Віктор Гюго. «Собор Паризької Богоматері». Особливості змалювання боротьби добра і зла, гуманістичний пафос роману. Образ Собору

Віктор Гюго. «Собор Паризької Богоматері». Особливості змалювання боротьби добра і зла, гуманістичний пафос роману. Образ Собору. Урок №5 Презентацію підготувала Бондар Валентина Іванівна,вчитель зарубіжної літератури. Ямпільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Ямпільської селищної ради. Сумської області

Образ Собору в романі Віктора Гюго. Думка зосередити події у творі навколо Собору Паризької Богоматері належала самому письменникові. У Собора є своя доля, він, як і інші персонажі, показаний у контрастах, має свої таємниці.

Собор – «це велична кам’яна симфонія, колосальне творіння однієї людини й одного народу, єдине і складне»«Це споруда перехідного періоду»«Старовинний храм, увесь тріпотливий і дзвінкий, був сповнений нестихаючою веселістю дзвонів. У ньому постійно відчувалася присутність якогось гомінкого і свавільного духу, що наспівував усіма цими мідними вустами»На всю глибину стало видно внутрішню частину Собору: похмурого, вбраного в жалобу, ледь освітленого кількома восковими свічками, що мерехтіли на головному вівтарі»

За християнським віруванням Богоматір віддала свого сина на муки, щоб врятувати людство. Собор на її честь – це данина її безмежної любові до людей. Гюго – романтик суворо дотримується погляду на роль християнства в житті людства, його впливу на розвиток цивілізації. Описуючи Собор та враження, яке він справив на людей, Гюго дотримувався проголошеного ним в літературному маніфесті принципу контрасту, показуючи зіткнення добра і зла, прекрасного і потворного. Світлим сценам протиставлені епізоди, які малюють негативне в житті героїв.

Собор - жива істота в романі, чи не один з найголовніших героїв людської трагедії, ціла епоха в історії Франції. Це фрагмент справжньої історії. Його неодноразово намагалися знищити, але соборні мури витримали хвилі людської люті, за свій вік вони вдосталь побачили крові, страждань, людських сліз. Саме тому Гюго і обрав його не тільки місцем подій великого історичного роману, а й головним героєм. Собор - це символ духовного життя французького народу, збудований руками сотень невідомих майстрів, вираз народної душі. У романі він не був осереддям релігійної віри, а став місцем життєвих пристрастей. Собор дав притулок народним героям, з ним тісно пов'язана їхня доля. Собор живе своїм таємничим життям, приваблює одних багатством, інших мудрістю, красою, беззахисних - останньою надією врятуватися.

До того ж сама церква, цей величезний Собор, що з усіх боків її обнімав, охороняв і зберігав, діяв цілюще. Величні лінії його архітектури, релігійний характер усіх предметів, що оточували молоду дівчину, благочестиві й світлі думки, які ніби видихало це каміння з усіх пор, благотворно впливали на неї всупереч її волі. Звуки, що долинали з храму, мали в собі стільки благодаті, були такими урочистими, що заколисували її хвору душу. Монотонні співи священнослужителів, відповіді зібраного в церкві люду, гармонійна вібрація шибок, рев органа, що звучав, немов тисяча труб, три дзвіниці, що бриніли, як переповнені величезними бджолами вулики, — увесь цей оркестр, над яким безперервно проносилася неосяжна гама звуків, що здіймалася від натовпу до дзвіниці й спускалася від дзвіниці до натовпу, присипляли її пам'ять, її уяву, її скорботу. Особливо сильно впливали на неї дзвони. Немов якийсь могутній магнетизм широкими хвилями проливався на неї з цих громад. Собор в житті героїв роману. Есмеральда

Клод Фролло. Квазімодо. Дивна доля випала в ті часи на Собор Паризької Богоматері – його любили настільки благоговійно, але зовсім по-різному дві такі несхожі істоти, як Клод та Квазімодо. Один з них – подоба напівлюдини, дикий, покірний лише інстинкту, любив Собор за красу, за стрункість, за ту гармонію, яку випромінювало це чудове ціле.Інший же, обдарований палкою, збагаченою знаннями уявою, любив у ньому його внутрішнє значення, прихований у ньому сенс, любив пов'язану з ним легенду, його символіку, що таїться за скульптурними прикрасами фасаду, подібно до первинних письмен стародавнього пергаменту, що ховаються під пізнішим текстом, - словом, любив ту загадку, якою одвічно залишається для людського розуму Собор Паризької Богоматері

Народ Франції: Багато місця в романі «Собор Паризької Богоматері» відведено роздумам про людське суспільство, про народ-натовп, про особистість. Гюго порівнював середньовічний натовп із дитиною (то очікував вистави, то розпалював нетерплячими криками, то в гніві натовп готовий був роздерти сторожу, то гнів змінювався зацікавленим мовчанням). Але дитина-натовп могла бути дуже жорстокою (пригадаймо суд і покарання Квазімодо). В. Гюго зобразив стихійність людей Середньовіччя. Постать короля: Королю Людовіку ХІ відведено у романі небагато місця, він витіснений на другий план основними персонажами. Гюго змальовує жадібного, безжалісного та примхливого короля. Він віддає наказ знищити натовп, а чаклунку-циганку повісити.

Новаторство В. Гюго В. Гюго зближує жанр історичного роману з романтичною поемою та драмою. Головний герой роману – жінка. Демократизм образу Есмеральди, Квазімодо, які діють нарівні з аристократичним прошарком системи образів роману. У романі наявні зв’язки реалізму (образи короля, Коппеноля) й романтизму (Клод Фролло). Образи гротескно загострені, змальовані в різких контрастах і виростають у своєрідні романтичні символи.

Собор Паризької Богоматері у романі це: Символ духовного життя народу, складного і розмаїтого;Символ християнської віри, світла;Символ вічної архітектурної краси;Символ невідворотного фатуму долі;Символ вічності мистецтва. Роман В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» – арена зіткнення світла і темряви, добра і зла. І хоча носії добра – Квазімодо й Есмеральда – загинули, непорушним залишається Собор – символ християнської віри, справедливості та добра. А, значить, є надія, що зло буде переможене. Висновки

1956 рік, Франція «Собор Паризької Богоматері»1982 рік, США, Великобританія «Горбун із Нотр – Дам»1996 рік, студія Дісней, мультфільм «Горбун із Нотр – Дам»1997 рік, Англія «Горбун із Нотр – Дам»;Балет «Есмеральда»1998 рік, мюзикл «Нотр – Дам де Парі»Найкращі екранізації роману «Собор Паризької Богоматері»

Використані джерела Собор Паризької Богоматері– Віктор Гюго – Укр. Ліб. https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=704 Собор Паризької Богоматері – Вікіпедія http://surl.li/afstb. Хроменко І. А. Система уроків з вивчення роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» http://surl.li/eldjt Інтернет-ресурси:https://library.vspu.edu.ua/vistavki/sobor/sobor.htm http://surl.li/eldid https://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14402/ http://surl.li/eldhj http://surl.li/eldhn http://surl.li/eldhn http://surl.li/eldhv http://surl.li/eldhz http://surl.li/eldih