасної людини вимагають уміння відсту­пити від шаблонів, відмовитися від стереотипів, уміння приймати рішення. Навченість учня не визначається обсягом вивченого матеріалу, який закарбувався в його пам’яті. Звісно, не можна по­вністю заперечити важливість запам’ятовування, але воно не є мисленням. Нові інтерактивні тех­нології ґрунтуються саме на вмінні учнів мислити критично.

Здатність критично мислити є досить цінним умінням для теперішньої людини, вимушеної практично безперервно перебувати в комунікаційних та інших контактах із великою кількістю різноманітних індивідуальностей, відвідувати різні країни, змінювати заняття та місця праці. До цього додаються швидкі соціально-економічні зміни і трансформація щоденного буття. Саме тому, розвиток  критичного мислення на уроках у сучасній школі набуває великого значення.

 Знати й уміти все неможливо, та й не по­трібно. Зате вміти освоювати нове, коли в цьому виникає необхідність, — зараз найголовніше. І до нас, учите­лів, висуваються вимоги в дусі тепе­рішнього часу. Мета кожного вчителя — навчити учнів думати, розвинути їх здібності так, щоб у майбутньому вони могли використати набуті знання на практиці. 

Отже, щоб навчити учнів працювати твор­чо, потрібно проводити уроки, реалізуючи такі компоненти: мотиваційний (стимулювання під­вищення емоційності, зміцнення сенсорної чут­ливості, розвитку, уяви, фантазії); пізнавальний (інформаційно-когнітивний); ментальний (непо­вторність, індивідуальність); практичний (умін­ня, навички, самостійна творча діяльність).

Упровадження ефективних систем навчання передбачає таку організацію навчального процесу, що стимулює самостійну пізнавальну активність учнів, підвищує прагнення школяра активно до­лучатися до пізнання нового, критично мислити.

Що  ж таке критичне мислення?

Критичне мислення— це процес, під час якого людина може охарактеризувати явище або пред­мет, висловити своє ставлення до нього шляхом полеміки або аргументації власної думки, знайти вихід із будь-якої ситуації.

Саме тому декілька років я працюю   над проблемою «Використання технології критичного мислення з метою формування предметних компетентностей на уроках біології та екології».  

Кредо моєї роботи: «Немає необдарованих дітей – будь-яка здібність потребує розвитку». Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатись, не зупиняючись.

Мета мого досвіду: 

    використовувати такі мисленневі операції -  аналіз, синтез, оцінювання в роботі з різними джерелами інформації;

    ставити запитання різних типів і відповідати на них, виходячи з особливостей джерела інформації або ситуації;

    ефективно здійснювати пошук інформації, використовуючи різні текстові джерела, структурувати, систематизовувати та критично оцінювати її;

    знаходити, розуміти і оцінювати аргументи в тексті і висловлюваннях інших людей;

    будувати власні аргументи й оцінювати;

    конструювати тексти різних видів в усній та письмовій формах; брати участь у дискусіях та дебатах, ефективно відстоюючи свою позицію.

 

Щоб досягнути мети, необхідно реалізувати такі завдання:

    формування пізнавального інтересу в учнів та розуміння мети    вивчення даної теми (питання, проблеми);

    розвиток внутрішньої мотивації до цілеспрямованого навчання;

    підтримання пізнавальної активності учнів;

    спонукання учнів до порівняння отриманої інформації з особистим досвідом і на її ґрунті формування аналітичного судження; розвиток критичного способу мислення.

Моя навчально-виховна діяльність полягає у тому, щоб учні на уроках думали і творили, щоб перебування у школі було процесом самопізнання й саморозвитку. Урок біології не має права бути нудним, нецікавим. Він покликаний будити живу думку, розум, почут­тя, спонукати до роздумів, творчос­ті, викликати жагу до знань, еколо­гічного способу життя, формувати компетенції, яких потребує життя. Розвиток творчої особистості, фор­мування життєвих і соціальних компетенцій передбачає здійснення вчи­телем оптимального вибору форм та методів навчання, що мають від­носну самостійність і впливають на стосунки, що виникають у процесі навчання між учителем та учнем. І я, добираючи форми й методи на­вчання, які забезпечували б реалі­зацію цілей біологічної освіти, на­даю переваги методам самостійного одержання знань, методам, спрямованим на реалізацію принципу активізації навчання.

У процесі навчання учні під керівни­цтвом учителя здобувають нові для них знання. Щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес до нового на­вчального матеріалу, потрібно вико­ристовувати різноманітні методичні прийоми: створення проблемної си­туації, прийом новизни, значущості, динамічності, дослідницький прийом та інше. Усі вони збуджують допитли­вість, пізнавальний інтерес і можуть бути використані на всіх етапах ви­вчення навчального матеріалу.

