Випускна робота: "Сутність і особливості національного виховання учнів ПТНЗ"

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Сутність і особливості національного виховання учнів ПТНЗ.

1.1. Національне виховання, як фактор цілісного формування особистості.

1.2. Основні напрямки національного виховання

1.3. Концепція національного виховання учнів

1.4. Принципи  національного виховання учнів

1.5.  Форми та методи національного виховання учнів ПТНЗ

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Система роботи Великоновосілківського професійного з національно виховання учнів

2.1. Сценарій виховного заходу з національного виховання учнів ВПЛ.

Анотація

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі становлення професійно-технічної освіти є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатої духовної культури українського народу, його національної ментальності, спорідненості світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

. До провідних завдань національного виховання учнів належать:

• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;
•  забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;
• виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;
• утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;
• формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;
• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

Отже, актуальність теми полягає в необхідності національного виховання в умовах середньоосвітньої школи, і, насамперед, у необхідності його в професійно-технічних закладах освіти, коли у молодих людей формується остаточний світогляд, і щоб це формування не було викривленим, а спрямовувалось у позитивне русло.

Мета роботи: теоретично обгрунтувати сутність національного виховання учнів ПТНЗ і визначити особливості та необхідність його використання у навчально-виховному процесі закладу.

Вступ

Національне виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв та ін., покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичну ходу народу, перспективи його розвитку.

Актуальність створення системи національного виховання в умовах творення Української державності визначається потребами суспільства у всебічній активізації інтелектуального і духовно-творчого потенціалу національних та загальнолюдських цінностей, суперечливими процесами входження особистості в соціальне життя, необхідності забезпечення єдності, наступності та послідовності виховних впливів різних соціальних інститутів, постійного коректування виховного процесу.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатої духовної культури народу, його національної ментальності, спорідненості світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Найважливішою громадською рисою є сформованість національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України. Виховання національної самосвідомості передбачає усвідомлення молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю. Національна ідея має бути не просто атрибутом національної свідомості, суто духовним феноменом, а поштовхом до практичних справ, як було у кращих синів і дочок нашого народу споконвіку.

Національна система виховання ґрунтується на засадах національного світогляду, наукової філософії і ідеології, родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що ввібрала в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну й систематичну виховну діяльність сім'ї, державних і громадських навчально-виховних закладів (практичний аспект).

У пошуках нової системи виховання на перший план висуваються гуманістичні ідеї та орієнтири, що ґрунтуються на повазі до особистості підлітка, турботі про його розвиток. Такий підхід передбачає визнання кожного вихованця як унікальної особистості, його прав, ставлення до нього як до суб'єкта власного розвитку, опору у його вихованні на сукупність знань про людину та високий професіоналізм.

Національне виховання найбільш відповідає потребам відродження України. Воно однаково стосується як українця, так і представників інших народів, що проживають в Україні. Саме принцип етнізації виховного процесу і передбачає надання широких можливостей представникам усіх етносів для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування власної національної гідності. І через пізнання власної історико-культурної спадщини допомагає пізнати глибинність взаємозв'язків кожного з них з українською нацією, її державою, переконатися, що саме українська незалежна, суверенна держава охороняє національні права всіх її громадян.

І. Сутність і особливості національного виховання учнів ПТНЗ

1.1. Національне виховання, як фактор цілісного формування особистості.

Формування особистості – неперервний, дуже складний процес, де функціонує багато факторів, на основі яких розкриваються потреби, інтереси, нахили, здібності, характер, а також здоров'я, працездатність і довговічність. Розвиток особистості здійснюється в процесі її соціалізації, виховання й саморозвитку, що є компонентами цілісного підходу.

Соціалізація – процес двобічний. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству і соціальним групам, до яких він належить. А з другого — в процесі соціалізації він активно залучається до системи соціальних зв'язків і набуває соціального досвіду.

Соціалізація здійснюється за багатьох обставин, які умовно можна звести до трьох груп: мезофактори (етнокультурні умови і тип поселення, в яких живе і розвивається людина); макрофактори (суспільство, держава, світ і навіть космос); мікрофактори (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні організації, товариства ровесників, засоби масової комунікації та інші інститути виховання). Вони в різній мірі безпосередньо впливають на кожну конкретну людину, динамічно змінюючись в умовах науково-технічної революції самі, змінюється їх питома вага в соціалізації підростаючих поколінь.

Провідною метою виховання залишається ідеал всебічно розвиненої особистості, що йде з глибин віків. Він орієнтує на широкий індивідуальний підхід, застерігає від зведення виховання до однобічної і пасивної адаптації молоді в конкретних суспільних умовах.

Було б помилково розуміти всебічний розвиток як сукупність окремих інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових аспектів чи якостей особистості. Всебічний розвиток передбачає їх органічну єдність, цілісність буття, свідомості і самосвідомості, запитів і поведінки людини.

Дійовим засобом відродження нації є формування в людини почуття національної гідності і гордості за Україну.

У справі відновлення почуття національної гідності величезне значення має висвітлення правдивої історії, культури та освіти нашого народу, повернення до культурних надбань, відкриття замулених сторінок нашої спадщини. Неабияку вагу тут має викладання історії української культури, народознавства, повернення імен видатних українських вчених, письменників, педагогів, художників, композиторів, митців слова, культурних діячів, видатних політиків, імен тих українців, які збагачували чужу культуру.

