Вірш " Коли лягла ненависть спати"

ІЗ РОЗДУМІВ ПРО ВІЙНУ. ПОЕТИЧНІ НОТАТКИ

Р.4

Коли лягла ненависть спати,

І притихає в серці гнів,

Мені так хочеться сказати,

Про біль, що «трішки відболів».

Зайду у сад – всміхнеться груша,

Плоди простягне, де плоди,

Я заспокоїть її мушу,-

Сказать: « Не буде більш біди».

Скажу це їй, та чи повірю,

У щойно сказані слова,

Мою підступну недовіру,

Сховає стомлена трава.

Піду стежиною до квітів,-

Яскраві барви миготять,

Тут відпочину вже від звітів,

Хоч маю звітність ту читать.

Бо кожен день несе новини,

Людські це долі і життя.

Війна малює не картини,

Й не йде вона у забуття.

Набравшись сили і терпіння,

Я твердо знаю: «Буде мир!».

Пошли нам, Господи, везіння,

Хай успіх буде наш кумир.

                  А. Михальчук