Виразне читання віршів напам’ять

Тема. Виразне читання віршів напам’ять.

Мета: розвивати навички виразного читання віршів, пам’ять, артистичні здібності учнів; викликати інтерес до українських звичаїв, обрядів та пісень, що їх супроводжують; виховувати естетичні смаки, пошану до народної творчості.

Хід уроку

І.       ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ й МЕТИ УРОКУ

ІІ.      МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

ІІІ.    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1.         Обрання журі.

Олесь Кмітливець пропонує обрати журі за допомогою лічи¬лок (див. Додаток до уроку 4).

2.         Проведення конкурсу читців (або співців).

Журі оцінює виконання за трьома критеріями: знання текс¬ту, виразність, артистичність.

3.         Визначення переможців, нагородження (відзначення) їх, оцінювання учасників конкурсу вчителем.

4.         Робота в групах.

Створюються чотири групи відповідно до пір року, діти пред-ставляють обряди певної пори та календарно-обрядові пісні, які її супроводжують.

1 — ша г р у п а — «Весна»

Весна (дівчинка у зеленому віночку, з квіточками).

Я весна, весна — днем красна Ой весна, весна — днем красна,

Принесла я вам літечко,

Ще й рожевую квіточку,

Хай вродиться житечко,

Ще й озимая пшениця,

І усякая пашниця.

Ще й запашненьке зіллячко,

Ще й зеленая травиця,

І холодная водиця.

Принесла я вам ягнятко Ще й маленькеє телятко.

Але от лихо — не пускає мене люта баба Зима, не хоче міс¬цем поступатися, насилає холод і приморозки. Тож порятуйте мене, як це наші пращури в давнину робили.

(Виходять учасники групи «Весна», співають або декламу¬ють веснянку, тримаючи в руках печиво «жайворонки», «голу¬би» (водять руками, імітуючи політ).)

Усі разом. Благословила мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати!

Зимочка в возочку,

Літечко в човничку!

(Діти беруться за руки й ведуть хоровод.)

Ой виходьте, дівчата,

Та в сей вечір на вулицю Весну красну стрічати,

Весну красну вітати.

Будем весну стрічати Та віночки сплітати,

А віночки сплетемо,

Хороводом підемо.

Учасники групи проводять ігри-конкурси: хто останній або хто найбільше назве первоцвітів; які птахи прилітають до нас із вирію; в якому порядку зацвітають плодові дерева.

Роздають усім дітям «жайворонків».

2-га група — «Літо»

Літо (хлопчик у брилі, з колосками). А ось я, літечко красне, і роботою, й святами багате.

Найперше — то Русальний тиждень, Зелені свята, коли необережних мандрівників підстерігали русалки.

Ой проведу я русалочку до броду,

А сам(а) вернуся додому.

Ідіть, русалоньки, ідіте,

Та нашого житечка не ломіте.

Бо наше житечко в колосочку,

А наші дівочки у віночку.

(Хтось із учениць може зіграти русалочку.)

А тут уже на порозі й Івана Купала.

—        Купайло, Купайло!

Де ти зимувало?

—        Зимувало в лісі,

Ночувало в стрісі,

Зимувало в пір’ячку,

Літувало в зіллячку.

(Виходять учасники групи, водять хоровод, приспівуючи або промовляючи речитативом.)

Усі разом. Да купався Іван, да й у воду впав.

П риспів (повторюється після кожного рядка):

Купала на Івана, Купала на Івана!

Да купався Клим, да й у воду вплив.

Да купався Іван, доведеться і нам.

Да купався Мусій, доведеться усім.

На калину роса впала, у нас на улиці Купала.

(Одна з учениць виконує роль Марени, усі інші приспівують.)

Наша Маринка-купалочка Посеред моря купалася,

На бережечку білилась,

Вийшла на вулицю, хвалилась.

У мене личко, як яблучко,

У мене брови чорнесенькі,

Зовсім я дівка складнесенька.

