ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕАТРУ ЯК СИНТЕЗ РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВА

ЛІЦЕЙ № 19 М. ЖИТОМИРА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

на тему:

«ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕАТРУ ЯК СИНТЕЗ РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВА»

(Інтегрований урок художньої культури та зарубіжної літератури, 9 клас )

Підготувала:

вчитель зарубіжної літератури,

спеціаліст вищої категорії,

педагогічне звання

«Вчитель-методист»

Людмила АНТОНЕНКО

Житомир, 2023

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

із зарубіжної літератури на тему:

«ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕАТРУ ЯК СИНТЕЗ РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВА»

(Інтегрований урок художньої культури та зарубіжної літератури, 9 клас )

Тема: Виникнення та розвиток театру як синтез різних видів мистецтва

Мета:

навчальна: простежити з учнями процес розвитку театрального мистецтва з найдавніших часів до сьогодення; визначити його роль в житті людей; розкрити особливості театру як процесу об'єднання різних видів мистецтва в одне ціле; ознайомити зі специфікою художньо-образної мови театрального мистецтва; розглянути головні театральні професії;

розвивальна: розвивати вміння порівнювати та аналізувати отриману інформацію, культуру усного мовлення;

виховна: збагатити емоційно-естетичний досвід учнів; формувати естетичний смак; пробуджувати особистісно позитивне ставлення до мистецьких цінностей; виховувати любов до театру.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення: урок-подорож

Оснащення: епіграф, портрети видатних режисерів (К. С Станіславського та В. І. Немировича-Данченка) та драматургів (В. Шекспір. Мольєр. М. В. Гоголь. І. Карпенко-Карий); відеозапис виступу Т.В. Дороніної «Чи любите ви театр?»; мультимедійна презентація, театральні маски; костюми для інсценування уривка з п’єси «Міщанин-шляхтич».

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. СТВОРЕННЯ НЕОБХІДНОЇ ДЛЯ СПРИЙМАННЯ МАТЕРІАЛУ ЕМОЦІЙНОЇ АТМОСФЕРИ

Слово вчителя зарубіжної літератури

Сьогодні на уроці ми будемо говорити про театр. Прослухайте монолог великої, неперевершеної актриси Тетяни Дороніної − її пристрасне освідчення в любові до театру.

(Перегляд відеозапису виступу Т.В. Дороніної «Чи любите ви театр?».)

III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ

Епіграф:    Весь світ − театр,

а люди в нім − актори.

В. Шекспір

1. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителів

Учитель зарубіжної літератури. Щоб любити театр, треба його знати... Казковий, чарівний світ театру... Де, коли і за яких обставин він виник? Як змінювався, розвивався? Яку роль грав у житті людей? І чому театр називають синтезом різних видів мистецтва?

Учитель художньої культури. Саме на ці питання ми повинні відповісти на сьогоднішньому уроці. Тема уроку — «Виникнення і розвиток театру як синтезу різних видів мистецтва».

(Учні записують тему уроку в зошити.)

2. Бесіда

♦ Які види мистецтва ви знаєте? (Архітектура, скульптура, графіка, живопис, художня література, музика, хореографія, декоративно-ужиткове мистецтво)

♦ Що таке синтез? (Синтез — це поєднання раніше розрізнених речей або понять в одне ціле.)

Учитель художньої культури. Театр − це синтетичний вид мистецтва, що зображує життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами. Театр пройшов складний і цікавий шлях розвитку, поєднуючи в собі все більше і більше видів мистецтва. Давайте прослідкуємо цей шлях разом.

IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Слово вчителя зарубіжної літератури

Я знаю, що ви дуже любите мандрувати. Тож я пропоную вам на крилах вашої уяви, пам'яті та любові до прекрасного здійснити коротеньку подорож у часі і просторі різними епохами, побувати в різних країнах, аби згадати історію виникнення та розвитку театрального мистецтва як синтетичного.

2. Фронтальна бесіда

                        Перша зупинка − Античність. Перед нами оповита легендами і міфами прекрасна і загадкова земля Еллади. Стародавні греки воювали, працювали і влаштовували обрядові ігрища на честь богів. Із якими саме святами пов'язане народження театру у VII ст. до н. е.? (Народження театру пов'язане з народними обрядовими ігрищами на честь бога родючості, покровителя виноградарства і виноробства − Діоніса.)

