Вірші жартівливі для дев"ятикласників

Саша – Дімка

Хто там в світі так керуває

У часовій сфері ?

Бо таке-сь ти наробили,

Що ні в пліт, ні в двері.

Бач, Сашко, такий ніякий,

Виспатись не може,

Бо у школі хтось собі 

Дзвоником вороже!

Наш Сашко ще бачить сон

кольоровий в ліжку,

А дзвінок лопоче в школі

Подає всім звістку,

Що урок там перший вже

Буде починатись,

А дитина спить собі,

 й не дума збиратись.

То ж  годиннику сьогодні

Я би так велів,

Щоби в школі  хоч в 10-й

Він собі дзвенів.

Як людина не доспала –

До спорту не хоче,

А під ніс на всіх уроках

Щось собі бурмоче.

Як підеш, Сашко, у світ,

Зміняй щось в годинах,

Бо таких, як ти у нас

Добра половина.

Хай щастить тобі, козаче,

Хай доля всміхнеться,

А будильника купи,

Може знадобиться.

Крістіна – Настя

Кажуть: молодь не така,

Не достойна зміна,

А я всім вам заперечу!

Гаврилюк Крістіна

Патріот, якого ще

треба пошукати,

щоби так історію

на відмінно знати!

А як твори гарно пише,

письменниця й годі,

на коліні їх напише

при любій погоді.

Скромну, гарну

І добрячу

Всі ї полюбили,

То ж нехай майбутнє буде

До тебе прихильним.

Діма - Валерія

А такому парубку

Всі кричать: «Віват!»,

Бо в нас Діма таки справді

Хлопець на розхват!

Коридором як іде,

Дівки озираються,

І до Діми при нагоді

Мило усміхаються.

А він хлопець гоноровий

У спортзал погнався,

Волейбол на нього вже

Давно зачекався.

Ще сьогодні тобі Дімка

Ліки ми принесли,

Бо язик від балачок

Десь певно натерся.

На уроках, на перервах

І на репетиції,

Тарабанить Діма всюди!

Така вже традиція.

Хай тобі твоя харизма

помага повсюди.

Будуть з тебе, як то кажуть,

У майбутнім люди!

Маша – Артем

Це модель! Погляньте люди!

Правда, що красива?

А яка вона ще скромна,

Сміла і правдива!

А іще вона регоче

Мов без перепону,

 в Лісоводах її чути

і  без мікрофону.

З Віталіною подружки,

На фізиці ранком

Так регочаться,

Що навіть

не зупиниш танком.

Ми бажаємо тобі

Гараздів багато,

Хай майбутнє в тебе буде

Таке, наче свято!

Максим – Макар

В нашу школу нещодавно

Прийшла така довідка,

Чи є кому серед учнів

Розсмішити комика.

Всі гуртом кандидатуру

висунули зразу

І Максима записали

 до цього наказу.

Його гумор

Звучить в класі,

І  смішні ці фрази

Такі добрі є по суті,

Зовсім без образи.

Бо Максим наш чуйний,

Чесний,

і друг 100 відсотків,

Лиш для ігрів часу мало…

лише сім уроків…

Хай, Максимку, зустріча

 тебе новий день

і щоби не вистачало

 для грошей кишень!

Крістіна - Аня

Ей ви там, у кінці залу,

Тікайте з дороги,

Бо спортсменка вже на старті

А в неї вимоги:

Щоб було де розігнатись,

Суперники гідні,

Із Крістіною змагатись

Щоби були здібні.

А як першою прибіже,

Сяде, відпочине

І гайда  - обговорити

Здолані вершини.

Хай, Крістінко, майбуття

Веселкою грає,

І хай кожна добра справа

Поразки не знає.

Рома – Матвій

Рома в нас - то футболіст,

і снайпер завзятий,

Як ворота задалеко

 -тра в дівчат ціляти.

І летить м'яч на панянок,

Півкласу гвавтує,

Ніби крик той від м'яча

Їх якось врятує…

А іще наш Ромка любить

Природу рідненьку.

Тричі він пересадив

Рослинку бідненьку.

А вазончик вередливий

Каже: «Поступись із траси,

Буду цвісти на підлозі

Прямо серед класу.»

Попри жарти, Ромка добрий,

Поважає старших.

То ж нехай тобі щастить

 і нині і завше!

Людка – Вадим

Перша дівка на селі,

Красуня на славу!

Дуже любить фотозйомки

І гарячу каву.

Звісно, вам то не секрет,

Ця красуня мила

То Крушинського Івана

Донечка Людмила.

Математика  її

То на раз і два,

А ще в хімії мудрує

 там якісь дива,

і фізику вона любить

 і твори напише,

в танцювальному танцює,

не танцює – пише!

