ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ МАЛИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ЖАНРІВ У ПРОЦЕСІ ЗАСВОЄННЯ ПЕРШОКЛАСНИКАМИ ЗВУКО-БУКВЕНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ МАЛИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ЖАНРІВ У ПРОЦЕСІ ЗАСВОЄННЯ ПЕРШОКЛАСНИКАМИ ЗВУКО-БУКВЕНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 Стан розробки досліджуваної проблеми у практиці початкової школи

 Аналіз передового педагогічного досвіду (С.І.Павловської, О.С.Криворучко, Н.Д.Охріменко, Т.М.Патлань, С.О.Ращупкіної,  Л.І.Коби, С.В.Милоголовкіної, О.М.Бишляги, А.С.Саричевої, О.О.Пересунько,  С.Б.Кутковець, І.Г.Маньової) дозволяє говорити про те, що у практиці роботи досвідчених учителів початкових класів зібрано чимало дієвих методів, прийомів, форм роботи з використання творів малих фольклорних жанрів у навчально-виховному процесі молодших школярів.

 Так, учитель початкових класів Олександрівської школи №2, С.І.Павловська, переконана, що твори малих фольклорних жанрів, зокрема прислів’я і загадки, нерідко слугують мотиваційним прийомом створення проблемної ситуації на уроці. Так, з прислів’я «За добро добром платять» починає вона урок читання і пропонує загадку, відповідь до якої закодована в ребусі. Відгадавши загадку і обговоривши зміст прислів’я, учні дізнаються про тему уроку.

 Такі прийоми, на думку педагога, сприяють концентрації уваги школярів на темі уроку і допомагають формувати в них нестандартну розумову діяльність.

Оскільки  розвиток мовлення і техніка читання багато в чому залежать від сформованості артикуляційного апарата і вміння володіти ним, то кожен урок читання С.І.Павловська починає з мовленнєвої розминки: «Чітко вимовляйте голосні звуки. Тепер вимовляйте їх тихо; голосніше; голосно; тихіше; тихо» [див.:47, с.51].

 Скоромовки використовуються нею як багатоцільова і багатофункціональна вправа. За її допомогою учні відпрацьовують дикцію, дихання, тренують артикуляційний апарат.

  Методика роботи над скоромовкою наступна: скоромовку прочитують кілька разів мовчки для ознайомлення; вголос – для колективної роботи над усвідомленням змісту. Спочатку читають повільно, щоб усі звуки називалися правильно, потім швидше, щоб подумати над правильним диханням, і нарешті, максимально швидко – це вже весела гра, в якій кожен намагається не збитися і не зіпсувати скоромовку.

 Робота над скоромовкою на цьому не закінчується. Учням пропонуються індивідуальні картки з надрукованими реченнями. За одну хвилину треба попрацювати самостійно так, щоб довести читання цих речень або одного з них до темпу скоромовки.

 Підтримують постійний інтерес до самостійного читання вікторини, що використовуються на різних  етапах уроку, зокрема  для актуалізації опорних знань або їх узагальнення. Вчитель зачитує фрагменти вивчених творів, а діти відгадують їх назви. Згодом такі запитання пропонують один одному самі учні. Іноді навіть змагання виникає між групами школярів: хто більше пригадає казок чи віршів з певної теми.

 С.І.Павловська намагається поєднувати колективні форми навчальної діяльності учнів з груповими та індивідуальними, а також диференціює завдання відповідно до можливостей дітей.

А от О.С.Криворучко, щоб зробити урок української мови цікавим, насиченим і сучасним, у своїй практиці використовує два типи уроків, які передбачають безпосередній зв’язок основного програмного матеріалу з народознавством.

Вона зазначає, «щоб не користуватися підручниками і доволі застарілим дидактичним матеріалом, готую так звані «ілюстровані» уроки, на яких теоретичний матеріал ілюструється на фольклорних творах. Учні виконують завдання, аналогічні до вправ підручника, але вчаться працювати з цілим текстом, сприймати мовні явища в комплексі, засвоюють вирази і способи висловлювання думки, властиві українському фольклору» [див.:26, с. 23].

