Вірші за повістю М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять"

Вірші за повістю М. Стельмаха « Гуси-лебеді летять»

Ви чуєте? В повітрі пахне рястом…

А в небі пролетіли журавлі.

Прийшла весна, усе її багатство,

Принесли людям птахи на крилі.

Частіше сонечко веселе виглядає,

Всміхається – теплішає в душі.

Нічого кращого у мить таку немає,

Як жити, просто жити на землі!

Життя одне – воно таке прекрасне.

Цінуйте кожен день і кожну мить!

Ніколи не кажіть, що ви нещасні.

Хай серце краще з радості щемить.

Летіли лебеді…

Летіли лебеді і гомоніли тихо

Про біль і радість, що в душі живуть,

Співали пісню, проганяли лихо,

Чекали ту, що Доленькою звуть.

                          Летіли лебеді, кружляли, ніби в танці,

                           Губились крики їх серед кошлатих хмар.

                           Вони не знали: гості чи вигнанці,

                           Здавались маревом, що зіткане з примар.

О гуси - лебеді! В польоті ви величні,

Красою й величчю заполонили світ.

В краях же наших – гості звичні,

Тепло несете і розкішний цвіт.

                               І лебединою вже пісню називають,

                               Про справжню вірність, щирі почуття.

                               Кажуть в народі, що лебеді кохають.

                               За щастя  в парі - віддають життя.

Ви й нас навчаєте турботи і любові,

Добро і ніжність струшуєте з крил.

Є щось незвичне в лебединій мові,

Є щось таке, що надає й нам сил.

                                   Дивлюсь на птахів – серце замирає,

                                  Тривожна радість радує блакить.

                                   А лебедина зграя все кружляє,

                                   А лебедина зграя в даль летить.

Летіли лебеді. Я ними милувалась,

Роки дитячі зринули у вись.

В душі якась мотузка обірвалась,-

І враз згадала, як було колись.

                                  Я не доросла – зовсім ще маленька,

                                  Звірят зібрала, в школу їх веду…

                                  «Спасибі, лебеді! - промовило серденько.

                                   Спасибі, що прогоните  біду»

                                                      Михальчук А. Б.