Використання тренінгових технологій на заняттях української словесності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА ДОПОВІДЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор: Кордонська Альона Василівна – спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

 

 Рецензент: Войцехівська Ірина Станіславівна – спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

 

 

 

 

 

          

 

 

 

 

    

 

    У даній методичній доповіді розкриваються

    особливості використання тренінгової технології

    в сучасному навчальному про­цесі, що сприяє

    розвитку креативності та самостійності студентів,

    допома­гає спільній роботі викладача і сту­дента,

    об'єднує їхні зусилля в досягненні спільної

    мети - фор­мування висококваліфікованого

    майбутнього фахівця та ду­ховної, успішної,

    мислячої, щасливої особистості студента.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

       

 

 

 

  В Україні проблему якості освіти проголошено національним пріоритетом. Успішність розвитку на­шої країни залежить від якості освіти.

 Якісна освіта – це освіта, що формує у студентів системне мислення, виробничу, правову, інформаційну, комунікативну, еко­логічну культури, підприємницьку та творчу активність, уміння аналі­зувати, проектувати свою діяль­ність і передбачати її наслідки. У процесі інтенсивного пошуку нової освітньої парадигми, широ­кого поширення набувають різні види і форми освіти, яка є провід­ною умовою всебічного розвитку особистості, збагачення її творчо­го потенціалу, засобом реалізації здібностей, а також зростання професійної компетенції, удоскона­лення раніше здобутих знань, умінь і навичок.

 Теоретиками напрацьовано багато підходів до навчання, які виявляються в різних концепту­ально-організаційних моделях: технологічних, рефлексивних, на­вчання на базі проектів. Можна виділити нові типи навчання, які спираються на гуманістичну пара­дигму освіти і дозволяють ефек­тивніше розв'язати життєво важ­ливі педагогічні завдання. Особ­ливий інтерес викликає інтер­активне, або взаємодіюче нав­чання, яке будується із враху­ванням психології людських взаємин. У цьому процесі – суб'єк­ти  навчання активно взаємодіють один з одним з метою спільного розв'язання поставленого завдан­ня. Організація інтерактивного навчання передбачає моделюван­ня життєвих ситуацій, використан­ня рольових ігор, формування сумісного рішення на підставі ана­лізу відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навиків і умінь, створенню атмо­сфери співдружності, взаємодії. Спробуємо з'ясувати, які педаго­гічні технології та методи дозволяють продуктивніше реалізувати інтерактивне навчання.

 Досвід роботи переконує, що найефективнішою є  тренінгова технологія, яка є одним із шляхів формування навчальної компетентності студентів на заняттях.

 Тренінг (англ. training) – це запланований процес модифікації (зміни) відношення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду з тим, щоб досягти ефективного виконання в одному виді діяльності або в певній галузі. Тренування (від англ. to train — виховувати, навчати) – комплекс вправ для тренування в чому-небудь. Тренування – система підготовки організму людини з метою пристосування його до підвищених вимог і складних умов роботи.

 Тренінг – це  одночасно:

• цікавий процес пізнання себе та інших;
• спілкування;
• ефективна форма опанування знань;
• інструмент для формування умінь і навичок;
• форма розширення досвіду.

 Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим.

 Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування.

 Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг має певну мету:

• інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь;
• опанування нових технологій у професійній сфері;
• зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо);
• зміна погляду на проблему;
• зміна погляду на процес навчання, аби зрозуміти, що він може давати наснагу та задоволення;
• підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;
• пошук ефективних шляхів розв'язання поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представників різних відомств, які впливають на розв'язання цих проблем;
• активізація громадськості щодо розв'язання актуальних проблем;
• здобуття альтернативної громадянської освіти.

 

 Тренінг має свої «атрибути». До них належать:

• тренінгова група;
• тренінгове коло;
• спеціально обладнане приміщення та приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери тощо);
• тренер;
• правила групи;
• атмосфера взаємодії та спілкування;
• інтерактивні методи навчання;
• структура тренінгового заняття;
• оцінювання ефективності тренінгу.

 

 Вони можуть бути спрямовані на:     

• набуття загальнонавчальних навичок  та умінь;
• формування навичок  співпраці на засадах толерантності;    
• формування навичок  аналізу першоджерел та додаткової літератури;      формування навичок логічного мислення,  аналізу,  вибору і презентації інформації або результатів самостійної роботи;        
• опанування новими формами навчальної діяльності;
• формування позитивного ставлення до себе та до оточуючих;       
• пошук ефективних шляхів розв’язання поставлених проблем.