Літо. Ходімо, хлопці, пошукаємо чарівного квіту папороті, який розцвітає тільки в ніч на Івана Купала і відкриває людям усі скарби. А ви, дівчата, ходіть на річку вінки пускати, про долю свою дізнаватись!

Жито, пшениченька доспіли, час братися до роботи. (Виходять хлопці.)

Хлопці.          Жали женчики, жали,

Серпики паламали,

Серпики золотії,

Женчики молодії.

Сніп буде на причинок,

Сплетемо з нього вінок.

Котився віночок по полю,

Час нам, женчики, додому.

(Виходять дівчата, показують обряд обжинок.)

Дівчата.          Оце ж тобі, борода,

Хліб, сіль і вода.

Добра нивонька була,

Сто кіп ізродила.

(Дівчата пригощають усіх короваєм.)

3-тя група — «Осінь»

Осінь (дівчинка, в руках у неї жовті та червоні листоч¬ки). Багато у літа роботи, а в мене — ще більше: треба врожай дозбирати, до комори скласти, зорати на зиму, озимі хліба посія¬ти. А як з усім упораюсь, пора й про весілля подумати.

(Учениця у ролі нареченої виконує весільну пісню, показую¬чи вишивані рушники.)

Н аречена. Та й спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала Та рушнички напряла.

По тихому Дунаю білила,

На сухому бережечку сушила,

Своїх старостів дарила.

А яке ж весілля без коровая, без шишечок? Ось гляньте: Піч наша регоче,

Коровая хоче;

Шишечки печуться,

На коровай дмуться.

Учасники 3-ї групи проводять ігри.

1)         Пропонують учням класу із довідки підібрати кінцівки прислів’їв про осінь:

Весна багата на квіти, а… Осінь збирає, а… Восени і в го-робця… Восени і горобець… Осінь усьому… Восени ложка води, а… Восени день блисне, а… Осінь на рябому коні… Жовтень ходить по краю… Плаче жовтень…

(Довідка. .холодними сльозами; .та виганяє птиць із гаю; … їздить; .три кисне; .цебер грязі; .рахунок веде; .багатий; .є пиво; .навесні прохач; .весна з’їдає; .осінь — на сніпки.)

2)         Відгадати загадки.

Навесні веселить,

Влітку холодить,

Восени годує,

Взимку гріє.

(Дерево.)

Весною зеленіла,

Влітку загоріла,

Восени наділа червоні корали.

(Горобина, калина.)

У зеленім кожушку,

В костяній сорочці Я росту собі в ліску,

Всім зірвати хочеться. (Ліщина, горіхи.)

На «я» починається,

На «я» кінчається,

В саду росте,

На ній плоди є.

(Яблуня.)

Під хвоєю ховаються Чи листям укриваються, Шапки не знімають, Дощику чекають.

(Гриби.)

На городі в нас росте Сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє.

(Соняшник.)

Одне — рум’яне,

Друге — зелене лице у мене. Влітку і взимку Ковтають слинку Всі через мене,

Хто я?

(Яблуко.)

Що то за голова, що лиш зуби та борода?

(Часник.)

Коса надворі, а панна в коморі.

(Морква.)

Вузлувата і листата,

А доспіє — головата.

На нозі стоїть одній —

Сто сорочок на ній.

(Капуста.)

Голуба накидка,

Хвостик наче нитка;

Є в ній щось смачнюче,

Є в ній щось твердюче.

В жовту тіль звабливо заховалась.

(Слива.)

Які ключі до неба добираються?

(Журавлині.)

Учасники 3-ї групи роздають усім учням фрукти.

4-та група — «Зима»

Зима (дівчинка в білому одязі). Чому говорять, що я су¬вора, люта, холодна? Я — весела, багата: скільки свят у мене, скільки всього смачного в коморах сховано! А дітям скільки розваг — снігову бабу ліпити, на ковзанах кататися. Землю я вкри¬ваю білою пухкою скатертиною — жодного недоліка не видно.

(Хлопці показують фрагмент свята «Кусання Калети» на Ан-дрія (один хлопкць на кочерзі — «коні» під’їжджає до прив’язаного калача-бублика, підстрибує і намагається вкусити, примовляючи слова.)

