Поле в нашому краї – наче море безкрає.

Наче море безкрає – поле в нашому краї.

 Імітуємо рухи моря

Стати на носки, руки в гору, потягнутися

Там гуляли волошки, натомилися трошки.

Нахил голови вперед, назад, вправо, вліво

Натомилися трошки синьоокі волошки.

Заплющити очі, відкрити

Пов'язали хустинки, наче неба краплинки.

Наче неба краплинки  пов'язали хустинки,

головою хитати 

присідати 

 Махи правою, лівою ногами

Зупинилися в житі: тут ми будемо жити.

Стрибки на місці на правій, на лівій, на обох, по черзі на правій та лівій

Тут ми будемо жити – та й лишилися в житі.

Розслаблюючий вдих з руками  догори

Дивосвіт ,дивосвіт…

Встали – потягнулись. Руки до гори

Хто придумав оцей світ?

Намалювали в повітрі знак питання

Землю красну  отаку

Намалювали в повітрі коло

У зеленому вінку ?

Присіли  -  імітуємо збирання  квітів

Всі ці квіти, і ліси .

Робимо самомасаж голови

І пташині голоси  ?

Літаємо як пташки

Ліс ,і річка, і поля

Малюємо в повітрі серце

Це ж усе моя земля !

Тримаємося за своє серце.

Дядько Дощ стоїть над лісом, –

встали  на носки – потягнулись

неба велетень сяга.

Вгорі  показали небо

Він сміється, мов залізом,

дудонить: – Га-га! Га-га!

Сміємося та вимовляємо – Га-га! Га-га!

Одягнувся, мов на свято,

запорізький в нього шик:

Імітуємо одягання , присідаємо  і відставляємо ногу на п’ятку

тучі – шапка сивувата,

блискавки – червоний шлик.

Обертаємо голову в різні боки

Довжелезні срібні вуса

люто вітер розвіва.

Малюємо умовні вуса

Машимо руками як вітер

 І тремтить пшениця руса,

і втіка за горб трава!

Інтенсивно рухаємо пальцями

Сідаємо на місце

Шипшина важко віддає плоди.

Стати на носки, руки в гору, потягнутися

Вона людей хапає за рукава.

руками по колу вперед,

Вона кричить: – Людино, підожди!

 Руки в жесті « Прохання»

О, підожди, людино, будь ласкава,

-Нахили вперед

не всі, не всі, хоч ягідку облиш!

Нахили в сторони

Одна пташина так мене просила!

Імітуємо рухи крил

 І  просто осінь щоб була красива.

Гладимо себе по голові та сідаємо

Розливається Дунай,

а із-за Дунаю з журавлями у наш край

ремез прилітає.

Кроки на місці - руки до гори : звичайні, на носках, на п’ятках, з п’ятки на носок

Пташка ця непоказна має дивну звичку:

 навесні лише вона в'яже рукавичку.

Махи назад  -вперед

Ось поглянь: цвітуть сади,

а вона із пряжі на вербі біля води

рукавичку в'яже.

Стоячи, руки на коліна  - прогинаймося як корзинка;

В рукавичці, як і слід, є аж два віконця,

щоб дивитися на схід і на захід сонця.

 Руки вперед, вниз Пострибаємо як м’ячик прикладаючи руки до чола

Виглядають із гнізда ремезові діти:

де комиш, верба, вода – там і рай на світі.

Зробимо глибокий вдих .

Руки вгору, вдих

Руки вниз, видих