Та якби так гладко було,

Було б не цікаво,

То ж до Люсі іншої

просимо ласкаво:

Новий рік, колядування.

Всі підуть в село,

Ну, а Людку на Махнівці

Снігом замело!

Всі чекають, виглядають,

Аж очі боліли,

Ну, а Людка все не йде.

«А може зомліла?»

Дзвонимо ми до Людусі,

В всіх ноги мов вата…

А вона відповідає:

«Я на гостях в брата»

Та в житті усе буває!

Знай, ми тебе любим,

Твого сміху і приколів

Повік не забудем!

Ілля – Влад

А оцей юнак вродливий,

Статний, гордий і кмітливий,

Загадковий, мов гілля,

То Квятківський наш Ілля.

Працьовитий, сильний, мудрий,

…А іще його ті кудри…!

Від дівчат нема відбою…

Ходять, бідні, чередою,

Оченятами стріляють,

Як Іллюшу зустрічають.

А йому футбол на думці,

Як голи забити,

Як би вдома в господарстві

 трохи підсобити.

Із Іллі буде господар,

Бо юнак  кмітливий,

І до праці будь-якої

Зовсім не лінивий.

Хай щастить тобі, Ілля,

Вибрати дорогу,

По якій будеш ступати

ти до перемоги!

Саша – Аня

З центру нашої громади

Був якісь ефір,

Ніби там, задерши носа,

Чеше Саша Оліфір.

А навколо лиш дівчата,

І всі на підбір.

Йдуть, скадують!

«Браво ! Браво! Браво Оліфір!»

Саша сів на мотоцикла,

То його приват,

Й гордо мовив таку фразу:

«Я в них на розхват!»

Клинівчанки не зівайте,

такого спортсмена,

в вас заберуть із під носа,

а ще й бізнесмена!!!

Бо він снастями торгує,

Рибу буде мати,

Ще телятко і корову,

Ходить випасати.

Не віддайте в Сатанів,

Ви цей скарб, дівчата,

Бо спортсмен і бізнесмен –

Людина багата!

Добре серце маєш, Саша,

Ні краплі гордині,

Будь щасливий, друже наш,

І завтра , і нині.

Віталіна – Яна

В школі спокій і порядок,

Кругом така мова,

Бо завгоспів  там є два:

Колєснік й Кузьмова.

Що перерви Віталіна

По школі крокує,

І щоби не насмітили

Уважно слідкує.

А як справи ці владнає,

Голосно регоче,

Потім Машку запитує

Чи чаю не хоче.

Тут Антонівна до класу

Якось завітала,

Хто поїде на змагання

З бігу, запитала.

Так, як наша Віталіна,

Живе на край світу,

То дистанції довгені

Є мета завіту.

Прославляла Клинове

Вона на змаганнях,

Хоч в суперників були

Круті намагання.

І послушна, гарна, добра,

Віталіна наша,

Нехай в тебе добра й щастя

Буде повна чаша.

Саша - Женя

Дуже гарно у їдальні

Кухарі готують,

Аромати апетитні

кухнею мандрують.

Учні всі місця зайняли

І чекають його,

Бо Сашко прийде і каже:

«Вам усім смачного!»

Наїдається від пуза,

До класу приходить,

А з вікна йому вазончик

Голосить, голосить:

«Здалося б , Сашко, мене

Вже пересадити.»

А Сашко: «Та я такого

Не вмію робити».

Та він добре серце має,

Набуває вміння,

І вазончик вириває

Прямо із корінням.

Всі дівчата його люблять

за гумор, харизму,

Прям досяг він в їх очах

Вельможі, царизму!

А бабуся руки зносить,

та Бога прохає,

Як Сашко на мотоциклі

Десь селом гасає!

Вчитель музики проте,

Вихваля дитину,

Бо саксафоном володіє,

мов пише картину.

Від священика ми чули,

Що він хлопець справний,

То ж нехай, Сашко, твій шлях

Буде зоряний і славний!

Юля – Артемко

А в цій дівчинці росте

Золоте зерно,

Бо професію обрала

Вже давним давно.

На виїзді із села

Дітеееей!!!! слава Богу!

І кричать і бігають,

Будують барлогу,

 То вже хату вони знесли,

На дерева гіллях,

Це вже друга на теренах

нашого Поділля.

То ж такому господарству

 Потрібен прораб.

Виникла кандидатура,

Що Юля той скарб.

В Юлі серденько добряче,

 Вона працьовита,

Поряд з братом Дімою

Трохи гордовита.

Коли Дімка забагато

бува, бешкетує,

Наша Юльця прочуханів

Йому не шкодує.

Попри жарти, Юльця наша,

Добре серце має,

А добро добром платиться,

Ми усі це знаєм.