 

Види тренінгових вправ:

• організаційні;                            
• мотиваційні;
• комунікативні;                             
• креативні;
• розвитку когнітивних процесів;               
• рефлексивні.

 

Детально зупинюся на кожному видові вправ.   

 

1. Організаційні тренінгові вправи.                              

«Особистий момент»

 Мета  –  сприяти вмінню розкритися перед іншими.           

          Час  –   5 хвилин.

 Викладач пропонує кожному знайти в себе будь-яку річ,  яку учасник вважає унікальною для інших,  але звичною для себе,  та розповісти історію про неї.

 

2. Мотиваційні тренінгові вправи.                              

«Незакінчені речення»

 Мета –   визначення своїх очікувань від модульного заняття.

                 Час – до 10 хвилин. 

 Кожному студентові роздаються аркуші паперу, на якому написані такі незакінчені речення:

а) від сьогоднішнього заняття я очікую...;

б) від одногрупників я очікую...; 

в)  від себе я очікую...; 

г) мета,  яку я маю намір досягти сьогодні на занятті – ...

 Викладач пропонує кожному відповісти на запитання одразу або після короткого обговорення в парах,  малих групах,  потім збирає заповнені аркуші. Коли заняття завершиться, ці аркуші будуть роздані студентам знову,      щоб вони могли вирішити, якою мірою заняття задовольнило їхні очікування. Це завдання допоможе викладачеві провести й рефлексію мислення, якщо викладач запропонує студентам дати відповіді на питання: 

а)  цікавим на занятті виявилося…; 

б)  мені було легко…; 

в) труднощі виникали…

 

3. Комунікативні  тренінгові вправи.                                       

«Інтерв'ю»

 Мета  – формування комунікативних умінь і навичок.   

              Час – 5 хвилин.

 Викладач пропонує попрацювати в парах. Студенти почерзі беруть один у одного інтерв'ю з певної тематики, яку викладач продумує заздалегідь. Далі кожний студент із пари по черзі розповідає, що нового він дізнався від співбесідника.

«Візитівка»

 Мета –  формування комунікативних умінь і навичок.

                 Час – 5-10  хвилин.   

 Викладач пропонує групі студентів зробити графічне зображення візитки своєї групи і презентувати її.

 

4.  Тренінгові вправи на розвиток когнітивних процесів.

«Спитай –  відповім»

Час – 2 хвилини

 Мета  –  формування вміння ставити запитання, аргументувати власну точку зору.

 Викладач роздає кожному студентові по одній пронумерованій картці з одним запитанням, яке стосується теми, котра вивчається на занятті;  попереджає,  що у процесі заняття їм буде запропоновано відповісти на це запитання. Під час вивчення теми в доречних місцях викладач запитує: «У кого знаходиться картка номер...».

 Учасник,  який отримав картку з відповідним номером, зачитує запитання вголос і дає відповідь. Ця вправа сприяє концентрації уваги до того, що обговорюється, а також призвичаює учнів до постановки запитань.

 

 5. Креативні тренінгові вправи.         

«Перетворення»

 Мета – надати можливість самовираження, розвиток творчого мислення.

Час – 5 хвилин. 

 Викладач пропонує студентам завершити кілька речень такого типу: «Якби я був…, то...». Усі відповідають почерзі. 

«Моє послання у світ»

 Мета  –  розвиток творчого мислення,  уяви. 

Час –  5 хвилин на кожного учасника.

Інструкція щодо виконання вправи:

 1. Сформулюйте та запишіть коротке повідомлення,  гасло,  з яким ви хотіли б звернутися до людей (ваше послання у світ).

 2. Визначте,  хто з відомих персонажів  (літературних, кінематографічних, політичних,  спортивних,   мистецьких тощо) найбільшою мірою відповідає вашим вимогам для оприлюднення цього послання перед усім світом.

 3. Складіть п'ятихвилинне повідомлення від імені цього персонажу, щоб якомога повніше відобразити в ньому суть вашого послання у світ.

 4. Продемонструйте по черзі свої послання, кожному відводиться не більше 5 хв.

         Можна також дати можливість іншим студентам висловити своє розуміння почутого, оцінити ступінь його зрозумілості та легкості сприйняття. Викладач ініціює обговорення виступів, звертає увагу студентів на ті елементи, завдяки яким промова була б зрозумілою та прийнятою, або навпаки, викликала сумніви та недовіру (особливо зручно при цьому користуватися відеозаписом).

 

6.  Тренінгові вправи на рефлексію.

«Завершення речення»

 Мета  –    забезпечити зворотний зв'язок  щодо основних моментів вивченого матеріалу.

