Віршований сценарій казки "Снігова королева"

СЦЕНА ПЕРША

 

Вибігає троль

 

ТРОЛЬ

Я троль! Я вмію чаклувати!

Я можу всіх зачарувати!

Я не люблю, коли сміються,

Я не люблю, як всіх вітають!

Але люблю, коли сумують,

А ще люблю, коли ридають!

В чарівнім дзеркалі моєму

Все добре зробиться поганим!

Я розіб’ю його на друзки,

Хай в світ летить з моїм обманом!

 

Розбиває дзеркало.

 

Хай потрапляє людям в очі

І у хлопчачі, і в дівочі.

Хай прямо в груди потрапляє

І серце в лід перетворяє!

 

Троль тікає

 

СЦЕНА ДРУГА

 

ВЕДУЧА

Одної морозної білої днини,

В далекому місті, в далекій країні,

В маленькім будиночку на підвіконні

Росли дві троянди: біла й червона.

 

А хлопчик і дівчинка їх доглядали.

Каєм і Гердою діток тих звали.

Все разом робити була у них звичка.

Любилися діти, мов брат і сестричка.

 

Кай і Герда сідають біля троянд і розмовляють

 

КАЙ

За вікном сніжинки рояться, мов бджілки.

Може є у них своя королева Снігова?

 

ГЕРДА

Ой, боюсь так і сказати!

Що ми зробимо якщо

Враз влетить вона до хати

У розчинене вікно?

КАЙ

Ти не бійся, Гердо люба,

Можна вікна розтуляти,

Бо тебе від королеви

Зможе Кай урятувати!

 

Залетить вона у шибку,

То не має в тім біди!

Посаджу її на пічку –

І розтане назавжди!

 

Перетвориться на воду

Королева Снігова!

Ой! Кольнуло щось у око! (хапається за око)

В памороці голова! (хапається за голову)

 

Кай з відразою дивиться на Герду.

 

Фу! Яка ж бо ти негарна!

І погані ці троянди!

Ось цю точить вже черв’як!

Ця крива й росте ось так! (кривиться)

 

Чим з тобою теревенить,

Краще шарф та шапку взяти

Та й на вулицю побігти,

Щоб у сніжки там пограти!

 

Кай біжить на вулицю. Герда плаче.

 

СЦЕНА ТРЕТЯ

 

Кай грається. Залітає Снігова Королева.

 

СНІГОВА КОРОЛЕВА

В сніговій заметілі я у небі летіла.

Буря вила і стогнала, пісню крижану співала.

За тобою, милий Кою,

Шлях свій повертаю!

Полетиш зі мною небом

І над полем, і над степом?

Побачиш палац кришталевий мій

Забудеш усіх у рідні своїй!

Полетиш зі мною?

 

КАЙ

Полечу!

 

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА

 

ВЕДУЧА

Ось уже й весна настала.

Герда в світ шукать пішла

Свого названого брата.

Бо чекать більш не змогла.

 

Герда іде дорогою і бачить танцюючих принца з принцесою. Здивовано зупиняється.

 

ГЕРДА

О! здається це мій Кай!

Може пошукам вже край?

Що ж за дівчинку таку

Він кружляє у танку?

 

Принц і принцеса зупиняються.

 

ПРИНЦ

Ох, маленька бідолашка!

Обізналась ти в мені.

Кая тут не має, пташко,

Та зарадимо тобі!

Датським принцем Гансом звуся

І допомогти беруся!

 

ПРИНЦЕСА

В шовка-оксамити тебе ми одягнемо,

Заморськими ласощами почастуємо.

Як хочеш, лишайся у нашому замку!

Сестрою нам бути тобі пропонуємо!

 

Герда крутить головою.

 

Якщо ж ти підеш далі

Шукати брата Кая,

Тобі хочу шапочку подарувати,

Вона тебе буде завжди зігрівати.

 

Махають один одному і розходяться.

 

Вибігають розбійники, хапають Герду. До них поважно виходить Атаманша.

 

АТАМАНША

Ну, кажіть, як полювали,

Що цікавого знайшли?

І кого нам на вечерю

Ви сьогодні привели?

 

РОЗБІЙНИК 1

Грабували недаремно,

Є добра багато в нас.

Діаманти і смарагди

Назбирали про запас!

