ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР «МИ ВІДЛІТАЄМО КЛЮЧЕМ ЖУРАВЛИНИМ»

ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР   «МИ ВІДЛІТАЄМО КЛЮЧЕМ ЖУРАВЛИНИМ»

ВЕД:   Летять роки, і час нам не вблагати, 
Але у серці кожного минули ті роки. 
Прийшла пора вручати атестати, 
Вже підросли вчорашні малюки. 

ВЕД:  І святкова ця зала затихла в чеканні

Ось вона – неповторна й хвилююча  мить

Наші учні найстарші на бал цей прощальний

Невпізнанні зайдуть , щоби всіх підкорить.

 

ВЕД:  Вони - випускники 21 століття

Вони - молоді, спортивні,  красиві і талановиті

Вони - нове покоління нашої країни

Вони - нова хвиля 20 – 21.

 

ВЕД: Дівоча врода тішить зір 
І хлопці всі, як на підбір 
Вони вже вирушають в путь широку 
Випускники дві тисячі двадцять першого року .

 

ВЕД:  Гляньте на них, молодих  завзятих.

           Мрії над ними витають крилаті

          Зорі підморгують їм з високості

          Вони ще господарі? Чи може вже гості? 

          Такими  не бачили ми їх ще зроду!

          Вітайте цю силу! Вітайте цю вроду!

 

Ведучий: На сцену запрошуємо  доброго, товариського, спокійного, відвертого юнака, фаната футболу. Оплесками зустрічаємо Пеленя Андрія.

 

Вед.: Щедра і відкрита, добродушна і усміхнена, щира і справедлива. Зустрічайте гучними оплесками, Ворону Христину

 

Ведучий: Хто як не він задасть безліч запитань вчителям, придумає як викрутитись із складної ситуації, може почати дискусію з будь-якого приводу. Вітаємо симпатичного юнака, Кушку Олега!

 

Вед.:    Добра, чутлива дівчина,  вірить якщо дуже хотіти можна досягти багато чого. Може проявити наполегливість і працелюбність. Оплески для Поврозник Христини!

 

Вед.: Наділена багатьма чеснотами: добра, щира, сором’язлива  але впевнена у собі, вірить в гарне майбутнє. Зустрічаємо Тищак Каріну!

 

Вед.:  Активний науковець, дослідник, експериментатор, захоплюється тваринами та рослинами і просто симпатичний хлопець. Не шкодуйте оплесків для Гренюха Дениса!

 

Вед.: Випускник, що зараз з’явиться перед нами завжди на позитиві, оптиміст, вміє знайти вихід із будь-якої ситуації, навіть ЗНО він складав із заплющеними очима. Оплески для Єрмішина Святослава!

 

Вед.: Мила , товариська, завжди усміхнена дівчина , має багато друзів як серед дівчат так і серед хлопців.  Зустрічаємо Грицків Соломію!

 

Вед.:  Позитивний , відвертий, досить активний по життю хлопець. За словом до кишені не лізе, полюбляє швидкість і його не лякають розбиті коліна .  Привітаємо оплесками Ільківа Дениса!

 

Вед.: А ця особистість є по-справжньому зірковою, яка може нас здивувати не лише чудовим вокалом. Активна учасниця всіх шкільних свят , лідер учнівського самоврядування , красуня і взагалі хороша людина. Кравець Катерина, зустрічаємо оплесками!

 

ВЕД:   Ось вони – наша гордість і надія, наша гідна зміна, наше світле майбутнє. Випускники 2021 року прийшли подякувати своїм рідним, вчителям, друзям.  Вони молоді, красиві, радісні і щасливі. Сьогодні у них прекрасне свято…

 

Ведучі разом:  Випускний прощальний бал!

 

ВЕД:  Дорогі друзі, шановні випускники, вчителі, батьки, гості!

Вечір, присвячений урочистій події вручення атестатів

 про повну загальну середню освіту випускникам

Великоколоднівського НВК оголошується відкритим!                                                                                      

                                                      (ГІМН)  

ВЕД: Ви – випуск 20-21 . Одинадцятий клас – клас талановитий, творчий.