Мета українського національного виховання не лише в тому, щоб прищепити вихованцю відданість ідеалам Добра, Правди, Свободи, але й сформувати в нього моральну готовність і вміння боротися зі злом, розвінчувати його і з цих позицій оцінювати свої вчинки.

Вірність Україні є невід'ємною ознакою національного свідомого громадянина. Формування патріотичних почуттів означає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання своєї держави, прагнення бачити її незалежною. У зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко-патріотичне виховання, покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух, спонукати до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадського обов'язку, готовності у будь-який час стати на захист України, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його збройних сил.

Громадсько-державний рівень становлення національної свідомості передбачає турботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

Важлива роль у національному відродженні України відводиться вивченню української мови, бо лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть. Мова — це основа національної гідності і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, а відтак і громадської позиції. Підвищення мовної культури, статусу національних мов сприятиме зміцненню міжетнічних стосунків, культури відносин людини і нації, а також виробленню доброзичливого ставлення до представників інших етносів та народів.

У формуванні духовності особистості чільне місце займає світогляд як узагальнена система поглядів на світ і на своє місце в ньому, розуміння смислу життя. Світогляд є визначальним у житті людини, спрямовує її поведінку, пізнавальну і творчу діяльність, сприяє системності одержаних знань, вражень, спостережень. Народний світогляд вбирає в себе кращі зразки ідеї народовладдя, гуманізму, народної моралі та естетики, які найповніше відображені в народній міфології, фольклорі, календарно-сімейній обрядовості.

Збагачення духовності особистості передбачає освоєння як національних, так і світових надбань культури. Національне і загальнолюдське мусять розглядатися як два аспекти єдиного загальнолюдського процесу. Глибинне освоєння, збагачення національного с водночас освоєння загальнолюдського, його збагачення.

Значне місце у формуванні духовності людини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми стосунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі та ін. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії, родоводу, забезпечення духовної єдності поколінь, неперервність минулого, сучасного і майбутнього нації, суспільства загалом.

Формування духовності тісно пов'язують з релігійними виховними традиціями. Кожна релігія більшою чи меншою мірою взаємодіє з культурою відповідного етносу. Церква виховує повагу молоді до старших поколінь, патріотичні почуття, милосердя, регламентує доброзичливі норми стосунків між людьми, тривалий час залишаючись духовною скарбницею.

Важливе місце в системі національного виховання займає утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, любові, доброти, патріотизму, працелюбства, поваги до старших. Ефективність морального виховання значно зростає в разі його опори на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які містять у собі високі моральні цінності (ідеї, ідеали, погляди, поведінкові норми), збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, мають моральний потенціал, спрямований на виховання особистості.

Формування громадянських рис передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Народ завжди прагнув будувати своє життя, культуру, побут, дозвілля за законами краси.

Трудова активність, сформованість творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря формується як під впливом соціального середовища, так і в процесі трудового навчання і виховання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та умінь, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин.

Фізична культура – невід'ємний елемент загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонії тіла і духу, людини і природи - основа фізичного виховання. Фізична культура, як і будь-яка інша, завжди національно своєрідна. Українська фізична культура сягає своїми коріннями часів Київської Русі, коли були вироблені прекрасні методи вишколу, гартування дітей, формування воїнського лицарства і мужності. Зразком національного фізичного виховання, самовдосконалення тіла і духу була епоха Запорізької Січі, де сила і витривалість, загартування тіла у повсякденному житті і військових справах здійснювалися в постійних іграх, забавах, танцях, змаганнях.

Пріоритетним напрямом морального становлення громадянина є виховання у дітей і молоді поваги до Конституції, законів України, національної символіки, глибокого усвідомлення взаємозв'язку між діями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Все це становить правову культуру особистості.

Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи посідає в Україні особливе місце. Це викликано багатьма причинами і, насамперед, наслідками Чорнобильської катастрофи, високим рівнем радіаційної, хімічної забрудненості навколишнього середовища. Нашим дітям украй необхідні відчуття відповідальності за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя на землі, господарські, гуманні принципи природокористування.

Усвідомлення прагнення підвищити ефективність наскрізної системи національного виховання не виключає, а передбачає бережливе ставлення до надбань вітчизняного і світового педагогічного досвіду, глибоку обізнаність з Декларацією прав дитини, Конвенцією про права дитини та іншими документами ООН, якими керуються всі громадяни, навчально-виховні заклади і уряди країн світового співтовариства.

1.2. Основні напрямки національного виховання

Формування національної свідомості й самосвідомості – найважливіших громадянських рис особистості – передбачає усвідомлення вихованцями своєї етнічної спільності, національних цінностей, відчуття своєї національної причетності до розбудови  України, патріотизм, що сприяє утвердженню власної гідності, внутрішньої свободи, гордості за Батьківщину.

Патріотичне виховання – основа духовного розвитку особистості. Формування патріотичних почуттів означає створення високого ідеалу служіння рідному народові, готовності до героїчного подвигу в ім'я процвітання і незалежності України. Воно покликане формувати громадянина – патріота України, виробляти глибоке розуміння громадського обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини.