                        У II половині VI ст. до н. є. свята на його честь стали державними; їх проводили тричі на рік. Розкажіть про ці театральні видовища. (На святі Діоніса хор перевдягнутих цапоногими сатирами селян у супроводі флейти, танцюючи, співав пісні на честь свого улюбленого бога, розповідав про нього.)

                        Як зароджувалися трагедія і комедія? (Хор співав про страждання й смерть бога − і це було зерном майбутньої трагедії. Слово «трагедія» в перекладі з грецької означає «пісня цапів*. Хор співав про радість повернення Діоніса до життя − із цього зернятка поставала комедія. Слово «комедія» в перекладі з грецької означає «пісня веселих селян».)

                        Коли ж з'явився професійний театр в Давній Греції? (Професійний театр виник у Давній Греції у V ст. до н. є.)

                        Де будували театри? (Театри будували на схилах пагорбів просто неба.)

                        Хто, крім хору, був учасником дійства? (Спочатку співали тільки хористи, а потім їхній ватажок (корифей) та актор у ролі бога Діоніса. Вони декламували, вели розмову з хором і один з одним (діалог).)

                        Так виникла функція актора. Як змінювалася кількість акторів? (Поступово кількість акторів зросла (з одного до трьох).)

                        Хто виконував і чоловічі, і жіночі ролі? (Акторами були тільки чоловіки.)

                        Що ви знаєте про маски античного театру? (Обличчя акторів було закрите маскою. Маски зображали людину певної статі, певного типу або виражали душевний стан: сум, радість, горе, лють тощо. Тому актори мали час од часу міняти ці маски. В античному театрі масок налічувалось 28.)

                        Що придумали елліни, щоб актора було видно здалека? (Актори взували високі шкіряні. а згодом з корку і дерева чоботи на товстій підошві котурни. В імператорську добу Риму котурни іноді були заввишки з лікоть, нагадуючи ходулі. Завдяки цьому актори здавалися вищими)

Театр грецького стилю в Ефесі (територія сучасної Турції)

Театр у Давній Греції був школою виховання. Навіть в'язнів відпускали із тюрми на ті три дні, що йшли вистави.

3. Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про епоху Середньовіччя

− Якщо давньогрецький театр виник на основі давніх народних обрядових ігрищ та міфології, то середньовічний театр — на основі язичницьких обрядових дійств, а також на підставі церковного богослужіння. Тому не випадково багато драматичних жанрів пов'язані з християнською релігією. В епоху Середньовіччя театр став виразником міської культури. Релігійний театр XIV-Х\ 1 століть розігрував містерії (сюжети з Біблії, Євангелія) в ярмаркові дні па площах, на довгих помостах. Кількість дійових осіб сягала кількох сотень, а декорації розташовувалися на возах.

У той же час у народному театрі стали популярними фарси (легкі розважальні сценки). У період Середньовіччя у країнах Західної Європи виник театр мандрівних акторів: барди (Англія), рапсоди (Франція), шпільмани (Німеччина), скоморохи (Київська Русь). Релігійний театр проповідував аскетизм, покору всім настановам церкви. Лише народний театр висміював недоліки життя і виражав думки, мрії народу, його волелюбність і оптимізм.

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Слово вчителя зарубіжної літератури

Час летить. І перед нами − епоха Відродження. Італія XVI ст. Тут виникла комедія масок (або комедія дель арте). Ми цього не вивчали. Але багато цікавого про персонажів комедії масок знають ваші однокласники.

2. Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про комедію дель арте

Комедія масок (або комедія дель арте) − це імпровізований вуличний театр, що виник із майданних свят і карнавалів у середині XVI ст. Персонажі комедії дель арте − це соціальні образи-схеми, у яких головне − риси не індивідуальні, а характерні для багатьох типів. Конкретно описувався характер маски, її одяг, взуття, соціальний стан. Ось, наприклад:

Панталоне − венеціанець із типовим діалектом. Заняття: старий купець, багатий, скупий. Костюм: дуже вузькі червоні панталони, короткий жилет-куртка того ж кольору. Він носить довгий чорний плащ, взутий у жовті домашні черевики. Його маска червоного або коричневого кольору закриває половину обличчя; у нього довгий "орлиний" ніс, сиві вуса і гостра борідка, що повинно викликати особливий комічний ефект, коли він розмовляє. Він говорить різким, пронизливим голосом. Поведінка: Панталоне зазвичай став жертвою когось, частіше за все Арлекіна, його слуги...».