 

Вед.: Ну що ж позаду вже уроки і перерви, контрольні і шкільні свята, все промайнуло наче шоу-проект тривалістю 11 років. Прикро, що сьогодні ваш останній день тут.
Але перед тим, як попрощатися, давайте пригадаємо, яким було ваше життя у цьому проекті
Вед.: Колись давним-давно, а точніше майже 11 років тому, ви прийшли сюди. Багато випробувань і цікавих наук чекало тут на вас.
Вед. . У 1 класі ви навчилися читати і писати, а деякі навіть списувати
Вед.  У 2 класі навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць і часом вітатися до них.
Вед. У 3 класі ви вже вміли знаходити їдальню навіть із закритими очима.
Вед. У 4 класі ви навчилися вимовляти повну назву своєї школи, а деякі навіть з першого разу.
Вед. У 5 класі ви зрозуміли, що вчителів у школі більше, ніж учнів у класі, і тому довго плутали їх ім’я та по-батькові.
Вед. У 6 класі навчилися ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.
Вед. У 7 класі ви вже знали, що похід в туалет можна зробити значно цікавішим, включивши до маршруту прогулянку коридорами, шоп-тур до магазину.
Вед. У 8 класі навчилися швидко готувати позакласні заходи, деякі навіть за один день
Вед. У 9 класі вже вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.
Вед. У 10 класі навчилися закохуватися, а деякі навіть не один раз.
Вед. Ну а підказувати, підглядати, робити шпаргалки і прогулювати уроки ви вміли одразу.
Вед. А про 11 клас ми забули?
Вед. Та ти що!!! Як можна забути найяскравіші хвилини, найцікавіші миті юності!

Вед.    Відлетіли літа, як птахи,
            Відшуміли снігами і грозами.
            І колишні шкільні дітлахи
            Стали зрілими, стали дорослими.

Вед.   Все має свій кінець і свій початок,
          І все ж дивують нас чарівники-роки:
          Які з маленьких хлопчиків й дівчаток
          Так швидко виросли випускники?

Вед.  А зараз слово для привітання та оголошення наказу «Про вручення свідоцтв про повну загальну  середню освіту» надається директору школи …

Вип1:  Невже це все? Закінчено школу і ніколи не буде уроків?

Вип2:  Дивне, все-таки, це слово „ніколи”. Буде все: інститут, сім’я, робота,  а ось школи  вже не буде і дитинства вже не буде.

Вип3: Дитинство пішло. Воно зникало по краплинці тихо і непомітно, з каліграфічними  літерами першої вчительки,

Вип4: З гучними дзвінками, які були дорожчими всіх теорем на світі,

Вип5: Із знайомими голосами вчителів, друзів…

Вип6: А за вікном дощ змінювався снігом, а ми списували алгебру, доводили недоведені теореми...

Вип7: Приписували Ньютону зайві закони... і все було чудово. А дитинство зникало...

                         Пісня «Зачекай моє дитинство»

                     Спокійна мелодія

Вед.:     Рідна хата. Батьківський поріг. Найрідніші ваші люди - це батьки. Завдяки їм ми і приходимо в цей світ.

Вед.: Мама і тато – це два найдорожчих і найтепліших слова, дві людини, які розділяють з вами гіркоту невдач і щасливі хвилини радощів.

Вед.: Саме їм ви найбільше повинні дякувати за все, що маєте. Незгасний вогник рідної домівки світитиметься для вас завжди теплом материнської любові, вірою в добро та людяність.

Вед.: Рідна хата - це храм, з якого вийшли у широкі світи лікарі, вчителі, знамениті вчені, прості хлібороби. Завжди пам'ятайте про це.

Вед.:   Погляньте, дорогі випускники, на своїх батьків, рідних. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині душі затаїлася тривога, бо попереду ще стільки випробувань! Всі вони прийшли благословити вас на життєву дорогу.

Вед.: Пам’ятайте, що батьків ні купити, ні заслужити не можна. Тож бережіть їх, шануйте і поважайте. Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас.