П е р ш и й х л о п е ц ь. А я вкушу!

(Другий хлопець йому перешкоджає, маже його сажею.) Другий хлопець. А я впишу!

(Інсценізація «водіння кози», «Меланки» (див. Додаток 2 до уроку 4).

IV.    ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати усну розповідь на тему «Як у моїй родині дотри-муються звичаїв та традицій» (принести фотографії, малюнки).

V.      ПІДСУМОК

Додаток 1 до уроку 4

Популярні українські лічилки

* * *

Котилася торба З високого горба,

А в тій торбі Хліб-паляниця.

Кому доведеться Той буде жмуриться.

(…Той буде в журі.)

***

Раз, два, три, чотири — Вийшли звірі,

П’ять, шість — пада лист,

Сім, вісім — птахи в лісі, Дев’ять, десять — полуниці:

Хто зайде — тому й жмуриться.

***

Бігли коні під мостами З золотими копитами,

День, брязь — вийшов князь!

***

Стоїть півень на току У червонім чобітку.

Будем півника просити: Ходи жито молотити!

***

Ходила квочка біля кілочка, Водила діток-одноліток.

Дзень, бом, брязь,

Хто виходить в перший клас?

—        А Іван — копитан,

Чим ти коні копитав? Сріблом-золотом — дзень, брязь, Вийди, князь!

***

Мидір, Сидір і Каленик Збудували тут куреник.

У куренику сидять,

По варенику їдять.

В нас вареників немає,

Хто жмуритись починає? (.Хто в журі у нас сідає?)

Наша Меланка господиня

Наша Меланка господиня,

На ополонці ложки мила, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я!

На ополонці ложки мила, Ложку, тарілку упустила. Ложку, тарілку доставала, Шовковий фартух замочила.

—        Ой повій, вітре, сюди-туди, Висуши фартух та й із води. Повій, вітроньку, крізь ворота, Висуши фартух краще злота. Ой повій, вітре буйнесенький Висуши фартух білесенький.

Додаток 2 до уроку 4

Коза

Звичай «водити козу» пов’язаний із різдвяними святами. Ді¬йові особи: коза, призводитель, міхоноша, хор парубків,— одер¬жавши дозвіл від господаря «поскакати козі» в хаті, заходять, коза ступає з ноги на ногу, а хор співає:

Станьте у ряд,

Я козу веду!

На горі коза З козенятами;

Під горою вовк З вовченятами. Ухопив вовчок Козу за бочок,

А вовченята —

За козенята.

Де не взявсь заєць, Почав козу лаять: «Дурна коза,

Пройшла б у лісок, Нарвала б травиці Гарненький снопок.— І сама б їла,

І діток кормила».

У Михайлівці Всі хлопці стрільці, Хвалились, хвалились Козу устрелить:

Не попали в бік,

Да попали в ріг.

Упала коза Да й закричала.

Нерозумная!

При цих словах коза падає, дригає ногою, кричить: «Ме-е-е!» Присутні ставлять її на ноги.

Хор продовжує:

Ану, міхоноше,

Напни козі жили,

Щоб наша коза Живая була Да й поскакала.

Призводитель тягне козу за пояс, вона танцює:

Як пішов наш козел Да на ножечках,

Да на рожечках,

На коротеньких,

Да шукаючи,

Да питаючи Короля в полі, Хазяїна в домі.

Де коза туп-туп,

Там жита сім куп;

Де коза ногою,

Там жито копою;

Де коза рогом,

Там жито стогом;

Де коза хвостом, Там жито кущом. Підойдь поближче Поклонись понижче Своєму хазяїну І хазяюшці.

Коза кланяється господарю, господині і всім домочадцям, а хор продовжує:

Чим вони тебе Пожаловають?

Чи міркою жита,

Щоб коза була сита,

Чи мірку овса,

Зверху ковбаса;

Коли того мало,

То ще й кусок сала,

Щоб наша коза Весела стала Да й поскакала.