Вікторина "Божественний Олімп"

Вікторина  «Божественний Олімп»

(за міфами Стародавньої Греції)

Мета: поглибити і розширити знання учнів про міфи Стародавньої Греції; розвивати творчі здібності і уяву школярів; залучати обдарованих дітей до пошуку цікавої інформації; прищеплювати любов до літератури, допомогти осягнути велич краси міфів Стародавньої Греції; виховувати любов до прекрасного.

УВАГА! УВАГА! УВАГА!

ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ: Що означає слово міф? МІФИ -  це своєрідна система поглядів на світ, природу, людину і суспільство. Міф у перекладі з давньогрецької мови означає «слово, розповідь, мова, бесіда». За допомогою міфів стародавні греки намагалися пояснити і самих себе, тобто людину, її характер, вчинки. Стародавні греки поклонялися богам, створюючи своєрідний культ. Греки вірили, що боги керують світом, людьми. Із безодні, як стверджується в міфології, що таїла в собі всі зародки майбутнього світу, виринули два могутні божества - перше царське подружжя богів: Уран – Небо і Гея – Земля. Вони дали початок багатьом поколінням богів. Разом з ними народився і світ.

    Жінкам поклонялися в усі часи. Тому сьогоднішня вікторина присвячена жінкам-богиням.

ЗАВДАННЯ ВІКТОРИНИ

1. Богиня, яка уособлює Землю, за найдавнішими переказами та за Гесіодом, народилася слідом за Хаосом. Від неї народились Уран (небо), гори, Понт (море), титани, кіклопи, гекатонхейри. Була матір'ю людей і великою оселею мертвих, похованих у її лоні. Допомогла синові Кроносу здобути владу, а дочці Реї врятувати Зевса; коли Зевс став дорослим, допомогла йому перемогти Кроноса. Сприяла гігантам у гігантомахії. У Греції існував її культ  як годувальниці всього живого.

2. Одне  з 12 верховних божеств Олімпу, богиня вроди й кохання, мати Ероса, цариця німф і грацій. За Гомером, вона — дочка Зевса й океаніди Діони. У переносному значенні — красуня. За Гесіодом, ця богиня народилася з морської піни, коли в море впали краплі крові оскопленого Кроносом Урана. Звідси етимологічний зв'язок імені богині з грец. aphros — піна. За легендою, вийшла вона, народжена з морської піни, на острів Кіпр (звідси друге ім’я Кіпріда). Володіє поясом, який може зробити будь-яку смертну жінку чи богиню «гарнішою, ніж сама краса». Таким чином, ця божественна істота є втіленням краси, чарівної жіночності. Золотоволосою, з блискучим і вологим поглядом та солодкою усмішкою на вустах постає вона в «Іліаді». Там ідеться також про богиню як Переможницю (Нікефорос), Войовничу (Арейа), Царствену (Басілея), яка є покровителькою троянців. Згодом до цих образів додаються інші риси: стає богинею кохання, охоронницею шлюбів (Генетейра, Гамостолос). Вона допомагає закоханим і карає тих, хто зневажає кохання. Оповіді про її заміжжя з кульгавим Гефестом і любовні пригоди з Аресом уперше знаходимо в «Одіссеї». З розповіді Гесіода про народження богині з шумовиння морських хвиль виникає уявлення про неї як про покровительку мореплавства; звідси епітети: Талассія, Пелагія (Морська), Анадіомена («Та, що виходить з морської піни») тощо. В Афінах шанували  її як Пандемос (Усенародну), що як покровителька шлюбу вважалась уособленням єдності народу. Згодом її перевели в ранг Гетери.

Постійний атрибут богині - чарівний пояс,у якому схована таємниця її принадності і краси. Як символи кохання їй присвячені троянда,  яблуко; як символи плодючості - мак, голуб, горобець і заєць; як символи мореплавства – дельфін і лебідь. У переносному значенні вона – красуня. Довгі коси вкривали її білі, як морське шумовиння, плечі, спину й груди. І перед блиском тих кучерів тьмяніло все золото навкруги. Ця богиня дарує щастя тому, хто вірно служить їй.