Вед.:  А ви,  дорогі батьки, поверніться років на 16-17 назад.  Тоді на ваших руках лежали рожеві і блакитні згорточки, кліпали оченятами, плакали, а ви - молоді та вродливі - торкалися теплої дитячої щоки і наспівували колискові.

Вед.: День за днем минав у щоденних клопотах і турботах. У вас було багато радощів: перший зубчик, перші кроки, перше слово...

Вед.:  А було і так, що здавалось, - не було виходу, коли ви сиділи довгими ночами біля ліжечка хворої дитини і шепотіли: "Господи, допоможи!"

Учень2. За любов і ласку. За ніжність, тепло і терпіння.

Уч . Чому ж ти, мамо, змахуєш сльозу?

       Чому ж ти, тату, раптом засмутився?

       Дитина перейшла через межу,                                                                                                Зробила крок у юність із дитинства.

Ведуча:   Усі мовчать – щось мати каже,

                Цвітуть притишено слова.

               Вони із веселкових вражень,

               З любові, що в душі жива.

               Зійшлися діти всі до хати,

               Де хліб рум’яний на столі…

               Усі мовчать: говорить мати

               Вустами неба і землі.

 

Від імені батьків слово надається____________________________________.

                                 Виступ мами.

Уч. : Провчилися з нами і мами, і тата,

         Разом переходячи з класу у клас.

          Їм правила всі довелося згадати

           І навіть уроки робити за нас.

Уч.:  На батьківські збори  ходили матусі,

          Хоч, правда, і тато був раз, може два.

         А що було після – сказать не беруся,

         Не можу дібрати культурні слова.

Уч.:    Були в нас «проколи».  Ну що ж тут робити?

           Щоденнику, друже, ми винні – прости!

           Не раз довелося тебе нам губити –

           Ми вас шкодували, шановні батьки!

Уч.:  А якщо серйозно, то ми вам дуже вдячні , наші дорогі батьки, за все те, що ми маємо і ще будемо мати, за кожен день, що був і за кожен день, що ще буде.

                           ПІСНЯ «Мої батьки»

Ведучий: Рік 2010-й. Тоді, коли дерева були великими, тротуари в шкільному дворі довгими, а шкільні сходи  високими, мами привели в школу 5 хлопчиків та 7 дівчаток. Якимось дивом вони опинилися в одному класі ...Ну хто сьогодні повірить, що тоді ці стрункі симпатичні дівчата були маленькими кнопками з величезними бантами та трохи зляканими оченятами. А в цих високих, змужнілих хлопцях, хіба хтось впізнає метушливих хлопчаків? Вони були колись трохи вищі своїх портфелів і поважно йшли на свій перший у житті урок.

Ведуча: Тоді все було вперше: перший клас, перший зошит, перше слово, перша парта, перший шкільний друг і, звичайно, перша, найвродливіша, найрозумніша та найдобріша вчителька.

 

Ведучий: Шановна Маріє Василівно, сьогодні і у Вас свято, адже ви бачите, тих дітлахів, які уже повиростали, завдяки вашій казці, пораді. Запрошуємо Вас поділитися схвильованою думкою, спогадами і привітати своїх учнів. Слово для привітання надається Макар Марії Василівні.

(виступ першої вчительки)

Випускник:   Перша вчителька – добра й терпляча
                        Наче мама була нам малим.
                        А любов її щира, гаряча
                       Зігрівала сердечка усім.

Випускник:     Немов фея, і добра, і мила,
                         Усміхалася лагідно нам.
                         Як же щиро вона всіх любила,
                         Як же завжди хвалила батькам!

Випускник:   Спасибі вам, земний для вас уклін

                       Ви від своїх випускників приймайте.

                       І просим: першокласників малих

                        Ви з тою ж ніжністю і строгістю навчайте.  (Вручення квітів)

Ведучий: У 2014 році була наступна сходинка у шкільному житті. Ви пам’ятаєте ту мить? Були ви тоді смішними п’ятикласниками: розгубленими і трохи наляканими.

Ведуча: Але поряд з’явилась вона – ваш класний керівник. Привітно посміхнулась і впевнено повела вас лабіринтами шкільного життя.

Ведучий: До слова запрошується класний керівник - Гнатів Оксана Григорівна.