Яким повинен бути сучасний учи­тель? Вільним! Вільним від стереоти­пів і комплексів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Він не повинен будуватися за єдиним алгоритмом.

 

Головне місце у системі моєї роботи належить урокам. Тут учні отримують знання, вчаться застосовувати їх на практиці. Як відомо, істина має бути пережита, а не викладена. Тому намагаюсь так планувати урок, щоб шляхом розвитку критичного мислення, розв’язання практичних завдань учні опановували основи біологічних знань.

Головні  чинники розвитку критичного мислення учнів при вивченні біології є такі:

    Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення. Робота з розвитку критичного мислення може вестись не тільки на уроці, а й перед ним і після нього й передбачати постійний пошук, розумове напруження школярів.

    Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі.

    Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв'язання проблеми.

    Цінування думок інших. Учні повинні навчитись слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв'язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми, яка може бути скоригована "колективною мудрістю".

    Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки. Вони мають бути впевнені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв'язання проблеми.

    Активна позиція. Учнів треба  спонукати до активної  позиції у навчанні. Це стимулює їх до праці високому рівні складності, до прагнення мислити нестандартно, критично.

Мої учні  намагаються думати критично – проявляють допитливість; використовують дослідницькі методи; ставлять перед собою запитання; розкривають причини і наслідки фактів; здійснюють планомірний пошук відповідей; піддають сумнівам загальноприйняті істини; виробляють точку зору і здатні відстоювати її логічними доведеннями; проявляють увагу до аргументів опонента і їх логічно осмислюють. Розвиваючи критичне  мислення на уроках у різних класах, використовую лише окремі вправи, або будую уроки  у властивій для цієї технології триступеневій моделі (актуалізація, усвідомлення, рефлексія, або відтворення) та процеси, що відбуваються на кожному з цих етапів.

 Актуалізація

На цьому етапі відбувається кілька важливих пізнавальних операцій.

По-перше, учні активно пригадують усе те, що вони знають за темою. Це змушує їх перевіряти власні знання та продумувати до дрібниць матеріал, над якою вони починають працювати. Важливість такого первинного занурення в тему буде краще видно на двох наступних етапах. Однак найваж­ливішим є те, що в результаті цієї операції учні встановлюють рівень власного знання, до якого можна додати нове. Це є вирішальним, бо знання, які учні засвоюють на тривалий час, можуть  фор­муватися лише на основі того, що вже відомо та зрозуміло. Інформація, подана поза контекстом або яку учні не спроможні пов’язати з відомими їм фактами, може бути втрачена дуже  швидко. Потрібно пробудити, викликати зацікавлення, схвилювати, спровокувати учнів міркувати про те, що вони знають.  Мета етапу: викликати інтерес до теми і мотивувати до активної навчальної діяльності. На стадії виклику доцільно поєднувати індивідуальну та групову форму роботи і такі навчальні стратегії, як «Мозковий штурм», «Асоціювання», «Створення проблемної ситуації», «Кошик ідей та понять».

Реконструюючи свої знання та погляди, учні створюють широку основу для досягнення довго­тривалого розуміння нової інформації. Це також сприяє виявленню непорозумінь, перекручень і помилок у знаннях, чого не можна було би досяг­ти без активної перевірки всіх знань і поглядів.

Другою метою ступеня актуалізації є активіза­ція учня. Навчання — це активна та цілеспрямова­на діяльність. Для того щоб відбулося повноцін­не, критичне розуміння, учні мають бути активно залучені до навчального процесу. Це означає, що вони мають усвідомити власне мислення у власних словах. Самоспрямованість набагато сильніша від тієї, що отримала імпульс ззовні та визначена заці­кавленням іншої особи.

Наприклад, при вивченні теми «Суцвіття» (6 клас) наводжу приклади, чим створюю проблемну ситуацію. Учні протягом уроку намагаються дати відповідь і розв’язати питання.

Найбільше суцвіття у світі має таліпотова пальма, яка росте в північній частині Індії. Вона цвіте всього один раз у житті у віці 30-35 років і після достигання плодів гине. При цьому на її поверхні утворюється величезне суцвіття з кількох тисяч квіток. Його довжина становить 14 м, а діаметр – 10-12 м.

Найбільші квітки у рафлезії, вони бувають до 1 м в діаметрі.

-                     Як ви думаєте, що краще для рослини: одна велика квітка чи багато дрібних квіток у великому суцвітті?

