ІЗ РОЗДУМІВ ПРО ВІЙНУ. ПОЕТИЧНІ НОТАТКИ
Р. 5
Є у світі багато доріг,
Та життєва дорога одна.
Хтось із Богом іти захотів,
А когось проводжав Сатана.
Мабуть, скалка дзеркальна Троля,
У серця багатьом уп’ялась,-
Знову зиму стрічає земля,
А Війна вже на ноги звелась.
Вона бродить в далекім селі,
Заглядає у дім і підвал,
Відкидає прокльони й жалі,
І співає під вибухів шквал.
Містом темним вона он біжить,
Як льодяник, смакує біду.
Те, що Богу було дивина,
Те зросло у гріховнім саду.
Але прийде і Ангелів час,
Він, піднявшись в небесну блакить,
Захищатиме нас повсякчас,
Вщент Війну назавжди спопелить.
Алла Михальчук