І так автор пише про кожного персонажа.

Перед вами − головні маски, відомі в усьому світі: Бригела, Арлекін. П'єро. Коломбіна, Панталоне. Усього масок в комедії дель арте нараховувалося більше ста.

П'єс як таких у комедії масок не було. Основою спектаклю в комедії дель арте був лише сценарій (сюжетна схема), складений автором. Це дуже короткий виклад епізодів сюжету з докладним описом дійових осіб, їхньої черги виходу на сцену та поведінки. Сценарій під час дії актори-маски наповнювали імпровізованими репліками. Цей метод роботи і привів комедіантів до професіоналізму. Для успішної імпровізації були необхідні темперамент, володіння голосом, гарна пам'ять, увага, кмітливість, які вимагають миттєвої реакції, і багата уява. Актори мали чудово володіти своїм тілом, стрибати, перевертатися через голову. Пантоміма, як мова тіла, була така сама важлива, як і слово.

Учитель зарубіжної літератури. Сане комедія масок (або комедія дель арте) стала основою професійного театру в Італії. В Україні виникає вертеп − старовинний ляльковий театр, якому в Росії відповідає театр Петрушки.

Починаючи з епохи Відродження театр стає літературним, бо спектаклі створювались на основі авторських творів відповідно до задуму режисера, під його керівництвом, зусиллями акторів, художників.

Питання: Твори кого з англійських драматургів цього часу ми вивчали? (Шекспіра)

Справжнім відкриттям цього періоду стала італійська опера як вершина музич но-театрального мистецтва.

Остання зупинка нашої подорожі − Франція XVII ст., доба бароко і класицизму. Тут балет відокремлюється в самостійний жанр із класичними правилами.

Питання: Ім'ям якого комедіографа називають цю добу? (Мольєра)

Ви з задоволенням вивчали комедію Мольєра «Міщанин-шляхтич». І зараз ми станемо свідками цікавої сцени із життя головних героїв твору і зможемо оцінити акторську майстерність ваших однолітків.

3. Інсценування уривка з п’єси «Міщанин-шляхтич»

(Входить пан Журден.)

Пан Журден. Лакею, агов! Обидва мої лакеї!

Перший лакей. Чого бажаєте, пане?

Пан Журден. Нічого. Я хотів тільки перевірити, чи ви мене добре чуєте. Йдіть за мною. Я хочу пройтися трохи в новім убранні, показати себе по місті. Та глядіть мені: Йдіть слідом за мною, не відставайте ні на крок, нехай усі бачать, це ви мої лакеї.

Другий лакей. До ваших послуг, пане.

(Входить пані Журден.)

Пані Журден. Горенько! Цього ще бракувало! Що це ти нап'яв на себе, чоловіче? Чи не надумавсь часом людей посмішити, що вбрався наче опудало городнє? Чи хочеш, щоб на тебе всі пальцями тицяли?

Пан Журден. Тільки дурні та дурепи, жінко, тицятимуть на мене пальцями.

Пані Журден. Вже й так тицяють. З твого поводження давно вже всі сміються.

Пан Журден. Хто ж оті всі, дозвольте запитати?

Пані Журден. Всі ті, що мають здоровий глузд і розумніші за тебе. А мені просто сором дивитися на все, що ти виробляєш. Власної господи не впізнаєш! Можна подумати, що в нас щодня яке свято; тільки те Й робиться, що з ранку Й до смерку на скрипках терликають та пісень горлають. Бідні сусіди, ніколи не мають спокою. Ти подумав би краще, як дочку заміж віддати: вона в нас якраз на порі.

Пан Журден. Я подумаю про те, коли нагодиться добра партія для неї.

(Входить Клеонт.)

Клеонт. Добродію, я вирішив обійтися без посередників і дозволяю собі звернутися до вас із проханням... Є одна річ, що про неї я давно вже мрію. Скажу вам без манівців, − честь бути вам за зятя така для мене велика, що я вважав би себе за найщасливішу людину в світі, коли б міг заслужити на таку ласку.

Пан Журден. Перше ніж дати вам відповідь, добродію, я попрошу вас сказати мені: ви шляхтич?