Наприклад:

1. Записати прислів’я і приказки, вставити пропущені букви, пояснити орфограми.

 За тижд…нь – В…ликдень, н…делечко ч…рвоне яєчко.

 Будь в…ликий, як в…рба, а здоровий, як вода, а б…гатий, як з…мля.

 Красна ріка б…р…гами, а В…ликдень – п…рогами.

 –Коли вживаються ці прислів’я? (На вербному тижні)

2. Списати, вставити пропущені букви, підкреслити орфограму, пояснити написання дієслів.

 Від вовка вт…кай, а від посту не вт…чеш.

 У фарбах к…тається, до церкви зб…рається.

 К…тися, к…тися, яєчку! Як моє перше буде, то й ваші заб…ре.

 –Про що йдеться у цих творах? (про Великдень) [ 26, с.24].

Не залишає О.С.Криворучко поза увагою і загадки, як-от:

 Що святіше за хліб (Паска).

 В одній бочці два тіста, а не змішуються (Яйце).

 Далі урок продовжується: триває розповідь про найважливіші великодні страви – паску, писанки, види писанок та техніку їх виготовлення (з показом справжніх писанок або листівок з їх зображенням) [26, с. 29].

Інший педагог, Н.Д.Охріменко, слушна в тому, що кожна людина, маленька чи доросла, має свій внутрішній світ. Хтось від природи розумний, обдарований, а хтось звичайний, але любить тварин, допомагає меншим і старшим тощо. Усі ці та інші якості складають внутрішній світ людини, який учителі збагачують і вдосконалюють засобами народної мудрості [39,с.16-19].

Учитель вважає, що це важливо передусім через те, що сьогодні, у час розквіту телебачення, комп’ютеризації, у школярів зменшився потяг до рідного слова, до книги. А це, вочевидь, і впливає на інтелектуальний рівень учнів, про який на кожному уроці має дбати вчитель.

Надія Дмитрівна у своїй роботі широко використовує твори малих фольклорних жанрів, а якщо урок безпосередньо пов’язаний із вивченням прислів’їв, приказок, народних прикмет, то підходить до його організації творчо, пропонуючи, приміром, гру-змагання: виходять два учні, один говорить першу частину прислів’я, а другий закінчує його, потім навпаки.

  Млин меле – мука буде, язик…

  Який ткач - …

  Куди орли літають, туди …

  Слово не стріла, а …

  Хто береже слова, збереже …

  На любов і смак …

  Щастя біжить, а …

  Не одежа прикрасить людину, а …

 Використовувати прислів’я в якості тренувальних мовних вправ радить Т.М.Патлань, наприклад:

 1. Віднови прислів’я, поясни зміст. Підкресли іменники жіночого роду в родовому відмінку. Виділи закінчення.

 Людина без вітчизни  роком стає

Людина без освіти  од квітки

Без роботи день   блищить

В усякої справи   сонце не гріє

Приказка яскравіша  як дзеркало без оправи

Плуг від роботи   вже й ріка тече

Без Батьківщини і   початок важкий

Крапля до краплі –   як соловей без пісні[40, с.14].

 Учитель-методист гімназії №290 м. Києва, С.В.Миголовкіна, на уроці читання у 3 класі з теми «Усна народна творчість» використовує плакат-квітку «Усна народна творчість». Ця квітка має такий вигляд:

На  етапі  «Емоційна і змістова підготовка учнів до роботи на уроці» вчитель вивішує на дошку плакат-квітку із закритими пелюстками. Протягом уроку учні повинні допомогти їй розквітнути. Для цього учням потрібно виконати стільки завдань, скільки пелюсток у квітки. Наприклад:

Завдання 1.

–Коли ви були ще зовсім маленькими, не вміли говорити,  ваші матусі

тішили вас, своїх немовлят, різними пісеньками або ж віршиками. Тішили, коли купали чи гойдали у колисочці, коли бавилися з вами. Промовляння цих творів супроводжується відповідними рухами та жестами, покликаними фізично зміцнювати дитину, створювати радісний та бадьорий настрій. Як називаються ці твори? (Забавлянки.)

–Розкажіть, які ви знаєте забавлянки.