 

Методика розв'язання пропонованих творчих завдань включає в себе ланцюжки рішень окремих пізнаваль­них підзавдань, кожне з яких носить переважно репродуктивний характер і не становить особливих труднощів. Учень легко може їх виконати, спи­раючись на вже набутий обсяг знань. Сукупність таких підзавдань поро­джує творчість школяра. На уроках біології є можливості для того, щоб учні намагалися доводити й обґрунтовувати свої міркування, викорис­товуючи запас знань або наочність. Так, з'ясовуючи відмінності між ко­реневищем рослин і коренем, учні спочатку не можуть дати правиль­ну відповідь, але пропонують різні міркування, іноді помилкові (коре­невище росте горизонтально, а ко­рінь — вертикально; на кореневи­щі є бруньки, а на коренях їх немає; кореневище може зеленіти на світ­лі, а корені не зеленіють тощо). Об­говорення цих міркувань супрово­джується вивченням роздавального матеріалу — живих рослин або гербарних зразків. Зрештою учні дохо­дять висновку, що кореневище — це видозмінений пагін, який хоч і не має зелених листків, але володіє всі­ма іншими ознаками, характерними для пагона.

Наприклад, завдання, яке можна використати при вивченні типу Членистоногих у 7 класі або при вивченні запилення квіткових рослин у 6 класі:

Розв’яжіть задачу

Коли конюшину вперше завезли в Австралію, то вона добре росла й цвіла, але не давала насіння і не розмножувалася.  Чому? (Відповідь: в Австралії не було джмелів, які б запилювали конюшину).

Запропоновані завдання можна за­стосовувати на уроці, використовуючи форми групової роботи учнів (за методом мозкового штурму) на етапі закріплення матеріалу або на початку окремих тем як проблем­ної ситуації.

Можна запропонувати завдання для домашнього виконання з подальшим обговоренням результатів на уроці. Це дасть змогу перевірити творчу робо­ту кожного школяра.

Елементи постановки навчальних проблем:

7 клас «Будова кореня» - Що допомагає кореню просуватися вглиб грунту? Чому корені не пошкоджуються при цьому?

7 клас «Запилення квіткових рослин» - Чому конюшина запилюється лише джмелями?

8 клас «Ряд Рукокрилі» - Кому легше літати: птахам чи кажанам, чому?

8 клас «Клас Земноводні» - Чи буває жабам холодно?

7 клас «Корінь і кореневі системи» - У пустелях денна температура піднімається до 830С, уночі бувають приморозки, грунт сухий і сольовий. Який орган рослин допомагає вижити за таких умов? (Корінь)

10 клас «Структурна складність і впорядкованість організмів»

Повідомлення учня

1774 рік. Група моряків з екіпажу корабля, що зупинився біля острова Нова Коледонія, зійшла на берег купити провізії. Але риба мала такий екзо­тичний вигляд, що двоє натуралістів, присутніх під час торгу, категорично заперечили проти такого застосування цікавого зразка і взялися його описувати та змальовувати. Коли риба в смаженому вигляді потрапила на стіл, усі вже були ситі і їсти ніхто не хотів. На щастя! Бо, як згодом виявилося, риба була дуже отруйна і викликала важкі розлади нервової системи. 1950 року отруту - тетрадоксин - виділили, і виявилося, що вона не дає йонам Натрію проникати в клітину, що порушує передачу нервового імпульсу.

Учитель

Ось дві молекули глюкози, одна з яких потрапила з при­родного продукту, а друга — зі штучно синтезованого. Перша легко про­йшла крізь мембрани, а друга застрягла. Чому?

Кілька десятиріч тому цілий світ схвилювало трагічне повідомлення: у жінок, які вживали снодійне толідомід, народжувались діти-каліки. Чому?

 

Усвідомлення змісту

Другим ступенем методичної системи мислен­ня та навчання є усвідомлення змісту. У цій фазі учень контактує з новою інформацією та ідеями. Цей контакт може мати форму читання, слухання розповіді або проведення експерименту. Це фаза навчання, протягом якої вчитель має найменший вплив на учня. У цей час школяр самостійно під­тримує свою зацікавленість у роботі. Звичайно,  форма  самостійного  вивчення матеріалу  залежить  не  лише  від  розумових  здібностей  учнів,  але  й  від  вікових  категорій.

 Так,  вивчаючи   біологію тварин в  7- му  класі,  можна  використати  метод  «Читання  з  позначками». При  опрацюванні  матеріалу  підручника  учні  використовують  позначки:

+ - я  цю  інформацію  знаю;

?-  мені  це  не  відомо;

!-  це  дуже  цікаво,  хочу  знати  більше.

 По  інформації,  яка  зацікавила  найбільше,  можна  задати домашнє  завдання -   підготовити  повідомлення.

