Вікторина за творами Т.Г.Шевченка

 

Вікторина за творами Т.Г.Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

 

2. Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило

 

 

3. Чи я знала, ще сповита,

Що тая цариця –

Лютий ворог України,

Голодна вовчиця!

 

 

4. Доборолась Україна

До самого краю

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

 

        

 
 

І.  Я не нездужаю,……………..
     ………………………….. око,
     І серце ……………… .Болить,
     ……….., ………….., і не спить,
     …………………..…. дитина
     Лихої, …………..……….,
     ………………….., ти ждеш
                               
 

2.  ……………, чи буду
    Я жить …………………
    ……………, чи забуде
    Мене …………………
     ………………. мені
    В неволі …………….
    ……………… своїми
    В …….., плачучи, ……
                                

3.  Думи мої,……..
     …………….. з вами!
     Нащо стали………

      ………рядами?

     Чом………………

     ………..як пилину?
     Чом ………………

     …………. дитину?

 

4.   І виріс …………..,
       ………………. краї,
       Та одинокому ……..
       Здається - …………
       …………., як Дніпро 
       Та наша …………….
 

5.  Мені аж страшно,        

                        як   згадаю
     Оту хатину край села!
     Такії, боже наш, діла
      Ми творимо у нашім раї…
          

6. А ще до того, як побачу
    Малого хлопчика в селі.
    Мов обірвалось од гіллі,
    Одно-однісіньке під тином
    Сидить собі в старій 

                                  ряднині.
 

7. Село неначе погоріло,
     Неначе люде подуріли,
     Німі на панщину ідуть

     І  діточок своїх ведуть!..
   

      

8. В неволі виріс меж

                              чужими,
    І, не оплаканий своїми,
    В неволі, плачучи, умру,
    І все з собою заберу….
 

 

9. Чого так весело було?
    Господнє небо і село,
    Ягня, здається,  

                       веселилось!
    І сонце гріло, не пекло!
        

10. Ще треті півні не співали,
      Ніхто нігде не гомонів,
      Сичі в гаю  

                     перекликались,
      Та ясен раз у раз скрипів.
 

11. А качечка випливає
      З качуром за ними,
      Ловить ряску, розмовляє
      З дітками своїми.
         

12. І усміхнулася небога,
        Проснулася, - нема

                                нічого…
        На сина глянула, взяла
        Його тихенько сповила…
        

 13.  На панщині пшеницю

                   жала,
        Втомилася; не

      спочивать
        Пішла в снопи,

    пошкандибала
        Івана сина годувать

 

      14.   Садок вишневий

      коло хати,
              Хрущі над вишнями

       гудуть,

    Плугатарі з плугами

йдуть,

              Співають ідучи

дівчата

 

      15.    В лиху годину,
               Якось недавно

                                 довелось
               Мені заїхать в

      Україну.