Діти з ляльками розповідають забавлянки й утішки, чукикали

(гойдання на  коліні), маленькі римовані діалоги, що заохочують до розвитку мовлення, примовлянки до різних дій протягом дня (прокидання, вмивання, сон) і супроводжують  промовляння своєрідними рухами, жестами чи вправами (з елементами пальчикових ігор).

–Що ж таке «забавлянки» і для чого вони призначені?

(Забавлянки, або утішки, потішки, чукикали – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту й ігрової спрямованості. Завдання забавлянок – фізично зміцнювати дитину, створювати радісний та бадьорий настрій.

 Потішки, або утішки, – невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їх призначення – заспокоїти дитину, щоб вона швидше заснула.

 Пестушки – коротенькі віршики, що виконуються у поєднанні зі своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності.

 Окрему групу забавлянок становлять твори, які виконуються дорослими  під час підкидання дитини на коліні або нозі. Народна назва таких творів – чукикали).

–Молодці! Ви виконали  перше завдання, і  на квіточці відкрилася одна

пелюстка.

 «Використання такого типу обладнання допомагає  вчителеві підтримувати інтерес учнів протягом усього уроку, спонукати їх до діяльності», – зазначає вчитель [35, с. 14-18].

Таким чином, вчителі-практики пропонують різні види і форми роботи з народознавчим матеріалом, зокрема творами малих фольклорних жанрів, як на уроках української мови в початковій школі, так і в позанавчальний час, що дозволяє оптимізувати й урізноманітнити навчально-виховний процес, підвищити результативність засвоєння молодшими школярами програмного матеріалу  з усіх мовних розділів.

Дидактичний матеріал для засвоєння першокласниками
звуко-буквеної системи української мови

Аналіз чинної програми з української мови (Типові освітні програми для закладів загальної середньої освіти. 1-2 класи.-К.:ТД «Освіта-Центр»,2018.-240с.) дозволяє говорити про те, що метою рідномовної освіти для загальної середньої освіти є розвиток здатності учнів спілкуватися українською мовою для духовного, культурного й національного самовияву, послуговуватися нею в різних сферах життєдіяльності тощо.

Відповідно до цієї мети, сформульовано ряд завдань, з-поміж яких чільне місце посідає завдання, що передбачає розвиток уміння вдумливого читання і базових правописних умінь [56, с.22]. Реалізацію цього завдання уможливлює належне опанування першокласниками звуко-буквеною системою української мови.

На допомогу вчителю підготовлений підручник «Українська мова. Буквар» (Підручник для 1 кл. закладів загальної середньої освіти: у 2 Ч.- Ч 1(Ч 2) /М.І.Чумарна.-Тернопіль:Навчальна книга-Богдан,2018.-80с.).

Цей підручник побудований у повній відповідності до програми першого року навчання. Теоретичний матеріал у ньому подано у повній відповідності до вимог сучасної лінгводидактичної науки, у чіткій системі, логічно та в доступній для дітей формі. Підручник якісно ілюстрований, містить цікавий дидактичний матеріал, укладений із використанням, у тому числі, творів малих фольклорних жанрів: скоромовок, загадок, лічилок, дитячих віршиків тощо. Наприклад, для належного засвоєння учнями звука «ч» автором підручника запропоновано 1) скоромовку: Чомусики,чомукали, чомкали,чоломкались; 2) загадку: Уночі

Хто не спить вночі?

Сови і сичі

-Ух-ух-ух- кпмчать сичі:

Хто спече нам калачі? (….?)

Для засвоєння вимови звуків «ґ», «с» доречними, на думку автора підручника, можуть бути скоромовки:

«с»: Летіла сойка та під небесонька, та сіла сойка на сосноньку;

«ґ»: Ґудз ґудзувати – не загудзувати [61, с.17-20].

На наше переконання, для автоматизації звуків у словах та реченнях, дуже корисно використовувати чистомовки, або скоромовки, з певними  «проблемними» звуками. Проте слід зауважити, що до того, як приступати до промовляння чистомовок, учні  мають вільно вимовляти ті звуки, які використовуються в них, інакше очікуваного результату не буде.