Для  учнів  старших  класів,  які  можуть  за  урок  опрацювати  більшу  кількість  матеріалу,  можна  запропонувати  не  лише  текст  підручника,  а  й  додаткову  інформацію  з  інших  джерел,  зробити  висновки,  узагальнити,  скласти порівняльну  характеристику,  розробити  певні  правила тощо.

Першим суттєвим завданням стадії усвідом­лення змісту є підтримка зацікавлен­ості, а також імпульсу, отриманого на ступені актуалізації.

 

Другим суттєвим завданням є підтримка зу­силь учня щодо перевірки власного розуміння. Розуміння змісту вимагає тривалої залученості та самоперевірки. На додачу до цього, коли учні пере­віряють своє розуміння, вони починають пристосо­вувати інформацію до існуючих у їхній свідомості схем. Вони цілеспрямовано сполучають нове з уже відомим. Учні встановлюють зв’язки між відомим і новим знанням, щоби сформувати нове бачення.

Ефективним на цьому етапі уроку є методичний прийом «Поміч», взаємне навчання. Наприклад, складання грона використовую при вивченні теми «Дихання», де відображається  будова та функції органів та  повітроносних шляхів.  Логічно, що ця частина уроку має бути інформаційно насиченою, але, вибираючи  форму подання нового матеріалу, потрібно пам′ятати, що у дітей краще розвинена зорова та емоційна пам′ять. Тому, для цього ідеально підходять презентації з використанням програми MicrosoftPowerPoint. Мультимедійні презентації, забезпечують наочність, для комплексного сприйняття й кращого запам’ятовування матеріалу. Презентації створюю сама або окремі учні, як випереджувальне творче завдання. Така наочність полегшує показ фотографій, малюнків, графіків. На уроках демонструю фотографії рідкісних видів рослин і тварин та карти їх ареалів; у відеофрагментах - поведінку окремих видів тварин, які не просто  побачити зазвичай; роботу серця, газообмін у легенях; рух хлоропластів у клітині тощо. Використовую анімацію при вивченні процесу фотосинтезу в 6 класі – учням набагато цікавіше пізнавати складний фізіологічний процес. Результати роботи на уроці  перевіряю шляхом короткого опитування, індивідуальної роботи, презентацій знань з певної теми. Застосовую особливі запитання, які передбачають критичне мислення та збуджують формування певних уявлень, що в свою чергу, допомагають більш тонко і глибоко розуміти інформацію. Зокрема, для вдосконалення розумової діяльності використовую прийом «Багаторівневого опитування» (ромашка Блума ).

Приклад використання прийому «Багаторівневе опитування» (ромашка Блума)

До теми  «Дихання» ( 8 клас)

1.                Який склад видихуваного повітря?

2.                Ти стверджуєш, що без дихання людина може прожити годину?

3.                Як зміниться самопочуття людини, якщо вона підніматиметься у гори?

4.                Яких правил потрібно дотримуватись, щоб не захворіти хворобами дихальних шляхів?

5.                На основі яких процесів відбувається обмін газів у легенях та тканинах?

6.                За словами французького вченого А.Лавуазьє «Життя – це горіння». Яким чином ці слова стосуються дихання?

7.                Як тютюновий дим впливає на легені? До чого призводить паління у ранньому віці?

На кожному уроці я намагаюся максимально залучити учнів до виконан­ня самостійних завдань, що потребу­ють різного рівня творчості й самостійності залежно від індивідуальних можливостей кожної дитини. Є учні, які тимчасово не можуть упоратись із завданнями певного рівня. Якщо постійно пра­цювати над розвитком їх розумових здібностей, умінь і навичок, можна досягти поступового вдосконалення, росту цієї дитини. Вона повинна від­чувати радість від навчання, від того, що може зробити те, до чого її спону­кає вчитель, тому добираю посильні завдання, але поступово ускладнюю їх. Для цього я диференційовано використовую різноманітні завдання, вправи на різних етапах уроку. Це індивідуальні завдання за картками, різного рівня додаткові завдання під час виконання лабораторних заліко­вих робіт, індивідуальне та фронталь­не опитування. Навіть під час бесід і диспутів діти отримують питання різних рівнів, що спонукає їх до на­пруженої роботи.

Дуже часто використовую дидактичні ігри. До системи уроків вони включаються епізодично. Наприклад, під час закріплення матеріалу пропоную учням завдання зі складання крос­ворда. Використовую також рольові ігри, групові форми роботи. Наприклад, під час вивчення теми «Кров та кровообіг» організовується робота груп «Анатоми», «Фізіологи», «Кар­діологи», «Гігієністи», «Епідеміоло­ги», «Травматологи».

На своїх уроках часто використовую творчі (ситуативні, проблемні) завдання — це взаємозв'язок пізнавального та розумового завдань.

