Віртуальна екскурсія до Золотих воріт – визначної пам’ятки доби Київської Русі (7 клас)

Тема уроку: Віртуальна екскурсія до Золотих воріт – визначної пам’ятки доби Київської Русі (7 клас)

Мета уроку: познайомити учнів з історією створення та сучасною історією Золотих воріт, що знаходяться у місті Києві;

Тип уроку: комбінований урок

Наочність: презентація

Обладнання: комп’ютер, проектор, екран, ґаджети з виходом до мережі Інтернет, зошити;

Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія; художня культура; українська література; географія;

Структура уроку

І. Організаційний момент 1 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь 7 хв.

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності 4 хв.

IV. Повідомлення теми та завдань уроку 3 хв.

V.Вивчення нового матеріалу 10 хв.

VI.Закріплення нових знань 5 хв.

VII.Творче завдання 10 хв.

IX.Заключна частина 5 хв.

Хід і зміст уроку

І. Організаційний момент

1. Привітання;

2. Перевірка присутності учнів за журналом;

3. Ознайомлення учнів з планом уроку;

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь

Актуалізація проводиться у формі беіди:

1.               Що є пам’яткою архітектури?
2.               Які пам’ятки архітектури ви знаєте?
3.               Які є пам’ятки архітектури в нашому місті?

             ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

На сьогоднішньому уроці ми матимемо змогу поринути віртуально до Золотих воріт, побачимо велич цієї споруди, дізнаємось історію збудування та сучасну історію споруди;

IV. Повідомлення теми та завдань уроку

Тема: Віртуальна екскурсія до Золотих воріт – визначної пам’ятки доби Київської Русі

Завдання уроку: познайомитися з історією створення та сучасною історією Золотих воріт, що знаходяться у місті Києві;

V. Вивчення нового матеріалу

У центрі Києва, неподалік від Софійського собору, розташована відома пам’ятка оборонної та сакральної архітектури Київської Русі – Золоті ворота. Як і Софія Київська, Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи. Пам’ятка згадується у відомій літописній статті 1037 року, що розповідає про будівничу діяльність князя Ярослава Мудрого: “Заложив Ярослав город – великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, Премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці.. Після цього (він звів) монастир святого Георгія (Побідоносця) і (монастир) святої Орини…” Цим записом літописець підсумував будівничі заслуги Ярослава за весь період його правління, воздав   їм хвалу. В науці  забудовану цими спорудами територію давнього Києва прийнято називати “містом Ярослава”. 

У системі укріплень “міста Ярослава” літопис згадує троє воріт: Золоті, Лядські й Жидівські (Львівські). І тільки Золоті ворота були кам’яними. Ця споруда була не лише найпотужнішою ланкою в системі укріплень стародавнього міста, але й головним парадним в’їздом до Києва. Саме цими воротами в’їжджали посли з Візантії та інших держав Європи й Сходу, які намагалися встановити дружні зв’язки з Руссю. Під цими склепіннями входили до міста учасники воєнних походів зі славою й здобиччю. Мабуть, через Золоті ворота урочисто в’їжджало посольство французького короля Генріха I Капетінга сватати дочку Ярослава Мудрого – Анну.

       Золоті ворота являли собою бойову вежу із проїздом, яку вінчала надбрамна церква Благовіщення. Тип будівлі, що поєднує у собі ворота й храм, цілком імовірно, запозичений з Візантії. Так, візантійський історик XI ст. Іоанн Скілиця повідомляє про будівництво в другій половині X ст. церкви Спасителя над воротами Халки – входом до палацу візантійських імператорів у Константинополі. Але існує думка, що надбрамні храми – споруди, властиві винятково давньоруському зодчеству. Історик архітектури Юрій Асєєв вважав, що “будівництво надбрамних церков не було типовим для візантійської архітектури. Не характерне воно й для Європи цього  часу”.

Після 1240 року згадки про Золоті ворота надовго зникають із писемних дже­рел, тому невідомо, в якому стані перебувала брама після монгольської навали. Лише наприкінці ХV ст. повідомлення про Золоті ворота знову з’являються в офі­ційних документах і записах мандрівників. Так, грамота великого князя литовського Олександра свідчить, що у другій половині ХV ст. Золоті ворота правили за голо­вний в’їзд до міста, тут традиційно розміщувалася міська сторожа і збиралося мито з купців. У дорожніх нотатках і щоденниках про Золоті ворота згадували купець Мартин Груневег (1584), посланець від австрійського імператора Рудольфа ІІ до запорізьких козаків Еріх Лясота (1594), архідиякон Павло Алеппський (1654), який супроводжував свого батька Антіохійського патріарха Макарія до Москви. З писемних джерел ХVI – ХVII ст. відомо, що вже тоді Золоті ворота були напів­зруйнованими.