 Методичні рекомендації для вчителів:

1.     Урізноманітнюйте вправи, вимовляючи ті чи інші словосполучення тихіше, голосніше, швидше чи повільніше, імпровізуйте. Головне, щоб учням було цікаво.
2.     Не забувайте хвалити учнів за успіхи. Крім того, що їм буде просто приємно, це ще й спонукатиме їх старатися й надалі. 
   Наприклад:

«Л»

Ла-ла-ла: Алла дівчинка мала.
Ли-ли-ли: В гост ми до неї йшли.
Л’є-л’є-л’є: Чаю Аллочка нал’є.
Лі-лі-лі: Ось лимони на столі.
Лю-лю-лю: Дуже кисле не люблю.
Ля-ля-ля: Стала білою земля.
        «Р»
Ра-ра-ра: Дуже рада дітвора.
Ар-ар-ар: Ми поїдем в зоопарк.
Ро-ро-ро: Доберемось на метро.
Ру-ру-ру: В зоопарку кенгуру.
Ра-ра-ра: Закінчилася в нас гра.
Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі?
Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю.
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?
Ря-ря-ря: Небо синє, як моря.
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?
Ри-ри-ри: Там літають комари.
Ра-ра-ра: З комарами мошкара.
Ра-ра-ра: Розбігаймось до утра!
       «Ч»
Ічка-ічка-ічка: Ось глибока річка.
Ачка-ачка-ачка: Пливла по річці качка.
Єчки-єчки-єчки: Знесла вона яєчки.
Чат-чат-чат: Навиводить каченят.
Чить-чить-чить: Плавать діточок навчить.
Ічці-ічці-ічці: Попливуть разом по річці.
        «В»
Виделкою Вова вареники їв,
А Вітя водиці з відерця відпив.

Вже весна і тане крига,
Врешті, весняна відлига.
  «Г, Ґ»
Гном в гаю гуляв годину,
Назбирав грибів корзину.
Йшла Ганнуся в гастроном,
Їй шагав назустріч гном.
Ніс с грибами він корзину,
Дав Ганнусі половину.

Гриць газету покупає,
В ній кросворди розгадає.
І за розум, не за вроду,
Він отрима нагороду.
 

Ґава гудзик відшукала,
І в гніздо собі поклала.
"Я ґадзиня- мастериця,
Все в ґадзівстві знадобиться!"
На ґринджолах із гори
Їхав натовп дітвори.
Ой! Мала упала Юля
І тепер на лобі ґуля.
           

 «Д»
По дорозі йду додому,
Все з дитинства тут знайоме:
Деревина-дуб стоїть,
В небо сивий дим летить,
У дворі гуляють діти,
В дім дверцята неприкриті:
Дім запрошує ласкаво:
Тут і деруни, і кава,
Добрі люди проживають,
Про добробут вони дбають.

Дудку дав Дмитро мені,
"Дуй у дірку до-ре-мі!"
Щось не дам її ладу,
Все виходить "ду-ду-ду"!
        «ДЖ, ДЗ»
Кукурудза на городі
Дивувалась своїй вроді:
В дзеркало дивилася,
Дуже чепурилася.

Білі зуби, коса довгенька,
Та сукня гарна, зелененька.
 

Дзюрчить у лісі джерело,
Вода дзеркальна в ньому.
Допомагає джаз лісний
Перебороти втому.
           «Ж»
На болоті журавель жував журавлину,
А у лісі їжачок – живильну ожину..

 

Жук у житі зажурився,
Жвавий джміль десь забарився.
Жук жужжить: "Хвилююсь я,
Дружба в нас на все життя".
 

У калюжі вужик жив,
З жирной жабой не дружив,
Жабка його ображала:
"В тебе, вуж, немає жала!"

Ріже ніж коржі смачні –
Женя торт спекла мені.
           «З»
Їде Зоя в зоопарк,
Ось її зупинка.
Вийшла Зоя із таксі,
Засміялась дзвінко.
"Зебра, заєць, зубр, змія –
Тут їх всіх побачу я!"