Його розв'язання вимагає від учня за­стосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбіна­цію та переплетення, побудову їх на основі способу розв'язання, бачення нової проблеми в традиційній ситуа­ції, бачення структури і нової функ­ції об'єкта. Важливе також напру­ження думки, збудження розумової діяльності.

Використання творчих завдань дає змогу перевірити, як учень навчився оперувати, й одночасно вчить само­стійного пошуку нових знань і спо­собів діяльності.

Рефлексія

Третій ступінь методичної системи — рефлек­сія.  Під рефлексією у психології розуміють само­аналіз, роздуми про те, що людина знає, відчуває, про що думає. У цьому контексті рефлексія — це також розмірковування про те, як здійснювався процес набуття нового знання, як нове приєдну­валося до вже відомого, яку особисту цінність має отримана інформація.

Учні стають власниками ідей, коли висловлю­ють їх своїми словами.

Відкриття багатьох шляхів інтеграції нових знань призводить до створення більш гнучких конструктів, що можна застосувати в майбутньо­му більш практично та цілеспрямовано. Найре­зультативніший шлях до оволодіння знаннями — це осмислення матеріалу й виявлення зв’язків між об’єктами. Про цей ступінь досить часто забувають під час навчання, однак він теж є дуже важливим. На цьому етапі учень перетворює нове знання на своє власне, забезпечується довготривалість знань.Наприклад на уроках біології в 8 класі пропоную розбити завдання на підзавдання, встановити послідовність їх розв'язку, логічний хід міркувань і ста­новитиме основну складність під час вирішення вихідного матеріалу.

Такий підхід активізує розумову ді­яльність учнів, а отже, приводить до нестандартних розв'язань 

Завдання 1

Доведіть, що судини, які прогляда­ються під шкірою руки, — вени.

Базові знання для виконання завдан­ня: поняття артерії, вени.

Хід міркувань

1. Учитель. Які судини назива­ються артеріями, венами?

2. Учитель. Отже, щоб довести, що судини, які проглядаються під шкірою руки, — вени, треба встановити...

    Учні ... напрямок руху по них кро­ві: від серця або до серця.

 3. Учитель. Для цього проведемо дослід: на руку в передпліччі або кисті накла-демо пов'язку, але не дуже тугу. Що спостерігаємо?

    Учні. Спостерігаємо набухання судин нижче пов'язки.

4. Учитель. Чому набухають суди­ни саме нижче пов'язки?

    Учні. Припинився відтік крові до серця, значить, ці судини — вени.

Пропоноване наступне завдання є ло­гічним продовженням попереднього, але вимагає більшого обсягу знань. Для його виконання доцільно вико­ристати малюнок.

Завдання 2

Пояснити, чому набрякає палець, якщо його перетиснути біля основи. (Пере­тяжка має бути не дуже туга.)

Хід міркувань

1. Учитель. У яких напрямках ру­хається кров по артеріях, венах, лімфа — по лімфатичних суди­нах?

    Учні. Кров рухається по артері­ях від серця, по венах — до серця. Лімфа рухається по лімфатичних судинах до венозної системи.

2. Учитель. Які особливості бу­дови стінок артерій, вен, лімфа­тичних судин?

    Учні. Стінки артерій більш тов­сті й міцні, ніж стінки вен та лім­фатичних судин, тому що містять більше еластичних і м'язових во­локон.

3. Учитель. Чи припиниться при­плив крові по артеріях і відтік крові по венах, лімфи по лімфа­тичних судинах після перетяжки? Поясніть чому?

4. Учитель. Що відбуватиметься у капілярах, якщо не буде відтоку крові, а слаб-кий приплив продо­вжуватиметься?

5. Учитель. Чи зможе тканинна рі­дина далі дифундувати до лімфи?

Підбиваючи підсумки цієї співбесі­ди, доцільно запропонувати учням намалювати в зошитах схему, що по­яснює причини набряку.

Таким чином, творчі завдання дають змогу перевірити міру засвоєння на­бутих і активізують процес отриман­ня нових знань.

 Зміни виявляються в нових термінах для фіксації нових знань, у наборі нових навичок чи нових точок зору. Навчання характеризується як довершена та тривала зміна. На цьому етапі має бути досягнуто кілька суттєвих цілей. Насамперед, очікується, що учень почне висловлювати щойно сприйняті ідеї та відомості своїми власними словами. Для цього йому необхідно сконструювати нову схему. Тривале навчання та глибинне розуміння є особистими для кожного учня. Людина краще запам’ятовує те, що розуміє у своєму власному контексті й висловлює власними словами. Шляхом активного переформулювання за допомогою звичного, свого словника утворюється особистий змістовий контекст. Якщо необхідно запам'ятати, то забудеш.  Якщо необхідно зрозуміти, то запам'ятаєш.Учні стають власниками ідей, коли висловлюють їх своїми словами.