        (виступ  класного керівника)   Пісня «Пролітають роки»

Сценка «Щоденник»

 

 Вривається Щоденник під музику

 

Щоденник  - Ось , нарешті, я це зробив! Свобода! Цілих одинадцять років пройшло, і нарешті я вільний! Більше ніхто не буде мене кидати, писати зауваження, обмальовувати сторінки! Ура!!!!!

Виходять ручки

Ручка - А куди це ти зібрався, Голубчику?

Ручка - Ти думав, якщо дзвоник останній пролунав, то ти вільний?

Ручка - Від нас не втечеш! Свої права ми знаємо – це у нашій владі тебе відпускати чи ні!

Щоденник  - Чого ви до мене вчепилися? Кому я вже потрібний сьогодні? У дітей випускний , а ви із своїми записами! Ну ніде від вас не втечеш! І тут знайшли!

Ручка  - Бо ми свою роботу знаємо! Кому як не нам , червоним ручкам, все доводити до ладу!

Ручка   -  На твоїх сторінках не вистачає 245 оцінок з фізики. І, до речі, не всі вони відмінні!

Щоденник -     Не одна фізика у школі!

Ручка - «Не виконав домашнього завдання» не вистачає 547 записів!

Щоденник       -    У щоденник треба оцінки ставити, а не мемуари писати!

Ручка  -  Протягом трьох місяців не записано розкладу на сторінках!

Щоденник   - вони його напам’ять знають

Ручка - А де підписи батьків?

Щоденник   -   Вони на батьківські збори приходили!

Ручка – Ваші аргументи тут недоречні. Дівчатка, ану тримайте його, у всьому має бути порядок!

( підступають до щоденника)

Щоденник  - Стійте! Стійте! Ну чого ви такі жорстокі? А ви думаєте легко бути учнівським щоденником?А тим паче якщо це щоденник хлопчачий! То запхнуть тебе у портфель під книжки, закрутять сторінки, а як погана оцінка, то можуть тебе так закинути за шафу, що три дні у пилюці лежиш, чуманієш. А знаєте, який жах тебе охоплює, коли потрапляєш батькові до рук ? Можеш і не вціліти! А ви із своїми дописами…

Ручка -  А й , правда, що це з нами?

Ручка – Адже свою справу ми виконували справно. Якщо розібратися, то у щоденнику багато гарних оцінок за вірш напам’ять, проект, презентацію, доведення теореми, за диктант.

Ручка – А я писала про гарну поведінку і участь у позакласній роботі, подяку за участь у спортивних змаганнях.

Щоденник – Я переконаний , що абсолютно неважливо які записи, оцінки стоять в учнівському щоденнику, головне, щоб всі вони були прочитані, і  з усієї цієї писанини учні зробили висновки!

Ручки – Згодні ! Відпускаємо тебе! Ти – вільний!

Випускник .   Шановні вчителі! Хочемо сказати про те, що ми дійсно зробили висновки з усіх ваших дописі у наших щоденниках. А щоб у інших учнів були тільки  гарні оцінки і приємні записи, ми даруємо вам червоні ручки.

                             Пісня

Уч.:  Ми для вас, дорогі  вчителі,

          Будем вічними учнями в школі,

            Хоч підемо по цілій землі

            І  своєї шукатимем долі.

            ПІСНЯ «Спасибі вам, рідненькі вчителі»

 

Вед.:   Усе було за 7 років у старшій школі:

            Підказки, жарти, спогади сумні…

            Все вдаль спливло – сьогодні в дружнім колі

            Згадаймо ті щасливі незабутні дні.

Вед.:    Ну от, скінчились ваші муки,

             Здійснились мрії золоті.

            Ось він настав момент розлуки

            З дитинством в вашому житті.

Вед.:   Тепер до слів таких, як „крейда”,

           „Щоденник”, „класний керівник”,

           Потроху зітреться потреба,

           Хоч кожен з вас до них вже звик.

Вед. :   Нові дороги вас чекають,

            Майбутні враження нові.

            Хай труднощі вас не лякають,

           Здійсняйте ж  мрії всі свої!!!