Під березою в грозу
Заховав Захар козу.
            «К»
На городі в нас картопля,
Кавуни і кабачки.
Є калина, є капуста,
Є червоні бурячки.

В казаночку камбалу я варила чималу,
Перцем, сіллю задобрила,
юшкой друзів пригостила.
В калюжі купалась казарка,
Їй влітку у пір’ях так жарко!
              «Л»
З братом ми були у лісі,
Гриби збирали на узліссі,
Дві корзини чималі
Ми додому притягли!
          «М»
В мисці масло й макарони,
З’їсть їх Марк, як охолоне!

Мухомор і білу мишу
Малював маленький Міша.
          «Р»
Я на руку рукавицю
Одягаю брату Грицю.
Він незграбний, ще маленький,
Хай не мерзне мій рідненький.

Моркву, перець і гарбуз
Посадив старий дідусь.
Йшов по біру старичок,
Опирався на дрючок.

Я зараз з буквой "Р" один
Перерахую всіх тварин:
Риба, тигр, верблюд, барсук,
Рак з клешнями замість рук,
Рись, рисак і кенгуру,
Кріт до себе ліз в нору,
Нерпа і жирафа гарна,
Зебра, морж, корова, сарна,
Ще черепаха, носоріг,
Більш пригадати я не зміг!
Рута-м’ята розпустилась -
Ароматна і кріпка.
Бджоли та джмелі над нею
Наче пляшуть гопака!
            «С»
Мій дідусь живе в селі,в нього сиві вуса.
Я сокирою рубати в дідуся навчуся.
Я навчусь траву косити і в сарай її носити.
Дідусю бракує рук – допоможе йому внук.

Садівник в саду працює,
Сапа в нього і граблі.
Він сапає й обгортає
Все, що лізе із землі.

І посилки, і листи носить листоноша.
Хоч від нас далеко пошта – це приємна ноша.
Мати просить в Саші: "Син!
Ти сходи у магазин!
Купиш сир, ситро, сирок,
І яєць один лоток,
М’яса, сухарів, редиски,
Сині сливи і іриски,
Ще насіння, сіль, сирок,
І смородину, синок,
Трохи сала й ковбасу!"
"Мамо, я ж не донесу!"
        

«Ф»
Фазан-футболіст дуже любить футбол
Як форвард фазан забиває свій гол.
         «Х»
Художник малює худобу і хату,
За це він отрима хвалу і зарплату.

Якось кухару на вухо
В кухні шепотіла муха:
"Хоч з тобою не дружу,
Хліб спекти допоможу".

Хмара сонце заховала,
В хащі холодно всім стало.
         «Ц»
Гриць малює олівцем
Гусеницю з горобцем.

Цеберку цесарка в крамниці взяла,
В цеберку цесарка яєць нанесла.
Жив цар у палаці,
Спав цар на матраці,
Якось цар всю ніч не спав -
Йому цвіркунчик заважав.
Ну, а зранку у віконце
Вже заглядувало сонце.
Прокидайся цар, бо ранок -
На столі стоїть сніданок.
Там і яйця, і цукерки,
І цибулі пів цеберки!
            

«Ч»
Під кущем курча гуляє,
Черв’ячка собі шукає.
Мати-квочка поруч з ним,
З сином крихітним своїм.

Качка чотири яєчка знесла,
В червні вона каченят навела.
Ходить тепер вона з ними на річку
Їсть по дорозі смачненьку суничку.
Своїх друзів пригощаю,
Наливаю в чашки чаю,
Ось варення із порічки,
А ось тістечко з сунички.
          «Ш»
Ми до школи швидко йшли,
Кущ шипшиновий знайшли.

Для машини це як дім,
Тепло й затишно у нім.

Використання запропонованих скоромовок дозволяє одночасно вирішити кілька завдань: розвинути увагу і пам’ять першокласників; сформувати вміння правильної вимови звуків; прищепити любов до рідного слова і рідної мови взагалі.

Під час засвоєння першокласниками звуко-буквеної системи української мови доцільно, на нашу думку, використовувати загадки і невеликі за обсягом дитячі віршики, які, в тому числі, сприяють розвиткові мислення школярів (див.:додатки).

