Вільні та змішані форми (оновлено). Муз. приклади до уроку з Аналізу муз. творів для мистецьких коледжів

ВІЛЬНІ та змішані ФОРМИ

Визначення Змішаними називають форми, засновані на з'єднанні ознак двох або більше класичних форм. Індивідуальними (вільними) - форми, що володіють одиничною організацією, без суттєвих ознак будь-яких типізованих форм. Створені за влаcним задумом автора.

Приклади

Витоки вільного формоутворення знаходимо в старовинній органній музиці, в фантазіях та інших імпровізаційних жанрах. Вашій увазі пропонується познайомитись з Фантазією G-dur для органу Й. С. Баха (1685-1750). Твір має 3 частини (ABC): I – імпровізаційного характеру;ІІ – основна (фуга , риси basso ostinato);ІІІ – заключна. Сам автор називав цей твір вільними фантазіями.

Віденські класики також використовують жанр фантазії в своїй творчості. Вашій увазі Фантазія і фуга C-dur KV 394 В. А. Моцарта (1756-1791). Складається з 2-х частин:І – фантазія імпровізаційного характеру. Для Моцарта – це творча свобода та відмова від певної структури.ІІ – фуга.

Шопен Ф. Балада №3 Приклад сонатно-концентричної форми Сонатна і концентрична форми тут доповнюють одна одну: в концентричну форму «не вкладаються» розробка та кода, але вони необхідні для логіки сонатної форми. Крім того, взаємодоповнюють одна одну музична композиція і драматургія. Драматургія має яскраво виражену поступальність: А - Пролог «оповідального» характеру, В - саме «дія», показ «персонажів», С - трансформація ситуації і «персонажів». Незамкнутість драматургії врівноважується репризною заокругленістю композиції завдяки концентричности.

Американець в ПарижіДж. Гершвін. Симфонічна поема, що має автобіографічне коріння. Подорож композитора до Парижу закінчилася влітку 1928 року. З поїздки по Європі Гершвін повернувся з задумом симфонічної поеми "Американець в Парижі". Повністю новий твір було завершено в листопаді 1928 року. Хотів того композитор чи ні, але назва поеми звучала символічно. "Починаючи з 20-х років до Франції їхали безперервно, - писав Малькольм Каулі. - Художники, письменники, професійні фотографи, торговці картинами, танцівники, кіноактори, гугенхеймовскі стипендіати, дами, які після розлучення захоплюються скульптурою, світські дебютантки, яким не пощастило з чоловіками і які сподівалися замінити шлюб літературною кар'єрою, - найстрокатіший народ (і талановитий і безталанний), але натхненний одними і тими ж ідеалами – поїхати геть з Америки. Еміграція йшла все більш швидкими темпами ... " Тема американців у Франції набула особливого значення в літературі таких емігрантів, як Е. Хемінгуей, А. Мак-Лиш, Г. Стайн, Е. Паунд та ін.

Музика Гершвіна в якійсь мірі доповнює картину життя французького міста, створену переселенцями, мисливцями за "синім птахом". "Свято, яке завжди з тобою" - назвав в 1964 році свій роман про Париж 20-х років Е. Хемінгуей. Святкове сприйняття міста характерно і для Гершвіна. Він не претендує на багатостороннє охоплення дійсності. Зображуючи світ, композитор дивується і радіє щиро. Лише на мить якийсь спогад затьмарює його. Але свято повертається знову ..."Це вільно скомпонована рапсодія-балет, що є, мабуть, найбільш сучасною музикою, яку я до сих пір написав. Я хотів передати враження американського туриста в Парижі - гуляє по місту, слухає вуличні голоси і ... занурюється у французьку атмосферу. .. Однак, як і в попередніх моїх оркестрових творах, музика не ілюструє якусь конкретну програму, вона дає лише загальні вказівки, а кожен слухач повинен знайти в музиці власні уявні картини і сюжет ".

"Уявіть собі Американця, який тихим сонячним ранком в травні бродить по Єлисейських полях. Він пускається в дорогу в такт з Першою прогулянковою темою, рішуче рухається вперед, сповнений галльським духом свободи. Наш Американець, широко розкривши очі і насторочивши вуха, із задоволенням поглинає звуки міста. Особливо, здається, його бавлять таксі, що випливає з епізоду, де використані чотири справжніх клаксона ... Щасливо оминувши таксі, наш Американець проходить повз відкритих дверей кафе, де - якщо вірити тромбону- все ще популярна пісенька «La Sorella». Після радісних спогадів з 90-х років, він знову пускається в дорогу разом з Другою прогулянковою темою, яку кларнет веде по-французьки, але з сильним американським, акцентом.... Наш турист проходить повз «чогось». Можливо, композитор вважав, що це церква, але Американець не входить всередину. Проте, як про це повідомляє англійський ріжок, з повагою уповільнює кроки, поки щасливо не мине це місце. Тепер маршрут подорожі Американця неясний. Можливо, що він йде по Єлисейських полях, можливо, звернув убік - композитор залишив тут простір для уяви.

... Коли з'являється Третя прогулянкова тема, наш Американець вже перейшов Сену... закінчення цієї частини вселяє думку, що Американець сидить на терасі кафе. В оркестрі чуємо двозначний епізод: до нашого героя наближається скрипкове соло , яке звертається до нього чарівною ламаною англійською. Ми не чуємо відповіді Американця .... Наш герой охоплений тугою по батьківщині! Американець впадає в меланхолію ... Блюз!Оркестр поспішає на допомогу: дві труби виконують нову тему. Очевидно, наш герой зустрів земляка, нова тема - це галасливий, веселий, захоплюючий чарльстон, без домішки галльської крові . Незабаром з'являється Друга прогулянкова тема, підтримана Третьою темою. Виявляється, Париж - не погане місто, по суті - прекрасне місто!

"Американець в Парижі" являє собою фантазію, що об'єднує в собі риси сюїти і симфонічної поеми. Від сюїти тут самостійність різнохарактерних епізодів: 1-й епізод-Перша прогулянкова тема, 2-й - музика з клаксонами, 3-й - популярна пісня (соло тромбона), 4-й - Друга прогулянкова тема (у кларнета), 5-й -епізод - зв'язка – скрипкове соло, 6-й - мелодія в блюзовому стилі (у труби), 7-й - чарльстон (соло двох труб), 8-й – динамізована реприза 6-го епізоду - мелодія в блюзовому стилі. Разом з тим масштабність розділів, широта розвитку блюзової теми, наявність мотивних зв'язків - все це зближує "Американця" з симфонічною поемою. А в цілому форму можна вважати індивідуальною.