Правове виховання спрямоване на прищеплення вихованцям поваги до Конституції України, її державних символів (герба, прапора, гімну), прав і свобод людини і громадянина. Воно також має озброїти їх знаннями законів України і свідомого їх дотримання у професійній і повсякденній поведінці; формувати активну протидію особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.

Важливе місце у системі національного виховання посідає утвердження загальнолюдських моральних цінностей: правди, любові, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших чеснот. При цьому важить не тільки і не стільки просвітницька діяльність, скільки перетворення моральних знань у переконання, стійкі моральні почуття і вчинки вихованців. Ефективність морального виховання значно зростає, коли воно спирається на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які у собі містять високі моральні зразки, ідеї, ідеали, погляди, поведінкові норми, збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, несуть могутній моральний потенціал, спрямований на виховання особистості громадянина України.

Цілісний процес виховання передбачає естетичну освіченість і вихованість. Виховуючи естетичні погляди, смаки, які грунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне в повсякденному житті.

Фізична культура й утвердження здорового способу життя – невід'ємні елементи загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток, зміцнення здоров'я, гармонія тіла і духу вихованця і природи мають лежати в основі фізичного виховання.

Екологічне виховання передбачає формування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Розвиток індивідуальних здібностей і таланту вихованців, забезпечення умов їх самореалізації має бути пріоритетним напрямом виховної роботи. Відродження, пошук і підтримка талантів передбачає реалізацію індивідуального підходу з відповідним психолого-педагогічним та матеріальним забезпеченням, задоволенням різнобічних потреб вихованців у сфері науково-технічної, художньої, декоративно-прикладної творчості, у фізкультурно-спортивній та професійній діяльності.

Розглянуті напрями національного виховання тісно пов'язані між собою та з іншими напрямами виховання і взаємодоповнюють один одного, мають суттєве теоретико-методологічне значення для визначення та обгрунтування цілей, ідеалів, змісту і методики виховання в сучасних умовах. Воднораз усі вони мають утворити цілісну систему національного виховання громадян України.

1.3. Концепція національного виховання учнів

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі - це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

У «Концепції національно-патріотичного виховання молоді зазначено, що головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Завдання національного виховання громадян на сучасному етапі розвитку включає:

• любов до Вітчизни та її багатонаціональному народу;
• патріотизм, який заключається у готовності служити Батьківщині, захищати її, поєднується з любов’ю до малої Батьківщини ;
• поважне ставлення до всіх народностей країни, до їх історії, традицій, мови, культури, національної честі; любов до рідної мови, культури та історії свого народу;
• поважне ставлення до народу та розуміння його ролі в становленні та розвитку держави;
• повага до мови як важливого засобу міжнаціонального спілкування та взаємозближення;
• глибока повага до Конституції та інших законів;
• повага до прав і свобод людини незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового положення, місця проживання й ставлення до релігії;
• глибока повага до загальних цінностей (злагода, безпека, можливість для кожного народу обирати свою долю, забезпечення прав та свобод особистості) тощо.

Комплексну реалізацію завдань у вихованні нової людини, як зазначено в програмі «Освіта» (Україна XXI ст.), мусить об’єднати національне виховання, яке має бути спрямоване на формування у учнівської молоді світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціальне значущих надбань вітчизняної та світової духовної культури, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Особливу увагу необхідно зосередити на пріоритетних напрямках реформування виховання: формування національної свідомості; забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу; формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою; формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю та формування у молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.

1.4. Принципи національного виховання учнів

Народність виховання - єдність національного і загальнолюдського -формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу, оволодіння українською мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння надбаннями світової культури;

Природовідповідність виховання - врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей учнівської молоді, її психологічних, національних і релігійних особливостей.

Культуровідповідність виховання - органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними та прогресивними родинно-побутовими і релігійними традиціями, з народним мистецтвом, традиціями і культурами інших народів світу, забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв'язок виховання з життям.

Демократизація виховання - розвиток різноманітних форм співробітництва і встановлення довір'я між вихователями і вихованцями, повага до суверенітету особистості учня, розуміння його запитів та інтересів.

Гуманізація виховання - пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів, формування  гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Безперервність і наступність - досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини; нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню особистості.

Диференціація і індивідуалізація виховного процесу - врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

Послідовність, систематичність і варіативність форм і методів виховання - свідомість, активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу і продуктивною працею. Прищеплення любові до праці і поваги до людей. Ознайомлення з основами сучасного агрополмислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування. Розвиток у учнів трудових навичокі вмінь, готовність до життєвої адаптації в умовах ринкових відносин.

Гармонізація родинного і суспільного виховання - організація педагогічного всеобучу батьків, об'єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інституцій.