Висновки

 1.Використання на уроках рідної мови творів малих фольклорних жанрів, навіть й тих, що пропонуються у підручниках (скоромовки, лічилки, загадки, дитячі віршики, прислів’я, приказки тощо), допомагає дітям зрозуміти національні цінності українського народу; активізує у школярів мислення, розумові можливості, прищеплює естетичні почуття.

 2. В арсеналі сучасного творчого вчителя чимало дієвих методик, що підтвердилося в ході вивчення передового педагогічного досвіду. Ці методики доцільно наслідувати, пристосовувати до конкретної навчально-виховної ситуації, а також вдосконалювати.

 3.Виходячи з мети і завдань уроків української мови слід добирати такі твори малих фольклорних жанрів, які якомога більше сприятимуть реалізації дидактичної мети. Особливу увагу слід приділяти невеличким за формою дитячим віршам, скоромовкам, лічилкам і загадкам. Використання таких творів сприятиме належному засвоєнню першокласниками програмного матеріалу і забезпечить всебічний розвиток дітей.

ДОДАТОК А

МЕТОДИЧНІ НАСТАНОВИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАГАДОК

 на уроках української мови в 1 класі

ДОДАТОК Б

ЗАГАДКИ ПРО БУКВИ
* * * 
Що стоїть посеред Києва?
(Буква «Є»)

* * *
Гора й долина – що між ними?
(Літера Й)
* * *
Чим закінчується літо,
А починається осінь?
(Буквою О)

* * * 
З «і» - лежу я на дивані,
З «и» - пливу я в океані.
(Кіт-Кит)

* * *
Це не літера, а знак – 
Не поставиш абияк!
З ким у нього дружба є?
Тільки з Ю, Я, Ї, та Є!
(Апостроф)
* * * 
Схожа я на м’який знак,
Тільки от пишусь не так.
Він – ногами догори.
Клоун, що не говори.
Я ж, мов панночка, ходжу:
Ніс – вгорі, каблук – внизу. 
(Буква Р)
* * * 
Угорі – гачок,
Унизу – гачок,
А поміж ними – язичок.
(Буква Є)
* * * 
Що за буква таємнича?
Не смішна вона, здається,
Хто ж її повторить двічі,
Той одразу засміється.
(Буква Х)
* * * 
З неї слова не почати,
Їй всередині стояти
Доля випала сумна.
Що ж за літера вона?
(Буква И)
* * * 
Я – товариш голосних,
Та стараюсь не для всіх.
Тільки над Є, І, Ю, Я
Висить скибочка моя.
(Апостроф)
Загадки про м’який знак (Ь)
* * *
Ще й це завдання розв'яжи, 
Чи все тут правильно, скажи: 
«Полює в лісі хижа рис...», 
«Рись на сніданок любить рис...»
(М’який знак)
* * * 
Далі літера німа,
В неї голосу нема,
Та про її м’який характер
Лине слава недарма
(М’який знак)

ДОДАТОК В

ВІРШІ ПРО БУКВИ

Вірші про букву А
* * * 
А - в алфавіті - найперша!
А - в алфавіті - найлегша! 
А іще ця буква А, 
І дзвінка, і голосна. 
А ще хоче буква А, 
Щоби Алла букви знала, 
А тоді до школи йшла.

* * * 
Цю букву знають всі на світі,
Вона найперша в алфавіті,
Весела, гарна й голосна,
І найскромніша буква А!
* * * 
Вірші про букву Б
Подивився знак в люстерко – 
І в  очах йому померкло: 
Він впізнать не міг себе –
Схожий став на букву «Бе» 
Буква «Бе» - як бегемотик: 
Отакий товстий животик!
* * * 
Подивись, прошу тебе:
Ключ в траві, як буква Б!
Тут веселик походив,
Ключ від азбуки згубив.
* * * 
Вірші про букву В
Буква "В" така цікава: 
Стовпчик вверх,
Дві дужки справа.
Так в алфавіті живе 
Всім потрібна буква "В".

* * * 
В букві В,
Напевно, вата,
Бо ця буква товстувата.