Клеонт. Добродію, більша частина людей відповідає на таке запитання позитивно: слово сказати легко. Вдавати з себе шляхтича тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся па такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з'являтися під чужим титулом товариству на очі, вдавати з себе не те, що ми є справді. Звичайно, мої предки обіймали почесні посади, сам я чесно прослужив шість років у війську, і достатки мої такі, що я сподіваюся посісти не останнє місце в товаристві. Проте, незважаючи на все це, я не маю бажання привласнювати собі те звання, яке мені з народження не належить; хоч, може, інші на моєму місці і вважали б, що вони мають право те зробити. Отже, скажу вам відверто, я − не шляхтич.

Пан Журден. Дозвольте, добродію, потиснути вашу надто чесну руку; проте дочка моя — не для вас.

Клеонт. Чому?

Пан Журден. Ви не шляхтич, − ви не матимете мої дочки.

Пані Журден. Шляхтич! Що тобі до того шляхтянства? Хіба ми самі від ребра Луї святого походимо, чи що?

Пан Журден. Цить, жінко; я вже бачу, до чого воно йдеться!

Пані Журден. Хіба ж ми з тобою самі з діда-прадіда не чесні міщани?

Пан Журден. Ото хтось тебе за язика тягне!

Пані Журден. Та хіба ж твій батько любісінько не був такий самий крамар, як і мій?

Пан Журден. Ото кляті баби! Не дадуть і слова сказати! Якщо твій батько і був крамар, − тим гірше для нього; що ж до ного, ю т.« і : нота ножа тільки лихий язик назвати. Кажу вам востаннє: я хочу, щоб мій зять був шляхтич.

Пані Журден. Твоїй дочці треба чоловіка до пари; для неї чесний, заможний, гарний на вроду парубійко багато кращий від будь-якого шляхтича-жебрака й потвори.

Пан Журден. Добра для дочки маю чимало, тільки гонора мені бракує, − тож і хочу я зробити з неї маркізу.

Пані Журден. Маркізу?

Пан Журден. Еге ж, маркізу.

Пані Журден. Ой лишечко! Крий нас Боже!

Пан Журден. То вже вирішена справа.

Пані Журден. Ну, то я тобі скажу, що того ніколи не буде! Нерівний шлюб − завжди нещасливий. Не хочу я, щоб мій зять дорікав моїй дочці ріднею, щоб мої онуки соромилися казати на мене «бабуня». Одне слово, − я хочу такого зятя, щоб він мені дякував за мою дочку, щоб я могла йому по простому сказати: «Ну ж бо, зятьок, а сідай-но лишень до столу та пообідай з нами».

Пан Журден. Отак собі міркують обмежені люди: не мають навіть бажання видряпатися знизу нагору Досить балачок! А таки наперекір вам усім дочка моя буде маркіза! А як розлютуєш мене ще дужче, то я з неї герцогиню зроблю. (Виходять.)

Учитель зарубіжної літератури. Мольєр говорив, що комедія повинна повчати, виховувати, але не нудно, а весело.

Питання: Чи виховує глядача ця п'єса? (Вивчаючи цей твір, ми зрозуміли, що не можна соромитися свого походження, свого коріння. Треба завжди залишатися самим собою, самовдосконалюватися, шліфувати свою душу, дбати про духовні цінності.)

Саме XVI-XVII ст. називають золотою добою західноєвропейського театру.

4. Фронтальна бесіда

Учитель художньої культури. Ми здійснили цікаву подорож і з'ясували, що театр від самого свого народження поступово поєднав різні види мистецтва: від масових танців і співу під музику, декламації одного актора, використання масок, костюмів − до колективної роботи професіоналів.

XVIII ст. − час змін у театралізованих виставах. У XIX ст. виникають нові жанри: у Росії − водевіль (комедія з куплетами під музику), у Франції − оперета. На початку XX ст. у Сполучених Штатах виникає мюзикл. Поступово театр об'єднує в собі все більше видів мистецтва, тобто продовжує синтезувати. А XXI ст. − це час використання новітніх технологій у театрі. Сьогодні під час проведення театральних вистав використовуються ще й технології − наприклад, комп'ютерна графіка.

Ви знаєте, що театр − мистецтво колективне. Вистава завжди є результатом діяльності багатьох творчих людей. Щоб вистава відбулася, потрібний літературний текст. А тексти п'єс пише драматург.

Драматург − автор літературного тексту вистави.