1.5. Форми та методи національного виховання учнів ПТНЗ

Мета національного виховання учнів ПТНЗ полягає передусім у формуванні національно свідомих трудівників, що вміють будувати своє життя в умовах ринку. Це може бути досягнуто через:

- формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника, для якого характерні почуття господаря, високий ступінь трудової активності, «ініціативності та підприємництва, бажання працювати на користь суспільства, примножувати трудові традиції рідного народу, підготовку молоді до самостійної діяльності в нових умовах господарювання, виховання дбайливого ставлення до приватної, суспільної та державної власності, природних багатств України;

- розвиток і закріплення в учнів інтересу до обраної професії, професійного мислення, стимулювання подальшого одержання знань та вдосконалення своєї кваліфікації;

- формування правової культури, розвиток правосвідомості та громадянської відповідальності, потреби в оволодінні державною мовою; виховання непримиренного ставлення до антигромадських проявів, злочинності та порушень правопорядку, готовності до боротьби з ними;

- вироблення у майбутніх працівників наукового світогляду, національної свідомості та соціальної активності, сприяння їх самовизначенню і та громадянському становленню шляхом включення у систему суспільних і зв'язків;

- прищеплення учням культури поведінки та спілкування, навчання способів розв'язання конфліктів всередині колективу та в суспільстві;

- психологічна підготовка молоді до сімейного життя; прищеплення морально чистих, гуманних, доброзичливих взаємовідносин, побудованих на взаємоповазі та обопільній відповідальності юнаків та дівчат.

Процес патріотичного виховання здійснюється в навчальній, позакласній діяльності , в сім'ї, юнацьких об’єднаннях. В навчанні патріотичне виховання значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які сприяють оволодінню системою знань про людину і суспільство. Крім того, оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу.

Весь освітній процес має бути насичений різними аспектами патріотичного виховання. Проте особлива роль тут належить предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі, а надто громадянській освіті.

Ефективність патріотичного виховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що грунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки. Крім названих можна застосовувати також традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

А саме:

- бесіди – “Моя рідна Україна”, “Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн”, “Наша Вітчизна Україна”, “Державна символіка Батьківщини”, “Твої права і обов’язки”, “Що таке воля”, “Рід, родина, рідня”, “Патріотизм – нагальна потреба України”;

- огляди періодичної преси – “Що, де, коли?”, “За текстами газет”, “Цікаві хвилинки”, “Пульс планети”; огляд телепередач “Горизонт”;

- засоби, які виховують любов до української мови – “Свято рідної мови”, «Мужай прекрасна наша мово”, “Шевченківське слово”, “Літературні вечорниці”, “Тиждень української мови” – конкурс на кращий мовний плакат, конкурс декламаторів, конкурс на кращу розповідь української народної казки, вечір українських загадок, прислів’їв, приказок, повір’їв, легенд, народних прикмет; екскурсії до країни Мови із зупинками на станціях Лексики, Фразеології, Етимології; зустрічі з письменниками, поетами; філологічні мікроекспедиції – записати назви окремих предметів давнини, зібрати прислів’я, приказки, загадки, поширені в даній місцевості з наступним обговоренням їх в класі, або на засіданнях гуртка; мовні екскурсії, завдання яких виявити неграмотні, неоковирні вислови в об’явах, рекламах, вивісках, тощо; стенди “Як ми говоримо”;

- форми роботи, пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу – історичне краєзнавство: відвідання місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам’яток, замальовування чи фотографування історично цінних об’єктів, виготовлення схем, макетів, щомісячного історичного календаря, влаштування виставок, заочна подорож “Україно ти моя прекрасна”, складання історії свого роду, участь в роботі  гуртків, етнографічного та фольклорного ансамблів, оформлення кімнат народознавств, святкування Дня Конституції, Дня незалежності України;

- форми роботи військово-патріотичного виховання: патріотичні клуби, участь у Пласті, юний рятівник, “Котигорошко”, фестивалі патріотичної пісні; святкування Дня Перемоги, Дня збройних сил України, Дня призивника, захисника Вітчизни, дня пам’яті Героїв Крут; змагання з військово-прикладних видів спорту, літні військово-спортивні табори, участь у військово-спортивних іграх “Патріот”, “Смуга десантника”, участь у фізкультурно-оздоровчому патріотичному комплексі “Козацький гарт”; інтелектуальні вікторини “Гордимося подвигами предків;

- архівно-пошукова робота, екскурсії до музеїв, зустрічі з ветеранами, учасниками бойових дій, родичами загиблих захисників Батьківщини, випуск плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності;

- участь у “Вахтах пам’яті”, участь в акціях “Громадянин”, “Збережемо пам’ять про подвиг”, “Ветеран”, “Солдатські вдови”;

- вивчення факультативних курсів за вибором “Історія української культури”, “Видатні військові України”, “Історія дипломатії”, “Велика Вітчизняна війна як складова Другої світової війни”, “Ми – громадяни”, “Практичне право”, “Людина і світ”, “Людина і суспільство”;

- участь у Всеукраїнському конкурсі учнівських та студентських проектів “Служіння заради миру”; проведення семінарів, конференцій, “круглих столів”: “Партизанський рух в Україні у спогадах учасників, мовою документів, нових досліджень”, “У пам’яті світ врятований”, “Утверджувати ідеали культури миру – служити миру”.

- уроки пам’яті, уроки мужності: “Їх славні імена в літописі нашої держави”, “Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зоветься”, “Наша вулиця носить ім’я героя війни”, “Діти, молодь у підпіллі в роки минулої війни”, “Бойові нагороди”.