Час – 5-10 хвилин.

 Викладач роздає кожному студентові аркуш паперу, на якому написані 4-5 незавершених речень, наприклад: «Я дізнався що...», «Мене здивувало, що...»,  «Мені сподобалося, що...», «Можливо, було б краще,  якби...»,  а потім пропонує кожному студентові записати свої відповіді та здати аркуші. Якщо є час,  кожний студент по черзі зачитує свої записи групі.  Та можна провести корекцію знань, рефлексію мислення.     

«Оцінювання»

 Мета – оцінити ефективність засвоєння навчального матеріалу.

Час – 15 хвилин.

 Викладач розподіляє студентів на три групи, присвоює кожній групі власний символ ( наприклад, «професори», «магістри»); пропонує кожній групі сформулювати два запитання за тематикою заняття  (або заняття,  яке пройшло раніше).

 Вправа починається з того, що перша група ставить своє перше запитання другій, яка має сформулювати максимально повну відповідь. Третя група після відповіді  «критикує» другу і оцінює її відповідь за дванадцятибальною шкалою, обґрунтовуючи свою оцінку.  Далі групи міняються ролями: друга ставить третій своє перше запитання, а перша група оцінює відповідь і пояснює, як її можна поліпшити. Потім своє перше запитання третя група ставить першій, а друга оцінює відповідь. Процес триває, до того часу, поки кожна група має можливість поставити по одному запитанню двом іншим групам.

 Проводячи тренінгові вправи, потрібно дотримуватися принципів активності, творчої позиції, усвідомлення своєї поведінки, партнерського спілкування. А студентам пояснити, щоб робота була цікавою та ефективною необхідно бути активним, відвертим,   толерантним, говорити лише від свого імені і дотримуватися відведеного часу.       

 Отже, використання тренінгових вправ на заняттях сприяють соціалізації особистості студента,  формуванню умінь співпрацювати з іншими людьми, здобувати знання шляхом колективної діяльності, приймати рішення на основі співробітництва,  толерантного ставлення до протилежної точки зору; розвиткові когнітивних процесів, творчих здібностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

 

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ ТРЕНІНГУ Й ЗАВДАННЯ

 

Основні напрями роботи тренінгу	ЗАВДАННЯ
Розвиток комунікативної компетентності (приклад групи  «Тренінгу спілкування»).	розвиток здатності  встановити і підтримувати психологічний контакт під час спілкування; пізнання своїх можливостей і обмежень у взаємодії з іншими людьми; усвідомлення і зняття внутрішніх бар’єрів, що заважають ефективній комунікації; розвиток здатності прогнозувати поводження  іншої людини тощо.
Розвиток міжособистісної чутливості (приклад групи «Тренінгу сенситивності»).	розвиток здатності до самоаналізу й розуміння інших людей; розподіл спостережуваних і пережитих компонентів сприйняття іншої людини; розвиток здатності розуміти та прогнозувати відносини, почуття і стани людини в певних ситуаціях; розвиток чутливості учасників до групового процесу, пов’язаної із сприйняттям більш повного ряду комунікативних стимулів, одержуваних від іншого тощо.
Загальний особистісний розвиток учасників (приклад групи «Тренінгу особистісного зростання»).	формування адекватного уявлення про себе; освоєння системи понять і уявлень, необхідних для психологічного аналізу своєї особистості й соціально психологічних ситуацій; коригування не адаптивних особистісних установок; зняття внутрішньоособистісних конфліктів і напружень; формування навичок організації оптимального спілкування, конструктивного розв’язання конфліктів у спілкуванні, психологічного аналізу ситуацій тощо.
Розвиток самосвідомості.	коригування і розвиток самосприйняття; розвиток здатності до самоаналізу і рефлексії тощо.
Розвиток психічних процесів.	розвиток мислення (творчого мислення, рухливості мислення); розвиток пам'яті (оволодіння мнемотехніками); розвиток сенсорної спостережливості (розширення здатності фіксувати сукупність сигналів загалом) тощо.
Поліпшення суб'єктивного самопочуття і зміцнений психічного здоров'я.	розвиток здатності до емоційної та поведінкової саморегуляції; оволодіння навичками релаксації й керування м'язовим тонусом; набуття особистого досвіду           переживання змінених станін свідомості та його використання на практиці; робота з ресурсними станами тощо.
Забезпечення оптимального функціонування груп і людей у цих групах.	згуртування колективу; розв'язання внутрішньогрупових конфліктів;  зняття психоемоційного напруження в групі; полегшення процесів адаптації новачків до нових умов діяльності); освоєння соціальних і професійних ролей.
Коригування неадаптивних соціальних і особистісних установок.	розвиток професійно значущих якостей і психічних процесів; розвиток комунікативної компетентності, упевненості в собі; розвиток емоційної стійкості.