3. У давньогрецькій міфології одна з верховних богинь, старша дочка Кроноса і Реї, сестра і дружина Зевса, з яким вона, за переказами, триста років перебувала в таємному шлюбі, аж поки він відкрито оголосив її своєю дружиною і царицею богів. Прибравши права других богинь, вона стає охоронницею шлюбу і подружнього життя, покровителькою жінок. Вона дуже сприймала те, що казали про її вроду. Не терпіла ніяких порівнянь, тому що цариця Олімпу повинна бути найпрекраснішою.

Міфи наділяють її заздрістю, владністю та підступністю. Богиня була уособленням ідеальної дружини і матері. Її вважали також покровителькою успіху і перемоги. Ім’ям цієї богині був названий «радянсько – британський космічний проект 1991 року».

4. Ця богиня - одне з верховних олімпійських божеств. Зевс мав багато жінок і коханок. Першою його дружиною була найрозумніша з богинь Метіда. Але Уран і Гея (Небо й Земля), божества давнього покоління богів, застерегли, що коли Зевс матиме від Метіди сина, то він буде могутніший за нього й відніме в нього трон. Тому, коли Метіда завагітніла, Зевс проковтнув її. Згодом звелів розбити собі голову і звідти вийшла ця богиня, що успадкувала від матері розум і розсудливість.

На противагу Аресові — богові безумної відваги, жорстокої, агресивної, часто несправедливої війни, вона — покровителька війни оборонної, вона втілює свідому хоробрість і мужність, допомагає своїм улюбленцям у хвилини крайньої небезпеки і веде їх до звитяги. Тому Ніке її постійна супутниця. Богиня навчила Еріхтонія приборкувати й запрягати коней і допомогла Беллерофонтові вгамувати крилатого коня Пегаса. Вона була також знавцем морської справи. З її допомогою Данай спорудив п'ятдесятивесельне судно для переправи до Греції, а аргонавти — корабель «Арго».

У різних областях Греції її як божество уявляли й розуміли по-різному.

Деякі перекази зображували Афіну покровителькою осілого життя і праці. Вона — товаришка Гефеста, покровителька ручної праці; афінські гончарі шанували її нарівні з Прометеєм, який дав вогонь для випалювання глини. У «Роботах і днях» Гесіода її слугою є тесля. Такі мирні риси вдачі не пасують до міцного щита і грізного списа, які Гомер (за більшістю міфів) дає в руки богині, її атрибути змія і сова, яка бачить уночі, — ознака, що богиня не спить удень і вночі.

В Аттиці, Еліді, Ахеї, Лаконії, на берегах Малої Азії, на островах Егейського моря, в Лівії, Італії, Сицилії їй поклонялись як суворій, войовничій і справедливій богині, символізуючи в її йменні моральні, вольові й етичні уявлення тогочасного світу. Богиня символізує собою ясність ефіру, небесну силу, яка керує блискавкою, хмарами й світилами.

Згодом  стає божеством духовної діяльності, мистецької винахідливості й мислення.

5. Ця богиня — дочка Зевса й Лето, сестра Аполлона, первісно шанована як богиня тваринного й рослинного світу. За пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір; її шанували також як богиню Місяця (ототожнюючи з Гекатою) і породіль. Вона випросила для себе у Зевса вічну цнотливість, 60 дев'ятилітніх океанід і 20 критських німф, що були її постійними супутницями в іграх і танцях. З ім'ям богині пов'язані численні міфи: про чудесне народження божественних близнюків у Лето на острові Делос, обернення Актеона в оленя, вбивство Оріона, врятування Іфігенії тощо; спільно з Аполлоном  вона карала бундючних і зарозумілих людей (Ніоба, Тітій, Агамемнон та ін.). Розмаїтість міфів про неї і велика кількість наймень богині свідчать про те, що в її образі поєднано кілька божеств. Називалась «Чиста» або «Осяйна»; атрибутами її, як усіх богів світла, були лук і стріли. Улюбленим місцем перебування була гірська й лісиста Аркадія, де вона мала храми священних тварин і місця полювання. В Етолії їй був присвячений вепр, в Аркадії й Аттіці — ведмідь (жриці надягали ведмежі шкури й виконували культовий танець ведмедів), але в усій Греції вважали, що її улюбленицею була лань.