* * * 

Вірші про букву Г
Зарядку букви - малюки 
Робили після сну. 
«Те» підняла аж дві руки, 
А буква «Ге» лише одну.

* * * 
Га-га-га та Ге-ге-ге…
Це напевне буква Г?
Буква Г якраз така,
Неначе шия в гусака.
* * * 

Вірші про букву ґ
* * * 
Буква Ґе з ріжком вгорі
Посміхнулась дітворі:
- Щоб дзвінкішу чули мову,
Я прийшла в абетку знову.
* * * 

Вірші про букву Д
Буква «Де» немов на лавці, 
На твердій стоїть підставці.

* * *
Буква Д, наче дім,
Височенний дах на нім.
* * * 

Вірші про букву Е
Бідний гребінчик! 
Що з тобою сталось? 
Тільки 3 зубчики з усіх і осталось. 
- Ти помиляєшся, я не гребінець! 
Я буква «Е». Згадав? 
Ну й молодець! 
* * * 
Буква Е, поглянь в люстерко:
Схожа ти на етажерку!
* * * 

Вірші про букву Є
- Не ховайся, букво Є,
Озовися, де ти є?
- Я, сказала буква Є, - 
У словах: моє, твоє,
У фойє і в ательє,
У єхидни, у єнота,
А нема – у бегемота.

* * * 
Зажурилась буква Є,
Хоча все у неї є.
Але слів на букву Є
Небагато в мові є.
Тож потіште букву цю
І назвіть їй по слівцю.
* * * 

Вірші про букву Ж
Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Своїх діток стережу, —
Каже жук.
І стереже.
Він і сам, як буква "Ж".

* * * 
Буква «Ж» - неначе жук,
Що потрапив нам до рук.
Хоч листочків «Ж» не їсть,
Та кінцівок має шість.
* * * 

Вірші про букву З
Збоку, знизу і згори
Схожа «З» на цифру три.
Є три зуби в буки «З»,
Ними все вона гризе.

* * * 

Вірші про букву И
* * * 
И блукає дуже близько.
І співає дуже низько.
Ти тихенько підійди — 
І скажи їй: "Букво И,
Подивися, як розквітли
Наші ниви і сади!»
* * *
Дід брусочок третій клав
Для упору навскоси,
Так він хвіртку змайстрував.
Я ж дивлюся: буква И.
* * * 
Вірші про букву І
- Гей, хлопчику!
- Я не хлопчик.
- Гей, стовпчику!
- Я не стовпчик.
- Хто ж ти такий?
- Буква І.
- А що в тебе на голові – шапка?
- Ні, крапка!

* * * 
Буква «І», неначе свічка,
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над «І».

* * * 
Вірші про букву Ї
«І» без «Ї» не ступить кроку,
Поміж ними  свар нема,
«І» до «Ї»  моргає оком,
«Ї» у відповідь – двома.
* * * 
Ранні птахи солов’ї,
Покажіть нам букву Ї!
Буква Ї така ж, як І,
Тільки крапок зверху дві.
* * * 

Вірші про букву Й
Ей, малий!
Ти хто такий?
Я - не хто.
А буква "Й".
Щоб мене не сплутать з "И",
Я купив берет новий.
Не великий, не малий.
Подивіться, ось який.
* * * .

Вірші про букву К
Каченята йшли рядочком, 
Раптом гілочку знайшли, 
Із якої 2 листочки 
Вниз і вгору відросли. 
Качка, дітям: «ках-ках-ка» 
Придивіться: буква «Ка».

* * *
Вірші про букву Л
Лев, лисиця і орел
Дуже люблять букву «Л»
З букви «Л» для цирку          
Змайстрували гірку,
Щоб катались звірі
І жили у мирі.

* * * 
Вірші про букву М
Дві сестрички невеличкі 
Одягли нові спіднички. 
Узялись міцніш за руки –
І гулять мерщій на луки. 
Біжимо - не доженеш, 
Не сестричок - букву «М».
* * * 
Вірші про букву Н
Буква «Н», немов драбинка:
Палки дві і перетинка.