Рефлексія – один із найважливіших етапів уроку у технології розвитку критичного мислення. Актуальними на даному етапі уроку є такі методи як:

- «Асоціативний кущ» - такий метод дозволяє швидко перевірити, узагальнити

знання учнів, тому що дітям пропонується пригадати все, що вони знають з цих тем і зобразити у вигляді схеми;

- «Продовж фразу»;

- «Сенкан»- це вислів, який потрібно скласти з п’яти рядків. Він дає змогу встановити суть теми, яку вивчають учні; 

- тестові вправи «Закінчи речення», «Вибери зайвий термін», «Встанови відповідність», «Загадки-двійники»    

- «Діаграма Вена»- пропоную учням скласти порівняльну характеристику об’єктів, що вивчаються, визначивши спільні і відмінні ознаки. Цю роботу можна організувати в групах, парах, індивідуально. Виконання цієї вправи сприяє усвідомленню навчального матеріалу, розвитку мислення, спостережливості, вміння виконувати операції аналізу, синтезу.

  Залежно від віку учнів, рефлексія проводиться у вигляді малюнків, графіків, таблиць. Для стимуляції критичного мислення старшокласників використовуються методи взаємного опитування, взаємного навчання та інші інтерактивні методи.

Групова діяльність— це спільна діяльність учителя й учнів, що дає змо­гу реалізувати природне прагнення до спілкуван­ня, взаємодопомоги та співпраці.

 Особливий акцент на організації групової ро­боти я  роблю  тому, що вона має значні перева­ги. На відміну від лекції, де переважає монологіч­на мова педагога, і від самостійної роботи учнів, де доводиться спиратися на сформовані в них мо­тиви до осмисленого навчання. На заняттях із ви­користанням групової форми роботи відбувається кропітка робота невеликих груп і викладача з від­працювання конкретних умінь і навичок у режи­мі діалогу. Невеликі групи дозволяють учителю бачити кожного у процесі практичної діяльності, сприяють виникненню стійких зв’язків між усі­ма присутніми, стимулюють процеси глибокого осмислення, полегшують діагностику результативності процесу.

Як вид навчальної діяльності школярів гру­пова діяльність є багатофункціональною. Учні показують високі результати засвоєння знань, ніж під час фронтальної роботи. Групова форма роботи спри­яє організації більш ритмічної діяльності кожно­го учня, формує колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію, яка полягає в тому, що учні вчаться розподіляти обов’язки, спілкуватись один з одним, розв’язують конфлік­ти, що виникають у спільній діяльності.

Отже, групова форма навчальної діяльності має ряд значних переваг:

•          за однаковий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
•          висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;
•         формується вміння співпрацювати;
•         формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;
•         розвивається навчальна діяльність (плануван­ня, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що критичне мислення - це мислення самостійне. Воно носить індивідуальний характер. Кожен формує свої власні ідеї та переконання, причому має повне право прийняти ідею іншої людини, якщо її аргументація буде вагомішою.

По-друге, інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення. Головним є процес здобуття знань.

По-третє, критичне мислення починається з постановки запитань та усвідомлення проблем, які потрібно вирішити. На думку Дьюї, «лише борючись із конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно думає». А бразильський педагог Пауло Фрейре вважає, що лише постановка та вирішення проблем здатні звільнити учнів від пригноблення особистості.

По-четверте, критичне мислення прагне до переконливої аргументації (докази, контраргументи, признання інших точок зору тощо).

По-п'яте, критичне мислення - це мислення соціальне. Кожна думка перевіряється й обґрунтовується, коли нею діляться з іншими. Саме через це - застосовуються різні види групової роботи, використовуються дебати, дискусії, різноманітні види публікацій письмових робіт.

На основі аналізу роботи над проблемою формування критичного мислення, можна зробити висновок, що розвиток критичного мислення учнів на уроках сприяє підвищенню ефективності навчання учнів. Зокрема у них формується власна точка зору, здобувається вміння впевнено вести дискусії та приймати виважені рішення, самостійно здобувати знання та орієнтуватися у великому інформаційному просторі, вчитись відкрито спілкуватися, логічно мислити та аргументувати.

Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної наполегливої роботи вчителя і учня, з уроку в урок, з року в рік. Тільки за таких умов стратегія критичного мислення сприйматиметься як перспектива самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Уміння критично мислити потрібне людині, щоб:

                          усвідомлено сприймати навколишню дійсність;

                          уміти сумніватися;

                          не створювати  собі кумира;

                          не стати об’єктом маніпуляцій і сліпим знаряддям у  чужих руках;

                          не бути втягнутим у сумнівні групи (компанії, організації, структури, об’єднання, секти тощо), що загрожують втратою репутації, самоповаги, добробуту, сім’ї, свободи й навіть життя;

                          не стати жертвою шахраїв;

                          бути громадянином, вірним своїй Батьківщині;

                          не бути підвладним соціально небезпечним стереотипам і упередженням;

                          мати власну думку, вміти її формулювати, аргументувати, обговорювати з іншими людьми, поглиблювати, а можливо, й змінювати;

                          учитися не тільки на своїх помилках, а й на помилках інших;

                          уміти прогнозувати наслідки своїх вчинків;

                          тверезо оцінювати свої слабкі й сильні риси;

                          розвиватися, самовдосконалюватися, ставати кращим, добрішим, великодушнішим;

                          усе життя пізнавати істину, усвідомлюючи, що це процес безперервний;

                          знайти прекрасне й захопливе хобі на все життя – ДУМАТИ

 

На своїх уроках часто використовую і проєктну діяльність .

Метод проєктів — це комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати навчальний про­цес, дає можливість учневі вияви­ти самостійність у плануванні, орга­нізації та контролі своєї діяльності (Г.Селевко). Технологія проектування передба­чає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, у ре­зультаті чого вони одержують певну суму знань.

На мою думку, використання методу проектів підвищує ефективність навчання та виховання. З його допо­могою реалізуються міжпредметні зв'язки, учні взаємодіють між собою та співпрацюють з учителем.

Впроваджую в навчально-виховний процес інформаційно-комунікаційні технології . Так, одним із елементів методу проектів є створення мультимедійної презентації, що допомагає перевірити вміння учнів виділяти головне, порівнювати об'єкти, узагальнюва­ти й систематизувати знання. Таку презента­цію можна створити в електронному вигляді й продемонструвати за наявності відповідно­го обладнання або ж у друкованому вигляді і проко­ментувати самому. У будь-якому разі цей при­йом активізує увагу учнів, демонструє твор­чий підхід до вивчення матеріалу й заслуговує на високі бали. Часто для створення слайдів презентацій ставлю перед учнями проблемні завдання і потім порівнюю різний підхід до їх виконання. Головне в цьому випадку — заохо­чувати дітей і створювати ситуацію успіху, не втрачаючи при цьому контролю за виконаним завданням: учень має усвідомлювати в чому його сильні й слабкі сторони, щоб викорис­тати цей досвід у подальшій роботі.

Комп'ютерні технології самі по собі мають високий пізнавальний потенціал для дитини, і не використати його в навчальній діяльності було б великою помилкою. Ці засоби мають багато переваг над більш традиційними: це й варіативність їх застосування на різних ета­пах уроку, можливість використан­ня на практичному чи лабораторно­му занятті, наочність та яскравість, які забезпечують краще сприйман­ня та запам'ятовування навчально­го матеріалу, економне використан­ня навчального часу, індивідуалізація навчання, визначення глибини і по­слідовності засвоєння, темпу роботи, використання різних аудіовізуаль­них засобів навчання (графіки, звуку) для збагачення й мотивації навчан­ня, наочного та динамічного подан­ня матеріалу, створення комфортного середовища навчання, активізація навчальної діяльності школярів, інтен­сифікація навчання та підвищення рівня мотивації, впровадження про­ектної методики роботи із застосуванням комп'ютера, а в разі викорис­тання комп'ютеризованого контролю або електронних журналів — ще й ре­єстрація даних, збір та обробка відо­мостей про індивідуальну навчальну діяльність учнів.

 У міру можливос­тей використовую комп'ютер на різних ета­пах уроку. Для засвоєння нового матеріалу іноді викорис­товую електронні посібники та програмно-методичні комплекси, які розраховані на са­мостійну роботу учнів і тому на їх основі лег­ко будувати проблемні ситуації, іноді з такою ж метою використовую відеофрагменти без звуку, які пропоную учням прокоментувати на основі набутих знань, або ставлю до них проблемні запитання. Такі методи допома­гають кількаразово повторити один і той же матеріал, використовуючи щоразу інші сен­сорні системи, що значною мірою покращує сприйняття.

Проте з використанням комп'ютера не слід відходити й від традиційних дидактичних засобів навчання. У своїй практиці я надаю перевагу побудові схем, таблиць, діаграм. Найбільш ефективними вважаю складання порівняльних таблиць, що допомагає виді­лити головні ознаки об'єкта й акцентувати на них увагу.   