- виховання бережного ставлення до природи – створення музейного природничого комплексу із розділами “Наукові знання про природу”, “Очевидне – неймовірне”, сторінки “Червоної книги”, “Дивосвіт”; вироби учнів з природних матеріалів, конкурс на кращий плакат “Бережи довкілля”, операція “Мурашник”, “Блакитні водойми”, “Шпачки прилетіли”, “Лелеки”,  “Наші джерела”; екологічні екскурсії, олімпіади, свята, конкурси, штаби охорони природи, пошукова діяльність;

- засоби виховання правосвідомості – вивчення Конституції України, клуби юних юристів, дипломатів, загони ЮДМ, ліцейські штаби порядку та профілактики, зустріч з депутатами, працівниками правоохоронних органів, дискусії: “Чи варто завжди дотримуватись букви закону?”, “Що значить бути патріотом?”, “Свобода чи вседозволеність?”, теоретичні конференції: “Україна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”, “Суть громадянського суспільства”, захист рефератів: “Найважливіші функції Української держави”, “Проблеми та спрямованість нашої економіки”, “Свобода та особиста недоторканість громадян”;

- виховання засобами праці – соціально-проектна діяльність, підприємництво, кооперативи, бізнес-клуби, табори праці і відпочинку, фермерські господарства, аукціони, ярмарки, індивідуальна трудова діяльність, розширення зеленої зони біля навчального закладу, впорядкування та догляд за подвір’ям, проведення операцій “Турбота”, “Милосердя”, “Біля мого будинку” та ін.

Застосування наведених форм і методів патріотичного виховання покликане формувати в особистості когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, що передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин, адекватної орієнтації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Результативність національного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління  підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихованці, тим більші їхні можливості до критично-творчого мислення, самоактивності, творчості, самостійності, до усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

ІІ. Практична частина

2. Система роботи Великоновосілківського професійного ліцею з національного виховання учнів

Україна оновлюється, демократизується і модернізується.

У нових умовах, як правило, гостро постає проблема переосмислення власної історії, причин поразок і перемог, втрат і досягнень. Виникає потреба пошуку нової моделі національного розвитку, визначення пріоритетів держави на найближче майбутнє.

Отже, саме національне виховання є одним із напрямків політики державотворення. Його основна мета – виховання свідомого громадянина, патріота; набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин; формування в молоді потреби та вміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури , залучення молоді до здорового способу життя

Змістом національної ідеї є передусім правдива історія життя народу, його культури, мистецтва, науки, боротьби за виживання в соціальному та екологічному довкіллі, збереження велетів духу, ментальності, мови, усього, що вирізняє український народ з-поміж інших. Українська національна ідея переймає і засвоює все краще з культури, мистецтва, освіти, господарського життя інших народів. Українська національна ідея кристалізує особистість, конкретизує і вирізняє її національні інтереси і потреби, які можуть взаємодіяти та збігатися з інтересами й потребами представників інших народів у культурному й економічно інтегрованому світовому просторі, зберігаючи при цьому власну неповторну красу, національну гідність і велич.

У нашому ліцеї розроблена власна концепція виховної роботи з ліцеїстами, яка спрямована на реалізацію мети національно-патріотичного виховання. Сьогодні проблема національного виховання набула нового змісту.

Основні пріоритети діяльності в цьому напрямку – це виховання любові до Батьківщини, формування національно-свідомої особистості, для якої думати та розмовляти українською мовою так само природно, як дихати, особистості, що відчуває себе частиною рідного народу, єдність з його корінням, історією, традиціями, минулим, сьогоденням і сильним майбутнім.

Кожного року в ліцеї проводиться День української писемності та мови. Саме в цей день усі ліцеїсти пишуть загально- ліцейський диктант з української мови, який є свого роду іспитом на знання рідної мови.

У ліцеї вже стало традицією проведення заходів до Шевченківських днів, Свята українського рушника та ін., які сприяють розвитку культури учнів, оволодінню цінностями суспільного життя, національної та світової культури.

Ліцеїстам цікаве не тільки сьогодення України, вони з великим бажанням та гідністю досліджують та вивчають родовід своєї сім’ї. Кожне генеалогічне дерево має міцне коріння з рідного національного ґрунту, тому кожний учень із великим захопленням розповідає історію свого роду, - і це теж стало традицією.

Ліцей підтримує тісний зв’язок з  Великоновосілківським краєзнавчим музеєм, музеєм – садибою ім.. В.Ів. Немировича – Данченка в с.Нескучне. Відвідування театру допомагає учням поринути у світ українського побуту та звичаїв, допомагає пізнати нові сторінки в історії нації.

Інсценування української пісні, усні журнали «Державні символи України», «Славимо рідну Україну», «Ми – українці», «Одна Батьківщина – і двох не буває», «Мій край – найкращий у світі», бесіди, години спілкування «Джерела української душі», «Україно, я для тебе на світі живу», «Україна – це ми!»…Ці та інші заходи сприяють вихованню свідомих громадян, справжніх патріотів країни.

Національний патріотизм – це щира й безмежна любов до своєї країни, до її багатонаціонального народу, до звичаїв та історичного минулого. У нашому ліцеї діє гурток патріотичного виховання .Члени гуртка разом із класними керівниками та майстрами виробничого навчання проводять різні заходи:

• бесіди, диспути, літературно-музичні композиції, літературні вечори;
• зустрічі з ветеранами ВВ війни;
• екскурсії по місцях бойової слави;
• конкурси, змагання (« Славні віхи історії мого краю», « Бути людиною на Землі», « Іде по світу весна без війни...», «Ми – нащадки козацького роду» та інші.