* * *
- Чи це буква, чи драбина? –
Дивувалася дитина. 
Ну, якщо один щабель, 
То, звичайно, буква «Н».
* * * 
Вірші про букву О
Буква «О» така-от кругла, 
Хто не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, - хоч котись!

* * * 
Сонечко кругленьке – 
Як бублик, колесо.
Точнісінько таке ж воно
Як наша буква «О».
* * * 
Вірші про букву П
Гарні хлопці-молодці
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав – 
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі:
Буква «П» вже у дворі.

* * *
Я із букви П торік
Змайстрував собі турнік.
Підтягаюсь разів сто я,
Маю силу і здоров’я.
 

* * * 

Вірші про букву Р
Виліз равлик на стеблинку, 
Зупинився і завмер,
На собі несе хатинку, 
А вона - як буква «Р».
* * *
Вірші про букву С.

Буква «С» не стулить віч — 
Світить місяцем всю ніч, 
А коли приходить ранок, 
Округляється серпанок; 
Сонце, наче буква О, 
Над землею попливло. 
І до нього, як до мами, 
Діти тягнуться руками.

* * *
Вірші про букву Т
Тук-тук-тук, ток-ток-ток – 
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте,
Схожий він на букву «Т».
Вірші про букву У
Сказав горобчик:
Букву «У» боюсь я дуже, татку. 
Татусь питає: «А чому?»
- «У» схожа на рогатку!

Вірші про букву Ф
Буква «Ф» взялася в боки, 
Одягла мерщій вінок. 
Лиш почує де музики, 
То найперша йде в танок.
* * * 
- Що це, що це за підскоки?
Це ж у кого руки в боки?
- Буква Ф на довгій ніжці
Пострибала по доріжці.
* * * 

Вірші про букву Х
* * *
Плоскогубці розійшлися,
Розсміялись: ха-ха-ха!
Ці веселі плоскогубці
Схожі з літерою Х!
 

* * * 

Вірші про букву Ц
Ми домалюємо перо
В папасі букви «П».
Тоді її перевернем
І вийде буква «Ц».

* * * 

Вірші про букву Ч
Буква «Ч»,
Немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою
Чотири,
Буква схожа 
Трішки.

* * *
Вірші про букву Ш
На дворі лежить поліно,
Трійко пташок зверху сіло,
Подивись, ну й чудеса – 
Вийшла з пташок буква «Ш».
* * *
Каже братик Тимошу:
- Хочеш, букву напишу?
Три стовпці, внизу – межа,
Це для тебе буква Ш!
* * * 
Вірші про букву Щ
Букві Щ сказала Ш:
—  Ти стрибаєш, як лоша. Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу...
—  А відгадка тут проста:
Я — з хвостом,
Ти — без хвоста.

* * *
Вірші про м’який знак Ь
Я – не шість!
Я – м’який знак!
Це повинен знати всяк.
Я – не літера нова.
Я пом’якшую слова.
От наприклад: хміль і тінь,
Півень, заєць, сіль і кінь.
Далі сам подумай ти,
Де ще знак м’який знайти.

* * * 
Я в алфавіті – в кінці,
В мене усміх на лиці.
Не хизуюсь я, але…
Вам без мене буде зле.
Бо як тільки я у слові,
Слово – м’якше для вимови.

* * * 
Вірші про букву Ю
Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Згогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові "Юля",
І в словах "сміюсь", "стою".
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.

* * *
Вірші про букву Я
Десь пропала буква О. 
Ми шукаємо давно. 
Де ж поділася вона? — 
Не знайдемо до темна. 
А вона, от чудасія! 
Всілась букві Л на шию 
І від радості сія: — 
Ось де Я! Ось де Я!

* * * 
Буква "Л" - наче гірка 
В дитячому садочку, 
Де протер ти до дірки 
Штани і сорочку.

Буква "Г" - молоток, 
Що ним шумно твій тато 
Годівницю майструє 
Птахам завзято.

Буква "О" - мов криниця, 
Де мати нап'ються 
Тих казок "на добраніч", 
Що з лиха сміються.

Буква "И" - два стовпи, 
Поміж них - наче сходи, 
Сходи ввись до вершини, 
До рідної мови.
Р. Голіней