Вед.:  Ну от і все. Останній день і мить

          Остання зустріч, погляди зріднілі

          Душа болить, сльоза в очах тремтить

          Учнівські роки в вирій відлетіли.

  

Уч.:   Здавалося 11 літ – багато.

         Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

         Тепер нам хочеться, щоб перенести свято,

         Хоч би на  тиждень в школі ще побуть.

 

 

Уч.:  Пройтися школою і тихо наодинці

         Ще зазирнути в кожен-кожен клас.

         Все пригадати до найменшої дрібниці.
         Щоб залишилось в пам'яті у нас.

 

 

Вед.: Випускний! 11 років ви чекаєте його, рахуючи спочатку роки, потім місяці та дні.

Вед.: 11 років вам нагадували,  що справжнє життя там, попереду, а ви лише готуєтесь до нього.

Вед.: 11 років вам обіцяли 100 доріг. Але лише багато років потому ви зможете зрозуміти, що це був дійсно поворотний момент.

Вед.: До цього часу вам розписували кожну годину: українська, англійська,  алгебра, фізика, хімія… і так безкінечно.

Вед.: Цього дня розклад дивиться на вас чистим аркушем. І хочеш-не хочеш, а потрібно брати ручку  і самим заповнювати свій розклад, а значить і життя.

Вед.: До цього моменту вас вчили життю, а тепер вирішили подивитися, на що ви здатні.   100 доріг перетворяться в одну. А життя безжалісно змушує робити цей вибір.

Вед.:  І випускний вечір – це нагадування: все,  дитинство закінчилось і починається доросле життя.  І це життя буде випробовувати вас.

Вед.:  Від чого ж цей смуток, який охоплює кожного випускника, хоч і схований за зовнішньою веселістю?

Вед.:  Вирішувати тепер прийдеться все самим, але й відповідати за наслідки також. І так хочеться, щоб ваші рішення виявилися правильними

Вед.:  Тепер ви розійдетеся у різні сторони. Чи витримає дружба? Чи не згасне любов? Чи не  розійдетесь  ви назавжди?

Вед.:  Ні, ніколи такого не може бути! І в цьому ви пповинні дати собі клятву (обіцянку)!

Вед.:  Ніч зміниться ранком. Дитинство безповоротно залишиться в минулому. Обіцяне життя розпочалося: справжнє, доросле, радісне.

ВИПУСКНИКИ.

(всі разом) він зветься життям

Уч.:  Дорогі вчителі! Ви щедро дарували нам свій безцінний час! І тому ми з вдячністю говоримо вам ...

 

Всі випускники: ДЯКУЄМО!

 

Уч.: Школо! Ти стала для нас другою домівкою! І, йдучи, ми з сумом прощаємося з тобою, як із старим добрим другом ...

 

Всі випускники: ДО ПОБАЧЕННЯ!

 

Уч.: Попереду нас чекають тисячі доріг, нові зустрічі, нові випробування, нові радощі. І ми, сміливо дивлячись своєму майбутньому в очі, вітаємо його ...

 

Всі випускники: ЗДРАСТУЙ, ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ!

 

Уч.: І ми дуже чекаємо, щоб ви, наші батьки, рідні, вчителі та друзі, побажали нам ...

 

Всі випускники: ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ!                                                           

Учень 6.  Не забуду тієї хвилини,

Як проходив останній урок,

Як хвилююче ніжно і сумно,

Подзвонив нам востаннє дзвінок.

Учень10. Така вже доля, вчителю, твоя –

Зустрітись, аби згодом попрощатись,

Із серця в серце перелить добро,

Й учителем навіки залишатись.

Учень 11. Прийде світанок... Сонце, зустрічай!

Дай для польоту лелечатам неба!

Слова останні: "Школо, прощавай!"

Ми будем завжди пам'ятать про тебе.

Пісня «Школа»

 

Ведучий ІІ.  (Під вихід випускників)Ідуть, ідуть замріяні, вродливі.

Між квітами і добрими людьми.

Щоб ви пройшли усе життя щасливі

В добру путь, дорогі випускники!

 

Ведучий І. На цьому урочиста частина вечора завершена. До нових зустрічей !