Такі заходи залишаються у свідомості ліцеїстів, навчають їх гідності, мужності, вчать бути патріотами своєї країни.

З юнаками проводяться військово-польові збори, під час яких розглядаються питання загальновійськової підготовки, тактики, стройової, фізичної військової підготовки, а також питання з цивільної оборони.

Процес національно-патріотичного виховання в ліцеї спрямований на розвиток особистості, таланту, розумових, фізичних і духовних здібностей ліцеїстів.

Пріоритетним напрямом цього процесу є розвиток національної самосвідомості, яка вбирає в себе:

• любов до Батьківщини, до історичного і самобутнього образу свого народу;
• віру в його духовну силу і покликання;
• прагнення до того, щоб наш народ посів почесне місце в цивілізованому світі;
• вміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю, володіння рідною мовою;
• систему вчинків, які випливають із любові, віри, волі й осмислення, готовність свідомо служити потребам своєї Вітчизни.

Національна свідомість є ідеологічною основою виховання молоді в нашому ліцеї.

2.1. Сценарій виховного заходу з національного виховання учнів ПТНЗ

Літературно – музична композиція «Україна – це ми!»

1: Ми, українці, нація прадавня,
На цій Землі — багато тисяч літ.
Культурою й традиціями славна,
І багатющий в нас духовний світ.
 

2:В нас звичаї свої, неписані закони,
По них пізнає українця вся земля.
Своє світосприймання й заборони,
Як і свої ліси, річки й поля...
 

3:Свої казки, легенди і повір’я,
Дотепні жарти і слова ясні,
Своя хатина біла і подвір’я,
І неповторні, трепетні пісні.

4: Усе, що є в нас, в праці здобували,
Пройшли дорогу в світі нелегку.
Та завжди хлібом друзів зустрічали
На вишитому шовком рушнику.

5:Бо ж хлібові ціну народ наш добре знає,
Пройшов крізь голод, смерть і забуття.
Та доброту і щирість в серці має,
З теплом в душі й любов’ю йде в життя.
 

6:Народ цінує землю цю єдину,
В якій коріння наше з правіків.
Вітчизну любить і свою родину,
Бо тут народжений й життя прожив.

7: Й сама земля дала нам рідне слово,
Робочі руки й щирі почуття.

Й дитинну душу світлу, пелюсткову,
І мрії, що ведуть у майбуття.
 

1: Ми на своїй землі віки й тисячоліття, Тут славний рід, родина і сім’я. Коріння у землі, а в небо — пишне віття. У світі — українці нам ім’я.
 

2: Іде в майбутнє рідна Україна,
У світле і високе майбуття.
І наш народ — одна свята родина,
А кожен з нас в родині цій дитя.

Пісня «Моє ім'я Україна»  (дівчата виконують танок з віночками)

Моє ім'я - Батьківщина.

Лелеки легке крило.

Моє ім'я - Україна.

І сонечка тепло.

Моє ім'я - Вишиванка.

Я хрестик на полотні.

Моє ім'я - синє небо.

Я сонях малий під ним.

Татові слова.

Україна - це я.

Мамині пісні.

Україна - це ти.

Моє ім'я - Степ широкий.

Моє ім'я - Хліба смак.

Останній шкільний дзвіночок.

Над сивим Дніпром туман.

Моє ім'я - то Надія.

Моє ім'я - то Любов.

Моє ім'я - чиста мрія.

І віра, що з нами Бог.

Татові слова.

Україна - це я.

Мамині пісні.

Україна - це ти.(2х)

Моє ім'я - колискова...

Моє ім'я - то є Воля...

Моє ім'я - то Родина...

Моє ім'я - добре Слово...

Що збереже цей світ.

1.: Я європейка у своїй країні, я патріотка і в мене є мрія

2: Я хочу, я зможу, я свято в це вірю в нас міцна держава

Разом: все зробимо, як мрієм!

3:Якою ж ми хочемо бачити нашу країну? Через рік, через пьять, через пьятдесят, через сто років

4:Хай наша мрія буде амбітною

5:Неприпустимо відмовлятися від мрії, адже ми величезна сила

6:Мрії мають властивість здійснюватись, адже все, що існує довкола – колись було чиєюсь мрією

7:Ось вона омріяна Україна (фото)

1:Це не молода, а древня країна з тисячьолітньою історією та спадщиною як і за часів Ярослава Мудрого – вона геостратигічний центр Європи

2:Київ поважають, до Києва прислухаються, адже майбутнє Європи твориться на Дніпрових кручах.

3: Знайшовши в собі сили вона більше не розривається між Сходом і Заходом, натомість реалізує власну стратегію «З Півдня на Північ» міцно спираючись на Черноморський бассейн.

4:Уявляю собі  омріяну Україну, в якій Львів – культурна столиця не тільки України, але й всієї Європи. Виставки, вернісажи, карнавали....

5:Донецьк – міжнародний фінансовий центр! Чим не новий Франкфупт на Майні?! Донецька міжнародна біржа! Звучить?

6:Одеса стане світовим центром кінематографу! Такий собі український Голлівуд на березі Чорного моря!!!