 

 

 

 

 

Таблиця 2

 

ПРИНЦИПИ ТРЕНІНГУ

( за С. І. Макшановим )

 

Організаційні принципи	принцип комплектування групи (за віком, психічними властивостями особистості тощо); принцип фізичної замкненості (постійний склад членів групи); принцип просторово-часової організації (зумовлює часові та просторові характеристики групи).
Принципи створення середовища тренінгу	принцип системної детермінації (утілення в середовищі тренінгу основних факторів змін психологічних феноменів людини та групи); принцип реалістичності (створення середовища, наближеного до реального: чим більше відрізняється лабораторне середовище тренінгу від реального, тим менша ймовірність перенесення набутих змін у реальне життя); принцип надмірності (створення можливості вибору різних варіантів подальшого продовження тренінгу).
Принципи поводження учасників	принцип моделювання (моделювання різних ситуацій, у яких учасники демонструють негативні й позитивні форми поводження); принцип активності (залучення до активної роботи всіх учасників); принцип щирості (кожен учасник сам визначає міру своєї щирості, але відомості, які він надає, мають бути достовірними); принцип довірчості (поважне ставлення учасників одне до одного); принцип дослідницької (творчої) позиції (створення креативного середовища, що стимулює учасників до самоаналізу, пошуку варіантів розв'язання проблем, дослідження особливостей і закономірностей міжособистісної взаємодії та пізнання інших учасників); принцип об'єктивації (усвідомлення) поводження (прийняття членами групи, особистої відповідальності за власні дії й учинки).
Етичні принципи	принцип конфіденційності (отримана в процесі тренінгу інформація не повинна виноситися за межі групи); принцип незавдання збитків (ведучий виходить із принципу «не нашкодь», що вимагає від нього високої міжособистісної чутливості та професіоналізму); принцип відповідності заявлених цілей тренінгу його змісту (послідовність ведучого в реалізації цілей, заявлених на початку тренінгу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3

 

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ Й ЗАСОБИ

ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГУ

 

НАЗВА ПРИЙОМУ	ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
Діагностичні процедури	Цей метод використовується в тренінгу : для відбору учасників у групу; як засіб одержання учасником нової інформації про себе; як засіб саморозуміння і саморозкриття; для забезпечення і контролю ефективності тренінгових процедур і тренінгу в цілому.
Інформування	Інформування проводиться через подання в доступній формі психологічних понять, опис випадків із власної практики. Також ведучий може допомагати окремим учасникам, які за­знають утруднень, забезпечуючи для них зворотний зв'язок і підтримуючи під час дій.
Психогімнастичні вправи	Дуже різноманітні й можуть бути спрямовані: на відпрацьовування бажаного поводження; розвиток пізнавальних процесів; розширення меж розуміння; фокусування на почуттях ; розвиток самосвідомості й багато чого іншого.
Рольові ігри	У процесі рольової гри учасникам надається можливість висловлювати почуття й думки, діяти в різні способи, але з урахуванням тієї ролі, яку вони грають, і відповідно до наяв­них в неї можливостей. Розігрування ролей: приводить до розширення меж самосвідо­мості; допомагає висловити приховані почуття й виплеснути накопичені переживання; дає можливість повправлятися в різних ти­пах поводження; допомагає навчитися контролювати свої емоції.
Психодраматичні прийоми	Суть полягає в розігруванні учасниками ролей у модельованих життєвих ситуаціях, що ма­ють для них особистісний сенс. Життя в психодраматичній групі формується як специфіч­на реальність, у якій учасники експериментують з різними життєвими ситуаціями, ролями й формами поводження.
Метод фіксованих ролей	Передбачає створення моделей, а потім пристосування їх до об'єктивної реальності. Наприклад, сором'язливого, невпевненого студента просять зіграти роль впевненого. Ключовим у цьому методі є те, що керівник та інші чле­ни групи повинні ставитися до цього учасника як до впевненої людини незалежно від його реальних дій.
Дебрифінг	Дебрифінг як дія є спеціально організованим обговоренням, рефлексією того, що відбува­ється, і процесом, зворотним інструктажу. Він дозволяє учасникам остаточно вийти з дії, ви­конуваної ними ролі. Може виконуватися піс­ля закінчення виконання вправи, програвання рольової гри. Під час дебрифінгу уточнюється зміст виконаного, установлюється зв'язок між уже відомим і тим, що знадобиться в майбут­ньому.
Групова дискусія	Це вільний вербальний обмін знаннями й думками між учасниками групи. Вона дозволяє навчити: конструктивного аналізу реальних ситуацій; вміння слухати, розуміти позиції опонентів; взаємодії з іншими учасниками.
Мозковий штурм	Це метод, похідний від групової дискусії, але з більш структурованою процедурою. Головна функція –  забезпечення генерації ідеї.
Психогімнастика	Є допоміжним методом. Дозволяє досягти та­ких цілей:                              діагностичної; коригувальної; соціометричної (надає інформацію про вза­ємини в групі та становище в ній окремих учасників); зменшення емоційної напруженості; активізації групової динаміки.
Проективне малювання	Є допоміжним методом. У процесі малювання людині надається можливість відбити (спроек­тувати) у малюнку особистісні проблеми.
Елементи музикотерапії	Може використовуватися у вигляді: «музичного тла», спрямованого на створен­ня необхідної атмосфери в групі; спеціально організованого прослуховування відповідної музики для зняття напруження й утоми членів групи; спеціально організованих процедур у фор­мі співу і гри на музичних інструментах, спрямованих на можливість творчої самореалізації учасників.
Домашня робота	Як домашню роботу керівник може рекомен­дувати учасникам виконати яке-небудь зав­дання, ознайомитися зі спеціальною літера­турою, провести спостереження або закріпити відпрацьовану в групі вправу.