Питання:

         Назвіть прізвища драматургів, твори яких ви вивчали і портрети яких ви бачите на екрані (В. Шекспір. Мольєр. М. В. Гоголь. І. Карпенко-Карий)

         Які театральні професії вам знайомі? (Костюмер, музикант, гример, суфлер, декоратор, звукорежисер. освітлювач, актор, режисер)

Учитель зарубіжної літератури. Але все ж таки головними професіями в театрі з давніх часів були професії режисера та актора.

5. Словникова робота

Режисер − це керівник, постановник спектаклю, який втілює авторський задум на сцені. Ви бачите на екрані фотографії видатних режисерів К. С Станіславського та В. І. Немировича-Данченка.

Актор − виконавець ролі в театралізованій виставі.

Учитель художньої культури. Тільки спільна професійна робота драматурга, режисера та актора дає нам можливість насолоджуватися виставою як єдиним театральним дійством. Але все ж таки «актор — володар сцени» (слова великого режисера К. С Станіславського). І Його славнозвісні слова «Не вірю!» завжди звучать як вирок для актора.

Саме актор утілює в життя створені уявою драматурга персонажі, оживляє літературні образи, хвилюється, захоплюється, радіє, страждає, навіть помирає за них. У талановитого актора спектакль ніколи не буває точною копією попереднього. «...Для актора немає старої ролі» − писав Микола Васильович Гоголь. У цьому і полягають велика сила, привабливість і неповторність сценічного мистецтва.

Кожен вид мистецтва має свою специфічну художньо-образну мову. А театр − це синтез різних видів мистецтва. Тому художньо-образна мова театрального мистецтва дуже різнобарвна.

Художньо-образна мова — це художнє слово, голос актора, міміка, жести, танець, костюми, декорації, а також музика, освітлення та інше.

Театральне мистецтво дуже актуальне і сьогодні, тому що продовжує виконувати головне своє призначення: розважати, виховувати, проповідувати.

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Бесіда

♦ Що ж таке театр (слайд 17)

1 (Театр — це синтетичний вид мистецтва, що зображує життя в сценічній дії. яку виконують актори перед глядачами.)

2.Висновки

Учитель зарубіжної літератури. На жаль, театри працюють лише у великих містах нашої країни. Але мешканці сіл теж бажають долучитися до невичерпного джерела − до театрального мистецтва. Тому і створюють вони народні театри, влаштовують вистави.

Працює драматичний гурток і в нашому селі. В ньому із задоволенням беруть участь і дорослі, і випускники нашої школи. Я пропоную вам подивитися уривок із вистави за повістю М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом», яку виконали наші односельці. Це епізод, коли до Солохи по черзі приходять її залицяльники.

Учитель художньої культури. Діти, під час перегляду вистави знайдіть докази того, що театр − це синтез різних видів мистецтва.

(Перегляд відеозапису уривка вистави за повістю «Ніч перед Різдвом».)

3. Дидактична гра «Знайди зайве»

На екрані ви бачите перелік відомих вам видів мистецтва. Назвіть ті, які не використовувалися під час цієї вистави. (Архітектура, скульптура, графіка, живопис тощо)

А які ж види мистецтва органічно поєдналися, синтезували у цій сценічній дії? (Художня література. музика, хореографія, декоративно-ужиткове мистецтво)

4. Дидактична гра «Аплодисменти − тиша»

На екрані ви бачите перелік елементів художньо-образної мови театру. Я називатиму їх. Якщо такий елемент ви помітили під час перегляду, аплодуйте. А якщо не помітили, у класі повинна стояти тиша.

VII. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Заключне слово вчителя художньої культури

− У театрі завжди звучать аплодисменти. А ваші оплески − це подяка за нашу спільну гарну роботу на уроці.

2. Заключне слово вчителя зарубіжної літератури

− «Весь світ − театр, − сказав В. Шекспір, − а люди в нім − актори».

Кожен із нас повинен гідно грати ту роль, яку довірив нам дуже вимогливий режисер − Життя. А шліфувати наші душі, формувати моральні цінності допомагає мистецтво. Отже, коли вам випадає щаслива нагода потрапити у велике місто, відвідайте обов’язково хоча б один музей чи собор і  неодмінно скористайтеся порадою великої акторки Тетяни Дороніної: «Ідіть до театру».

3. Оцінювання навчальних досягнень учнів

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал підручника за темою. Скласти тези за темою