 

РОЗБІЙНИК 2

Вполювали ми не мало,

Добрий куш зірвали ми!

Ще й малесеньке дівчатко

На вечерю привели!

 

РОЗБІЙНИК 3

Зараз я казан поставлю,

Воду швидко скип’ячу

І з оцим малим дівчиськом

Суп смачнесенький зварю!

 

Вибігає маленька розбійниця.

 

МАЛЕНЬКА РОЗБІЙНИЦЯ

Хто дозволив! Не чіпати!

З’їж від бублика діру!

А гарненьке це дівчатко

Я для себе заберу!

 

Будемо ми з нею гратись,

У звіринці будем спати.

А, якщо я засумую,

То казки розповідати.

 

СЦЕНА П’ЯТА

 

Розбійники ідуть. Розбійниця сідає на підлогу. Біля неї птахи, олень.

 

Сідай тут біля мене

І розкажи що-небудь.

Для чого тут блукаєш?

 

ГЕРДА:

Та я шукаю Кая.

 

Підлітають птахи

 

ПТАХИ

Ми знаємо!

Ми знаємо!

Ми зустрічали Кая!

 

ПТАХ 1

Летіла чаклунка так швидко, мов птах,

В блакитних своїх кришталевих санях.

І, наче замерзле мале пташенятко,

Тримала вона побіліле хлоп’ятко.

 

ПТАХ 2

Летіли вони у далеку країну!

Не може там жити ні птах, ні людина.

Замерзне там серце, замерзнуть думки…

Нажаль, ми не знаєм дороги туди.

 

ОЛЕНЬ

На Півночі раніше я

З сім’єю проживав,

Та в пастку до розбійників

В минулий рік попав.

 

Але я знаю добре

До Королеви шлях

У крижаних, холодних,

Засніжених полях.

 

Ту снігову дорогу я зможу знов знайти,

Щоб дівчинку сміливу до замку відвести!

 

МАЛЕНЬКА РОЗБІЙНИЦЯ

Історію цікаву мені розповіли.

І хочу я, щоб Кая скоріше ви знайшли!

Сідай на мого оленя! Рушай у довгий путь!

Та тільки, дуже прошу, мене ти не забудь!

 

СЦЕНА ШОСТА

 

ВЕДУЧА

Вже вдвох вони мандрують,

Все важче їм іти.

Палацу ж снігового

Ще не змогли знайти.

 

Вилітають сніжинки, кружляють у танку.

 

СНІЖИНКА 1

Ми сніжинки-порошинки!

У танку кружляємо!

За наказом Королеви

Герді заважаємо!

 

СНІЖИНКА 2

Ми хотіли це дівчисько

Снігом замести,

Щоб вона до Королеви

Не змогла дійти!

 

СНІЖИНКА 3

Та її і завірюха зовсім не злякала!

І в холодній заметілі Герда не пропала!

 

СНІЖИНКА 4

І тепер лягаєм спати

На холодній ми землі.

Герді більш не заважає,

Не здіймаєм заметіль.

 

Виходять Герда з оленем і Лапландка.

ОЛЕНЬ

Здрастуй, добра чарівнице!

Я б для Герди попросив,

Щоб була вона сильніше

Ніж 12 вояків!

 

ЛАПЛАНДКА

Рада б вам допомогти я,

Та не вмію чаклувати…

Сили, більш, ніж вона має

Їй ніхто не зможе дати!

А, як тільки ніч спаде,

Герда шлях сама знайде!

 

СЦЕНА СЬОМА

 

Герда входить до зали де сидить Кай.

 

ГЕРДА

Ну нарешті, Каю любий,

Я змогла тебе знайти!

Обійму і приголублю

І врятую від біди!

 

КАЙ

Моє серце, мов крижинка,

Звикло тільки до морозу…

Ну а в тебе теплі руки

І такі гарячі сльози

 

Щось у грудях закололо!

Ох, який нестерпний біль!

 

ГЕРДА

(показує «крижинку» на долоні)

З серця випала крижинка!

Ти здоровий, Каю мій!

 

З’являється Снігова Королева.

 

СНІГОВА КОРОЛЕВА

Я зрозуміла, що серце гаряче,

Віддану душу і ласку дитячу

Не зупиняють ніякі кордони,

Падають миттю усі перепони!