 

Сходинкою до особистого росту учнів вважаю позакласну роботу, яка стала вже традиційною в житті учнів: «Тиждень біології», «Тиждень екології»,  природоохоронні акції «Замість ялинки – зимовий букет!», «Збережемо первоцвіт», проведення брейн-рингів, квестів, конференції для старшокласників, різноманітні екскурсії, екологічні стежки тощо. Під час навчально-виховної роботи в школі велику увагу приділяю формуванню екологічної свідомості й культури учнів. Багаторічний досвід використання різноманітних форм і методів екологічного виховання дає змогу сформувати об’єктивне бачення проблем довкілля, спонукає до посильної участі в розв’язанні екологічних проблем, виховує відповідальне ставлення до природи й усвідомлення необхідності її охорони.

 Висновки та рекомендації

Сучасні методи та прийоми, описані у досвіді, як пра­вило, сприймаються учнями з інтересом, ви­кликають прагнення глибше оволодіти пред­метом.

Діти на таких уроках працюють творчо, за­цікавлено, що сприяє активізації процесів сприйняття та запам'ятовування. Невиму­шена атмосфера, вільне спілкування нала­штовують на виникнення позитивних емо­цій, а це, у свою чергу, допомагає активному процесу розвивального навчання, ефектив­ної комунікації.

Учитель у цьому випадку тільки стимулює на­вчальний процес, допомагає встановити вза­ємодію між окремими учнями та їх групами, створює мікроклімат довіри, співпраці, спів­переживання за результат спільної роботи. У кінцевому результаті учні не тільки краще засвоюють навчальний матеріал, а й удосконалюють прийоми самостійного оволодіння знаннями, комунікативної взаємодії. Саме за таких умов можливе навчання і вихо­вання особистості, підготовленої до майбутнього, в якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Матеріали мого досвіду презентувалися на засіданнях шкільної творчої групи, методичного об’єднання вчителів біології, а також опубліковані на сайті На урок

Результати впровадження досвіду. За час впровадження мого досвіду учні підвищили рівень знань з біології, успішно складали ДПА та ЗНО з біології,  брали активну участь у конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт. Кожного року є призери учнівських олімпіад ІІ туру.

Призери олімпіад  17-18 н.р.

Бурдейна Софія   ІІІ місце

18-19 н.р.

Бурдейна Софія  ІІі місце

19-20 н.р.

Бурдейна Ілона    ІІІ  місце

Бурдейна Софія  ІІ місце

Учні постійно залучаються до інтернет олімпіад,мають добрі результати.

Також кожного року учні нашої школи беруть участь в обласному етапі Всеукраїнських акцій «Замість ялинки – зимовий букет!» та «Збережемо первоцвіт!». Випускники школи обирають біологію як галузь своєї майбутньої практичної діяльності. Я сама постійно вчуся, працюю над самовдосконаленням, приймаю участь в різноманітних конкурсах  і за свою творчу роботу я неодноразово була нагороджена грамотами, дипломами. Тому, на мою думку, лише творячи, учні розкривають свої можливості, пізнають світ, розвиваються, успішно використовують свої знання та вміння в житті.       

У реалізації концепції біологічної освіти вже зроблені певні кроки. Однак, нерозв’язаними вважаю такі проблеми: перенасичення навчальних програм другорядною інформацією, яка мало що дає для розвитку учня і, що характерно, ніколи йому в житті не знадобиться; відсутність державного фінансування на оснащення навчальних кабінетів сучасними засобами навчання та обладнанням.  Для вирішення цієї проблеми  велику допомогу в підготовці до уроків  надають різноманітні інтернет-ресурси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Браташ Н. Особистість ХХІ століття — яка вона? // Завуч. — 2002. — № 33 (147).

2. Бровко С. Розвиток дослідницького інтересу учнів на уроках біології // Рідна школа. — 1998. — № 7–8. — С. 54–56.

3. Волобуєва Т. Б. Інформаційні технології в освіті. Методичний посібник. – Донецьк: «Каштан», 2007. – 138 с.

4. Діяльнісний підхід під час вивчення біології. Т.Л. Савустьяненко. – Х.: Вид.група «Основа», 2008.

5. Інноваційні технології на уроках біології. ТРВЗ-педагогіка / Упоряд. К.М. Задорожний.  – Х.: Вид.група «Основа», 2006. – 112 с.

6. Запісочна Л. Засоби розвитку творчості дитини // Біологія. Шкільний світ. — 2012. — № 5 (689). — C. 23–25.

7. Мельников А. Творчість: від проблеми до дії // Біологія. Шкільний світ. — 2002. — № 14 (142).

8. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. К. – 2007. – 142 с.

9. Стефаненко Г.М. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках біології та в позаурочний час // Біологія. Основа. – 2016. - № 6 (486). – С. 2-10.