А ще вона була як богиня рослинності також божеством родючості. Цей культ передусім був поширений в Ефесі, де на честь богині споруджено відомий храм («сьоме чудо світу»), який пізніше спалив Герострат. Шанована тут як мати-годувальниця, зображувалася з численними сосками. У Спарті до її святині приносили немовлят. В Іонії в жертву давали волосся дітей, а дівчата шанували її як богиню цнотливості. У гомерівському епосі з богині-володарки тварин перетворюється на богиню-покровительку полювання, що було улюбленою розвагою родової знаті. Оріон (варіант: Актеон) загинув тому, що намагався перемогти Артеміду в полюванні. В цей період Артеміда зображувалась у довгому жіночому вбранні або в пристосованому для полювання хітоні. Як правило, за плечима в неї був сагайдак, а в руках лук або смолоскип.

6. Дочка Урана й Геї, друга законна дружина Зевса, від якого народила ор і мойр, богиня права й законного порядку. Була порадницею Зевса і наглядала за тим, щоб ні люди, ні боги не порушували законів. Жертовники її ставили в місцях, де відбувалися народні зібрання, щоб вона своєю присутністю вносила в наради дух добра й справедливості. Богиню називали рятівницею і покровителькою пригноблених, бо вона нарівні з Зевсом стежила, щоб не кривдили людей бідних і тих, які потребують допомоги. У багатьох грецьких містах їй будували храми, часто поблизу храмів Геї або Деметри. Зображували її суворою жінкою із зав'язаними очима (символ неупередженості), з рогом Амальтеї, й терезами або мечем у руках.

Володіючи даром пророцтва, відкриває Прометею таємницю, що одруження Зевса на Фетіді призведе до народження сина, який скине Зевса. Вона допомагає Зевсу розв'язати Троянську війну. Скликає богів на раду. Першою навчила людей прорікання, жертвоприношення і божественних обрядів. Винайшла героїчний гекзаметр. Була великою богинею, яка керувала 13-місячним роком, розділеним на два сезони літнім і зимовим сонцестоянням.

За Гесіодом («Теоґонія»), від шлюбу Зевса  — досконалості та цієї богині  — вічного природного порядку, народжуються ори Діке  — справедливість, Евномія  — благозаконня та інші. Зевс творив правосуддя у присутності її та Діке.

7. Богиня перемоги, уособлення звитяги (у римлян Вікторія). За Гесіодом, дочка титана Палланта й океаніди Стікс, сестра Завзяття, Наполегливості й Сили. Вона присутня під час битв і змагань борців, приймає жертви після перемоги, летить над землею із звісткою про щасливе закінчення війни, звуками сурми сповіщаючи про тріумф героїв. У грецькому мистецтві наділена численними індивідуальними рисами, тим часом як римська Вікторія — лише алегорія. У грецькій релігії  — атрибут Зевса й Афіни. Первісно була епітетом Афіни. Давньогрецький скульптор Фідій поставив її на долоні двом величезним статуям — Олімпійському Зевсові і бронзовій Палладі-Афіні, і тим самим зробив символом окремого божества. Скульптор Антерм із Хіосу перший спорудив статую богині з крилами та лавровим вінком. Олександр Македонський споруджував їй жертовники на всіх етапах свого звитяжного походу. Римський імператор Авґуст поставив статую богині в сенаті, назвавши латинським іменем Вікторія. Вона стояла на кулі, що зображувала Землю, у витягнутій правій руці тримала вінок, у лівій — пальмову гілку. Імператор Констянтин дав у руки хрест.