Схема 1

ФУНКЦІЇ ВЕДУЧОГО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 2  

СТРУКТУРА ТРЕНІНГОВОГО ЗАНЯТТЯ

Вступ

 1. Привітання

 2. Уточнення самопочуття кож­ного. Створення атмосфери «тут і зараз». Виявляючи  емоційний стан, учасники розповідають, чоговони очікують від заняття, про зміни, які сталися внаслідок попе­реднього заняття.

 3. Пропозиція викладачем теми заняття. Інколи теми занять у зв'язку з попередніми висловлю­ваннями учасників можуть зміню­ватися у своїй послідовності.

 

Вправа для емоційної роз­минки.

 Спрямована на створення внутрішньої свободи учасників групи. Репертуар таких ігор чима­лий. Бажано, щоб вони добирали­ся близько до теми заняття. У довідниках з тренінгової роботи такі ігри належать до групи розми­нання.

 

Основна частина.

 Вправи пасивного характеру чергуються з рухливими іграми. Кожна з них завершується обов'язково обгово­ренням і висловлюванням учасни­ків про свої почуття та думки під час виконання вправи (рефлексія).

 

Підведення підсумків занят­тя.

 Висловлювання учасників по черзі про свої почуття, враження щодо виконаної роботи, побажань викладачу та групі.

 

Прощання.

 Це   своєрідна ритуальна дія і може мати різні форми проведення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрєєва В.М., Григораш В.В. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром. – Харків, 2006. – 352с.
2. Бикова В., Ніколова Н. Тренінг – форма інтерактивного навчання // Освіта. Технікуми, коледжі. – 2010.- №2. – С.38-40.
3. Донченко С., Соколова О. Пошук нових форм методичної роботи // Освіта. Технікуми, коледжі. – 2009.- №3. – С.45-46.
4. Жерносек  І.П.   Організація методичної роботи в школі. - К., 1995.
5. Жерносек І.П. Науково-мето­дична робота відділу освіти //Рідна школа. - 1997. - №7.   
6. Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2006.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на методичну доповідь

викладача Могилів – Подільського технолого-економічного коледжу

Вінницького національного аграрного університету

Кордонської А.В. на тему:

«Використання тренінгових технологій

на заняттях української словесності»

 

 Актуальність теми доповіді викладача Кордонської А.В. зумовлюється тим, що одним зі шляхів формування навчальної компетентності студентів є використання на заняттях тренінгів.

Викладач наводить та розкриває види тренінгових вправ, які використовуються сьогодні на заняттях словесності: організаційні; мотиваційні; комунікативні; креативні; розвитку когнітивних процесів; рефлексивні.

 У доповіді викладач Кордонська А.В. зазначає,  що використання тренінгових вправ сприяють соціалізації особистості студента, формуванню умінь співпрацювати з іншими людьми, здобувати знання шляхом колективної діяльності, приймати рішення на основі співробітництва,  толерантного ставлення до протилежної точки зору; розвиткові когнітивних процесів, творчих здібностей.

  Матеріали методичної доповіді можуть використовуватися викладачами української літератури  для самоосвіти.

Рецензент       _________     І.С.Войцехівська