7:Харків! Технополіс! Університетський та науковий центр світового рівня, одна із столиць ядерної фізики, авіабудування, біохімії та психології!

1:А Дніпропетровськ – ракетно космічна столиця всієї Європи!

2:Майбутнє твориться вже сьогодні. Яким йому бути залежить від нас!

Зміна фонової музики

1:Я хочу сказати простими словами,

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те , як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!

2:В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!

3:В моєї країни чудові сусіди,

Запрошують в гості і я до них їду.

Сусіди і самі в нас часто бувають.

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

4:В моїй Україні є чесная влада,

Про неї в народі складають баллади.

Працює й працює, з ранку до ночі,

Щоб людям відкрито дивитись у очі.

5:В моїй Україні не плюють на підлогу,

Отримують і надають допомогу,

І молодь моя не п'є і не курить,

Займається спортом, співати так любить!

6:В моїй Україні чемні дівчата!

А хлопці вміють їх щиро кохати!

Навчаються жити, читають книжки,

І горді від того наші батьки!

7:В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, Дніпро, терикони,

 Карпати зимою в засніжених шапках,

- Моя Україна! Люблю її! Крапка!

Пісня «Омріяна земля» (учасники виконують танок з жовто – блакитною тканиною)

Якщо зорями встеляється твій шлях
ти облиш свої проблеми, болі, страх
світ поглинає суєта, але є істина проста
вір в силу своїх мрій.
Приспів
Високий день казок і віршів розгубили
над вогнем свободи крила обпалили
та земля в серці.
Відкрий себе, хай світ тобі всміхнеться щиро
до небес підносить нас дитяча віра.
Це життя, це твоє життя
Сльози зникнуть перед промінем в очах
кожна відповідь приходить в світлих снах
щоб обірвати плин війни
ти з другом всесвіт обійми.
Серцем обійми.

1:Любов, доброта, справедливість.

2:Мого серця гідність. Це той багаж, який необхідний нам, щоб навести лад.

3:Якщо ми візьмемо цей багаж в життя, то перемога буде за нами!

4:І наша перемога буде в тому щоб змінити життя на краще, а змінити його можна тільки змінюючись самому! Вдосконалюючи себе.

5:Можливо, хтось стане більш освідомленим, буде сповідувати світогляд любові і займеться саморозвитком.

6:Хтось стане більш гармонічно розвинутою особистістю

7:Хтось інший, можливо, зміниться для більш цікавої роботи, та спробує самореалізуватися у спорідненій праці

1:А хтось почне посміхатися зустрічним перехожим, щоб зробити їх день яскравішим

2:Хтось допоможе незнайомій людині, або просто скаже зайвий раз. «Дякую» - скаже щиро, свідомо!

3:Або притримає двері за собою, або поступиться місцем у транспорті.

4:Прибере сміття у парку чи посадить квіти та дерева у подвірьї свого будинку.

5:Хтось, почне опікуватись за самотнім пенсіонером, ветераном війни.

6:Нас вже мільйони.

7:Навчаюсь у ліцеї! Профільна освіта! Високий, європейський вже стандарт!

1:Доводять нам що ми – Європи діти, Держава Європейська – то не жарт!

2:Трудись будем, всі як є знайдем для україни музу!

3:І шлях тернистий прокладем

Разом: До Європейського союзу!

Пісня «Країна мрій» (дівчата виконують танок зі стрічками)

1.Мрію, щоб на світі не було війни

Щоб збувались мрії з літа й весни,

Щоб сміялось сонце в кожному дворі,

І лунала пісня з ранку й до зорі

П-р: Десь далеко є казковий світ,

Там лелеки свій несуть політ,

Там образ немає, підлості й брехні,

Там завжди лунають радісні пісні

2.Мрію, щоб на світі не було сиріт

Щоб сміялись діти й став добріший світ,

Щоб любов дзвеніла й квіткою цвіла,

Щоб на світі мама в кожного була

1:На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

2:Ти з давніх віків непокірна булла

 І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося - її здобула

Звитяжна моя Україна.

3:На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

4:В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,

І чути співочі дівчат голоси, -

Пісенна моя Україна.

5:Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

6:Квітуй, мов калина, над плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

7:Тобі я гідним хочу бути сином,

Я всім скажу: «Оце — моя земля!

Оце — мій край! Моя це Батьківщина!»

1:Зігріє сонце землю навесні

І ти, тендітна, наберешся сили,

Розквітнеш ти, і задзвенять пісні

Й звитяжно над просторами полинуть.

2:Без сумніву, я знаю, буде так.

І вирушать прийдешні покоління

Із розумом і силою в руках,

І принесуть на твій вівтар сумління.

3:Тоді почують навіть і зірки,

Бо голоси мільйонів воєдино

Із тими, що лунають крізь віки,

Промовлять гордо:

Разом:«Це моя країна».

Пісня Україна це ми!

Народились ми в Україні

На Поліссі,на Буковині

На Поділлі і на Волині

Біля сивих Карпат і в Криму

Краю рідний мій,любий краю

Якщо хтось мене запитає:

«Що таке,скажи,Україно?»

Я скажу відверто йому

Пр. Україна-це я!

Україна-це ти!

Україна-це ми

Україна

Дивний спів солов’я

В білих квітах сади

Чорне море,Донбас,полонина

Ми єдина сім’я

Сестри ми і брати

Ми с тобою і є ця країна

Україна-це я!