У середині ХVII ст. у Києві почалася роз­будова фортеці з метою захистити місто від польських військ, а пізніше – від турецької агресії. Основу Старокиївської фортеці скла­дали давні вали “міста Ярослава” та “міста Володимира”. Цей факт підтверджує велику життєздатність фортифікаційного задуму дав­ньоруських зодчих. Але з появою артилерії конструкція старих укріплень вже не відповідала новим вимогам ведення війни, тому було створено нову систему міської фортифікації. Старі дерев’яні оборонні споруди розбиралися, вали досипалися, на верхніх майданчиках встановлювалися гармати. Золоті ворота теж було пристосовано до нових умов: перед ними збудували земляні бастіони, які бачимо на плані Києва 1695 року полковника Івана Ушакова. Таким чином, Золоті ворота до середини ХVIII ст. входили до системи Старокиївської фортеці. Тут перебувала гарнізонна варта. Ворота були місцем урочистих зустрічей. У 1648 році кияни вітали біля Золотих воріт Богдана Хмельницького з військом після перемоги над поляками під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.

Споруда дедалі більше руйнувалася, ставала небезпечною для сторожі, при­булих до міста і перехожих. Після обстеження воріт у 1750 році інженер-підполковник Данило Дебоскет дійшов висновку, що вони не підлягають ремонту. У середині XVIII ст. Золоті ворота було заси­пано землею. У такий спосіб сподівалися зберегти від остаточного руйнування залишки пам’ятки. Водночас поруч було споруджено нові діючі однойменні ворота, які проіснували до 1799 року. Руїни Золотих воріт знаходилися під землею до 30-х років XIX ст. На початку XIX ст. у зв’язку з реконструкціями вулиць Верхнього міста було прийнято рішення про знесення земляних валів, які оточували “місто Ярослава”. У 20-х роках ХІХ ст. розпочалося археологічне дослідження старовинного міста на Дніпрі. Розкопки Золотих воріт у 1832 році стали одними з перших у Києві. Вони проводилися “складчиною з любителів священних старожитностей”, тобто за підпискою. У 1832 році цар Микола І, оглядаючи відкриті руїни воріт, зауважив, що “пам’ятник вартий збереження”. Починаючи з 1833 року на розкопки воріт почали виділя­тися незначні державні кошти.

 1970-ті роки М. Холостенко, С. Висоцький та Є. Лопушинська запропонували реконструкцію воріт з урахуванням нових матеріалів, отриманих під час розкопок 1972–1973 років. Надалі основою для розробки проекту павільйону-реконструкції над Золотими воротами послужила реконструк­ція Є. Лопушинської, значно виправлена і доповнена. Спорудження павільйону розпочалось у червні 1981 року, а завершилося у квітні 1982 року. В ході зведення павільйону було збережено пізню кладку, що прилягає до стін першої поло­вини ХІ ст., та контрфорси ХІХ ст. Сучасна надбудова не тисне на старі мури, вона спирається на заховані в її товщі металеві конструкції.

 1983 році павільйон-реконструкція “Золоті ворота” став музеєм. Він входить до складу Національного заповідника “Софія Київська”. Без Золотих воріт неможливо уявити собі Київ, ця пам’ятка нерозривно пов’язана з містом та є його символом.

VI.Закріплення нових знань 5 хв.

Закріплення нових знань у формі бесіди:

1.               Що вам запам’яталося?
2.               Коли і ким було збудовано Золоті ворота?
3.               Чому було збудовано? Який вигляд вони має зараз?

VII.Творче завдання 10 хв.

Завдання для учнів: описати свою  улюблену  пам’ятку в Україні чи за її межами (учні можуть користуватися мережею Інтернет)

IX.Заключна частина 5 хв.

1.               Вчитель повідомляє про досягнення цілей уроку
2.               Домашнє завдання: зробити презентацію про свою улюблену пам’ятку історії,архітектури чи мистецтва (на вибір учня)