8. Вродлива дочка Зевса й Гери, богиня вічної молодості. На Олімпі частувала богів нектаром та амбросією. Ім'я походить від грецького слова, що означає "Юність" або "розквіті сил".Потім, передавши цей обов’язок Ганімедові, вийшла заміж за Геракла і мала від нього двоє дітей — Алексіара (Помічника) й Анікета (Непереможного). Їх весілля оспіване в поезіях Сапфо, Піндара, Овідія. В Афінах їй споруджували вівтарі спільно з Гераклом.

У Фліунті (Пелопоннес) була споруджена святиня, увійшовши до якої, за свідченням Павсанія, раб ставав вільним. У Римі богиню  ототожнювали з Ювентою ; вона мала кілька святинь і уособлювала вічне процвітання держави. Зображення її зустрічаються рідко, і то тільки на вазах. Зображували її молодою дівчиною, уквітчаною вінком, із золотою чашею в руці.

9. Дочка Кроноса й Реї, сестра й дружина Зевса, богиня родючості, хліборобства та шлюбу; посідала важливе місце в грецькій міфології.

Інше її ім'я в культі, поширеному серед народів моря, зокрема пеласгів на півдні Пелопоннесу, а також мінойців на Криті — Матір Део, тобто Богиня Матір. Міф про неї та її дочку Персефону докладно наведений в одному з гомерівських гімнів. Аїд з дозволу Зевса викрадає Персефону. Після марних пошуків богиня довідується про це від Аполлона. Розгнівана, вона залишає Олімп; земля стає неродючою, і Зевс, щоб заспокоїти її, посилає Гермеса в підземне царство за Персефоною. Але Аїд дав Персефоні гранатових зернят, з'ївши які, вона не може забути підземного царства. Відтоді Персефона дев'ять місяців року проводить у матері, а три місяці мусить залишатися в Аїда. Богиня-мати відновлює на землі родючість і повертається на Олімп.  Вона стала об'єктом культу по всій Греції, на островах, у Малій Азії, в Римі, де її ототожнювали з Керерою (Церерою).

10.  Дочка Кроноса й Реї, сестра Зевса, Посейдона, Аїда, Деметри та Гери, богиня вогню, покровителька домашнього вогнища, ніколи не залишала Олімпу. Посейдон і Аполлон домагалися її руки, але вона вважала за краще залишитися незайманою і жити у свого брата Зевса. Вона дала обітницю зберігати дівоцтво і не мала власної родини, хоч сама стояла на сторожі сімейного добробуту, щастя. Цю богиню шанували в кожному домі і в кожній святині, в усіх молитвах називали її ім'я. Під її захистом були діти, сироти й молода сім'я. Досить було прибульцеві, гостеві чи втікачеві, коли він не мав певності, що його гостинно зустрінуть, доторкнутися до краю вогнища, і з цієї миті вважалося, що він перебуває під захистом богів. У кожному місті палало її священне вогнище. Коли хтось виїздив із дому, то просив богиню допомогти йому щасливо повернутися до рідного порога; коли повертався, вітав її подячною молитвою. Люди, які засновували нові колонії, брали з собою полум'я з вогнища богині як символ єдності з рідним містом.

У Римі ототожнювалася з Вестою. До нашого часу зберігся вислів «родинне (домашнє) вогнище». Жрицями богині ставали дівчата з десяти років. Вони користувалися величезним пошаною: перед ними розступався натовп; якщо засуджений до смерті зустрів весталку, то його не мали право карати і т. д. Протягом тридцяти років весталки не могли виходити заміж і народжувати дітей, якщо це правило порушувалося, то порушницю закопували в землю живцем.

11. У давньогрецькій міфології  богині, що живуть на Парнасі, і є покровительками мистецтв і наук. Від них походить слово "музика". Спочатку воно позначало не тільки музику в нинішньому сенсі, але будь-яке мистецтво або науку, пов'язані з діяльністю цих богинь. Їм  присвячувалися храми, які називалися мусейони (від цього слова і відбувся " музей ").