Україна-це ти!

Україна-це ми

Україна

2.Україна-це наша мова

Кобзаря палаюче слово

Це Дніпро стрімкий і Черемош

Це смереки такі чарівні

Але в першу чергу-це люди

Це юнак,що замріяно любить

Це дівчина,що вірно кохає

Це народ,що співає пісні

Висновки

Національне виховання - це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв та ін., покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь.

Національне виховання має суспільний характер. До нього причетні сім'я, найближче соціальне оточення - формальні й неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об'єднання та ін. Роль держави полягає у координації виховних зусиль усіх інституцій суспільства, забезпечення його єдності та пріоритету загальнодержавних (національних) інтересів. Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання молоді, опанування основами наук, багатством національної й світової культури.

Мета національного виховання - набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування особистісних рис громадян, духовності, фізичної досконалості, моральної, естетичної, правової, екологічної культури.

Професійно-технічні навчальні заклади покликані створити всі необхідні умови для становлення та розвитку особистості. Виховна діяльність має реалізовуватись у формі живого діалогу та активній взаємодії учасників, бо завдяки конструктивному діалогу і свободі вільного вибору особистості можна буде досягти поставлених спільних цілей.

Національне виховання передбачає постійний пошук нових ефективних форм і методів впливу на майбутніх громадян України, адже у цьому зацікавлена як держава так і громадські організації, всі, хто прагне відстояти незалежність України, примножити національні надбання та гідно представляти державу за її межами.

Завдання національного виховання громадян на сучасному етапі розвитку включає: любов до Вітчизни та її багатонаціональному народу; патріотизм, який заключається у готовності служити Батьківщині, захищати її, поєднується з любов'ю до малої Батьківщини (рідна республіка, область, національний округ); поважне ставлення до всіх народностей країни, до їх історії, традицій, мови, культури, національної честі; любов до рідної мови, культури та історії свого народу; поважне ставлення до народу та розуміння його ролі в становленні та розвитку держави; повага до мови як важливого засобу міжнаціонального спілкування та взаємозближення; глибока повага до Конституції та інших законів; повага до прав і свобод людини незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового положення, місця проживання й ставлення до релігії; глибока повага до загальних цінностей (злагода, безпека, можливість для кожного народу обирати свою долю, забезпечення прав та свобод особистості) тощо.

Отже, громадянські риси можуть формуватися у професійно-технічних навчальних закладах, які виступають соціокультурним середовищем, яке в майбутньому формуватиме особистість українського громадянина. Патріотично-вихований учень ПТНЗ - це особистість з широким світоглядом, активною життєвою позицією, патріотичною свідомістю, зацікавлений у зміцненні та захисті держави, який сумлінно виконує обов'язки як учня, так і законослухняного громадянина своєї країни, має толерантне ставлення до інших етносів.

Список використаної літератури

1. Бердник О. Національне виховання - запорука міцної держави [Текст] / О. Бердник // Освіта. Технікуми. Коледжі. - 2007. - №4.- с.64

2. Бочан І.О. Про деякі аспекти реалізації концепції національно громадянського виховання студентів коледжу згідно з національною доктриною розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті в процесі вивчення соціально-гуманістичних проблем // Проблеми освіти. - К. 2003.- Вип.31 - с.180-185

3. Бех . І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн.. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади І. Д. Бех Наукове видання. - К., Либідь, 2003.- с. 32-44

4. Березуцька В. Виховуємо громадянина: ( Виховання патріотизму у студентів професійно-технічної освіти ) // Рідна школа.- 2002.- №1.- с.44-46

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навч. закладів. Н.П. Волкова - К. :Видавничій центр “Академія”, 2002. - 576 с.

6. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави / В. Гонський //Рідна школа. - 2001.- №2.- с. 9-14

7. Гнутель Я. Організація навчально-виховної роботи в професійно-технічному закладі: Метод. посіб. / Я. Гнутель. - Т.: Збруч, 1993

8. Галай О. Формування національної свідомості - 2006. - №1.- с.19

9. Зайченко І.В. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навч. закладів І.В. Зайченко - Чернігів, 2003. - 527 с

10. Зайчук В. Шляхи оновлення системи професійно-технічної освіти України / В. Зайчук // Проф.- техн.. освіта. - 2002. - №1. - с. 2-5

11. Клименок В. Національне виховання - органічний компонент розвитку освіти // Освіта. Технікуми. Коледжі. - 2005. - №2. - с. 67-69

12. Походжалова В. Зберегти красу людської душі [Текст] [ національне виховання студентів] / В. Походжалова // Освіта. Технікуми. Коледжі. - 2008. №1. - с. 74-76.

13. Полак Л. Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект: Навч.-метод. посіб. для пед. Працівників ПТНЗ / Л. Б. Полак. - К.: Вища школа, 1999. - с. - 111

14. Поляков С.Д. Психопедагогика воспитания.- М., 1996

15. Тиханова В. Планування виховної роботи в ПТНЗ. - 2008. - №9

16. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002

17. Філіпчук Г. Розвиток освіти в багатонаціональних регіонах. Чернівці: Прут, 1996. - 128 с.

18. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання, 2007. - с. 447