Нехай, Юля, доброту

Твою люди цінять,

І тепло своє з тобою

Нехай вони ділять!

Зоряна – Саша

На таких, як ця Зоряна,

кажуть: «Дівка то - Вогонь!»

Не належала ніколи

Вона до  тихонь.

В класі музика заграла -

Полька у два боки!

Витанцьовує Зоряна

Падебаск, підскоки.

Звісно Зірку отаку

В тік-ток треба кинуть,

Бо  там лайків багатенько

глядачі підкинуть.

На баяні вона ще,

Як матуся, грає,

І на різних конкурсах

Добре виступає.

Ще Зоряна бере приклад

Із Коко Шанель,

Бо  вдягається так модно,

Мов справжня модель.

То ж нехай щастить завжди

У житті твоєму!

!А веселої людини

 не знімай емблему!

Ярослав – Андрійко

Кажуть , в світі інь і янь

Завжди живуть в мирі.

І стосунки у них завше

 відкриті і щирі.

Так і в Ярика й Зорянки,

Що живуть поблизу,

Характери такі різні,

На любі капризи!

Як Зорянка - мов вогонь,

Палає повсюди,

А Яруся  - навпаки

- тихше за всі люди.

Він, здається, у житті

і мухи не вдарив,

А про якісь витівки

Лиш у снах він марив.

Завжди усмішка привітна

На обличчі сяє,

І кожному допоможе,

Про кожного дбає.

Може кому в телефоні

Щось треба владнати,

Батерею поміняти,

Чи ремонтувати,

Бо в компютерних ділах-

Ярик вища сила!

З цим пов'яже і майбутнє,

Бо тут його крила!

Тобі, Ярику, тепло,

 що людям даруєш,

хай вертається сто раз,

 ти  того – вартуєш!

Настя – Влад

Мила, гарна, скромна

Дівчинка Настуся.

Я про тебе все розкажу,

Бо я не боюся

Похвалити, що спокійна,

Аж занадто, часом,

І жартуєш дуже вдало,

Смішно! Нема спасу!!!

А ще скажу, я вам , люди,

Що як фізкультура,

То в м'ячів міняється

Вся їхня натура.

Як зазвичай, то мячі,

Летять  від людини,

А як Настя у спортзалі-

Їх мов підмінили.

Стоїть Настенька собі

посеред спортзалу,

А м'ячі летять на неї

З великим запалом.

Ой, чого ви мячики?

Вас я не чіпаю!

Краще піду на сопілці

Пісеньку заграю,

І заграю, й заспіваю,

Бо я така зроду,

І в виставі роль зіграю,

Ще й гарна на вроду!

Шлях Настусин в нашій школі

 Візерунком  ліг,

То ж хай щастя зорепадом

Сипеться тобі до ніг!

Аріна – Лєрка

Так, Арінка,,, телефон

Не забула взяти?

Бо момент цей треба вже

На камеру зняти!

Що? Не взяла?

От халепа!

Таке пропустити!

То біжи у зал. Когось

Треба попросити…

Кожнісіньку мить цікаву,

Що в класі буває,

 Аріночка не прогави,

Геть усе знімає.

Навіть те, як із горбів

До школи сповзає,

Навіть те, як на городі

Часник вибирає,

Навіть те, коли собака

на руки просився,

навіть те, коли татусь

в масло замастився!

Навіть те, коли Настуню

Видно в горизонті,

Коли хлопці м'яча бють

на спортивнім фронті.

Отака то в нас Арішка!

Очко як в орлиці!

А ця риса у житті

Часто знадобиться.

Хай буде у тебе все

На вищому рівні,

Хай щасливі будуть завжди

Віченьки чарівні!

Анастасія – Дана

А це дитя чисту кару

Дев'ять літ носило,

І щоб бути в ідеалі

Тратила всі сили!

І з уроку не втечеш,

І все треба знати,

Але ті те зрозуміють

В кого батько й мати

В школі пильно день у день

Стежать як розвідка,

Ну, а вдома, що казати,

Теж контроль не зрідка.

Результат того, як кажуть,

Прямо на обличчя:

Мегамозок усіх нас,

друзі її кличуть.

Математика її

то рідна наука,

ну, а решту всі предмети,

стріляє мов з лука.

На перервах як бере

Ї якась маруна,

В телефоні є розрада

- грає собі в «Уно».

І на жарти не скупа,

Грає на баяні,

На репетиції до клубу

Біжить зпозарання.

Ну, до неї не предрешся,

Немає провини,

Ну, хіба що плакати

Любить без причини!

В волейбола вона грає,

І водить машину,

Ще й за трактора сідає

От така картина!

Анастасіє, хай тобі

Світить зеленсвітло,

А за твої всі старання –

Президентське крісло!